Президент України підписав указ, яким увів у дію рішення РНБО щодо позбавлення державних нагород зрадників України.

Читайте також: Державні зрадники як явище, або Звідки беруться манкурти

До першого списку увійшло 34 особи. Серед них – колишні урядовці, народні депутати, керівники СБУ та Генпрокуратури, прокурори, артисти, російські політичні, релігійні та культурні діячі. Усіх їх позбавлено державних нагород України безстроково.

До десяти з них застосований максимальний набір санкцій – 21 вид. Ідеться не лише про позбавлення державних нагород України, а й, зокрема, про блокування активів, анулювання ліцензій і дозволів та повне припинення торговельних операцій.

Серед них до сімох санкції застосовані вперше. Зокрема, це колишній перший заступник лідера політичної партії «Партія регіонів» та голова відповідної фракції Олександр Єфремов. Мав ордени «За заслуги» І-ІІІ ступенів та князя Ярослава Мудрого V ступеня.

Колишній перший заступник Генпрокурора України Ренат Кузьмін. Мав ордени «За заслуги» ІІ-ІІІ ступенів та звання «Заслужений юрист України».

Також державних нагород України позбавлено вісьмох осіб, які вже перебувають під іншими санкціями України.

Колишній народний депутат ІІ-IV та IX скликань Віктор Медведчук. Був нагороджений орденами «За заслуги» І-ІІІ ступенів та князя Ярослава Мудрого V ступеня, мав звання «Заслужений юрист України».

Ексміністр освіти і науки (2010–2014) Дмитро Табачник. Мав ордени князя Ярослава Мудрого IV-V ступенів та звання «Заслужений діяч науки і техніки».

Колишній прем’єр-міністр України (2010–2014) Микола Азаров, який був нагороджений орденами «За заслуги» І-ІІІ ступенів та князя Ярослава Мудрого V ступеня, а також мав звання «Заслужений економіст України».

Крім того, державної нагороди України також позбавлений колишній Генпрокурор України (2010–2014) Віктор Пшонка. Мав орден «За заслуги» ІІІ ступеня.

Колишній народний депутат III-IX скликань Андрій Деркач. Мав орден «За заслуги» ІІІ ступеня.

Предстоятель Російської православної церкви та колишній агент КДБ патріарх Кирило. Був нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого І ступеня.

Почесного звання «Народний артист України» позбавлені російські співаки Микола Басков, Філіп Кіркоров, Олександр Малінін, російський композитор Ігор Крутой, а співачки Кароліна Куєк (Ані Лорак) і Таїсія Повалій – також звання «Заслужений артист України».

Напередодні Верховна Рада України підтримала законопроєкт № 11410, який позбавлення державних нагород України осіб, які були засуджені за тяжкі чи особливо тяжкі злочини, кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки України, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, окремі злочини проти громадської безпеки; тих, хто пропагує державу-агресорку чи виправдовує окупацію України.

“Заслужені” й “почесні”, “лицарі” й орденоносці

Ще у 2019 році я змушений був привернути увагу суспільства, центральної влади до цієї теми – чому зграя Януковича ходить у генеральських мундирах, з найбільшими зірками на погонах, чому вони усі – “заслужені” й “почесні”, “лицарі” й орденоносці? (стаття Чому “дони” Януковича досі при орденах і з генеральськими зірками?).

Я ставив це питання через Фейсбук Генпрокурору Юрію Луценку, головному військовому прокурору Анатолію Матіосу. Не відповіли…

Так, нам відомо, що не було судових вироків щодо поплічників Януковича, не запроваджувалися персональні санкції, не було відповідного указу президента. Але ж міністерства та відомства і без судових вироків мали право позбавляти негідників відзнак за особливі заслуги. Хто з них мав сміливість зробити це? Ніхто! Вони ж могли б провести колегії міністерств, служб, комітетів й позбавити зрадників почесних звань.

Невже Юрію Луценку було до вподоби, що Пшонка на той час був «Почесним працівником прокуратури»? (Нагрудний знак “Почесний працівник прокуратури України” є відзнакою, що вручається за високі досягнення та вагомий внесок у розвиток та підтримку прокурорської діяльності в Україні, за виняткову працездатність, професіоналізм та відданість своїй професії у прокуратурі.)

Наприклад, позбавлення нагрудного знака “Почесний працівник прокуратури України” допускається за грубі порушення по службі та компрометуючі вчинки і тільки за наказом Генерального прокурора України.

Отже Генпрокурор міг би позбавити Пшонку цієї відзнаки. Але не зробив цього! Можливо, вважав, що у Пшонки не було “компрометуючих вчинків”?

Як називають українці Пшонку? Лютим ворогом, зрадником. Але ж він тривалий період з правової точки зору вважажвся державним радником юстиції України, доктором юридичних наук, заслуженим юрист України, мав Почесну грамоту Верховної Ради України. На мундирі – орден «За заслуги» III ступеня, нагрудні знаки – «Почесний працівник прокуратури України», «Державність. Справедливість. Сумлінність» II ступеня.

А чому екс-міністр Клименко (із колишнього відомства “мінздох”) – «Лицар закону» МВС? Клименко, який очолював Міністерство доходів і зборів, хизувався, що має нагрудний знак Державної податкової адміністрації України «За заслуги», нагрудний знак Державної митної служби України «За митну безпеку держави» ІІ ступеня, нагрудний знак Державної податкової служби України «Почесний працівник державної податкової служби України», відомчу заохочувальну відзнаку Управління Державної охорони України «За сприяння державній охороні». Так би мовити, був обвішаний «цяцьками» з голови до ніг.

Ще чотири роки тому я писав у статті «Зграя в мундирах»:

Особлива шуліка – Азаров. Він постійно усіляко опоганює і очорнює Україну, ненавидить її усіма фібрами душі, щодня коршуном накидається на землю, яка дала йому всілякі блага, нагородила усім, чим тільки можна було. Доктор геолого-мінералогічних наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук України. Державний службовець І рангу, радник Податкової служби І рангу, почесний працівник Податкової служби. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки. Заслужений економіст України. Кавалер Ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня, ордена «За заслуги» I, ІІ і ІІІ ступенів (тобто повний кавалер).

Але ворогові України і цих нагород було мало. У 2004 році міністр оборони України генерал Олександр Кузьмук нагородив Азарова пістолетом ПСМ “за визначні заслуги в забезпеченні обороноздатності України”.

Наказ про нагородження Кузьмук підписав 14 грудня 2004 року. Це сталося у той час, коли у Києві люди вийшли на Помаранчевий майдан. Однак зрадники, як бачимо, були, в пошані.

Нагадаємо: Державне бюро розслідувань за погодженням з Офісом Генерального прокурора повідомило про підозру колишньому прем’єр-міністру України Миколі Азарову у вчиненні державної зради за попередньою змовою групою осіб.

Досудовим розслідуванням встановлено, що зміст та умови Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України були нав’язані президентом РФ Дмитром Медвєдєвим тодішньому прем’єр-міністру України Миколі Азарову в Москві о другій годині ночі, 21 квітня 2010 року, напередодні її підписання. Як стверджують правоохоронці, достовірно розуміючи наслідки підписання вказаної Угоди для України, Микола Азаров забезпечив візування та погодження проєкту документів з боку відповідних посадових осіб (міністрів, керівників правоохоронних органів, та від імені Кабінету Міністрів України), сприяв реалізації інтересів РФ під час усіх стадій погодження проєкту Угоди аж до її імплементації.

А наступного року, тобто через рік після підписання Харківських угод щодо фоту Азарову з нагоди дня народження вручили маузер!
Ось вам ще один приклад вшанування зрадників.

Відео про таємну схованку Азарова:

А подивімося на перелік “заслуг” ексміністра енергетики та вугільної промисловості Едуарда Ставицького (він же Натан Розенберг). У цього товстосума на грудях дуже тісно – зірочка до зірочки тулилися…

Нагрудні знаки: «За доблесну службу» I ступеня (Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України) , «За вагомий внесок у розвиток геологічної галузі України» I ступеня (Державна служба геології та надр України), почесна грамота «За вагомий особистий внесок у соціально- економічний розвиток України та її столиці — міста Києва, багаторічну самовіддану працю з нагоди 20-ї річниці незалежності України» (Київський міський голова).

Цей любитель розкішних швейцарських годинників та золотих злитків ще й Почесний розвідник надр (Державна служба геології та надр України).
Сьогодні міністерства та відомства, де “трудився” Ставицький-Розенберг, про ці нагороди воліють мовчати. Ніби їх не стосується. Київський міський голова Віталій Кличко міг би відкликати почесну грамоту, або зробити бодай символічний крок щодо позбавлення відзнаки.

Тема позбавлення нагород вкотре акцентує увагу на об’єктивності, справедливості, моральній відповідальності. Хіба ж відчуває ексміністр Кузьмук моральну відповідальність за те, що нагороджував зрадника Азарова? Навряд чи. Або Леонід Кучма… Кого він тільки не нагороджував! Андрія Деркача, Дмитра Табачника… Чи покаявся Кучма? Та ні, звичайно.

Читайте також:

• Чи вибачиться Кучма перед народом за своїх призначенців? Справа Табачника
• Знову з Кучмою!
• Путін, Кучма і крейсер “Москва”
• На дерибані Української армії тисячі крадіїв та аферистів стали мільйонерами

Якщо сьогодні подивитися списки «заслужених працівників» із різних сфер, то кого там тільки немає! Безсумнівно, є багато достойних людей, які чесно та фахово працювали заради Батьківщини, досягнувши високих результатів. Водночас у цих списках є тьма-тьмуща колишніх «придворних” посіпак, чимало тих, хто ненавидить все українське, хто паплюжив нашу культуру, мову, перекручував історичні факти, пропагував російське… За що їм таке «визнання»? Може, настав час також переглянути списки, у яких так багато різної антиукраїнської шушвалі? І ця шушваль нині перелицювалася, дехто отримав навіть непогані посади в державних структурах, багато хто дременув з України. Чимало затаїлося, вичікуючи слушного моменту, щоб знову встромити ніж у спину України.

Отож і маємо одвічну проблему – нівелювання нагород та відзнак. І навіщо гратися в гуманність на третьому році війни?

Леонід Фросевич

На цю тему:

• Чому “дони” Януковича досі при орденах і з генеральськими зірками?
• Орденоносні шашелі

Сообщение Кремлівська шушваль та українські нагороди (+відео) появились сначала на Український репортер.

В тридцять шість років син чиновниці магічним чином уже володів величезними статками, які в 2009 році вже оцінювалися в один мільярд доларів. Також у Сергія було у власності безліч нерухомості, бізнесів і землі».

(Заголовок до цієї статті запозичую з Інтернету. Звідти ж цитую. Перекладав з російської.)

Подібною «успішністю» нікого тепер не здивувати. Ймовірно, нинішній період в успадкованій від облудних борців за «торжество світлого комуністичного майбутнього» буде затаврований в історії як «епоха» нестямної зажерливості, непомірного збагачення власть імущих і дикунського мародерства низів.

Спасибі Інтернету: наміряється показати, «як живе соратниця Путіна, поки її батьківщина у вогні». І що ж то за «батьківщина»? Якраз про це велемудрі в Інтернеті – ні пари з вуст. Замовчують. Приховують. Наводять «тень на плетень».

Насправді ж батько «Валі із Шепетівки» народився в Мокшанському районі Пензенської області з прізвищем Тютя. У мокша-мордовській мові тютя – маля або малий. Як фронтовик Тютя після закінчення Другої світової війни уподобав для себе більш цивілізований край – оселився в легендарному місті Кам’янець-Подільському на Хмельниччині.

Чи переймалися батько та його дочка українською національною свідомістю? Яке до того комусь діло в уярмленій Україні? Комуністи та виховані ними комсомольці не те, що сповна успадкували царське гноблення багатостраждальних, а й перевершили катів «тюрми народів».

Після Геноциду-Голодомору 1932-1933 років на зорі ХХІ століття нової ери розпалюють страшнішу, ніж Друга світова, війну в усе тій же не скореній Україні, розоряють, зрівнюють із землею новітніми засобами знищення міста й села, погрожують нанести «тактичний удар» ядерною зброєю.

Путін перевертає історію з ніг на голову так, як йому заманеться. «Просвіщає» з провладних телеканалів мільйонні маси легковірних глядачів і слухачів. Одурманює: «Русские и украинцы – это один народ. Как мордва, где есть мокша и эрьзя».

Сам же претендент на довічну владу – вепс. Давня назва того роду-племені – чудь. «Приют убогого чухонца» «на берегу пустынных волн». Так у поемі О. Пушкіна «Мідний вершник». Компактно оселялися в Карелії. Антропологічно відносяться до монголоїдної раси.

Не слов’янського походження в кремлівській команді – міністр закордонних справ Лавров: «тбіліський вірменин» з прізвищем матері Калантаров або Калантарян.

Шойгу – з недавньої АО Туви, а нині Тві. Його маєток – взірець багатоярусної пагоди традиційної буддистської архітектори. Таке зодчество переймали монгольські завойовники значної частини світу. Предки новоявленого «бича Божого» на голову України – сповідники ламаїзму. Досі такі проживають у Монголії і Китаї.

«Патриарх Московский и всея Руси» – мордвин. Гундяй – похідне від марійського. Російський переклад: «говорить в нос, гнусавить». Відкинули збанкрутілу комуністичну ідеологію, переорієнтувалися з лютого атеїзму на православ’я. Всі троє представляються православними. Цілують ікони в храмах Божих.

У ХХІ столітті нової ери велемудрі продовжують гнути позавчорашню ленінську лінію. Вождь «мирового пролетариата» напоумлював «Секретаря по военным делам Украинсой Народной Республики» відхрестися в прізвищі від Антонова й іменуватися Овсієнком.

Так само деякі великорозумні товчуть воду в ступі про генералів – «вихідців» з України, що віддають накази зрівнювати із землею Бучу, Бородянку, Маріуполь, Волноваху, бомбардувати Краматорськ, убивати цивільних усіх підряд, без розбору, не питаючи ніякого посвідчення особи, знищувати крилатими ракетами ні в чому не повинних дітей у перед тим затишних житлових масивах, що обрушуються під безперервними обстрілами.

При тому ніхто й не писне, що ті «генерали» – із супостатів. Одвічні поневолювачі волелюбного українського народу.

З якої ж «родины» звірячої подоби двоногі мародери? Коли ж їхні предки вдерлися у «край веселий» – на чисті води, на ясні зорі? Після поголовної кривавої різні в Батурині 1708 року? Чи наступного під Полтавою, де «беснующийся зверь», за характеристикою Л. Толстого, піднімав «за учителей своих» – шведів – «заздравный кубок».

З тих кривавих часів нащадки царських і пізніших компартійних завойовників – супостати, гнобителі, кровопивці. Вовки в овечих шкурах. Людинонависники. Зрадники. Колаборанти. Саме вони виказують окупантам, мародерам українських патріотів, волелюбних синів справіку рідної Матері-Землі.

Максим Занузданий

Сообщение Валя із Шепетівки. Дещо про родовід манкуртів та ординців появились сначала на Український репортер.

Про те, що в війні проти нашої держави воюють уродженці Вінниччини, розповіли їхні родичі, що лишаються в Україні. Про це повідомляє Україна 24.

“Двоє генералів-окупантів, які зараз у російській армії — родом з України. Народились на Вінниччині. Це заступник начальника головного управління генштабу Володимир Алексєєв та заступник керівника 5-ї служби ФСБ — генерал Анатолій Болюх”, – повідомляє телеканал.

Обидва зрадники у 2014 навідували братів на Вінниччині. Чоловіки, які не хочуть мати зі вбивцями українського народу нічого спільного, розповіли про “родичів” українським спецслужбам.

Сообщение Манкурти: два російських генерали, які воюють проти України, родом із Вінничини появились сначала на Український репортер.