Відповідні укази опубліковані на сайті глави держави.

Звання присвоєні за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, а також самовіддане служіння українському народові.

Звання Героя України із врученням ордена «Золота Зірка» отримають:

старший сержант Вячеслав Малиновський;
старший солдат Іван Кривальчук;
молодший лейтенант Тенгіз Бердзенішвілі;
підполковник Юрій Гаркавий;
підполковник Олександр Бохончик.

Посмертно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» присвоєно:

молодшому лейтенанту Василю Ковиліну;
підполковнику Олександру Суховенку;
підполковнику Василю Копаню;
сержанту Павлу Балтяну;
підполковнику Денису Кирилюку;
майстер-сержанту Олександру Гречанику;
солдату Віктору Смолійчуку;
молодшому сержанту Роману Голубу;
молодшому сержанту Олексію Дзюбці.

Сообщение Володимир Зеленський присвоїв звання Героя України 14-м військовослужбовцям появились сначала на Український репортер.

Президент України Володимир Зеленський вшанував пам’ять та поклав квіти до Пам’ятного Хреста Героям Крут у Києві.

“Ми віддаємо шану стійкості та мужності молодих хлопців, які так само, як сьогоднішні захисники України на сході, слугують гідним прикладом нашим майбутнім поколінням”, – написав він у Фейсбуку.

102 роки тому історія боротьби українців за власну державність поповнилася героїчною сторінкою – боєм під Крутами, – сказав президент.

Митрополит Київський і всієї України Епіфаній також у Фейсбуку написав: “Тих, чий подвиг ми згадуємо сьогодні, – Героїв Крут – наші сучасники вже назвали “першими кіборгами”. Лише кілька днів тому ми вшановували пам’ять кіборгів-захисників Донецького аеропорту, які стали символом незламності духу, мужності та героїзму і які в нерівних умовах до останнього відстоювали свою вірність Україні. Таку саме жертовність майже за 100 років перед цим продемонстрували і кількасот молодих хлопців – студентів та курсантів-добровольців, які віддали свої життя за Батьківщину, її майбутнє і можливість для нас із вами сьогодні жити в суверенній державі, розмовляти, навчатися і молитися рідною мовою”.

“Сьогодні ми вшановуємо юних Героїв Крут, які понад сторіччя тому зробили неможливе – на чотири доби зупинили більшовицьку армію, яка сунула на Київ, щоб задушити молоду Українську державу. Вище за власне життя молоді українці поставили свободу і гідність, Незалежність своєї держави”, – йдеться в зверненні секретаря РНБО Олексія Данілова.

Згадаймо, як це було.

Наприкінці грудня 1917 року уряд радянської Росії розпочав відкриту агресію проти Української Народної Республіки. Більшовиків надзвичайно дратувало проголошення Україною самостійності. Спочатку Москва створила окремий «український червоний уряд» зі столицею у Харкові, який фактично оголосив війну незалежній частині держави, а потім двинула і війська – балтійських матросів, червоноармійців-головорізів з Москви, Пітера, Пскова, Смоленська тощо. Подавалося це як «громадянська війна», – пише Укрінформ.

Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року між Ніжином і Бахмачем на Чернігівщині, за 130 кілометрів на північний схід від Києва під час наступу на Київ військ більшовицької Росії під проводом полковника Михайла Муравйова. З кінця грудня 1917 року загін Першої Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького під командою сотника Гончаренка обороняв станцію Бахмач, важливий залізничний вузол на кордоні УНР і РСФРР. 27 січня 1918 до них надійшло підкріплення з Києва – 1-ша сотня новоствореного студентського куреня, складена з добровольців – студентів Українського народного університету, київського Університету Святого Володимира (нині ім. Шевченка), гімназистів старших класів українських гімназій на чолі з сотником Омельченком.

Українські війська зайняли оборону біля станції Крути. Вранці 29 січня 1918 розпочався наступ на українські позиції чотиритисячного більшовицького загону петроградських і московських червоногвардійців. Українське військо, якому судилося вступити в криваву сутичку з цією ордою, налічувало близько 300 бійців Студентського куреню, 250 – Першої української військової школи та майже 40 гайдамаків – оце й усе.

Бій тривав до вечора, було відбито кілька атак, бойові втрати складали до 300 убитих, поранених, полонених. Командир Аверкій Гончаренко віддав наказ відійти до ешелону, який чекав за 2 км. Відступаючи, частина студентської сотні потрапила в оточення, відчайдушно атакувала, але сили були нерівні. Одна чота (взвод) студентів у сутінках втратила орієнтир і вийшла на ст. Крути, уже зайняту червоноармійцями. 27 полонених юнаків (студентів і гімназистів) було розстріляно. Наймолодшим полеглим було по 16 років.

Після розстрілу більшовики не дозволили поховати тіла загиблих. Лише після визволення Києва від червоних, за розпорядженням українського уряду, 19 березня 1918 року відбувся урочистий похорон полеглих у бою під Крутами на Аскольдовій могилі.

У радянський час могили полеглих під Крутами було зруйновано. Десятиріччями історія бою або замовчувалася, або обростала міфами і вигадками, як у закордонній, так і у вітчизняній історіографії.

Після здобуття Україною незалежності подвиг героїв Крут зайняв гідне місце в пантеоні національної слави, став символом патріотизму і жертовності у боротьбі за державну незалежність. На державному рівні цей день почали відзначати з 2003 року. Щорічне вшанування пам’яті Героїв Крут закріплено у Постанові ВРУ від 16 травня 2013 року «Про відзначення подвигу героїв бою під Крутами». У 2006 році на залізничній станції Крути відкрили Меморіальний комплекс «Пам’яті героїв Крут».

Сообщение Україна вшановує пам’ять Героїв Крут появились сначала на Український репортер.