Повна зала столичного театру на Подолі. Серед глядачів і міністр кільтури Євген Нищук. У залі була також автор роману, за яким поставлено виставу, Марія Матіос. До речі, пані Марія розповіла на своїй сторінці у Фейсбуку, що родзинкою цих гастролей франківців буде дебют семирічної Аліси Копаниці у ролі маленької Дарусі. Це вже п’ята виконавиця головної ролі з часу прем’єри “Солодкої Дарусі”.

Прем’єра вистави відбулася вже майже 10 років тому.

Дорослу Дарусю грала заслужена артистка України Галина Баранкевич. Також ролі виконували заслужені артисти України Надія Левченко, Олеся Пасічняк, Олексій Гнатковський, артисти Ігор Захарчук, Роман Луцький, Тетяна Гірник, Андрій Фелик.

Незмінним режисером, автором сценічного вирішення та музичного оформлення є народний артист України Ростислав Держипільський.

І ось київська сцена, на якій мінімум декорацій, лише дві лавки і колиска. Біль і страждання головної героїні передають народні співи. Зала заворожена справжністю – артисти на сцені рубають справжні дрова, лущать квасолю, обливаються водою. Доповнюють дійство тіні на задньому плані,  додаючи виставі ще більшої глибини. Глядач наче стає свідком цих подій. А вони відбувалися у 30-70-х роках минулого століття на Буковині та Галичині.

Зміст п’єси майже не відрізняється від роману. Головна тема твору — гірка історія “солодкої” Дарусі, маленької дівчинки, яка за цукерку-півника з рук енкаведиста виказала своїх батьків. Не навчена брехати, вона довірливо розказала дядькам в чорних тужурках, що її батько віддав бійцям УПА колгоспні продукти. Це стало причиною втрати родини. Відтоді життя для дівчини перетворилося на суцільну муку, напади дикого головного болю просто знищують її.

А солодощі стали отрутою. Односельці називають німу Дарусю “солодкою” і вважають божевільною.
“Життя — то трояка ружа… то чорне тобі покажеться, то жовте, а там, дивися, загориться червоним. Ніколи не знаєш, яку фарбу завтра уздриш… Найкращі солодощі можуть перетворитись на гірку отруту, наймиліша людина — на ворога, любов — на прокляття… А німота буває сильніша від найгучніших слів…”

Нагадаємо, що книгу було видано в 2004 році, а вже в 2005-му Марія Матіос стала лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка. Також “Солодка Даруся” здобула перемогу у Всеукраїнському рейтингу “Книжка року-2004”.

“Солодка Даруся” витримала сім видань загальним накладом понад 200 тисяч примірників, здобула численні позитивні відгуки у світі.

Книжка перекладена німецькою, польською, французькою, російською, литовською, хорватською та іншими мовами.
За мотивами “Солодкої Дарусі” провідні театри ставлять спектаклі в Україні, Канаді та Європі. Також Україна, США і Польща разом взялися екранізувати роман Марії Матіос. Робота над фільмом триває досі.

Днями, за повідомленням Марії Матіос у соцмережах, вистава «Солодка Даруся» здобула перше місце на театральному фестивалі малих театрів у польському місті Згеж. Режисером вистави став Малгожати Пашкер-Войцєшонек, головну роль виконала Марта Погребни.

Приємно, що ця сторінка гіркої історії нашого народу викликає таку зацікавленість у світі. Жаль тільки, що події, які стали основою вистави, не втратили актуальності й зараз…

Світлана КОВАЛЬОВА

Сообщение Київські глядачі аплодували “Солодкій Дарусі” появились сначала на Український репортер.

Тридцять років театр не мав власної сцени. Реконструкція будівлі на Андріївському узвозі розтягнулася на 23 роки. І ось нарешті громаді показали, як після реконструкції має виглядати будівля театру. Червону стрічку тут обіцяють перерізати весною 2017 року.

Соцмережі “вибухнули” гнівною критикою на адресу архітекторів, мовляв спотворили історичну вулицю. Громадська активістка, екс-депутат Київради Олена Терещенко-Єскіна з цього приводу написала у Фейсбуці:

“Новоявлений “монстр” на Андріївському узвозі. В голові не вкладається, як можна було настільки спотворити неповторне історичне обличчя нашої найулюбленішої вулиці та яким чином можна було отримати дозвільну документацію на цю ганебну споруду (якщо вона є)?

Я нічого не маю проти проекту, якщо його реалізувати, наприклад, на лівому березі. Або в Одесі, у якості офісу адміністрації Одеського контейнерного терміналу.

Але спорудження подібного на Андріївському узвозі – це не лише повна відсутність смаку й поваги до історичного минулого української столиці та ігнорування ставлення киян, але й брутальне порушення чинного законодавства, у тому числі про охорону культурної спадщини.

Відповідно до наказу Мінкульту N45 від 20.01.2012 року та відповідного додатку до нього – вся територія Андріївського узвозу є комплексною пам’яткою містобудування “Замкова Гора-Андріївський узвіз” (охоронний номер 675КВ), а також належить до заповідника “Стародавній Київ”. Це означає, що жодні дії щодо об’єктів культурної спадщини та інших будинків на цій території (крім їх реставрації з обов’язковим узгодженням проекту з уповноваженими установами та громадськістю) заборонені!

І не варто харківському архітектору Олегу Дроздову зі своїми прихильниками намагатися “сформувати громадську думку” вигідним для себе чином, доводячи, що “чорне” є “білим”, і що цей “крематорій (саркофаг) контейнер” посеред Андріївського узвозу є “шедевром сучасної архітектури”.
Кияни прекрасно бачать, що як елемент фонової історичної забудови Андріївського узвозу цей “чорний монстр” категорично неприйнятний й потребує зниження висоти та зовнішнього апгрейду фасаду відповідно до існуючих на цій вулиці…

Я щиро рада, що у театру з’явиться нарешті своє приміщення, але дуже здивована відвертим хамством деяких акторів, які дозволяють собі відверте приниження й образи киян, що мають іншу думку…”

Водночас головний архітектор столиці – директор департаменту містобудування та архітектури КМДА Олександр Свистунов вважає, що до відкриття Київського академічного драматичного Театру на Подолі, яке заплановане на весну 2017 року, ще є час відкоригувати вигляд фасаду з урахуванням думки експертів і громадськості.

Як інформує сайт КМДА, “театр на Подолі стане одним із найсучасніших в Україні, з добре прорахованими функціональними особливостями фойє та вхідної групи, із урахуванням потоків людей тощо. За найкращими технологіями створюються сцена та зала, які будуть оснащені за останнім словом техніки. Вхід до будівлі обладнаний спеціальними під’їздами, підйомниками та відповідними позначеннями. Театр на Подолі стане першим в Україні, який буде обладнано із урахуванням потреб людей із особливими потребами”.

Сьогодні, 29 листопада, чимало громадських активістів прийшли на Андріївський, щоб висловити своє ставлення до цього проекту. Серед них були й ті, кому сподобалася робота архітекторів, тому й аплодували авторам проекту. Водночас опоненти вигукували: “Ганьба!”, соромили за несмак…

Відомий політтехнолог Олег Медведєв відгукнувся на цю подію реплікою у соцмережах:

“Кілька місяців тому “замінували” магазин “Рошен” на Лівобережці. Район очепили, і поки “розміновували”, цілий день не працював ринок, що поруч. Збитків через втрачений торговий день зазнав не кондитерський гігант, а малий та середній бізнес, бабульки з соліннями та овочами.

Історія з театром – приклад цькування “Рошену”. Замість того, щоб подякувати меценатам, що вклав понад 150 мільйонів в реконструкцію, кидають в них лайном, а зверху ще й обпльовують так звані “активісти”. Слина – єдиний будівельний матеріал, яким вміє користатися “Свобода”. УП пише, що найголосніше кричав “Ганьба!” Ігор Мірошниченко.

Класичний чорний політпіар. І дарма, що узгоджено з ЮНЕСКО. І дарма, що вигляд ще не остаточний. І дарма, що керівництво театру щасливе. Найкраще чути крикунів. А “Рошену” – спасибі…”

До речі. Міська влада сьогодні, певно, не випадково натякнула, що цей проект ще можуть відкоригувати. Схоже, чиновники відчули настрої багатьох киян щодо цієї споруди і прагнутимуть якимсь чином “пом’якшити” ситуацію.

Фото Ігоря ІВАРОВСЬКОГО та Олексія ІВАНОВА

Сообщение Андріївський узвіз “у квадраті” появились сначала на Український репортер.

Користувачі соцмереж називають будівлю… “саркофагом”, “крематорієм”, “труною”,”енергоблоком АЕС”. Будівництво цього культурного закладу тривало понад 20 років і завтра очікується його відкриття.

Якою постала будівдля перед киянами та гостями міста? На думку багатьох активістів, це – величезний чорний куб, який взагалі не сподівалися побачити…

Фотографії закладу оприлюднив киянин Яроcлав Ємельяненко на своїй сторінці у Фейсбуці:

“Поки тривало будівництво, всі були впевнені, що фасад тимчасовий, “монтажний”.

Але наближається час відкриття і… з’ясувалося, що будівлю театру в серці древнього Києва після реконструкції планують відкрити в такому вигляді.

“Це – дизайн крематорію, промислової вентиляційної системи. Або двох блоків ЧАЕС. Але зовсім не театру, розташованого на стародавній, найбільш туристичній вулиці столиці України”.

“Саме з центральних туристичних вулиць столиці гості складають думку про Київ і країну загалом. Хто дав дозвіл на будівництво цього “енергоблоку” на єдиній пішохідній туристичній вулиці? Головархітектура, Мінкульт, де ви? Як можна було схвалити цей проект на Андріївському узвозі?..”

Фото Кирила ХМІЛЬОВА

Сообщение Будівлю театру на Андріївському назвали “енергоблоком” появились сначала на Український репортер.