«Цей палац має довгу та складну історію. Але це також частина української історії. І я вважаю, правильно відкрити двері палацу для всіх людей, всіх українців, щоб кожен зміг торкнутися сторінок цієї історії: інколи драматичних, а інколи – визначних», – сказав Президент України Володимир Зеленський.

На жаль, Глава держави не говорить, яку суму витратила держава на реконструкцію цього палацу за двадцять років. Наприклад, протягом п’ятнадцяти років ремонтно-реставраційні роботи “зжерли” 1 мільярд 469 мільйонів 857 тисяч гривень. До таких висновків дійшли державні аудитори. Саме такою була вартість об’єкта у 2016 році, і порівняно з техніко-економічним обгрунтуванням вона збільшилася у 8,5 раза.

Фінансування ремонтно-реставраційних робіт, закупівлі обладнання, матеріалів було напрочуд дивним, заплутаним, з багатьма невідомими. Скажімо, частину сантехнічних виробів вартістю 27,5 тисячі гривень в палаці було демонтовано. І за монтаж унітазів та умивальників було сплачено ще 14,6 тисячі гривень. Звичайно, нас, журналістів “Українського репортера”, цікавило, чому було закуплено обладнання, яке не встановлювалося в палаці і роками припадало пилом на складах? Чому вартість окремих матеріалів, які пропонувалися постачальниками, у рази була нижчою від придбаних Державним управлінням справами?

До речі, у 2016 році головним розпорядником бюджетних коштів було безпосередньо Державне управління справами (ДУС). Аудитори з’ясували, що “під час виконання робіт на об’єкті мали місце порушення норм чинного законодавства, порушувалися проектні рішення, а також допускалося завищення вартості робіт”.

Однак кримінальне провадження не було розпочато, факти “відмивання коштів”, виведення бюджетних грошей на “свої” фірми було приховано. Матеріалам державного аудиту ефективності використання коштів на реставрацію Маріїнського палацу Рахункова палата України надали гриф “Для службового користування”. На інформаційний запит “Українського репортера” речник Рахункової палати Микола Новосад відповів, що матеріалам цього аудиту надано гриф – “Для службового користування”. Отже, платники податків не повинні знати, навіть які унітази і за якою ціною закуповували для Маріїнського палацу. Виявляється, Рахункова палата оберігає “великі державні таємниці”.

І досі суспільство не може дізнатися про ці комбінації, про те, хто що робив-майстрував-оздоблював-фарбував палац.

Сьогодні влада запрошує відвідати Маріїнський. Під час екскурсії палацом можна буде ознайомитися з експозицією картин та подарунків президентів України, церемоніальною залою, залою для переговорів.

Палац є визначною пам’яткою палацової архітектури стилю бароко та внесений до реєстру пам’яток національного культурного надбання.

На жаль, матеріали реконструкції палацу досі є секретними.

Редакція “Українського репортера” звертається до керівництва Рахункової палати надати нарешті суспільству повну і об’єктивну інформацію про реконструкцію Маріїнського палацу.

Матеріали аудиту про витрачання бюджетних коштів мають бути відкритими і для суспільства, і для ЗМІ.

Сообщение Влада запрошує до Маріїнського. Однак матеріали про витрачання мільярдів на реконструкцію досі є секретними появились сначала на Український репортер.

Ми нагадаємо дещо з недавньої історії про Маріїнський палац. Свого часу наше видання розповідало, що Рахункова палата України засекретила матеріали аудиту ефективності використання коштів державного бюджету, передбачених на реконструкцію та реставрацію знаменитого Маріїнського палацу.

Протягом п’ятнадцяти років ремонтно-реставраційні роботи “зжерли” 1 мільярд 469 мільйонів 857 тисяч гривень. До таких висновків дійшли державні аудитори. Саме такою була вартість об’єкта у 2016 році, і порівняно з техніко-економічним обгрунтуванням вона збільшилася у 8,5 раза.

За такий проміжок часу виконали лише чверть робіт. У 2016 році головним розпорядником бюджетних коштів було безпосередньо Державне управління справами (ДУС).

Аудитори “накопали”:

“Під час виконання робіт на об’єкті порушували чинне законодавство, порушувалися проектні рішення, а також допускалося завищення вартості робіт”.

А чим завершилося розслідування? Кримінальне провадження не порушено, принаймні про це нічого не відомо з відкритих джерел.

Чи може суспільство дізнатися про ці комбінації, про те, хто що робив-майстрував-оздоблював-фарбував? Ні! Бо матеріалам державного аудиту ефективності використання коштів на реставрацію Маріїнського палацу надали гриф “Для службового користування”.

Рахункова палата відмовила “Українському репортеру” в наданні додаткової інформації про витрачання коштів. Зокрема, ми цікавилися, чому частину сантехнічних виробів вартістю 27,5 тисячі гривень було демонтовано. Адже за монтаж унітазів та умивальників було сплачено ще 14,6 тисячі гривень. Нас також цікавило: чому було закуплено обладнання, яке не встановлювалося в палаці і роками припадало пилом на складах? Чому вартість окремих матеріалів, які пропонуються постачальниками, у рази нижча від придбаних ДУС?

На жаль, “унітаз” виявився із секретом.

Маріїнський став для держави «золотим». Зі специфічною “свободою слова”.

Сообщение Маріїнський палац із секретом появились сначала на Український репортер.

За даними слідства у 2018 році керівництво кількох структурних підрозділів КП забезпечило перемогу у тендері на придбання освітлювальних засобів для поточних потреб міста наближеній до них фірмі. Загальна сума контрактів – кілька десятків мільйонів гривень, частину з цих коштів було розтрачено, інформує СБУ.

Слідчі з’ясували, що під час підготовки кошторису чиновники свідомо завищили реальну ринкову вартість на лампи для вуличного освітлення. Товарознавча та судово-економічна експертизи підтвердили, що місцевому бюджету завдано збитки у особливо великих розмірах. П’ятьом посадовцям “Київміськсвітла” оголошено про підозру за ч. 2 ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем) Кримінального кодексу України. Заходи з викриття проводилися спільно з Офісом Генерального прокурора.

Як раніше розповідав “Український репортер”, Рахункова палата декілька років тому засекретила матеріали аудиту ефективності використання коштів державного бюджету, передбачених на реконструкцію та реставрацію знаменитого Маріїнського палацу.

Протягом п’ятнадцяти років ремонтно-реставраційні роботи “зжерли” 1 мільярд 469 мільйонів 857 тисяч гривень. До таких висновків дійшли державні аудитори. Саме такою була вартість об’єкта у 2016 році, і порівняно з техніко-економічним обгрунтуванням вона збільшилася у 8,5 раза.

За такий проміжок часу виконали лише чверть робіт. У 2016 році головним розпорядником бюджетних коштів було безпосередньо Державне управління справами (ДУС).

Аудитори “накопали”:

“Під час виконання робіт на об’єкті порушували чинне законодавство, порушувалися проектні рішення, а також допускалося завищення вартості робіт”.

А чим завершилося розслідування? А нічим. Кримінальне провадження не порушено, принаймні про це нічого не відомо з відкритих джерел.

Чи може суспільство дізнатися про ці комбінації, про те, хто що робив-майстрував-оздоблював-фарбував? Ні! Бо матеріалам державного аудиту ефективності використання коштів на реставрацію Маріїнського палацу надали гриф “Для службового користування”.

Сообщение Світло і тінь розкрадання коштів для освітлення Києва появились сначала на Український репортер.

На 102 мільйони зросли витрати, повідомив сайт “Радіо Свобода”. https://www.radiosvoboda.org/a/tochno/29101025.html

Маріїнський став для держави “золотим”. “Український репортер” вже розповідав, що протягом п’ятнадцяти років на ремонтно-реставраційні роботи було витрачено 1 мільярд 469 мільйонів 857 тисяч гривень. До таких висновків дійшли державні аудитори. Саме такою була вартість об’єкта у 2016 році, і порівняно з техніко-економічним обґрунтуванням вона збільшилася у 8,5 раза.

Раніше наші колеги із медіа розповідали про те, які фірми брали участь у цьому замовленні, як це відбувалося. “Чужі” підприємства сюди не допускалися… Тільки “свої”. Акцентуємо увагу поки на іншому, на сьогоднішньому висновку аудиторів:

“Під час виконання робіт на об’єкті мали місце порушення норм чинного законодавства, порушувалися проектні рішення, а також допускалося завищення вартості робіт”.

Нікого за ці порушення на лаву підсудних не посадили. Все зійшло з рук.

Чи може суспільство дізнатися про ці комбінації, про те, хто і що робив-майстрував-оздоблював-фарбував у палаці? Йдеться ж про колосальні державні кошти. Не може! Бо матеріалам державного аудиту ефективності використання коштів на реставрацію Маріїнського палацу надали гриф “Для службового користування”. І зробила це Рахункова палата України!

Навіть не дозволено подивитися документацію, хто і за які кошти придбав унітази для Маріїнського палацу! Бо це, мовляв, зашкодить інтересам держави.

Фото Кирила ХМІЛЬОВА

Сообщение Аудит реставрації Маріїнського палацу засекретили. На 102 мільйони зросли витрати появились сначала на Український репортер.

Оця Стіна мовчання — велика біда для України. Бо часто-густо люди не знають усієї Правди, читають і слухають інформаційний сурогат, “споживають” казенні прес-релізи, які викликають нудоту і запитання про те, хто ж і де навчає таких журналістів.

До речі, підготовка кадрів для журналістського “цеху” – окрема тема розмови, але бодай кілька штрихів. Вважаю, що на цій науковій стежині давно назріли грунтовні зміни. На державному рівні, за участі найвищих інспекцій та комісій! Не покладаймося на ректорів, адже знаємо приказку: рука руку миє.

У деяких навчальних закладах, в тому числі відомих, ці рубежі вже протягом кількох десятиліть “окупували” свої клани, із синами та доньками, які дбають лише про збагачення, пускають пил в очі, на власний розсуд “закроюють” навчальні плани із загрозливим креном, скажімо, у бік філології або соціальних комунікацій, скасовують журналістські спеціалізації, запрошують читати лекції так званих фахівців, які мають за плечима “великий” стаж роботи — редагували багатотиражку або ж колись проходили виробничу практику в районці.

Натомість справжня редакційна практика майбутніх журналістів — провальний процес (з року в рік), бо вона лише для галочки. Хіба ж не вотчина?

А ми, практики, дивуємося, чому до редакцій на роботу проситься чимало погано підготовлених випускників різних журфаків та інститутів, чому в державі так багато нікчемних прес-секретарів, чому сила-силенна прес-служб так запопадливо, принизливо обслуговують тих, хто при великих і малих державних посадах і водночас так відчайдушно мурують оту Стіну мовчання. Бо цей мур захищає їхніх панів від наполегливих репортерів, які хочуть усе знати, які де тільки можна виловлюють, здобувають, вимагають інформацію для публічного поширення.

А пани ж бо — не забуваймо, ­ одержують зарплату за рахунок платників податків, тобто за наш з вами рахунок. І вони бояться журналістів! Вони тікають від нас семимильними кроками. Не беруть телефонної слухавки (причина: наради, прийом громадян), як це практикує голова Згурівської райдержадміністрації Валерій Мозговий. Ховаються за ненависними штампами “пишіть запит”.

Пишемо. Ось яскравий факт.

Щоб з`ясувати, як борються зі сказом на Київщині, редакція “Українського репортера” зателефонувала до головного управління Держпродспоживслужби в області. Працівниця цієї установи, яка назвалася начальником відділу організації протиепізоотичної роботи Іриною Клименок, обмежилася лише загальними фразами, мовляв, випадків захворювання на сказ на Київщині немає, “ведеться профілактична робота”. А щоб більше сказати — потрібен дозвіл начальства. Нам порадили надіслати електронною поштою офіційний запит, тоді лише можна буде отримати на нього докладну відповідь. …

На жаль, у столичній області ця фраза – потрібен дозвіл начальства — добре прижилася, чиновники різного гатунку її пускають у хід защораз, коли чують журналістське запитання. Це люди за отією Стіною мовчання. Вони не сприймають аргументів – чиновники зобов’язані надати відповідь, в тому числі в усному режимі. Цього вимагає закон.

Журналісти нашої редакції декілька разів чули, як директор департаменту охорони здоров’я КОДА Алла Арешкович (її нещодавно призначили на цю посаду) відповідала їм: потрібен дозвіл керівництва, пишіть запити… Тобто ми защораз повинні запитувати дозвіл голови облдержадміністрації Олександра Горгана?

Водночас на відомчому сайті облдержадміністрації про діяльність пані Арешкович розповідається досить розлого. Але ж яка це розповідь! Тут цитувати й цитувати варто. Ось матеріал: пані Арешкович “проінспектувала медичні заклади Іванківського та Поліського районів”. А хіба це не є обов’язком керівниці департаменту? Ще й розміщено 5(!) фотографій, на яких зображено в тому числі й головну медичку області. Чи не перебор? Хто ж так запопадливо вислужився?

Пишуть, що вона “здійснила планові робочі візити до Іванківського та Поліського районів”… Виявляється, не тільки президенти та керівники іноземних делегацій “здійснюють візити”, але й очільниця департаменту області.

Читаємо, що “у рамках робочого візиту Алла Арешкович також ознайомилася з роботою медичних закладів зони відчуження…”

Може, усім варто узяти на озброєння такий стиль? Нехай би мери, чиновники “здійснювали візити” до будинків, де немає гарячої води, або ж до лікарень та поліклінік, запитуючи у хворих, скільки коштує лікування чи операція. А чому б сільським керманичам “у рамках робочого візиту” не перевіряти ремонт вулиць, не подивитися ями на дорозі?

Утім, знову про медіа і владу. Рахункова палата України засекретила матеріали аудиту ефективності використання коштів державного бюджету, передбачених на реконструкцію та реставрацію знаменитого Маріїнського палацу.

Протягом п’ятнадцяти років ремонтно-реставраційні роботи “зжерли” 1 мільярд 469 мільйонів 857 тисяч гривень. До таких висновків дійшли державні аудитори. Саме такою була вартість об’єкта у 2016 році, і порівняно з техніко-економічним обгрунтуванням вона збільшилася у 8,5 раза.

За такий проміжок часу виконали лише чверть робіт. У 2016 році головним розпорядником бюджетних коштів було безпосередньо Державне управління справами (ДУС).

Аудитори “накопали”:

“Під час виконання робіт на об’єкті порушували чинне законодавство, порушувалися проектні рішення, а також допускалося завищення вартості робіт”.

А чим завершилося розслідування? А поки що нічим. Кримінальне провадження не порушено, принаймні про це нічого не відомо з відкритих джерел.

Чи може суспільство дізнатися про ці комбінації, про те, хто що робив-майстрував-оздоблював-фарбував? Ні! Бо матеріалам державного аудиту ефективності використання коштів на реставрацію Маріїнського палацу надали гриф “Для службового користування”.

Рахункова палата відмовила “Українському репортеру” в наданні додаткової інформації про витрачання коштів. Зокрема, ми цікавилися, чому частину сантехнічних виробів вартістю 27,5 тисячі гривень було демонтовано. Адже за монтаж унітазів та умивальників було сплачено ще 14,6 тисячі гривень. Нас також цікавило: чому було закуплено обладнання, яке не встановлювалося в палаці і роками припадало пилом на складах? Чому вартість окремих матеріалів, які пропонуються постачальниками, у рази нижча від придбаних ДУС?

На жаль, “унітаз” виявився із секретом. Речник Рахункової палати Микола Новосад на наш запит відповів, що матеріалам цього аудиту надано гриф – “Для службового користування”. Отже, платники податків не повинні знати, які унітази і за якою ціною закуповують для Маріїнського палацу?

Між тим, з нагоди Дня журналіста у привітанні прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана зазначено:

“Журналістські репортажі та розслідування допомагають викрити імітацію діяльності чиновників, факти корупції, визначити напрямки економії бюджетних коштів або посилення ефективності роботи в тій чи іншій сфері…”

Чи згодні із цим в Рахунковій палаті? Невже інформація про унітази завдасть шкоди безпековій сфері чи питанням охорони державних осіб? А може, це банальне перестрахування? Як би чого не сталося…

Типова, на жаль, ситуація. У нас — тотальне перестрахування. Пригадується, як свого часу керівник Рахункової палати Роман Магута в інтерв’ю «Голосу України» вихвалявся:

“Рахункова палата є продуктом демократичного розвитку держави і уособлює потребу українського суспільства у функціонуванні справді незалежного органу фінансового контролю, який має діяти відкрито, гласно та інформувати громадян країни – платників податків, про стан використання коштів державного бюджету – кожної народної копійки”.

Про “відкритість та гласність” – це, як один чоловік казав, недохоп.

Сообщение Унітаз із секретом появились сначала на Український репортер.

Увімкнули державний механізм реалізації великого проекту з його підготовчими, проектними роботами. Фахівці заглибилися у вивчення архівних документів. Через деякий час сюди потекли кошти з державного бюджету. Рікою потекли. Щоправда, з деякими перервами у фінансуванні.

Чи відомо суспільству, скільки грошей витратили на те, щоб палац сяяв позолотою, виглядав чудово і неперевершено, щоб очей не можна було відвести від цього неймовірно красивого діаманта?

Протягом п’ятнадцяти років ремонтно-реставраційні роботи “зжерли” 1 мільярд 469 мільйонів 857 тисяч гривень. До таких висновків дійшли державні аудитори. Саме такою була вартість об’єкта у 2016 році, і порівняно з техніко-економічним обгрунтуванням вона збільшилася у 8,5 раза.

Словом, пішли грошики, як у провалля. Колосальні гроші. Здавалося б, за п’ятнадцять років Маріїнський вже мали довести до ладу. Ні, у нас так не вміють. Це ж не Британія, і не Німеччина.

Навіть не Португалія.

За такий проміжок часу виконали лише чверть робіт. Запримітьмо: протягом цього періоду в Україні збудували мости, стадіони, відновили аеропорти, спорудили величезні торговельні та офісні комплекси, які небо підпирають. А з Маріїнським ніяк не впораються…

Що за дивовижа? Ніби наврочив хтось.

І що пишуть аудитори? Технічний стан головного фасаду палацу, паркового фасаду та фасадів лівого флігеля палацу є незадовільним.

Пам’ятаєте цю суму: 1 мільярд 469 мільйонів 857 тисяч гривень?

А хто розпасовував, як той казав?

Знову ж, нам у нагоді стануть дані аудиторів.

“За рішенням Кабінету Міністрів України у 2014-2015 роках була здійснена передача капітальних видатків, що призвела до фінансування видатків Державного управління справами, яке є головним розпорядником бюджетних коштів, через іншого головного розпорядника — Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства. Так, у 2014-2015 роках при виконанні робіт із реставрації та пристосування Маріїнського палацу до сучасних потреб головним розпорядником коштів було Мінрегіонбуд, яке фактично делегувало ДУС повноваження розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня. У 2016 році головним розпорядником бюджетних коштів було безпосередньо ДУС…”

Раніше в медіа розповідали про те, які фірми брали участь у цьому замовленні, як це відбувалося. Акцентуємо увагу поки на іншому, на сьогоднішньому висновку аудиторів:

“Під час виконання робіт на об’єкті мали місце порушення норм чинного законодавства, порушувалися проектні рішення, а також допускалося завищення вартості робіт”.

Пам’ятаєте цю суму: 1 мільярд 469 мільйонів 857 тисяч гривень?

Добре. А чим завершилося розслідування? А поки що нічим. Кримінальне провадження не порушено, принаймні про це нічого не відомо з відкритих джерел.

Чи може суспільство дізнатися про ці комбінації, про те, хто що робив-майстрував-оздоблював-фарбував? Йдеться ж про колосальні державні кошти. Не може! Бо матеріалам державного аудиту ефективності використання коштів на реставрацію Маріїнського палацу надали гриф “Для службового користування”.

Пам’ятаєте цю суму: 1 мільярд 469 мільйонів 857 тисяч гривень?

Леонід ФРОСЕВИЧ
Фото Кирила ХМІЛЬОВА

Сообщение Засекретили матеріали аудиту Маріїнського палацу появились сначала на Український репортер.