Згідно з технічними характеристиками будиночки цього містечка зможуть забезпечити тимчасове проживання у будь-яких умовах, йдеться у новині.

Сьогодні триває укомплектування спальних кімнат меблями, у їдальнях встановлено холодильники та плити для приготування їжі. Вже облаштовані кімнати з санвузлами та душовими кабінами.

У містечко вже підведено інтернет. Усі модульні будиночки Макарівській громаді безкоштовно надав уряд Польщі. Невдовзі мобільне житло буде готове приймати своїх перших поселенців, інормують у Макарівській селищній раді.

Сообщение У Макарівській громаді триває облаштування польського модульного містечка появились сначала на Український репортер.

Про це повідомляє поліція Кивської області.

“В ямі знаходились тіла трьох чоловіків, серед яких один іноземець. Загиблі були розстріляні окупантами в різні частини тіла. Поряд із захороненням виявили розтяжку із гранатою “Ф-1”, яку залишили окупанти.

“Дві особи були вбиті в голову, одна особа в живіт. На місці захоронення знайшли документи одного з загиблих – це громадянин Чехії. Є його відповідні дані. Інші дві людини не встановлені на даний час, але вони були в цивільному одязі. Ми будемо шукати при яких обставинах вони зникли на території України” – повідомив з місця події Андрій Нєбитов.

Встановлено, що громадянин Чехії ще до війни працював в Україні далекобійником, а з початком бойових дій приїхав до нашої держави допомагати в якості волонтера. 3 березня іноземець перестав виходити на зв’язок. На Батьківщині у 49-річного іноземця залишались дружина та брат.

Також неподалік села Раківка поліцейські знайшли тіло ще одного розстріляного місцевого жителя. Жертвою окупантів став колишній оперативний працівник органів внутрішніх справ, який перебував на пенсії. В період окупації чоловік вийшов за дровами і не повернувся. Як виявилось, рашисти роздягнули чоловіка і розстріляли. Загиблого поховали на полі поряд із бойовими позиціями агресорів.

“Це черговий факт, який підтверджує, що російські військові викрадали людей навіть з власних осель. На тілі загиблого криміналісти виявили сліди катування. Чітко зафіксували також і наявність вогнепальних поранень в область тулуба” – розповів начальник поліції Київщини”.

Сообщение Під Макаровом окупанти вбили громадянина Чехії й замінували тіло (+відео) появились сначала на Український репортер.

Про це повідомив селищний голова Вадим Токар в ефірі телемарафону.

“Станом на вчора ми підняли 132 цивільних мешканці, розстріляних російськими орками”, – сказав Токар.

До війни в Макарові проживали майже 15 тисяч людей. Зараз там залишається приблизно тисяча громадян. У селищі практично знищена інфраструктура, прилеглі території заміновані.

“За попередніми підрахунками, Макарів зруйнований на 40 відсотків”, – сказав Токар.

Уночі 22 березня Міністерство оборони України повідомило, що Макарів звільнили від окупантів. Там та в селищі Мощун українські війська посилили свої позиції.

На Київщині 21 березня рашисти майже 30 разів обстрілювали житлові масиви та соціальну інфраструктуру. Загарбники тероризували місцеве населення. Викрадали автомобілі та грабували магазини. У мирних жителів відбирали телефони, одяг і продукти.

Сообщение У Макарові окупанти розстріляли 132 людини. Місто наполовину зруйноване появились сначала на Український репортер.

Як повідомила поліція Київщини, 18 березня окупанти здійснили обстріли із важкої артилерії селище Макарів на Бучанщині. У результаті ворожих обстрілів загинуло семеро мирних жителів. П’ять осіб отримали поранення та перебувають у лікарні.

Окрім того, в результаті обстрілів зруйновано житлові будинки та інші приміщення.

Поліцейські працюють на місцях обстрілів, документують наслідки та допомагають жителям, які постраждали від авіаудару.

Сообщение Окупанти з мінометів обстріляли Макарів на Київщині, є загиблі появились сначала на Український репортер.

Про це повідомила у Telegram пресслужба Міністерства внутрішніх справ України (МВС).

Внаслідок влучення снаряду загинули 13 людей, з-під завалів будівлі вдалося врятувати п’ятьох.

За попередньою інформацією, на території заводу на момент авіаудару було близько 30 людей, додали в МВС.

Нагадаємо, що ворог здійснив авіаналіт на приватний сектор уночі 6 березня у Житомирській області. У місті Коростень ракети зруйнували 10 будинків, одна людина загинула, двоє отримали травми.

У Харкові 2 березня російські окупанти вдарили по будівлі соціологічного факультету Харківського національного університету імені Каразіна. Приміщення знаходиться поряд із Управлінням внутрішніх справ.

Розслідувачі Conflict Intelligence Team з’ясували, що ворог обстріляв житлові масиви Миколаєва забороненими касетними снарядами.

Сообщение Окупанти розбомбили хлібозавод в Макарові, що на Київщині, загинуло 13 людей появились сначала на Український репортер.

В кожному районі, в кожній області є факти такого загарбання землі. Не стала винятком і Київщина. До редакції «Українського репортера» приїхали члени правління садівницького товариства “Ірпінь” Григорій Васильович Кеба, Леонід Петрович Мисюра, Наталія Михайлівна Шкурко (вона очолює правління), Володимир Васильович Музиченко, Григорій Дмитрович Трубенко, ветеран праці Емма Андронівна Ткаліч й за дорученням колективу садівницького товариства  розповіли про свою, тобто загальну, біду.  Багато хто із садівників колись працював на київських підприємствах, а нині вони мають невеличкі ділянки в Макарівському районі, а точніше у садівницькому товаристві «Ірпінь».

Їхні «володіння» розкинулися біля заплави річечки Ірпінь, притулившись одним крилом до села Леонівка, що варто було б назвати хутірцем, а іншим – до лісу, де виструнчилися сорокалітні сосни, де «тримають» ярки і пагорби столітні дуби, де додають особливого шарму цьому масиву стрункі берези.

Зрештою, які там «володіння»! Здебільшого, у тутешніх дачників – по 6 соток, рідко у кого – по 12. А їхні будиночки – ще радянського зразка, як на вигляд, тобто не хороми, не палаци.

Колись цю територію (близько шести гектарів) було виділено для потреб працівників столичного холодокомбінату. Сьогодні цим людям – в середньому по 60 років. У ті, давнішні, роки вони облаштовували тут дачне життя-буття, завозили на ділянки чорнозем, висаджували плодові дерева й потихеньку будувалися ( це була важка праця!). Аж поки не вдарило несправедливістю та зневагою до законів.

Одного дня, а це було у 2014 році, люди  побачили, що на їхню садівницьку територію через паркан перелізли кілька незнайомців і стали забивати у землю якісь кілочки. На резонне запитання, що відбувається, непрохані візитери зверхньо відповіли, що відтепер тут – їхні ділянки. Мешканці дачного масиву були обурені, спантеличені, розгнівані… Як таке «оземелювання» могло статися? З чийого відома? Чи бачили чиновників, де саме, у якому місці виділяють земельку для нових «садівників»? Розповідаємо: ця ділянка захоплює смугу лісу, а також внутрішню дорогу садівницького товариства «Ірпінь» і навіть бере у свої недружні «обійми» будівлю для сторожів. Тобто вона картографічно накладається на інші ділянки.

Дещо про цю дорогу. По ній проходить лінія електропередач, а також газова мережа. У будівництво цих комунікацій садівники вклали свої кошти, отож цілком зрозумілим є їхнє обурення наступом чужинців на цю територію.

Стали з’ясовувати, хто і з якого дива підсунув цю свиню. І яким же було здивування садівників, коли вони дізналися, що землю чужинцям було виділено ще у 2012 році (нагадаємо: «вторгнення» непроханих гостей, які фіксували тут свої межі, було зафіксовано у 2014-му).

Відтворити хронологію подій і пояснити правові нюанси нам допоможе адвокат садівницького товариства Роман Кириченко:

«4 січня 2012 року Макарівська райдержадміністрація видала розпорядження, яким надала Бурденюку Г.О. та Опанасюк С.В. земельні ділянки – по 12 соток. Проте ці ділянки розташовані на землі лісогосподарського призначення, яка перебуває у постійному користуванні Держпідприємства «Макарівський лісгосп». І вони накладаються на земельні ділянки, що належать товариству «Ірпінь». Цим рішенням Макарівська РДА порушила низку як процесуально-правових так і матеріально-правових положень Земельного кодексу України. Макарівський лісгосп не погоджував вилучення і зміну цільового призначення земельних ділянок.

Таким чином, виділяючи для Бурденюка Г.О. та Опанасюк С.В. земельні ділянки, що належать ДП «Макарівський лісгосп», Макарівська РДА грубо порушила:

а) процедуру набуття права на землю, що передбачена розділом IV Земельного кодексу України;

б) право власності ДП «Макарівський лісгосп» та Товариства, на землі якого також накладаються земельні ділянки Георгія Бурденюка та Світлани Опанасюк;

в) положення статей 6 та 19 Конституції України, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Макарівська РДА не мала права передавати у приватну власність земельні ділянки лісогосподарського призначення, а в користування не мала права надавати ці сотки внаслідок того, що статтею 57 Земельного Кодексу не передбачено громадян як суб’єктів користування земельними ділянками лісогосподарського призначення.

Ані Георгію Бурденюку, ані Світлані Опанасюк не було погоджено межі земельних ділянок з Товариством або його представниками».

Хто ж підписав це «знамените» розпорядження Макарівської РДА відразу після новорічних святкувань, а саме 4 січня 2012 року?

До речі, передноворічні і постноворічні розпорядження про виділення землі вже стали традицією для деяких міст і районів. Наприклад, Київська міська рада під час правління мера Леоніда Черновецького проголосувала 31 січня за виділення чотирьом підставним громадянам по 9 соток на печерських пагорбах. Також для вирощування помідорчиків та огірочків. Найдивововижніше і те, що ці сотки (38!) – заасфальтована міська площа навпроти Співочого поля і музею війни. Оце так цирк! І досі криміналу не побачили у цій афері.

Ну а Макарівська РДА видала розпорядження про передачу земельних ділянок у власність 4 січня. Тут вже ділянки надали в лісі. Розпорядження підписав тодішній голова РДА Олександр Куцик (його призначив на посаду Віктор Янукович у 2011 році).

Що відомо про Олександра Куцика? Народився у 1975 році в с. Велика Севастянівка Христинівського району Черкаської області. Здобув вищу освіту: закінчив Український державний університет фізичного виховання і спорту, а також Українську академія зовнішньої торгівлі. Спеціальність за освітою: фізичне виховання і спорт, менеджмент зовнішньоекономічної діяльності; викладач фізичного виховання і спорту, магістр міжнародного менеджменту. Працював у сфері продажу автомобілів, був першим заступником голови Києво-Святошинської РДА. У 2012 році Янукович зарахував Куцика до президентського кадрового резерву «Нова еліта нації». У березні 2014 року в.о. Президента України Олександр Турчинов звільнив Куцика з посади керівника Макарівської РДА. З відкритих джерел відомо, що сьогодні Олександр Куцик працює помічником-консультантом народного депутата України Михайла Поплавського.

З відкритих джерел, зокрема із сайту «ОРД» відомо, що батько Олександра Куцика – Іван Куцик. Ким же працював татусь? У 2005 році Іван Куцик був призначений на посаду першого заступника Секретаря РНБО України (на той час Секретарем РНБО працював Петро Порошенко).  2006-2007 рр. – радник прем’єр міністра України; 2007-2008 рр. – перший заступник міністра Кабінету Міністрів України; у 2015 році: перший заступник керівника апарату – керуючий Управлінням справами Апарату Верховної Ради України. Має спеціальне звання генерал-полковника внутрішньої служби. З 2016 року і донині Іван Куцик – керівник Державного управління справи Адміністрації Президента України.

Знову повернемося до вже згаданого розпорядження Макарівської РДА.

Документ підготував начальник управління Держкомзему в Макарівському районі Олег Матвієнко. Погодили низка чиновників, серед яких заступник голови РДА Юрій Тимченко. 25 червня 2012 року Георгій Бурденюк і Світлана Опанасюк одержали державні акти на право власності на земельні ділянки «для ведення індивідуального садівництва». Підписав документи голова РДА Олександр Куцик.

В Товаристві «Ірпінь» кажуть, що Бурденюк і Опанасюк – подружжя. Через деякий час Опанасюк подарувала свої 12 соток іншій подружній парі – Юрію та Олесі Мартинюк ( по 6 соток).Ось така картина маслом, як промовляв кіногерой.

Садівницьке товариство вирушило в тривалий похід за правду і законність. Але ж у нашій країні, де неймовірно важко домогтися торжества справедливості, такі справи тягнуться роками. На жаль.

Як це відбувалося? Перш за все вдарили на сполох, написавши скарги і до прокуратури, і до контролюючих інстанцій. Заявників почули.

У 2014 році на місці події побували фахівці Держінспекції сільського господарства Київської області.  І встановили, що ділянки Бурденюка та Опанасюк «накладаються на землі загального користування (проїзд), який на праві колективної власності належить СТ «Ірпінь»… Водночас лісником Бишівського лісництва Макарівського лісгоспу було підтверджено, що ділянки розташовані частково на землях лісового фонду».

Отже чужинцям надали землю і в лісі, і на території садівницького товариства. Якраз на межі двох організацій!

Забрали лісову ділянку. Зауважимо: Макарівський лісгосп не надавав погодження на вилучення і зміну цільового призначення земельних ділянок згоди на це не давав.

Так з’явилася у суді «лісова справа». Про неї докладніше: починаючи з 2015 року, в Макарівському райсуді розглядається цивільна справа (суддя Наталія Мазка) за позовом прокурора району в інтересах держави до Макарівської РДА, Георгія Бурденюка та Світлани Опанасюк. Прокуратура просить скасувати розпорядження РДА (те саме, постноворічне), визнати держакти на право власності на землю недійсними.

Закарбуймо: справа тягнеться вже чотири роки! В інтересах держави. І безрезультатно. Тупцювання на місці. Чотири роки прокуратура не може захистити інтереси держави! Як назвати цю «боротьбу» за торжество законності? Може, в Генеральній прокуратурі знають відповідь?

У жовтні 2018 року в підготовчому судовому засіданні (на третьому році судової тяжби!) представник Макарівського лісгоспу зробив несподіваний хід – заявив клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи. Аргументація не витримує критики – «Питання встановлення фактичного розташування земельних ділянок сторін по справі в натурі (на місцевості) і встановлення наявності чи відсутності накладання цих земельних ділянок потребує спеціальних знань». Дуже дивно. Адже лісгосп раніше підтвердив: саме в лісовому масиві були виділено ділянки. І саме директор лісгоспу В. Рижук у 2015 році звернувся до районного прокурора Т. Козака з офіційним листом – «провести перевірку виявленого факту самозахоплення та зміни цільового призначення лісових земель у кварталі 42 та вжити відповідних заходів да захисту інтересів держави».

А тепер, бачте, після трьох років судової тяганини дирекції лісгоспу заманулося провести експертизу. Чиїм коштом? Представник прокуратури в суді У. Левицька, яка вперше була на розгляді цієї справи, це дивне клопотання підтримала, попросивши його задовольнити (і це всупереч попередній позиції прокурора – скасувати розпорядження РДА). І суд задовольнив це клопотання. (Першою суддею у “лісовій справі” була Олена Косенко.)

Якою є ситуація сьогодні? Експертизу усе ще не проведено. Судова справа відтак «зависла». Браво, прокуратура! Браво, дирекція лісгоспу!

Ще одна судова справа – за позовом садівницького товариства «Ірпінь». Коментує адвокат Роман Кириченко:

«1 серпня 2017 року суддя Макарівського районного суду Наталія Мазка відкрила справу за позовом Товариства до Георгія Бурденюка та Світлани, призначивши попереднє судове засідання на 28 листопада 2017 року. Однак у зазначений день суддя залишила без розгляду позов, оскільки в провадженні суду знаходиться цивільна справа №370/2723/15ц  («лісова», про яку ми згадали вище. – Ред.), розгляд якої призначений на 1 березня 2018 року. А відповідачами за позовом є Бурденюк та Опанасюк.

На мою думку, в даному випадку суддя Мазка грубо порушила норми Цивільного процесуального кодексу, оскільки суд залишає позов без розгляду у випадку, якщо вже розглядається справа між тими самими сторонами, стосовно того самого предмета та з тих же підстав (за наявності усіх трьох чинників у сукупності). Проте у справі №370/2723/15ц позивачем є прокуратура, яка представляє інтереси  Макарівського лісгоспу. Тобто сторони різні, а отже підстав для залишення позову без розгляду не було.

13 лютого 2018 року Апеляційний суд Київської області скасував ухвалу судді Наталії Мазки, направивши справу для продовження розгляду до Макарівського районного суду.

14 березня 2018 року суддя Наталія Мазка призначила підготовче судове засідання на 12 жовтня 2018 року.

10 квітня 2018 року Світлана  Опанасюк (відповідач по справі) подарувала земельну ділянку, яка є предметом спору, Мартинюку Юрію Вікторовичу та Мартинюк Олесі Анатоліївні (вони були представниками Опанасюк та Бурденюка). Внаслідок укладення даного договору за клопотанням Товариства. 13 березня 2019 року ухвалою судді Наталії Мазки накладено арешт на земельні ділянки, як спосіб забезпечення позову.

Наразі підготовче судове засідання призначено на 31 травня 2019 року, дане засідання буде вже п’ятим (!) підготовчим судовим засіданням. Відповідно до ст. 189 ЦПК, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З матеріалів справи можна зробити висновок, що Бурденюк  та Опанасюк незаконно отримали від Макарівської РДА земельні ділянки, в подальшому під час судового розгляду уклали удаваний правочин з власними представниками задля унеможливлення повернення земельної ділянки, яка є предметом позову, та постійно зловживають своїми процесуальними правами, що виявляється у систематичному ігноруванні судових засідань.

Відповідно до принципу диспозитивності у цивільному процесі (ст. 13 ЦПК), учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд, а згідно з принципом пропорційності (ст. 11) суд визначає  порядок здійснення провадження у справі враховуючи особливості предмета спору, складність справи, значення розгляду справи для сторін. Таким чином, якщо відповідачі систематично не з’являються у судові засідання показуючи цим, що для них справа не має ніякого значення, зловживаючи процесуальними правами, суд повинен був розглянути дану справу максимально швидко, оскільки для учасників Товариства, які постійно приходять на судові засідання, вирішення даного спору та відновлення їх законних прав є надзвичайно важливим.

Проте суд розглядає справу майже два роки, виносить рішення, які прямо суперечать процесуальному законодавству, зокрема залишаючи позов без розгляду, відкладаючи розгляд справи на 3-7 місяців, по суті своїми діями позбавляючи Товариство права на судовий захист, яке гарантоване ст. 6 Конвенції  про захист прав людини та основоположних свобод та ст. 55 Конституції України.

За таких обставин суд повинен був розглянути справу за декілька місяців та винести заочне рішення (внаслідок систематичної відсутності відповідачів) проте від дня відкриття провадження минуло майже два роки, а справа і досі на стадії підготовчого провадження».

Ось таке воно, торжество законності і справедливості в Макарівському районі. Ветерани праці підозрюють, що судовий розгляд гальмується навмисно, затягують з певною метою – аби усі втомилися від цієї тяжби й відмовилися боротися за правду. Колишні районні чиновники, які «оземелювали», усе ще зберігають потужні зв’язки у різних владних інстанціях, вони не зацікавлені, щоб у цих справах переміг закон. На містечковому рівні дуже легко заблокувати судовий процес з надуманих підстав. Ось характерний приклад. Нещодавно на судове засідання у квітні без поважних причин не прибула представниця райдержадміністрації (третя особа у цій справі), юристка Юлія Фонтаніна. Потім вона пояснила, що у неї просто «не вийшло» прибути до суду. Починаючи з 2о15 року, представники РДА ігнорують виклики до суду в справі захисту інтересів держави! Як таке може бути? РДА відстоює інтереси держави чи..?

До вашого відома: будівля суду розташована за двісті метрів від райдержадміністрації.

До теми додамо й таки штрих. Торік садівницьке товариство звернулося із заявою до поліції про відкриття кримінального провадження. Реакція була типовою – люди навіть відповіді не одержали. Про слідство навіть мови нема. Начальнику поліції Київщини, мабуть, варто пильно проаналізувати, як “захищають” законність його підлеглі в Макарові.

А ми дивуємося, чому Україна є такою злиденною, чому панують безпросвіток, безправ’я і шахер-махер. Спрут сидить на шиї у держави – від районних містечок до Києва.

Леонід БОРИСЕНКО

Фото: у цьому лісі виділено ділянки “для садівницта”, в тому числі й цю дорогу товариства “Ірпінь” було передано для таких потреб.

Фото: “Український репортер”

Сообщение Макарівське “оземелювання”. Ветерани праці упродовж чотирьох років не можуть домогтися торжества законності появились сначала на Український репортер.

Правоохоронці встановили, що дітей викрали їхні ж батьки: посадили в автомобіль і поїхали в невідомому напрямку.

Виявляється, чотири роки тому батьки були змушені віддати чотирьох своїх дітей до дитячого притулку в Макарові через те, що будинок, в якому вони мешкали, знищила пожежа. Родина Дудків опинилася просто неба і була в скрутному матеріальному становищі.

38-річний чоловік та його 35-річна дружина не позбавлені батьківських прав, однак досі не мають постійного місця проживання. Вони неодноразово намагалися забрати дітей з притулку, однак їм відмовяли.

Поліція шукає родину втікачів і дала прикмети дітей. Старшому хлопчику 13 років, найменшому шість.

Сообщение Батьки викрали з притулку на Київщині чотирьох своїх дітей появились сначала на Український репортер.

Проте це далеко не основна і не найнагальніша проблема макарівських медиків та їхніх пацієнтів… І тих, і тих турбує інше – Макарівський район чомусь угорі вирішили приєднати до Васильківського госпітального округу. А відстань між Макаровом і Бородянкою – 61 кілометр.

– Я з таким рішенням обласної влади змиритися не можу, у мене є свої міркування щодо цього питання, – сказав при зустрічі з кореспонденткою “Українського репортера” очільник макарівських медиків Олександр Рєзніков.

Макарів – типове невеличке, але дуже мальовниче містечко на Київщині. Відрізняється від інших хіба що величезною кам`яною постаттю священика, встановленою на пагорбі – на перехресті доріг при в`їзді в місто. Вона ніби вітає всіх гостей і мешканців Макарова. Так макарівці вшанували свого видатного земляка Данила Туптала, або ж митрополита Дмитра Ростовського – церковного діяча, вченого, письменника. По праву руку кам`яного святого трохи вгору пролягає дорога, яка веде до Макарівської центральної районної лікарні.

Головний лікувальний заклад мешканців Макарівщини – простора, але досить занедбана територія. Будиночки тут в основному одноповерхові, ніби прийшли у наш час з іншої епохи та й залишилися тут стояти як її німе свідчення. Але ось трохи подалі видніється новіша триповерхова споруда з червоної цегли. З`ясувалося, що це поліклініка. Таке враження, що колись навіть дбали про цю будівлю і скверик біля неї облаштували. Хоча тепер він нагадує зарослий лісок із здичавілими квітами. А під берізкою – якась напівзруйнована постать чоловіка з борідкою, що сидить у кріслі. Хтось відірвав цій скульптурі руку, ногу, понівечив обличчя. Хоча це зовсім не пам`ятник Леніну. А кому? Авторка цих рядків запитала у жінки в білому халаті, яка стояла поблизу будівлі поліклініки

Та відповіла, що точно не знає.

У приміщенні поліклініки кореспондентка “Українського репортера” побачила старі, обдерті стільці, підлогу з вибоїнами, стіни, яких давно не торкалася фарба. Молодий чоловік, який назвався Володимиром, мешканцем села Новосілки, розповів, що таким приміщення було ще дванадцять років тому, коли приходив сюди за направленням військкомату проходити комісію.

– Кошти, мабуть, на ремонт поліклініки все ж таки виділялися, але йшли за іншим призначенням – у кишеню керівництву, – висловив своє припущення Володимир.

На питання кореспондентки “Українського репортера” щодо медичного обслуговування в Макарові чоловік відповів, що він намагається сюди не ходити, бо далеко від села, де живе, але нині змушений привезти свою вагітну дружину. Простояли в черзі хтозна скільки та ще й заплатили 500 гривень за обстеження на якомусь спеціальному обладнанні.

До розмови про медичне обслуговування долучилася жінка, яка назвалася мешканкою Макарова Наталією Іванівною.

– Я – пенсіонерка, кошти в мене, зрозуміло, які, тож намагаюся вести такий спосіб життя, щоб не потрапляти до лікаря, – розповідає Наталія Іванівна, – проте, на жаль, мені часто доводиться супроводжувати в різні медичні заклади свого сина, який після ДТП став інвалідом першої групи. Допомогти йому, звичайно, важко, потрібна сучасна медична техніка, якої в Макарові немає, консультації вузьких спеціалістів, які приймають лише в Києві, але, щоб туди потрапити, потрібно взяти направлення в макарівських лікарів, а мені уже кілька разів з невідомих причин відмовляли в цьому.

Чоловік, який назвався Василем, жителем села Мотижина, сказав, що він інвалід другої групи, має серйозні ушкодження шиї та хребта, тож доводиться часто звертатися до невропатолога, обслуговуванням у лікарні задоволений, хоча і витрачає гроші на ліки.

– За півроку понад три тисячі пішло на лікування, – зізнається чоловік.

Кореспондентка “Українського репортера” побувала лише на території лікарні та в поліклініці, а вже виникло багато запитань, на які може відповісти лише очільник Макарівської ЦРЛ.

Адміністративний корпус розташувався трохи далі від поліклініки, в маленькому одноповерховому будиночку, який зовні, звичайно, непривабливий, проте всередині нагадує… лабіринт якогось дуже старого підвалу – стіни обдерті настільки, що видно червоні цеглини, фарби вони не бачили щонайменше півстоліття, стелі низькі і почорнілі від часу…

– Я працюю головним лікарем Макарівської районної лікарні з листопада минулого року, а й сам ще не можу ніяк звикнути до такого похмурого старого приміщення, – зізнається Олександр Рєзніков. – Мабуть, грошей не було в районі, щоб його відремонтувати. Проте, на мою думку, яка, можливо, й суб`єктивна, не хотіло щось змінювати в своєму стилі роботи і заохочувати до того підлеглих попереднє керівництво лікарні, яке звикло працювати по-старому, плисти за течією, щоб не позбутися свого комфорту і затишку. А змінити все одним махом неможливо. Крім того, що я і зараз не бачу активності з боку співробітників лікарні.

– Проте невідремонтовані й недобудовані приміщення – це не найголовніша наша проблема, – продовжує свою розповідь Олександр Веніамінович, – бентежить те, що в Макарівській ЦРЛ на 90 відсотків не вистачає кваліфікованих лікарів, медсестер, іншого персоналу. А прийняти їх на роботу ми не можемо, бо людей же треба забезпечити хоч якимось житлом, а в Макарові його немає.

Та, на думку головного лікаря Макарівської центральної районної лікарні, і з цим завданням можна було б із часом впоратися, якби чиновники вищих ешелонів влади не те, що допомагали макарівським медикам, а просто не заважали працювати.

– Макарів розташований всього лише за 24 кілометри від Бородянки. Ми давно вже співпрацюємо з центральною лікарнею цього району. Так, у них немає інфекційного відділення, а в нас є, то бородянських хворих везуть у Макарів, або під час санітарно-профілактичного оброблення приміщень пологового будинку ми обмінюємося з бородянцями своїми породіллями, – розповідає головний лікар Макарівської ЦРЛ. – А нашу районну лікарню чомусь приєднали до Васильківського госпітального округу. Таке рішення мені незрозуміле, і воно повністю руйнує всі наші задуми.

Олександр Рєзніков вважає, що Бородянську лікарню цілком слушно визначили центром одного з госпітальних округів Київщини. Звичайно, що Макарів на цю роль не претендує, як і на лікарню вторинної допомоги. Проте недобудовані чи занедбані приміщення, на думку очільника макарівських медиків, можна відбудувати, відремонтувати і використати за іншим призначенням – облаштувати в них реабілітаційний центр для людей, що оговтуються від тяжких хвороб, зокрема інфаркту чи інсульту, хоспіс для тих, хто вже не може сам себе обслуговувати тощо.

– На Макарівщині проживають всього 37 тисяч осіб. І цих потенційних пацієнтів цілком без будь-яких наслідків можна від`єднати від Василькова і прикріпити до Бородянки, – говорить пан Рєзніков.

На жаль, чомусь це вочевидь раціональне рішення не спало на думку тим, хто формував госпітальні округи на Київщині. Чомусь представники обласної влади “забули” запитати в місцевих медиків і жителів Макарівського району, до кого їм зручніше приєднатися.

Головний лікар Макарівської центральної районної лікарні планує порушити це питання на госпітальній раді, перед місцевим і обласним керівництвом.

Алла ТОПЧІЙ

На цю тему читайте тут:

• Обухівська лікарня: обдерті, поїдені грибком стіни…
• Що таке медична реформа і чи врятує вона від смерті
• Як простому українцю не померти від інфаркту?
• «Що таке медична реформа і чи врятує вона від смерті». Сердиті коменти читачів “Українського репортера”
• У Броварах тріщить по всіх швах будівля дитячої лікарні
• Райради Київщини просять губернатора Горгана втрутитися в медреформу
• Верхова Рада дозволила реорганізувати медзаклади у підприємства

Сообщение Медична реформа: Макарів отримає від неї… що з воза впало появились сначала на Український репортер.