Завдяки звитязі та сміливості українських воїнів більшовицький наступ на Київ було зупинено на чотири дні, що дало змогу укласти Брестський мир між Українською Народною Республікою і державами Четверного союзу. Цим документом Україна визнавалась самостійною державою з західним кордоном, що існував між Австро-Угорщиною й Росією до 1914 року. Холмщина і Підляшшя відходили до України. Водночас Договір передбачав встановлення дипломатичних відносин між деякими країнами, повернення військовополонених, обмін цивільних інтернованих, відмову від будь-яких анексій і контрибуцій, негайне відновлення економічних контактів і взаємного обміну товарами.

Як відомо, наприкінці грудня 1917 року уряд радянської Росії розпочав відкриту агресію проти Української Народної Республіки. Більшовиків надзвичайно дратувало проголошення Україною самостійності. Спочатку Москва створила окремий «український червоний уряд» зі столицею у Харкові, який фактично оголосив війну незалежній частині держави, а потім направила в УНР і війська – балтійських матросів, червоноармійців-головорізів з Москви, Пітера, Пскова, Смоленська тощо. Подавалося це як «громадянська війна».

Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року між Ніжином і Бахмачем на Чернігівщині, за 130 кілометрів на північний схід від Києва під час наступу на Київ військ більшовицької Росії під проводом полковника Михайла Муравйова. З кінця грудня 1917 року загін Першої Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького під командою сотника Гончаренка обороняв станцію Бахмач, важливий залізничний вузол на кордоні УНР і РСФРР. 27 січня 1918 до них надійшло підкріплення з Києва – 1-ша сотня новоствореного студентського куреня, складена з добровольців – студентів Українського народного університету, київського Університету Святого Володимира (нині ім. Шевченка), гімназистів старших класів українських гімназій на чолі з сотником Омельченком.

Українські війська зайняли оборону біля станції Крути. Вранці 29 січня 1918 розпочався наступ на українські позиції 4-тисячного більшовицького загону петроградських і московських червоногвардійців. Українське військо, якому судилося вступити в сутичку, налічувало близько 300 бійців Студентського куреня, 250 – Першої української військової школи та майже 40 гайдамаків – оце й усе.

Бій тривав до вечора. Завдяки вигідній позиції і героїзму бійців українцям вдалося завдати росіянам значних втрат і стримати наступ до темряви. Потім під тиском ворога більшість підрозділів організовано відступили до ешелонів на станції неподалік і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Але одна студентська чота – 27 юнаків, заблукавши у темряві, повернулася до станції Крути, яка на той час уже була зайнята більшовиками. 27 полонених юнаків (студентів і гімназистів) було розстріляно. Наймолодшим полеглим було по 16 років.

На сьогодні вiдомi прiзвища 20 з них. Це студенти Народного унiверситету Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко (сотник); студенти Київського унiверситету святого Володимира Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв; гiмназисти 2-ї Кирило-Мефодiївської гiмназiї Андрiй Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич, Григiр Пiпський, Іван Сорокевич, Павло Кольченко (прапорщик), Микола Ганкевич.

Загалом у бою під Крутами загинуло з української сторони, за різними оцінками, 70–100 осіб. Втрати бiльшовицьких вiйськ сягали 300 чоловік.

Після розстрілу більшовики не дозволили місцевим селянам поховати тіла загиблих. Лише після визволення Києва від червоних, за розпорядженням українського уряду, 19 березня 1918 року відбувся урочистий похорон полеглих у бою під Крутами на Аскольдовій могилі.

В радянський час могили полеглих під Крутами було зруйновано. Десятиріччями історія бою або замовчувалася, або обростала міфами і вигадками, як у закордонній, так і у вітчизняній історіографії.

Після здобуття Україною незалежності подвиг героїв Крут зайняв гідне місце в пантеоні національної слави, став символом патріотизму і жертовності у боротьбі за державну незалежність.

На державному рівні цей день почали відзначати з 2003 року. Щорічне вшанування пам’яті Герої Крут закріплено у Постанові ВРУ від 16 травня 2013 року «Про відзначення подвигу героїв бою під Крутами». У 2006 році на залізничній станції Крути відкрили Меморіальний комплекс «Пам’яті героїв Крут».

Сообщение Бій за майбутнє України. Сьогодні – День пам’яті Героїв Крут появились сначала на Український репортер.

Актори відтворили події кінця 1918 року.

Після реконструкції пройшла традиційна смолоскипна хода на честь героїв Крут, від Арсенальної площі до Аскольдової могили.

Фото Кирила ХМIЛЬОВА

Відео “Українського репортера” на цю тему дивіться тут

Сообщение 100-річчя бою під Крутами. Реконструкція бою за “Арсенал” та смолоскипна хода появились сначала на Український репортер.

Завданням творчої команди, яка працювала над створенням фільму, було якомога точніше відтворити події 1918 року.

У кінострічці «Крути 1918» йдеться про бій під Крутами, про сотню студентів, котрі дали відсіч більшовицькій банді. За основу сюжету режисери взяли історію братів Олекси і Андрія Савицьких.

«Під час роботи було дуже холодно. Більшу частину фільму знімали на вулиці. Холод пронизав до кісток. Зйомки тривали по 12 годин кожного дня. І я тоді думав: «Якщо нам так холодно, то як було тим хлопцям сто років тому?». Коли були перерви, то ми сиділи та грілись у вагончиках, а вони – в окопах, і одяг був не той. Вони молодці. Це справді ГЕРОЇ», – розповідає актор Андрій Федінчик.

Також одною з головних героїв є дівчина Софія, в яку закохуються обидва брати.

«Чому Софія? Продюсеру не подобалося попереднє ім’я головної героїні кінострічки. Ми довго думали, яке ім’я обрати… Оскільки багато подій у фільмі відбуваються саме на Софійській площі, то ми з творчим колективом погодили, що дівчину, яку мені пощастило зіграти у «Крутах 1918», будуть звати Софією», – розповідає акторка Надія Коверська.

У зйомках фільму було задіяно близько тисячі акторів та дві тисячі одиниць зброї. У масовці сцен боїв брали участь Нацгвардійці.

«Процес зйомки був дуже непростим. Було дуже холодно і важко. Проте хлопці завжди змагалися за те, щоб зробити і свій, творчий, внесок в історію, взявши участь у створенні фільму», – розповідає прес-секретар Нацгвардії Вадим Голуб.

«Ми показали 10-15 крупних планів наших героїв, кожне обличчя випромінювало любов. Намагалися зробити цю картину саме через любов, тому що через ненависть людьми легше маніпулювати», – каже режисер Олексій Шапарєв.

Проект художнього фільму «Крути 1918. Захист» став одним із переможців Дев’ятого конкурсного відбору Держкіно у сесії ігрових тематичних фільмів (до 100-річчя проголошення Української Народної Республіки, до 100-ї річниці бою студентів під Крутами).

«Це фільм, який має зворушити кожного українця і кожного громадянина світу, який не байдужий до такий речей, як свобода, патріотизм, любов до власного народу. Усе це наші персонажі втілюють на екрані. Ми створювали дуже багато «збірних» образів, бо героїв-крутян було 300 чоловік. Ми намагалися максимально показати тих героїв, які 100 років тому захищали нашу столицю», – розповідає автор ідеї та сценарист Костянтин Коновалов.

Карина КАЛІТОВСЬКА

Сообщение Кінострічка “Крути 1918”. Через 100 років появились сначала на Український репортер.