Про це повідомив мер Києва Віталій Кличко.

“Уперше в Барселоні будуть представлені ляльки-велетні міста-гостя фестивалю. Бо зазвичай це — постаті, повʼязані з місцевою культурою та історією”, – написав він.

За його словами, до фестивалю Київ і мерія Барселони готувалися рік.

“І сьогодні ввечері грандіозний фестиваль відкриватимуть ходою українські велетні-фігури княгині Ольги та князя Володимира. Образи постатей, які творили історію розвитку нашої держави. Історію, яку намагається вкрасти й знищити росія”, – розповів Кличко.

Фігури видатних постатей виготовляли каталонські майстри за українськими ескізами.

Київські велетні відкриють свято Барселони під музичний супровід Козацького маршу у виконанні каталонських музикантів. Також заплановано танець Київського академічного театру українського фольклору “Берегиня”, зазначив Кличко.

Сообщение Фігури княгині Ольги та князя Володимира представляють Україну на фестивалі в Барселоні появились сначала на Український репортер.

Комуністи, щоб утримати в своїх руках владу, переорієнтувалися з непримиренного атеїзму на християнську релігію. Узявся за гуж, не кажи – що не дуж. Беріть приклад, ненаситні товстосуми, з київського князя Володимира. Наслідуйте його доброчинність перед тим, як був проголошений «Хрестителем Русі».

«У рік 6504 [996] «…прийшли печеніги до Василева, і Володимир з невеликою дружиною вийшов супроти них. А коли зступилися вони, не зміг Володимир устояти проти [натиску їх]. Підбігши, став він під мостом і ледве укрився від противників. І тоді обіцявся Володимир поставити у Василеві церкву святого Преображення, бо був празник Преображення господнього в той день, коли сталась ся січа.

Оскільки Володимир уник [небезпеки] сеї, він поставив церкву і справляв празник, зваривши триста перевар (посудина, в якій варили солодкий напій – В. П.) меду…

Він бо любив книжнії слова і одного разу почув читане в Євангелії: «Блаженні милостивії, бо вони помилувані будуть». І ще: «Продайте маєтності ваші і дайте убогим». І ще: «Не ховайте собі скарбів на землі, де ото міль жере і злодії підкопують, а збирайте собі скарби на небі, де ані міль [не] жере, ні злодії [не] крадуть». І Давида [він слухав], який говорить: «Добрий чоловік милує і дає». І Соломона він слухав, який говорить: «Той, хто бідним дає, богу в позику дає».

Це почувши, повелів він усякому старцеві і вбогому приходити на двір на княжий і брати всяку потребу – питво і їжу, і з скарбниць кунами. Урядив він також і це. Сказавши: «Немічні й недужі не можуть дійти до двору мойого», – він повелів спорядити вози і накласти [на них] хлібів, м’яса, риби, і овочів різних, і мед у бочках, а в других квас. [І стали це] возити по городу, запитуючи: «Де недужі чи старці, що не можуть ходити?» І тим роздавали [все] на потребу» (Літопис руський. – С. 70).

Чи хтось із нинішніх власників незліченних багатств здатний не «ховати собі скарбів на землі?» Чи мовлене в літописі – голос волаючого в пустелі…

Вадим ПЕПА, письменник.

Від редакції “Українського репортера”: сумарна вага статків “золотої сотні”  – українських багачів сягає $34,8 млрд.

Читайте також статті Вадима Пепи:

• З душі й серця українського роду вирвано предковічну пам’ять. Роздуми письменника
• До спадщини загребущої Росії «Слово о полку Ігоревім» не має жодного стосунку
• Прокидаймося! Розплющуймо очі! Прозріваймо! Роздуми письменника
• Рятуймося від затоптування української національної свідомості. З історії георгіївської стрічки
• Правда проти безпросвітності. Відповідь Путіну про “ідентичність” українського й російського народів

Сообщение Беріть приклад, товстосуми, з київського князя Володимира. Наслідуйте його доброчинність появились сначала на Український репортер.

Ледве чи не щодня на так званій лінії розмежування гинуть кращі з кращих, даруючи всім мешканцям нашої змученої землі щастя жити під мирним блакитним небом, не чути й не бачити залпів «градів», «ураганів» чи танкових ударів по мирних будинках, дитячих садочках. Саме завдяки незламним, нескореним героям російсько-української війни ми живемо на цьому світі, маємо змогу й щастя ростити своїх дітей, бачити рідних і близьких, займатися улюбленими справами.

Війна триває і в інформаційному просторі нашої держави – за серця і душі українців. І слід визнати, що цю, інформаційну, війну ми програємо… Причому ледве не розгромно… Наявність за більш ніж 800 кілометрів – в далекому українському тилу – осіб, які радіють російським військам, приховано очікують на їхній прихід, на так зване «асвабаждєніє», пряме цьому свідчення. Відсоток цих манкуртів, що з піною у роті, ніби смертельно інфіковані, розповідають про «злих хвашистів» і радіють українським смертям, доволі високий.

Є навіть ті, хто складає цілі списки активістів, воїнів АТО, волонтерів, просто свідомих громадян України, яким небайдужа доля рідної землі, для подальшої передачі так званій новій владі під російським триколором, не розуміючи при цьому, що ті «асвабадітєлі» в першу чергу знищать їх, оскільки для «русского міра» ми всі – «хахли-ніщєброди», що всіх нас можна безкарно нищити, як отих безпорадних комах…
Їхня велика чисельність зумовлена не лише російським телебаченням, але й церквою. Так-так, звичайною Українською православною церквою Московського патріархату. Хоча, якщо точніше, не церквою, а цілим міністерством пропаганди, ефективності роботи якого міг би позаздрити сам Гебельс .

Вони відкрито проводять антиукраїнську агітацію, майстерно прикриваючись своєю так званою канонічністю, кілограмовими хрестами на пузі, золотими рясами, із завидною періодичністю вішають своїм прихожанам на вуха цілі тонни брехні про «бєндєр», що вбивають «жітєлєй Дамбаса», розіп’ятих хлопчиків, людоїдів-націоналістів, які тільки й мріють, як замордувати до смерті православного священика за його «істінноє православіє».

Вінцем їхньої хворобливої фантазії стали слова, які я почув від одного священика на Малинщині, що «націоналісти разом із масонами-євреями хочуть заборонити православну церкву й для того створили неканонічну церкву іншого, ворожого, не вірного патріархату, який захоплює церкви, знущається над православним людом… щоб потім (увага!) перетворити усіх на католиків…».

Власне, щось додати більше немає сенсу. Однак лякає інше – у ці нісенітниці вірять ледве чи не всі парафіяни московської церкви… Як і в те, що бандерівці напали на Донбас… Причому вірять уже четвертий рік поспіль, незважаючи ні на що й ні на кого, бо «так батюшка сказав, а він дурного не скаже»…

Ось таким чином, тихою сапою такі комісари-політпрацівники у рясах, яких у Малинському районі, що на Житомирщині, ледве чи не дві третини, готують свою паству до «русского міра».

Нещодавно, за прикладом їхнього карликового кремлівського вождя, на території Малинського лісотехнічного коледжу, там, де ще недавно стояло погруддя Леніна, за наказом якого було знищено сотні тисяч українців та Українську Народну Республіку, нинішні горе-очільники та псевдосвященики встановили пам’ятник князю Володимиру.

На тому дійстві, окрім московських попів, були і представники місцевої влади, у тому числі голова районної ради Левковець, який ще з часів СРСР перебуває на керівних посадах – тоді ще райкому, а зараз місцевої районної ради. Був там і директор місцевого навчального закладу, на території якого все те і відбувалося.

Колишній регіонал, а нині директор лісоколеджу, щоб стовідсотково догодити своїм покровителям у рясах, зігнав учнів для показової масовки і таким чином фактично порушив навчальний процес у коледжі… Зрештою, догодив – за ратні заслуги (напевне, у справі силового розповсюдження московського православ’я на території коледжу) отримав із рук митрополита Овруцького та Коростенського Віссаріона церковну нагороду.

До речі, були й набагато кращі пропозиції, зокрема, встановити пам’ятник видатному, відомому у всьому світі досліднику-етнологу Миколі Миклусі-Маклаю, родина якого мешкала в обійсті хутора Гамарня, на території якого нині діє Малинський лісоколедж, чи пам’ятник Кобзарю…
Однак переміг князь Володимир, який, окрім того, що хрестив Київську Русь, відомий ще й і своїми злочинними схильностями, а саме катуваннями, вбивствами й ґвалтуваннями… Постать, яка мечем “хрестила” свій народ. І “хрестила” так, що десятки тисяч киян утікали в густі ліси, щоб урятувати життя своє та своїх рідних…

Цікава деталь: саме князю Володимиру ще за часів царизму масово встановлювали пам’ятники… Ось така декомунізація по-малинськи. Замість злочинців комуністичного режиму, наші вулиці перейменовують на честь царських палачів (Суворова) та встановлюють пам’ятники, що символізують імперську Росію. А герої нашого народу десь там, на узбіччі історії, або десь на її смітнику…

А тепер найголовніше – хто встановив цей пам’ятник…

А встановили ті, хто приніс на нашу українську землю «русскій мір», хто благословляє бойовиків із Росії на вбивство наших співвітчизників, наших воїнів… От такі отці того скульптурного творіння. Вони кров і плоть від тієї московської нечисті, що плекає у своїх планах знищення нас, українців, як незалежної, самодостатньої нації.

Отець Павло – настоятель церкви, розташованої на території лісоколеджу. Неодноразово парафіяни скаржилися на його слова, на те, що він у своїх молитвах прославляє патріарха Кирила, братній російський народ, називаючи при цьому війну на сході нашої держави громадянською війною…

Звісно, таке неподобство не могло тривати вічно. Враховуючи бездіяльність правоохоронних структур, в обов’язки яких входить захист суверенітету й територіальної цілісності держави, місцеві патріоти розклеїли листівки біля церкви із закликом прогнати московського попа. У відповідь, ледве чи не наступного дня, на сайті Спілки православних журналістів з’явився недолугий матеріал про те, що націоналісти погрожують розправою невинному московському попу…

Немає сенсу переповідати всю ту маячню, яку було опубліковано на відверто антиукраїнському ресурсі. Мова абсолютно про інше.
Скільки ще має загинути українських воїнів від так званих «братніх» куль та снарядів «братнього» російського народу, щоб нарешті всі без винятку громадяни України зрозуміли: у війні, яку нав’язала нам Москва, можна перемогти лише тоді, коли народ і військо, церква і держава, віруючі у Христа, Аллаха чи Одіна будуть об’єднані єдиною метою – знищити агресора, окупанта, який нещадно нищить Україну, нас з вами…

Що ключ до нашої перемоги – це любов до України, до своєї землі, це шана та повага наших предків, які споконвіків боронили і вмирали з Україною на вустах…

«У своїй хаті своя правда, і сила, і воля…» Ці слова пророка нашого народу Тараса Шевченка набувають особливої ваги та значення… Ми у себе вдома. Це наша земля, наша історія, наші герої! Тут немає місця ні «русскому міру», ні зрадникам, ні попам-кадебістам…

Слава Україні!

Олесь НЕСТЕРЕНКО

Малюнок Олега СМАЛЯ

Сообщение Комісари у рясах готують свою паству до «русского міра» появились сначала на Український репортер.

У поле зору так званих дослідників минулого Російської держави потрапляють уже не лише реальні події, а й казки.

Путінські ЗМІ наполегливо називають Іллю Муромця руським героєм і стверджують, що “цей билинний богатир народився в селі Карачарово Владимирської області неподалік Мурома і уособлює ідеал російського воїна”.

А ось, мовляв, українські чиновники, які “продовжують переписувати на свій лад історію”, зробили героя руських билин уродженцем Чернігівської області.

Щоб зрозуміти хто ж усе таки має рацію щодо походження билинного богатиря, треба уважно перечитати давній народний епос про цього героя. Бо згідно з билинами Ілля Муромець до 30 років не міг ходити, потім став воїном і за 5 годин прибув до Києва у дружину князя Володимира.

Ця інформація свідчить на користь української версії щодо малої батьківщини богатиря – у селі Карачев поблизу міста Моровійська (нині село Моровськ Козелецького району Чернігівської області).

Адже князь Володимир, до якого найнявся на службу Ілля Муромець, жив у Х — ХІ столітті і увійшов у історію як наймогутніший володар Київської Русі. Витоки ж сучасної Російської держави, як відомо, сягають ХІІ століття, коли князь Юрій Долгорукий заснував Москву.

Щодо Іллі Печерського, мощі якого зберігаються у Києво-Печерській Лаврі, то цю особу вважають лише ймовірним праобразом Іллі Муромця. Але письмові джерела ХV — ХVІ століть називають його Муровлянином або Моровлянином.

І це більш схоже на те, що Ілля Муромець народився у Моровську, а не поблизу Мурома.

Алла ТОПЧІЙ

Сообщение Московські історики привласнили нашого Іллю Муромця появились сначала на Український репортер.