Казимир народився в Києві 23 травня 1879 року в родині шляхтича Северина Малевича. Сім’я мала п’ять синів та чотири доньки. Батько працював на різних цукроварнях, тому родина часто переїжджала з одного містечка в інше.

У сімейному колі Малевичів усі спілкувалися польською, проте ще вчили українську та російську. Казимир довгий час вважав себе поляком, однак пізніше в анкеті написав: «Українець». Листи до друзів теж завжди писав виключно українською мовою.

Вперше пензля в руки Казимир взяв у 15 років, коли з батьком приїхав до Києва. Там він зупинився біля портрета дівчини, яка чистить картоплю. Цей витвір мистецтва глибоко вразив хлопця:

«У вікні крамниці я побачив полотно, що на ньому було смачно намазано зображення дівчини, котра сиділа на ослоні і оббирала картоплю. Картопля і лушпиння були вражаюче живі, і на мене це також справило незабутнє, у пам’яті, явище, як і від самої природи».

Це й стало поштовхом для юнака заглибитися у мистецтво.

Незабаром мати подарувала сину на день народження набір фарб, тож щастю Казимира не було меж: «Цілу дорогу я милувався отими фарбами. Вони приємно бентежили мою нервову систему». Захоплення настільки заполонило Малевича, що у 17 років він вмовив батька дозволити вступити до Київської художньої школи Миколи Мурашка.

Чим більше Казимир вивчав живопис, тим чіткіше вимальовувався його індивідуальний стиль. Молодий художник студіював живопис у Миколи Пимоненка, а фарба закінчувалася за лічені дні. Першу свою картину митець назвав «Місячна ніч», де зобразив нічну річку з човником. Це полотно було продано у місті Конотопі за п’ять рублів, сьогодні ж твори художника коштують мільйони доларів.

Дитинство поруч з робітниками й селянами вплинуло на його світогляд, а відтак і творчість художника. Особливо Малевич захоплювався такими народними ремеслами, як художній розпис печей та вишивка. Яскраві та вітальні кольори, які селяни використовували у вишивці та одязі загалом, – ось ключ до супрематичних композицій Малевича.

Унікальний стиль Малевича полюбився в усьому світі, тож митець став багато подорожувати з виставками своїх робіт. А в 1927-30 роках повернувся до Києва та викладав у Київському художньому інституті, де в цей час працювали Федір Кричевський, Михайло Бойчук, Віктор Пальмов, Вадим Меллер, Олександр Богомазов, Володимир Татлін, Василь Касіян.

Мав намір працювати з Олександром Архипенком. У цей період Малевич публікує українською мовою низку статей на мистецьку тематику у виданні “Нова генерація”.

Казимир Малевич прагнув вчитися все життя: жадібно ковтав нові знання, відвідував виставки, експериментував з фарбами, кольорами, стилями. Після вдалих спроб класичного живопису Малевич поступово почав поєднувати кубізм, футуризм, експресіонізм, аж поки з головою не поринув у абстрактне мистецтво. А в 1915 році започаткував новий модерністський напрямок – супрематизм. Робота “Чорний квадрат на білому тлі” стала найбільш відомим зразком цього мистецького напрямку.

Унікальна техніка накладання мазка на мазок, створена Казимиром Малевичем, і досі не залишає в спокої сучасних експертів. Існує думка, що «квадрат» намальований поверх двох інших картин. Начебто, початкове зображення є кубофутуристичною композицією, а під «Чорним квадратом» знаходиться протосупрематична композиція.

Згодом художник намалював ще декілька квадратів, проте саме перший так і залишився найбільш загадковим з містичною енергією. Митець же казав: «Звиклим грітися у милого личка важко зігрітися у обличчя квадрата».

Сообщение Художник Казимир Малевич у своїй анкеті написав: “українець” появились сначала на Український репортер.