Про це свідчить указ №16/2024.

Нагородили військових і цивільних, які відзначилися в захисті держави, 22 січня з нагоди Дня соборності України.

Нагороди вручили посмертно за значні заслуги в зміцненні української державності, мужність і самовідданість, виявлені в захисті суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий особистий внесок у розвиток різних сфер суспільного життя, сумлінне виконання професійного обов’язку.

Вікторія Амеліна — українська письменниця та громадська діячка родом зі Львова, членкиня Українського ПЕН. Авторка роману «Синдром листопаду, або Homo Compatiens» (2014 рік), дитячої книжки «Хтось, або Водяне Серце» (2016 рік), роману «Дім для Дома» (2017 рік), «Е-е-есторії екскаватора Еки» (2021 рік).

У 2021 році вона стала лауреаткою літературної Премії імені Джозефа Конрада. Того ж року заснувала Нью-Йоркський літературний фестиваль, що відбувався в селищі Нью-Йорк у Бахмутському районі Донецької області.

З літа 2022 року Вікторія Амеліна долучилася до правозахисної організації Truth Hounds, з якою працювала як документаторка воєнних злочинів на деокупованих територіях на сході, півдні та півночі України, зокрема у Капитолівці на Ізюмщині, де знайшла щоденник убитого росіянами письменника Володимира Вакуленка.

27 червня 2023 року Вікторія Амеліна перебувала у Краматорську разом із делегацією колумбійських журналістів та письменників. Коли вони вечеряли в ресторані у центрі міста, російські окупанти завдали ракетного удару по цій будівлі, внаслідок чого Вікторія отримала тяжкі поранення. 1 липня в лікарні імені Мечникова у Дніпрі її серце перестало битися.

У жовтні 2023 року Вікторія Амеліна посмертно стала однією з номінанток премії «Читомо».

Український PEN зібрав понад 500 тисяч гривень на продовження Нью-Йоркського літературного фестивалю, який заснувала Вікторія Амеліна

Володимир Вакуленко — письменник та громадський діяч, прозаїк, поет, перекладач. Автор тринадцяти дитячих книг. Лауреат літературних премій, серед яких міжнародна літературна премя імені Олеся Ульяненка за роман «Кладовище сердець» («Інфаркт для ґурманів»).

Учасник Революції гідності, був поранений у Маріїнському парку 18 лютого 2014 року під час сутички з «тітушками». Волонтер від початку 2015 року.

Наприкінці березня 2022 року росіяни захопили Вакуленка в полон поблизу села Капитолівка, що поряд з Ізюмом разом із його сином, який має розлади аутичного спектру. Чоловіка сильно побили, але після декількох годин допиту відпустили додому. Наступного дня, 24 березня, ті ж військові прийшли по письменника знову. Живим Володимира Вакуленка близькі більше не бачили.

Про загибель Володимира Вакуленка стало відомо 28 листопада 2022 року за результатами експертизи ДНК. Тіло письменника виявили в місці масового поховання після того, як українські війська звільнили окупований Ізюм.

У червні 2023-го в межах «Книжкового Арсеналу» в Києві презентували воєнний щоденник Володимира Вакуленка «Я перетворююсь… Щоденник окупації. Вибрані вірші». Всього за три тижні українці розкупили 1500 примірників книжки.

На честь Володимира Вакуленка в Ізюмі назвали вулицю. У травні цього року письменника посмертно нагородили спеціальною відзнакою Prix Voltaire Award 2023 від Міжнародної асоціації видавців.

Слідство встановило деталі вбивства Володимира Вакуленка та ще трьох жителів Ізюмщини. Вбивцям письменника загрожує довічне ув’язнення — справу передали до суду.

Поет, захисник України Максим Кривцов із позивним «Далі» загинув 7 січня 2024 року на війні.

Він є автором книги «Вірші з бійниці», визнаної однією з найкращих українських книжок 2023 року за версією Українського ПЕН. Його поезія звучала у межах проєкту радіо «Промінь» «День, якого не повинно бути».

Максим Кривцов пішов на війну добровольцем у 2014 році. Згодом працював у Центрі реабілітації та реадаптації учасників АТО та ООС й у Veteran Hub. Після повномасштабного вторгнення росіян у 2022-му повернувся на фронт. Продовжував писати вірші та прозу. Мав незавершений роман.

Після загибелі поета українці розкупили весь наклад збірки «Вірші з бійниці». Видавництво «Наш формат» оголосило, що випустить її новий наклад, а кошти, виручені від продажу, перераховуватиме родині Кривцова та громадській організації «Реформація» на просвітницькі книжкові проєкти для військових.

Василь Кухарський — український актор театру й кіно. З 2008 року був актором Київського академічного драматичного театру на Подолі.

Знявся в десятках фільмів та серіалів, найбільш відомі ролі — Семен Босий у фільмі Михайла Іллєнка «Толока» та головна роль у стрічці «Максим Оса: золото Песиголовця».

Лавреат ХХ премії «Київська пектораль» за найкраще виконання чоловічої ролі у спектаклі «На дні».

Із перших днів повномасштабної війни актор пішов захищати Україну у складі ЗСУ. Василь Кухарський був поранений у вересні 2023 року і довгий час перебував у лікарні. Він помер 7 грудня внаслідок травми, яку отримав на фронті.

Читайте також:

• Сум і біль: на війні загинув поет Максим Кривцов (+відео) 
• Український письменник Володимир Вакуленко, закатований окупантами, посмертно нагороджений Міжнародною асоціацією видавців 
• Ракетний удар по Краматорську: поранено троє колумбійців та українську письменницю

Сообщение Президент нагородив посмертно орденом “За заслуги” Вікторію Амеліну, Володимира Вакуленка, Максима Кривцова й Василя Кухарського появились сначала на Український репортер.

Про це повідомляє “Суспільне“.

На церемонію прощання прийшли приблизно тисяча осіб: родичі, друзі, військовослужбовці й ті, хто не був особисто знайомий із Максимом Кривцовим.

Максим Кривцов народився в Рівному в 1990 році. У 2014 році він добровольцем пішов на фронт, брав участь у боях у зоні АТО. Після війни працював у Центрі реабілітації та реадаптації учасників війни на Донбасі та у Veteran Hub. Після повномасштабного вторгнення росії в Україну в лютому 2022 року повернувся до лав Збройних сил України.

Кривцов був талановитим поетом і прозаїком. Його вірші звучали в рамках проєкту “Радіо Промінь” “День, якого не повинно бути”. У 2023 році було опубліковано його збірку віршів “Вірші з бійниці”, яку розкупили за один день.

Усі кошти від продажу збірки, а також електронних примірників, буде перераховано родині Кривцова та громадській організації “Реформація” на просвітницькі книжкові проєкти для військових.

Поховають Максима “Далі” Кривцова у п’ятницю, 12 січня, у Рівному.

Сообщение У Києві на Майдані попрощалися з поетом і військовим Максимом Кривцовим появились сначала на Український репортер.

«Дуже жива, дотепна, надзвичайно талановита людина», – написав про загиблого письменник Любко Дереш.

Він додав, що Кривцов не завершив роман, над яким працював.

Дереш також навів невеликий фрагмент із синопсису роману, який Кривцов надсилав на курсі:

“…Коли повертаємось із ротацій, їдемо в автівці додому, ми не відчуваємо щастя, хоча хочемо повернення. Напевне. Ми відчуваємо одне — порожнечу. Одну спільну на всіх порожнечу, колективну, як пам’ять. Ми захлинаємось нею і задихаємось від її випарів.
Отже. Я хочу розповісти про багатоповерхівку, на 77 поверсі якої розміщений офіс телеканалу “Забуття”. Вся розповідь відбуватиметься у межах найжахливішої програми у світі “Ток-шоу Війна”….”

«Кривцов Максим був надзвичайно світлою людиною. Він був поетом. Не воїном. Але він загинув. Загинув як чоловік. Як воїн. Разом із ним загинув цілий Всесвіт. Тексти і вірші. Нові сенси. Не написані строчки. Не прожиті хвилини. Не пережиті почуття», – написала волонтерка і військовослужбовиця Леся Литвинова. Вона також опублікувала один з останніх віршів:
Моя голова котиться від посадки до посадки
як перекотиполе
чи мʼяч
мої руки відірвані
проростуть фіалками навесні
мої ноги
розтягнуть собаки та коти
моя кров
вифарбує світ у новий червоний
Pantone людська кров
мої кістки
втягнуться в землю
утворять каркас
мій прострелений автомат
заржавіє
бідненький
мої зміні речі та екіпу
передадуть новобранцям
та скоріше б уже весна
щоб нарешті
розквітнути
фіалкою.

Максим Кривцов був учасником Революції гідності у 2013–2014 роках, а до лав Збройних сил долучився добровольцем у 2014 році. Згодом працював у Центрі реабілітації та реадаптації учасників АТО та ООС і Veteran Hub. Після початку повномасштабної війни повернувся на фронт. Наприкінці 2023 року видав збірку «Вірші з бійниці», яку визнали однією з найкращих книжок української поезії у 2023 році за версію українського ПЕН.

Сообщение Сум і біль: на війні загинув поет Максим Кривцов (+відео) появились сначала на Український репортер.