Вона стартувала влітку 2023 року, метою є посилення молодіжних рад, прагнення допомогти молодим людям стати повноправними учасниками процесу розвитку їхніх громад. Програма отримала підтримку на державному рівні: від Офісу Президента, народних депутатів, Міністерства молоді та спорту України, обласних та місцевих органів влади.

«Влада має показати молоді, що молодь їй потрібна, а не просто говорити «молодь ― наше майбутнє». Це можна зробити, реагуючи на потреби молоді та налагодивши зворотній зв’язок. Якщо ми запитуємо молоду людину, чого тобі не вистачає та що ти хочеш сьогодні, а людина відповідає, то влада має проаналізувати й пояснити: ось це ми можемо дати ― і дає, а ось це не можемо, тому що є певні проблеми, але ви обов’язково це отримаєте трохи згодом. І коли молодь буде чути, що у них запитують, що діє зворотні зв’язок, і громада має бажання працювати й вирішувати потреби молоді, тоді молодь буде зацікавлена саме в цій громаді. Бо громада показала, що молодь їй цікава», – зазначив заступник міністра молоді та спорту України Владислав Яцук в інтерв’ю “Українському радіо”, говорячи про програму “Незламна молодь: молодіжні ради”.

“Для Міжнародного республіканського інституту є ціннісно важливим підтримувати проєкти, що сприяють розвитку молодих людей в Україні, надають їм більше доступу для отримання навичок та знань, які є необхідними задля впливу на порядок денний своєї країни. Розвиток молодіжних рад – це про допомогу інституціям, які тримаються на абсолютному та щирому волонтерстві, й водночас це потребує великих зусиль задля організації процесу, формування ком’юніті, постійного розвитку та заохочення громадян бути свідомими, що, безумовно, є важливим для нас. Саме тому підтримка програми “Незламна молодь” є для нас концептуально важливою”, – підкреслила програмна менеджерка Міжнародного республіканського інституту Лідія Фесенко.

В рамках програми Українська асоціація молодіжних рад провела низку заходів для 10 громад-учасниць в 5 областях. Це Молодіжна рада Переяславської міської ради, Молодіжна рада при Білоцерківській міській раді, Молодіжна рада «Майбутнє Славутича» (Київська область), Молодіжна рада Долини, Молодіжна міська рада Коломиї (Івано-Франківська область), Молодіжна рада Височанської селищної ради, Молодіжна рада при Слобожанській селищній раді (Харківська область), Молодіжна рада Рівного, Молодіжна рада Здолбунівської громади (Рівненська область), Молодіжна рада Подільська (Одеська область).

За минулі півроку були проведені національний діалог та локальні діалоги, до яких залучалися представники Офісу Президента, обласних військових адміністрацій, голови громад та органів місцевого самоврядування, Української асоціації молодіжних рад, молодіжних рад та громадських організацій.
Для посилення молодіжних рад була створена менторська програма та складено робочі плани діяльності кожної молодіжної ради на рік, в рамках яких окреслили стан та розвиток кожної молодіжної ради, визначили поточні та майбутні проєкти молодіжних рад, їхні потреби та виклики, надали поради та рекомендації для досягнення мети та подальшого розвитку кожної ради. Зокрема, серед компонентів плану є участь молоді у сесіях місцевих рад, засідань комісій, доступ до формування бюджету громади та вплив на прийняття рішень.

«Ми даємо ті інструменти, які дозволяють мотивувати та залучати молодь, покращувати життя в громадах, налагоджувати комунікацію з органами влади та впливати на їх рішення, творити нову молодіжну політику на принципах демократії, рівності та безбар’єрності. Ми дуже вдячні органам місцевого самоврядування за підтримку, за посилення молоді. Також дякуємо нашим партнерам – Міжнародному республіканському інституту IREX, без яких ми не змогли б реалізувати цю масштабну програму, яка дає можливість молодіжним радам посилити свої компетенції у векторах роботи з внутрішньо переміщеними особами, документообігу, залучення коштів та адвокації інтересів», – зазначила керівниця програми «Незламна молодь: молодіжні ради», членкиня правління Української асоціації молодіжних рад Леся Голояд.

Загалом, в рамках програми відбулося понад 100 менторських зустрічей, в яких взяли участь представники молодіжних рад, органів місцевого самоврядування, голови громад, представники відділів культури, туризму, молоді та спорту, спеціалісти Управління освіти та гуманітарної політики.
Також проводились тренінги та воркшопи на теми взаємодії із внутрішньо переміщеними особами, адвокації, побудови взаємодії з органами місцевого самврядування і внутрішньої роботи молодіжних рад.

Усі ці заходи сприяють розвитку співпраці органів місцевого самоврядування та молодіжних рад. Зокрема, ми бачимо, що молодіжні ради реально посилили свою комунікацію в громадах. До прикладу, рада Височанської громади створила свій бренд, інформує молодь про актуальні події як в самій громаді, так і на національному рівні: доступною, зрозумілою мовою пояснює важливі процеси та зміни в країні.

«Просування позитивних змін в умовах повномасштабної війни – надскладний процес. Але молодь активно долучається до впровадження змін. Нові знання та інструменти участі надають молоді більше можливостей для подолання бар’єрів, реалізації своїх проєктів та участі у покращенні життя у своїх громадах, в країні», – підкреслила радниця-уповноважена Президента України з безбар’єрності Тетяна Ломакіна під час національного форуму “Молодь без бар’єрів” у Вінниці.

Важливим результатом програми є сталість молодіжних рад. За минулі півроку було кілька переобрань молодіжної ради, після яких вони зберегли вектори руху в рамках програми. Тобто, збережено наступництво, що означає важливість програми для молоді та громади.

Приклад конструктивного діалогу та ефективної реалізації демонструють молодіжні ради Долини та Коломиї. Разом з органами місцевої влади вони вибудовували механізми співпраці та спільні кроки, напрацювали план роботи, спираючись на пропозиції органів місцевого  самоврядування та план розвитку громади. Органи місцевого самоврядування в Івано-Франківській області демонструють важливість представництва молоді. Адже це стимулює розвиток громади, її прогресивність та привабливість для молоді.

Також молодіжні ради, завдяки отриманим інструментам, активно налагоджують комунікацію з громадськими організаціями, молодіжними центрами. До прикладу, одним з перших кроків МР Здолбунівської територіальної громади (Рівненська область) було налагодження співпраці з молодіжним простором Home’ЯК та громадською організацією «ЗЕОН». Разом вони проводять моніторинг молодіжної інфраструктури громади, опитування в громаді для визначення реальних потреб та створення дорожньої карти, відповідно до якої розробляють проєкти, направлені на створення комфортних умов для роботи з молоддю та розвитку громади.

Зміцнення інституційної спроможності молодіжних рад по всій Україні, підвищення рівня співпраці з місцевою владою, обізнаності молоді та громадян про привабливість участі в молодіжних радах, залучення молоді до процесів прийняття рішень та плану відновлення України — це ті завдання, які Українська асоціація молодіжних рад продовжить реалізовувати й надалі. Адже важливо підтримувати та розвивати молодь, яка вже сьогодні, під час війни, посилює тил, а в повоєнний період буде відновлювати та розбудовувати Україну.

Отже, робиться усе можливе, щоб молоді люди були максимально інтегровані в політичні процеси й мали реальний вплив. Молодь отримує інструменти для особистісного розвитку, підвищення рівня взаємодії з владою, забезпечення своїх прав. Це інвестиція в наше майбутнє, формування пласту активних, досвідчених, мотивованих людей, які розвиватимуть нашу країну. Адже саме молодь є ключовим фактором соціального та економічного прогресу країни, творчим та потужним ресурсом, що буде визначати напрямок уряду та політики. Це мотивує молодь залишатися в громадах, розвивати їх та будувати успішне майбутнє, створювати бізнеси, інфраструктурні та культурні проєкти. В майбутньому це — податки та поповнення бюджету громади, подолання демографічної кризи та розв’язання соціальних проблем.

Володимир Сонько, голова Української асоціації молодіжних рад, член молодіжної ради при МЗС України

Сообщение В Україні ефективно діє програма “Незламна молодь: молодіжні ради” появились сначала на Український репортер.

Зокрема, внесено зміни до Закону «Про місцеве самоврядування в Україні».

Що передбачає цей документ? Ключовий момент: якщо раніше сільських старост в об’єднаних територіальних громадах призначала селищна рада, міська рада винятково за поданням керівника ради, то відтепер поставлено заслін такому вузькоколегіальному, а загалом – одноосібному рішенню.

Відтепер сільських старост зобов’язані призначати тільки на підставі думки громади. Як громада скаже, так і буде.

Цитуємо закон:

“Староста затверджується сільською, селищною, міською радою на строк її повноважень за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови, що вноситься за результатами громадського обговорення (громадських слухань, зборів громадян, інших форм консультацій з громадськістю), проведеного у межах відповідного старостинського округу.

Кандидатура старости вноситься на громадське обговорення (громадські слухання, збори громадян, інші форми консультацій з громадськістю) сільським, селищним, міським головою та вважається погодженою з жителями відповідного старостинського округу, якщо в результаті громадського обговорення (громадських слухань, зборів громадян, інших форм консультацій з громадськістю) отримала таку підтримку у старостинському окрузі:

з кількістю жителів до 1500 – більше 20 відсотків голосів жителів від загальної кількості жителів відповідного старостинського округу, які є громадянами України і мають право голосу на виборах;

з кількістю жителів від 1500 до 10 тисяч – більше 17 відсотків голосів;
з кількістю жителів від 10 тисяч до 20 тисяч – більше 14 відсотків голосів;
з кількістю жителів від 20 тисяч до 30 тисяч – більше 10 відсотків голосів;
з кількістю жителів більше 30 тисяч – більше 7 відсотків голосів жителів від загальної кількості жителів відповідного старостинського округу, які є громадянами України і мають право голосу на виборах…

Кандидатура старости відповідного старостинського округу, не підтримана сільською, селищною, міською радою, не може бути повторно внесена для затвердження в цьому старостинському окрузі протягом поточного скликання відповідної сільської, селищної, міської ради…”

“Український репортер” вже розповідав про те, що керівники територіальних громад призначили старост здебільшого не тих, кого хочуть бачити на цих посадах люди й селах, а “своїх”. На призначення впливало те, хто кому кум, сват, брат, хто кому догоджає… Особливо це проявилося на Київщині, де обласна влада мовчки і з дивовижною байдужістю спостерігала як розквітає свавілля керівних панів у громадах. А на всі скарги громадян сліпа влада відповідала, що її це не стосується і жодних важелів впливу на корумповано-мафіозних ділків місцевого калібру вона не має.   

Звичайно, за таких обставин місцеві керманичі раптом відчули, що вони все можуть, у них – вся повнота влада. Ще й сотні мільйонів бюджетних гривень (от де колосальні можливості для фінансових маневрів-комбінацій!). Відчули себе такими собі феодалами з “діамантовими” зятями, сватами, кумами, дітьми з депутатськими значками. Тому й пішла наперекіс реформа місцевого самоврядування.

А чому ж раніше законодавці не виправили недолуге законодавство? Не відали, до яких ганебних наслідків може привести така “децентралізація”? Чи дали можливість феодалам попризначати на посади усіх, кого “треба”?

Мабуть, депутати з великими групами консультантів, радників, знали, що, кидаючи в безодню норму про обрання старост, вони тим самим на ниві самоврядування сіяли отруйне будяччя, яке візьме у страшний зашморг волю народу вільно обирати собі поводиря.

Сьогодні законодавство з великими запізненням змінили. Але ж “призначенці” керують, “рулять”…

До речі, колишній голова Верховної Ради України Олександр Мороз у своєму виступі в парламенті з нагоди Дня Конституції висловив чимало критичних зауважень та міркувань щодо суспільно-політичних, економічних процесів.

Серед ключових чинників, які негативно впливають на розвиток країни – хиби та перекоси в реформі місцевого самоврядування. Олександр Мороз обурюється, що у територіальних об’єднаних громадах сільських, селищних старост призначають, а не демократично та прозоро обирають люди. Призначенці не знають ні проблем на місцевому рівні, не є авторитетними людми у громадах, вони кланяються тим, хто їм дав ці портфелі. Мороз зауважив, що самоврядування повинно “бути справжнім, а не мальованим”.

Олександр Мороз виокремив надзвичайно гостру тему –  бутафорне самоврядування. Нам відомо, що в багатьох регіонах села киплять від обурення – їхню думку про обрання місцевих лідерів розтоптано, закопано на  три штихи в землю. Їм “подали” кота в мішку – старост з волі і примхи керамнича тієї чи іншої територіальної громади.

Малюнок Андрія Петренка.

Сообщение Призначення сільських старост тепер не залежить від волі місцевих “феодалів” – Рада прийняла закон появились сначала на Український репортер.

Цитуємо:

“Ще ніколи на місцевому рівні в Україні не було стільки владних і фінансових можливостей, як тепер. Внаслідок децентралізації місцеві бюджети збільшились у декілька разів, загалом по країні це колосальна сума: щороку – сотні мільярдів гривень. Перейшли на місця й повноваження.

Саме це й зумовлює настільки відчайдушну боротьбу за вплив у громадах майже по всій Україні. Аж таких емоцій, інтриг і сутичок, як у місцевих радах протягом останніх тижнів, давно не було навіть у національному парламенті…”

Чи не рано аплодувати успішній роботі нової влади на чолі із Зеленським? Принаймні, колишній голова Київської облдержадміністрації Михайло Бно-Айріян у своєму коментарі до інформації Володимираа Зеленського у Фейсбуці розкритикував політику “зелених” у сфері децентралізації.

Михайло Бно-Айріян і раніше принципово критикував дії Банкової на цьому напрямку. Зокрема писав, що команда президента Зеленського «все глибше заходить, по суті, в ідейне протистояння суті і духу децентралізації».

Він вважає, що «Зеленський і його команда сповідують жорсткий принцип президентсько-парламентської республіки, з жорсткою вертикаллю і командами зверху. Але проблема в тому, що ця ж команда (тільки вже, на жаль, без президента) торпедувала питання завершення децентралізації, тобто передачі частини функцій держави на місці.

І переконувала президента в її правильності. Без розуміння всіх наслідків, подальшого бачення роботи такої системи, і найголовніше, не усвідомлюючи, що така система цінісно несумісна з нинішнім стилем роботи Володимира Зеленського».

Чимало громадян підтримують висновки Михайла Бно-Айріяна щодо суспільно-політичних процесів у країні, в тому числі на Київщині. Ось один із коментарів у Фейсбуку:

Нагадаємо: Михайло Бно-Айріян дуже короткий період керував обласною держадміністрацією Київської області, він пішов з цієї посади гучно і принципово грюкнувши дверима.

Як розповідав “Український репортер”, у жовтні 2019-го він розмістив у Фейсбуці свою заяву про відставку на ім’я Президента України, додавши такий коментар:

«Ліпше умерти раз, умерти гордо, з незламаною душею, аніж повзати на колінах і вмерти двічі — морально й фізично. Але в першім варіанті ще є шанс взагалі не вмерти» (Андрій Чумак, «Сад Гетсиманський»).

Сообщение Стиль управління Зеленського суперечить духу децентралізації – екскерівник Київщини появились сначала на Український репортер.

А йшлося про те, що люди тут не чекають, коли сюди докотиться реформа децентралізації з її щедротами, калачами та усілякими благами, не кивають на труднощі, а щодня змінюють село на краще. Бо їх згуртувала лідер, тодішня сільський голова Людмила Казімірова. Вона з місцевих. Тут усі її знають, літні люди часто кажуть про неї: «Наша Людочка! Пощастило нам з такою владою».

Після того, як у 2015-ому сільська громада на виборах довірила їй головну посаду, Казімірова нікому не говорила, що село «так далі жити не може», а просто узялася власним прикладом показувати, як можна змінювати його. Заасфальтували дороги, на вулицях зробили освітлення, розчистили від аварійних дерев кладовища, вулиці, впорядкували територію біля адмінбудівель.

З’явилися сучасні ігрові куточки для малечі (на місці чагарників), з гойдалками, каруселями, гірками. Було розпочато капітальний ремонт фельдшерсько-акушерського пункту. Сьогодні село може похвалитися і ставками.

Казімірова сама часто брала в руки сокиру, лопату і – особисто на війну з чагарниками. Навіть у вихідні дні. Підключалися небайдужі мешканці, бо ж гуртом, виявляється, і гори можна звернути.

А раніше село немов спало, заколихане дрімотною байдужістю, припорошене, здавалося б, навіки отим чужинсько- шкідливим прислів’ям «моя хата скраю» і так скніло, зубожіло роками, поволі вимираючи. Воно начебто увірувало в страшну думку – усі крадуть. Хто більше, хто менше (на те й влада).

Ні, не всі! На зміну епосі розору та рвацтва, які залізним обіддям десятиліттями сковували нещасне село, прийшла епоха хазяйновитості. Та чи ж надовго?

У грудні 2020 року Казімірову, як і усіх старост Баришівської об’єднаної територіальної громади, селищна рада звільнила з посади.

Звільнили тихо, навіть не попередивши про це. Називається, прикотилася до села реформа, що обіцяла пухкі калачі з медом. Але вдарила невимовною образою, згнітила серце й душу – за що так, не по людському? Чому в спину? Ми ж не якісь дикуни.

Працює людина, чесно трудиться на благо рідного села і ні сном, ні духом не відає, що вона вже у списку звільнених, серед тих, що за бортом. Про це дізнається випадково. Тобто, долю вирішено… Ви – вільні! Не потрібні. Бо таке рішення прийняв голова Баришівської об’єднаної територіальної громади Олександр Вареніченко.

Але ж кому «не потрібні»? Конкретній Баришівській громаді? Рідному селу? Чи керманичеві громади Олександрові Вареніченку? З’ясуємо, у чому суть цієї «тригонометрії» місцевого рівня.

Є Закон «Про місцеве самоврядування». А він диктує, що сільських старост в селах не обирають всенародно – їх призначає голова об’єднаної територіальної громади, якщо на це дають згоду більшість депутатів на сесії ради.

4 грудня на позачерговій сесії Баришівської селищної ради було затверджено 14-х сільських старост громади, здебільшого нових очільників. Зокрема одержали своїх керманичів такі старостинські округи: Волошинівський, Гостролуцький, Дернівський, Корніївський, Лукашівський, Лук’янівський, Масківецький, Морозівський, Паришківський, Перемозький, Подільський, Сезенківський, Селичівський, Селищанський.

У цьому переліку не було села Бзів, а також ще декількох населених пунктів. Того дня старост у цих селах на сесії не призначили. Чому? Як пояснив голова Баришівської об’єднаної територіальної громади Олександр Вареніченко, з приводу кадрових призначень у цих селах ще потрібно буде порадитися з активними людьми, які користуються авторитетом у громаді.

Але чомусь пан Вареніченко промовчав, що напередодні цієї «кадрової сесії» 23 листопада і 1 грудня до канцелярії селищної ради на його ім’я було подано письмове звернення жителів селі Бзів з підписами (всього 448 осіб поставили свої автографи).

Вони просили призначити на посаду старости Людмилу Казімірову. Навели переконливі аргументи, чому сільська громада обома руками за цю людину.

Тим не менш Олександр Вареніченко каже, що все одно хоче радитися з авторитетними людьми. Майже півтисячі осіб для нього не є авторитетами?

Олександр Вареніченко відповідає на запитання журналіста (аудіо).

На наступну позачергову сесію селищної ради 10 грудня село Бзів направило своїх активістів, щоб вони розповіли депутатам – уся сільська громада виступає проти «кота в мішку», чужинця, якого начебто хочуть призначити старостою замість Казімірової. Щодо цієї ситуації надіслали письмові звернення до Київської обласної ради, облдержадміністрації, а також до Офісу Президента України.

У Баришівці, в сесійній залі ради з трибуни гостро виступила жителька села Бзів Наталія Федюк, яка емоційно зачитала звернення до депутатів (фото на головній сторінці). Її однодумці біля трибуни розгорнули плакати: «Ми проти свавілля!», «Не ігноруйте думку громади!».

Відео виступу Наталія Федюк на сесії. 

Коли наприкінці свого виступу пані Наталія промовила «Слава Україні!», в залі у відповідь озвалося ріденько: «Героям Слава!». А потім – німотна тиша на декілька хвилин. Депутати хутко поспішали із зали у своїх справах.

А село опинилося сам на сам зі своєю бідою. Де ж ти ходиш-бродиш сільська доле, у яких закутках сховалася? Чому оглухла, не чуєш? Село кипить від обурення (саме такі слова звучали у виступі з трибуни сесії селищної ради Наталії Федюк!) і ніби кам’яніє від того, що його не чують. Прикотилася децентралізація, і не із смачними та запашними калачами й солодкими медівниками, а з бажанням пролигнути народовладдя, поставити село перед фактом, огорнутим задушливою нормою закону – старост відтепер призначають! А мало ж би бути навпаки – народ повинен визначати, кому довірити булаву.

Якби ж такі кадрові призначення були справедливими, об’єктивними, не залежали від примх і капризів тих, хто возсідає у начальственних кріслах. Від того, хто кому кум, сват, брат, хто кому догоджає чи ні.

Утім, не в нашій державі про таку справедливість мріяти. Законодавці, безумовно, знали, що, кидаючи в безодню норму про обрання старост, вони тим самим на ниві самоврядування сіяли отруйне будяччя, яке візьме у страшний зашморг волю народу вільно обирати собі поводиря.

А у поміч цьому будяччю «направили» ще й законодавчі вимоги про місцеві вибори за партійними списками.

Ну, скажіть, які в селах та на хуторах партії? Де ви їх бачили? Хіба на папері. Сьогодні у місцевих радах при голосуванні фракцій за важливі питання, в тому числі за призначення старост, грає ключова фраза: «Пане, я – ваш!».

Неймовірно загрозлива фраза для українського суспільно-політичного життя, і вона, на превеликий, жаль, супроводжує нас вже три десятиліття. Вона заглушує волелюбний голос народу.

Відповіді голови фракції “Слуга народу” Володимира Коцюрбія на журналістські запитання щодо призначення старост (аудіо).

Криком кричи, однак що з того, коли сьогодні, за словами відомого політика Романа Безсмертного, спостерігаємо «потуги олігархату монополізувати ситуацію… А суспільство тим часом живиться недоїдками, які падають зі столів олігархів…».

Що залишається селу? Рятувати себе, на себе надіятися.

Відкриємо закон: «Місцеве самоврядування в Україні – це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста – самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст».

Хто має керувати селом? Хіба не питання місцевого значення? Чому людям мають нав’язувати поводиря?

Люди у нас грамотні, вони читають, що написав законодавець: «Основні принципи місцевого самоврядування. Місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах: народовладдя законності, гласності, колегіальності, поєднання місцевих і державних інтересів, виборності…»

Хіба можна говорити про всеохопне торжество народовладдя, коли думка майже півтисячі громадян нікого ні в державі, ні в селищній раді не цікавить?!

Три роки тому прем’єр-міністр України Володимир Гройсман запевняв: «У нас на порядку денному зміни у всіх сферах життя. І нам треба дати нову якість життя… Ніхто в Україні не дасть знищити місцеве самоврядування, ніхто не зупинить процесів децентралізації».

Одне діло – говорити, а інше – зробити так, щоб людям вільно дихалося, щоб села не гинули в задушливих обіймах новітніх поводирів-призначенців.

Може, верховна влада нарешті зрозуміла, що колесо децентралізації стало некерованим, що воно тотально підминає все і всіх на своєму шляху, калічачи принципи народовладдя? 22 грудня цього року група народних депутатів зареєструвала у парламенті законопроєкт “Про внесення змін до деяких законів України щодо розвитку інституту старост”. Документ пропонує низку важливих концептуальних новацій.

Суттєві зміни торкаються принципів призначення старост. У законопроєкті є норма щодо обов’язкового громадського обговорення (громадських слухань, зборів, інших форм консультацій з населенням) у межах відповідного старостинського округу. І вже за результатами такого обговорення кандидатура старости пропонується керівником об’єднаної територіальної громади для затвердження радою.

Хочеться, щоб Верховна Рада проголосувала за цей документ. І тоді з поля народовладдя зникне отеє будяччя. Щезне яко дим. І тоді просвітліє.

Сообщение Бунтівне село бореться за народовладдя в Баришівці (+відео, аудіо) появились сначала на Український репортер.

У неділю, 25 жовтня 2020 року, в усій Україні відбудуться перші місцеві вибори за новим виборчим законодавством. Обиратимуть депутатів місцевих рад – сільських і селищних, міських, районних та обласних, районних у містах (де вони є), а також міського голову Києва та голів майже усіх міст, сіл і територіальних громад.

Сам виборчий процес офіційно стартує 5 вересня. Але Центрвиборчком вже давно готує умови для голосування. Так, 10 серпня ЦВК сформувала обласні, районні, міські та територіальні виборчі комісії. Орієнтовна кількість виборців оцінюється ЦВК у 27 мільйонів, – пише Dw.

Багато виборців та політиків на місцях спантеличені сумішшю одночасних нововведень: абсолютно нова виборча система, нові вимоги до кандидатів і, до того ж, нова “нарізка” самих громад пов’язана з реформою територіального устрою в Україні.

Новий адміністративно-територіальний поділ зменшив кількість районів в Україні приблизно у чотири рази. Крім того, міста, які раніше до жодного району не входили, як-то обласні центри, тепер є частиною новостворених районів. По всій Україні будуть обрані лише 119 районних рад. У зв’язку з цим кількість місцевих депутатів загалом різко зменшиться. Тож на місцевому рівні очікується більш запекла конкуренція між кандидатами й партіями у порівнянні з минулими виборами восени 2015 року.

Також мають бути обрані депутати 22 обласних рад (усіх,за винятком Донецької та Луганської), 381 міської ради, понад тисяча селищних рад, а крім того – мери переважної більшості українських міст, голови сіл та селищ.

Цікаво, що за новим виборчим кодексом одна й та ж сама людина зможе балотуватися одночасно до рад двох рівнів – наприклад, сільської та обласної. Також дозволяється балотуватися у депутати кандидатам у голови громади, але тільки у громадах, що налічують до 75 тисяч виборців.

Скільки бюлетенів отримають виборці, залежить від того, в якому населенному пункті вони живуть. Переважно це будуть чотири бюлетені. По одному – для голосування за голову (села чи міста), за депутатів сільської (чи міської), районної та обласної ради віповідно. Але можуть бути винятки. Наприклад, виборці Житомира, Кривого Рогу, Кропивницького, Полтави, Херсона отримають по п’ять бюлетенів. Адже їм треба обрати, крім згаданих чотирьох, ще й депутатів районних у місті рад.

Натомість у Києві виборці отримають лише по два бюлетені. Тут голосуватимуть лише за міського голову та за депутатів Київської міської ради. Ще один виняток стосується виборців, які мають виборчу адресу на підконтрольних українській владі територіях Донеччини та Луганщини. Їм видадуть по три бюлетені – для голосування за очільника свого населеного пункту, за депутатів до місцевої ради та за депутатів до районної ради. Виборів до обласних рад там проводитися не буде.

Як правильно заповнювати бюлетені

Нова форма виборчих бюлетенів зустрінеться там, де виборці обиратимуть депутатів міської, селищної чи сільської ради, якщо в їхній територіальній громаді 10 тисяч і більше виборців (не мешканців у населеному пункті, а саме зареєстрованих виборців), пояснює громадянська мережа “Опора”.

Такі бюлетені треба “читати” по горизонталі: ліворуч буде перелік партій, посередині два квадратики для позначок, а праворуч – пронумерований перелік кандидатів від цієї партії. Обравши партію, треба поставити “галочку”, “плюсик” чи будь-яку іншу позначку в першому квадраті для волевиявлення за партію. До другого квадрату потрібно вписати порядковий номер обраного кандидата, аби допомогти йому піднятись у відповідному територіальному списку своєї партії. Причому бажано внести максимально точний номер, який зазначено поряд з його прізвищем (наприклад: не 6, а 06; не 1, а 01 тощо), застерігає “Опора”.

Схожі бюлетені і заповнення – для голосування за депутатів районних і обласних рад.

Де обирати партію, а де залишиться мажоритарка
Роль партій, за новим виборчим законодавством, відчутно посилиться. Тепер у більшості випадків – там, де у громаді понад 10 тисяч виборців, на місцевих виборах змагаються партії, а вже не окремі позапартійні кандидати-самовисуванці.

Проголосувати потрібно буде одночасно і за партію, і за “свого” кон­крет­но­го кандида­та у ній. Так само виключно від партій будуть балотуватися кандидати на виборах районних та обласних рад.

Самовисування зберігається тільки у містах і селищах з кількістю виборців до 10 тисяч. Там залишиться мажоритарна система. Але округи будуть багатомандатними – в кожному зможе обратися від двох до чотирьох депутатів.

Основна відмінність у тому, що раніше поріг для пропорційних партійних виборів починався від 90 тисяч виборців.

Що таке пропорційні вибори з відкритими списками
Тепер районні, обласні, районні у містах ради, а також сільські, селищні та міські ради з кількістю виборців понад 10 тисяч обиратимуться за пропорційною системою з відкритими списками. Згідно з нею, голос за партію – це перша графа бюлетеня – нарощує її “відсоток”, що збільшує кількість отриманих партією мандатів у місцевій раді. Мінімально необхідний прохідний бар’єр для партій становить п’ять відсотків. А вже у другій графі виборець може вибрати конкретне прізвище депутата з обраного ним партійного списку, що підвищує шанси цього кандидата “посунутися” вгору у затвердженому партією списку.

Однак кандидат зможе “поліпшити” своє місце у списку лише у тому разі, якщо набере певну кількість голосів особисто за нього. Це – не менше 25 відсотків від так званої виборчої квоти – кількості голосів виборців, необхідних для отримання одного депутатського мандата у раді. Інакше список залишиться таким, яким його від початку запропонувала партія. Тобто, закритим.

Гендерна квота на виборах
У громадах, де йтиме боротьба між партійними списками, поряд з назвою партії у бюлетені стоятимуть прізвища щонайменше п’яти кандидатів. Запроваджена гендерна квота передбачає, що два з кандидатів у списку повинні бути іншої статі. Отож, місцевим лідерам доведеться шукати політично активних жінок для “удосконалення” списку.

Наскільки зменшилась застава для кандидатів?

Ще одним прогресивним кроком називають зменшення у дев’ять разів розміру грошої застави для кандидатів. Але водночас її запроваджено на найнижчій ланці – там, де раніше її не потребувалося.

Для депутатів сільської, міської та районної ради застава становить 20 відсотків мінімальної зарплатні – це 944 гривні. А для кандидата у мери міста із населенням понад 75 тисяч – з розрахунку чотири мінімальних зарплати на кожні 90 тисяч виборців. Тобто, наприклад, у Києві кандидат має внести заставу в майже півмільйона гривень. Ці гроші повертаються лише тим кандидатам, що будуть обрані.

Як діятиме імперативний мандат
З “партизацією” місцевих виборів пов’язана ще одна важлива новація – партія, яка висуватиме кандидата, зможе відкликати його у разі дій усупереч партійній лінії. Це так званий “імперативний мандат”, який вже діє та застосовувався у Верховній Раді.

Обрання мерів та голів громад
Новий виборчий кодекс запроваджує систему обрання у два тури голів громад, в яких живе понад 75 тисяч виборців. Якщо за підрахунками бюлетенів кандидат не набрав 50 відсотків +1 голос, призначається другий тур. Там, де виборців менше, голова обирається простою більшістю.

Хто увійшов до виборчих комісій

Шанси непарламентських партій отримати представництво в комісіях були мінімальними. У першу чергу враховувалися кандидатури до виборчих комісій від місцевих організацій парламентських партій, а також партій, які уклали угоду про співпрацю на місцевих виборах з депутатською групою парламенту. А вже далі за жеребкуванням могли отримати місце представники від “первинок” інших партій.

У тервиборчкомах (ТВК) – від 9 до 18 осіб. ТВК, утворені на початку серпня рішенням ЦВК, уповноважені формувати округи.

Чи відбудуться місцеві вибори на Донбасі
25 жовтня передбачається обрання лише голів тих міст, сіл та селищ, а також депутатів районних рад на територіях, що підконтрольні Україні.

Обласні Ради Донеччини та Луганщини, парламент Автономної Республіки Крим та місцеву владу в окупованих районах, згідно з рішенням ЦВК, не обиратимуть.

Для новоутворених об’єднаних територіальних громад (ОТГ) – а таких в Україні близько 90 відсотків – це будуть перші вибори сільських, міських, селищних та районних рад.

Сообщение Місцеві вибори в Україні за новим законодавством. Що важливо знати? появились сначала на Український репортер.

Він установлює, що місцеве самоврядування у столиці здійснює  Київська міська рада та її виконавчий орган – Адміністрація міста Києва, яку очолює обраний територіальною громадою міський голова.

Тобто законопроект розділяє посади Київського міського голови, голови Київської міської ради та голови Київської міської державної адміністрації.

Окрім того, у документі:

• визначено бюджети столиці, які випливають зі спеціального статусу Києва як міста (міський бюджет) та як регіону (регіональний бюджет);
• передбачено, що районні ради мають власні бюджети, джерелами доходів яких є дотації з міської скарбниці за окремою статтею – ці кошти розподіляються між райрадами за результатами конкурсу поданих ними проектних пропозицій;
• визначено повноваження органів місцевого самоврядування за сферами, та розподілено їх між Київською міською радою, виконавчим органом міськради, районною радою і виконавчим органом райради.

Як зазначається в пояснювальній записці, законопроект чітко врегулює спеціальний статус міста Києва, який полягає у здійсненні ним функцій міста, столиці та регіону, розмежує повноваження органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади щодо кожного з цих статусів міста Києва.

Автори документа (10 народних депутатів) очікують, що його прийняття сприятиме відновленню цілісної системи місцевого самоврядування шляхом ефективного поновлення прав територіальної громади.

Сообщение Києву можуть повернути районні ради появились сначала на Український репортер.

Голова уряду наголосив, що одним із головних інструментів досягнення мети стала децентралізація – передача повноважень і ресурсів на місця та стимулювання об’єднання громад.

Він звернув увагу, що успіх напрямки залежить від компетентності місцевої влади та її залучення до всіх процесів. Саме тому сьогодні потрібно давати відповідь на питання, навіщо на місця передали гроші та повноваження. І ця відповідь, впевнений керівник уряду, очевидна.

«Міста мають бути комфортними для мешканців. Ця теза є ключовою, – сказав Володимир Гройсман. – У нас на порядку денному зміни у всіх сферах життя. І нам треба дати нову якість життя… Ніхто в Україні не дасть знищити місцеве самоврядування, ніхто не зупинить процесів децентралізації. Але міста повинні бути ефективними».

На жаль, у Київській області реформа місцевого самоврядування є надзвичайно повільною, зазначають незалежні аналітики. Процес створення добровільних територіальних громад затягується. Водночас у регіоні є громади, які створено, але з різних причин, здебільшого з вини “центру”, не діють, не проведено перших місцевих виборів, тут і далі керманичі проводять свою політику в інтересах кланів.

Наприклад, Гостомельську об’єднану територіальну громаду було створено вже давно. 11 червня 2015 року голова облдержадміністрації підписав розпорядження про затвердження висновків КОДА щодо відповідності Конституції та законам проекту рішенні “Про добровільне об’єднання територіальних громад селища Гостомель, сіл Мощун, Горенка Києво-Святошинського району та села Озера Бородянського району в об’єднану Гостомельську селищну територіальну громаду з центром в Гостомелі”.

А в серпні 2015 року сесія облради затвердила Перспективний план, утворивши цю громаду. І що нині? Громада не діє! В Гостомелі самоврядування працює за старими лекалами, далі залежить від Ірпеня, переказує сюди податкові надходження, а на чолі селищної ради – екс-регіонал Прилипко. Нещодавно на сесії Прилипку “допомогли” затвердити коригування генплану півсотні агресивних “тітушок”. Оце і є “реформа”?

На фото: “Тітушки” в Гостомельській селищній раді. “Допомагають” провести сесію

Фото “Українського репортера”

На цю тему читайте також тут:

• Чому Ірпінь не відпускає Гостомель у самостійне “плавання”?
• Чому Гостомель стає на коліна перед Ірпенем?

Сообщение Прем’єр Гройсман: “Ніхто в Україні не дасть знищити місцеве самоврядування” появились сначала на Український репортер.