Про це повідомив голова Кіровоградської ОВА Андрій Райкович.

Унаслідок атаки на об’єкті виникло займання, яке оперативно погасили.

Станом на ранок інформації про постраждалих не надходило.

Додамо, що цієї ночі росіяни впустили по Україні 10 безпілотників, з яких 9 було збито над Дніпропетровщиною.

Надвечір 1 квітня Сили оборони збили російську авіаційну ракету Х-59, яку ворог скерував на Дніпропетровщину.

Сообщение Окупанти атакували енергетичний об’єкт на Кіровоградщині появились сначала на Український репортер.

“Пережили надзвичайно складну ніч. Ворожа дронова атака не оминула Кіровоградщину. Частину “Шахедів” над областю знищено. Проте є й влучання”, – написав він.

Де саме сталося влучання, голова ОВА не уточнив, лише зазначив, що на місці працюють відповідні служби.

За словами Райковича, минулося “без загиблих, травмованих та пошкодження цивільної інфраструктури”.

Нагадаємо, що у ніч на 28 вересня Повітряні сили знищили над Україною 34 з 44-х “Шахедів”, також минулої доби збили 6 розвідувальних безпілотників.

Сообщение Кіровоградщина пережила нічну атаку шахедами появились сначала на Український репортер.

Боєць перебував у російському полоні на території Луганської області. Помер у лютому, йому було 53 роки. У воїна залишилися мати і донька.

За словами Сергія Кузьменка, про час, місце прощання та поховання військового повідомлять додатково.

Представник ГУР Міноборони України Андрій Юсов заявляв, що росія не допускає міжнародні організації до участі в обмінах полоненими.

За його словами, йдеться, зокрема, про Міжнародний Комітет Червоного Хреста.

Як повідомлялося, за рік, протягом якого триває повномасштабне вторгнення Росії до України, вдалося провести 38 обмінів. Загалом вдалося звільнити 1863 особи.

Сообщение Сум і біль: у рашистському полоні помер український захисник Юрій Гориславець появились сначала на Український репортер.

Про це повідомила у Фейсбуку Приютівська громада.

Військовий народився  28 березня 1995 року у селі Веселе на Кіровоградщині.

Був призваний Олександрійським РВК у лютому 2017 року.

У загиблого залишилась дружина та мати.

Сообщение Від кулі снайпера загинув Артем Мазур з Кіровоградщини появились сначала на Український репортер.

Про це повідомляється на сайті Кіровоградської ОДА.

Також одужали ще 33 людей, які хворіли на коронавірус: 29 жителів Кропивницького – 15 жінок і 14 чоловіків, чоловік із села Бережинка Кропивницького району, жінка з села Новопетрівка Знам’янського району, жінка з міста Мала Виска, чоловік із села Нерубайка Новоархангельського району.

Серед одужалих – 14 медпрацівників.

Нагадаємо, за даними МОЗ, станом на 9:00 5 травня в Україні 12697 лабораторно підтверджених випадків COVID-19, з них у Кіровоградській області – 401 випадок.

Сообщение На Кіровоградщині за останню добу не виявлено жодного випадку COVID-19 появились сначала на Український репортер.

Про це повідомляє культурно-історичний портал Спадщина предків.

Поселення розташоване на полях між селами Небелівка та Оксанине Новоархангельського району Кіровоградської області. Воно частково займає трикутний у плані мис, утворений злиттям двох струмків на правому березі річки Небелівка, лівої притоки Ятрані. На підставі даних археологічної розвідки загальна площа сягає 300 га.

Небелівка є другим за розміром після Тальянок (450 га) поселенням Трипільської культури. Тут містилося 1500 будівель, загальна кількість жителів становила до 7 тис. осіб. За площею та кількістю жителів це було найбільше поселення того часу в усій Європі.

Це –залишки храму, в якому збиралися мешканці цілого селища площею близько 238 гектарів, у якому було майже півтори тисячі жител. У храмі знайдено рештки семи вівтарів, на яких колись розпалювали священний вогонь. Це була велична громадська споруда –уявіть, ширина дверей, визначена за виявленим глиняним порогом, досягала 1,7 метра!

Тобто дві людини могли в ті двері зайти-вийти одночасно. Далі йшов десятиметровий коридор, і наступні двері –взагалі два метри завширшки! Тобто масштабами ця споруда не поступалася сучасним їй храмам Месопотамії, з яких, як кажуть, “починалася історія”.

Ба більше: небелівський храм мав два поверхи, його стелю підтримували десятки дерев’яних колон. Було знайдено навіть відбитки мотузок, якими давні будівельники монтували каркас споруди. Фарбовані в червоне стіни й підлога створювали в учасників ритуалів піднесений настрій. Навколо була відкрита площа, де могли розміститися кілька тисяч мешканців селища.

Причому “брама” храму звернена в той бік, де сходить сонце. У відчинені двері потрапляли вранішні сонячні промені, – розповідає археолог Михайло Відейко.

Поселення було відкрите в результаті досліджень, що проводив співробітник Уманського краєзнавчого музею, відомий краєзнавець Василь Стефанович на початку 1960-х років.

В подальшому поселення досліджував з допомогою аерофотозйомки топограф Шишкін К.В. У 1980-ті роки на поселенні працювала експедиція Інституту Археології АН УРСР під керівництвом М.М. Шмаглія та В.О. Круца. В результаті дешифрування аерофотознімків та археологічних розвідок площу поселення було визначено в 300 га.

Починаючи з 2008 року на поселенні розпочала роботу україно-британська археологічна експедиція Інституту археології НАН України (керівник – старший науковий співробітник інститут, кандидат історичних наук М.Ю. Відейко) та Департаменту археології Даремського університету Великобританії (керівник – виклад ач університету Дж. Чапман).

Дослідження, проведені спільною українсько-британською археологічною експедицією показали, що трипільське поселення в Небелівці існувало наприкінці 5 – на початку 4 тис. до н.е. і в цей час було найбільшим за розмірами населеним пунктом на території Європи.

2009 року українсько-британською експедицією було розкопано рештки одного наземного житла, знайдено фрагмент посудини із намальованим зображенням людини. У липні-серпні 2012 року українсько-британською експедицією було досліджено залишки трипільського храму – споруди розмірами близько 20×60 м. Основа конструкції двоповерхової споруди була виготовлена з дерева, потім обмазана глиною.

Наразі це перша будівля таких розмірів, доліджена на поселеннях трипільської культури за понад 120 років проведення розкопок. У ній на першому поверсі було виявлено залишки семи вівтарів, підвищення-подіум довжиною 18 м (на другому поверсі).

Ширина головного входу з східного боку становила 1,7 м. 2013 року неподалік храму досліджено залишки двох жител. Виявлено фрагменти штукатурки з слідами настінних розписів. Поруч із житлами знайдено котловани для видобування глини, яку використовували під час будівництва.

Того ж року завершено складання плану поселення за допомогою магнітної зйомки, за цими даними площа його становила близько 260 га. Територію селища, як встановлено розкопками 2014 року було оточено палісадом. У центральній частині поселення досліджено залишки гончарного горна складної конструкції. На території поселення зберігся курган з похованням бронзового віку, частково зруйнований грабіжницькими розкопками.

З південної сторони дешифрується в’їзд на поселення, виділений у вигляді двох паралельних ліній, що йдуть з південного сходу на північний захід. В північно-східній частині пам’ятки просліджуютья ще сім ліній забудови.

Там же дешифровано ряд квартальних структур. Вуличні та квартальні структури є також в районі в’їзду на поселення, в тому числі за межами основного масиву забудови. Житла розміщувалися кількома концентричними колами з квартальною забудовою в центрі. З південного боку був наявний в’їзд з розміщеними з боків рядами будівель. Усе поселення було оточене дерев’яним палісадом.

На території поселення містився стародавній храм, що є найбільшою спорудою трипільської культури, дослідженою археологами за весь період вивчення даноїархеологічної культури. Його площа становила близько 1200 м², розміри – 20×60 м. Споруда складалася з двох поверхів, з боків мала одноповерхову прибудову.

На першому поверсі було розкопано 7 вівтарів хрестоподібної форми з округлими краями. Найбільший з них (4х3 м) містився біля вхідних дверей, на його краях – кола діаметром близько 1 м. Також тут же містилося велике глиняне корито – 2×2,5 м, кам’яні зернотерки. Все це ймовірно використовувалося для ритуалів.

Вздовж стін другого поверху розміщувалося підвищення та 5 великих посудин з рештками перепалених кісток тварин. Міжповерхове перекриття було виготовлене з колотого дерева. Балки були скріплені мотузками, сліди якої було знайдено на рештках глиняної обмазки. По периметру храму було знайдено глиняні фігурки.

В центрі поселення було розкопано великий глиняний горн. Поряд з ним розміщене місце, з якого стародавні трипільці добували глину для власних потреб, зокрема для виготовлення посуду.

Сообщение Археологи знайшли на Кіровоградщині храм, старший за єгипетські піраміди (+фото) появились сначала на Український репортер.

На годиннику 10:00, на термометрі – мінус 11 градусів, а під сільським будинком культури людно. Тут і поліція, і телекамери, і навіть гості зі США, – повідомляє ВВС.

Кілька днів тому сюди приїхав Давид Пластер – військовий пенсіонер родом зі США, який вже кілька років живе в Києві на Борщагівці і намагається змінити район на краще.

Коли він почув про ситуацію з “бабою Любою”, вирішив приїхати в село, аби підтримати місцевих.

“Він (Брагар. – Ред.) каже: “Я недосвідчений депутат”. Але, може, він недосвідчена людина. Адже у кожного з нас є бабуся, яка не має так жити”, – розмірковує Давид Пластер.

Представники “Слуги народу”, втім, перепросили за слова свого депутата. Сам він теж вибачився. Але галас досі не вщухає.

Згодом він пообіцяв особисто відвідати Аджамку і поговорити із жінкою, якій так невдало відповів під час одного з ефірів на телебаченні.

У холодному клубі зібрались мешканці цього і сусідніх сіл, міські депутати та активісти з Кропивницького.

Всі чекають на Євгена Брагаря. На запрошення місцевих він пообіцяв приїхати в суботу і погодив час – на 10-ту годину.

Сільська голова Тетяна Зайченко вкотре набирає депутата на мобільний, слухавку він не знімає.

“Він сам запропонував в суботу на 10:00. Ми з ним погодили. Повідомили в поліцію про масовий захід – зустріч із народним депутатом. Він потім втретє, в переписці підтвердив присутність і сказав, що перед зустріччю зателефонує”, – розповідає сільська голова.

“Але сьогодні зранку я йому телефонувала, він вже не бере слухавку”, – каже вона.

Тут, у клубі, і Любов Павлівна Колюча. Вона і сама вже не рада ситуації. Каже, вже чула, як по телевізору розказували, що вона “підставна особа” і все було зроблено спеціально.

“Вони мені вже точно винні собаку елітної породи. Бо вже замучили мені Шарика. Стільки разів йому з буди вилазити прийшлось. Бачили з якою собачкою вчора на ефір прийшов Ляшко?” – жартує жінка, яка вже тиждень зустрічається як не з журналістами, то з представниками політиків.

Каже, після вибачення політика пробачила. Мовляв, молодий, помилився, а сьогодні не приїхав, то, певно, має важливіші справи.

Збори розпочали без нардепа.

Частина присутніх відверто кажуть: не вірили, що той насправді приїде.

Бабі Любі аплодують стоячи. Переконані, вона подзвонила в ефір поставити правильне питання: “Як простій людині вижити на 2000 гривень?”.

На віче вирішили збирати документи і звертатись до парламенту, аби плату за розподіл газу скасували загалом, бо не розуміють, чому мають платити, адже кожен проводив газ до своїх домівок за власний кошт.

https://www.facebook.com/BBCnewsUkrainian/videos/393812898139839/

Читайте також:

• “Продай собаку, заплати за газ!”, – порадив пенсіонерці депутат Брагар із фракції “Слуга народу”
• “Нова особа в політиці” Брагар вибачився за “продаж” собак для сплати газових боргів
• Продавати собак, котів, хом‘яків, черепах не треба. Чим заплатити за комуналку – порада від “Нафтогазу”

Сообщение Брагар не приїхав. Його чекало все село (+відео) появились сначала на Український репортер.

Цього року його відвідувачі не могли не звернути уваги на виставку кераміки Цвітненського гончарного осередку.

Предмети зібрані з фондів музеїв України та приватних колекцій. Виставку представили музейники з Кропивницького – Валентина Ноженко (обласний художній музей, Світлана Колесник (обласний краєзнавчий музей) та Василь Білошапка (Олександрівський районний краєзнавчий музей).

Вражає різноманітність форм – від звичайних глиняних чашок до величезних, майже метрового діаметра макітр.

Кольори не яскраві, але дуже природні, вони не кричать, але створюють затишок, випромінюють те внутрішнє тепло, яке дозволяє почувати себе тут мов у рідному батьківському чи дідівському домі.

Цей затишок важко відтворити у сучасній євровідремонтованій квартирі, бо це – тепло рук наших предків, їхнього природного українського світовідчуття, це – той невидимий стержень, який дозволяє підніматися нашій духовності на висоту, якій дивується комфортний і благодушний світ.

Гончарі – люди вільні?

Цвітне – село Олександрівського району, що на Кіровоградщині, де гончарством займалися здавна. Кандидат історичних наук Олександр Босий стверджує: наприкінці ХІХ століття в Україні нараховувалось майже 800 гончарних промислів, серед них Цвітне стало одним з найбільших осередків виробництва полив’яного посуду в Наддніпрянщині”.

Це село – нерядове у нашому краї. У альбомі-каталозі (автор-упорядник – Лариса Кулинич) виставки «Цвітне. Гончарство», яка кілька років тому з успіхом експонувалася у обласній бібліотеці імені Д. Чижевського, сказано:

«…Предки нинішніх жителів Цвітного оселилися на цих територіях на початку ХУІ століття і були українськими селянами, що утікали від насильств польської шляхти, потім стали козаками і брали участь у військових походах Богдана Хмельницького.

Певний час територія належала Польщі. …У середині ХУІІІ століття Цвітне було одним з центрів формування і дій гайдамацьких загонів на Правобережжі. Після того, як українські землі ввійшли до складу Російської імперії, жителі Цвітного як реєстрові козаки залишилися вільними від кріпацтва.»

Василь Білошапка, науковий співробітник Олександрівського районного краєзнавчого музею додає:

– У Цвітному народився один з ватажків гайдамацького руху Семен Неживий. На початку ХХ століття село стало одним з центрів Холодноярської республіки. Отаман Пилип Хмара у Цвітному навіть випускав свої гроші. Священик Федір Іванча освячував повстанську зброю.

Перед Першою світовою війною у Цвітному мешкали майже п’ять тисяч жителів, діяли дві з половиною сотні гончарних дворів, два гончарні заводи, майже вісімдесят відсотків чоловічого населення займалися гончарством.

Найстаріший потомствений гончар Іван Кролик (1924 р.н.) розповідав, що на вечорниці у сусідні села хлопці ходили у навмисно заляпаних глиною штанах. Коли їх питали, чому вони так прийшли, відповідали: «Ми ж – гончарі!»

Це було символом і майстровитості, і працелюбності, і достатку. Гончарний промисел допоміг цвітнянцям більш-менш пережити голод і 20-их, і 30-их років. Але розкуркулення стало для них нищівним ударом, адже ці люди у матеріальному плані міцно стояли на ногах, а значить були потенційними ворогами радянської влади.

«Після розкуркулення, – пише Олександр Босий, – у селі залишилось лише два потомствені гончарі. Один горбатий, другий німий (імена не збереглись). Німий до 90-их років працював у сільському цеху, виконуючи щоденну норму – 100-110 глечиків.»

Цвітне – не Опішня, а Опішня – не Цвітне

Чому ж так буйно розвинувся тут гончарний промисел? Кажуть, у цих місцях є дуже якісна глина, з якої можна виготовляти вироби великого діаметра і надзвичайно легкі. Гончарі свого часу працювали і у сусідніх селах – Вищих Верещаках та Китайгороді.

Глина, правда, залягає на глибині від чотирьох до 20 метрів і добувати її було справою нелегкою і небезпечно. Копали шурфи, в яких робили горизонтальні вирубки, де запросто людину могло привалити.

І такі випадки траплялися, але це не спиняло гончарів, з рук яких виходили дивні, як на нас, сьогоднішніх, вироби: горщики, слоїки, тикви (пузаті глечики з тонким горлечком), куманці, барила, глечики, бинчики (з ручкою), миски, сільнички, підхлібники, полумиски, макітри, ринви, баняки, сипанки, кухлі, сільнички, вази, свічники, скульптури, іграшки, черепиця. Усе це дуже тепле, легке, функціональне.

Настільки легке, що під час сушіння виробів, жінки переносили по п’ять глечиків в одній руці – по одному на кожен палець.

30-их роках у Цвітному організували артіль «Боротьба» і послали майстрів навчатися в Опішню. Як стверджує Олександр Босий, тоді впроваджували тільки опішнянський розпис і якщо майстри не дотримувались його, їх навіть звільняли з роботи. Ясна річ, це наклало відбиток на традиційний цвітненський розпис, та однак він не втратив свою самобутність. Гончарі план виконували за зразками, а собі виготовляли вироби зі своїм традиційним декором.

Своєрідність цвітненської кераміки яскраво проявляється в скульптурній анімалістиці. Найвідоміші роботи Агея Койди та Василя Кучеренка – леви, баранці, півні, індики, свиня з десятком поросят.. Особливо примітні баранці-водолії.

Олександр Босий зауважує, що саме з ними пов’язана давня традиція-обряд пити Бога, коли пригощання вином, якому надавалась особлива магічна сила (імітація крові Бога), відбувалось з подібних баранців. Якщо говорити про давні традиції, пов’язані з керамікою, то на Олександрівщині була й така: на весіллі молода могла дивитись на гостей тільки через круглий отвір куманця-півника, який стояв перед нею.

Занепад. Але не забуття

Під час нацистської окупації у Цвітному не припинялося гончарне виробництво. За радянського часу діяли і кустарні гончарі, і сільський цех, який підпорядковувався Світловодському заводу художнього скла. У цеху виготовляли тиражні стандартні вироби, але хоч таким чином промисел жив.

Наприкінці 80-их приміщення було приватизоване, обладнання продане, копальні закриті. Були спроби переобладнати цех на виробництво унітазів, умивальників, порцеляни, закупили німецьке обладнання. Але за борги цех від’єднали від електромережі і посуд останнього випалу так і залишився напризволяще. Зараз лише де-не-де біля покинутих хат ще видніються розвалені горна…

За весь цей час у Цвітному, ясна річ, працювали десятки самобутніх майстрів і цілих династій. Більшість з них вже пішли у кращі світи, деякі виїхали з села. У згаданому альбомі-каталозі виставки зафіксовано 79 прізвищ гончарів і малювальниць, які у різний час працювали у Цвітному.

– Зараз, – розповідає Лариса Кулинич, – коли ми по крихтах збираємо інформацію про місцеве гончарство і окремі, уже пошкоджені часом, вироби, важко уявити, що не так давно у Цвітному виробляли стільки посуду, що цілими вагонами відправляли із сусідньої станції Цибулеве на продаж в Одесу та інші міста. І так само вагонами отримували (і використовували!) складники для поливи.

Сьогодні керамічні вироби Цвітного залишились у приватних колекціях (в основі згаданої виставки – речі з приватної колекції Володимира Нагорного, Олександра Малюка, Володимира Филимонова, Лариси Кулинич) та в музеях – у російському етнографічному музеї у Санкт-Петербурзі, у кількох провідних національних музеях і не так широко, як варто було б – у музейних колекціях Кіровоградщини.

Практично на наших очах зникло велике, неповторне, самобутнє явище, те, що робило нас особливими, одна з Атлантид українського світу…

Світлана ОРЕЛ

Сообщение Про українську Атлантиду, яка затонула на наших очах появились сначала на Український репортер.

Захворювання розвивалося стрімко, навіть після введення антитоксичної сироватки жінка померла. В Україні це стала вже дев’ята смерть від ботулізму цього року, кількість інфікованих наближається до 80.

Нагадаємо, 4 липня в Україну прибули ліки проти ботулізму. Перші 25 курсів антитоксину проти ботулізму канадського виробництва вартістю 2,5 мільйона гривень надала Програма розвитку ООН.

У МОЗ нагадують, що запобігання є найефективнішим способом уникнути ботулізму. До факторів ризику належать споживання в’яленої, солоної та консервованої риби, оскільки вона могла бути зараженою у природних умовах і не проходила термічної обробки. Збудник розмножується без кисню та за неправильних умов зберігання чи транспортування (консерви, в’ялена та солона риба, ковбаси, шинка).

Ботулізм – це гостре токсико-інфекційне захворювання, яке зумовлює токсин Clostridium botulinum. Хвороба характеризується міоплегією (підвищена стомлюваність і м’язова слабкість) та офтальмоплегією (порушення зору), парезом кишечника (нудота, блювання, послаблення випорожнень), розладами вегетативної інервації (сухість слизових порожнини рота, язика, задньої стінки глотки), при тяжкому перебігу — бульбарним синдромом (порушення ковтання, “клубок у горлі”) і гострою дихальною недостатністю (утруднене дихання, відчуття браку повітря, особливо ускладнений вдих).

Сообщение На Кіровоградщині від ботулізму померла жінка появились сначала на Український репортер.

Громадська активістка Ольга Воліна повідомила, що два місяці поспіль фермери Кіровоградщини підпадають під атаки рейдерів.

“Палять поля, перереєстровують документи. Фермерська самооборона попросила ветеранів-добровольців допомогти. Адже третій раз поспіль найманих рейдером нариків і спортиків з початку “пакують”, потім суд їх відпускає.

Поки ми були на суді і домагалися відкритого суду (який склад суду в особі одного судді незаконно і одноособово вирішив зробити закритим), нацгвардія стягнула близько 20 автомобільних екіпажів, з них 2 КРАЗи і 2 КАМАЗи. Близько 200 нацгвардійців, а точніше беркутівців і спецназівців, взяли в оточення будівлю фермерської контори, де розташовувались сили самооборони і ветеранів.

Без жодних попереджень, пояснень або вимог, ці тварюки почали лупцювати всіх без розбору: ветеранів, підприємців, селян. Били жінок. Били, заламували, штовхали, топтали, “чистили” кишені. Все розбірливо видно на відео”, – написала у Фейсбуку Воліна.

Більш детально ситуацію описав ветеран батальйону “Донбас” Євген Шевченко. За його словами, бійці “Донбасу” і “Айдара” допомогли фермеру з села Бережинка відбити атаку рейдерів, які намагалися захопити підприємство.

“У Кіровоградській області власник фермерського господарства раптом дізнався, що він вже не є власником. Чому? Тому що він начебто…подарував (!) увесь свій бізнес невідомій особі, яка швидкоруч змінила власників у реєстрі, опісля чого протягом кількох днів відбулася ще одна угода, на цей раз вже купівлі-продажу.

Обурені зухвалістю рейдерів законні власники подали заяви в усі можливі інстанції, але в принципі потрібна була лиш одна річ – експертиза підпису. Прокуратура області її дуже швидко провела, та висновок вразив – він підтвердив достовірність підпису! А от друга експертиза, яка паралельно робилася у Київському інституті судової експертизи (без допомоги прокурорів), надала зовсім зворотній висновок, а саме такий, що підписи було підроблено.

Начебто усе – кінець історії. Та насправді це був тільки початок. Незважаючи на рішення судових експертиз та судових інстанцій, рейдери з охоронної компанії “Борисфен” (місто Дніпро), яку контролює народний депутат від НФ Юрій Береза, у кількості 50 чоловік спробували захопити головний офіс підприємства, та повстали селяни. Поліція на виклики не приїжджала впродовж 2-х (!!!) годин. Приїхали вже по факту, коли селяни самотужки розбили вщент тітушок і 31 особу затримали власноруч.

Тим часом за особистою командою міністра МВС Авакова у невеличке село Бережинка було стягнуто Національну гвардію з Кривого Рогу та спецпідрозділи поліції з Кропивницького, які без жодних пояснень почали арештовувати та бити ветеранів і селян, які стали на захист своєї землі. Били усіх без розбору – у тому числі били жінок. Наразі близько 20 з них госпіталізовано у місцеву лікарню із травмами різного ступеня тяжкості.

Потім їх намагалися вивезти в Умань, але на кордоні області місцеві заблокували автобус. Поліцаї погрожують зброєю, але ніхто не відступає. На місце вже прибув губернатор області. Поліція була вимушена відпустити усіх затриманих”, – написав у Фейсбуку Шевченко.

Через суспільний резонанс МВС змушено було давати пояснення. За словами начальника поліції Кіровоградської області Сергія Кондрашенка, працівники поліції жодним чином не втручаються в майновий спір між двома власниками – всі ці питання повинні вирішуватися виключно у судовому порядку. Водночас жодна з недержавних охоронних структур не має повноваження здійснювати правоохоронні функції.

За його версією, 27 червня до поліції надійшло звернення від приватного підприємства, яке є другою стороною в існуючому майновому конфлікті щодо права власності на сільгосппідприємство в селі Бережинка. Звернення стосувалося безпідставного перебування на території групи невідомих осіб.

Поліція, яка виїхала до села, побачила, що на місці дійсно знаходяться особи в камуфляжі зі спецзасобами. За їхніми словами, вони здійснювали охорону порядку.

“Цим людям працівники поліції запропонували залишити територію підприємства, а після їх категоричної відмови – громадян доправили до відділку поліції, де ідентифікували їх особи та перевірили на наявність травматичної і холодної зброї у межах відкритого кримінального провадження. З метою недопущення правопорушень працівники поліції згідно із законодавством в окремих випадках застосовували спецзасоби. Якщо ж у ході перевірки буде встановлено, що хтось із поліцейських допустив перевищення службових повноважень, їх діям буде надано правову оцінку”, – повідомив Кондрашенко.

Зараз порядок у Бережинці охороняють працівники поліції і Нацгвардія. Сьогодні у селі проходить віче з приводу ситуації навколо агропідприємства. До нього долучився і народний депутат, колишній командир батальйону “Донбас” Семен Семенченко, а також екс-голова Одеської ОДА Михайло Саакашвілі.

https://www.facebook.com/shtab.blokady/videos/1882326562093156/

На віче селяни і фермери Кіровоградщини постановили:

• керівник обласної поліції Кіровоградської області має піти у відставку;
• підрозділи поліції та Нацгвардії мають залишити межі села;
• громада села висловлює повну довіру ГО “Внутрішній корпус батальйону “Донбас”” та наполягає на присутності її членів в межах села для підтримки порядку;
• притягнення до відповідальності рейдерів і силовиків, які вчинили озброєний напад на селян і ветеранів АТО, що встали на їхній захист.

Сообщение “Донбас” vs поліція, або Рейдерство на Кіровоградщині. Хто ж насправді захоплював агропідприємство (+відео) появились сначала на Український репортер.