У різні роки ці військові частини ніби «розчинялися» – їх передислоковували в інші регіони, а то й розформовували, а цінні гектари «дерибанили» під прикриттям скорочення армії, позбавлення надлишкового майна. На підставі власних журналістських розслідувань наведу найбільш кричущі факти.

Зенітно-ракетний дивізіон – геть!

Від радянського Союзу нам у спадок дісталося багато військових частин, які несли бойове чергування, тому числі довкола столиці, забезпечуючи зокрема протиповітряну оборону. Воїни прийняли військову присягу на вірність нашому народові.

Ці полки та батальйони «стояли» на землі біля столиці, яка коштувала великі гроші. На цінні гектари накинули, звичайно, оком.

У Київській області одним із перших під розформування потрапило військове містечко з капітальними спорудами поблизу Борисполя. Тут, на 15-ох гектарах розташовувався зенітно-ракетний дивізіон. Виявився… зайвим. Земля перейшла до рук бізнесменів із фірми «Ледань». В документах з цього приводу, підписаних на початку 1090-х генерал-полковником Михайлом Лопатіним (у 1992 – 1995 роках командував військами Протиповітряної оборони) і гендиректором фірми «Ледань» Поляковим, говорилося, що «Ледань» в 1991-1992 роках передасть військовій частині 36 квартир у Броварах…

Землю продали разом із військовим спецобладнанням

На іншому напрямку – одеському – подібний «експеримент» влаштували з військовою частиною в селі Віта Поштова, що також неподалік Києва. Тутешні гектари знадобилися спритникам. Між тим, на цій території зведено казарменно-житловий фонд, прокладено кабельні лінії зв’язку та живлення військового містечка. Розбудовано також військову інфраструктуру для виконання бойових завдань з охорони повітряного простору України.

У квітні 2008-го Генеральна прокуратура направила подання на ім’я тодішнього міністра оборони Юрія Єханурова. Цитуємо:

“28 грудня 2005 року Міністерством оборони з ТОВ “Будіндустрія – альянс сервіс Лтд” укладено угоду щодо спільного будівництва житла на землях оборони у селі Віта Поштова Київської області. Міністерство оборони, відмовляючись від привабливої земельної ділянки розміром понад 10 гектарів біля Києва, погодилося на компенсацію в розмірі 2,5 млн. грн., на які за ринковими цінами в Києві можна придбати в крайньому випадку три квартири. А той факт, що на території зазначеного містечка знаходиться в/ч А-0799, яка несе бойове чергування, взагалі проігноровано..”

У 2016 році військове містечко у Віті Поштовій знову опинилося в центрі уваги, адже було протиправно виведено гектари із земель оборони на користь третіх осіб.

Лише згодом, під час розслідування прокуратура встановила: «У селі Віта-Поштова було організовано оборудку, наслідком якої стало виведення із земель оборони близько 20 гектарів території діючої військової частини з протиповітряної оборони ринковою вартістю близько 200 мільйонів гривень. Ця земельна ділянка є критично необхідною для Міністерства оборони України, оскільки під виведеною із державної власності землею знаходяться кабельні лінії зв’язку та антенно-мачтові споруди, які забезпечують бойове чергування з протиповітряної оборони. Їх пошкодження або знищення може завдати збитків державі та призведе до зниження бойової готовності та оборотоздатності держави. У зв’язку з нагальною проблемою, яка потребує швидкого реагування, спрямовано максимум зусиль щодо відновлення прав оборонного відомства на земельну ділянку військової частини».

Тобто лише через багато років цій справі дали хід. Ось таке, «швидке», реагування. Судове засідання щодо факту розкрадання земель оборони на території села Віта-Поштова розпочалося 1 грудня 2021 року в Київському апеляційному суді.

Згодом Міністерство юстиції скасувало рішення про державну реєстрацію земельних ділянок за приватними особами на території Віти-Поштової.

Хто сів до в’язниці за комбінацію у Віті Поштовій? Ніхто.

Читайте також: На дерибані Української армії тисячі крадіїв та аферистів стали мільйонерами

Батальйон РЕБ витурили з Конча-Заспи

Особливо зухвалою і масштабною виявилася комбінація з грандіозним продажем землі військової частини в Конча-Заспі. Тут, по Столичному шосе, в лісі (27-й кілометр), на 24-х гектарах розміщувався батальйон радіоелектронної боротьби. Землю продали за сумнівною схемою, її власником стала підставна фірма «Оста–плюс», за якою проглядаються інтереси деяких українських мільйонерів. Натомість батальйон нібито перевели в інший регіон.

І ось як це було. За даними військової прокуратури, у 2005–2006 роках через госпрозрахункову установу Міноборони незаконно реалізували будівлі і споруди військового містечка №247 площею 24 гектари у Конча-Заспі товариству з обмеженою відповідальністю «Оста-Плюс», ринкова вартість яких перевищує 18 мільйонів гривень.

Мені вдалося встановити під час журналістського розслідування, що у 2005 році тодішній міністр оборони своїм наказом передав основні фонди цього військового містечка будівельному управлінню (УНР-28 МО) до… Євпаторії. Бачте, яка хитромудра операція – дозволили військовому господарнику керувати військовим містечком в Канча-Заспі. Утім, ще задовго до 2005-го в МО задумали «вивільнити» ці гектари з-під військової опіки.

Ці об’єкти було передано на баланс євпаторійського будуправління під таким прикриттям – мати правові підстави для продажу полковником ЗСУ Олейскером (а він був начальником УНР-28 МО) київської нерухомості. Олейскер під час широкомасштабної російської агресії перейшов на бік окупантів, служить загарбникам. Як бачимо, зрадник причетний до знищення протиракетної бази у Києві!

Як проводив цю комбінацію полковник Олейскер, тодішній євпаторійський начальник УНР-28? У травні 2026-го він оголосив про тендер на продаж 24-ох гектарів у Конча-Заспі в ефірі… євпаторійського радіо. Це повідомлення, звісно, ніхто з потенційних покупців землі не чув! Ось так було проведено швидкоплиннний і загадковий конкурс з продажу (казарми, споруди, сховища). У ньому брали участь підставні фірми, в тому числі власницею однією із них була дружина Олейскера. Це була грандіозна афера із землею Конча-Заспи на мільйони доларів! І жодна ревізійна інспепкція МО, жодне контрольне управління не запідозрили цей шахер-махер! 

Продали нерухомість військового містечка всього… за 10 мільйонів гривень фірмі «Оста плюс». Невдовзі Київрада під орудою одіозного Черновецького зробила все, щоб 24 гектари «роздробити» на маленькі ділянки підставним людям, а потім передати фірмі «Оста плюс», за якою проглядалися інтереси двох братів – мільйонерів-банкірів.

У 2021 році Генеральна прокуратура України порушила кримінальну справу щодо посадових осіб Міноборони. В матеріалах фігурує наказ міністра оборони України (2005 рік) щодо військового майна в Кончі-Заспі. Справу розслідували дуже в’яло, то припиняли, то знову через деякий час поверталися до неї за новими обставинами. До речі, матеріали журналістського розслідування автора цих рядків також були долучені до прокурорських документів у цій справі. Прокуратура намагалася через суд повернути гектари в Конча-Заспі Міністерству оборони. Але чомусь зазнала невдачі, хоча справа, як я доводив у своїх журналістських розслідуваннях, була виграшною (факти фальсифікацій, «липи» були залізними!). На жаль, в підсумку матеріали розслідування опинилися на архівній полиці.

Посилювали боєздатність китайської армії!

На жаль, не тільки «з молотка» пішли деякі військові бази ППО біля Києва. У 1995 році начальство МО України продало китайцям за 9 мільйонів 380 тисяч доларів комплекс радіоелектронної боротьби «Почин» (це були станції перешкод для авіації противника та пункти управління ними). Головна контрольно-ревізійна інспекція МО та військова прокуратура розпочали перевірку. Генпрокуратура інформувала тодішнього президента України Кучму, що «рішення про реалізацію комплексі «Почин» було прийнято без всебічного стану боєготовності військ та без офіційних експертно-технічних висновків щодо можливості його використання в ЗСУ». Тим не менш, тодішній міністр оборони Олександр Кузьмук вважав, що українсько-китайський проєкт не знизив бойових можливостей наших військових частин радіоелектронної боротьби.

Чи варто нагадувати, що нині на фронті, під час захисту наших міст, в тому числі Києва, дуже потрібні засоби РЕБ. Цікаво, що сказав би генерал Кузьмук сьогодні з приводу продажу китайцям станцій радіоелектронної боротьби?

Читайте також: Знову з Кучмою!

Декілька років розслідували цю справу. Однак і вона завершилася нульовим результатом, себто опинилася на архівній полиці.

Як тут не згадати, що у 2004 році тодішній міністр оборони України генерал Олександр Кузьмук нагородив прем’єра Миколу Азарова пістолетом ПСМ… “за визначні заслуги в забезпеченні обороноздатності України”. А наступного року з нагоди дня народження Азарову вручили маузер. «Успішно» попрацював?

Сьогодні, з висоти часу, коли триває кривава війна з рашистами, розуміємо, якої великої та непоправної шкоди завдали нашим ЗСУ підступні щурі – вони роками безкарно підточували боєготовність українського війська.

Леонід Фросевич, лауреат публіцистичної премії імені Джеймса Мейса.

Сообщение Як знищували протиракетний пояс довкола Києва. Розслідування появились сначала на Український репортер.

Він згадав про рішення Кабінету міністрів звільнити затриманого раніше заступника міністра розвитку громад, територій та інфраструктури Василя Лозинського.

Президент Зеленський висловив бажання, щоби це стало «сигналом усім, чиї дії або поведінка порушують принцип справедливості».

Також президент розповів, що у спецслужб є просуваня з приводу людей, які заслуговують санкцій за діяльність проти України.

Крім цього, Глава держави подякував «правоохоронцям, які захищають закон і державні інтереси, що забезпечують справедливість!” “І дякую журналістам, які розбираються з усіма фактами і встановлюють повну картину!»

Як розповідав “Український репортер”, за дними слідчих, Лозинський отримав хабар за сприяння закупівлі генераторів за завищеними цінами. Його затримано, чиновника звинувачують в отриманні хабара в розмірі 400 тисяч доларів. Повна сума закупівлі складала 1,8 мільярда гривень.

Нагадаємо, 21 січня видання «Дзеркало тижня» опублікувало інформацію про те, що Міністерство оборони закуповує продукти для військових за цінами вищими, ніж у магазинах Києва.

Видання оприлюднило копію угоди вартістю 13,16 мільярда гривень, укладеної 23 грудня Міністерством оборони на послуги організації харчування у 2023 році військових частин, що знаходяться в Полтавській, Сумській, Київській, Житомирській, Чернігівській і Черкаській областях.

Міністерство оборони відреагувало, назвавши цю інформацію такою, яка містить «ознаки навмисних маніпуляцій та вводить в оману». Також у міністерстві закликали провести тематичне засідання парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Анонсували внутрішню перевірку. Та оголосили, що готують матеріали в СБУ «з метою проведення розслідування щодо поширення завідомо неправдивих відомостей, які наносять шкоду інтересам оборони в особливий період».

Народна депутатка України Ради Мар’яна Безугла повідомила, що завищені ціни щодо закупівель в Міністерство оборони України стосуються не тільки продуктів харчування.

Сообщение Президент Зеленський анонсував тиждень відповідних рішень щодо енергетики і закупівель для військових появились сначала на Український репортер.

Про це повідомляє Нацполіція. Серед підозрюваних – співзасновники та директор офшорної компанії, зокрема і діючий адвокат. Під час обшуків у фігурантів вилучили гроші у різній валюті на загальну суму понад 37 млн грн.

Викрили шахрайську схему та її учасників слідчі управління розслідування корупційних злочинів Головного слідчого управління та оперативники Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України під процесуальним керівництвом прокурорів Офісу Генерального прокурора. За даними слідства, до її організації причетні двоє громадян України – засновники офшорної компанії на території Королівства Бахрейн. Один із них – діючий адвокат.

Зазначені громадяни були представниками Міністерства оборони. На виконання доручення Міноборони вони знайшли за кордоном постачальника товарів військового призначення для потреб Збройних сил України та організували укладення договору між оборонним відомством та турецькою компанією на загальну суму понад 16 млн євро.

Читайте також: Ось так заганяли Українську армію у безпросвіток

Для заволодіння коштами фігуранти переконали керівництво турецької компанії укласти договір з підконтрольним товариством на закупівлю 1000 військових балістичних жилетів IV-го рівня захисту для їх термінового постачання на потреби ЗСУ. В результаті офшорна компанія отримала 580 000 доларів США. Насправді жодних поставок продукції військового призначення не було, а отримані шахрайським шляхом кошти зловмисники розподілили між собою.

На підставі зібраних доказів слідчі повідомили трьом учасникам злочинної групи про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 (шахрайство) Кримінального кодексу України. Серед підозрюваних – співзасновники та директор бахрейнської компанії.

Крім цього, поліцейські провели санкціоновані обшуки та вилучили 17 млн грн, 400 000 дол. США, 100 000 євро, «чорнові» записи, документацію. Проводяться подальші заходи для притягнення до відповідальності інших учасників злочинної схеми.

Читайте також:

• На дерибані Української армії тисячі крадіїв та аферистів стали мільйонерами
• Як “схематозники” позбавляли Українську армію землі. У центрі уваги – Київщина та Одещина
• Фірма наклепала бракованих снарядів для армії на 50 мільйонів гривень

ВІДЕО ДО ТЕМИ

Сообщение Аферисти хотіли нажитися на постачанні амуніції для Української армії – “організували” угоду на 16 мільйонів євро появились сначала на Український репортер.

Відповідно до Постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 на виконання Указів Президента України в умовах воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій та поліцейським, починаючи з 24 лютого 2022 року виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн в розрахунку на місяць.

Водночас, військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів ̶ розмір додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн в розрахунку на місяць, пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Порядок виплат відображено в інфографіці.

У разі виникнення запитань щодо виплат рекомендуємо військовослужбовцям діяти за таким алгоритмом:

1. Звернутися до заступника командира по роботі з особовим складом підрозділу для централізованого вирішення у фінансові службі.

2. В індивідуальних випадках, які містять суттєві особливості, звертатися безпосередньо до фінансової служби частини.

3. У випадку необхідності додаткових консультацій звертатися на «гарячу лінію» Департаменту фінансів Міністерства оборони України за телефоном (044) 271-35-59.

Міністерство оборони України

Сообщение Міністерство оборони спрямувало понад 15 млрд грн. на виплату грошового забезпечення та додаткову винагороду військовослужбовцям появились сначала на Український репортер.

Про це йдеться у відповіді Державної аудиторської служби на запит сайту Марлін.

Кримінальне провадження відкрили за зловживання владою із тяжкими наслідками. Державна аудиторська служба влітку 2021 року провела аудит використання державного майна та землекористуванням базами відпочинку.

Є питання: чи не перетвориться це слідство на мильну бульку (як і безліч резонансних справ)? А головне: державні дачі, резиденції не щезли, ганебна пільга для касти обраних існує, незважаючи на ревізії, аудити та різні перевірки для окозамилювання!

На жаль, в Україні досі є привілеї для обраних начальників високого рівня, які дісталися у спадок від радянського Союзу, від сталінської епохи – право проживання на державних дачах. Читайте про це статтю: “Короновані на владу і привілеї”.

Це – особливі пільги, вони для тих, хто при великих посадах, для чиновного люду з високим статусом, з найвищого щабля номенклатурної драбини. Навіть після Революції Гідності система розподілу ресурсів для “своїх” не канула в лету – вона гнучко пристосувалася до сьогодення. Виявилося, що вирвати з корінням цей сталінський “пряник” неможливо!

“Український репортер” нещодавно розповідав про дивовижну ситуацію державними дачами українського оборонного відомства. Ані міністр оборони (на цій посаді був Андрій Таран), ані тодішнє керівництво Генштабу, ЗСУ не мали відповідей на елементарні запитання журналістів: хто мешкає на відомчих дачах, які суми коштів сплачують за оренду, скільки соток землі закріплено за цими будинками. Читайте про цю “сліпоту” в статтях:

• Куди щезли службові дачі Міністерства оборони і Збройних Сил України? Журналістське розслідування (+аудіо)
• Таємниця дачі №1: міністр оборони Андрій Таран не знає, хто проживає у службовій “хатинці”

Читач “Українського репортера” Микола Дворник відреагував критичним коментарем на гострі виступи нашого видання: “Дуже важливу тему порушили. Підтримую і хочу додати. Привілеї для обраних – це ганьба наших можновладців, приниження нашої української гідності та сором за країну перед міжнародною спільнотою.

Ганьба і ще раз ганьба! Про яку боротьбу з корупцією можуть говорити ті, хто поставлений державою для цієї роботи – щоб боротися з таким ганебним явищем?! Ці “борці” грубо, хамськи демонструють цю корупцію зі своїх крісел, використовуючи кошти платників податків, кошти, яких так не вистачає на фронті, на охорону здоров’я, на освіту, зрештою тим же поліцейським – тим хто дійсно бореться зі злочинністю на передових рубежах, а не у кріслах високих кабінетів.

А хто мені дасть відповідь, навіщо міністри-силовики “ПОНАГОРОДЖУВАЛИ” деяких своїх наближених, інших осіб бойовою зброєю (по декілька одиниць)?

Ганьба всім тим, хто в часи становлення нашої держави як професійний злодій шарить по державних карманах, не важливо сам чи користується подачками від своїх “благодійників”.

Я ніколи не пробачу жодному президенту – гаранту наших конституційних засад, якщо вони роблять вигляд, що не бачать як їхні ставленики ганьблять самих же президентів.

Пригадую, як в 1981 році радянський генсек Леонід Брежнєв звернувся до Еріка Хонекера, тодішнього керівника Німецької демократичної республіки: «Тебе шо, жалко орден дать Косте?!” Він говорив про Костянтина Черненка, члена політбюро ЦК КПРС. І Хонекер дав… (Черненка було нагороджено Орденом Карла Маркса, найвищою нагородою тодішньої НДР. – Ред.)

Вношу пропозицію – дати всім тим, хто роздає та отримує усілякі “спец”, нагородну зброю та інше по ордену, який символізуватиме вищий статус корупціонера в тяжкі часи становлення нашої неньки України. «Дайтє Костє ОРДЕН!»

На цю тему:

• Знищують номери і розбивають стіни: як екс-чиновники виселяються з Конча-Заспи
• Піскуна виселяють з державної дачі
• Привілеї для обраних – це ганьба можновладців. Читачі відреагували на статтю “Українського репортера”
• Резиденції як п`явки. Продати!

Сообщение Розпочали слідство проти чиновників, які здали державні дачі великим начальникам появились сначала на Український репортер.

– Два роки служив строкову в парашутно-десантній частині. У мене 163 парашутних стрибки, військових. Останній раз стрибав давно – було невдале приземлення з великою травмою, і після того зрозумів, ще це – ніби знак з неба, і з небом зав’язую. Тоді почав займатися пірнанням і дайвінгом, – розповів Олексій Юрійович автору цих рядків під час бесіди, яка відбулася у 2015 році, коли Резніков працював секретарем Київради – заступником Київського міського голови.  .

– Що змінили у цьому кабінеті, коли вас обрали на посаду секретаря Київради – заступника Київського міського голови (Віталія Кличка. -Л.Ф.)?

– Пофарбував стіни, запросив священиків, вони освятили… І перевіз сюди своє адвокатське крісло, в якому я з 2004 року. Воно по усіх офісах за мною «їздить». Аби ніхто не казав, що я сиджу в чийомусь кріслі, – сиджу в своєму кріслі. А коли завершиться термін цієї каденції і життя запропонує щось нове, візьму своє крісло і з ним поїду.

– Яку книжку сьогодні читаєте?

– Скажу чесно, одночасно читаю 4–5 книжок, бо намагаюся охопити багато різних сторінок життя. Наприклад, книгу японського професора з оздоровлення Кацудзо Ніші, який мав 90 літ і нещодавно пішов з життя. Він пропагує ідею, що людина сама себе має оздоровлювати. Скажімо, після пленарних засідань Київради я… обнімаю дерева в лісі – лікую свою енергетику. Тому що в залі – понад сто депутатів, навіть якщо вони добре до мене ставляться, все одно психологічний вампіризм присутній, вони між собою з’ясовують стосунки, а все це висмоктує енергію, і тому треба відновлюватися. Обов’язково читаю одну книжку англійською, аби вдосконалювати мовні навички. Нині це книга Боріса Джонсона, мера Лондона, – «Вінстон Черчилль». Читаю Веллера, а таож «Трансерфінг реальності» – книжку про те, що ми самі куємо своє життя і маємо для цього всі можливості. Водночас під рукою і щось легке. Захоплююся історичними, авантюрними, фантастичними романами. Навіть у ванній кімнаті лежать книжки. Залежно від того, у якій я кімнаті, за мною «ходять» і різні книжки. А ще читаю технічну літературу про зброю. Просто цікаво.

– Ким з українських митців захоплюєтеся?

– Після того, як почув у записі Богдана Ступки про людину, що має крила, – це найсильніше. Є такий проект «Вірші вночі» благодійного фонду «Таблеточки». Якось поїду ввечері туди. Вже підібрав, що прочитаю: «Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись. Коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова уже були чиїмись…». Ви ж зрозуміли, що я мав на увазі Ліну Костенко.

– У вас на столику – урядові телефони «сотка» та «десятка». З Банкової телефонують?

– На щастя – ні. Спочатку якісь генерали телефонували. Мовляв, я – генерал такий-то, подав заявку на 10 соток землі, пришвидшіть. Відповідав, що мені байдуже, хто телефонує, є загальна черга…

– Кажуть, у вас є якась чудернацька машина.

– Я захоплююся автоспортом. У мене є квадроцикл. І на базі «Кавасакі» є позашляховик зеленого кольору, що має свою «офіційну» назву – «Жабка». 2013 року спромігся виграти чемпіонат України, отримати звання майстра спорту України з автоспорту. Це захоплює, бо я можу поїхати і в Карпати, і на Полісся, і по горах, і по болотах – «обнулити файли». Виїжджаю на вихідні, щоб свої 60–70 кілометрів «накрутити» – поскакати по лісах, на трамплінах…

– Вам колись подобалося писати казки. А яку казку написали б про сьогоднішній день?

– Про ліс і його мешканців. Якусь таку казку, в якій спочатку панував би популізм і радикалізм, про що я казав, але переміг би здоровий глузд. Позитивними були б звірі, які у нас асоціюються з мудрістю, – це їжак і сова.

– Де хочете побувати, які країни світу побачити?

– Насамперед у Австралії і Новій Зеландії. Було б цікаво побачити Великий риф, з акулами «поручкатися». Ще хочу побачити Японію та Китай.

– Який поза роботою Олексій Резніков, хто йому готує вечерю?

– Сам себе годую – захоплююся кулінарними витворами. Колись прочитав у Андрія Макаревича, що кулінарія – це як сім нот. Є сім нот, а далі повна імпровізація. Мені подобається готувати м’ясо, рибу. У мене є декілька друзів, які фантастично готують, і я приходжу в гості, смакую, прошу рецепт і намагаюся відтворити його вдома. Не копіювати, а відтворити мелодію, тональність і зробити щось своє. Гостям подобається.

– А якби вас запросили бути ведучим програми «Смак із Резніковим»?

– Погодився б. Можу приготувати дуже смачну грибну юшку. Навіть на Фейсбуці викладав рецепт, назвав «Принцеса Карпат». Після цього мені написали друзі з-за кордону, що у своєму ресторані десь на Балі приготували цю грибну юшку, так її і назвали. Також на Фейсбуці є мій рецепт приготування дикого кабана в шоколаді. І це не жарт. У Мексиці до м’яса дають щось солодке. Просто я втілив жарт про сало в шоколаді, коли мені подарували ребра дикого кабана.

– Яку музику любите слухати?

– Класичний джаз. Кумир – Луї Армстронг. Люблю інструментальну музику. А взагалі я «всеїдний» щодо музики.

– Що нині вам дарують?

– Усі знають, що я не пускаю до кабінету з подарунками. Єдине, що приймаю, – книжки. Іноді приносять дуже класні книжки про Київ – два-три примірники, то я потім використовую цю можливість, аби подарувати їх іще комусь.

Розмову вів Леонід ФРОСЕВИЧ

Сообщение Новий міністр оборони Резніков здійснив 163 парашутних стрибки і мріє написати казку появились сначала на Український репортер.

Про це повідомив  представник Кабміну у Верховній Раді Тарас Мельничук.

Вже відомо, що міністром оборони влада хоче призначити Олексія Резнікова, який днями подав заяву про звільнення з посади віцепрем’єр-міністра – міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.

До діяльності Андрія Тарана у суспільства є чимало претензій, особливо щодо виконання державного оборонного замовлення. Під час спеціалізованої виставки «Цифрове майбутнє армії», яка пройшла 14 жовтня на Михайлівській площі, міністр Таран гарно розповідав президенту України, як успішно впроваджують у війську нові розробки.

А що насправді? Українське оборонне відомство у 2021 році не придбало жодного безпілотника у деяких відомих компаній, які співробітничають з Міноборони і чиї крилаті машини раніше було прийнято на озброєння у нашій армії.

Наприклад, серед техніки на виставці було представлено безпілотний авіаційний комплекс А1-СМ «Фурія»,  який розроблений і виготовляється компанією «НВП» Атлон Авіа» з 2014 року. У 2021 році армія не закупила жодного (!) безпілотника «Фурія».

Ніяк не потрапить в поле зору найвищого військового начальства й інший безпілотник – Fly Eye компанії «WB-Group», який сьогодні використовують в НАТО. У Збройних Силах України цю ефективну крилату машину було прийнято на озброєння у 2017 році.

Безпілотник Fly Eye в боях з російськими окупантами показав себе дуже ефективно. У 2021 році цю техніку українське військове відомство також не закуповує.

Нагадаємо також, що між міністром Тараном і головнокомандувачем ЗСУ Русланом Хомчаком були тривалі непорозуміння, доходило навіть до з’ясування відносин у суді.

Кожен із них намагався на себе перетягнути “ковдру” в умовах роозмежування повноважень між Генштабом, ЗСУ і Міністерством оборони. В підсумку перетасовувалися управління, департаменти, реорганізовувалися…

У липні 2021-го президент віправив генерала Хомчака у відставку. Тоді ж пролунало припущення незалежних експертів, що скоро піде з посади і Таран.

За умов протистояння між Тараном і Хомчаком важко було з’ясувати навіть прості питання, у чому й пересвідчилася редакція “Українського репортера”. Від міністра Тарана журналісти не змогли отримати відповіді на елементарні запитання, хто проживає на відомчих дачах і які кошти сплачує.

Читайте про це статті:

• Таємниця дачі №1: міністр оборони Андрій Таран не знає, хто проживає у службовій “хатинці”
• Куди щезли службові дачі Міністерства оборони і Збройних Сил України? Журналістське розслідування (+аудіо)

На фото: Андрій Таран і Руслан Хомчак

Фото: МО

Сообщение Міністр оборони Таран написав заяву про відставку появились сначала на Український репортер.

Ефективний і широко розрекламовний “Байрактар” – розвідувально-ударний безпілотний комплекс турецького виробництва, який закупила Україна. А чи поставлено на конвейєр виробництво вітчизняних безпілотників для фронту?

Під час спеціалізованої виставки «Цифрове майбутнє армії», яка пройшла 14 жовтня на Софійській площі, з’ясувалося, що українське оборонне відомство у 2021 році не придбало жодного безпілотника у деяких відомих компаній, які співробітничають з Міноборони і чиї крилаті машини вже раніше було прийнято на озброєння у нашій армії.

Наприклад, серед техніки було представлено безпілотний авіаційний комплекс А1-СМ «Фурія»,  який розроблений і виготовляється компанією «НВП» Атлон Авіа» з 2014 року.

Цей комплекс активно і ефективно застосовують наші воїни в районі Операції об’єднаних сил для повітряної розвідки і корегування вогню артилерії.

Оборонне відомство пишається цією крилатою машиною, однак забуває пояснювати суспільству, чому упродовж 2021 року не було укладено жодного контракту на придбання даного авіакомплексу.

Зате міністр оборони Андрій Таран не втомлюється повторювати свій «головний меседж – ми не сидимо, не лежимо на місці, ми працюємо». Як же ви «працюєте», коли не укладено жодного контракту на закупівлю безпілотника «Фурія»?

Із сайту компанії: «Безпілотний авіаційний комплекс А1-СМ “Фурія” розроблений і виробляється ТОВ “НВП” Атлон Авіа” з 2014 року.

За цей час вироблено понад 100 комплексів у різних модифікаціях для потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України. У 2019-2020 роках БпАК пройшов повний цикл Державних випробувань і був прийнятий на озброєння ЗСУ.

З 2014 року безпілотний авіаційний комплекс активно застосовується при проведенні Операції об’єднаних сил на сході України для ведення повітряної розвідки і корегування вогню артилерії.

Тривалий час польоту та значний радіус дії командно-телеметричної лінії та радіолінії передачі даних, дають можливість виконувати завдання на тактичній глибині до 50ти кілометрів.

До складу комплексу входить три безпілотні літальні апарати, три денні модулі корисного навантаження і два нічні модулі корисного навантаження, оснащені телевізійними камерами.

Склад комплексу забезпечує високу бойову готовність та швидке відновлення в польових умовах.Підприємство постійно проводить роботу з вдосконалення комплексу, а також надає повний спектр послуг з технічного обслуговування, ремонту і підготовки операторів комплексу”.

Ніяк не потрапить в поле зору найвищого військового начальства й інший безпілотник – Fly Eye, який сьогодні використовують в арміях країн НАТО.

У Збройних силах Україну цю ефективну крилату машину було прийнято на озброєння у 2017 році. Безпілотник Fly Eye в боях з російськими окупантами показав себе дуже ефективно.

Але біда в тому, що цю техніку українське військове відомство також не закуповує, не включає у план оборонних замовлень. Як це розуміти, пане міністр оборони Андрію Таран? Це ви так потужно піклуєтеся про обороноздатність країни? Чи, може, ми вже вигнали окупантів зі своєї землі?

Запитується: що хотіли показати організатори цією виставкою? Що  вони “працюють”, “не лежать”, проводять велику діяльність, денно і нощно виконуючи державне оборонне замовлення?

А ще й запросили Президента України, похвалилися новими розробками.

Ну як же без надування щік, без лакування дійсності?! Це у нас вже давно стало нормою, а сьогодні, під час війни з Росією, проявляється ще більш виразніше.

Сообщение На виставці Президенту Зеленському показали українські безпілотники, які не змогло закупити Міноборони (+відео) появились сначала на Український репортер.

Редакція “Українського репортера” направила офіційний запит “Про доступ до публічної інформації” на ім’я міністра оборони України Андрія Тарана такого змісту:

1. Яку суму орендної плати одержало Міністерство оборони України у 2020 році від надання в оренду відомчої дачі на території Пущі Водиці (Київ), яку на початку Незалежності України було закріплено за тодішнім міністром оборони України Костянтином Морозовим? Згодом на цій дачі мешкали сім’ї безквартирних військових.

2. Яка загальна площа цього будинку і які розміри земельної ділянки?

3. Хто сьогодні проживає у цьому будинку?

4. Чи перебуває на балансі МО України даний будинок?

Отже чотири прості запитання. Сподівалися, що відповідь буде оперативною і змістовною. Марно сподівалися. Ось який документ надіслали редакції з оборонного відомства:

Прості запитання виявилися аж занадто складними. Суперскладними! Знадобилося аж 20 (!) днів для пошуку необхідних даних.

Яку ж відповідь одержала редакція? Наводимо копію документа за підписом полковника Сергія Працкова.

Наголосимо: редакція направляла запит на ім’я міністра оборони Тарана щодо службової дачі. Відповідь надав полковник Працков (документ дивіться вище).

На цю тему вже була стаття на сайті “Український репортер”:

Таємниця дачі №1: міністр оборони Андрій Таран не знає, хто проживає у службовій “хатинці”

Продовжуємо розмову. Куди поділася службова дача? Справді головоломка для військових начальників. До речі, полковник Працков у своїй відповіді згадує й інші службові дачі – вони також не перебувають на балансі підпорядкованого йому Центру. Це таким є результат звернення до міністра оборони України Андрія Тарана! Інформації – нуль! Дачі ніби десь “розчинилися”, безслідно щезли. Бо ж не перебувають на балансі Центру полковника Працкова.

Але ж ця нерухомість – державна власність! Хто її сьогодні контролює? Кому передано? Величезний апарат військового відомства з офіцерами, генералами, службовцями не зміг (чи не захотів) надати відповіді на прості й конкретні запитання. Можливо, ці дачі десь “загубилися” під час розмежування повноважень між Міністерством оборони України і Генеральним штабом, коли ці дві структури оборонного відомства намагалися перетягнути на себе то одну “ковдру”, то іншу. Під час такої закулісної боротьби перепідпорядковували окремі підрозділи, управління, а якісь і розформовували… Але українцям, мабуть, не є цікавою ця внутрішня “кухня” реформування оборонного відомства. Головне: куди поділася нерухомість, себто державна власність? У чиєму вона підпорядкуванні – Міністерства оборони України чи Генерального штабу?

Це питання ми намагалися з’ясувати під час телефонної розмови з полковником Інною Малевич з пресслужби Збройних Сил України. Вона каже, що дача перебуває на балансі Міноборони.

Послухайте аудіозапис розмови.

Знову підкреслимо: полковник Працков стверджує у відповіді, що дачі не перебувають на балансі його Центру. Якись біг по замкненому колу? Куди поділися дачі, панове міністр Андрій Таран, головнокомандувач Збройних Сил України Валерій Залужний? 

Ми вам підкажемо дещо, панове керівники оборонного відомства. Дачі не щезли, вони – в Пущі-Водиці (див. фото на головній сторінці). Їх цілодобово охороняють, а несуть пильну службу тут воїни 101-ї окремої бригади охорони Генерального штабу. Так-так, захисники України з елітної, вишколеної бригади. На дачах…

Тим не менш журналістське розслідування продовжується. Нещодавно, 13 жовтня, під час брифінгу з нагоди відкриття виставки бойової техніки та озброєння на столичній Михайлівській площі журналіст “Українського репортера” запитав міністра оборони Андрія Тарана:

чи повинні військовослужбовці Збройних Сил України охороняти відомчі дачі оборонного відомства? Яка доля цієї нерухомості? 

– Я не знаю про які дачі йдеться, -відповів міністр. – У нас є об’єкти Міністерства оборони, які охороняються. Це питання, мабуть, не до міністра, а до якихось начальників караула. Я не охороняю об’єкти.

Ніби й не було журналістського запиту про публічну інформацію на адресу міністра!

Послухайте аудіофайл: журналістське запитання і відповідь міністра Тарана.

Овва! Якісь начальники варти десь щось охороняють. І де ж нам, журналістам, шукати цих “начальників варти”? Ну от як від такої супервідповіді не впасти, не отетеріти?!

Ми відкрили Статут гарнізонної та вартової служб ЗСУ.

Про долю службових “хатинок” міністр взагалі промовчав. А навіщо говорити? Хіба питання соціальної справедливості хвилює український народ?  Подумаєш, якісь “скромні” дачі в Пущі-Водиці… Хто там мешкає, які кошти сплачує за оренду, чи приватизовано ці помешкання, чи взагалі там ніхто не проживає?  А що із земельними ділянками? Чи вони ще перебувають в державній власності? Чому воїни, під час війни з Росією, замість того щоб вдосконалювати свою бойову майстерність на полігонах, вартують біля службових дач? І навіщо вам, люди добрі, платники податків, знати усе це?!

Під час виставки бойової техніки та озброєння на Михайлівській площі журналіст “Українського репортера” також запитав заступника Головнокомандувача Збройних Сил України, генерал-лейтенанта Євгена Мойсюка про те, чиї все ж службові дачі в Пущі-Водиці: Збройних Сил України чи Міністерства оборони України?

-Це не питання Збройних Сил, – такою була коротка відповідь генерал-лейтенанта Мойсюка.

Послухайте аудіофайл: журналістське запитання і відповідь генерала Мойсюка.

Оскільки така відповідь потребувала уточнення, то ми намагалися одразу ж одержати роз’яснення від генерала. Не вдалося. Було дивно, що заступник Головнокомандувача Збройних Сил України, бойовий генерал Мойсюк, оглядаючи разом з представниками МО армійську техніку, намагався якомога подалі відійти від настирливого журналіста. Аби лишень не відповідати на прості, але водночас злободенні запитання? Принаймні склалося таке враження. Було сумно від такої картини.

Водночас на сайті МО України читаємо: за словами заступника міністра оборони України Ганни Маляр, оборонне відомство в межах компетенції зацікавлене в належному інформуванні суспільства про стан та діяльність Збройних Сил України, ситуацію в районі проведення Операції Об’єднаних сил, напрямів розвитку Збройних Сил України, в першу чергу щодо перспектив та можливостей цифрової трансформації, впровадження інноваційних технологій у сфері оборони. Ганна Маляр каже, що Міноборони будує відкриту комунікацію з суспільством та відстежує публічні дискусії щодо військової тематики, бере у них участь та готує відповіді. Оборонне відомство дотримується вимог законодавства «Про доступ до публічної інформації», й щороку міністерство відповідає щонайменше на 70 тисяч запитів.

Усе це добре. Але як зрозуміти ситуацію з відомчими дачами? На прості журналістські запитання, які були поставлені міністру Тарану, немає відповідей! Як повірити в те, що “Міноборони будує відкриту комунікацію з суспільством”, коли генерал Мойсюк уникав журналістських запитань під час публічного заходу? Як повірити у запевнення, що МО “зацікавлене в належному інформуванні суспільства про стан та діяльність Збройних Сил України”, коли міністр Таран не захотів роз’яснити свою позицію щодо того, чи повинні воїни охороняти службові дачі? До кого журналістам в такому разі звертатися? До якихось міфічних “начальників варти”?

Леонід Фросевич

Далі буде.

Сообщение Куди щезли службові дачі Міністерства оборони і Збройних Сил України? Журналістське розслідування (+аудіо) появились сначала на Український репортер.

Площа незаконно відчуженої в оборонного відомства земельної ділянки складає близько 10 гектарів, інформує МО України. “Однак її цінність для держави полягає не стільки в її вартісній оцінці, як місці дислокації — самісінькому центрі військового полігону, що є одним з ключових об’єктів для бойової підготовки артилеристів Збройних Сил України.

Зазначена земельна ділянка неодноразово була предметом судових спорів та кримінальних проваджень. Після чого договори, за якими вона перепродавалась визнано нечинними, а державні акти на право власності скасовані. Однак зацікавлених осіб навіть такі юридичні факти не зупинили, адже протиправне використання землі продовжувалось ще тривалий час”.

Військове відомство нагадує, що у червні 2021 року Міноборони у взаємодії з Київською обласною державною адміністрацією за сприяння Мінагрополітики повернули та зареєстрували військовий полігон площею 7,7 тис. га на Київщині у Бориспільському районі за оборонним відомством. Однак пізніше, було встановлено, що поки тривав процес повернення військового полігону, в цей час відбувався його зухвалий «дерибан».

Відтак з держаної власності протиправно вибуло на користь третіх осіб та комерційних структур 500 гектарів полігону. Частину з цих земель вже повернуто до відання Міноборони, а подальшу долю решти буде вирішено найближчим часом.

У червні цього року МО повідомило: 

“Військовий полігон на Київщині поблизу села Дівички десятки років був одним з ключових об’єктів для підготовки військових артилеристів. Територія, відведена для полігону, займала тисячі гектарів, що забезпечувало умови виконання стрільб максимально наближеними до бойових.

Проте, починаючи з 2013 року частина нерухомого майна полігону, однієї з ключових ланок у підготовці офіцерів, навчальних стрільбах та військових навчаннях, була передана іншій державній структурі, яка у подальшому безпідставно оформила за собою право користування на всю земельну ділянку площею 7,7 тис. га. Це унеможливило розвиток військової інфраструктури, розбудову та використання у повному обсязі полігону «Дівички» Збройними Силами України.

Через відсутність належного контролю за земельною ділянкою, у Бориспільському районі Київської області протиправно вибули з державної власності 540 га території полігону і на Публічній кадастровій карті України з’явилось 70 нових ділянок – 230 га землі у результаті «дерибану» розділили між собою 15 комерційних структур, а решту було приватизовано фізичними особами.

З огляду на збройну агресію на сході держави та проведення Операції Об’єднаних сил, українська армія нагально потребує підготовки висококваліфікованих фахівців, а тому повернення військового полігону мало надзвичайно важливе значення.

Починаючи з 2018 року Міноборони вживало заходів щодо повернення земельної ділянки площею близько 7,7 тис. га на території с. Дівички, проте, через колізії в законодавстві та відсутність комунікації між органами державної влади цей процес розтягнувся на роки.

18 червня 2021 року Міністерством оборони усунуто масштабну проблему, що негативно впливала на обороноздатність держави: у взаємодії з Київською обласною державною адміністрацією, за сприяння Мінагрополітики, право постійного користування всією земельною ділянкою полігону зареєстровано за оборонним відомством. Спільно з правоохоронними органами та Держгеокадастром будуть запущені механізми, спрямовані на повернення протиправно відчужених земель.

Артилеристи сухопутних, десантно-штурмових військ та морської піхоти отримають змогу проводити навчальні стрільби, спеціальну, тактичну, індивідуальну і фізичну підготовку на полігоні поблизу села Дівички Бориспільського району Київської області”.

Фото: МО України

Читайте також:

• На дерибані Української армії тисячі крадіїв та аферистів стали мільйонерами
• На Київщині ракетний полк нарешті “відбився” від земельних дерибанщиків

Сообщение На Київщині військовий полігон звільнили з “котла” – земельну ділянку повернуто державі появились сначала на Український репортер.