Схема полягала у масовому штампуванні судових рішень про начебто самостійне виховання дитини батьком за надуманими обставинами. Це дозволяло чоловікам уникати мобілізації та залишати країну під приводом догляду за дитиною. За 3500 доларів США без участі сторін одним судовим засіданням ухвалювали рішення, яке давало право виїзду за кордон. Загалом слідством встановлено 1040 таких рішень, повідомляють в НАБУ.

Для конспірації зловмисники створили «бек-офіс» суду в адвокатському бюро та навіть рекламували свої «послуги» у соцмережах.

Спільними зусиллями НАБУ, САП та СБУ повідомлено про підозру вісьмом учасникам організованої злочинної групи, серед яких:
▪️ голова суду;
▪️ колишній голова суду (чинний суддя);
▪️ суддя;
▪️ заступник керівника апарату;
▪️ помічник судді;
▪️ консультант суду;
▪️ адвокат;
▪️ помічник адвоката.

Крім того, трьом особам повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, пов’язаних з діяльністю організованої злочинної групи, а саме: двом помічникам суддів; громадянину України.

Троє суддів отримали дисциплінарне стягнення у вигляді подання про їх звільнення.

Фото: НАБУ

Сообщение «Тато на час війни»: викрито суддівсько-адвокатську мафію появились сначала на Український репортер.

Про це повідомляють іноземні медіа.

Денаро заарештували у приватній онкологічній клініці “Ла Маддалена” у Палермо, де рік тому його прооперували, і відтоді він проходив курс лікування у денному стаціонарі. Лікарям він надав фальшиві документи на ім’я Андреа Бонафеде.

Спочатку мафіозі перевели до казарм карабінерів у Сан-Лоренцо, а потім відвезли в аеропорт “Боккадіфалько”, звідки доправили до лікарні в’язниці суворого режиму.

Карабінери вилучили всі медичні записи, що стосуються Денаро в клініці “Ла Маддалена” в Палермо, в яких ідеться, що в нього рак товстої кишки і метастази в печінці.

Як зазначає ВВС, Денаро в 2002 році заочно засудили до довічного ув’язнення за численні вбивства. Зокрема, за вбивство прокурорів з боротьби з мафією Джованні Фальконе й Паоло Борселліно у 1992 році (див. фото нижче), смертоносні вибухи бомб у 1993 році в Мілані, Флоренції та Римі, а також викрадення, тортури і вбивство 11-річного сина мафіозі, який став державним свідком.

Бос мафії також займався рекетом, відмиванням грошей і незаконним обігом наркотиків для могутнього синдикату організованої злочинності “Коза Ностра”. BBC пише, що він був протеже Тото Ріїни – глави клану Корлеоне, заарештованого 1993 року.

Протягом 30 років кримінальний авторитет продовжував мати величезну владу і координувати терор, внаслідок якого загинуло понад 50 осіб, незважаючи на те, що його ніколи не бачили на публіці після втечі на початку 90-х.

Мафіозі, який колись хвалився, що може «заповнити цвинтар своїми жертвами», був змушений ховатися після того, як наказав вчинити серію смертоносних нападів, у тому числі вбивство прокурорів у боротьбі з мафією Джованні Фальконе та Паоло Борселліно, а також серію вибухів замінованих автомобілів у Флоренції, Мілані та Римі, внаслідок яких у 1993 році 10 людей загинули та 93 отримали поранення.

Денаро вважають останнім “охоронцем секретів” “Коза Ностри”. Багато інформаторів і прокурорів вважають, що він володіє всією інформацією й іменами тих, хто був причетний до кількох найгучніших злочинів мафії.

Хоча Денаро переховувався від правосуддя з 1993 року, вважали, що він все ще віддавав накази своїм підлеглим із різних таємних місць.

Протягом десятиліть італійські слідчі намагалися зловити Денаро, стежачи за найближчими до нього людьми. Це призвело до арешту його сестри Патриції і кількох інших його соратників у 2013 році. Поліція також конфіскувала цінні підприємства, пов’язані з Денаро, що зробило його ізольованішим.

Відео із видання Daily mail

Сообщение Гучний арешт: бос італійської мафії 30 років переховувався від поліції (+відео) появились сначала на Український репортер.

Двоповерхова вілла знаходиться в Маямі-Біч.

Маямі-Біч — прибережне курортне місто у штаті Флорида, округ Маямі-Дейд. Розташоване на природних і штучних бар’єрних островах між Атлантичним океаном і затокою Біскейн, що відділяє Маямі-Біч від міста Маямі. Ще починаючи з початку 20-го століття місто було одним з найвидатніших пляжних курортів Америки.

У цьому маєтку Аль Капоне прожив майже два десятиліття і помер у 1947 році. А придбав він цю нерухомість в 1928 році за 40 тисяч доларів, що дорівнює приблизно 638 000 доларів в 2021-му.

Влітку 2021 року будинок купили двоє власників (забудовників) за 10,75 мільйона доларів, повідомляє Miami Herald. І одразу заявили, що мають намір знести віллу. Один із нових господарів, Тодд Глейзер, повідомив виданню Herald, що дім страждає від повеней, його підтоплює. «Будинок – шматок лайна», – вважає Глейзер. «Це ганьба для Маямі-Біч».

Глейзер придбав будинок разом зі своїм діловим партнером Нельсоном Гонсалесом, який є старшим віце-президентом Berkshire Hathaway Home Services.

Тим часом лунають інші думки – у місті пропонують зробити віллу історичною пам’яткою. Але Глейзер і Гонсалес проти того, щоб таким чином вшанувати Аль Капоне, відомого вбивцю і злочинця.

«Ви знаєте, скільки людей прийдуть подивитися будинок Аль Капоне? Це буде пам’ятка відомому злочинцеві», – сказав Глейзер. «Захисники природи проти знесення будинку, але ця людина була вбивцею», – додав Гонсалес.

Забудовники планують звести на ділянці двоповерховий будинок.

З Вікіпедії. Альфонс Ґабріель «Аль» Капоне (17 січня 1899 — 25 січня 1947) — американський гангстер італійського походження, який очолював кримінальний синдикат, що займався контрабандою, зокрема спиртних напоїв, та іншими незаконними справами в період сухого закону в США в 1920-х та 1930-х роках.

Наприкінці 1920х років Капоне привернув увагу ФБР, яке помістило його в список державних ворогів. Хоча він так і не був засуджений за бандитизм, його кримінальна кар’єра скінчилася в 1931 році, коли Капоне був звинувачений та засуджений федеральним урядом за ухиляння від сплати податку на прибуток.

Сообщение Будинок найвідомішого гангстера Америки Аль Капоне опинився в епіцентрі спору – зруйнувати дім чи перетворити на пам’ятку (+фото) появились сначала на Український репортер.

Про це повідомляє  The Local.

Очікується, що суд над злочинним синдикатом і його спільниками – серед яких політики, державні службовці, поліція і “білі комірці” – триватиме понад два роки.

У судовому процесі за участю 355 обвинувачених, понад 900 свідків обвинувачення і 400 адвокатів також будуть присутні безпрецедентні 58 державних свідків, готових порушити кодекс мовчання і розкрити секрети клану.

Судовий процес проводиться в спеціально обладнаному приміщенні в самому центрі території Ндрангети в Калабрії, найбіднішому регіоні Італії. Він спрямований тільки на одну групу – сім’ю Манкузо і її філії.

Під час недавнього попереднього слухання знадобилося три години тільки для того, щоб прочитати імена обвинувачених, в тому числі боса Луїджі Манкузо, який провів майже 20 років в тюрмах.

У суді звинувачення представляє найвідоміший прокурор Італії по боротьбі з мафією Нікола Граттер, який живе під охороною поліції понад 30 років.

Розмах судового процесу затьмарює лише перше італійський “максі-судовий розгляд” 1986-1987 років в Палермо проти сицилійської Коза Ностри і її мережі пов’язаних сімей. Тоді було засуджено 338 осіб. Пізніше місцева мафія вбила прокурорів Джованні Фальконе і Паоло Борселліно.

Майбутня справа частково відрізняється ще й тим, що націлена на одну з приблизно сотень родин Ндрангети. Проте, вона важлива не тільки через свій масштаб, а ще й через те, що до неї залучені так багато юристів, політиків, державних службовців та підприємців, які допомагають роботі “Ндрангети”.

Звинувачення включають участь в мафіозних групах, вбивство і замах на вбивство, незаконний обіг наркотиків, здирництво, лихварство, розголошення службових таємниць, зловживання службовим становищем, зберігання вкрадених товарів і відмивання грошей.

Сообщение Нова “Коза Ностра”: в Італії розпочинається судовий процес над мафією: 355 обвинувачених та понад 900 свідків появились сначала на Український репортер.

Як розповідав “Український репортер”, Михайло Бно-Айріян у жовтні 2019-го розмістив у Фейсбуці свою заяву про відставку на ім’я Президента України, додавши такий коментар:

«Ліпше умерти раз, умерти гордо, з незламаною душею, аніж повзати на колінах і вмерти двічі — морально й фізично. Але в першім варіанті ще є шанс взагалі не вмерти» (Андрій Чумак, «Сад Гетсиманський»). Уряд погодив заяву Михайла Бно-Айріяна.

На своїй сторінці у Фейсбуку нещодавно він розповів про свої враження від невдалого “походу” на цю посаду. Цитуємо:

“Рівно рік тому мене призначили керувати Київщиною. Для всіх, хто мене знав, працював зі мною та бачив мою історію життя, це стало справжньою несподіваною перемогою. Ні, не тому, що я чогось не вмію чи був не готовий до такої відповідальності. Навпаки. Просто ще вчора це здавалося неможливим – ось-так встати на чолі одного з ключових регіонів країни, не будучи ставлеником ні олігархічних груп, ні близьким до влади і будь-яких інших кланів.

Це призначення було винятком із правил. Тому що сталося всупереч усьому тому, що відбувалося в українській політиці та державному управлінні в останні років двадцять.
І дуже шкода, що цей виняток так і не став правилом.

Багато хто не знає, як довго я до цього йшов. І чого мені це коштувало насправді.
Що виріс в родині біженців. Що закінчив школу із золотою медаллю, багато років займався математикою, перемагаючи в олімпіадах. Що ці перемоги дозволили мені, звичайному громадянину України зі звичайної простої сім’ї, отримати шанс вступити до інституту, про який мріяв з дитинства, але куди з вулиці вступити було майже неможливо.

Що, навчаючись в університеті, почав працювати на третьому курсі. І будучи журналістом на той час найуспішнішого і впливового ділового видання країни об’їздив мало не половину великих промислових підприємств України.

Що вчився паралельно ночами і закінчив університет з червоним дипломом, вивчив арабську мову та пізнав Близький Схід.

Накопичив грошей і вирішив отримати бізнес-освіту за кордоном. Все полишив і поїхав до іншої країни, де пізнав усі «принади» життя заробітчанина. Вижив і повернувся.
Тому що люблю Україну всією душею.

Цього мало хто знав. Та й не повинен був знати. Це залишилося за дужками призначення.
Хоча насправді для мене саме це було найголовнішим – справжня ціна сходження.
Адже воно продемонструвало, що зробити самого себе в політиці і на державній службі в Україні нарешті можливо.

Здавалося б, система почала змінюватися.

ВИ ЧИЇ БУДЕТЕ?

Так вже вийшло, що в останні років вісім мені випала можливість працювати в державних структурах. На різних посадах – від рядових до керівних. У різних міністерствах, держкомпанії і навіть в Кабміні. І випала можливість спостерігати за тими, хто приймає ключові рішення в державі.

Я зустрічав багато різного за час цієї роботи. Найчастіше, топ-чиновники сучасної України, з якими я стикався на своєму шляху, – ділки, які намагаються, як зараз модно казати, монетизувати свою посаду. Гроші, дохід у них завжди на першому місці. Робота – завжди вторинна.

Звідси і низький загальний рівень управління, високий рівень безграмотності, повна відсутність відданості великим ідеям і просто базових норм пристойності.

Я бачив прем’єрів, що жують жуйку на нарадах у присутності чиновників рангом нижче. Міністрів, що дозволяють в тенісці приходити на зустріч з послом іноземної держави. Віце-прем’єрів, які займаються бізнесом у своєму кріслі. Депутатів, що беруть мзду за кожен депутатський запит. Дипломатів, які толком не знають іноземної мови. Правоохоронців, які заробляють разом зі злочинцями. Цей список парадоксів української держвлади немов з казки Керролла можна продовжувати довго. Цьому задзеркаллю немає меж.

Я бачив багато різного. Те, що дискредитувало державу і його інституції.
Звичайно, були і є винятки, але це були власне винятки, а не система.

Але також бачив, як може бути насправді. Об’їздивши півсвіту, я ставав свідком, як урядники за кордоном будують свою кар’єру, як дорожать статусом і гордо представляють свою країну. Наскільки держслужба престижна. У них вона, до речі, теж монетизується. Але тільки після того, коли чиновник виходить зі системи і йде працювати в приватний бізнес, де йому платять за досвід, знання і зв’язки.

Але у нас не так. Тут платять під час держслужби. Адже у нас – немов Коза Ностра (заснована в першій половині XIX століття сицилійська злочинна організація. Коза Ностра є однією з гілок італійської мафії. – Ред.), де завжди є чіткий поділ на «свій-чужий».

Пам’ятаю, як наприкінці 2014 року я прийшов на співбесіду в Адміністрацію Президента. Радниця глави (та, що з Майдану до речі), подивилася моє резюме і задала одне єдине питання: «Ви чиї будете?».

У цьому питанні вся квінтесенція філософії кожної української влади. У неї немає вільних людей. У світі злодіїв, схематозників і циніків просто не може бути чесних і незалежних людей. Особистостей. Не може бути вільних чиновників і менеджерів державних підприємств. У влади кожна людина завжди чиясь власність.

15 МІЛЬЙОНІВ ЗАГУБЛЕНИХ ДУШ

У 1991 році, коли Україна здобула нарешті свою незалежність, нас було 52 мільйони. Сьогодні офіційна статистика каже, що нас 42 мільйони. А Дмитро Дубілет порахував, що і того менше – 37 мільйонів.

Цей мінус в 10-15 мільйонів – справжній вирок тим, хто десятиліттями паразитував і паразитує на державі. Не потрібні високі розмови про ВВП, зростання доходів, рівень інфляції або безробіття. 15 мільйонів – ось що дійсно вартує уваги.

Мільйони українців просто померли, так і не дочекавшись змін. А мільйони вирішили змінити місце проживання і стали частиною демографічної статистики інших країн.
Кожен з нас, упевнений, сам є свідком цього. Мені 36. Уже минуло достатньо часу, щоб відчути такі зміни. Я недавно зловив себе на думці, що з 28 осіб в моєму класі поїхали за кордон назавжди вже шість – тобто п’ята його частина. Ще стільки ж це зробили би, аби розуміли, як і куди. Сумний зріз, що настільки яскраво характеризує наші реалії.

Ми не раз мали шанс змінити все в корені. Але щоразу нашу мрію успішно крали. Так було у 2004 році, коли Помаранчева Революція дала надію нам усім, що зміни нарешті можливі. Оптимізму швидко прийшов край. Викрадачі мрії постаралися на славу. І привели у підсумку до влади тих, проти кого зібрався вже інший Майдан, тільки через 9 років.

У 2014 році історія дала нам усім другий шанс. Здавалося б, на рівні самосвідомості і колективного патріотизму, що виникли одразу ж після Революції Гідності та подальшої агресії Росії, можна було побудувати нову успішну країну.

Але ось знову крадії мрій взялися за своє. І дуже швидко, і головне, непомітно ще раз забрали у нас спільну мрію про велику незалежну країну. Очоливши все те, проти чого, власне, і боровся народ. Справжні бандити поступилися місцем лицемірам, які в італійських вовняних костюмах і вільною англійською торгували країною.

І ось настав 2019 рік. Новий вирок старій системі. Новий майдан, тільки вже електоральний. І новий шанс на зміни.

КАДРОВИЙ ГОЛОДОМОР

Але, схоже, історія так нікого нічому не вчить. Через чотири місяці після призначення я змушений був піти. Стало зрозуміло – час змін ще не настав. Поки немає попиту на нові знання, амбіції і мрії. А є попит на лицемірство і бажання здаватися, а не бути.

Всі хотіли продовжувати заробляти гроші, а не будувати країну. Хоча який це заробіток ?! Банальна крадіжка наших великих мрій.

Для всіх тих, хто мене знав, хто зі мною працював і бачив мою історію життя, це стало справжнім сигналом, що поки не варто чекати змін.

Найбільша помилка Володимира Зеленського – це те, що він змирився чи не хоче поміняти систему, в якій став би можливий прихід на відповідальні пости тих, хто хоче і готовий чесно міняти країну разом з ним.

У нас немає кадрового голоду насправді. У нас є кадровий голодомор. Немає системи пошуку, професійного відбору та просування нових кадрів. Цим навмисне ніхто не займається.

Адже знову принцип васальної приналежності «свій-чужий» витіснив принцип професіоналізму, цінностей і готовності жертвувати собою заради великої мрії про незалежну і сильну державу.

Рівно як і немає системи належної оплати роботи тих, хто повинен будувати нову Україну. Остання надія поставити більш-менш нормальну зарплату держчиновникам розбилася вщент минулої осені при бажанні догодити популізму, а не здоровому глузду.
Так завжди буває у світі мільйонерів і мультимільйонерів, які правлять багато десятиліть в Україні. Вони далекі від реального розуміння, що за 8 тисяч гривень зарплати у головного спеціаліста якогось органу влади, важко вимагати поваги до роботи і, власне, пошани до людей, яким вони служать. Адже не можна вимагати поваги від тих, кого не поважають і не цінують самі роботодавці.

Систему держслужби потрібно міняти в корені. Необхідна кардинально нова кадрова політика. Не залучаючи до своїх лав тисячі професійних управлінців, ми прирікаємо всіх нас, всю країну, на неминучий колапс і, по суті, банкрутство, за крок до якого ми вже знаходимося.

Це єдиний шанс отримати успішну державу. Навіть зберегти країну, я би сказав.
І це єдиний шанс для влади не повторити долю тих, хто крав мрії роками раніше.

Я всеодно вірю, що рано чи пізно все зміниться і ми станемо свідками сотень, якщо не тисяч історій успіху тих, хто пробився і отримав шанс міняти державу і навколишній світ на краще. Хто всупереч усьому тому банкрутству і дискредитації цінностей та знань, отримав і отримує блискучу освіту, вчить мови і робить вибір залишитися на Батьківщині та будувати свою власну незалежну Україну.

Це буде історія про нас. Тому не крадіть наші мрії. Ми завжди йдемо за вами. На один виток історії позаду. Тому що, обкрадаючи нас, ви крадете у себе своє безхмарне майбутнє в сильній і незалежній Україні. Яка відбудеться. Всупереч вам”.

Фото: “Український репортер”

Сообщение Екскерівник Київщини: в Україні – немов Коза Ностра, де завжди є чіткий поділ на «свій-чужий» появились сначала на Український репортер.

Таку назву має спрут. Близько 500 співробітників італійської фінансової гвардії проводять масштабну операцію. Про це повідомляє “Європейська правда” з посиланням на агентство ANSA.

Довідково. “Ндрангета” – велике італійське організоване злочинне угруповання, яка базується в Калабрії — найбіднішій провінції Італії. Хоча Ндрангета не так відома, як сицилійська Коза Ностра і неаполітанська Каморра, вона є однією з найбільш могутніх злочинних організацій в світі: дослідний інститут Eurispes оцінює її доходи за 2007 рік у 47 млрд євро.

Угруповання діє як у нелегальній сфері (торгівля наркотиками, ядерними матеріалами, нелегальний рух капіталу), так і в легальній (будівництво, ресторанний бізнес, роздрібна торгівля). Висловлюються думки про те, що Ндрангета (на відміну від інших італійських мафіозних кланів, ретельно уникає прямих зіткнень з владою) у 2000-х роках стала глобальною організацією, порівнянної з міжнародною корпорацією.

Під час розслідування, проведеного прокуратурою Реджо-Калабрії, було викрито зв’язки чиновників і підприємців з мафіозними кланами. У справі проходять 11 держслужбовців.

Зокрема, була розкрита картельна змова за участі держслужбовців і підприємців. Причетних підозрюють у розподілі тендерів на користь мафії, корупції, зловживання службовими повноваженнями.

“Український репортер” нагадує, що в Італії звили кубла так звані представництва терористичних “днр” і “лнр”.

Раніше Президент України Володимир Зеленський закликав італійську владу закрити офіси незаконних формувань “днр” та “лнр”.

Цьогоріч, в Римі Глава Української держави Володимир Зеленський обговорив із прем’єр-міністром Італійської Республіки Джузеппе Конте загальнополітичні питання, а також заявив:

“Я звернувся до прем’єр-міністра з тим, щоб були закриті незаконні офіси “днр” та “лнр”, які відкрилися у кількох містах Італії. Ми отримали інформацію, що найближчим часом ще одне представництво може відкритися в Калабрії. Він все це записав, сказав, що розбереться. Все буде по закону, чесно. Після цього він мені передзвонить. Я буду чекати не на слова, а на дії”.

Нагадаємо, що у грудні 2016 року ватажки терористів у Донецьку повідомили, що в італійському Турині відкрито «представництво днр».

У лютому 2019-го російські ЗМІ написали про друге в Італії “представництво” самопроголошеної “днр” у Вероні.

На жаль, італійська влада не прислухалася до прохання України закрити офіси бандитських організацій.

Схоже, на Апенінах російській ФСБ дуже легко працювати, плести свою підступну й хижу павутину. Згадаймо бодай такий факт.

Агент ФСБ, міжнародний аферист Стрешинський припер на вантажному судні «Ядран експрес» на Балкани тисяч тонн білоруської зброї і боєприпасів (про це докладно розповідається у книзі журналістського розслідування «Туринська шахівниця») для бойових дій на території Югославії.

В Італії, в Турині Стрешинського арештовують, конфісковують “товар”, а у 2002 році виписують 500 євро штрафу і… з миром відпускають. Знаєте, де цей пройдисвіт згодом опиняється? У Москві, під крилом Путіна, у зброярні в центрі Москви розробляє нову модель пістолета «Стриж» для рашівських спецслужб («ввічливих людей»). Навіть виношує плани озброїти «Стрижом» російську армію, замінивши «ПМ».

Водночас італійська Феміда у 2019 році засудила до 24-х років в’язниці бійця Національної гвардії України Віталія Марківа. На яких аргументах базувалося італійське слідство у справі Марківа? Прокурори використали пропагандистські публікації російських ЗМІ. Про це йдеться в матеріалі амеркианського видання “New York Times”.

Якщо Стрешинський привозив зброю терористам, то патріот Марків захищав Україну від російських терористів. От вам і безпам’ятство італійців, ще один доказ павутини ФСБ.

Сьогодні італійська влада розгорнула вкотре боротьбу з мафією. Гадаємо, не завадило б тамтешній владі поцікавитися, хто на Апенінах “прикривав” таких мафіозі як Стрешинський, хто сприяв йому і чому саме деякі італійські бізнесмени стали компаньйонами Стрешинського у виробництві й продажу зброї, в тому числі в Росії. Зрештою, куди поділися тисячі тонн боєприпасів і зброї, які були вилучені у Стрешинського?

Сообщение В Італії розпочали операцію проти мафії, водночас не зачіпають офіси “днр” і “лнр” появились сначала на Український репортер.

Якщо вину буде доведено і це підтримає парламент, то Лаубера очікує ганебна відставка.

В основі звинувачень – неофіційні контакти його помічника, який вважався «експертом по Росії) з колишнім заступником генпрокурора РФ Сааком Карапетяном (загинув в авіакатастрофі під час полювання), адвокатесою Наталією Весельницькою, яку допитували щодо втручання Кремля в американські вибори. Сенсаційні матеріали журналістського розслідування щодо «тісної дружби» швейцарських прокурорів з російськими чиновниками опублікувала «Новая газета».

Преса пише, що головний прокурор Швейцарії провалив боротьбу з корупцією, відмиванням коштів. Йому закидають фіаско так званої футбольної справи. У 2015 році в Цюриху було затримано керівних діячів світової футбольної асоціації ФІФА (йшлося про підкуп щодо  першості світу 2006 року в Німеччині). Однак нікого так і не було покарано через закінчення терміну давності. Вже після цього ЗМІ розповіли: прокурор Лаубер регулярно зустрічався з президентом ФІФА Джанні Інфантіно.

Незалежні експерти стверджують, що Лаубер не зумів (чи не захотів) притягнути до відповідальності багатьох людей, які відмивали кошти у Швецарії, серед них чимало російських топ-чиновників.

Сам Лаубер, а також його помічник Вінценц Шнелль неодноразово приїжджали до Росії з метою начебто отримання інформації від тамтешньої прокуратури. Насправді це були пусті вояжі, зате із розкішними застіллями та відпочинком. Помічника Лаубера Вінценца Шнелля росіяни возили на так звані «царські полювання», зокрема на кабанів, ведмедів. Сьогодні у Швейцарії вважають, що ці «відрядження» треба розслідувати належним чином.

Лауберу і Шнеллю у ЗМІ дорікають також, що вони провалили розслідування щодо фігурантів «справи Манітського» (Сергій Магнітський – російський адвокат, який викрив схеми розкрадань правоохоронцями, податківцями 230 мільйонів доларів з бюджету РФ через швейцарські банки і згодом за це був убитий у московському СІЗО. – Ред.).

Певно, не випадково у Швейцарії розвалилися справи щодо колишнього заступника міністра РФ Олени Скринник, сина ексгенпрокурора Чайки, інших кремлівських чиновників. У Швейцарії справи щодо російських фігурантів назвали «три М» – «мафіозі, мільярдери, міністри».

Російські мафіозі були досить гостинними під час візитів швейцарських прокурорів до РФ. Зокрема, у 2014 році Шнелль разом зі своїм начальником Патріком Ламоном і керівником швейцарской федеральної прокуратури — Прокурором Конфедерації Міхаелем Лаубером відвідали прокурорську «конференцію» в Іркутську — на батьківщині тодішнього генпрокурора Юрія Чайки. А заодно покаталися на теплоході по Байкалу.
Після цього швейцарські ЗМІ вибухнули скандалом про пригоду Лаубера в Росії.

А було й таке, що швейцарські прокурори вирушали у відрядження до РФ на літаку російської генпрокуратури. Тим часом сини російського генпрокурора «інвестували» кошти у швейцарську нерухомість. Прокуратура Швейцарії відмовилася розслідувати справу щодо сина генпрокурора РФ. Співпадіння?

У 2017 році Лаубер отримав від російських прокурорів величезний сервіз, тому навіть не вдалося спочатку його вивезти. Цей подарунок зберігали у швейцарському посольстві, а потім з труднощами його все ж доставили щасливому власникові.

Помічника Лаубера Шнелля звільнили з посади у 2017 році. Розслідування щодо його вояжів розпочали за м’якою статтею – неналежне одержання матеріальної вигоди. І був кримінальний суд щодо його діяльності. Вирок – штраф (близько 9000 франків, умовно).
Що цікаво, в суді Шнелль намагався виправдовуватися, заявивши: їздив на полювання до Росії, «як на роботу».

На фото: швейцарсько-російська прокурорська “дружба” на Байкалі. На коліно став головний прокурор Швейцарії Лаубер. Другий ліворуч, в куртці з номером “87” співробтник правоохоронних органів Швейцарії Патрік Ламон, четвертий ліворуч – начальник управління генпрокуратури РФ Саак Карапетян.

Фото із сайту «Новая газета»

Читайте також:

• Італійська “Коза Ностра” імені Путіна

Сообщение Швейцарські прокурори “зливали” справи щодо російської мафії появились сначала на Український репортер.

Знайти Сіраї вдалося випадково – завдяки його татуюванням. Вкритий малюнками пенсіонер грав на вулиці у настільні ігри з однолітками і привернув увагу фаната тату, який зробив його фото й розмістив у тематичному пабліку в Фейсбуку.

Татуйованого дідуся почали масово перепощувати, і зрештою він потрапив у поле зору японського бюро Інтерполу. Влада Таїланду арештувала Сігехару Сіраї за незаконне перебування в країні і планує депортувати його до Японії.

А там його вже 15 років розшукують за вбивство. Японська поліція вважає, що він був високопосадовим членом найбільшого в країні угруповання якудза “Ямагуті-гумі” і в 2003 році вбив ватажка іншої банди.

Сіраї визнає, що має зв’язки з мафією, однак заперечує свою причетність до вбивства. Про приналежність до етнічної мафії свідчить і відсутність у нього верхньої фаланги мізинця на правій руці. Так у бандах зазвичай карають за провину.

Незважаючи на те, що жителі Країни вранішнього сонця переважно є законослухняними людьми, якудза продовжує існувати в японському суспільстві і навіть не заборонена законом.

Мафіозі контролюють тіньовий ринок – проституцію, торгівлю зброєю і наркотиками, однак останнім часом активно вкладають гроші й у сферу розваг, переробку сміття та будівництво.

За даними поліції, у країні діють понад 20 кланів, членами яких є 80-100 тисяч людей.

Сообщение У Таїланді затримали ватажка японської мафії. Якудзу видали татуювання появились сначала на Український репортер.

“Досудове слідство про рівненську бурштинову мафію на чолі із екс-заступником обласного прокурора завершено. Справа передана до Печерського суду.
Закон і Справедливість”, – так прокоментував її Юрій Луценко.

Під суд потрапили:

• екс-заступник прокурора Рівненської області;
• співробітник Служби безпеки України в Рівненській області;
• екс-керівник Сарненської місцевої прокуратури;
• екс-працівник Управління по боротьбі з організованою злочинністю;
• екс-керівник відділу Сарненської місцевої прокуратури;
• слідчий Нацполіції в Рівненській області.

Низку гучних справ про бурштин веде і СБУ. 10 травня за вказівкою лідера радикального руху “Наждак” Миколи Дульського відбулася спроба зібрати масовку під Рівненською ОДА під гаслами боротьби з “бурштиновою мафією” та необхідністю легалізації видобутку “сонячного каменя”.

Чи не щотижня спецслужба вилучає на Рівненщині та Житомирщині незаконно видобутий бурштин. Останній улов – понад тонна(!) “сонячного каменю” на $2 млн.

Під час попередньої спецоперації знайшли понад 200 кг бурштину.

https://www.youtube.com/watch?v=EOUzfd-Z7Jk

Час від час “ловлять” бурштин і прикордонники. “Улов” з початку року – 200 кг. Ще більше не знаходять або злочинно “не помічають“.

І насамкінець: легалізувати видобуток бурштину до 2018 року від України вимагає МВФ. Це прописано в Меморандумі про співпрацю. Це означає, що Волині слід готуватися до роздачі ліцензій, поділу земель, промислового видобутку і вивезення за кордон “сонячного каменя”. А бригади місцевих старетелів, які з помпами викорчовують ліси заради заробітку – підуть у минуле.

Сообщение Рівненські силовики з “бурштинової мафії” йдуть під суд – ГПУ (+відео) появились сначала на Український репортер.