Начальниця відділу культури, молоді і спорту Гостомельської селищної ради Катерина Павленко провела для делегації творчу зустріч-екскурсію в селі Мощун, розповіла історію створення меморіалу, який ініціювала родина загиблого тут Бадрі Лолашвілі.
Педагоги і просвітяни відзначили, що меморіал – місце Пам’яті, Болю і Сили, мають відвідати всі українці, особливо вчителі, які нині, в умовах війни, ретельно дбають про формування духовно-моральних і національних цінностей учнівської молоді, якій відроджувати державу.

Столичні освітяни були приємно вражені вагомою культурно-просвітницькою роботою, яка ведеться у колись зруйнованому ворогом (2022 р.), а нині відновленому Будинку культури в Мощуні (директор –Сергій Мустафа). Тут звучить пісня (гурт «Заграва», керівник – заслужена артистка України Світлана Мустафа) і художнє слово, демонструється виставка картин місцевого художника Павла Шарка, полотна Олександра Лихошерста із с. Горенка, яке теж дуже постраждало під час окупації, та роботи учасників осіннього пленеру «Мощун– незагоєна рана». Село відновлюється і живе. Це наша сучасна історія, про яку потрібно обов’язково говорити зі здобувачами освіти і яку необхідно вивчати. Це підкреслює українська поетеса Ліна Костенко:
А ми живі, нам треба поспішати…
…Зробити щось, лишити по собі…

Під час творчої зустрічі з працівниками закладу культури с. Мощун педагоги прочитали вірші О. Ходацької «Втомлений Янгол», «Голоси мирних», «Живе і буде жити Україна» ів ідзначили високу організацію праці, настрій, емпатію, ідеї, проєкти, виставки, професіоналізм –все те, що нині необхідно яскравій особистості, що спрямовує свої знання і вміння на відродження України.

Приємно вразив присутніх неймовірний Будинок культури в с. Озера (директорка – Тетяна Апанасенко), сучасна бібліотека, інноваційний виставковий зал, виставка старовинного українського одягу та реманенту, а головне –взаємозв’язок поколінь: бабусі плетуть маскувальні сітки, мами ліплять вареники, а діти читають книжки (!) Це те, на чому сьогодні треба акцентувати увагу освітянам і просвітянам.

Особлива окраса зраненого війною міста-героя Гостомель –мурали:«Очі» і «Мрія»(автори –Ірина Романченко і Сергій Радьога) та суперсучасний стадіон, стіни якого розписані дітьми, які на ньому тренуються, а це значить, що молодь зайнята корисними справами, веде здоровий спосіб життя, а місто відроджується і живе.

А картинна галерея «Сила громади» (ініціаторка–Ірина Романченко)– це мистецький простір, де відображена вся історія міста-героя від початку повномасштабного вторгнення до сьогодні, це розгорнута книга виживання жителів Гостомеля під час окупації і нинішній період відновлення. Тут учителям треба проводити уроки мистецтва, історії, української літератури, громадянської освіти тощо.

Начальниця відділу культури, молоді і спорту Гостомельської селищної ради Катерина Павленко, закохана у справу свого життя, наголосила на тому, що всі ключові проблеми і виклики вирішуються, якщо є злагоджена командна робота, віра у свої сили і мрія, а мрія у нас одна – Перемога.

Екскурсія була пізнавальною, емоційно насиченою, натхненною і хвилюючою, адже всі пройнялися тим болем, що довелось відчути людям тут під час окупації, їхньою силою волі і жагою до життя, умінням швидко приймати рішення, ініціювати нові ідеї, залучати до співпраці громадськість, допомагати ЗСУ, відроджувати своє місто та Україну в цілому, дбати про морально-духовний розвиток молоді. А це ті проблеми, які стоять і перед педагогами, і перед просвітянами, і перед працівниками закладів культури. Разом ми – велика сила, яка здатна перемогти ворога.

Ольга ХОДАЦЬКА,
заступниця голови Київської «Просвіти»

Сообщение Столичні освітяни відвідали меморіал “Янголи Перемоги” у селі Мощун на Київщині появились сначала на Український репортер.

В Мощуні, що поблизу Києва, проходила лінія фронту. Від багатьох осель залишилися лише димарі, купи цегли та обгорілого металу – мовчазні свідки страшних злодіянь московитської орди.

Кореспонднти «Українського репортера» побували в селі Мощун, що поблизу Києва. Воно зазнало жахливих руйнувань під час рашистської навали.

«Ми сиділи в селі як на пороховій діжці», – згадує місцева мешканка Валентина Помпенко. На території її садиби колись була одна з локацій кінозйомок телесеріалу «Свати». Тут навіть щедро частували акторів і варениками, і горілкою, приймаючи їх як дорогих гостей. «Сьогодні ми з російським актором Федором Добронравовим – по різні сторони барикади», – розповідає пані Валентина, показуючи страшні наслідки окупації Мощуна.

На очах пані Валентини уламком снаряда було смертельно поранено сусідку. Пекельний рашистський вогонь тотально пожирав сільські подвір’я, затишні домівки. “Навіть наше кладовище двиготіло від страшних ударів рашистських “Градів”, здавалося, що й мертвим нема спокою на тому світі”, – із сумом згадує наша співрозмовниця.

Будинок Валентини Петрівни повністю знищено. Згоріло все. Тим не менш жінка знаходить у собі сили допомагати іншим. Односельці кажуть, що вона “кипить енергією”, має добре серце, щодня опікується літніми людьми, приносить їм хліб, молоко. Дбає про бездомних тварин. “Я не можу стояти осторонь”, – додає Помпенко. Ось такі вони, українські жінки, яких горе не ламає, а робить ще сильнішими.

Кореспонденти «Українського репортера» Світлана Ковальова та Леонід Фросевич записали розповіді мешканців села.

Сообщение Село Мощун: люди прийшли до меморіалу “Янголи перемоги” вшанувати пам’ять полеглих оборонців появились сначала на Український репортер.