Що ж відкриє для себе читач на сторінках «ДЕЩО…»? Як пише авторка у передмові, «ДЕЩО…» «пропонує подивитися на нас, на себе, без пафосу, з самоіронією… З вистражданим оптимізмом! «ДЕЩО…» – про тексти, контексти, підтексти…»

Ці думки охоплюють чималий історичний період нашої Незалежності. Вони датовані, починаючи з 1995 року, зазначає пані Лариса, і «покликані практикувати причинно-наслідкове мислення, розвивати асоціації і образне сприйняття».

У цій розкішній та стильній книзі гармонійно поєднуються тексти авторки і малюнки добре знаного художника Анатолія Казанського, який колись творив у газеті «День». «Але малював, як філософ, провидець, який відчував, застерігав, – наголошує Лариса Івшина. – Не випадково його роботи поверталися щоразу новою гранню. Його стиль був сповнений смаку, гумору, сарказму… У поєднанні малюнків і думок з’являється особлива багатошаровість… Можна сказати – синергія, додана культурна вартість.

Ось у цій синергії кожен читач знайде для себе щось своє. Хтось потішиться афоризмами, крилатими фразами, хтось зацікавиться підтекстом оригінальної думки, а хтось, можливо, згадає, певні ситуації чи події в суспільно-політичному житті країни. За словами авторки, це ще й книга парадоксів. А можливо, дехто з політиків «знайде і себе» у певних висловах.

Між іншим, книга дає можливість і посміхнутися трішечки. Не сприймати усе занадто серйозно.

-По суті, це збірка періоду незалежної України, – сказала в інтерв’ю «Українському репортеру» Лариса Івшина. – Тут зібрано такі собі штришки, краплиночки. Але ж як відомо (і про це я завжди казала), що не варто пити все море, аби дізнатися, що воно солоне на смак. Достатньо і однієї краплинки…

А «краплинок» у книзі чимало. Ось хоча б: «Чому наші революції ходять задом наперед», «Не можна чекати від погано вихованих дітей, що вони стануть батьками нації», «Еліта, це ті, кого не можна купити», «Коли рамки свободи звужуються – треба йти вгору»…

Лариса Олексіївна сподівається, що книга підштовхне читача до обдумування, асоціативного мислення… Вона говорить про видання і як про азбуку політологічного сприйняття України після 1991-го. Отож маємо своєрідний «підручник з альтернативної історії».

Що цікаво, “ДЕЩО…” може бути також і книжкою-розмальовкою. Івшина пояснює, що «кожен може намалювати свій світ, або ж домалювати, перемалювати, заперечити тощо».

Безумовно, видання знайде широке коло читачів, упевнена політик, громадська діячка Ганна Гопко.

-«ДЕЩО…» – це не просто “дещо”, – сказала у виступі Ганна Гопко – В часи інтелектуального виснаження, коли у суспільстві беруть гору певне інформаційне передозування, ТікТокізація, спами, йде величезна боротьба за увагу… Тому дуже добре, що книга подає концентрат думок, підсумок помилок, які були в минулому і які можна виправити.

Народний депутат України, журналіст Микола Княжицький також вважає, що сьогодні, «коли живемо у доволі популістському та поверховому суспільстві, такі голоси мають особливу цінність». На його думку, нині ми говоримо не лише про минуле, але й про майбутнє, яке потребує серйозних, виважених і відповідальних думок».

Історик, науковець Ігор Сюндюков (на світлині нижче) каже, що «ця книга несе до читача величезний заряд, який не дозволяє думати про меншовартісність, вона також застерігає від антикультурної пихи, яка ще є у нашому суспільстві і з якою треба боротися. Важливо, що суспільство дивилося на себе ще й трішки іронічно. І добре, що Лариса Олексіївна не співає тут дифірамби…».

Журналіст, політолог Олег Медведєв у своєму виступі наголосив на особливій ролі газети «День» за період Незалежності, адже саме цей часопис був зразком якісної, глибокої, фахової журналістики, інтелектуальним центром в інформаційному морі, до того ж у творчому доробку редакції – низка знакових, добре відомих книжкових серій, фотовиставки.

Нинішня книга є приємним продовженням цих проєктів. Письменниця, журналістка НатАлія Дзюбенко-Мейс (на світлині) також високої думки про видання «ДЕЩО…». «Створювати короткі, влучні фрази – велика майстерність. Ця книга свідчить і про те, як можна осмислити події, ситуації, факти», – каже пані Наталія.

Цікавими роздумами про газету “День” та творчі проєкти видання, журналістику загалом поділилися радіоведуча, музикознавиця Галина Бабій, публіцист Віталій Портников.

Генерал-лейтенант у відставці, колишній заступник начальника Генерального штабу ЗСУ Ігор Романенко (на  світлині нижче) зазначив у виступі: книга є дуже важливою ще й тому, що триває війна з рашистами. На його думку, чимало висловів у книзі мають глибокий підтекст. Наприклад: «Другий геноцид за століття – це «двійка» з історії». «Нині загарбницька росія також чинить геноцид на нашій землі. Такі книги як «ДЕЩО…» допомагають в інформаційному плані, зміцнюють силу духу і у війську, і в суспільстві», – промовив генерал Романенко.

Отож вітаємо Ларису Олексіївну з появою такої вагомої і вельми потрібної книжки в нашому інформаційному просторі. А він, як написано в «ДЕЩО…», є «полем битви за свідомість».

Світлана Фросевич, Леонід Фросевич

Фото: «Український репортер», Фейсбук-сторінка Лариси Івшиної

Сообщение 100 незвичних думок від Лариси Івшиної. Світ побачила нова книга появились сначала на Український репортер.

Ця книга «сприймається як інтелектуальний підсумок і водночас як відкритий діалог — своєрідний екстракт 25-річної роботи газети «День» та самої Лариси Івшиної». Так влучно сказав про новинку у своєму виступі відомий громадський діяч, політик Михайло Поживанов (світлина – на головній сторінці матеріалу).

Власне, видання не тільки про те, з яким мудрим Словом усі ці роки йшов «День» до читача, а глибокі роздуми про минуле, сьогодення та майбутнє, це розмірковування про сенси, про те, хто ми, українці, і чому весь час наступаємо на граблі, які завдання та виклики стоять перед нами.

«Книга змушує читачів думати, співставляти, порівнювати, замислюватися – а що треба зробити, аби не допускати помилок, які були в минулому», – говорив під час презентації колишній заступник міністра оборони України, адмірал ВМС ЗСУ Ігор Кабаненко.

Розмірковування у книзі тісно переплітаються з величезною інтелектуальною спадщиною газети «День». Присутні на презентації побачили на відеоекрані розлоге, гіллясте «дерево» з багатьма «плодами» – це досягнення високопрофесійного творчого колективу «Дня» більш ніж за чверть століття. І вони досить вагомі, солідні. А серед цих «плодів» і «Бібліотека «Дня», і серія книжок «Бронебійна публіцистика», і авторські арт-листівки, і фотовиставки, і Літня школа журналістики та інше, інше. Між іншим, лише за роки війни було перевидано чотири книги! Як висловився журналіст, знаний поет, прозаїк, громадський діяч Микола Гриценко, щороку до цієї інтелектуальної спадщини додавася якийсь новий проєкт. Тому й «дерево» таке розлоге, плоди якого є дуже корисними.

На цьому також акцентував увагу директор Інституту літератури НАН України, академік Микола Жулинський (на світлині ниже), зазначивши зокрема, що книжки «Бібліотеки «Дня» – «це своєрідний комплекс знань, які повинен засвоїти кожен українець. У них дуже послідовно й чітко проводиться лінія про місце України в історії, про помилки, які було допущено в різні періоди, про роль лідерів. Це можливість критично подивитися на минуле та сьогодення». За його словами, «Лариса Івшина об’єднала навколо себе команду інтелектуалів, які творили духовний базис нації».

І ось сьогодні увазі читачів пропонується унікальна книжка культурологічної, інтелектуальної публіцистики «Про неочевидне. Думки щасливого Сизифа». Ці роздуми – як джерело, що оздоровлює весь суспільний, національний організм.

Загалом широке коло проблематики охоплює нове видання. Але особливо наголошується на двох чинниках – на ідентичності нації та її модернізації. І як не погодитися зі словами Ігоря Романенка, генерал-лейтенанта у відставці, що люди воліють бачити націю оновленою, хочуть бути упевнені, що у майбутньому еліти більше ніколи не допустять, щоб у країну прийшла війна. Нація мусить убезпечити себе від помилок, які були допущені в минулому, замислитися до яких поганих (а то й шкідливих!) наслідків це призводить і як дорого обходяться нам не вивчені уроки минулого. Зрештою, ми не повинні рухатися ніби по якійсь зачаровані спіралі. Ці аспекти прозвучали у виступах акдеміка Миколи Жулинського, відомої журналістки Галини Бабій, Світлани Божко та інших; своїми роздумами щодо цього поділилася з присутніми і Лариса Івшина.

У книзі висвітлюються й аспекти світової політики крізь призму українських інтересів, про що говорила у виступі громадська діячка, політикиня Ганна Гопко.

До речі, книгу «Неочевидне» тепер можна не лише читати, а й слухати — аудіоверсію, реалізовану спільно з Українським радіо, озвучила журналістка Галина Бабій.

Леонід Фросевич, Світлана Фросевич

Фото Євгена Сосновського

Сообщение У світ вийшла унікальна книга «Про неочевидне. Думки щасливого Сизифа» появились сначала на Український репортер.