Не забуду і попередження президента Польщі Лєха Качинського: «Сьогодні Грузія, завтра Україна, після завтра держави Прибалтів і, можливо, моя країна. Ми можемо цьому протистояти лише за умов, що Європа дотримуватиметься єдиних цінностей. Вперше після довгого часу наші сусіди з північного сходу показали обличчя, яке ми знаємо сотні років. Ця країна — росія, яка прагне розсортувати своїх сусідів. росія вважає, що народи довкола неї повинні їй підкорятися. Ми заявляємо: ні!».

Виступ великого сина Польщі Лєха Качинського був пізно ввечері 12 серпня 2008 року на понад 200-тисячному мітингу в Тбілісі на підтримку Грузії, проти якої фашистська росія вчинила воєнну агресію. Російські танки були в 30 кілометрах від столиці Грузії. Я був на тому мітингу…

Кожен рік, 10 квітня (де б я не знаходився) я заходжу в православну або католицьку церкву і запалюю 96 свічок. Передаю священнику поіменний список поляків, безвинно убієнних за наказом путіна 10 квітня 2010 року під Смоленськом («Катинь-2») і прошу відправити молебень за упокій президента Польщі Леха Качинського, його дружини пані Марії, військових, політиків і священників, які були на борту літака Ту-154 (96 осіб). При заході на посадку літак був підірваний вибухівкою.

Ставлю велику свічку за упокій душ 21 857 польських військовополонених, розстріляних за наказом Сталіна у квітні 1940 року під Смоленськом («Катинь») та в інших місцях.

На цей раз свічки планую поставити у Свято-Миколаївській церкві (передмістя Дніпра), у якій, за спогадами місцевих жителів, Нестор Махно вінчався зі своєю дружиною Галиною Кузьменко.

«Катинь» – злочин без покарання

Лех Качинський летів до Смоленська з приватним візитом на чолі польської делегації, щоб відвідати польський військовий цвинтар, узяти участь у пам’ятних траурних заходах, приурочених до 70-ї річниці Катинської трагедії.

У своїй неоголошеній промові він мав намір привернути увагу світу до масового вбивства у квітні 1940 року майже 22 тисяч польських ув’язнених із таборів і в’язниць НКВС, злочину, який він особисто вважав «актом геноциду», здійсненого за рішенням Сталіна на підставі доповідної записки Берії.

5 березня 1940 року народний комісар внутрішніх справ СРСР Берія звернувся до Сталіна з доповідною запискою (на 4-х аркушах, №794/б під грифом цілком таємно), у якій було зазначено, що в таборах для військовополонених знаходиться 14 736 польських військових і 10 685 поляків утримуються у в’язницях (на фото).

«Виходячи з того, що всі поляки є закоренілими, невиправними ворогами радянської влади» (саме так зазначено в доповідній), Берія подав пропозицію Сталіну запропонувати НКВС СРСР справи польських військовополонених і арештованих поляків «розглянути в особливому порядку, без пред’явлення звинувачення, без виклику і допиту, без складання обвинувального висновку і постанови про закінчення слідства, із застосуванням до них вищої міри покарання – РОЗСТРІЛУ».

Того ж дня Політбюро ЦК ВКП (б) у складі Ворошилова, Молотова, Мікояна, Калініна і Кагановича на чолі з секретарем ЦК Сталіним своїм рішенням (протокол №13, питання НКВС СРСР №144) повністю задовольнило пропозиції Берії і запропонувало НКВС СРСР (лист тов. Берії за №1118/144 від 5 березня 1940 року) РОЗСТРІЛЯТИ польських військовополонених, які утримувалися у таборах і поляків, які знаходилися у в’язницях (на фото).

Неоголошена промова

«Жахливою кульмінацією союзу Третього рейху і СРСР, пакту Молотова-Ріббентропа і нападу на Польщу 17 вересня 1939, став Катинський злочин. Польські офіцери, священики, службовці, поліцейські, співробітники прикордонної охорони, тюремні працівники були знищені без процесів і вироків. Вони стали жертвами неоголошеної війни. Світ мав ніколи про це не дізнатися. Земля приховала сліди злочину, а брехня мала стерти його з людської пам’яті», — ці слова неоголошеної промови Качинського пізніше були опубліковані у пресі.

Серед іншого Качинський 10 квітня 2010 року мав оголосити вимогу: «Всі обставини Катинського злочину повинні бути повністю вивчені і розслідувані. Важливо, щоб на юридичному рівні була зафіксована невинність жертв, щоб були відкриті всі документи, які стосуються цього злочину, щоб Катинська брехня назавжди зникла з суспільного простору. Ми вимагаємо цих дій, насамперед, заради пам’яті жертв і поваги до страждань їхніх сімей. Але ми вимагаємо цього і в ім’я спільних цінностей, які мають становити фундамент довіри та партнерства між сусідніми народами у всій Європі».

Держава терорист і вбивця

Розслідування теракту, організованого путіним і його кривавою бандою ФСБ проти Польщі 10 квітня 2010 року, я завершив. Замовника, організатора, виконавців і посібників злочину встановив. Матеріали розслідування передав польській стороні і опублікував у ЗМІ.

Скорочений звіт-розслідування:

«Убивці президента Польщі Лєха Качинського, його дружини, польської політичної і військової еліти не покарані досі»
«Літак з президентом Польщі Качинським був підірваний термобаричним зарядом. Тих, хто вижив — пристрелили. Розслідування Григорія Омельченка (+відео)»
«Григорій Омельченко: «Я звинувачую Путіна в організації теракту проти президента Польщі Качинського» (+відео)

Відома українська поетеса Ганна Чубач (світла їй пам’ять) присвятила польським і українським добровольцям, які загинули за Україну у війні проти фашистської росії, ці рядки двома мовами – українською і польською:

Нагадаю про вічне протистояння Добра і зла, Правди в брехні, Творця і Антихриста та, що чекає людство, якщо зло не буде покаране. Наші пращури арії (орії) заповідали нам: «Непокаране зло завжди виростає в абсолютне зло і повертається туди, де воно народилося і залишилося не покараним».

За всю свою багатовікову історію існування сутність російської імперії зла не змінювалась, як би вона не називалася, починаючи з ординського Московського царства і закінчуючи як російська федерація. Зовнішня політика росії — це тероризм, експансії, анексії, агресії, загарбання чужих територій, поневолення народів і їх масове знищення. Московія як імперія планетарного ЗЛА підлягає ЗНИЩЕННЮ!!!

Світла і вічна пам’ять загиблим у протистоянні з планетарним злом Московією.

Життя і омріяної перемоги тим, хто бориться за Волю і Свободу Українського народу!
Слава Україні! Героям Слава! Слава ЗСУ!
Смерть ворогам України!

Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО,

Герой України, генерал-лейтенант

Сообщение Минуло 14 років від дня загибелі польської делегації Качинського під Смоленськом: путіна досі не покарано за цей теракт появились сначала на Український репортер.

З такою заявою виступив у понеділок під час засідання Ради безпеки ООН постійний представник Польщі посол Кшиштоф Щерський, передає Укрінформ.

«У 1940 році за секретним наказом йосипа сталіна НКВС провів низку масових страт (у районі Катині – ред.) приблизно 22 тисяч польських офіцерів і полонених з числа інтелігенції», – зазначив Щерський.

Він підкреслив, що це сталося через кілька місяців після того, як червона армія приєдналася до гітлерівського Вермахту у вторгненні в Польщу, що поклало початок Другій світовій війні.

«Польським полоненим зв’язали руки та вбили пострілами в потилицю, після чого звалили у викопані ями, які стали безіменними братськими могилами», – нагадав польський дипломат.

Фото того, що відбувалося у 2022 році в Бучі та Ірпені, за його словами, нагадали полякам «про жахливі події з нашого власного минулого». Дипломат зауважив, що події в Катині є однією з найбільш трагічних сторінок у сучасній історії Польщі.

У цьому ж контексті він нагадав про загибель польської урядової делегації на чолі з президентом Лєхом Качинським під час авіакатастрофи біля Катині за незрозумілих обставин. Щерський зазначив, що розслідування досі не завершене та звернувся із закликом до росії нарешті передати польській стороні важливі докази, в тому числі уламки президентського літака та записи самописців, щоб встановити реальну причину трагедії.

“Український репортер” нагадує: 21 вересня 2019 року Європейський парламент прийняв резолюцію, в якій наголосив:

«Друга світова війна, сама руйнівна в історії Європи, стала безпосереднім наслідком трагічно відомого нацистського і радянського Договору про ненапад від 23 серпня 1939 року, також відомого як пакт Молотова – Ріббентропа, і його таємних протоколів, згідно з якими два тоталітарні режими, маючи на меті завоювати світ, ділили Європу на дві зони впливу».

На світлині: Брест. 22 вересня 1939 року. Спільний парад радянських і німецьких військ після захоплення і розподілу Польщі між СРСР і Німеччиною. На трибуні — німецький генерал Хайнц Гудеріан і радянський комбриг Семен Кривошеїн, які приймали парад військ країн агресорів-загарбників.

Через три місяці після спільного параду в Бресті Гітлер і Сталін обмінялися дружніми поздоровленнями, які були надруковані в центральній газеті Радянського Союзу «Правда» за 23 і 25 грудня 1939 року (див. фото):

“Український репортер” розповідав: 5 березня 1940 року народний комісар внутрішніх справ СРСР Берія звернувся до Сталіна з доповідною запискою (на 4-х аркушах, №794/б під грифом цілком таємно), у якій було зазначено, що в таборах для військовополонених знаходиться 14 736 польських військових і 10 685 поляків утримуються у в’язницях (див. фото):

«Виходячи з того, що всі поляки є закоренілими, невиправними ворогами радянської влади» (саме так зазначено в доповідній), Берія подав пропозицію Сталіну ЗАПРОПОНУВАТИ НКВС СРСР справи польських військовополонених і арештованих поляків «розглянути в особливому порядку, без пред’явлення звинувачення, без виклику і допиту, без складання обвинувального висновку і постанови про закінчення слідства, з застосуванням до них вищої міри покарання – РОЗСТРІЛУ».

Того ж дня Політбюро ЦК ВКП (б) у складі Ворошилова, Молотова, Мікояна, Калініна і Кагановича на чолі з секретарем ЦК Сталіним своїм рішенням (протокол №13, питання НКВС СРСР №144) повністю задовольнило ПРОПОЗИЦІЇ Берії і ЗАПРОПОНУВАЛО НКВС СРСР (лист тов. Берії за №1118/144 від 5 березня 1940 року) РОЗСТРІЛЯТИ польських військовополонених, які утримувалися у таборах і поляків, які знаходилися у в’язницях (див. фото).

Символом і сакральним місцем страшної трагедії для польської нації стало маленьке село Катинь на Смоленщині, де вперше у квітні 1943 року німці разом із представниками Міжнародного Комітету Червоного Хреста виявили масове поховання польських офіцерів, розстріляних кривавими катами НКВС СРСР.

НКВС і ГЕСТАПО – «БРАТИ ПО КРОВІ»

Працівники НКВС розстрілювали польських полонених за нацистською технологією — «один постріл у потилицю». Поляків, як правило, розстрілювали німецькими пістолетами «Вальтер», оскільки радянські «ТТ» не витримували занадто підвищеного навантаження, перегрівались і виходили з ладу. Пістолети були доставлені в Москву з Німеччини в 1939-1940 роках, на підставі Генеральної угоди про співробітництво, взаємодопомогу, спільну діяльність між НКВС СРСР і ГЕСТАПО нацистської Німеччини, підписаної в Москві 11 листопада 1938 року Л. Берією і Г. Мюллером (див. фото):

Угода була затверджена Політбюро ЦК ВКП (б) і підписана секретарем ЦК Сталіним 20 грудня того ж року. Цією Угодою сталінське НКВС і гітлерівське ГЕСТАПО, скріпивши своє «співробітництво, взаємодопомогу і спільну діяльність» людською кров’ю, стали «БРАТАМИ ПО КРОВІ».

Читайте також:

• Польща передасть до міжнародного суду справу про масовий розстріл поляків у Катинському лісі
• Польський прем’єр Моравецький порівняв злочини росіян в Україні з Катинню
• Cьогодні -13 років від дня загибелі польської делегації на чолі з президентом Качинським в небі над Смоленськом

Світлина на головній сторінці: у 2017 році вулицями польського міста Білостока пройшла ІІІ Катинська хода тіней. Таким чином потомки вбитих у Катині поляків вшанували їхню пам’ять.

Фото: Joanna Żemojda / Polskie Radio Białystok

Сообщение Представник Польщі в ООН порівняв злочини російських агресорів в Україні з Катинню появились сначала на Український репортер.

Того суботнього вихідного дня (10.04.2010) о 8:24 (за варшавським часом) в небо піднявся авіалайнер Ту-154М (бортовий номер 101) Військово-повітряних сил Республіки Польщі із делегацією на чолі з президентом Лехом Качинським. Разом із ним на борту були його дружина пані Марія, керівники вищого військового командування ЗС, представники Сейму і Сенату, політичні, громадські та релігійні діячі Польщі. Літак виконував рейс PLF101 за маршрутом Варшава (Польща) — Смоленськ (росія).

Поляки летіли у Смоленськ за покликом серця, щоб відвідати Меморіальний комплекс «Катинь» і вшанувати польських офіцерів, розстріляних без суду і слідства катами-енкаведистами у Катинському лісі у квітні 1940 року за колективним рішенням Політбюро ЦК ВКП (б) на чолі зі Сталіним та наказом наркома НКВС СРСР Берії.

Кожен летів зі своїми думками, планами і надіями на майбутнє. У другій половині того ж дня делегація планувала повернутися додому. Поляки не знали, що фашистський режим кривавого кремлівського карлика путіна приготував для них «Катинь-2» і що жити їм залишилося 77 хвилин.

О 10:41 за московським часом (06:41 за міжнародним UТС), під час заходу на посадку на військовий аеродром «Смоленськ-Північний» літак, був підірваний вибухівкою, закладеною росіянами за довго до його вильоту. Загинули всі, хто перебував на борту літака – 8 членів екіпажу та 88 пасажирів.

«Реквієм не міг відбутися ні за яких умов…»

Напередодні, 9 квітня 2010 року, під час зустрічі зі своїми друзями у київській кав’ярні, обговорюючи приватний візит президента Польщі до Смоленська, я висловив категоричну думку, що літаку Качинського не дадуть приземлитися на Смоленському аеродромі.

Наведу декілька цитат із своєї книги «Літак для президента», яка була опублікована у березні 2012 року (на фото): «Реквієм у Катині буде зірваний, він не відбудеться. Він не може відбутися ні за якої погоди і умов. Літак Качинського заженуть куди завгодно: в Москву, Мінськ, до чорта на кулички. Придумають усе що завгодно, щоб він не сів у Смоленську. Якщо буде потрібно, зроблять туман, а то й сніг. Або трапиться випадкове пошкодження посадкової смуги, вийде з ладу апаратура, контролююча літак, і перед заходом на посадку командиру літака скажуть, що прийняти його не можуть…

Сьогодні в арсеналі військових є такі технології, що спеціалісти вміють розганяти не лише дощові і грозові хмари, а якщо буде потрібно, то зроблять і туман з «молоком», не кажучи вже про інші технічні «штучки» і спецефекти, які можна задіяти, щоб зірвати заплановані поляками заходи…

Запланований на завтра на ранок реквієм з участю і виступом Качинського в Катині не відбудеться. У такий спосіб Кремль продемонструє, хто в домі господар і що Качинський – небажаний гість в Росії».

Того часу в суспільстві на слуху була офіційна зустріч двох прем’єрів Польщі і росії, Дональда Туска і володимира путіна, з їх теплими дружніми обіймами і ключовими моментами зустрічі — спільне відвідування 7 квітня 2010 року меморіального комплексу Катинь у зв’язку 70-ю річницею розстрілу польських військовополонених органами НКВС СРСР в Катинському лісі в семи кілометрах від села Катинь Смоленської області.

Напередодні, 7 і 8 квітня російські і українські ЗМІ приділили цій зустрічі багато уваги, особливо неоднозначним оцінкам і коментарям Катинської кривавої трагедії, озвученими путіним, Туском та іншими політиками.

В новинах коротко повідомлялося і про майбутній візит президента Польщі Леха Качинського, але як приватної особи (що різало слух!), метою якого було проведення реквієму в Катині 10 квітня — через три дні після Туски. У багатьох це викликало здивування і запитання — чому візит приватний, розділений, а не разом з Туском.

Тоді, 9 квітня 2010 року, я ще не знав, а мав лише якесь інтуїтивне передчуття, що за вказівкою путіна, розроблена спецоперація, яка передбачала не лише створення штучного туману і провокацію авіакатастрофи, а й терористичну атаку на літак, щоб зірвати небажаний для росії візит президента Качинського.

Наступного дня, 10 квітня, близько 12 години з телевізійних новин довідався, що через «сильний туман» при заході на посадку розбився польський літак з делегацією на чолі з президентом Польщі Лехом Качинським. Всі загинули…

«путін йому ніколи цього не пробачить…»

Слухаючи трагічну новину, пригадав застереження свого колеги з Литви, яке він висловив після виступу Леха Качинського в Гданську 1 вересня 2009 року на заходах, приурочених 70-й річниці початку Другої світової війни, на яких ми були присутні у складі делегації ПАРЄ.

У присутності путіна і півсотні світових лідерів Качинський заявив: «Тоді, 17 вересня 1939 року Польща отримала удар ножем у спину, удар від більшовицької росії, яка виконувала свої союзницькі зобов’язання згідно з пактом Молотова—Ріббентропа. Польські солдати гідно чинили опір нацистським агресорам. Але того дня Польща, у якої ще були сили захищатись, була знищена більшовицькими військами, які почали наступ зі Сходу. Це не Польща повинна відпрацьовувати урок спокути. Для цього у нас немає жодних причин. Причини є у інших, які сприяли початку Другої світової війни».

Слухаючи емоційний виступ Качинського, я бачив перекошене люттю і ненавистю обличчя путіна від гірких, але історично справедливих і правдивих слів польського президента. Колега з Литви сказав: «путін йому цього ніколи не пробачить…». Його слова виявилися пророчими…

Моє розслідування

Після авіакатастрофи було багато телефонних дзвінків від друзів з Польщі, країн Балтії та інших, із якими я разом працював у ПАРЄ у 2006—2010 роках. Знаючи мою колишню професію, польські колеги просили мене провести приватне розслідування обставин і причин «авіакатастрофи».

Я погодився. Серед загиблих були й мої добре знайомі — колеги з польського Сейму Лешек Дептула, Збігнєв Вассерман, Аркадіуш Рибіцький, Веслав Вода, Едвард Войтас, президент Лех Качинський — історична постать, Поляк з великої літери. З ним я був особисто знайомий з часів, коли він, будучи мером Варшави, весною 2005 року присвоїв перехрестю двох вулиць ім’я першого президента незалежної Ічкерії Джохара Дудаєва, якого я добре знав ще з радянських часів. Зараз це площа Дудаєва. Путін і його політичні приспішники після цього кипіли лютою ненавистю до Качинського.

Зазначені обставини і стали мотивом проведення мною приватного розслідування причин авіакатастрофи (яка виявилася спланованим терактом) польського літака Ту-154 10 квітня 2010 року під Смоленськом.

Трагедія увійшла в історію як «Катинь-2» — злочин росії, який і досі залишається не покараним.

З урахуванням власного багаторічного досвіду слідчої і оперативної роботи (працював слідчим МВС, начальником відділу військової контррозвідки СБУ, очолював парламентські слідчі комісії з розслідування резонансних справ), я провів власне розслідування обставин і причин катастрофи польського військового літака Ту-154М (бортовий номер 101).

Мною були досліджені різноманітні, в тому числі й конфіденційні матеріали досудового слідства, висновки державних комісій росії і Польщі про причини авіакатастрофи, оцінки і коментарі незалежних експертів, оприлюднених у вітчизняних і зарубіжних ЗМІ та на інтернет-ресурсах.

Я особисто консультувався із спеціалістами військової і цивільної авіації. Брав участь у проведенні декількох неофіційних (таємних) експертиз з відповідними експертами, висновки яких через декілька років були офіційно підтверджені міжнародними експертами, що польський літак Ту-154 був підірваний у повітрі.

Зібрав великий обсяг конфіденційної оперативної інформації (для її отримання можливостей у мене достатньо), яка розкрила плани російських спецслужб щодо зриву візиту президента Польщі Леха Качинського до Смоленська, щоб не допустити реалізації його заходів, приурочених до 70-ї річниці розстрілу польських офіцерів.

Перед самим виходом книги «Літак для президента» я прибрав з неї одну главу. Змушений був це зробити тому, що прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск повністю «ліг» під путіна і монополію на розслідування справи віддав російській стороні, яка відразу ж поклала всю провину за авіакатастрофу на польський екіпаж і погану погоду. Я побоювався, що передчасне розголошення отриманої інформації, значна частина якої була конфіденційною, може призвести до знищення отриманих мною доказів.

В 2015 році в Польщі змінилася влада — на президентський і парламентських виборах перемогла партія «Право і Справедливість». Були створені нова слідча група Генеральної прокуратури і комісія Міністерства національної оборони Польщі. Міністром був призначений Антоній Мацеревич — мій давній знайомий (з 1992 року, коли він був міністром внутрішніх справ, а я — полковником МВС України).

Лише після цього я надіслав польській стороні установлені мною докази (які були у вилучені з книги), публікував окремі матеріали слідства і продовжив своє приватне розслідування. У часи прем’єра Туски проводити об’єктивне слідство було неможливо і, навіть небезпечно, через його дружні «специфічні» зв’язки з путіним. Польща була під повним контролем спецслужб росії.

Моє розслідування не є офіційним, воно приватне. Його висновки не претендують на істину в останній інстанції. Останнє слово за Міжнародним трибуналом. На мою думку, Польща повинна офіційно поставити в ООН питання про створення трибуналу, незважаючи, що росія завідомо накладе вето, як це вона зробила у випадку із збитим малайзійським літаком МН17, в результаті чого загинуло 298 людей.

Очолювана мною група (до складу якої входили офіцери правоохоронних органів, спецслужб, експерти та інші помічники) встановила незаперечні докази, яким потрібно надати належну офіційну правову оцінку.

Нами, зокрема, було встановлено:
1). Польський літак Ту-154М (бортовий номер 101) був приречений (технічно запрограмований) Москвою на ЗАГИБЕЛЬ задовго до його вильоту в Смоленськ 10 квітня 2010 року.

2). Політичне керівництво росії путін (прем’єр-міністр) і медведєв (президент) застосували аморальні політичні і організаційні заходи, щоб не допустити на офіційному рівні візит президента Польщі Леха Качинського до Смоленська для проведення за польським сценарієм меморіальних заходів з нагоди 70-річчя розстрілу польських військовополонених за наказом Сталіна і Берії.

Воєнні злочинці путін і медведєв віддали наказ (доручення) МЗС і спецслужбам розробити декілька варіантів зриву візиту до Смоленська польської делегації на чолі з Качинським на державному (офіційному) рівні, включаючи «силовий». Кожен варіант мав свою кодову назву.

3). Над аеродромом «Смоленськ-Північний» було навмисно створено туманно-димову аерозольну завісу, яка повністю сховала аеродром. Він став візуально невидимим для посадки літака. Штучний туман приховав можливість бачити з землі вибух літака в повітрі перед приземленням, а екіпажу — візуально бачити, як російські військові диспетчери заводять їх літак на посадку лівіше від посадкової смуги на болотисту місцевість і що він не долітає до початку посадкової смуги.

4). Група російських військових, відповідальних за політ і посадку польського літака (диспетчери у цивільній авіації), яка обслуговувала аеродром, грубо порушила правила безпеки польотів, не закривши аеродром за таких погодних умов. У даній ситуації вони ЗОБОВ’ЯЗАНІ були закрити аеропорт ще до підходу польського літака до аеродрому і відправити його на запасний, який уже був визначений Москвою (що передбачав один із варіантів зриву візиту).

Російські військові диспетчери навмисно ввели в оману польський екіпаж, стверджуючи по радіозв’язку, що він точно заходить на посадку (диспетчери весь час повторювали, що літак знаходиться: “на курсі, на глісаді”). Насправді літак заходив на посадку під кутом “пікірування” і більше ніж на 150 метрів лівіше від посадкової смуги і приблизно за 500 метрів від її краю (початку).
Навіть без підриву вибухівки на борту президентського Ту-154М, літак в такій ситуації чекала катастрофа з трагічними наслідками для пасажирів.

5). Польський літак був підірваний вибухівкою, закладеною в центроплані літака, на висоті до 10-15 метрів над землею. Тих, хто вижив — спецгрупа ФСБ пристрелила.

У 2011 році нашій групі удалося отримати близько сотні невеликих уламків (осколків) польського літака і провести неофіційну (таємну) експертизу. Результати експертизи були шокуючі! Більш ніж на 70-ти осколках експерти виявили сліди вибухівки тротилу, гексогену і пентриту.

У 2016 році я ознайомив польських колег з результатами таємної експертизи і порадив їм провести повторний огляд уламків літака, які зберігаються на аеродромі «Смоленськ-Північний» і взяти максимальну кількість осколків для проведення офіційної експертизи на предмет виявлення слідів вибухівки.

У березні 2019 року експерти британської лабораторії судово-вибухових речовин, яка підпорядкована МО Великобританії, ПІДТВЕРДИЛИ висновки нашої неофіційної експертизи.

Британські експерти дослідили більш ніж 200 зразків осколків польського літака, які їм офіційно надала прокуратура Польщі у травні 2017 року. На більшості отриманих зразків британські експерти виявили сліди речовин, використовуваних для виробництва різного роду вибухівок — тротилу та інших компонентів.

Встановлені зразки вибухівки були однаковими з тими, які виявила наша група експертів.

У 2012 році ми були перед вибором — обнародувати неофіційні висновки експертів як сенсацію або не афішувати їх, оскільки офіційне польське розслідування було під «ковпаком» ФСБ росії. Уламки польського літака росія категорично відмовилася передавати Польщі.

Ми остерігалися, що передчасне розголошення неофіційних висновків експертів та конфіденційної інформації призведе до знищення встановлених доказів. Тому перед виходом книги «Літак для президента» я вилучив з неї главу, де були ці дані.

Вперше вони були обнародувані 28 квітня 2016 року в газеті «Україна молода», яку я передав посольству Польщі в Україні і відправив Генеральну прокурору і міністру національної оборони Польщі .

6). Розслідування терористичного акту (названого в росії Смоленською авіакатастрофою) незаконно очолив його замовник і організатор — тодішній прем’єр-міністр, нині президент путін, який запропонував Медведєву призначити його головою Державної комісії з розслідування причин катастрофи польського літака. Таке призначення суперечило вимогам чинного законодавства росії.

7). Вбивство президента Польщі Леха Качинського, а з ним і польської військово-політичної еліти було цинічною ПОМСТОЮ путіна, який ненавидів Качинського. Помста була основним мотивом злочину, вчиненого путіним.

Лех Качинський був безкомпромісним і жорстким критиком росії серед усіх лідерів країн ЄС. Він відкрито, на весь світ називав рф державою агресором, виступив проти будівництва «Північного потоку-2» і заборонив його прокладання територією Польщі. Качинський прийняв рішення про будівництво військової бази США і розміщення на території Польщі американської системи ПРО.

Після загибелі президента Качинського Туск «заморозив» будівництво бази США і розміщення ПРО в Польщі.

Багато міжнародних політичних оглядачів називали Леха Качинського особистим ворогом путіна, як і президента України Віктора Ющенка, який у 2004 році постраждав від «російського діоксину», і президента Грузії Міхеїла Саакашвілі, якого, під час розмови з президентом Франції Саркозі 12 серпня 2008 року в Москві, путін обіцяв «повісити за яйця».

8). У перші хвилини після знищення польського літака 10 квітня 2010 року офіційні посадові особи і російські ЗМІ повідомили про різний час авіакатастрофи Ту-154: «10:41; 10:50; 10:56; 10:58; 11:00»; кількість заходів літака на посадку — від одного до чотирьох (насправді був лише один!) і відразу основну версію, як миттєво встановлений факт — «літак розбився через туман і помилку екіпажу», «на екіпаж чинився тиск з боку Качинського посадити літак за будь-яку ціну», «Качинський був на підпитку», «російський керівник польотів на аеродромі тричі давав команду командиру екіпажу йти на друге коло, але той не послухався і вперто хотів посадити літак».

Встановлено, що ця дезінформація була підготовлена завчасно, щоб ввести в оману світову громадськість та сховати істинні причини катастрофи літака Ту-154. Подібне росія робить до цього часу і щодо обставин збиття малайзійського МН17.
Аналіз і оцінка встановлених мною фактичних даних (доказів) та отриманої конфіденційної оперативної інформації (яка знайшла своє підтвердження), на моє глибоке переконання (як слідчого в минулому) дає підстави зробити наступний загальний

ВИСНОВОК:
За дорученням і безпосередньої участі путіна російськими спецслужбами був розроблений поетапний план, який передбачав різні варіанти зриву візиту президента Польщі Леха Качинського до Смоленська для проведення за його сценарієм пам’ятних заходів, приурочених до 70-ї річниці Катинської трагедії, які були заплановані на польському військовому цвинтарі 10 квітня 2010 року. План передбачав ЗНИЩЕННЯ польського літака шляхом підриву ВИБУХІВКИ, яка була закладена в літак спецслужбами росії під час його ремонту на Самарському авіазаводі «Авіакор» у лютому 2009 року. Що і було зроблено перед заходом літака на посадку в густому тумані на далекій відстані від посадкової смуги.

Виступаючи 22 вересня 2021 року перед активістами громадських організацій друзів видання “Gazeta Polska”, Антоній Мацеревич розповів сенсаційні подробиці про обставини ремонту в росії (перед авіакатастрофою під Смоленськом) двох польських урядових літаків Ту-154М, бортові номери 101 і 102 («брати- близнюки»).

Встановлено, що уряд Дональда Туска скасував тендер на закупівлю нових іноземних авіалайнерів для керівництва держави.
Тендер на таку закупівлю спочатку оголосив міністр Алєксандер Щиґло (загинув під Смоленськом). Закупівля мала відбутися у 2008 році. Потім уряд Туски відмовився це робити — було сказано, що Польща не буде купувати нових літаків, адже є російські лайнери, отож нехай вони й надалі літають. А потім, у 2009 році виявилося, що треба відремонтувати два урядові літаки Ту-154 (для президента і прем’єр-міністра Польщі).

Лайнери відправили на авіазавод у Росії, на фірму друга путіна «Авіакор», власником якої був олігарх Дерипаска, який є у санкційному списку людей, яким забороно в’їзд на територію США з приводу загрози національній безпеці Америки. Тодішня польська влада прем’єра Туски вважала, що факт заборони в’їзду на територію США Дерипасці не перешкоджає віддати його фірмі на ремонт літак президента Польщі. Були задіяні також фірми-посередники у Польщі: «Політелектронік» та «Мафтелеком». «Політелектронік» — це фірма, яку тоді уособлювала одна людина, що представляла завод МІҐ. «Мафтелекомом» управляли люди військових інформаційних служб.

У літаку Ту-154М (бортовий номер 102) — «близнюк» лайнера Ту-154М (бортовий номер 101), який був підірваний вибухівкою під Смоленськом 10 квітня 2010 року, експерти знайшли такі ж самі вмонтовані в літак (борт 102) вибухові матеріали, які були виявлені на уламках літака президента Качинського (борт 101).

Ексміністр національної оборони Польщі Антоній Мацеревич заявив: «Ми перевірили літак номер 102, який повернувся до Польщі і є в Польщі. Ми вивчили цей літак. У тому ж самому крилі — лівому, у якому вибух знищив Ту-154, бортовий номер 101, з польським президентом на борту та всю польську верхівку, ми знайшли той сам вибуховий матеріал, який знайдено на уламках літака номер 101 в Смоленську».

ВИСНОВОК: у 2009 році під час ремонту на Самарському авіазаводі «Авіакор» (росія) обидва польські урядові літаки Ту-154М (бортові номери 101 і 102) були ЗАМІНОВАНІ дистанційно керованою вибухівкою.

Детально про це читайте у статті «Українського репортера» (27.09.2021) під заголовком «Нові дані про авіакатастрофу літака з президентом Польщі Качинським у Смоленську. Вибухівка була у двох лайнерах – «101» і «102».

***
Запаліть поминальну свічку

З 2010 року дата 10 квітня увійшла в моє життя назавжди. Сьогодні 13-та річниця путінського теракту, який забрав життя 96 поляків.

Кожного року, де б я не знаходився 10 квітня, я відвідую християнський храм (собор, церкву) і запалюю 96 свічок за упокій душ поляків, вбитих путіним. Поіменний список загиблих передаю священнослужителям і попрошу їх відправити молебень за упокій душ президента Польщі Леха Качинського, його дружини пані Марії, військових, політиків і священників, які були на борту літака, вбитих нацистським режимом путіна.

«Катинь-2» – жертви путінського нацистського режиму

Запалюю велику свічу за упокій душ 21 857 польських військовополонених, безвинно убієнних весною 1940 року комуністичним тоталітарним режимом Сталіна, якого наслідує чекіст путін.

5 березня 1940 року народний комісар внутрішніх справ СРСР Берія звернувся до Сталіна з доповідною запискою (на 4-х аркушах, №794/б під грифом цілком таємно), у якій було зазначено, що в таборах для військовополонених знаходиться 14 736 польських військових і 10 685 поляків утримуються у в’язницях (на фото):

«Виходячи з того, що всі поляки є закоренілими, невиправними ворогами радянської влади» (саме так зазначено в доповідній), Берія подав пропозицію Сталіну ЗАПРОПОНУВАТИ НКВС СРСР справи польських військовополонених і арештованих поляків «розглянути в особливому порядку, без пред’явлення звинувачення, без виклику і допиту, без складання обвинувального висновку і постанови про закінчення слідства, з застосуванням до них вищої міри покарання — РОЗСТРІЛУ».

Того ж дня Політбюро ЦК ВКП (б) у складі Ворошилова, Молотова, Мікояна, Калініна і Кагановича на чолі з секретарем ЦК Сталіним своїм рішенням (протокол №13, питання НКВС СРСР №144) повністю задовольнило ПРОПОЗИЦІЇ Берії і ЗАПРОПОНУВАЛО НКВС СРСР (лист тов. Берії за №1118/144 від 5 березня 1940 року) РОЗСТРІЛЯТИ польських військовополонених, які утримувалися у таборах і поляків, які знаходилися у в’язницях (на фото).

Символом і сакральним місцем страшної трагедії для польської нації стало маленьке село Катинь на Смоленщині, де вперше у квітні 1943 року німці разом із представниками Міжнародного Комітету Червоного Хреста виявили масове поховання польських офіцерів, розстріляних кривавими катами НКВС СРСР (на фото).

Непокаране зло 1940 року, вчинене комуно-більшовицьким режимом Сталіна, має історичний зв’язок і наслідок — Zло 2010 року, вчинене нацистським режимом путіна.

Після знищення польського літака, у якому загинули 96 осіб польської делегації на чолі з президентом Лехом Качинським, які летіли в Смоленськ для вшанування 70-ї річниці розстрілу майже 22-х тисяч польських військовополонених, з’явилися терміни «Катинь-1» і «Катинь-2».

Сьогодні «Катинь-1» — це воєнний злочин колишнього СРСР, а «Катинь-2» — злочин РФ, правонаступниці Радянського Союзу. Обидва злочини й досі залишаються не покараними…

У червні 2018 року редакція газети «Україна молода» зазначила, що колишній народний депутат, генерал СБУ Григорій Омельченко першим встановив причину авіакатастрофи польського літака: СПЛАНОВАНИЙ ВИБУХ, опублікувавши матеріали свого розслідування ще весною 2016 року у серії статей «Смоленський туман» (26.04.2016), «Ніка»-вбивця» (28.04.2016) та «Кремль-убивця» (05.05.2016).

Результати нових міжнародних експертиз підтвердили висновки генерала Омельченка:«Смоленська катастрофа: на літаку Леха Качинського знайшли сліди вибухівки» 

У грудні минулого року польський Сейм ухвалив резолюцію про визнання росії державою-спонсором тероризму разом із поправкою про Смоленську катастрофу 10 квітня 2010 року.

В ухваленому документі, російська агресія проти України визначена «грубим порушенням» заборони Статуту ООН на застосування сили, а також «порушенням суверенітету, політичної незалежності та територіальної цілісності України. Російська федерація має бути ізольована на міжнародній арені», – вказано в резолюції Сейму.

В резолюції також зазначено, що росія «несе пряму відповідальність за збиття літака Малайзійських авіаліній (рейс МН17) у липні 2014 року, коли загинули 298 пасажирів і членів екіпажу, а також за «катастрофу літака ВПС Польщі (рейс 101) у Смоленську у квітні 2010 року, в якій загинули 96 осіб, що перебували на борту, зокрема президент Республіки Польща Лех Качинський, польські урядовці, вищі польські військові командири та військові командири країн-членів НАТО, а також депутати польського парламенту».

Користуючись нагодою хочу подякувати польському Сейму за прийняту резолюцію, а також читачам за їх відгуки, пропозиції і критичні зауваження, які допомогли в розслідуванні.

Особлива подяка головному редактору інтернет видання «Український репортер» Леоніду Фросевичу і головному редактору газети «Україна молода» Михайлу Дорошенку за опублікування матеріалів розслідування та моїм помічникам, прізвища яких не можу назвати, які допомагали у встановленні «смоленської» Правди. Вона потрібна не мертвим. Правда потрібна живим!

Дякую всім, хто поширить публікацію. Бережи Вас Бог!

«Za wolność waszą i nasza!» — «За вашу і нашу Свободу!».

Запаліть сьогодні, 10 квітня поминальну свічку. Світла і вічна пам’ять безвинно убієнними поляками і всім тим, хто загинув смертю хоробрих, захищаючи Україну від москальської орди.

Помоліться за Україну, яка рятує Світ від чуми московського нацизму на чолі з «божевільним з ядерною кнопкою» психопатом путіним (щоб він ЗГИНУВ на день свого «побєдобєсія»!).

Помоліться за Польщу та інші країни, які допомагають нам у війні з російськими окупантами.

Дорогі українці і поляки, подивіться відеозвернення польської і української молоді «Полум’я Братерства»! Молодь нагадує нам урок історії сторічної давнини (битва під Варшавою у серні 1920 року з червоною армією більшовицької росії).

Запорукою спільної ПЕРЕМОГИ (за нашу і вашу СВОБОДУ!) у боротьбі з споконвічним ворогом — російською імперією була ЄДНІСТЬ і ДРУЖБА українського і польського народів!

Сьогодні на східному фронті сотні українців — громадян України польського походження захищають Україну від російської агресії, десятки з них загинули, отримали поранення, стали інвалідами. На зустрічах я не раз чув від них: «Ми воюємо за нашу рідну неньку Україну і за нашу Польщу!» І звучало польське гасло: «Za wolność waszą i nasza!» — «За вашу і нашу Свободу!».

Відома українська поетеса Ганна Чубач (світла їй пам’ять) присвятила добровольцям ці рядки двома мовами — українською і польською:

За даними ЗМІ, на війні проти загарбницької російської армії воюють (або воювали) добровольці з Білорусії, Польщі, Грузії, Хорватії, Словенії, Чехії, Канади, США, Франції, Швеції, Норвегії, Фінляндії, Італії, Іспанії, країн Балтії і навіть самої росії. Вони усвідомлюють — якщо не зупинити імперський тероризм воєнного злочинця путіна в Україні, то московський фюрер прийде до них додому з «руZZкім міром».

Вірю і знаю, що Перемога буде за нами — країною Бога Сонця РА — УкРАїною! Так визначено Творцем. Так і буде!

Слава Україні! Слава Польщі! Слава ЗСУ! Героям Слава!

Шановні читачі, пропоную повний звіт мого розслідування. Прочитавши його, ви знайдете відповіді на багато запитань щодо минулого і сьогодення.

Частина 1.

• “Злочини без покарання: від Катинської трагедії до Смоленської авіакатастрофи. Розслідування Григорія Омельченка”

Частина 2.

• Путінський план знищення польського президента Качинського. Розслідування Григорія Омельченка

Частина 3.

• Подробиці ліквідації президента Польщі Качинського під кодовою назвою “ІС”. Розслідування Григорія Омельченка

Частина 4.

• Літак з президентом Польщі Качинським був підірваний термобаричним зарядом. Тих, хто вижив — пристрелили. Розслідування Григорія Омельченка (+відео)

Частина 5.

• “М’які варіанти” терориста Путіна, що вели до загибелі літака з президентом Польщі Качинським. Розслідування Григорія Омельченка (+відео)

Частина 6.

• Григорій Омельченко: “Я звинувачую Путіна в організації теракту проти президента Польщі Качинського” (+відео)

Див. також:

• https://www.facebook.com/ukrreporter/videos/999017183606190/;
• https://www.facebook.com/ukrreporter/videos/1000405870133988/

Скорочений звіт розслідування у статті «Убивці президента Польщі Лєха Качинського, його дружини, польської політичної і військової еліти не покарані досі»:

1). https://ukrreporter.com.ua/golovne/statti/ubyvtsi-prezydenta-polshhi-lyeha-kachynskogo-jogo-druzhyny-polskoyi-politychnoyi-i-vijskovoyi-elity-ne-pokarani-dosiyi-elity-ne-pokarani-j-dosi.html

Результати розслідування можете прочитати у газеті «Україна молода»:

1). «Катинський злочин без покарання» (06.04.2016 – див. тут:  https://www.umoloda.kiev.ua/number/2796/196/97535/).

2). «Катинь-2» — злочин Російської Федерації (08.04.2016 – див. тут: https://www.umoloda.kiev.ua/number/2797/283/97562).

3). «Непроханий гість» (13.04.2016 – див. тут:
https://umoloda.kyiv.ua/number/2799/283/97608/).

4). «Операція «ІС» (15.04.2016 – див. тут: https://www.umoloda.kiev.ua/number/2800/283/97638/).

5). «Смоленський туман» (26.04.2016);

6). «Ніка»-вбивця» (28.04.2016 – див. тут:
https://www.umoloda.kiev.ua/number/2806/283/97837/).

7). «Кремль-убивця» (05.05.2016 – див. тут: https://www.umoloda.kiev.ua/number/2808/283/97877/).

8). «Бумеранг для Путіна» (31.05.2016).

9). «Два теракти — один замовник: коли Путін буде покараний за катастрофу під Смоленськом i малайзiйський «Боїнг» (16.02.2018 – див. тут: https://umoloda.kyiv.ua/number/3275/188/120633).

10). «Розслідування Григорія Омельченка: «Катинь-1» є злочином СРСР» (25.05.2020 –  https://umoloda.kyiv.ua/number/0/196/146555).

11). «Убивці президента Польщі Лєха Качинського, його дружини, польської політичної і військової еліти не покарані досі» (11.04.2022 – https://umoloda.kyiv.ua/number/0/180/165567).

Дивіться також інтерв’ю з Григорієм Омельченком (14.12.2017) на сайті «Гордон»: «У ситуації, що склалася, ліквідацію путіна буде визнано законною, за аналогією з убивством Усами бен Дадена» – див. тут:

https://gordonua.com/ukr/publications/omelchenko-v-situatsiji-shcho-sklalasja-likvidatsija-putina-bude-viznana-zakonnoju-za-analogijeju-z-vbivstvom-usami-ben-ladena-221115.html).

На сайті «Обозреватель» (11.04 2018) дивіться «Вибух перед посадкою»: https://news.obozrevatel.com/ukr/abroad/operatsiya-neprohanij-gist-novi-obstavini-avarii-litaka-kachinskogo.htm).

Рекомендую також подивитися відео Марка Солоніна за 2021 рік, у якому йдеться про технічні експертні висновки:

1) «Катынь-2. Почему Ту-154 с президентом Польши разбился под Смоленском? Часть 1 (див. тут: https://m.youtube.com/watch?v=UYc76C0G0lQ

2) «Катынь-2. Самолет президента Качиньского был взорван в воздухе»  (див. тут:https://m.youtube.com/watch?v=G6efvKTdjXU).

З повагою і вдячністю за ознайомлення з матеріалами розслідуванням.

Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО, Герой України, кавалер ордену ООН “Діяння на благо народів”, медалі ЄС “Європа – союз цінностей”,
народний депутат України 2-6 скликань, член ПАРЄ (2006-2010), почесний голова СОУ, генерал-лейтенант.

Сообщение Cьогодні -13 років від дня загибелі польської делегації на чолі з президентом Качинським в небі над Смоленськом появились сначала на Український репортер.

Про це розповів у Фейсбуку Артем Важенков.

На одній з табличок було написано: «Памяти поляков из лагеря Осташков убитых НКВД в Калинине ради предостережения мира», на іншій: «В память о замученных. Здесь в 1930-50-е годы находилось Управление НКВД-МГБ по Калининской области и его внутренняя тюрьма».

Таблички зняли на вимогу прокуратури Центрального району міста, яка стверджує, що, мовляв, факти «не підтверджуються». Між тим, російська «Новая газета» розповідала: прокуратура не врахувала свідчення колишнього начальника Калінінського УНКВС Дмитра Токарєва, який підтвердив факт розстрілів в будівлі Медакадемії і навіть показав місце поховання поляків.

5 березня 1940 року в Твері за рішенням трійки НКВС були розстріляні 6295 польських військовополонених.

У 1991-му і 1992 роках на будівлі встановили меморіальні дошки. Ініціатором встановлення першого пам’ятного знака було Тверське відділення товариства «Меморіал», а другий тут з’явився з ініціативи польської організації «Катинська родина».

З Вікіпедії. Осташковський табір — радянський концентраційний табір для утримання польських військовополонених, що розташовувався на території Ніло-Столобенської пустині неподалік міста Осташков.

Створений 19 вересня 1939 року наказом народного комісара внутрішніх справ СРСР у складі Управління у справах військовополонених та інтернованих при НКВД СРСР в числі 8 організованих таборів для утримання польських військовополонених (також було створено Старобільський, Юхновський, Козельський, Путивльський, Козельщанський, Южський та Оранський табори).

У таборі утримувалися 6 500 осіб. З квітня-травня 1940 року родинам офіцерів, яких утримували в Осташковському, Козельськом та Старобільському таборах, перестали надходити листи, що раніше регулярно доходили до родин через Міжнародний Червоний Хрест.

На цю тему також читайте:

Злочини без покарання: від Катинської трагедії до Смоленської авіакатастрофи. Розслідування Григорія Омельченка

Зокрема у цій статті йдеться і про те, що працівники НКВС розстрілювали польських полонених за нацистською технологією — «один постріл у потилицю». Поляків, як правило, розстрілювали німецькими пістолетами «Вальтер», оскільки радянські «ТТ» не витримували занадто підвищеного навантаження, перегрівались і виходили з ладу. Пістолети були доставлені в Москву з Німеччини в 1939-1940 роках, на підставі Генеральної угоди про співробітництво, взаємодопомогу, спільну діяльність між НКВС СРСР і ГЕСТАПО нацистської Німеччини, підписаної в Москві 11 листопада 1938 року Л. Берією і Г. Мюллером. Угода була затверджена Політбюро ЦК ВКП (б) і підписана секретарем ЦК Сталіним 20 грудня того ж року.

Цією Угодою сталінське НКВС і гітлерівське ГЕСТАПО, скріпивши своє «співробітництво, взаємодопомогу і спільну діяльність» людською кров’ю, стали «БРАТАМИ ПО КРОВІ».

Одним із керівників масових розстрілів польських офіцерів в Осташковському таборі був комендант НКВС СРСР Блохін Василь Михайлович (вийшов на пенсію у званні генерал-майора і згодом застрелився), який особисто розстріляв майже 700 польських офіцерів. За це він був нагороджений орденом Червоного прапора.

За даними істориків і колишніх працівників НКВС, Блохін за свою криваву кар’єру розстріляв не менш 20 тисяч людей і був «рекордсменом серед катів».

Допитаний неодноразово у 1991-1992 рр. Головною військовою прокуратурою СРСР колишній начальник УНКВС СРСР у Калінінській області Токарєв Д. показав, що поляків розстрілювали німецькими пістолетами «Вальтер», валізи з якими особисто привіз із Москви генерал Василь Блохін. Він кожного дня видавав «вальтери» тим, хто виконував вироки «трійки», керував розстрілами і особисто, як «стахановець», розстрілював польських офіцерів. Після розстрілів «вальтери» повертали Блохіну.

Токарєв свідчив, що перед кожним розстрілом Блохін одягав пошитий на замовлення шкіряний коричневий одяг: картуз, довгий до самого полу широкий фартух, рукавиці з крагами вище ліктів, щоб не забризкати одяг кров’ю. «На мене це справило величезне враження. Я побачив перед собою ката! За першу ніч за особистої участі Блохіна було розстріляно 343 польських офіцерів. Уранці Блохін наказав більше 250 поляків на розстріл за один раз не привозити»,- зазначив Токарєв.

Були випадки, коли поранених польських офіцерів бійці НКВС добивали багнетами своїх гвинтівок, що підтверджено медичними експертами. Після розстрілу поляків у Москву було відправлено телеграми такого змісту: «Операція з розвантаження таборів завершена»,- засвідчив Токарєв.

Аналогічні свідчення дали слідчим прокуратури й інші колишні енкаведисти, які брали участь у розстрілах, і на час досудового слідства були ще живі.

Доля багатьох катів була невтішною: хтось, не витримавши психологічних навантажень, захворів на різні психічні хвороби і навіть збожеволiв, багато спилися й стали хронічними алкоголіками або покінчили своє життя самогубством, або загинули при загадкових обставинах. Десятки були репресовані й розстріляні своїми ж «товаришами» з розстрільної команди. Кати вищого рангу — Берія, Кобулов, Меркулов, Мільштейн та інші організатори і керівники «Катинського розстрілу» після смерті Сталіна самі були розстріляні з тих самих німецьких пістолетів «Вальтер». Лише одиниці з них померли своєю смертю…

Фото із Фейсбук-сторінки Артема Важенкова.

Сообщение В Росії набирає обертів реабілітація НКВД. Вже знімають меморіальні таблички про розстріли поляків появились сначала на Український репортер.

За наказом Путіна спецслужби РФ вчинили терористичну атаку на літак Ту-154М з президентом Польщі Лехом Качинським, підірвавши його в повітрі термобаричним зарядом, що призвело до загибелі Качинського, його дружини Марії, а також керівників вищого військового командування Збройних сил, представників Сейму і сенату, громадських та релігійних діячів країни — усього 96 осіб (включно із сімома членами екіпажу).

Це був так званий “крайній варіант” недопущення посадки літака з президентом Качинським в аеропорту “Смоленськ-Північний”, передбачений планом російських спецслужб під кодовою назвою “ІС” (російською: Иван Сусанин — Иосиф Сталин і танк, названий його ім’ям — “ИС”), опублікований мною на сайті “Український репортер”.

“М’які варіанти” кривавого карлика Путіна

Сьогодні ми детально розглянемо “м’які варіанти” спецслужб Росії, які були в їхніх планах щодо польського президентського літака Ту-154:

1) застосування високочастотної електромагнітної гармати “Ніка”,
2) хакерська атака на курсо-глісадну систему (КГС) літака,
3) створення штучного туману і відправлення Ту-154 на запасний аеродром, а у випадку заходу на посадку — підрив у повітрі (що і було зроблено).

Всі “м’які варіанти” були катастрофічними для літака і зривали заплановані президентом Польщі Лехом Качинським меморіальні заходи із вшанування польських офіцерів, розстріляних весною 1940 року в лісі біля села Катинь під Смоленськом.

Самим “толерантним” (але цинічним за змістом) був план під кодовою назвою “непроханий гість”, який передбачав розділення візитів президента і прем’єр-міністра Польщі — Качинського і Туска до Смоленська. Він був розрахований на те, що після офіційного запрошення Путіним Туска до Катині, принижений Качинський не полетить в Смоленськ.

Детально цей план я описав у статті “Подробиці ліквідації президента Польщі Качинського під кодовою назвою “ІС” на сайті “Українського репортера”.

Але президент Польщі прийняв рішення летіти та ще й зі своїм сценарієм проведення пам’ятних заходів з нагоди 70-ї річниці розстрілу польських офіцерів. Лех Качинський кинув політичний виклик кривавому карлику Путіну, емоційно заявивши: “Радий, що прем’єр буде в Катині. Але найважливішим представником Речі Посполитої є президент, і я там теж буду!”.

Цією заявою, як виявилося пізніше, Качинський підписав собі смертний вирок, не врахувавши мстивий характер Путіна.

Бездушний вбивця, бандит, м’ясник, головоріз…

В інтерв’ю журналу «New Yorker» віце-президент США Джозеф Байден розповів про свій візит до Путіна в 2011 році, який на той час був прем’єр-міністром Росії. «Я сказав йому: «Пане прем’єр-міністре, я дивлюся вам в очі і мені здається, що у вас немає душі». Він поглянув на мене, посміхнувся і відповів: «Ми з вами розуміємо один одного», — повiдомив Байден.

Після обрання Путіна у 2012 році втретє президентом Росії екс-президент СРСР Михайло Горбачов відзначив такі його риси характеру: “мстивість, злопам’ятство, образливість”. На думку Горбачова, це недопустимо для політика, який займає такий високий пост.

Сенатор США Джон Маккейн у грудні 2016 року заявив: «Володимир Путін – бандит, убивця й агент КДБ. Давайте називати Путіна тим, ким він є». З Путіним потрібно говорити саме з позиції сили, як це робив президент Рональд Рейган, — наголосив Маккейн.

У лютому 2017 року, виступаючи в Сенаті, Джон Маккейн заявив: «Усі знають, що Путін є вбивцею. Він м’ясник і головоріз». Під час промови Маккейн перерахував загиблих політичних опонентів Путіна і журналістів, у вбивстві яких обґрунтовано звинувачують президента Росії.

У січні 2018 року єпископ РПЦ Євтіхій (Курочкін) публічно закликав православних мирян Росії не голосувати за Путіна на президентських виборах 18 березня: назвав його “темрявою” і звинуватив в “антихристиянстві”, безвідповідальності і блюзнірстві за слова Путіна про схожість мумії Леніна в мавзолеї з мощами святих на Афоні.

Коментуючи свою заяву, Євтіхій навів цитату із Нагірної проповіді Ісуса Христа: “А коли твоє око лихе, все тіло твоє буде в темряві. Коли ж те світло, що в тобі темрява, то темрява — якою ж великою буде!”.

Колишній віце-прем’єр міністр РФ Михайло Полторанін прямо звинуватив Путіна в організації вбивства 3 липня 1998 року голови Всеросійського руху на підтримку армії, депутата Державної Думи генерала Льва Рохліна, який готував усунення Єльцина з поста президента Росії в порядку імпічменту. Після вбивства Путін у «пожежному порядку» був Єльциним призначений директором ФСБ РФ.

Нагадаю також, що полковник Сергій Третьяков, заступник резидента СЗР РФ в США, який після приходу Путіна до влади попросив політичного притулку в цій країні, напряму звинуватив останнього у знищенні польського літака під Смоленськом. “У росіян є різні плани і сценарії для ліквідації іноземних лідерів, якщо Путін і ФСБ цього забажають. Є докази, що підтверджують причетність Путіна і його спецслужб до знищення Качинського”,- наголосив ексрозвідник. Через два місяці після такої заяви, 13 червня 2010 року, Третьяков, будучи здоровим, раптово помер на подвір’ї свого будинку…

Детально про це та вбивства і загадкові смерті понад сорока російських генералів, які були співучасниками або свідками злочинів, вчинених Путіним, я опублікував у статті “Путінський план знищення польського президента Качинського” на сайті “Українського репортера”.

Повторити історичний маршрут…

Сценарій пам’ять-реквієм на польському військовому цвинтарі Меморіального комплексу “Катинь” був розроблений особисто Лехом Качинським. План пам’ятних заходів був пов’язаний з “Катинською трагедією” 70-річної давнини — воєнним злочином і злочинами проти людства і людяності, вчинених за попередньою змовою Політбюро ЦК ВКП (б) на чолі зі Сталіном і наркомом НКВС СРСР Берією (кумири Путіна).

Качинський дуже хотів повторити історичний маршрут першого візиту польської делегації на місце масового вбивства польських офіцерів, виявлених німцями в лісі біля села Катинь під Смоленськом. Вранці 11 квітня 1943 року поляки разом з офіцерами Вермахту і представниками Міжнародного червоного хреста прилетіли на німецькому літаку з Варшави саме на аеродром “Смоленськ-Північний”, а звідти — на німецьких авто доїхали до Катині, де провели молебень і вшанували пам’ять жертв сталінського режиму. Потім польська делегація повернулася на аеродром і вилетіла літаком до Варшави.

З самого початку переговорів Москва, знаючи про цей сценарій, не бажала, щоб Лех Качинський прилітав на цей аеродром. Тоді польська сторона пригрозила міжнародним скандалом і Кремль змушений був погодитися прийняти президента Польщі на аеродромі “Смоленськ-Північний”, але лише як приватну особу і у вихідний день.

Реалізацію польським президентом свого сценарію та ще й на “ісконно русской зємлє” кагебіст Путін не міг допустити ні за яких обставин і погодних умов. Детально про це я розповів у книзі “Літак для президента” (2012 р.), а також на сайті “Український репортер” у статтях “Злочини без покарання: від Катинської трагедії до Смоленської катастрофи” і “Путінський план знищення польського президента Качинського”.

За наказом кремлівського терориста Путіна спецслужби Росії розробили різні варіанти щодо літака з Качинським, які вели до його катастрофи з трагічними наслідками.

СМОЛЕНСЬКИЙ ТУМАН, ГАРМАТА “НІКА” І ХАКЕРИ

За моїми даними, за декілька днів до візиту прем’єр-міністрів Росії і Польщі — Путіна і Туска 7 квітня 2010 року до Смоленська, туди прибуло декілька диверсійних розвідувальних груп ГШ ЗС Росії під командуванням генерал-майора Юрія Іванова. Згідно з планом операції під кодовою назвою «ІС» кожна група мала своє автономне завдання (про що йдеться у моїй публікації “Подробиці ліквідації президента Польщі Качинського під кодовою назвою “ІС” на «Українському репортері».

Перша група мала створити штучний туман, щоб не допустити посадки польського літака Ту-154 в Смоленську і відправити його на запасний аеродром в Москву і у такий спосіб зірвати запланований польським президентом на 10 квітня реквієм-пам’яті в Катині.

Це був так званий «туманно-димний» варіант операції. В район аеропорту «Смоленськ-Північний» прибули військові автомобілі ТДА різної модифікації, які створюють аерозольні туманні, хмарні і димові завіси для маскування різних військових об’єктів, тому числі і аеродромів (див. фото).

Зауважу, що такі генератори дозволяють за аерозольною завісою сховати важливі військові об’єкти від спостереження з космосу і значно ускладнити наведення високоточної зброї. Щоб не бути виявленим супутниковими тепловізорами (температурними сенсорами) під “аерозольною парасолькою”, транспорт, на якому перевозяться військові об’єкти (наприклад, ракетні комплекси), скупчення бронетехніки, повинні бути з вимкнутими двигунами, щоб не випромінювати тепло.

Друга група диверсантів, у випадку необхідності, мала інсценувати катастрофу польського літака, якщо він, незважаючи на сильний туман, заходитиме на посадку. Підірвати його в повітрі перед самим приземленням, що і було зроблено.

В розпорядженні цієї групи були реактивні піхотні вогнемети (РПВ) «Джміль» з термобаричними снарядами з прицільною дальністю до тисячі метрів.

Зброя у кейсі

Людині, далекій від фізики і знайомій лише з побутовими електричними приладами, важко уявити, що таке декілька мільярдів ват. Тим більше коли таку потужність виробляє прилад, який поміщається в кейсі або на робочому столі.

У вересні 2007 року академік РАН, директор Інституту теплофізики екстремального стану Володимир Фортов ( з травня 2013 року президент РАН) в одному із інтерв’ю заявив, що в Росії створена наймогутніша електромагнітна зброя, яка коли-небудь існувала у світі (цитую): “Створений нами малогабаритний генератор ЕМІ (Електричний Магнітний Імпульс) розміром з маленький портфель має потужність в один гВт. Для порівняння: гВт енергії — це дві черги “Дніпрогесу” або один чорнобильський реактор. Він здатний миттєво вивести з ладу всю ЕЛЕКТРОННУ і ЕЛЕКТРИЧНУ системи противника, включаючи локатори, прилади нічного бачення, електронні приціли, мобільні засоби зв’язку, супутникову навігацію GPS. На відстані до кілометра може зупинити будь-яку військову техніку, танки, збивати літаки та руйнувати їх у повітрі і навіть підривати радіокеровані міни”.

“Зброя названа ім’ям грецької богині — “Ніка”, що означає “перемога”. За своєю потужністю і коефіцієнтом корисної дії зброя є унікальною. Вона здатна імітувати “перешкоди”, які виникають від удару блискавки і навіть ядерного вибуху. Одним із перших замовників “Ніки” було ГРУ ГШ ЗС Росії, де її назвали “вбивцею роботів”,- наголосив академік Фортов.

Віце-президент РАН, директор інституту фізики ім. Лебедєва Геннадій Мєсяц каже, що “новинка зброї полягає в тому, що електромагнітні імпульси, випромінюванні “Нікою”, дуже короткі та надпотужні. Створювана нею потужність (йдеться про мільярди ват) виходить із дуже малого за розміром пристрою з радіусом дії до одного кілометра”.

Член-кореспондент РАН, один із батьків електромагнітної гармати “Ніка”, Михайло Яландін додає: “Ще ніколи не було створено мініатюрної за розміром зброї такої потужності. Наш пристрій мінімум в 10 потужніший, ніж будь-яка інша подібна зброя, створена за кордоном”.

За яким принципом діє гармата “Ніка” візуально показано на дії основного елементу звичайної мікрохвильової печі — магнетроні, який генерує мікрохвилі частотою 2,45 ГГц (див. тут):

Після перегляду відео прошу не проводити подібні експерименти. Вони небезпечні!

Наукові обґрунтування дії гармати “Ніка” ви можете прочитати в опублікованих дослідженнях зазначених авторів, які доступні в Інтернеті.

Кейс з гарматою “Ніка” (вага близько 25 кг — див. фото) можна нести в руках або встановлювати на різні автотранспортні засоби.

Військові експерти зазначають, що зброя ЕМІ підтвердила свій могутній руйнівний ефект у реальних умовах під час застосування військовими США в ході бойових дій в Іраку (в 1991 і 2003 рр.) та в Югославії (1999 р.).

За словами керівника центру Міжнародного інституту боротьби з тероризмом Яель Шахара, “могутній електромагнітний імпульс, випромінюваний мікрохвильовою гарматою, є грізною зброєю проти літаків”. “Її призначення — знищення електронного устаткування системи зв’язку і комп’ютерної техніки. Вона створює електромагнітне поле такої потужності, що його руйнівна сила на електроніку виявляється сильнішою за удар блискавки. Водночас високочастотні електромагнітні імпульси викликають смерть людей в епіцентрі ураження — на борту літака, у військовій техніці тощо (лопаються кровоносні судини в корі головного мозку й у тілі). Ударна хвиля буквально розриває тіла, перетворюючи їх на біологічний матеріал. Для ідентифікації особи таких тіл необхідно робити генетичну експертизу (ДНК-аналіз)”,- зауважив Шахар.

Зазначу, що у випадку з смоленським терактом проти польського літака Ту-154 лише 14 тіл із 96 можна було впізнати без проблем. Щоб ідентифікувати решту — проводилися аналізи ДНК.

Довідка. У 2008-2009 роках (ще до катастрофи польського літака) на полігоні біля Смоленська проводилися військові навчання з використанням гармати “Ніка” і електромагнітної зброї інших видів. Військові експерти стверджують, що зафіксувати на відеокамеру процес роботи електромагнітної зброї неможливо. Електронна апаратура в зоні дії генератора “Ніки” моментально виходила із ладу.

Чи застосовувалася проти польського літака Ту-154 високочастотна електромагнітна зброя, в тому числі і переносна гармата “Ніка”, про застосування якої, згідно отриманої мною конфіденційної інформації, говорив генерал Іванов, необхідно провести міжнародну незалежну експертизу електронного і електричного обладнання, скла кабіни і ілюмінаторів та обшивки літака, які до цього часу разом з іншими уламками Росія не повернула Польщі.

Якщо гарматою “Ніка” робилася атака на літак, то на зазначених його фрагментах обов’язково будуть виявлені сліди її застосування, які не можливо знищити.

Аналіз зазначених фактичних даних і конфіденційної інформації дає підстави зробити такий висновок: ймовірність застосування високочастотної електромагнітної гармати “Ніка” проти польського літака Ту-154 і виведення із ладу його електронної і електричної систем — ДУЖЕ ВИСОКА.

Спростувати цей висновок можна лише результатами незалежної експертизи. Щоб її провести Росія повинна повернути Польщі всі уламки літака і в першу чергу, електронне і електричне обладнання, скло кабіни, ілюмінатори, їх осколки і обшивку літака.

Нагадаю, свій висновок, що польський літак був підірваний у повітрі термобаричним зарядом, який я обнародував ще у квітні 2016 року, був підтверджений висновками незалежних експертів в 2018 і 2019 роках, які на фрагментах літака виявили сліди вибухівки.

Детально про це я опублікував в “Українському репортері” у статті “Літак з президентом Польщі Качинським був підірваний термобаричним зарядом. Тих, хто вижив — пристрелили”.

Хакери-диверсанти

Технічні спеціалісти ГРУ (хакери-диверсанти) мали змінити кут нахилу глісади, проникнувши за допомогою спеціальної електронної апаратури в радіолокаційну систему посадки (РСП-6М2), яка знаходиться на вежі аеропорту “Смоленськ-Північний” та контролюється керівником польотів і керівником зони посадки, а також в аналогічну систему польського літака Ту-154 перед заходом на посадку, на екрані якої командир і штурман стежать за посадкою.

За твердженням спеціалістів, це робиться паралельно і одночасно за допомогою сучасних комп’ютерних технологій, і, що важливо, побачити цю підміну або збій на моніторі (екрані) вежі і літака практично неможливо.

За свідченнями військових льотчиків, ТУ-154 «йшов на посадку, як винищувач — під кутом нахилу 6-8°». Тобто під значно більшим кутом нахилу глісади (КНГ), ніж необхідний (3°). Нормальною розрахунковою вертикальною швидкістю при посадці вважається 3,5 — 4 м/с, в той час, як літак президента Качинського заходив на посадку з вертикальною швидкістю 8 м/с — в двічі швидше допустимої норми.

Завищеною була і горизонтальна швидкість посадки — 83,5 м/с проти 58,8м/с, яка була при посадці цього ж літака 7 квітня 2010 року на цьому ж аеродромі. В обох випадках літак саджав його командир А. Протасюк.

Експерти не виключають, що хакери-диверсанти, які прибули в Смоленськ, вчинили в курсо-глісадних системах (КГС) літака і на вежі аеродрому маніпуляції.

Через туман екіпаж літака, керівник польотів і керівник зони посадки візуально не бачили, під яким кутом Ту-154 заходить на посадку і чи дійсно він йде по глісаді. Вони постійно повторювали екіпажу, що літак заходить на посадку “по курсу, на глісаді”.

Екіпажу літака візуально бачити, як він насправді заходить посадку (чи дійсно “по курсу, на глісаді”, чи ні) заважав штучно створений сильний туман, через який екіпаж не міг орієнтуватися наземними орієнтирами. Командир Ту-154 капітан Аркадіуш Протасюк повністю довіряв керівнику польотів підполковнику Павлу Плісніну і керівнику посадки майору Віктору Риженку, які були на вежі аеропорту “Смоленськ-Північний”. Останній постійно повторяв, що літак заходить на посадку правильно — “по курсу, на глісаді”.

У січні 2012 року у вечірній програмі ТСН телеканалу «1+1» був показаний сюжет, в якому спеціалісти при допомозі комп’ютерної графіки продемонстрували, як можна при допомозі радіостанції з програмним управлінням змінювати висоту і кут посадки (глісаду) літака і призвести його до катастрофи.

Для більш глибокого уявлення, як це відбувається на практиці, рекомендую ознайомитися зі статтею+відео Дена Ґудіна (Dan Goodin) “Системи радіонавігації, які використовують літаки для безпечної посадки, небезпечні і схильні до зламу. Сигнал, по якому літаки знаходять посадкову смугу, можна підробити за допомогою рації”.

В статті зазначається, що декілька приземлень, які мало не привели до катастрофи, демонструють небезпеку відмов КГС. В 2011 році політ SQ327 сингапурських авіаліній з 143-ма пасажирами і 15-ю членами команди на борту несподівано нахилися вліво, знаходячись в 10 метрах над посадковою смугою в аеропорту Мюнхена (ФРН). Після посадки Боїнг 777-300 відхилився вліво, потім повернув направо, пересік осьову лінію, і зупинився, коли шасі знаходилися в траві справа від посадкової смуги (див. фото).

У звіті про цей інцидент, опублікованому німецькою федеральною комісією по розслідуванню пригод з повітряними судами, написано, що літак промахнувся мимо точки посадки на 500 метрів. Слідчі встановили, що одним із винуватців пригоди стало викривлення сигналів курсового посадочного радіомаяка літаком, який в цей час злітав.

Ця авіаційна подія підкреслила серйозність відмови систем КГС. Серед інших інцидентів з відмовою КГС, яка ледве не закінчилася трагічно, є новозеландський рейс NZ 60 в 2000 році і політ компанії Ryanair FR3531 в 2013 році. На відео пояснюється, що пішло не так в останньому випадку (див. відео в зазначеній статті):

Англійський дослідник Рон Браш (Ron Brash) на конференції в Лондоні, присвяченій авіаційній кібербезпеці заявив: “Зона загрози безпровідного зв’язку/RF (радіозв’язку), можу вас запевнити, залишається швидше в авіації чим в інших критичних інфраструктурах” (“The threat arena is going wireless/RF, and I dare say faster in aviation than other critical infrastructure» — див. тут):

На комп’ютерній графіці Рон Браш продемонстрував способи і можливості сучасних технологій проникнення в КГС літака і зміну курсу глісади його посадки, запрограмовану на катастрофу (див. схему).

Технічні спеціалісти ГРУ (хакери-диверсанти) мали змінити кут нахилу глісади, проникнувши за допомогою спеціальної електронної апаратури в радіолокаційну систему посадки (РСП-6М2), яка знаходиться на вежі аеропорту “Смоленськ-Північний” та контролюється керівником польотів і керівником зони посадки, а також в аналогічну систему польського літака Ту-154 перед заходом на посадку, на екрані якої командир і штурман стежать за посадкою.

За твердженням спеціалістів, це робиться паралельно і одночасно за допомогою сучасних комп’ютерних технологій, і, що важливо, побачити цю підміну або збій на моніторі (екрані) вежі і літака практично неможливо.

За свідченнями військових льотчиків, ТУ-154 «йшов на посадку, як винищувач — під кутом нахилу 6-8°». Тобто під значно більшим кутом нахилу глісади (КНГ), ніж необхідний (3°). Нормальною розрахунковою вертикальною швидкістю при посадці вважається 3,5 — 4 м/с, в той час, як літак президента Качинського заходив на посадку з вертикальною швидкістю 8 м/с — в двічі швидше допустимої норми.

Завищеною була і горизонтальна швидкість посадки — 83,5 м/с проти 58,8м/с, яка була при посадці цього ж літака 7 квітня 2010 року на цьому ж аеродромі. В обох випадках літак саджав його командир А. Протасюк.

Експерти не виключають, що хакери-диверсанти, які прибули в Смоленськ, вчинили в курсо-глісадних системах (КГС) літака і на вежі аеродрому маніпуляції.

Через туман екіпаж літака, керівник польотів і керівник зони посадки візуально не бачили, під яким кутом Ту-154 заходить на посадку і чи дійсно він йде по глісаді. Вони постійно повторювали екіпажу, що літак заходить на посадку “по курсу, на глісаді”.

Екіпажу літака візуально бачити, як він насправді заходить посадку (чи дійсно “по курсу, на глісаді”, чи ні) заважав штучно створений сильний туман, через який екіпаж не міг орієнтуватися наземними орієнтирами. Командир Ту-154 капітан Аркадіуш Протасюк повністю довіряв керівнику польотів підполковнику Павлу Плісніну і керівнику посадки майору Віктору Риженку, які були на вежі аеропорту “Смоленськ-Північний”. Останній постійно повторяв, що літак заходить на посадку правильно — “по курсу, на глісаді”.

У січні 2012 року у вечірній програмі ТСН телеканалу «1+1» був показаний сюжет, в якому спеціалісти при допомозі комп’ютерної графіки продемонстрували, як можна при допомозі радіостанції з програмним управлінням змінювати висоту і кут посадки (глісаду) літака і призвести його до катастрофи.

«Грушники» не підозрювали, що згодом вони також будуть ліквідовані у різний спосіб. Детально про це описано у статті “Літак з президентом Польщі Качинським був підірваний термобаричним зарядом. Тих, хто вижив — пристрелили” на сайті “Український репортер”.

“Туман яром, туман долиною…”

Технічні спеціалісти ГРУ (хакери-диверсанти) мали змінити кут нахилу глісади, проникнувши за допомогою спеціальної електронної апаратури в радіолокаційну систему посадки (РСП-6М2), яка знаходиться на вежі аеропорту “Смоленськ-Північний” та контролюється керівником польотів і керівником зони посадки, а також в аналогічну систему польського літака Ту-154 перед заходом на посадку, на екрані якої командир і штурман стежать за посадкою.

За твердженням спеціалістів, це робиться паралельно і одночасно за допомогою сучасних комп’ютерних технологій, і, що важливо, побачити цю підміну або збій на моніторі (екрані) вежі і літака практично неможливо.

За свідченнями військових льотчиків, ТУ-154 «йшов на посадку, як винищувач — під кутом нахилу 6-8°». Тобто під значно більшим кутом нахилу глісади (КНГ), ніж необхідний (3°). Нормальною розрахунковою вертикальною швидкістю при посадці вважається 3,5 — 4 м/с, в той час, як літак президента Качинського заходив на посадку з вертикальною швидкістю 8 м/с — в двічі швидше допустимої норми.

Завищеною була і горизонтальна швидкість посадки — 83,5 м/с проти 58,8м/с, яка була при посадці цього ж літака 7 квітня 2010 року на цьому ж аеродромі. В обох випадках літак саджав його командир А. Протасюк.

Експерти не виключають, що хакери-диверсанти, які прибули в Смоленськ, вчинили в курсо-глісадних системах (КГС) літака і на вежі аеродрому маніпуляції.

Через туман екіпаж літака, керівник польотів і керівник зони посадки візуально не бачили, під яким кутом Ту-154 заходить на посадку і чи дійсно він йде по глісаді. Вони постійно повторювали екіпажу, що літак заходить на посадку “по курсу, на глісаді”.

Екіпажу літака візуально бачити, як він насправді заходить посадку (чи дійсно “по курсу, на глісаді”, чи ні) заважав штучно створений сильний туман, через який екіпаж не міг орієнтуватися наземними орієнтирами. Командир Ту-154 капітан Аркадіуш Протасюк повністю довіряв керівнику польотів підполковнику Павлу Плісніну і керівнику посадки майору Віктору Риженку, які були на вежі аеропорту “Смоленськ-Північний”. Останній постійно повторяв, що літак заходить на посадку правильно — “по курсу, на глісаді”.

У січні 2012 року у вечірній програмі ТСН телеканалу «1+1» був показаний сюжет, в якому спеціалісти при допомозі комп’ютерної графіки продемонстрували, як можна при допомозі радіостанції з програмним управлінням змінювати висоту і кут посадки (глісаду) літака і призвести його до катастрофи.

На думку експертів, це найсприятливіші умови, за наявності високої вологості повітря (в той ранок вона була близько 90%), спровокувати створення так званого теплого туману (туман випаровування).

Розподілення температур 10 квітня 2010 року в Смоленську було таким:

Згідно з графіком температури на сонячній стороні (сірий графік) в районі 8-ї годин ранку виглядало сонце. Але після 10-ї години графіки на сонячній і тіньовій стороні зрівнялися, що засвідчує про те, що сонця зовсім не було. Мінімальна температура повітря в Смоленську була в діапазоні від 8 до 12 годин ранку.

У метеорологічному центрі «Фобос» повідомляли, що о 7-й годині ранку в суботу, 10 квітня 2010 року, в районі Смоленська погода була «робоча». Була зафіксована «димка» з видимістю 4 км і «поле підвищеного тиску».

О 9:15 в аеропорту «Смоленськ-Північний», який уже був у густому тумані, приземлився польський літак ЯК-40 з представниками ЗМІ. У цей час, за даними метеорологів, вологість повітря досягла 92%, а о 9:40 на аеродромі і навколо нього туман несподівано став майже з нульовою видимістю.

На момент авіакатастрофи, о 10:41, фактична погода, за даними «Фобос», була такою: «10-бальна слоїста хмарність, з нижньою межею хмар 80 метрів (вертикальна видимість) і видимістю менше 800 метрів (горизонтальна видимість), а в окремі моменти до 500 метрів. Місцеві синоптики виписали штормове попередження про погану видимість з 10-ї до 12-ї години.

Експерти стверджують, що тумани “випаровування” утворюються при достатній плюсовій температурі, тобто «теплий» туман буде густим, а «холодний» — прозорішим. Ось для чого було підпалено торішні суху траву і листя навколо аеродрому.

Журналісти Олександр Осадчий (Смоленськ) і Роман Чернов (Самара) у своїй публікації «Політ в один кінець» (газета «Коммерсантъ» від 12.04.2010 р.) зазначали: «Очевидці стверджували, що на момент катастрофи літака видимість через сильний туман була дуже погана, предмети можна було розгледіти на відстані не більше сотні метрів. Колишній бортмеханік, нині охоронець автостоянки, яка примикає до аеропорту «Північний», розповів, що він чергував у той ранок. До десятої години туман значно збільшився. Плюс навколо території аеродрому горіла суха трава і білий дим ще більше погіршував видимість».

У нашому випадку «теплий туман» на аеродромі можна було створити за допомогою аерозольних генераторів, встановлених на автомобілях ТДА різних модифікацій, які знаходяться на озброєнні ЗС РФ. Генератори створюють непроглядну аерозольну завісу до 1000 метрів (див. фото).

Для створення штучного туману (аерозольної завіси) автомобілі ТДА були розміщені біля технічних будівель аеропорту “Смоленськ-Північний” і в лісних насадженнях з підвітряної сторони.

Як вони працюють, ви можете переконатися, подивившись відеоролик військових навчань в Росії під час створення аерозольної туманно-димової завіси на суші і воді та, як за допомогою димових шашок він підсилюється, отримуючи рудуватий колір.

https://youtu.be/87qq-kyPjoc

Очевидці, які були поруч з аеродромом “Смоленськ-Північний” 10 квітня 2010 року, переглянувши це відео, засвідчили, що туман над аеропортом і в місті був таким же як і на відео. При цьому мешканці Смоленська зазначили, що над аеродромом туман був значно густішим і з рудим забарвленням і з їдким неприємним димовим запахом.

На цьому відео ви побачите як під час навчань під Самарою військові накрили аерозольним туманом і димовою завісою місцевість площею у 5 тис. квадратних метрів і сховали від авіації умовного противника на годину великий залізничний вузол. Це було показано в новинах по місцевому телебаченню (див. тут):

https://youtu.be/PZdRmM8OTTY

Створений військовими штучний туман під час навчань в Саратовській області поширився аж до обласного центра, де був зафіксований на відео реєстратор автомобіля (див. тут):

https://www.youtube.com/watch?v=ohoPVdtD9Qs&feature=share

Для підсилення аерозольного туману військові змішують його з димом, який створюють генератори автомобіля ДТА-М (аерозольне маскування димопуск), що повністю ховає військові аеропорти від візуального бачення.

Рудий відтінок туману, який бачили керівники групи польотів на аеродромі “Смоленськ-Північний”, засвідчує, що для підсилення густоти штучного туману використали ще й військові димові шашки, а також спеціальну суміш, яка спалювалася у вихідний день в печі заводу, розташованого поруч з аеродромом. З труби заводу хвилями йшов густий дим рудого кольору, на який звернув увагу керівник польотів Павло Плюснін.

«Такого дивного туману я ще не бачив…»

Аналізуючи метеорологічні умови, фахівці однозначно стверджують, що видимість над аеродромом «Смоленськ-Північний» не була нульовою. Менш ніж за годину до цього тут, без особливих проблем, з першого заходу сів польський літак Як-40 і лише потім туман почав швидко слатися по землі і згущуватись.

Є чимало свідчень очевидців про незвичайні характеристики для природного туману: його рудуватий колір, димовий запах, як він неочікувано з’явився над аеродромом за півтори години до запланованого приземлення польського літака Ту-154, і так само швидко (як і з’явився) розвіявся після катастрофи.

Згідно з цими свідченнями, одразу після зникнення “дивного” туману на звичайній висоті стало видно хмари, проблиски голубого неба і сонця, що, за висновками експертів, НЕ Є СУМІСНИМ з природним туманом.

Несподівана поява і зникнення «смоленського туману» були сфотографовані супутниками. Фахівці відзначили, що на супутникових знімках зафіксовано густу концентрацію туману саме в районі аеропорту «Смоленськ-Північний» (див. фото) і в радіусі приблизно декількох кілометрів навколо нього. На аеродромі “Смоленськ-Південний” такого “дивного” густого туману з рудуватим забарвленням не було.

Спецкор газети «Коммерсантъ» Андрій Колесников вказував, що коли під вечір 10 квітня він підлітав до Смоленська, то при зниженні на посадку на аеродром “Південний” побачив, що на землі все димилося, а навколо аеродрому «Північний» горить трава.

Зауважу, що незначні місця загоряння після падіння польського літака і деякі його уламки, які горіли, були швидко погашені пожежниками.

За даними архіву погоди на 10 квітня 2010 року, вранці (о 7:00) практично в усьому Смоленському регіоні стояла ясна погода — з горизонтальною дальністю видимості від 1 до 10 км (у Смоленську — 4 км) і висотою основи самих низьких хмар 2-2,5 км. Винятком була лише Єльня, в якій горизонтальна дальність видимості була 600 метрів.

«Приблизно о 8:30 я йшов на парковку і ще подумав, яка погода — небо чисте, сонечко, трішки прохолодно, але в цілому чудово. Близько 10:30 (за 11 хвилин до загибелі літака — Г. О.!) був у центрі біля Губерського, коли раптом несподівано навалився густий туман, як у фільмі «Імла» і потім десь ближче до обіду він також різко розсіявся. Близько 11-ї години промчала ціла гвардія карет «швидкої» і пожежних. Потім я дізнався, що трапилося. Щиро співчуваю полякам», — це свідчення одного з мешканців Смоленська.

В російських соціальних мережах, на одному з форумів, на якому обговорювалися причини катастрофи Ту-154, було повідомлення, що невідомі спеціалісти відразу після авіакатастрофи взяли проби “дивного” туману на аеродромі “Смоленськ-Північний”. Лабораторний аналіз показав, що в тумані була велика концентрація різних хімічних сполук, які використовуються для створення аерозольної туманно-димової завіси.

Через декілька днів ця інформація ЗНИКЛА з сайту форуму.

Близько 9-ї ранку 10 квітня керівник зони посадки Віктор Риженко, повернувшись до диспетчерської після обходу аеродрому, заявив керівникові польотів Павлу Плюсніну: «Ситуація швидко погіршується. Що відбувається, зрозуміти не можу, але всі літаки потрібно завертати. Я такого дивного туману ще не бачив ніколи…».

Всі очевидці відзначають одну особливість. Вранці туману не було. Потім він несподівано з’явився в районі аеропорту “Смоленськ-Північний”, який розташований в 3 км північніше залізничної станції Смоленськ. Туман різко почав поширюватися по місту, згущатися і приблизно з 10:30 до 11:30 був максимально непрозорим — клубками котився по землі, видимість була лише декілька десятків метрів, максимум — сотня, автомобілі їхали по місту і в аеропорт з увімкненими фарами (див. фото).

Після 12-ї години туман швидко зник, з’явилось небо і сонце. Саме в проміжок часу, коли літак президента Польщі повинен був приземлитися (10:30 — 10:50), аеропорт “Смоленськ-Північний” був накритий самим сильним туманом.

На відео ви можете побачити як туман різко почав розвіюватися через 30 хвилин, коли на місце падіння уламків літака прибули пожежники (див. тут).

«Смоленськ закритий…»

09:45, польський Ту-154 у повітрі вже 18 хвилин. Летить над Польщею, наближається до кордону з Білоруссю. Але екіпаж літака НЕ МАЄ жодних даних про погодні умови у Смоленську. НЕ ЗНАЄ, що транспортний літак ІЛ-76 з автотранспортом і охороною на борту для польської делегації ЗАВЕРНУЛИ на аеродром у Твер (приземлився у Внуково), а польський Як-40 приземлився і чекає в аеропорту «Смоленськ-Північний» президента Леха Качинського. Москва навмисно замовчувала цю інформацію.

Відправка Іл-76 на запасний аеродром означала фактичний зрив реквієму пам’яті на меморіальному комплексі “Катинь” у призначений час. Адже без автотранспорту, який був на борту Іл-76, польська делегація на чолі з президентом Качинським не змогла б добратись до Катині. Окрім того, Качинський залишався без російської Федеральної служби охорони, представники якої летіли в цьому літаку.

За сценарієм Кремля, посадка Іл-76 не планувалась, вона лише вміло імітувалась. До заходу на посадку повторно Іл-76 кружляв над Смоленськом 10 хвилин: з 09:29 (дана команда зайти на посадку вдруге) до 09:39 (команда йти на запасний аеродром). Погода погіршувалася з кожною хвилиною. Густий рудуватий туман ішов хвилями.

За деякими даними, за цей час з літака Іл-76 додатково був розпилений аерозоль (хімічні сполучення, у тому числі і з срібла) для більшого підсилення штучного туману.

В Інтернеті був оприлюднений фрагмент аудіо розмови командира літака Іл-76 Фролова не з керівником польотів аеропорту «Смоленськ-Північний», а з невідомим (швидше за все, з Москви), який був дуже схожий на доповідь начальнику (цитую мовою оригіналу): «Сброс завершил, возвращаюсь…». Потім цей аудіозапис розмови ЗНИК із соціальних мереж.

Розпилення аерозолю, на думку фахівців, підтверджується тим, що після відльоту Іл-76 на запасний аеродром погода відразу різко погіршилася, видимість стала майже нульовою, а полковник Микола Краснокутський сказав керівнику польотів Павлу Плюсніну: «Смоленськ закритий».

Вищезазначений аналіз фактичних даних дає підстави зробити однозначний висновок: «дивний” смоленський туман з рудим відтінком був штучно створеним.

Звертаю увагу на одну дуже важливу (на мою думку) встановлену обставину. Мені вдалося ознайомитися з російською військовою телеграмою під назвою “Ракета” від 31 березня 2010 року з наказом виділити Іл-76 «для забезпечення спеціальних заходів» в Смоленську. Телеграму підписав генерал-майор Володимир Бенедиктов (на фото), який був головним відповідальним (куратором) за забезпечення безпеки польоту польського Ту-154 в повітряному просторі Росії. На цю обставину звернули увагу і польські ЗМІ.

З генералом Бенедиктовим, який знаходився у Москві, на зв’язок виходили полковник Микола Краснокутський, керівник групи керівництва польотів і його підлеглі на аеродромі «Смоленськ-Північний».

«Товаришу генерал, підходить ( мова йде про Ту-154 – Г. О.) до траверсу, все включено», – доповідав полковник Краснокутський перед самою катастрофою польського літака, але що означає «все включено» – точно невідомо. Можливо, мались на увазі прожектори.

Відомо інше – після завершення операції зі знищення польського літака, загибелі президента Польщі Леха Качинського і всієї делегації — Бенедиктов отримав звання генерал-лейтенанта, а 7 січня 2013 року був призначений командуючим Військово-транспортної авіації ЗС РФ.

«Що за чортівня?»

Виникає професійне запитання: чи допитали польські слідчі командира літака Іл-76 Фролова, його екіпаж і тих, хто перебував на його борту, про обставини появи “дивного” туману? Що означає фраза «Сброс завершил, возвращаюсь…» і кому він про це доповідав?

Побачивши, як Іл-76 пролетів за кілька метрів від посадкової смуги і зник у тумані, керівник посадки Риженко в істериці закричав у мікрофон: «Відхід на друге коло! Відхід!».

Звертаючись до керівника польотів Плюсніна, керівник зони посадки Риженко запитав: «Що за чортівня? То туман, то дим із труби заводу. Видимість то 1200, то раптом — повний нуль. Добре, що Іл не сів, а то б його винесло далеко за смугу».

Командир і другий пілот літака Іл-76, судячи з їхньої розмови, яка зафіксована на записах, були вражені від побаченого під літаком при заході на посадку і почутих слів керівника зони посадки: «1, на курсі і глісаді». Посадкова смуга миттєво зникла, пропала і втопилася в рудій темно-сірій масі туману і диму. І тут же пролунав нервовий крик Плюсніна: «Відхід на друге коло! На друге коло!», «На друге коло!».

Поява не прогнозованого, “дивного” за рудим кольором і «поведінкою» туману вивела із психологічної рівноваги керівника польотів Плюсніна і керівника зони посадки Риженка — на записах чути їхні крики і лайку.

Із розшифровки розмов керівника польотів Плюсніна з генералом Сухарєвим і військовими диспетчерами аеропорту «Смоленськ-Північний»: «У прогнозі туману не було, а за 20 хвилин усе накрило, вологість 80%. Робили локацію, все було чисто безхмарно, видимість більше 10. Були видані всі дозволи. У прогнозі нічого про туман немає, і раптом, ні з того, ні з цього понесло… Не можна його тут саджати…».

Коментар: «10» означає видимість 10 км, «його» – мався на увазі польський президентський літак Ту-154.

Акцентуємо особливу увагу на фразі Плюсніна: “Не можна його тут саджати…».

Це означає, що він як керівник польотів, відповідно до правил і інструкцій, ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ був негайно ЗАКРИТИ аеропорт, ЗАБОРОНИТИ посадку польського літака і ВІДПРАВИТИ його на запасний аеродром у Внуково! Без будь яких обговорень з Москвою і командиром літака Ту-154!

До катастрофи Ту-154 залишалося 56 хвилин. Погода на аеродромі погіршилася ще сильніше, нервова напруга в диспетчерській була на межі нервового зриву. При заході на посадку польського літака Як-40 команди доводилося повторювати, бо росіяни не володіли англійською і польською мовами, а командир Як-40 погано знав російську.

Були допущені й серйозні помилки: коли керівник зони посадки Риженко двічі повторював команду «Відхід на друге коло!», то польський літак уже приземлився, пробіг по посадковій смузі і зупинився.

Згодом полковник Краснокутський повідомить оперативного чергового МО Росії про появу несподіваного туману і про те, що ІЛ-76 з автотранспортом для польської делегації не зміг приземлитись і просить передати екіпажу польського літака Ту-154, що «аеропорт закрило туманом» та інформує про ще «більше погіршення горизонтальної видимості до 300-400 метрів при мінімумі на аеродромі 1000 метрів». Оперативний черговий обіцяє зв’язатися з Головним центром повітряного руху, який розташований в Москві.

За кілька хвилин Плюснін доповідає оперативному черговому Міноборони, що потрібно негайно уточнити для польського президентського літака запасний аеродром, тому що в них немає погоди для його прийому і він не бачить покращення. Черговий повідомив, що Москва прийме Ту-154 у «Внуково».

Смертельна пастка

О 10:22 (за 19 хвилин до загибелі!) польський Ту-154 вперше виходить на зв’язок із Московським диспетчерським центром і повідомляє про проходження навігаційного пункту ASKIL на висоті 3900 метрів і готовність до подальшого зниження для заходу на Смоленськ. Із цього моменту Ту-154 переходить в управління Москви. Там знають, що у Смоленську стоїть туман із майже нульовою видимістю, що польський літак є ВІЙСЬКОВИМ і за таких погодних умов саджати його ЗАБОРОНЕНО, аеропорт «Смоленськ-Північний» також ВІЙСЬКОВИЙ і його потрібно ЗАКРИТИ, а президентський літак — ВІДПРАВИТИ на вже визначений запасний аеродром «Внуково» — без спроби заходу на посадку в Смоленську.

Проте Москва дозволяє командиру Ту-154 зниження до 3600 метрів і рекомендує екіпажу зв’язатись із диспетчерами аеропорту «Смоленськ-Північний» для погодження посадки. Кремль заводив польський літак у смертельну пастку диверсантів ГРУ, як Іван Сусанін завів “загін ляхів” у ліс зимою 1613 року (що і передбачалось операцією «ІС» — «Іван Сусанін»). Детально про це я опублікував в «Українському репортері», у статті “Подробиці ліквідації президента Польщі Качинського під кодовою назвою “ІС”.

Керівнику польотів аеропорту «Смоленськ-Північний» підполковнику Плюсніну Москва запропонувала дозволити польському літаку здійснити захід на посадку. Для цивільних авіадиспетчерів це була б лише рекомендація, але для військових це — наказ, який потрібно виконувати, а не обговорювати!

Тож о 10:22 (за 19 хвилин до загибелі літака!) Плюснін отримує інформацію, що польський борт летить до Смоленська за наказом Москви. Плюснін через диспетчера аеропорту «Південний» передає Москві (так як прямого зв’язку з нею не мав!), що в Смоленську сильний туман і просить, щоб Москва дала команду екіпажу Ту-154 НЕ ЛЕТІТИ у Смоленськ, а відразу йти на запасний аеродром у Внуково.

Згідно з вимогами нормативних актів керівник польотів, підполковник Плюснін ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ був не просити Москву, а негайно закрити аеропорт “Смоленськ-Північний” і відправити польський літак на завчасно визначений Москвою запасний аеродром Внуково!

Плюснін не знав, що в Москві був свій план щодо Леха Качинського, тому вона і «сплавила» польський літак під контроль і відповідальність військових диспетчерів аеропорту «Смоленськ-Північний», які були використані спецслужбами в «темну» в операції, яка передбачала крайній варіант — знищення президента, політичної і військової еліти Польщі, які були на борту літака Ту-154.

Екіпаж Ту-154 вперше вийшов на зв’язок зі Смоленськом о 10:23 (за 18 хвилин до загибелі!). Плюснін доповів Краснокутському (10:30 — за 11 хвилин до загибелі ТУ-154!), що Москва зобов’язує їх завести польський літак на посадку.

О 10:37 (за 4 хвилини до загибелі Ту-154!) Краснокутський говорить, що туман «повністю сів…». Звертаючись до Павла Плюсніна, він говорить: «Воно ще гірше стало, подивись Пашо… Він не зайде…».

Замість наказу негайно заборонити посадку і відправити польський літак на запасний аеродром, полковник Краснокутський (після розмови з генералом Бенедиктовим) несподівано дає підполковнику Плюсніну неправомірну, злочинну команду: «Ти, головне, дай йому друге коло, значить, друге коло і все, а там далі сам прийняв рішення, нехай сам і вирішує!».

Не рекомендувати, а забороняти!

Погодний мінімум в аеропорту «Смоленськ-Північний» для посадки літаків 10 квітня 2010 року був встановлений 100 метрів (по вертикалі) і 1000 метрів (по горизонталі).

Оскільки військовий аеродром приймав військовий літак Ту-154М, то за погодних умов, які несподівано виникли (видимість до 50 метрів по вертикалі і до 400 метрів по горизонталі), відповідно до вимог чинних російських Федеральних авіаційних правил польотів у повітряному просторі РФ та Інструкції організації польотів на військовому аеродромі, аеропорт «Смоленськ-Північний» необхідно було НЕГАЙНО ЗАКРИТИ, командиру літака Ту-154 ЗАБОРОНИТИ ПОСАДКУ і ВІДПРАВИТИ його на запасний аеродром у Внуково!

Керівник польотів підполковник Плюснін ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ був НЕ ВИКОНУВАТИ явно злочинний наказ Москви і полковника Краснокутського дозволити командиру польського літака Ту-154М “друге коло”, а ЗАБОРОНИТИ його посадку, коли він вперше вийшов з ним на зв’язок (о 10:23 — за 18 хвилин до його загибелі!) і ВІДПРАВИТИ президентський борт на запасний аеродром.

Російські експерти-авіатори одностайні в тому, що у військовій авіації, на відміну від цивільної, рішення приймає КЕРІВНИК ПОЛЬОТІВ, а не КОМАНДИР повітряного судна і ніхто не вправі втручатися в діяльність керівника польоту. НІХТО!

Так, екскерівник Єдиної системи управління повітряним рухом зі стажем роботи понад 25 років, полковник запасу Сергій Донець та колишній керуючий справами Міжнародного аеропорту «Волгоград» Леонід Кіслєр категорично заявляють, що керівник польотів військового аеропорту з моменту отримання інформації про те, що погодні умови видимості нижчі за мінімум аеродрому, зобов’язаний був не рекомендації давати, а в наказовому порядку заборонити зниження літака і відправити його на запасний аеродром.

Особливо привертаю вашу увагу на експертні оцінки і висновки заслуженого штурмана-випробувача СРСР Олега Коршунова, який 38 років пропрацював у конструкторському бюро “Антонова”. Літав майже на всіх літаках підприємства — починаючи від Ан-2 і закінчуючи найбільшим у світі літаком Ан-225 “Мрія”.

Коршунов стверджує, що у звіті російської урядової комісії з розслідування причин катастрофи польського літака Ту-154 (яку очолював Путін — Г. О.), безліч підтасовок і фальсифікацій. Їхнє завдання — будь якою ціною відвести звинувачення від членів групи керівництва польотами (ГКП) аеропорту “Смоленськ-Північний”.

Наприклад, у своїх висновках Комісія написала буквально таке: “Робота ГКП щодо забезпечення приземлення на причину авіаційної події не вплинула; рівень професійної підготовки фахівців ГКП аеродрому Смоленськ-Північний відповідав вимогам керівних документів”.

Коршунов же вважає, що «їхня кваліфікація є досить низькою, а дії щодо управління повітряним рухом того фатального дня не тільки не професійними, але й злочинними”.

Усупереч сформованій Комісією думці про непричетність до катастрофи членів ГКП, відповідально заявляю: саме вони з усіх сил “допомагали” розбитися екіпажу польського Ту-154,- наголосив Олег Коршунов.

Ця група у складі керівника польотів підполковника Павла Плюсніна і керівника зони приземлення (КЗП) майора Віктора Риженка заводила на приземлення три літаки. Разом із ними на стартово-командному пункті аеродрому був ще третій учасник подій, так званий координатор, полковник Микола Краснокутський – стройовий пілот, заступник командира авіабази в Твері.

На думку Коршунова, безліч чинників свідчить, що кваліфікація Плюсніна і Риженка була набагато нижчою від вимог, яким вони мали відповідати. Вони абсолютно не розуміли фразеології радіообміну англійською мовою. Тільки за цим параметром формально вони не мали права працювати з іноземними бортами.

З осіб, які були на стартово-командному пункті, тільки Плюснін був місцевим. Риженко та Краснокутський прибули до Смоленська за кілька днів до запланованого візиту президента Польщі Качинського. Причому Риженко почав роботу, не ознайомившись з інструкцією з виконання польотів та не пройшовши стандартної процедури допуску до керування польотами на незнайомому для нього аеродромі.

Олег Коршунов наголошує, що уже після “кострубатого” приземлення літака Як-40 і першої невдалої спроби заходу на приземлення Іл-76 Плюснін мав зрозуміти, що очолювана ним група не в змозі організувати чітку і злагоджену роботу з управління повітряним рухом. У цій ситуації його святим обов’язком було ПРИПИНИТИ прийом повітряних суден через метеоумови, які стали до часу прибуття Іл-76 набагато гіршими від затвердженого для цього аеродрому метеомінімуму 100х1000 метрів (це мінімальні значення вертикальної та горизонтальної видимості на смузі, під час яких дозволено здійснювати зліт і приземлення літаків).

«Злочинні дії Плюсніна я вбачаю ще й у тому, що він повідомляв екіпажам НЕДОСТОВІРНІ дані про видимість, провокуючи їх на невиправдані дії і наражаючи тим самим на смертельний ризик. Наприклад, екіпаж Іл-76, маючи інформацію про те, що видимість становить 1000 метрів, двічі безуспішно намагався зайти на приземлення за фактичної горизонтальної видимості 300–500 метрів, а Ту-154 заходив на посадку, коли реальна видимість не перевищувала 150 метрів. Інформацію про видимість 400 метрів екіпаж отримав під час першого сеансу зв’язку (о 10:23, за 18 хв. до загибелі — Г. О.) Надалі його жодного разу не поінформували про погіршення видимості”,- зазначає Коршунов.

Далі. Комісія Путіна стверджувала, що командир Ту-154 проігнорував попередження керівника польотів і, незважаючи на його заборону, вирішив саджати літак…

Це — явне лукавство,- стверджує Коршунов. «Попередження» Плюсніна прозвучало так: “Видимість на аеродромі 400 метрів, умов для прийому немає”. Справа в тому, що такі повідомлення є винятково ІНФОРМАТИВНИМИ, а зовсім НЕ ЗАБОРОННИМИ! Тому екіпаж мав усі підстави не змінювати план польоту, адже погода до моменту прибуття на аеродром могла покращитися до прийнятних значень.

Висновок заслуженого штурмана-випробувача Олега Коршунова: “У Плюсніна було достатньо часу від першого сеансу зв’язку і до прибуття літака на схему аеродрому (цілих 18 хвилин — Г. О.), щоб виголосити одну-єдину фразу: “Аеродром закрито через метеоумови, йдіть на запасний аеродром”. Але він цього не зробив. Спрацював чинник “тремтячих колін” в очікуванні відповідної команди від високого начальства, яка так і не надійшла».

Зауважу, що такої команди від “високого начальства з Москви” і не могло надійти. У Путіна був свій план щодо літака з польським президентом Качинським — ЗНИЩИТИ!

Навіть другий невдалий захід Іл-76 на посадку, після якого його екіпаж перестав випробовувати долю і пішов на запасний аеродром, не став для Плюсніна застереженням. Навпаки, в умовах погіршення видимості було ухвалено не лише абсолютно абсурдне, а ЗЛОЧИННЕ рішення — дозволити спробу заходу екіпажу літака Ту-154 на посадку. Те, що захід був санкціонований тільки до висоти ухвалення рішення 100 метрів, жодною мірою не є виправданням, про що свідчать репліки полковника Краснокутського,- зазначив Коршунов.

Ось, що він доповідав телефоном якомусь генералові (генерал-майору Бенедиктову — Г. О.) в той момент, коли Ту-154 виконував розворот на курс приземлення: “Ну, сів узагалі туман, 200 метрів видимість, навіть менше… 150, ну повністю сів… І погіршується й погіршується. Він не зайде, куди йому заходити?!”

”У цих словах звучить повна приреченість. Справді, куди йому заходити, а головне – навіщо?! Адже успішний захід на приземлення у таких умовах був майже неможливий. Попри це ні в Плюсніна, а ні в Краснокутського не вистачило розсудливості виконати правила та інструкції польотів і відправити польський літак на визначений Москвою запасний аеропорт Внуково”,- зауважив Коршунов.

Виправдовуючи дії Плюсніна, який дозволив пробний захід екіпажу Ту-154, Комісія, очолювана Путіним, посилається на пункт збірника аеронавігаційної інформації РФ. Там зазначено: “Командири іноземних ПС (повітряних суден), що виконують польоти в Росію, ухвалюють самостійне рішення про можливість зльоту або посадки з покладанням на себе повної відповідальності за ухвалене рішення”.

«Водночас Комісія змовчала про наявність у документі ще одного пункту: “Авіадиспетчерська служба аеродрому залишає за собою право в разі необхідності ЗАБОРОНИТИ зліт або посадку ПС”,- наголосив Коршунов.

Іншими словами, якби керівник польотів Плюснін ЗАБОРОНИВ екіпажу заходження на посадку ще до входу літака у глісаду (що було абсолютно виправдано!), а командир Ту-154 Протасюк його команду проігнорував, ось тоді дії Плюсніна можна було б розцінювати як правомірні і такі, що не підлягають суду,- заявив Коршунов.

До обов’язків Риженка входило інформування екіпажів повітряних суден про місце розташування літаків щодо посадкової прямої. Спостерігаючи в режимі реального часу картину, яка відображається на екранах радіолокаційної системи приземлення, Риженко бачив, де є літаки, проте ЖОДНОГО РАЗУ НЕ ПЕРЕДАВ ПРАВДИВОЇ ІНФОРМАЦІЇ. Він ні в чому не поступався Плюсніну. Повідомляв, що літаки протягом усього часу заходження на посадку розташовані «на курсі і глісаді», що насправді не відповідало дійсності,- підкреслив Коршунов.

Посадова інструкція зобов’язувала Риженка в разі відхилення літака від курсу або глісади негайно інформувати екіпаж про величину цих відхилень і давати відповідні рекомендації для повернення на задану траєкторію зниження. На підставі НЕПРАВДИВИХ доповідей у пілотів, які не чекали підступу, формувалося помилкове уявлення про правильність підібраного режиму польоту — курсу і вертикальної швидкості зниження.

У випадку з президентським Ту-154 Риженко повідомляв екіпажу, що літак на глісаді, навіть коли він на відстані 6 км від злітно-посадкової смуги був на 120 метрів вище від глісади, а на відстані 2 км – уже на 50 метрів нижче від неї. А роздільна здатність радіолокаційної системи приземлення за визначенням величини відхилення від курсу або глісади – в межах 10 метрів.

Зазначені параметри курсу глісади, за якими Ту-154 заходив на посадку, які на своєму екрані радіолокаційної системи приземлення бачив Риженко, на думку спеціалістів, засвідчують, що, з високою ймовірністю, були здійснені хакерські проникнення в курсо-глісадні системи диспетчерської вежі аеропорту і літака, зроблені підміни курсу і нахилу кута глісади, які вели літак президента Польщі до загибелі.

На переконаня авіаційного експерта Коршунова, дії Плюсніна і Риженка “були злочинними” і їх потрібно притягувати до кримінальної відповідальності. Але Кремль отримав такий подарунок – ураз не стало найлютішого політичного опонента — президента Польщі Качинського!

«Я припускаю, що комісії із розслідування просто дали вказівку вигородити групу керівництва польотами, а всю вину покласти на екіпаж. Комісія із цим завданням впорався, але погано. Коли я зіставив її звіт і транскрипцію радіообміну, виявив багато фактів, яких не на одну статтю вистачить»,- зробив підсумок Олег Коршунов.

На моє глибоке переконання таку вказівку, згідно з конфіденційною інформацією, дав голова Урядової комісії з розслідування причин катастрофи польського літака, він же прем’єр-міністр, він же перша особа в державі (при весільному президентові Медведєву) — кривавий кремлівський карлик Путін.

Стверджую, якби за подібних обставин в авіакатастрофі в Росії загинув хтось з інших лідерів європейських країн — членів ЄС і НАТО, наприклад, Німеччини, Австрії, Франції, Італії, Великої Британії, то всі особи, які забезпечували безпеку польоту літака в повітряному просторі Росії, дуже швидко були б засуджені і відбували б покарання в місцях позбавлення волі.

А так, відразу після трагічних подій, Плюснін пішов на пенсію, Риженка перевели в Оренбург, а Краснокутського відправили служити на військову базу — «подалі від очей”, як кажуть в народі.

Статус аеропорту

Зауважу, що станом на 10 квітня 2010 року аеропорт «Смоленськ-Північний» (див. фото) мав статус ВІЙСЬКОВОГО аеродрому спільного базування, що здатний приймати літаки Іл-76, Ту-154 і більш легкі, а також вертольоти всіх типів. На той час аеродром приймав літаки не частіше, ніж раз на місяць — переважно урядові делегації.

Аеродром не мав сучасних систем навігації типу курсо-глісадної системи (ILS), але мав дві привідні радіостанції, які дозволяли посадку зі сходу на захід курсом 259 градусів, і радар РСП-6М2. Цю військову техніку 1970-х років й досі використовують російські військові.

Відома російська журналістка Юлія Латиніна за результатами власного розслідування катастрофи писала: «На військовому аеродромі під Смоленськом, на який хотів приземлитися літак Качинського, вранці 10 квітня демонтували спеціальну радарну установку, доставлену і встановлену за кілька днів до візиту в Катинь польського прем’єра Туска і його російського колеги Путіна».

За свідченнями окремих очевидців, безпосередньо перед катастрофою було замінено лазерні лампи, завдяки яким льотчик бачить позицію аеропорту і посадкову полосу (система LRS).

Довідка. Згідно з Міжнародним повітряним правом, Міжнародними авіаційними правилами, закріпленими у міжнародних конвенціях (Чиказькій, Гаазькій, Гельсінський та інших), міжнародними договорами між країнами чи групою країн, а також відповідно до національного законодавства абсолютної більшості країн світу (в тому числі Росії й Польщі), іноземні військові літаки можуть здійснювати політ у повітряному просторі тієї чи іншої держави лише після отримання спеціального дозволу через дипломатичні канали (як правило, дозвіл видається за 10-30 днів до передбачуваного польоту).

Нагадаю, що президент Польщі Лех Качинський отримав дозвіл з Москви на політ в Смоленськ менш ніж за добу.

У міжнародному повітряному праві існує звичай: не потрібно спеціального дозволу, якщо на борту військового літака перебуває глава іноземної держави (президент або прем’єр-міністр), який направляється з офіційним візитом в дану країну, але про дату цього візиту робиться повідомлення уряду відповідної держави.

Президенту Качинському Москва надала статус візиту в Смоленськ як приватній особі.

Перебуваючи в повітряному просторі іноземної держави, командир, екіпаж і пасажири військового літака повинні дотримуватись законів і правил цієї держави.

Тому, якби керівник групи польотів аеропорту “Смоленськ-Північний” підполковник Павло Плюснін віддав наказ (а він зобов’язаний був це зробити при зазначених погодних умовах!) командиру польського літака капітану Аркадіушу Протасюку про заборону заходити на посадку і відправив його на визначений Москвою запасний аеродром Внуково, то Протасюк беззаперечно б його виконав як військовий. У військових накази не обговорюються, а виконуються!

Протасюк характеризувався як дисциплінований, відповідальний і витриманий офіцер, який ніколи не створював екстремальних ситуацій.

Статус літака Ту-154М

Польський військовий літак Ту-154М (заводський номер 90А837, серійний — 0837) відповідав усім зазначеним Міжнародним вимогам і правилам. Літак випущений Куйбишевським авіаційним виробничим об’єднанням у 1990 році. Першій політ здійснив 29 червня того ж року.

12 липня 1990 року літак був переданий у власність Польщі, приписаний до 36-го спеціального транспортного авіаційного полку ВПС Республіки Польща й отримав статус ВІЙСЬКОВОГО літака (цей авіаполк сформовано ще у 1945 році спеціально для перевезення перших осіб держави).

У грудні 1996 року літак був перефарбований у біло-червоний колір національного прапора Польщі та отримав реєстраційний бортовий номер 101, нанесений на фюзеляжі літака з двох сторін. На фюзеляжі літака також було нанесено державні символи Республіки Польща: Герб і назва Польщі польською і англійською мовами: RZECZPOSPOLITA POLSKA — REPUBLIC OF POLAND. На хвості літака був поміщений розпізнавальний знак ВПС Польщі у вигляді чотирьох ромбів: два білого і два червоного кольорів.

Усі ці розпізнавальні символи і знаки вказували на те, що, відповідно до Міжнародних авіаційних правил, літак є ВІЙСЬКОВИМ і на нього НЕ ПОШИРЮЮТЬСЯ правила і норми цивільної авіації, який би рейс (міжнародний чи внутрішній) він не виконував і які б пасажири (VIP-персони: президент, прем’єр, члени уряду) не були на борту.

У встановленому порядку, відповідно до вимог ст. 79 Повітряного Кодексу РФ, польська сторона у заявці на політ літака Ту-154М (бортовий номер 101) 10 квітня 2010 року до Росії (аеропорт «Смоленськ-Північний») своєчасно повідомила уповноважений орган Росії у сфері авіації про розпізнавальні знаки літака, які засвідчували, що літак і сам політ є ВІЙСЬКОВИМ.

Окрім того, у заявці на отримання дозволу на політ у повітряному просторі Росії, а також у державних реєстраційних документах і льотній документації літака була вказана заголовна літера «М», що означає «military» — ВІЙСЬКОВИЙ.

Екіпаж літака Ту-154

Усі члени екіпажу військового літака Ту-154 були громадянами Польщі, перебували на військовій службі у ВПС Польщі і мали військові звання: командир літака — капітан Аркадіуш Протасюк, другий пілот — майор Роберт Гживна, штурман — поручик Артур Зентек, бортінженер — хорунжий Анджей Міхаляк.
Стюардеси: Барбара Мацейчик, Наталія Янушко, Юстина Монюшко.

Твердження російської авіаційної комісії з розслідування причин катастрофи польського літака, очолюваної прем’єр-міністром РФ Путіним — головним організатором знищення Ту-154 з президентом Польщі Качинським, про те, що командир літака Аркадіуш Протасюк не мав достатнього рівня підготовки і досвіду управління таким літаком, не витримує жодної критики. Адже на момент загибелі пан Протасюк мав 3521 годину нальоту, із них — 2937 на ТУ-154, а як командир літака — 530 годин.

Колишні керівники 36-го спеціального транспортного полку ВПС Польщі, де служив Аркадіуш Протасюк, Рішард Рачинський та Грежгож Кулаковський, стверджують, що він був одним із найкращих пілотів полку і справжнім асом. Тож причиною авіакатастрофи була не помилка екіпажу літака. Пан Протасюк був добре підготовлений до польоту на Ту-154 у Смоленськ, де приземлявся за три дні до катастрофи, досконало володів російською мовою. У полку не було іншого пілота, який так часто літав до Смоленська і добре знав військовий аеродром «Смоленськ-Північний». Рейси з лідерами Польщі він здійснював упродовж 13 років.

Із Протасюком не було проблем, екстремальних ситуацій він не створював, був дисциплінованим, відповідальним і витриманим. Тиснути на нього під час польоту була марна справа. Протасюк виховував чотирьох дітей.

Пілот Ту-154 Бартош Стролінський, який разом із Протасюком та з прем’єром Туска 7 квітня 2010 року літав до Смоленська, заявив, що Протасюк без проблем посадив літак на аеродромі «Смоленськ-Північний».

Зауважу, Протасюк мав допуск на всі погодні мінімуми посадки літака, включаючи і нульову видимість.

Усі інші члени екіпажу теж мали необхідний досвід для таких польотів і перевезення VIP-державних персон. Це був елітний підрозділ ВПС Польщі. Екіпаж був сформований з найкращих пілотів.

Посадка Ту-154 на симулятрі

У вересні 2010 року в Національному Київському авіаційному університеті українські пілоти провели експеримент: на симуляторі польоту Ту-154 посадили літак в аналогічних погодних умовах (покладаючись на покази бортового обладнання), які були на аеродромі «Смоленськ-Північний» на момент катастрофи 10 квітня 2010 року. За результатами експерименту, екіпаж літака побачив землю на висоті близько 50 метрів. Крім цього, на симуляторі пілоти спробували посадити літак при нульовій видимості. Їм i це вдалося.

Командир екіпажу під час симуляції польоту, інструктор Анатолій Петров наголосив, що при нульовій видимості саджати літак дуже ризиковано. Тому таку посадку варто робити лише за умов, коли немає запасного аеродрому, закінчилося пальне або при терміновій аварійній посадці.

Висновок експертів: якби група керівників польотів аеропорту “Смоленськ-Північний” Плюснін і Риженко не ввели в оману екіпаж Ту-154 при посадці, а вивели його точно на посадкову смугу по курсу і глісаді, то командир літака Протасюк (з його рівнем підготовки і допуском посадки повітряних суден) посадив би літак при зазначених погодних умовах в Смоленську.

У січні 2011 року польські експерти заявили, що командир літака Леха Качинського не мав наміру “будь-якою ціною” посадити Ту-154 на смоленському аеродромі, як це стверджували окремі російські політики і ЗМІ.

Такий висновок спеціалісти зробили після власної розшифровки розмов у кабіні пілотів літака. Поляки стверджують, що командир екіпажу Аркадіуш Протасюк об’явив про “відхід на друге коло” відразу після того, як літак пройшов висоту прийняття рішення — 100 метрів. І як зазначається в польських зауваженнях до підготовленого Росією звіту про причини авіакатастрофи, другий пілот це підтвердив, що чути на аудіозаписах їх розмови.

За запевненнями заступника голови польської комісії, яка розслідувала причини катастрофи Ту-154М, Мирослава Гроховського, Польща передала Росії дані про ці слова командира екіпажу (транскрипцію розмов) для включення їх у кінцевий звіт комісії МАК, але російська сторона цинічно проігнорувала письмові зауваження експертів Польщі.

Про вибух на польському літаку Ту-154, що призвело до його розвалу ще до зіткнення з землею, читайте у моїй публікації на сайті «Українського репортера» під заголовком “Літак з президентом Польщі Качинським був підірваний термобаричним зарядом. Тих, хто вижив — пристрелили”:

Щодо застосування ФСБ РФ нетрадиційних методів біоенергетичного впливу (за допомогою своїх екстрасенсів і різних чаклунів) на братів Качинських і їх матір та наслідки цього впливу, ви можете прочитати у моїй статі “Подробиці ліквідації президента Польщі Качинського під кодовою назвою “ІС” на сайті “Українського репортера” (див. тут):

Єдине прохання, прочитане у зазначеній статті — візьміть лише до відому. Не звертайтесь до різного роду так званих “екстрасенсів” і “магів” і ніколи не пробуйте використовувати їх “чорні методи” впливу на людей. Вони можуть бути дуже небезпечними для вашого здоров’я і життя. Бережи вас Бог!

***
Який можна зробити узагальнений висновок, з урахування опублікованих мною матеріалів і тих гострих стосунків, які були між Качинським і Путіним, якого останній вважав ворогом Росії?

Свій висновок я зробив менш ніж за добу до Смоленської трагедії, організованої терористом Путіним — 9 квітня 2010 року під час зустрічі зі своїми друзями в київській кав’ярні, який опублікований у книзі “Літак для президента” (2012).

Наведу декілька речень з книги: “Запланований на ранок 10 квітня 2010 року реквієм-пам’яті з участю і виступом президента Польщі Качинського в Катині не відбудеться. Він не може відбутися ні за якої погоди і умов! Якщо буде потрібно, зроблять штучний туман, випадково пошкодять посадкову смугу, виведуть з ладу апаратуру, що контролює посадку літака… Дай Боже, щоб літак взагалі приземлився… Завтра переконаєтесь самі, що Качинський не приземлиться в Смоленську. І все буде виглядати природно, а винуватою у всьому буде матінка-природа, у якої, як співається в пісні: “не має поганої погоди”. Таким способом Кремль продемонструє, що Качинський небажаний гість в Росії…”

Світла і вічна пам’ять польським військовополоненим, безвинно розстріляних сталінським більшовицьким режимом СРСР 80 років тому і польській делегації на чолі з президентом Лехом Качинським, вбитої терористичним актом 10 років назад путінським фашистським режимом імперської Росії…

Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО, Герой України, генерал-лейтенант СБУ, почесний голова Спілки офіцерів України

(Далі буде)

Частина 1.

• “Злочини без покарання: від Катинської трагедії до Смоленської авіакатастрофи. Розслідування Григорія Омельченка”

Частина 2.

• Путінський план знищення польського президента Качинського. Розслідування Григорія Омельченка

Частина 3.

• Подробиці ліквідації президента Польщі Качинського під кодовою назвою “ІС”. Розслідування Григорія Омельченка

Частина 4.

• Літак з президентом Польщі Качинським був підірваний термобаричним зарядом. Тих, хто вижив — пристрелили. Розслідування Григорія Омельченка (+відео)

Частина 5 (ця публікація).

• “М’які варіанти” терориста Путіна, що вели до загибелі літака з президентом Польщі Качинським. Розслідування Григорія Омельченка (+відео)

Частина 6.

• Григорій Омельченко: “Я звинувачую Путіна в організації теракту проти президента Польщі Качинського” (+відео)

Сообщение “М’які варіанти” терориста Путіна, що вели до загибелі літака з президентом Польщі Качинським. Розслідування Григорія Омельченка (+відео) появились сначала на Український репортер.

Аналіз встановлених мною доказів та отриманої конфіденційної інформації дає підстави зробити наступний висновок. За дорученням і безпосередньої участі Володимира Путіна російськими спецслужбами був розроблений варіантний план, направлений на зрив візиту президента Польщі Леха Качинського з його сценарієм пам’ятних заходів, приурочених до 70-ї річниці Катинської трагедії, запланованих на польському військовому цвинтарі під Смоленськом 10 квітня 2010 року.

Як крайній варіант, план передбачав знищення президентського літака Ту-154 перед заходом на посадку.

Розглянемо кожен із них.

«НЕПРОХАНИЙ ГІСТЬ»

На початку січня 2010 року президент Польщі Лех Качинський направив президенту Росії Дмитру Медведєву офіційне запрошення взяти участь 27 січня у заходах з нагоди 65-ї річниці визволення радянськими військами полонених фашистського концтабору Освенцім (Аушвіц — Біркенау). Керівник державного музею «Аушвіц–Біркенау» Ярослава Менсфельта тоді заявляла, що запрошення взяти участь у меморіальних заходах були розіслані всім світовим лідерам.

Станом на 7 січня підтвердили свою участь у заходах канцлер ФРН Ангела Меркель, президент Франції Ніколя Саркозі, президент Чехії Вацлав Клаус.

Утім президент Росії Дмитро Медведєв мовчав. Що ж заважало йому прийняти запрошення? В основному — поганий клімат у взаємовідносинах Варшави і Москви. На російських інтернет-порталах тоді йшлося про те, що запрошення йде від «ворожої країни» та від президента, який у грузинсько-російському конфлікті твердо став на бік Саакашвілі, «ворога Росії № 1».

Отримавши запрошення, Медведєв і Путін уже знали від своєї агентури у Варшаві, що Качинський у близькому колі свого оточення запланував поїздку до Катині у квітні й доручив своєму апарату розглянути варіанти його візиту до Росії на офіційному рівні, а також план заходів щодо відзначення 70-річчя Катинської трагедії за польським сценарієм. Планувалось, що разом із Лехом Качинським у Смоленськ полетить і прем’єр-міністр Дональд Туск, що повинно було символізувати єдність польської нації.

Лех Качинський розраховував, що Медведєв прийме його запрошення щодо Освенціма й у відповідь — запросить його спільно вшанувати пам’ять жертв Катині. Але президент Польщі не знав, що ще 1 вересня 2009 року, перебуваючи у Гданську на заходах до 70-річчя початку Другої світової війни, Путін таємно домовився з Туском щодо спільної участі, на рівні прем’єр-міністрів двох держав, у заходах, приурочених 70-річчю Катинської трагедії, але без Качинського.

До речі, тоді російська делегація зарезервувала майже весь п’ятизірковий готель Sofitel Grand Sopot (див. фото), що на балтійському узбережжі, поблизу Гданська. Цікавий факт: після окупації німцями Польщі, 19-26 вересня 1939 року, в цьому ж готелі, у номері 226, зупинявся Адольф Гітлер. У вересні 2009 року, за твердженнями працівників адміністрації готелю, саме в номері 226 поселився Путін. Це був переконливий жест і натяк полякам.

Голова слідчої комісії польського Сейму з розслідування причин авіакатастрофи Антоній Мацеревич (міністр національної оборони Польщі з 16 листопада 2015 по 9 січня 2018 р.) на початку липня 2012 року заявив: «Про рішення розділити візити і про цілу низку доказів, які вказують на розділення відповідальності прем’єра Туска і його міністрів за Смоленську трагедію, буде повідомлено Сейму 10 липня 2012 року. В основі Смоленської трагедії лежить домовленість Путіна і Туска розділити візити, яка була ними узгоджена у 2009 році. Виявлені факти визначили подальший розвиток подій у процесі підготовки візиту Леха Качинського в Катинь».

Заданими слідчої комісії, озвучених польськими ЗМІ, Путін і Туск домовилися про спільний візит до Катині, без президента Леха Качинського 1 вересня 2009 року в польському місті Сопоті, прогулюючись на пірсі зазначеного готелю, коли Путін прибув на міжнародні заходи, присвячених 70-річчю початку Другої Світової війни.

В окружному суді Варшави під час допиту як свідка 6 квітня 2020 року колишній прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск заявив: «У моїх планах із того, що я пам’ятаю, у планах президента Качинського спільний візит не планувався».

Туск також засвідчив, що у вересні 2009 року під час перебування Путіна в Сопоті вони тет-а тет говорили кілька хвилин і ця зустріч була дуже неформальною: «Я показував йому, де пляж, де проживаю у Сопоті, і де бігаю. Натомість Путін нарікав, що він дуже обмежений у пересуванні і що у нього вдома дуже багато охорони. Під час зустрічі не обговорювалися деталі візиту до Смоленська».

Наприкінці своїх свідчень Туск заявив: «Високий суд, я знаю, що ця відповідь не влаштовує тих, хто вірить, що власне на Сопотському пірсі у вересні 2009 року заколотники узгодили цей таємний план. Але я не відповідаю за цю інтерпретацію».

Нагадаю, що політичні скандали у Польщі між Дональдом Туском і Лехом Качинським відбувалися не раз. Так, у жовтні 2008 року канцелярія прем’єр-міністраТуска відмовила президенту Качинському у можливості скористатися державним спецлітаком для поїздки на саміт ЄС в Брюсселі.

Туск заявив, що не хоче бачити президента країни на цьому саміті. «Скажу жорстко – нам не потрібний президент на саміті. У нас з паном президентом разючі відмінності в поглядах на різні питання. Тому ми вжили кроків, щоб польська делегація виглядала на саміті ЄС як єдина команда»,- наголосив Дональд Туск.

Чому ж така сама позиція Туска не могла бути і до спільного візиту з президентом Качинським у квітні 2010 року до Смоленська – «нам не потрібен президент» на вшануванні 70-ї річниці катинського розстрілу польських військовополонених?!

Принизити перед поляками

У Кремлі також розуміли, що участь Медведєва у спільних із Качинським заходах в Освенцімі ставить президента РФ у ситуацію, коли той змушений буде офіційно запросити Качинського на спільні заходи в Катині. Оскільки Катинь є, в першу чергу, польською трагедією і священним (сакральним) місцем для поляків, то Лех Качинський як президент і верховний головнокомандувач Польщі буде не лише ключовою політичною, а й знаковою фігурою на заходах, приурочених до 70-річчя розстрілу польських офіцерів весною 1940 року органами НКВС.

Путін і Медведєв знали, що Лех Качинський обов’язково скаже у своєму виступі в Катині перед багатотисячною аудиторією поляків, росіян, українців, білорусів, десятками журналістів і телекамерами, що масове вбивство польських полонених є геноцидом, вчиненим режимом Сталіна, і буде вимагати від Росії повної реабілітації розстріляних поляків і розсекречення всіх архівів про ці розстріли та доступу до них польських істориків. Через декілька хвилин про це буде знати весь світ!

За моїми даними, Путін доручив главі МЗС Росії Сергію Лаврову розробити (особисто для Путіна) план і алгоритм дій російської сторони та їх послідовність, які б не дали Качинському можливості здійснити офіційний, на державному рівні, візит до Росії у квітні 2010 року і провести у меморіальному комплексі Катинь заходи за участі президентів Польщі і Росії за сценарієм польської сторони.

За вказівкою Путіна план повинен бути таким, щоб не лише зірвати приїзд Качинського в Катинь, а й одночасно принизити його перед поляками, підняти престиж Туска і таким чином не дати Качинському використати успішне проведення меморіальних заходів у Катині на чергових президентських виборах у Польщі, які мали відбутися за півроку, восени 2010 року.

Зауважу, що Лех Качинський мав реальні шанси перемогти на цих виборах і вдруге стати президентом Польщі, що ніяк не влаштовувало політичне керівництво Росії і особливо Путіна, який знав, що через два роки він знову стане президентом країни, «переобраним» на третій термін. Адже Медведєв був президентом РФ (2008-2012 рр.) лише формально – весільним генералом і всі про це знали.

При цьому алгоритм дій Кремля повинен бути таким, щоб зовнішньо все виглядало природно і формально відповідало дипломатичному етикету.

Розробка такого плану в оточенні Путіна умовно називалась «Татарин» (назва походила від російського прислів’я: непроханий гість гірше татарина, польською – nieproszony gość gorszy od тatara). Без кодових назв операцій Путін ніяк не може обійтись, дається взнаки його минуле в КДБ.

Отже, план «НЕПРОХАНИЙ ГІСТЬ» був розроблений, запропонований Путіну і ним схвалений. План передбачав відмову Медведєва від візиту 27 січня в Польщу (замість нього поїхав міністр освіти Андрій Фурсенко), тоді як Путін — проявить ініціативу й особисто в телефонній розмові офіційно запросить Туска, на рівні прем’єр-міністрів двох країн, узяти участь у заходах щодо вшанування пам’яті жертв Катині. Сценарій заходів, звичайно, мав бути російським.

Запрошення для Туска мало бути зроблено так, щоб Качинський про нього дізнався зі ЗМІ, що мало викликати в польського президента емоційне роздратування і нервування, а в очах польського народу — приниження. Адже вперше в історії російсько-польських відносин зазначені заходи проводились спільно з російською стороною та ще й на такому високому рівні. До цього всі церемонії на могилах польських офіцерів в Катині були винятково польською справою.

Цим жестом Москва одночасно демонструвала, що Лех Качинський небажаний гість (який гірший за татарина), тоді як для нормалізації відносин між Польщею і Росією справи можна вести лише з Дональдом Туском. Мовляв, дивіться, поляки, кого обирати президентом, якщо хочете мати нормальні відносини з Росією, знижки на газ і збут своєї продукції на російських ринках.

Запитання до Туска без відповідей

Уже 3 лютого 2010 року, під кінець робочого дня, план «Непроханий гість»почали реалізовувати. Спочатку прес-секретар прем’єр-міністра РФ Дмитро Пєсков повідомив журналістам, що Путін запросив Туска відвідати Катинь і «глава уряду Польщі з вдячністю прийняв запрошення». Того ж дня глава МЗС Польщі Радослав Сікорський підтвердив інформацію про запрошення Туска і висловив надію, що «ці спеціальні заходи в Катині будуть черговим кроком у польсько-російському примиренні».

Низка експертів назвали це запрошення «демонстративним у піку Качинському».

Вже після загибелі Леха Качинського у багатьох журналістів і політичних аналітиків появилося чимало запитань до Туска, зокрема:

1. Яким є підґрунтя вкрай поступливої політики Туска щодо Кремля?

2. Чому за час свого прем’єрства Туск скорочував польську армію, незважаючи на агресивну політику Росії щодо Польщі, Грузії та України?

3. Чому Туск виступав за стримані відносини з американцями, був противником розміщення в Польщі об’єктів системи ПРО США, а після загибелі Леха Качинського згорнув розміщення цієї системи?

4. Чому прем’єр Туск не зміг гарантувати президенту Качинському «елементарну безпеку», яку він обіцяв ще в грудні 2008 року, коли вирішив закупити нові урядові літаки?

5. Що примусило Туска передати розслідування Смоленської справи Москві?

6. Чи не причетний Туск прямо чи опосередковано до катастрофи літака президента Качинського?

7. Чи не став Туск пішаком у грі, яку Росія вела проти Польщі?

До речі, в запрошенні Путіна наголошувалось, що в Катині наприкінці 30-х років минулого століття у результаті репресій загинула велика кількість радянських людей і ледь згадувалося, що «в 40-х роках тут були розстріляні польські офіцери» (але не зазначено, ким саме розстріляні), а потім знову наголошувалося на тому, що «нацистськими окупантами в Катині було розстріляно багато червоноармійців».

“Хто в домі господар”

Дату офіційного відвідування Катині Москва не вказала навмисно. У Кремлі очікували на реакцію Леха Качинського — чи поїде він до Катині, коли дізнається, що запрошений не він, а Туск, і якщо так, то коли саме і на чому буде добиратись до меморіалу (потягом, літаком, автомобілем). Дехто з оточення Туска жартував: «…може як паломник, піде пішки до Катині…». Інші говорили, що «Качинський полетить до Катині на зло Туску і Путіну».

І дійсно, Лех Качинський емоційно (як і розраховували в Кремлі) заявив: «Радий, що прем’єр буде в Катині. Але найважливішим представником Речі Посполитої є президент, і я там теж буду. Сподіваюсь, візу отримаю» (зауважу, що президентові країни Євросоюзу віза до РФ не потрібна. — Г. О.).

Публічно Лех Качинський і Дональд Туск тиснули один одному руки і посміхалися  (див. фото, 2008 рік).

Рішення Качинського прибути в Катинь стало для Путіна і Медведєва викликом на зразок «хто в домі господар», схожим з польським прислів’ям «htowłaściciela w sklepie» – хто господар в лавці).

Його присутність на заходах у Катині для Кремля була вкрай небажаною і загрожувала ускладнити взаєморозуміння і взаємодію, які намітились із Туском. На відміну від президента Качинського, прем’єр Туск, як відзначали польські та російські політичні експертиі журналісти, був «людиною Кремля у Варшаві», «надією Москви та Берліна», «позитивно дивився в бік Росії», «готовий йти у відносинах із Росією на компроміси».

Старший брат польського президента Ярослав Качинський згадував: «Після телефонної розмови Путіна і Туска представники його уряду почали безпосередньо заявляти, що в Катинь ніхто президента не запрошує, і що його поїздка на 70-ті роковини Катинського злочину не є необхідністю, а є незрозумілою забаганкою».

Під час обговорення в Москві питання про візит Леха Качинського в Катинь російська сторона КАТЕГОРИЧНО відмовилась надавати візиту польського президента статус ДЕРЖАВНОГО і проводити його у РОБОЧИЙ ДЕНЬ. Чому саме так, дізнаєтесь далі.

Польська сторона змушена була погодитись, що візит президента Качинського є приватним і відбудеться вихідного дня — у суботу 10 квітня 2010 року. В іншому разі візит польської делегації на чолі з Лехом Качинським був під реальною загрозою зриву.

Більше того, Кремль не бажав, щоб Лех Качинський прилітав на аеродром «Смоленськ-Північний», де 7 квітня (за таємним задумом Москви) приземляться Путін і Туск. Полякам пропонували аеродром у Вітебську (Білорусія), який знаходиться приблизно за 90 км від Катині. Тоді польська сторона пригрозила міжнародним скандалом, і Москва погодилась прийняти поляків на аеродромі «Смоленськ-Північний».

У Москві дуже не хотіли, щоб Лех Качинський повторив історичний маршрут першого візиту польської делегації з німцями, яка вранці 11 квітня 1943 року прибула на німецькому літаку з Варшави саме на цей аеродром «Смоленськ-Північний», а звідти поляки на німецьких автобусах доїхали до Катині, де вшанували пам’ять жертв сталінського режиму. Потім делегація повернулася на аеродром і вилетіла літаком до Варшави.

Дозвіл на виліт без дати вильоту

Ярослав Качинський вважає відповідальними за Смоленську трагедію російську і польську влади, які організовували президентський візит: «Хочу особливо підкреслити, що організатором цієї поїздки був уряд Туска. Президент летів у Катинь урядовим літаком, а не президентським — тому що такого не було і немає».

На зазначеному вище суді Туск відкинув будь-яку свою політичну відповідальність за підготовку трагічного візиту президента Леха Качинського до Смоленська 10 квітня 2010 року, заявивши: «У політичному плані я не відповідав за проект цього візиту Качинського».

За твердженням Ярослава Качинського, глава МЗС Польщі Радослав Сікорський відразу після авіакатастрофи (коли ще не було ніякого розслідування і висновків про її причини) у розмові з ним поклав усю вину за трагедію на пілотів літака.

22 березня 2010 року, Посольство Польщі в Москві направило у 3-й Європейський департамент МЗС РФ лист і дві заявки на виконання разових польотів у повітряному просторі Росії 10 квітня 2010 року. Було заплановано два рейси за маршрутом «Варшава — Смоленськ-Північний» і «Смоленськ-Північний — Варшава» військових літаків Ту-154, бортовий номер 101, рейс PLF 101 і Як-40, бортовий номер 044, рейс PLF 031.
У листі була вказана мета польоту: «Візит польської делегації на чолі з президентом Республіки Польща в Катинь і участь в урочистостях на Меморіальному комплексі».

Наступного дня, після направлення зазначених заявок, аеродром Вітебськ (Білорусь) несподівано перевели на новий режим роботи: п’ять разів на тиждень з 9:00 до 17:00 години дня. В суботу і неділю аеропорт був закритий для всіх видів рейсів. Саме цей аеродром російська сторона і пропонувала раніше полякам.

Виникає запитання: куди ж летіти літаку Леха Качинського у випадку форс мажорних обставин? Відповідь: до Москви, в аеропорт «Внуково», який знаходиться від Смоленська за 400 км. Автотранспортом від «Внуково» до Катині їхати мінімум п’ять годин за гарної погоди і сухої дороги.

Лише через тиждень у цей же департамент МЗС РФ від Посольства Польщі в Москві був направлений лист з трьома заявками на виконання разових польотів у повітряному просторі РФ 7 квітня 2010 року з тим же самим маршрутом, що був і у президента Леха Качинського.

Серед літаків, які було виділено для Туска і його делегації, були і ті, на яких 10 квітня повинен був летіти до Смоленська Лех Качинський з делегацією (зокрема, Ту-154).

Таким чином, стало офіційно відомо, що Туск летить на меморіальні заходи до Катині першим, ніж Качинський, хоча заявка на політ прем’єра була подана на вісім днів пізніше від президентської.

Тепер Лех Качинський як верховний головнокомандувач Збройних сил Польщі за жодних обставин не міг першим віддати належне вшанування розстріляним польським офіцерам. Таким чином Путін і Туск переграли і принизили Леха Качинського, надавши його візиту статус приватної особи, яка може прилетіти до Смоленська лише у вихідний день, як цього і хотіла Москва (Путін).

Ярослав Качинський відзначав: «Обидва — Туск і Путін — не поставилися до візиту Леха Качинського з необхідною повагою і старанністю».

31 березня 2010 року всі польські заявки було розглянуто й погоджено у Москві.

Президентському рейсу PLF 101 (Ту-154) був присвоєний літер «А», а рейсу PLF 031 (Як-40) — літер «К». 6 квітня 2010 року МЗС Польщі отримало з Москви дозвіл на політ 7 квітня до Смоленська літакам прем’єр-міністра Туска і його делегації. Дозволу ж на рейс 10 квітня для президента Качинського не надійшло.

Саме напередодні загибелі Леха Качинського, 9 квітня 2010 року, президент РФ Медведєв урочисто відкрив будівництво підводної частини газогону «Північний потік-2», який разом із «Південним потоком» мав би надійно замкнути Європу в енергетичні кліщі Кремля.

Лех Качинський був єдиним лідером Європи, який категорично виступав проти будівництва по дну Балтійського моря газопроводу «Північний потік-2», оскільки це суперечило енергетичним інтересам Польщі та ставило Європу в енергетичну залежність від Росії.

Проте політичних лідерів Європейського Союзу більше цікавили гроші «Газпрому» Росії і загравання з кривавим диктатором Путіним за ради зростання своїх статків. Вони забули до чого призводять подібні ігрища і загравання з такими як Путін.

Нагадаю: у минулому столітті поступки психопату Гітлеру (такому ж як і Путін) призвели до Другої світової війни, в якій брали участь 61 країна світу (воєнні дії велися на території 40 країн), що призвело до понад 71 мільйона людських жертв, із них – майже 47 мільйонів мирних жителів.

Цього ж дня, 9 квітня 2010 року (менш ніж за добу до запланованого візиту), МЗС Польщі отримало повідомлення з Москви про дозвіл візиту Качинського до Росії (аеропорт «Смоленськ-Північний»), але без визначення конкретної дати польоту. Мовляв, коли бажаєте, тоді й летіть, нам байдуже, але тільки не в робочий день. Це виглядало, як насмішка над президентом Лехом Качинським.

Президент Польщі Лех Качинський не повинен бути у Катині за жодних обставин

За даними брата-близнюка загиблого польського президента Ярослава Качинського, за день до трагедії, 9 квітня 2010 року, у другій половині дня, російський прем’єр Володимир Путін зателефонував польському прем’єру Дональду Туску й нагадав про їхню недавню зустріч у Катині, а наприкінці розмови рекомендував Туску не летіти у Смоленськ 10 квітня з президентом Лехом Качинським, якщо той його запросить, азалишитися у Варшаві.

Водночас, заява Леха Качинського, що він є «найвпливовішим представником Речі Посполитої» і «теж буде в Катині», викликала бажання у Путіна і Медведєва не допустити (зірвати) візит президента Польщі до меморіалу під Смоленськом.

За моєю інформацією, після завершення дипломатичної спецоперації «Непроханий гість» («Татарин»), розробленої за дорученням Путіна щодо розподілу візитів і запрошення на заходи до Катині 7 квітня лише Туска, Путін вирішив далі діяти традиційними для КДБ—ФСБ методами.

У період приблизно з 7 по 12 лютого 2010 року Путін дав окремі доручення керівникам спецслужб Росії (ФСБ, ГРУ, СЗР) розробити комплекс заходів для зриву візиту Качинського до Катині. Кожне з зазначених відомств підготувало свої плани, які передбачали як «мирний» спосіб вирішення питання (наприклад, «умовити» Качинського «специфічними способами» відмовитися від поїздки «як небажаного гостя»), так і варіанти «дій за ситуацією», але Лех Качинський не повинен був прибути до Катині за жодних обставин!

Екстрасенси і шамани ФСБ

На «мирному етапі» реалізації свого плану спецслужби Росії залучили спеціалістів нетрадиційного біоенергетичноговпливу на організм і психікулюдини (екстрасенсів, парапсихологів, чаклунів, шаманів, астрологів). Вони повинні були вплинути «своїми методами» на біополе (ауру) президента Леха Качинського і його рідних, щоб викликати у них розлад здоров’я, тяжкий психічний стан і навіть смерть. Для цієї операції були також задіяні таємні агенти російських спецслужб у Варшаві.

Слово вченим. Біоенергетика – терапевтична практика, заснована на процесі трансформації енергії, яка протікає у всіх живих організмах і являється джерелом їх існування. Само слово біоенергетика появилося від грецьких слів – діяльність і життя. Кожний живий організм є маленькою частиною Всесвіту і має біоенергетичну систему, здатну поглинати енергію і розподіляти її між клітинами і органами. Порушення енергетичного балансу є причиною захворювань. І тому через психологічний стан душі все негативне відображається на фізичному самопочутті людини і навпаки.

Як стверджують вчені, біоенергетична терапія застосовується для знаходження виходу в кризових ситуаціях, для виявлення психосоматичних захворювань. Основна мета цієї терапії – повернення душевної і фізичної гармонії (а можна зробити і НАВПАКИ!).

Багато вчених визнали існування біоенергетики, намагаючись з наукової точки зору пояснити такі утаємничені поняття, як біополе, біологічна енергія, аура, душа.

В результаті досліджень, зазначають вчені, було встановлено, що порушення енергетичних процесів не є першопричиною захворювань людини. Першопричиною є невирішені психологічні проблеми і деякі психосоматичні захворювання.

Нині вивчення біоенергетики в медицині приділяється особлива увага, оскільки більшість людей хворіє як раз через дисбаланс в енергетичному обміні. Нестача біоенергетичної енергії приводить до багатьох захворювань і швидкого старіння організму людини. У випадку руйнації енергетичного поля – починаються незворотні процеси, які призводять до тяжкого стану і смерті людини. Ці процеси можна викликати і штучно, наголошують вчені.

Взаємодію трьох основних сторін життя людини (енергетики, психіки і фізики) вчені представляють у вигляді такої схеми:

Психіка людини і фізичне тіло – це два абсолютно різні світи, настільки далекі один від одного, що ніякого безпосереднього зв’язку між ними немає. Фізичне тіло – це набір точно таких же атомів, як і в будь якому іншому фізичному об’єкті, існуючому у Всесвіті. Атоми вуглецю, водню, кисню – абсолютно ідентичні, хоч в людському тілі, хоч в дереві, в каміні, хоч на Марсі, хоч на Місяці, хоч в сусідній галактиці.

Психіка ж сама по собі – абсолютно нематеріальна. Почуття, думки, усвідомлення, натхнення, пам’ять, мислення, творчість – всі ці якості психіки не складаються ні з атомів, ні із субатомних частинок, і відповідно, ніяк не виміряються ніякими фізичними приборами, не мають взагалі ніяких фізичних параметрів.

Енергетика людини –це свого роду «міст» між психікою і фізичним тілом.

Саме енергетика дозволяє психіці мати доступ до фізики. Енергетика однаково «вживлена» як в психіку, так і в фізику. Можна навіть сказати так: енергетика – це така ж частина психіки, як частина фізики. Отже, енергетика схильна впливу як з боку психіки, так і з боку фізики, наголошують вчені.

З давніх часів секрети біоенергетичного лікування (і НАВПАКИ – наведення порчі на здоров’я або на смерть) передавалися із вуст в уста, із покоління в покоління (такими природніми здібностями, як правило, володіють люди, у яких цей дар передається по спадковій родинній лінії).

Коротко лише зауважу, що у народів світу є свої види біоенергетичного лікування і навпаки – ритуалів на смерть, порчу здоров’я, нещасних випадків, аварій і т. д. Назву лише декілька назв із них: пульса де-нура (іудейське прокляття), лялька-вуду (африканське), різновидність чорної магії – один із видів негативної програми (народи Європи) і т. д.

Прокляття – це дуже сильний цілеспрямований енергетичний вплив, який несе в собі негативну інформаційну програму на руйнацію біополя (аури) людини. Самою серйозною категорією проклять є ритуальне прокляття.

Детально розкривати їх не маю права і вам не раджу це вивчати, а тим більше намагатися робити.

На думку вчених, біоенергетика являє собою могутній захист від несприятливих зовнішніх впливів і, в першу чергу, від осіб з так званою «чорною душею» (ворожки, чаклуни, шамани), які володіють «нетрадиційними методами» впливу на психіку людей. Ця енергетика створює навколо людини щільне біополе, і чим воно щільніше, тим важче навколишньому середовищу вплинути на людину.

БІОПОЛЕ (АУРА), БІОЕНЕРГЕТИКА – ВСЕ ЦЕ ДУЖЕ СЕРЙОЗНО І СТРОГО НАУКОВО, стверджують вчені.

Здорова фізичка оболонка і духовна сила утворюють сильне біополе у людини, признаки чого відображуються в позитивних думках і діях.

Могутня аура дозволяє бути ємоційно стабільною і харизматичною особистістю, захищеною від будь якого негативного впливу.

Пошкоджене ж біополе викликає тяжкі різноманітні захворювання і психічні розлади в організмі людини на тривалий час, а зруйноване – іноді смерть.

РАДІСНИЙ НАСТРІЙ І СПОКІЙНИЙ СТАН ДУШІ ЗА БУДЬ-ЯКИХ ОБСТАВИН Є НАЙСИЛЬНІШИМ ВАШИМ ЗАХИСНИМ БІОПОЛЕМ (АУРОЮ). Знайте це!

Біоенергетична атака

Одна з груп нетрадиційного впливу на людей займалась різними ритуалами, які називаються «порча на хворобу або смерть», для нанесення «біоенергетичного удару» по братах Качинських і їх матері Ядвізі Качинській, щоб викликати у них тяжку хворобу (серцевий напад, інсульт, психічний розлад тощо) і навіть раптову смерть.

Для досягнення мети «спеціалісти ФСБ» використовували «пряме фото» (не з інтернету) Леха, Ярослава і Ядвіги Качинських, їхній біологічний матеріал (волосся, серветки, якими вони користувались, краплини крові на марлевих і ватних тампонах, які агентура ГРУ і СЗР Росії добула в Польщі). Ритуали проводились на військовому цвинтарі у Катині, де поховані польські офіцери. Цвинтар — це зона найбільшого негативного енергетичного впливу.

«Порча» також робиться на всі види транспорту, щоб призвести до аварій і катастроф (тих, хто читає ці рядки, прошу не дивуватись і не крутити пальцем біля скроні, мовляв у автора «дах поїхав», а прийняти цю інформацію до відома. Хотілось би, щоб на неї звернули увагу й політичні лідери Європи, яких Путін вважає своїми «особистими ворогами»).

Через тиждень роботи «чорних спеціалістів» ФСБ Ядвіга Качинська з діагнозом «гостре запалення легень і серцевий напад» у березні 2010 року у важкому стані була доставлена у Варшавський шпиталь Військового інституту медицини, де згодом у неї почався сепсис.
Брати Лех і Ярослав Качинські почергово, а інколи і разом вимушені були знаходитися біля матері і це – в період НЕРВОВОЇ підготовки до візиту в Катинь.

Через декілька днів після «несподіваного захворювання» матері зі здоров’ям і самопочуттям Леха і Ярослава Качинських почало відбуватися щось незрозуміле — головні болі, запаморочення, серцеві напади, стрибки тиску на межі гіпертонічної кризи, підвищена нервозність, температура (це записано у їх медичних картках). Лікарі не могли пояснити, що з ними відбувається.

8-9 квітня 2010 року стан здоров’я Ядвіги Качинської різко погіршився і став критичним. Це змусило Ярослава Качинського залишитись біля матері і не летіти 10 квітня з Лехом Качинським у складі делегації до Смоленська, що врятувало його від неминучої загибелі.

Одразу після авіакатастрофи польські ЗМІ повідомляли, що загинули обидва брати-близнюки Ярослав і Лех Качинські. Ярослав Качинський і лікарі, турбуючись про здоров’я пані Ядвіги, довгий час не повідомляли їй про загибель Леха. Про неї вона дізналася лише 25 травня від Ярослава. Ядвіга Качинська після тяжкої довготривалої хвороби померла 17 січня 2013 року на 87-му році життя.

Під «ковпаком»

Планом ГРУ ГШ ЗС Росії були передбачені різні варіанти зриву безпечного приземлення польського літака: 1)створення штучного туману; 2)«випадкове» пошкодження посадкової смуги аеропорту (в обох випадках літак відправляється на запасний аеродром або назад до Варшави); 3)приховане одночасне внесення коректив в електронну систему посадки на диспетчерській вежі і в літаку, зміни курсу і кута глісади посадки літака, які вводили в оману екіпаж літака і військових диспетчерів аеродрому (група керівництва польотів), які на своїх електронних моніторах (екранах) не бачать цих змін і оману сприймають за реальність, оскільки із-за штучно створеного туману видимість була обмежена до декількох десятків метрів (детально про це в наступній публікації), що вело до неминучої катастрофи літака.

Як останній варіант розглядався теракт — знищення літака у повітрі на висоті, коли він спробує відійти на друге коло, за допомогою високочастотної електромагнітної гармати, яка виводила з ладу електронне обладнання літака, або термобаричного снаряду, які є у Збройних сил РФ.

Для недопущення, зриву візиту Леха Качинського керівниками спецслужб Росії було створено декілька оперативних груп СЗР, ФСБ і ГРУ, кожна з яких окремо одержала відповідне завдання.

Так, одна група СЗР через своїх агентів у Варшаві ледь не щоденно отримувала інформацію про хід підготовки візиту Качинського, стан його здоров’я, що відбувалось у його найближчому оточенні, а також в уряді Туска. На основі цих даних Кремль вносив корективи у свій план і вживав відповідних заходів для розпалювання протистояння і ворожнечі між Туском і Качинським та виведення останнього із психологічної рівноваги.

Спеціалістами ФСБ були вивчені і враховані всі риси характеру і поведінки Леха Качинського: психологічні, емоційні, психічні та морально-вольові якості, його реакція на несподівану або непередбачувану ситуацію, на різні дії осіб, як зі свого оточення, так і опонентів, перенесені ним хвороби, психологічне (пригнічений, радісний, байдужий), фізичне і духовне самопочуття кожного дня, зміни і перепади настрою.

Друга група: військові астрологи, екстрасенси і парапсихологи«працювали» безпосередньо по Леху Качинському «специфічними методами», щоби на відстані проникнути у його свідомість, читати думки і впливати на його психіку і поведінку в потрібному для Кремля напрямі.

Ними були проведені дослідження і складені«АСТРОЛОГІЧНІ ПОРТРЕТИ» на президента Качинського, його брата Ярослава, їх матір пані Ядвігу, на екіпаж літака і, не дивуйтесь, на сам літак (мені вдалося отримати ці астрологічні дослідження на 75 арк. – див. фото).

Свої дослідження і висновки військові астрологи передали Путіну на початку лютого 2010 року і консультували його з перших хвилин переговорів з польською стороною щодо візиту Леха Качинського в Смоленськ.

Приверну вашу увагу до цікавого моменту. Вивчаючи психологічний портрет братів Качинських, астрологи, екстрасенси і парапсихологи вивчили навіть польський художній фільм «Двоє, що вкрали Місяць», який вийшов на екрани в 1962 році, де брати-близнюки Ярослав і Лех Качинські в дитинстві зіграли головні ролі (див. фото з фільму).

Зокрема, військові астрологи встановили, що для братів Качинських великими ризиками є польоти літаками, їзда на великій швидкості на автомобілі та враження електричним струмом. Обидва, за певних обставин, були схильні до інсультів і серцевих нападів.

Особливо небезпечними для їх польотів були визначені дні 10 і 11 квітня (вихідні дні – субота і неділя).

Тепер, сподіваюся, зрозуміло всім, чому російська сторона КАТЕГОРИЧНО ВІДМОВИЛАСЯ приймати президента Польщі Леха Качинського і його делегацію у робочі дні ( прем’єр-міністр Дональд Туск прилетів в Смоленськ в середу, 7 квітня, на літаку Ту-154).

Давши Качинському дозвіл на виліт до Смоленська лише вранці в п’ятницю, 9 квітня, але не вказавши дату вильоту (тобто, летіть коли забажаєте, але лише у вихідні дні!), президенту Польщі залишалося обирати або суботу 10 квітня, або неділю 11 квітня.

Нагадаю, що заявку на політ Леха Качинського польська сторона подала в Москву на тиждень раніше за Туска – 22 березня і змушена була визначити дату польоту на 10 квітня, навіть не здогадуючись, що цей день, згідно висновків російських військових астрологів – найнебезпечніший день для польоту Качинських (про що завчасно знав Путін – ще на початку лютого).

Про психологічний стан, самопочуття і здоров’я Леха Качинського Путін отримував інформацію від керівництва спецслужб майже в онлайн режимі.

Лех Качинський постійно перебував під психологічною атакою і біоенергетичними ударами екстрасенсів Кремля до самого моменту катастрофи літака. Навіть розмову Леха Качинського по мобільному телефону з борту літака з братом Ярославом спеціалісти радіоелектронної розвідки Росії перервали і заблокували, щоб він постійно перебував у знервованому стані.

Довідково. Під егідою Кремля сформований і діє цілком таємний Центр парапсихології і екстрасенсорики, яким керує професор, президент Російської астрологічної школи Олександр Зараєв (один із провідних астрологів Росії).

У міністерстві оборони Росії працюють штатні астрологи з Інституту «КосмоРитмоЛогії», утвореного Інститутом проблем природознавства Російської академії наук. Інститут готує прогнози і передбачення, на підставі яких політичне керівництво Росії приймає державні рішення. В радянські часи в КДБ СРСР була таємна лабораторія НДІ КДБ під назвою «Прогноз».

Спектр передбачень, як публічно заявив ще в 1998 році в ефірі НТВ військовий астролог МО РФ Олександр Бузанов, дуже широкий і включає долі окремих людей, катастрофи, політичні події та інше.

Під час першого президентського терміну Путіна з ним працював парапсихолог-окультист, полковник ГРУ Віктор Новіков. Директор Інституту стратегії розвитку і національної безпеки Росії Ігор Олійник прямо говорив, що група парапсихологів Новікова пов’язана з «чаклунами генерала ФСБ Рогозіна».

Генерал-майор ФСБ Борис Ратніков, який у Федеральній службі охорони РФ курирував спеціальний підрозділ із професійних ізотериків і екстрасенсів, які займаються «таємницями підсвідомості», 22 грудня 2006 року в одному інтерв’ю повідомив, що екстрасенси цього підрозділу проводять сеанси підключення до підсвідомості і сканують думки у потрібних людей.

Відомий російський учений, доктор медичних наук, професор психіатрії, психіатр-криміналіст, полковник спецслужби у відставці Михайло Виноградов (свого часу я слухав його закриті лекції) у лютому 2014 року в інтерв’ю щодо психологічних експериментів і екстрасенсорних здібностей окремих людей заявив: «На мій професійний погляд, екстрасенсорика є. Я керував дослідженнями у цій галузі з 1970-х років і консультував військові відомства як офіцер однієї зі спецслужб. У спецслужбах на державному рівні в різних країнах, і в нашій Росії також, є екстрасенси, які допомагають у вирішенні державних завдань, але їх у кожній країні 19-20 осіб, не більше. Решта — це ті, хто щось вміє. Всі вони офіцери спецслужб».

«Екстрасенси використовуються на переговорах, щоб поставити «енергетичний захист» своїм керівникам від негативного впливу на їхню свідомість та проникнення в їхні думки тощо. Найвдалішим у цьому відношенні є Володимир Путін, тому що він кадровий офіцер КДБ і проходив спеціальну підготовку на цей рахунок сам»,- наголосив професор Виноградов.

Фіналістка 15-го сезону «Битви екстрасенсів» на російському телеканалі ТНТ Тетяна Ларіна у серпні 2015 року заявила, що Путін як ніхто інший із сучасних світових лідерів володіє великими екстрасенсорними здібностями.«У нього сильне енергетичне біополе, він не піддається впливу, здатний повністю контролювати своє життя і життєдіяльність Росії»,- зазначила Ларіна.

«Ніка? Що за баба?»

Після того, як 22 березня польська сторона подала заявку до МЗС Росії на політ Леха Качинського 10 квітня літаком до Смоленська, за дорученням Путіна ГРУ РФ розробило план спецоперації, згідно з яким, президентський літак не мав приземлитися в аеропорту «Смоленськ-Північний» за жодних обставин. Доля Леха Качинського і його делегації вже тоді була вирішена Путіним.

Є достатньо обгрунтована інформація, що відповідальним за розробку і виконання спецоперації по знищенню польського літака був заступник начальника ГРУ ГШ СЗ РФ, генерал-майор Іванов Юрій Євгенович (один з найкращих, на думку фахівців спецслужб, організаторів серії вбивств чеченців та особистих ворогів Путіна, які проживали за кордоном – на фото).

Іванов, до речі, навчався у Київському вищому військовому командному училищі імені Фрунзе, на факультеті військової розвідки, який закінчив у 1980 році. Я з ним особисто познайомився під час роботи слідчим у 1977 році при досить запам’ятовуючих обставинах. По закінченні училища молодий лейтенант Юра Іванов подарував мені на пам’ять своє фото випускника. Проте, це вже дуже давня й інша історія…

За моїми даними, хід операції зі знищення літака Качинського генерал Іванов координував разом з одним із польських старших офіцерів (підполковник або полковник) військової розвідки Польщі, який свого часу був завербований російським ГРУ. Хтось із посадовців Міноборони Польщі навіть заборонив допустити на борт літака Качинського російського штурмана, хоча це було передбачено планом польоту. Адже штурман добре знав особливості аеропорту «Смоленськ-Північний».

Через півроку після Смоленської катастрофи тіло генерала Іванова з аквалангом (він був професійним аквалангістом) знайдут ьрибалки біля берегів Туреччини. За офіційною версією, військовий розвідник утопився, «не розрахувавши власних сил», під час відпочинку в Сирії. Зауважу, що тіло виявили за 90 км від морського курорту, де Іванов відпочивав.

Інших відволікаючих версій теж достатньо: втопили у ванні, вбили і викинули на середземноморському узбережжі Туреччини, помста чеченців, операція спецслужб Ізраїлю тощо. Для мене зрозуміло, що Іванова ліквідували як небажаного і небезпечного свідка та співучасника одного з найстрашніших злочинів ХХІ століття, вчиненого за наказом Путіна.

Група офіцерів ГРУ (друзі Іванова) провела неофіційне розслідування і дійшла висновку, що їхнього шефа «зачистили» специ таємного підрозділу ФСБ.

За моїми даними, сталося це після того, як Іванов, відпочиваючи у Сирії на курорті Латакія (літня резиденція президента Сирії Асада), у компанії колег зі спецслужб РФ і Сирії, за випивкою проговорився, що він, як той Іван Сусанін, завів «ляхів» у ліс під Смоленськом і пустив «Нікою» «псякрев» (собачу кров) Качинському і «ляхам». Ще й вихвалявся, що за це отримав орден із рук самого Путіна.

Присутні за випивкою спочатку не зрозуміли, хто така «Ніка», один із них навіть перепитав, «що за баба?». Генерал Іванов пояснив, що це переносна електромагнітна високочастотна гармата, яка названа на честь грецької богині і є у них на озброєнні. Вона і «Шмель» (ракетний піхотний вогнемет з термобаричним снарядом – дивфото) були використані його групою для знищення польського літака в тумані, який також створила його «спецура».

Зроблено все було так, вихвалявся генерал Іванов, що «комар носа не підточить». Тобто «робота» виконана настільки ідеально, що не знайти щонайменшого прорахунку. Балакучість коштувала Іванову життя…

ВИНИКАЮТЬ ЗАПИТАННЯ:

1. Чи встановлений сьогодні цей працівник МО Польщі і чи не міг він бути тим самим польським старшим офіцером, з яким генерал Іванов координував спецоперацію?
2. Чи ще живий цей працівник МО Польщі, чи, можливо, «випадково» і «загадково» загинув (помер), як це трапилось на початку серпня 2010 р. з генералом Івановим?
3. Чи встановлено особу російського штурмана, чи живий він, чи був допитаний як свідок у справі, яка причина відсторонення його від рейсу перед самим вильотом літака і ким саме він був відсторонений від польоту?

Від Сусаніна до Сталіна

Напередодні пам’ятних заходів у Катині до Смоленська прибуло декілька оперативних груп ГРУ — електронно-технічних спеціалістів, у завдання яких входило застосування «крайніх заходів впливу» на хід посадки літака Качинського, якщо командир літака прийме рішення приземлитись в аеропорту «Смоленськ-Північний».

У розпорядженні військових диверсантів генерала Іванова були переносні електронно-технічні пристрої, за допомогою яких можна змінювати і корегувати курс літака (кут глісади) перед посадкою на висоті 300-400 метрів та втрутитись одночасно в електронну систему літака і диспетчерської вежі, змінивши на моніторі (екрані) командира літака, керівника зони посадки і керівника польотів висоту і кут посадки (глісаду) літака.

15 січня 2012 року у вечірній програмі ТСН телеканалу «1+1» був показаний сюжет, в якому спеціалісти при допомозі комп’ютерної графіки продемонстрували, як можна створити штучний туман, а при допомозі відповідних технічних приборів корегувати захід літака на посадку, кут і висоту його посадки.

Спеціалісти стверджували, що достатньо навмисно або помилково збільшити кут посадки (глісаду) літака лише на кілька градусів від правильної траєкторії, і його чекає неминуча загибель.

У диверсійних груп були електромагнітні імпульсні гармати, які на той час (2010 рік) виводили з ладу електронну апаратуру літаків як при заході на посадку, так і в повітрі, на висоті до 1 тис. метрів, а також військової техніки на цій самій відстані, за умови, що на шляху немає матеріальних перешкод (дерева, кущі, пагорби та інше). Одна з груп фахівців ГРУ перебувала в технічних приміщеннях аеропорту, неподалік диспетчерської, інші — поруч із ближнім і дальнім маяками злітно-посадкової смуги.

Операція з ліквідації Леха Качинського (якого диверсанти між собою називали «ляхом»), яка проводилась під керівництвом генерал-майора Юрія Іванова, за отриманою мною інформацією, мала кодову назву «ІС» (російською – «ИС»). Ця назва, на думку організаторів, мала триєдину історичну, національну і духовну єдність Росії.

Перша складова «ІС»: Іван Сусанін — російський національний герой, який «взимку 1613 року в люті морози завів загін«ляхів» у ліс на загибель», які шукали дорогу в село Домніно, щоб захопити і вбити новообраного у лютому 1613 року Земським собором молодого царя Михайла Романова. Завівши поляків у непрохідний ліс на болота, Сусанін відмовився показати їм дорогу і місцезнаходження царя, за що був «пiдданий жорстоким тортурам і порубаний «ляхами» на дрібні куски» шаблями. Самі ж поляки заблудились у лісі й замерзли.

Подвиг Івана Сусаніна возвеличувався як у часи Російської імперії, так і СРСР. На його честь називали вулиці і майдани в різних містах Росії, йому поставлені пам’ятники. В різні часи ім’я Івана Сусаніна носили радянські і російські судна, прикордонний катер.

Друга складова «ІС»: окупація і розділ Польщі у вересні 1939 року та розстріл польських полонених (військових і цивільних) весною 1940 року за наказом Йосипа Сталіна (російською — «ИС»).

Третя складова «ІС»: На честь Йосипа Сталіна був названий танк «ИС» (ИосифСталин — рос.), розроблений у другій половині 1942 року і запущений у серійне виробництво. Це був найгрізніший танк Другої світової війни. Згодом танк було удосконалено і запущено у серійне виробництво важкі і надважкі танки «ИС-2»,«ИС-3», «ИС-4», «ИС-5», «ИС-6», «ИС-7», які перебували на озброєнні Збройних Сил СРСР і РФ до 1995 року.

Паралелі ліквідації президентів Дудаєва і Качинського

21 квітня 1996 року близько 20-ї години був убитий перший президент Чеченської республіки Ічкерія, генерал-майор авіації Джохар Дудаєв. Наказ на знищення Дудаєва віддав особисто президент РФ Борис Єльцин. Організаторами спецоперації були начальник Служби охорони президента Олександр Коржаков, начальник ГРУ Федір Ладигін та директор ФСБ Михайло Барсуков. Окрім ФСБ і ГРУ, в операції брали участь ВПС Росії. Вчені розробили електронний прибор, який перехоплював промінь, що йде від телефону на супутник, і фіксував точні координати абонента та передавав їх на літак Су-24.

Операція була настільки секретною, що про неї не знали навіть таємні агенти ФСБ, які булисеред близького оточення Дудаєва. Ввечері 21 квітня 1996 року російський літак дальнього радіолокаційного виявлення «А-50» (аналог американського «АВАКС») із встановленим на його борту зазначеним прибором піднявся в повітря на висоту 22 км і почав кружляти над Чечнею. Через півгодини в повітря піднялися два бомбардувальники «Су-24».

У цей час Дудаєв, зупинивши автомобіль в полі, недалеко від села Гехі-чу на заході Чечні, розгорнув на його капоті супутниковий телефон і зателефонував депутату Держдуми Костянтину Боровому, з яким товаришував і часто йому дзвонив, попередньо домовившись про час розмови. ФСБ знало про час виходу Боровика і Дудаєва в ефір. Через пару секунд електронний пристрій на «А-50» зловив промінь телефону і передав його на Су-24, які одразу ж запустили дві ракети класу «повітря-земля». Одна з них попала прямо в автомобіль. Вмонтована в ракету фотокамера наведення сфотографувала момент вбивства Дудаєва (див. фото). Разом із Дудаєвим загинули ще троє осіб, один із яких був агентом ФСБ.

За секунди до вибуху ракети і вбивства Дудаєва, який стоїть біля автомобіля, розмовляє по телефону і дивиться в небо на звук ракети. Вперше знімок був опублікований в американському щомісячному бюлетені АгенстваНаціональної Безпеки США.

22 квітня Єльцин був із візитом у Хабаровську. Під час обіду в одному з ресторанів директор ФСБ Михайло Барсуков зателефонував президентові РФ і повідомив, що Дудаєв знищений. Єльцин перепитав: «Це правда?! Це залізно?! Ну, дякую! З мене — зірка Героя!».

Пританцьовуючи, Єльцин повернувся за обідній стіл, піднявши келих із горілкою, сказав весело тост, який починався словами: «Сьогодні у нас свято!».

Таке ж свято було і у кремлівського кривавого карлика Путіна після загибелі президента Польщі Леха Качинського…

Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО, Герой України, генерал-лейтенант СБУ, почесний голова Спілки офіцерів України

(далі буде)

Частина 1.

• “Злочини без покарання: від Катинської трагедії до Смоленської авіакатастрофи. Розслідування Григорія Омельченка”

Частина 2.

• Путінський план знищення польського президента Качинського. Розслідування Григорія Омельченка

Частина 3 (ця публікація).

• Подробиці ліквідації президента Польщі Качинського під кодовою назвою “ІС”. Розслідування Григорія Омельченка

Частина 4.

• Літак з президентом Польщі Качинським був підірваний термобаричним зарядом. Тих, хто вижив — пристрелили. Розслідування Григорія Омельченка (+відео)

Частина 5.

• “М’які варіанти” терориста Путіна, що вели до загибелі літака з президентом Польщі Качинським. Розслідування Григорія Омельченка (+відео)

Частина 6.

• Григорій Омельченко: “Я звинувачую Путіна в організації теракту проти президента Польщі Качинського” (+відео)

Сообщение Подробиці ліквідації президента Польщі Качинського під кодовою назвою “ІС”. Розслідування Григорія Омельченка появились сначала на Український репортер.

Починався суботній, вихідний день. У другій половині того ж дня делегація планувала повернутися додому…

Вони летіли у Смоленськ за покликом серця, щоб відвідати Меморіальний комплекс «Катинь» і вшанувати польських офіцерів, розстріляних без суду і слідства катами -енкаведистами у Катинському лісі 70 років тому за колективним рішенням Політбюро ЦК ВКП (б) на чолі зі Сталіним та наказом наркома НКВС СРСР Берії. Кожен летів зі своїми думками, планами і надіями на майбутнє. Але вони не знали, що фашистський режим Путіна новітніми технологіями приготував для них «Катинь-2» і що жити їм залишилося 77 хвилин…

О 10-й годині 41-й хвилині за московським часом (06:41 за міжнародним –UТС), під час заходу на посадку на військовий аеродром «Смоленськ-Північний» (РФ) літак Ту-154 (бортовий номер 101) Військово-повітряних сил Республіки Польща, який виконував рейс PLF101 за маршрутом Варшава (Польща) — Смоленськ (Росія), зазнав катастрофи. Загинули всі, хто перебував на борту літака – 8 членів екіпажу та 88 пасажирів.

Неоголошена промова

Лех Качинський летів до Смоленська з приватним візитом на чолі польської делегації, щоб відвідати польський військовий цвинтар, узяти участь у пам’ятних траурних заходах, приурочених до 70-ї річниці Катинської трагедії.

У своїй неоголошеній промові Качинський мав намір привернути увагу світу до масового вбивства у квітні 1940 року понад 21 тисячі польських ув’язнених із таборів і в’язниць НКВС, злочину, який він особисто вважав «актом геноциду», здійсненого з волі Сталіна за наказом вищої радянської влади.

«Жахливою кульмінацією союзу Третього рейху і СРСР, пакту Молотова-Ріббентропа і нападу на Польщу 17 вересня 1939, став Катинський злочин. Польські офіцери, священики, службовці, поліцейські, співробітники прикордонної охорони, тюремні працівники були знищені без процесів і вироків. Вони стали жертвами неоголошеної війни. Світ мав ніколи про це не дізнатися. Земля приховала сліди злочину, а брехня мала стерти його з людської пам’яті», — ці слова неоголошеної промови Качинського пізніше були опубліковані у пресі.

Серед іншого Качинський мав оголосити вимогу: «Всі обставини Катинського злочину повинні бути повністю вивчені і розслідувані. Важливо, щоб на юридичному рівні була зафіксована невинність жертв, щоб були відкриті всі документи, які стосуються цього злочину, щоб Катинська брехня назавжди зникла з суспільного простору. Ми вимагаємо цих дій насамперед заради пам’яті жертв і поваги до страждань їхніх сімей. Але ми вимагаємо цього і в ім’я спільних цінностей, які мають становити фундамент довіри та партнерства між сусідніми народами у всій Європі».

Про зміст промови Качинського (як і про сценарій його візиту в Катинь) керівництво РФ — Медведєв-Путін — знали заздалегідь від агентури російських спецслужб у Варшаві. Допустити, щоб Лех Качинський виступив із такою промовою та ще й на «ісконно русской зємлє» Медведєв, а особливо Путін ніяк не могли. Останньому вже довелося вислухати гірку, але історичну правду від Качинського про Катинську трагедію, про напад Німеччини і Радянського Союзу на Польщу без оголошення війни в присутності десятків тисяч поляків та багатьох делегацій країн світу на чолі з їх лідерами ще 1 вересня 2009 року на заходах у Гданську, присвячених 70-й річниці початку Другої світової війни. Докладно про це я розповів у попередній частині мого розслідування, опублікованого «Українським репортером».

Уранці, 10 квітня 2010 року, на заплановані меморіальні заходи до Смоленська прибув спеціальний «Катинський потяг», в якому приїхало майже п’ятсот поляків, переважно члени і родичі «катинських сімей», а також депутати польського Сейму і представники партійних, громадських, релігійних організацій. Реквієм пам’яті і виступ Качинського мали транслюватися у прямому ефірі багатьох телекомпаній Польщі та інших країн з перших хвилин приземлення літака.

На час відкриття пам’ятних заходів на військовому цвинтарі у Катині зібралися більше тисячі людей: поляків, українців, білорусів, росіян, які прийшли вшанувати світлу пам’ять безвинно убієнних польських офіцерів у 1940 році…

Мотивація проведення приватного розслідування

Мотивацію розслідування я виклав укнизі «Літак для Президента» (російською), яка вийшла у березні 2012 року. 10 квітня того ж року газета «Україна молода» презентувала книгу.

Перед самим виходом книги у світ я прибрав з неї одну главу. Змушений був зробити це тому, що прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск повністю «ліг» під Путіна і монополію на розслідування справи віддав російській стороні, яка відразу ж поклала всю провину за авіакатастрофу на польський екіпаж і погану погоду. Я побоювався, що передчасне розголошення отриманої інформації, значна частина якої була конфіденційною, може призвести до знищення отриманих мною доказів.

Тільки, коли влада в Польщі змінилася і створила нову слідчу групу у генпрокуратурі і комісію в міністерстві оборони, яку  очолив мій давній (з 1992 року) знайомий Антоній Мацеревич, я надіслав їм установлені мною фактичні дані (які були у вилученій главі книги) і почав публікувати окремі матеріали свого розслідування. А до цього проводити об’єктивне слідство було неможливо і не мало сенсу. Воно було під повним контролем спецслужб Росії через їхню тотальну агентуру в Польщі.

Напередодні авіакатастрофи, 9 квітня 2010 року, під час зустрічі зі своїми друзями у київській кав’ярні, обговорюючи приватний візит президента Польщі до Смоленська, я висловив категоричну думку, що літаку Качинського не дадуть приземлитися у смоленському аеропорту.

Наведу декілька цитат із книги:«Реквієм у Катині буде зірваний, він не відбудеться. Він не може відбутися ні за якої погоди і умов. Літак Качинського заженуть куди завгодно: в Москву, Мінськ, до чорта на кулички. Придумають усе що завгодно, щоб він не сів у Смоленську. Якщо буде потрібно, зроблять туман, а то й сніг. Або трапиться випадкове пошкодження посадкової смуги, вийде з ладу апаратура, контролююча літак, і перед заходом на посадку командиру літака скажуть, що прийняти його не можуть… Сьогодні в арсеналі військових є такі технології, що спеціалісти вміють розганяти не лише дощові і грозові хмари, а якщо буде потрібно, то зроблять і туман з «молоком», не кажучи вже про інші технічні «штучки» і спецефекти, які можна задіяти, щоб зірвати заплановані поляками заходи…  Запланований на завтра на ранок реквієм з участю і виступом Качинського в Катині не відбудеться. У такий спосіб Кремль продемонструє, хто в домі господар і що Качинський – небажаний гість в Росії»,- підсумував я.

За смачною кавою обговорювали з друзями, яким буде новообраний президент Янукович, кепкували з його судимостей і, як він знепритомнів від влучання в нього куриного яйця під час президентських виборів. Я розповів їм про свою зустріч з ним після повернення його з Брюсселю, про майбутній візит Януковича на сесію ПАРЄ наприкінці квітня.

На слуху ще була офіційна зустріч двох прем’єрів Польщі і Росії, Дональда Туска і Володимира Путіна, з їх теплими дружніми обіймами і ключовими моментами зустрічі – спільне відвідування ними 7 квітня меморіального комплексу Катинь у зв’язку 70-ю річницею розстрілу польських військовополонених органами НКВС СРСР в Катинському лісі в семи кілометрах від села Катинь Смоленської області.

7 і 8 квітня російські і українські ЗМІ приділили багато уваги цій зустрічі, особливо неоднозначним оцінкам і коментарям Катинської кривавої трагедії, озвученими прем’єрами та іншими політиками. В новинах коротко повідомлялося і про майбутній візит президента Польщі Леха Качинського, але як приватної особи (що різало слух!), метою якого було проведення реквієму в Катині 10 квітня – через три дні після Туска (що у багатьох викликало здивування і різні запитання – чому візит приватний, розділений, не разом з Туском та інші).

Тоді, 9 квітня 2010 року, я ще не знав, а мав лише якесь інтуїтивне передчуття, що за вказівкою Володимира Путіна, розроблена спецоперація, яка передбачала не лише створення штучного туману і провокацію авіакатастрофи, а й терористичну атаку на літак.

Наступного дня, 10 квітня близько 12 години з телевізійних новин довідався, що через «сильний туман» при заході на посадку розбився польський літак з делегацією на чолі з президентом Польщі Лехом Качинським, всі загинули…

Слухаючи трагічну новину, пригадав  попередження свого колеги з Литви – члена ПАРЄ, яке він сказав після виступу Леха Качинського в Гданську 1 вересня 2009 року за заходах, приурочених 70-й річниці початку Другої світової війни, на яких ми були присутні. Путін ніколи не простить Качинському за такий його виступ,- зазначив тоді литовський депутат.

Після авіакатастрофи було багато телефонних дзвінків від друзів з  Польщі, прибалтійських та інших країн, із якими я разом працював у ПАРЄ у 2006—2010 роках. Знаючи мою колишню професію, польські і прибалтійські колеги просили мене провести приватне розслідування обставин авіакатастрофи, пообіцявши допомагати в цьому.

Вони згадали, як у квітні 2008 року на одному з засідань Політичного комітету ПАРЄ я висловив застереження, що впродовж півроку можливий воєнний конфлікт між Росією і Грузією, який розв’яже Москва з метою окупації грузинської території, проголошення Південною Осетією і Абхазією (які входили до складу Грузії) незалежними державами і розміщення там своїх військових без (що і трапилося в серпні 2008 року). Для запобігання цьому я пропонував створити комісію ПАРЄ по запобіганню воєнних конфліктів в Європі. На жаль, вона була створена лише після завершення російської воєнної агресії проти Грузії, яку тодішній президент Росії Дмитро Медведєв назвав «примушенням Грузії до миру». Путін скорегував заяву Медведєва, зазначивши,  що «Росія доведе свою миротворчу місію до логічного завершення». Як він її довів, тепер відомо всім…

Окрім того, серед загиблих поляків були й мої знайомі – колеги з польського Сейму Лешек Дептула, Збігнєв Вассерман, Аркадіуш Рибіцький, Веслав Вода, Едвард Войтас та інші.

 Я пообіцяв зробити все, що в моїх силах, щоб  встановити ПРАВДУ щодо катастрофи польського літака, яка потрібна не мертвим, а живим.

Викладене, а також історична постать президента Леха Качинського (з яким я був особисто знайомий з часів, коли він ще був мером Варшави) — Поляка з великої літери — і стали мотивами проведення приватного розслідування обставин катастрофи (внаслідок теракту) польського літака Ту-154 10 квітня 2010 року під Смоленськом. Трагедія увійшла в історію як «Катинь-2» — злочин РФ, який і досі залишається без покарання.

З урахуванням власного багаторічного практичного досвіду слідчої і оперативної роботи (працював слідчим МВС, начальником відділу військової контррозвідки СБУ, очолював парламентські слідчі комісії з розслідування резонансних справ), на основі відкритих і доступних матеріалів, у тому числі матеріалів досудового слідства, висновків державних комісій із встановлення причин авіакатастрофи Росії і Польщі, оприлюднених у вітчизняних і зарубіжних ЗМІ та інтернет-ресурсах, мною було проведено приватне розслідування обставин катастрофи польського військового літака Ту-154.

Я особисто консультувався із спеціалістами військової і цивільної авіації. Брав участь у проведенні декількох неофіційних експертиз з відповідними експертами, висновки яких згодом (через декілька років) були офіційно підтверджені міжнародними експертами, що польський Ту-154 був підірваний у повітрі.

Зібрав великий обсяг конфіденційної (оперативної) інформації (для її отримання можливостей у мене достатньо), яка розкрила плани російських спецслужб щодо зриву візиту президента Польщі Леха Качинського до Смоленська на заходи до 70-ї річниці розстрілу польських офіцерів (докладніше – в наступних публікаціях на сайті «Український репортер»).

Матеріали свого розслідування передав польській стороні в 2016 році і  продовжував далі досліджувати обставини терористичних атак Росії на польський літак Ту-154 і малайзійський МН17 (матеріали розслідування щодо МН17 читайте на сайті «Український репортер» – див. тут):

Зауважу, що моє розслідування не є офіційним, воно приватне і його висновки не є кінцевими (останнє слово за Міжнародним трибуналом, якщо він буде створений) і не претендує на істину в останній інстанції. Але є встановлені незаперечні факти, яким потрібно надати належну офіційну юридичну оцінку.

Аналіз і оцінка встановлених і зібраних мною фактичних даних (доказів) та отриманої конфіденційної оперативної інформації (яка знайшла своє підтвердження), на моє переконання як слідчого в минулому, дає підстави зробити наступний висновок.

За дорученням і безпосередньої участі Володимира Путіна російськими спецслужбами був розроблений багатовекторний план зі зриву візиту президента Польщі Леха Качинського з його сценарієм  пам’ятних заходів, приурочених до 70-ї річниці Катинської трагедії, запланованих на польському військовому цвинтарі під Смоленськом 10 квітня 2010 року.

Як крайній варіант, план передбачав знищення президентського літака Ту-154 перед заходом на посадку, що і було зроблено.

“Ми заявляємо: ні!”

У розмові з європейськими колегами згадали, як президенти Польщі, України, Литви та Естонії — Лех Качинський, Віктор Ющенко, Валдас Адамкус, Томас Гендрік Ільвес та прем’єр-міністр Латвії Іварс Годманіс — прибули пізно ввечері 12 серпня 2008 року до Тбілісі, де взяли участь у масштабному, 200-тисячному, мітингу на підтримку Грузії, проти якої Росія вчинила воєнну агресію. Організували цей приїзд Лех Качинський та Віктор Ющенко. Керівники п’яти європейських держав летіли на підтримку Грузії на тому самому польському літаку Ту-154, який згодом, 10 квітня 2010 р., зазнав катастрофи через терористичну атаку.

Через реальну загрозу бути збитим російськими військовими, літак, вилетівши із Сімферополя, летів через Туреччину і приземлився в Азербайджані в аеропорту Гянджі. Росія не надала дозволу для польоту через її повітряний простір. З аеропорту Гянджі лідери п’яти європейських країн добирались до Тбілісі на автомобілях, реально ризикуючи своїм життям.

Виступаючи на мітингу в Грузії, президент Польщі Качинський гостро засудив російську агресію проти суверенної Грузії і зауважив: «Вперше після довгого часу наші сусіди з північного сходу показали обличчя, яке ми знаємо сотні років. Ця країна — Росія, яка прагне розсортувати своїх сусідів. Росія вважає, що народи довкола неї повинні їй підкорятися. Ми заявляємо: ні!».

Лех Качинський попереджав: «Сьогодні Грузія, завтра Україна, післязавтра держави Прибалтики і, можливо, моя країна. Ми можемо цьому протистояти лише за умови, що Європа дотримуватиметься єдиних цінностей».

«Я хочу достукатися до ваших сердець і розуму…»

Під час розмови, щодо проведення мною приватного розслідування,  європейські друзі-депутати згадали і мої виступи на сесії ПАРЄ 29 вересня і 1 жовтня 2009 року. Наведу окремі фрагменти з них (що, на мою думку, важливо!):

«…Застосування російських збройних сил на території інших держав узаконила Держдума Росії. Окремі російські політики уже з погрозами заявили, що у випадку порушення прав росіян в інших державах, у ці країни буде висаджений повітряний десант і введена бронетехніка для їх захисту.

 Виникає запитання: хто наступний після Грузії? Україна, на території якої в Севастополі базується Чорноморський флот РФ і бригада морської піхоти, а десятки тисяч етнічних росіян – громадян України, які там проживають, отримали в порушення Конституції України російські паспорти і вважаються громадянами РФ, як і мешканці Південної Осетії і Абхазії, які отримали російські паспорти  перед воєнною агресією Росії проти Грузії?

 Російські експерти з воєнних питань попереджають, що через п’ять років, після завершення військової реформи і створення нової армії в Росії, вирішення проблеми Криму може бути переведене з теоретичної у воєнну площину» (Із виступу 29 вересня 2009 року з питання «Війна між Грузією і Росією: рік потому», документ №120 10).

«…Шановні колеги! Я хочу достукатися до ваших сердець і розуму, щоб ви побачили і почули, що реально відбувається сьогодні у відносинах між Україною і Росією, в тому числі і в Криму, щоб нам не прийшлося в пожежному порядку розглядати на сесії ПАРЄ чи в Раді безпеки ООН питання про чергову агресію Росії, на цей раз проти України або в іншому регіоні Європи. Попереджаю, що років через п’ять анексія Криму Росією стане реальністю, як анексія Абхазії і Південної Осетії в Грузії.

Зовнішня політика Росії переслідує мету перетворення незалежної і суверенної України в державу-сателіт, збереження своєї бази в Севастополі, блокування вступу України в НАТО і ЄС та ліквідацію в Україні верховенства права, свободи і демократії, які є більмом в оці авторитарної кремлівської влади.

Росія сьогодні – це неосталінський авторитарний режим, де немає свободи, демократії і масово порушуються права людини і цілих народів. В Росії все гучніше звучать голоси про реабілітацію Сталіна і його злочинного режиму.

 З метою недопущення нових воєнних агресій Росії в інших регіонах Європи і, зокрема, в Україні, я звертаюся до ПАРЄ і других європейських організацій зробити реальний вклад в захист України від постійного втручання Росії в її внутрішні справи, як незалежної держави, реально гарантувати Україні, яка добровільно відмовилася від ядерної зброї, недоторканість її кордонів… Зробивши це, Європа захистить своє майбутнє і загальноєвропейські надбання: ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА,  СВОБОДУ, ДЕМОКРАТІЮ!» (Із виступу 1 жовтня 2009 року з питання «ООН: реформа і держави-члени Ради Європи, документ №12018).

Повні тексти обох виступів опубліковані у ЗМІ і транслювалися ПАРЄ в онлайн режимі.

Під час грузинсько-російської війни Лех Качинський неодноразово засуджував агресію Росії, яка «хотіла змістити уряд Грузії на чолі з президентом Саакашвілі», так різко, як це не робив ні один з європейських лідерів, і вважав за необхідне «переконати Росію, що час імперії минув».

«Росія показала безпомічність Заходу. Це жахливо, тому що Захід явно сильніший, ніж вона. Моє головне зобов’язання — не допустити, щоб Польща стала частиною зовнішнього кільця Російської імперії», — стверджував він.

Проте міжнародна спільнота (ООН, ОБСЄ, НАТО, ЄС, ПАРЄ та провідні країни світу — США, ФРН, Велика Британія, Франція, Китай) «проковтнула» анексію 20% території Грузії й змирилася з воєнною агресією Росії, що призвело до розв’язання нею війни проти України, анексії Криму, окупації частини Донбасу, загибелі понад 13 тисяч українців, колосальних матеріальних втрат, збиття малайзійського літака МН17 і Смоленської трагедії (теракт) з польським Ту-154.)

Цинічна помста Путіна

Президент Лех Качинський був найбезкомпроміснішим критиком Росії серед усіх лідерів країн ЄС. Багато міжнародних політичних оглядачів називали його особистим ворогом Путіна, як і Президента України Віктора Ющенка, який у 2004 році постраждав від «російського діоксину», і президента Грузії Міхеїла Саакашвілі, якого, під час розмови з президентом Франції Саркозі 12 серпня 2008 року в Москві, Путін обіцяв «повісити за яйця».

Саме тому політичне керівництво РФ (у першу чергу Путін) та керівники спецслужб Росії, які обґрунтовано підозрюються в замовленні, організації і вчиненні теракту проти польського літака Ту-154М, не зацікавлені у проведенні об’єктивного розслідування, встановленні винних осіб і притягнення їх до кримінальної відповідальності. Як засвідчують їхні дії впродовж десяти років, вони лише перешкоджають цьому і роблять усе можливе, щоб такого розслідування, в тому числі й на міжнародному рівні, не відбулося.

Чого лише варте (і це головне!) неповернення Кремлем до цього часу Польщі бортових самописців літака, оригіналів записів розмов та уламків Ту-154, який є її власністю, на яких збереглися сліди від удару високочастотного електромагнітного імпульсу СВЧ-гармати, яким було виведене з ладу електронне обладнання літака у повітрі і сліди термобаричного заряду, яким був підірваний літак перед самим приземленням, для проведення незалежних міжнародних експертиз. Знищити ці сліди, за твердженням експертів, неможливо!

Вбивство терактом президента Леха Качинського, його прихильників із військової і політичної еліти Польщі, на думку багатьох експертів, це — цинічна помста Путіна Качинському, якого Путін ненавидів особливо, за організацію Качинським широкої міжнародної підтримки Грузії у війні з Росією, яку він відкрито назвав на весь світ агресором, а також за рішення розмістити в Польщі систему ПРО США. Окрім того (і, можливо, це найважливіше для Росії) Лех Качинський жорстко і послідовно виступав проти будівництва в Європі  російського газопроводу «Північний потік-2».

Все це за сукупністю, на моє внутрішнє переконання,  є МОТИВОМ ЗЛОЧИНУ, вчиненого Путіним за попередньою змовою з керівниками спецслужб Росії проти президента Польщі Леха Качинського.

Після загибелі Леха Качинського глава уряду Польщі Дональд Туск «заморозив» американську програму ПРО (протиракетна оборона).

Лише після перемоги на президентських і парламентських виборах партії Качинського «Право і справедливість» Департамент оборони США у лютому 2016 року підписав контракт з Польщею на будівництво комплексної системи ПРО на її територіїбіля населеного пункту Редзиково. У 2018 році розпочалося розміщення американських мобільних батарей iз ракетами середньої дальності SM-3. На сьогодні будівництво американської військової бази майже закінчено, що бісить Путіна.

Маніпуляції з перших хвилин авіакатастрофи

У перші хвилини після катастрофи польського літака 10 квітня 2010 року офіційні посадові особи і російські ЗМІ повідомили про різний час авіакатастрофи Ту-154: «10:41; 10:50; 10:56; 10:58; 11:00», кількість заходів літака на посадку — від одного до чотирьох (насправді був лише один!) — і відразу – основну версію, як уже встановлений факт: «літак розбився через туман і помилку екіпажу», «на екіпаж чинився тиск з боку Качинського посадити літак за будь-яку ціну» і навіть що «Качинський був напідпитку», а «російський керівник польотів на аеродромі тричі давав команду командиру екіпажу йти на друге коло, але той не послухався і вперто хотів посадити літак».

Мною встановлено, що ця дезінформація була підготовлена завчасно, щоб ввести в оману світову громадськість та сховати істинні причини катастрофи літака Ту-154. Подібне Росія продовжує робити до сьогодні і після збиття малайзійського МН17.

Портрет убивці для Міжнародного трибуналу

Показово, що після обрання Володимира Путіна у 2012 році втретє президентом Росії екс-президент СРСР Михайло Горбачов відзначив такі його риси характеру: «мстивість, злопам’ятство, образливість». На думку Горбачова, це недопустимо для політика, який займає такий високий пост.

Полковник Сергій Третьяков, заступник резидента СЗР РФ в США під дипломатичним прикриттям першого секретаря російської місії при ООН з 1995 по 2000 рік, після приходу Путіна до влади попросив політичного притулку в США. Він напряму звинуватив Путіна у знищенні польського літака під Смоленськом: «У росіян є різні плани і сценарії для ліквідації іноземних лідерів, якщо Путін і ФСБ цього забажають. Є докази, що підтверджують причетність Путіна і його спецслужб до знищення Качинського».

Через два місяці після цієї заяви, 13 червня 2010 р., 64-річний Третьяков, будучи здоровим,  раптово помер на подвір’ї свого будинку. Причина смерті та її обставини, а також інформація про терористичну атаку на польський літак, якою володів Третьяков, спецслужбами США засекречені на найближчі 25 років. Тому не дивуйтесь заяві його дружини, що її чоловік буцімто помер «природньою смертю».

Американський письменник Піт Ерлі, який видав книгу «Товариш Ж» про Третьякова, заявив, що звістка про його смерть свідомо затримувалася на прохання удови.

До речі, Сергій Третьяков був добре знайомий із Золотовим (нинішній командувач Національною гвардією Росії) і характеризував його як «звичайного головоріза» і «вірного пса» кремлівського карлика.

Колишній начальник Золотова — Олександр Коржаков (керівник Служби охорони президента Єльцина) в 2014 році в одному з інтерв’ю так сказав про Золотова: «Я про негідників говорити не буду. Золотов дуже мстивий, так, як і наша перша особа — Путін, з яким він дуже близький і відданий йому «до гробу». У мене сім’я, діти…».

Психологи і фізіономісти зазначають, що Золотов і Путін дуже схожі не лише за характером — обидва злобливі та мстиві, а й зовнішньо: «маленькі скляні риб’ячі очі та стиснуті губи».

Кремлівський педофіл

У звіті (понад 300 сторінок) головного судді Високого суду Лондона Роберта Оуена, оголошеного 21 січня 2016 року, зроблені  висновки про причетність президента РФ Путіна до вбивства офіцера ФСБ РФ Олександра Литвиненка у листопаді 2006 році. Зокрема, у параграфі 10.16 звіту значиться: «Операція ФСБ щодо вбивства пана Литвиненка була ймовірно затверджена Патрушевим (директор ФСБ) і також президентом Путіним».

 Сам Литвиненко перед своєю смертю, перебуваючи в тяжкому стані у шпиталі, звинуватив у своєму отруєнні особисто Путіна (за даними розшифровки Скотланд-Ярду аудіосвідчень Литвиненка).

Роберт Оуен стверджує, що виконавцями вбивства був офіцер спецслужби Росії Андрій Луговий та його діловий партнер Дмитро Ковтун. «Я впевнений, що пан Луговий і пан Ковтун додали полоній-210 у чашку з чаєм у «Пайн Барі» в Лондоні 1 листопада 2006 року», — заявив суддя Оуен.

Довідково: у 2007 і 2011 роках Андрій Луговий був обраний депутатом Держдуми РФ від партії Жириновського ЛДПР, а березні 2015 року –   нагороджений Путіним медаллю ордена «За заслуги перед Вітчизною ІІ ст. «За великий внсок у розвиток російського парламентаризму та активну законотворчу діяльність».

Після тяжких больових мук  ввечері 23 листопада 2006 року Литвиненко помер у лікарні університетського коледжу Лондона.

В липні 2007 року Великобританія потребувала від Росії видачі Лугового як підозрюваного у вбивстві громадянина Великої Британії Литвиненка.  Росія відмовила в екстрадиції Лугового.

У зверненні до британського парламенту, після публікації висновків судді у справі про вбивство Литвиненка, прем’єр-міністр Тереза Мей назвала неприйнятною відмову Росії співпрацювати зі слідством. Прем’єр-міністр Великобританії повідомила, що проти головних підозрюваних у вбивстві Литвиненка – Андрія Лугового і Дмитра Ковтуна будуть введені персональні санкції.

Міністерство закордонних справ Великої Британії викликало посла Росії у зв’язку з висновками судді Роберта Оуена щодо отруєння Литвиненка.

Тема педофілії Путіна довгий час обговорювалась світовими ЗМІ після публікації доповіді судді Оуена про отруєння Литвиненка. Наприклад, в липні 2016 року американська газета WSJ відкрито звинуватила у смерті Литвиненка президента Росії Путіна.

Адміністрація США за законом Магнітського наклала особисті санкції на двох ймовірних вбивць Олександра Литвиненка – Лугового і Ковтуна.

Литвиненко достатньо аргументовано публічно звинувачував Путіна в організації терактів, вбивств, «кришуванні» поставок наркотиків із Середньої Азії через Петербург до Західної Європи, фінансових злочинах, в тісних зв’язках із «пітерською» та «тамбовською» мафією, а також у ПЕДОФІЛІЇ, що підтверджується, як стверджував Литвиненко, відеозаписами, які зберігалися у ФСБ до призначення Путіна її керівником у 1998 році.

Пропоную переглянути документальний фільм ZDF «Московський слід» про злочинну діяльність Путіна і його оточення, встановлену іспанськими правоохоронними органами за допомогою Олександра Литвиненка і як він був отруєний.

https://youtu.be/K9fnjfBeELU

Докладно про мафіозні зв’язки Путіна з «Тамбовською ОЗГ» Санкт-Петербургу за часів його роботи в мерії та організацію серії терактів в Росії, коли Путін уже працював в Москві, дивіться документальний фільм «Володимир Путін – всі злочини»:

https://youtu.be/gADTKVZXi5k

Про педофілію Путіна знало його близьке оточення ще під час навчання в Інституті КДБ імені Андропова, що ледь не коштувало йому кар’єри,- зазначив Литвиненко.

Як голова парламентської слідчої комісії у справі про вбивство Георгія Гонгадзе я неодноразово зустрічався з Олександром Литвиненком у Лондоні 2003—2005 роках. Він надавав інформацію про обставини вбивства Гонгадзе, замаху на життя народного депутата Олександра Єльяшкевича і погодився дати свідчення в Україні, про що я повідомив генерального прокурора  Святослава Піскуна.

На одній із зустрічей Олександр подарував мені дві свої книги «ФСБ підриває Росію» і «Викликаю себе на допит» (див. фото):

В розмовах я застерігав Олександра: якщо Путін прийме рішення про його фізичне знищення, то, найімовірніше, це може зробити хтось із його знайомих або приятелів з Москви, з якими він підтримує зв’язки, під виглядом харчового отруєння, як це було зроблено з Віктором Ющенком під час президентських виборів у вересні 2004 року.

Рекомендував Литвиненку порвати всі контакти з такими особами і не зустрічатися з ними ні за яких обставин. Одна з таких розмов була в помешканні Олександра  в присутності його батька і Віктора Суворова (Володимира Різуна), які гостювали у нього. Суворов радив Литвиненку прислухатися до моїх порад…

Рекомендую шанувальникам «Українського репортера» подивитися два  документальні фільми «Як і за що вбили Литвиненка»(Бі-Бі-сі) і «Акт ядерного тероризму». Ви дізнаєтесь про всі обставини отруєння Олександра Литвиненка, встановленні правоохоронними органами Англії та про висновки Високого суду Лондона, який встановив і назвавзамовників і виконавців його вбивства. Фільми-розслідування, заборонені для показу в Росії, не залишить вас байдужими.

https://youtu.be/wls4YWcqop8

https://youtu.be/Hsfz12vJbHQ

Заступник директора ФСБ генерал-полковник Анатолій Трофімов (звільнений на пенсію у лютому 1997 р.), який був у дружніх стосунках з Литвиненком, знав про відеозаписи, на яких зафіксовано, як Путін займається сексом із малолітніми хлопчиками, які зберігалися в архіві ФСБ. Трофімов у колі своїх колег часто обурювався тим, що педофіл працює у команді президента Єльцина, очолює ФСБ, а потім став главою держави.

10 квітня 2005 року генерал Трофімов і його дружина (як свідок) були застрелені біля під’їзду свого будинку в Москві. Злочин не розкритий.

Свого часу по російському телебаченню було показано кадри, як президент Росії Путін підняв футболку на маленькому хлопчикові і почав цілувати його в живіт. Це трапилося 7 липня 2006 року, коли Путін з охороноюйшов у свою резиденцію через Соборну і Іванівську площі Кремля після зустрічі з випускниками військових академій і училищ:

https://m.youtube.com/watch?v=c72swYTisvY

Пізніше в ході інтернет-конференції Путін пояснив цей вчинок: «Скажу вам чесно, просто захотілося потискати хлопчика, який показався мені схожим на маленьке кошеня і був таким самостійним і дуже серйозним. Це бажання вилилося в такий жест».

Випадків «бажань» Путіна, коли йому«хотілося потискати» малолітніх хлопчиків і дівчаток, журналісти зафіксували на фото і відео дуже багато. Ось лише деякі із них (див. фото):

Проаналізувавши фото, відео, на яких Путін «тискає», обіймає, цілує малолітніх дітей в різні частини тіла, яким похітливим (пожадливим)  поглядом дивиться на них та інші характерні риси його дивної поведінки з чужими дітьми, експерти дійшли висновку: президент Росії Путін має ЯВНО ВИРАЖЕНІ ОЗНАКИ ПЕДОФІЛІЇ.

Про вбивстваЛитвиненка (отруїли), Трофімова (застрелили) та загадкові смерті Третьякова і понад сорока генералів, які знали про злочини Путіна або були його спільниками,  нагадуюз однією метою: щоб читачі змогли глибше зрозуміти психологічний, моральний, фізіологічний портрет Путіна, його патологічні риси характеру і самі зробили висновки, чи здатний він на вбивства не лише окремих людей, а й тисяч, розв’язуючи війни в Грузії, Україні, Сирії, знищуючи своїх політичних опонентів в Росії та за її межами — заради збереження влади і своїх статків на мільярди доларів (докладно про це я публікував на сайті «Український репортер» у статті «Ворога треба знати в обличчя. Хто він, Путін» і в газеті «Україна молода» (12.04.2017 р.) у публікації «Соціопатія, шизофренія, манія величі і педофілія: усе, що відомо про діагнози Путіна».

Окрім того, закон вимагає зібрати повну характеристику на підозрюваного у вчиненні злочину, його психічний стан і чи є він осудним. Все це буде потрібно Міжнародному кримінальному суду для визначення міри покарання Путіну і членам його терористичної організації.

Клуб фанатів Путіна

У польської сторони також є значний суб’єктивізм, внутрішнє політичне протистояння і конфлікт інтересів, що перешкоджає об’єктивному розслідуванню смоленської катастрофи впродовж цих років.

Так, 9 травня 2010 р. був опублікований лист представників польської громадськості Юлії Яскольської і Петра Якута, присвячений «звірячій різні поляків, зробленій за наказом Путіна і Медведєва міжнародною терористичною організацією ФСБ Росії».

У листі під заголовком «Клуб фанатів Путіна» його автори, зокрема, вказують: «Сейм відхилив проект резолюції партії «Право і справедливість» про передачу слідства про катастрофу літака 10 квітня під Смоленськом польській стороні. Це послання Сейму потрібно зрозуміти. Глава МВС Міллер заявив, що тепер слідство затягнеться мінімум на два роки. (тягнеться вже десять років! — Авт.). Дональд Туск і його «Громадянська платформа» — це клуб фанатів Путіна. Туск погрожує переслідуваннями партії «Право і справедливість» за «пропаганду на інсинуаціях». Туск вибрав тактику замовчування. Він говорить не як глава незалежної держави, а як політик, який лиже Путіна. Для Туска вимога правди про трагедію — це «антиросійська фобія».

Член Європарламенту Сарюш від партії «Право і справедливість» вимагав від Туска чесного пояснення, чому він називає смоленську трагедію «політичним канібалізмом». Як зазначають Яскольська і Якут, Туск для росіян — «наша людина у Варшаві». Мовляв, уряд Туска тримає польських громадян за дурнів.

Автори запитують: на кого працює особисто Туск, весь його уряд, «Громадянська платформа»? І вказують, що «всі вони уклали союз iз нащадками ЧеКа».

Польські та зарубіжні політичні аналітики й експерти вважають, що Дональд Туск був непримиримим ворогом Леха Качинського. Після його загибелі ця ворожість не зникла, а підсилилася з братом покійного президента, лідером партії «Право і справедливість» Ярославом Качинським, який став політичним і особистим опонентом Туска і його партії «Громадянська платформа». Непримиримість та особисте й політичне протистояння тривало понад 10 років і закінчилося смоленською трагедією — загибеллю Леха Качинського, його прихильників, що підкинуло хмизу у вогонь цього протистояння…

Правда потрібна живим!

Знаю одне — рано чи пізно, але люди знатимуть всю ПРАВДУ про Смоленську катастрофу (теракт) польського літака 10 квітня 2010 року, як через 50 років дізналися про страшну ПРАВДУ Катинської трагедії –  розстріл польських військовополонених весною  1940 року.

Замовник, організатор і виконавець цих злочинів один – ІМПЕРСЬКА РОСІЯ! Спочатку як більшовицький тоталітарний режим Сталіна, а потім, як його правонаступник – фашистський авторитарний режим Путіна, якого сьогодні називають «Сталіном 21-го століття».

Правда, якою б вона не була, потрібна не лише полякам. Правда потрібна не мертвим. Правда потрібна живим!

 Неупереджене та об’єктивне розслідування (технічне і досудове) авіакатастрофи польського Ту-154 мала б провести незалежна міжнародна технічна комісія із встановлення причин авіакатастрофи, а міжнародна слідча комісія (за аналогією МСГ у справі про збиття літака МН17) — встановити осіб, винних у авіакатастрофі, спричиненої, за моїми висновками, терористичною атакою. Я це рекомендував польській і російській стороні ще в 2010 році, але Росія відмовилася.

Остаточний вердикт у справі знищення польського президентського літака Ту-154 повинен винести Міжнародний трибунал, якщо його створення не заблокує Росія, як це вона зробила у справі збиття малайзійського літака МН17. Перед трибуналом в обов’язковому порядку, згідно з міжнародними правовими нормами, повинні постати й свідчити Путін, Медведєв, Туск та інші високопосадові особи Росії і Польщі (в тому числі, керівники спецслужб цих країн), які були при владі на момент терористичної атакина літак президента Польщі Леха Качинського.

Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО, Герой України, генерал-лейтенант СБУ, почесний голова Спілки офіцерів України

(Далі буде)

Фото на головній: PAP/EPA

Частина 1:

• “Злочини без покарання: від Катинської трагедії до Смоленської авіакатастрофи. Розслідування Григорія Омельченка”

Частина 2 (ця публікація).

• Путінський план знищення польського президента Качинського. Розслідування Григорія Омельченка

Частина 3.

• Подробиці ліквідації президента Польщі Качинського під кодовою назвою “ІС”. Розслідування Григорія Омельченка

Частина 4.

• Літак з президентом Польщі Качинським був підірваний термобаричним зарядом. Тих, хто вижив — пристрелили. Розслідування Григорія Омельченка (+відео)

Частина 5.

• “М’які варіанти” терориста Путіна, що вели до загибелі літака з президентом Польщі Качинським. Розслідування Григорія Омельченка (+відео)

Частина 6.

• Григорій Омельченко: “Я звинувачую Путіна в організації теракту проти президента Польщі Качинського” (+відео)

Сообщение Путінський план знищення польського президента Качинського. Розслідування Григорія Омельченка появились сначала на Український репортер.

На борту лайнера були президент Польщі Лех Качинський, його дружина пані Марія Качинська, а також військова, політична і духовна еліти Польщі. Всі вони (96 осіб разом з екіпажом) загинули. Ту-154 виконував рейс Варшава – Смоленськ, який Путіним був приречений на смерть…

«Український репортер» свого часу публікував окремі результати розслідування обставин авіакатастрофи польського літака Ту-154 під Смоленськом 10 квітня 2010 року, яке проводив генерал СБУ Григорій Омельченко:

“Подробиці знищення під Смоленськом літака президента Польщі Леха Качинського”

Відеоінтерв’ю на цю тему дивіться ТУТ.

Сьогодні ми починаємо публікацію повного звіту розслідування обставин авіакатастрофи під Смоленськом, яка нерозривно пов’язана з подіями 80-річної давнини у цьому ж районі.

«КАТИНЬ-1»– ЗЛОЧИН СРСР

Розстріл польських полонених весною 1940 року органами НКВС СРСР на чолі з Лаврентієм Берією, за колективним дорученням Політбюро ЦК ВКП (б) і секретаря ЦК Йосипа Сталіна, увійшов в історію під назвами «Катинська трагедія», «Катинська справа», «Катинський розстріл», «Катинський злочин», «Проблема Катині». Цей термін є збірним, ним позначаються всі місця вбивств 21 857 поляків, які утримувались у таборах і в’язницях НКВС.

5 березня 1940 року народний комісар внутрішніх справ СРСР Берія звернувся до Сталіна з доповідною запискою (на 4-х аркушах, №794/б під грифом цілком таємно), у якій було зазначено, що в таборах для військовополонених знаходиться 14 736 польських військових і 10 685 поляків утримуються у в’язницях (див. фото):

«Виходячи з того, що всі поляки є закоренілими, невиправними ворогами радянської влади» (саме так зазначено в доповідній), Берія подав пропозицію Сталіну ЗАПРОПОНУВАТИ НКВС СРСР справи польських військовополонених і арештованих поляків «розглянути в особливому порядку, без пред’явлення звинувачення, без виклику і допиту, без складання обвинувального висновку і постанови про закінчення слідства, з застосуванням до них вищої міри покарання – РОЗСТРІЛУ».

Того ж дня Політбюро ЦК ВКП (б) у складі Ворошилова, Молотова, Мікояна, Калініна і Кагановича на чолі з секретарем ЦК Сталіним своїм рішенням (протокол №13, питання НКВС СРСР №144) повністю задовольнило ПРОПОЗИЦІЇ Берії і ЗАПРОПОНУВАЛО НКВС СРСР (лист тов. Берії за №1118/144 від 5 березня 1940 року) РОЗСТРІЛЯТИ польських військовополонених, які утримувалися у таборах і поляків, які знаходилися у в’язницях (див. фото):

Символом і сакральним місцем страшної трагедії для польської нації стало маленьке село Катинь на Смоленщині, де вперше у квітні 1943 року німці разом із представниками Міжнародного Комітету Червоного Хреста виявили масове поховання польських офіцерів, розстріляних кривавими катами НКВС СРСР (див.фото).

Впродовж наступних 47 років село Катинь залишалося єдиним достовірно відомим місцем поховання жертв сталінського режиму.

Керівники СРСР до кінця 1990 року категорично заперечували причетність НКВС та керівництва тодішнього Політбюро ЦК ВКП(б) на чолі зі Сталіним до розстрілів польських військовополонених і звинувачували у цих вбивствах нацистську Німеччину. Лише під тиском політичних змін президент СРСР Михайло Горбачов, а згодом і президент РФ Борис Єльцин визнали цей факт і розсекретили частину документів.

Заперечення СРСР таємного протоколу

Зауважу, що політичне керівництво СРСР і його пропаганда понад 40 років після Нюрнберзького процесу продовжували категорично ЗАПЕРЕЧУВАТИ також факт підписання ТАЄМНОГО ДОДАТКОВОГО ПРОТОКОЛУ (див. фото) до Договору про ненапад між Радянським Союзом і Німеччиною, відомого як пакт Молотова – Ріббентропа, підписаного ними в присутності Сталіна, посла Німеччини Вернера фон дер Шуленбурга та інших офіційних осіб о другій годині ночі 24 серпня 1939 року в Москві (офіційною датою підписання Договору про ненапад вважається 23 серпня).

Зверніть увагу на курйозність ситуації з пактом Молотова – Ріббентропа, яка полягала в факті підписання стандартного договору про «ненапад»терміном на 10 років між двома державами, які на момент підписання не мали спільного кордону.

Наступного дня після ратифікації Верховною Радою СРСР договору про ненапад, Німеччина 1 вересня 1939 року розпочала війну проти Польщі.

17 вересня Сталін, порушивши Договір про ненапад між Польщею та Радянським Союзом (підписаний 25 липня 1932 року в Москві), розпочав збройну агресію проти Польщі, окупувавши значну частину її території.

18 вересня німецький і радянський уряди затвердили спільне комюніке щодо дій і мети застосування військ Вермахту і Червоної Армії у Польщі. Сталін виконував угоди, підписані з Гітлером про поділ Польщі і знищення її як незалежної держави.

Окрім того, з боку Сталіна це було також помстою полякам за розгром Червоної Армії у битві під Варшавою у серпні 1920 році, яка увійшла в історію під назвою «Диво на Віслі». У цій битві радянська сторона втратила 25 тис. червоноармійців, 60 тис. потрапило до польського полону, 45 тис. було інтерновано німецькою владою у Східній Пруссії, ще декілька тисяч бійців пропали безвісти.

Надійними і вірними союзниками польських військ у цій битві виступили українські військові з’єднання УНР в кількості 20 тисяч вояків, які продемонстрували безліч прикладів героїзму та жертовності у боротьбі з більшовицькою Росією.

У квітні 2010 року Путін під час відвідування з прем’єр-міністром Польщі Дональдом Туском меморіалу в Катині висловив думку, що «Сталін розстріляв польських військовополонених з почуття помсти», оскільки «відчував свою особисту провину за трагедію, пов’язану з радянсько-польським конфліктом 20-х років».

Парламентська асамблея ОБСЄ 3 липня 2009 року прийняла резолюцію, в якій 23 серпня названо «Загальноєвропейським Днем пам’яті жертв сталінізму та нацизму в ім’я збереження пам’яті жертв масових страт і депортацій».

Про існування таємного протоколу свідчив на Нюрнберзькому трибуналі сам його автор і підписант – Ріббентроп (засуджений до страти через повішення) і його захисник Гесс Зайдль, який пред’явив суду фотокопію цього протоколу.

Лише під тиском Заходу і, в першу чергу Польщі, 24 грудня 1989 року другий З’їзд народних депутатів СРСР прийняв резолюцію, якою визнав факт підписання таємного протоколу, засудив його, але не розглядав наслідків пакту Молотова-Ріббентропа і таємного протоколу до нього.

Таємний додатковий протокол визначав сфери взаємних інтересів обох держав у Східній і Північній Європі, поділ Польщі між ними при очікуваному в ті дні нападі Німеччини на Польщу та надав можливість захоплення Радянським Союзом колишніх територій Російської імперії, а також територій, що ніколи їй не належали.

Поділ Польщі з уточненими кордонами між Німеччиною і Радянським Союзом після її окупації військами цих країни був встановлений Договором про дружбу та кордон між СРСР та Німеччиною, підписаного Молотовим і Ріббентропом 28 вересня 1939 року в Москві з декількома таємними додатками до нього (так званий «Другий пакт Молотова-Ріббентропа).

Після підписання Договору про дружбу Сталін і Ріббентроп були в гарному настрої, вели теплі розмови, проголошували тости, а потім, на пропозицію Сталіна, поставили на мапі Польщі свої підписи і дату 28.09.1939 р., символічно закріпивши ліквідацію Польщі як незалежної держави (див. фото):

Відкриття меморіалу «Катинь»

28 липня 2000 року у присутності тодішніх прем’єр-міністра Польщі Єжи Бузика і віце-прем’єр-міністра Росії Віктора Христенка в лісі біля села Катинь відкрили Меморіальний комплекс «Катинь» як Міжнародний меморіал жертв політичних репресій.

Того ж року були відкриті польсько-український (17 червня в Харкові) та ще один польсько-російський (2 вересня в Мєднєво) меморіальні комплекси. На території Катинського меморіалу є військовий цвинтар, де поховано 4421 польських офіцерів (із них 2730 ідентифіковано) — ув’язнених Козельського табору, розстріляних катами НКВС весною 1940 року.

Перший візит Леха Качинського як президента Польщі до Росії відбувся саме на військовий цвинтар у Катині 18 вересня 2007 року на 68-му річницю нападу Радянського Союзу на Польщу 17 вересня 1939 року. Тоді Качинського не зустрічав ні президент Росії Путін, ні інші політичні лідери країни. У своїй промові на військовому цвинтарі Лех Качинський наголосив, що «люди, які живуть у Росії сьогодні, не несуть відповідальності за злочини Сталіна, але Москва має визнати цей злочин геноцидом та покарати ще живих працівників НКВС, які розстрілювали військовополонених, і виплатити рідним загиблих компенсації».

Після катастрофи літака Ту-154, у якій загинули 96 осіб польської делегації на чолі з президентом Польщі Лехом Качинським, що летіла в Смоленськ для вшанування 70-ї річниці розстрілу польських офіцерів, з’явилися терміни «Катинь-1» і «Катинь-2».

Сьогодні «Катинь-1» — це воєнний злочин колишнього СРСР, а «Катинь-2» — злочин РФ, правонаступниці Радянського Союзу. Обидва злочини досі залишаються без покарання.

Спокута не для Кремля

Президент Польщі Лех Качинський, виступаючи 1 вересня 2009 року у Гданську на церемонії до 70-річчя початку Другої світової війни, у присутності Путіна, заявив: «Тоді, 17 вересня 1939 року Польща отримала удар ножем у спину, удар від більшовицької Росії, яка виконувала свої союзницькі зобов’язання згідно з пактом Молотова—Ріббентропа. Польські солдати гідно чинили опір нацистським агресорам. Але того дня Польща, у якої ще були сили захищатись, була знищена більшовицькими військами, які почали наступ зі Сходу. Це не Польща повинна відпрацьовувати урок спокути. Для цього у нас немає жодних причин. Причини є у інших, які сприяли початку Другої світової війни».

Через десять років – 21 вересня 2019 року Європейський парламент визнав правоту президента Польщі Качинського (якого уже 9 років як не було в живих) і прийняв резолюцію, в якій наголосив:

«Друга світова війна, сама руйнівна в історії Європи, стала безпосереднім наслідком трагічно відомого нацистського і радянського Договору про ненапад від 23 серпня 1939 року, також відомого як пакт Молотова – Ріббентропа, і його таємних протоколів, згідно з якими два тоталітарні режими, маючи на меті завоювати світ, ділили Європу на дві зони впливу».

Через три місяці після спільного параду в Бресті Гітлер і Сталін обмінялися дружніми поздоровленнями, які були надруковані в центральній газеті Радянського Союзу «Правда» за 23 і 25 грудня 1939 року (див. фото):

Я був присутній у Гданську на заходах, приурочених до 70-річниці початку Другої світової війни, у складі делегації ПАРЄ. Слухаючи, затамувавши подих, виступ Качинського, я бачив перекошене люттю і ненавистю обличчя Путіна від гірких, але правдивих слів польського президента. Один із членів ПАРЄ, з Литви, який був поруч, сказав: «Путін йому цього ніколи не пробачить…». Його слова виявилися пророчими.

Соцопитування, проведені напередодні GfK Polonia і польською газетою «Rzeczpospolita», показали, що 76% поляків хотіли б почути вибачення від Путіна за напад СРСР на Польщу. Однак він цього не зробив.

Провідні історики Російської академії наук (Борис Топорнін, Олександр Яковлєв, Інесса Яжборовська та інші) визнали, на відміну від Путіна, що СРСР, який напав на Польщу, є «співучасником агресії» у Другій світовій війні. На думку істориків, саме тоді Сталін переконав Гітлера «стерти Польщу з карти Європи».

«Вибачтесь за напад на Польщу, за геноцид в Катині, за вбивство наших героїв, за виселення поляків до Сибіру», — закликали Путіна польські ЗМІ.

Член Палати общин англійського парламенту, ексміністр у справах Європи Деніс Макшейн у своїй статті «В політиці, як і в житті, просити прощення часто буває всього найважче» запитав: чи вибачиться Путін на заходах в Гданську за розстріл поляків у Катині — «перше масове вбивство за період Другої світової війни»?

«Швидше за все, Путін не принесе вибачення за цей злочин Росії проти людяності»,- написав Деніс Макшейн (“The independent”, 1 вересня 2009 року).

Канцлер ФРН Ангела Меркель, виступаючи на церемонії 1 вересня 2009 року, визнала відповідальність Німеччини і її союзників (СРСР напав на Польщу без оголошення війни 17 вересня 1939 року. — Авт.) за розв’язання Другої світової війни: «70 років тому німецьким нападом на Польщу почалась трагічна глава в історії Європи. Усвідомлюючи свою особливу відповідальність, Німеччина надала допомогу Польщі, іншим країнам Центральної і Східної Європи на їх шляху в Європейський Союз і НАТО. Між Польщею і ФРН розширюється тісна довірлива співпраця».

Того ж дня Лех Качинський порівняв із Голокостом масові розстріли поляків у Катині: «Євреї гинули тому, що вони були євреями, польські офіцери — тому що вони були польськими офіцерами. Катинський злочин не можна називати інакше, ніж геноцид».

Зауважу, що, відповідно до тодішніх соцопитувань, 61% поляків висловився за визнання масового вбивства польських офіцерів геноцидом, 34% вважали, що це воєнний злочин і лише 5% опитаних не мали власної точки зору щодо цієї трагедії.

Путін, очі якого були налиті злістю, у своєму виступі закликав «не ділити історію на чорне і біле, а причини початку Другої світової війни залишити з’ясовувати фахівцям» і промовчав, що в результаті пакту Молотова — Ріббентропа була знищена польська республіка і відновлена частина Російської імперії. Тему розстрілу польських полонених каральними органами НКВС СРСР (колишніх своїх колег) Путін навіть не згадав.

Єльцин не бажав справедливості

13 липня 1994 року керівник слідчої групи Головної військової прокуратури СРСР А. Яблоков виніс постанову про закриття кримінальної справи на підставі пункту 8 ст.5 КПК РРФСР (за смертю винних). У постанові були вказані прізвища вищого партійного політичного керівництва СРСР: секретар ЦК ВКП (б) Сталін, члени політбюро ЦК ВКП(б) — Молотов, Мікоян, Ворошилов, Калінін, Каганович, керівники НКВС СРСР — Берія, Меркулов, Кобулов, Баштанов та велика група посадових осіб НКВС нижчого рівня, а також безпосередні виконавці розстрілів польських полонених, які слідством були встановлені винними у скоєнні злочинів, передбачених пунктами «а», «b», «с» ст. 6 Статуту Міжнародного військового трибуналу в Нюрнберзі, а саме — злочини проти людства, воєнні злочини, злочини проти людяності.

Зазначу, що саме така кваліфікація «Катинської справи» була дана в 1945-1946 роках Радянським Союзом, коли Сталін хотів покласти вину за розстріл поляків на нацистів, при внесенні цієї справи на розгляд Міжнародного військового трибуналу в Нюрнберзі. Проте трибунал відхилив вимоги Сталіна, добре знаючи, що поляки були розстріляні за його наказом катами НКВС.

У постанові про закриття кримінальної справи, окрім політичного керівництва Радянського Союзу і керівників НКВС СРСР, винних у розстрілах польських полонених, зазначено понад сто прізвищ працівників НКВС, які безпосередньо виконували рішення політбюро ЦК ВКП(б) і наказ Берії про розстріл поляків.

За твердженням полковника юстиції Анатолія Яблокова, контингент розстрільної команди (так звана «спецгрупа») складався зі 125 працівників НКВС, разом із водіями і машиністками-секретаршами, які нерідко брали участь у розстрілах.

Після розстрілу поляків всі виконавці злочинного наказу – від рядового ката до вищого політичного керівництва країни і НКВСза виконання «особливо важливого завдання» були нагороджені орденами і медалями або заохочені грошовими преміями наказом під грифом «цілком таємно», №001385 від 26 жовтня 1940 року.

Назву прізвища деяких із них, які були начальниками органів НКВС різного рівня: Магго, Надарая, Ємельянов, Мільштейн, Сінєгуб, Кривенко, Сухарєв, Павлов, Рубанов, Карцев…

НКВС і ГЕСТАПО – «БРАТИ ПО КРОВІ»

Працівники НКВС розстрілювали польських полонених за нацистською технологією — «один постріл у потилицю». Поляків, як правило, розстрілювали німецькими пістолетами «Вальтер», оскільки радянські «ТТ» не витримували занадто підвищеного навантаження, перегрівались і виходили з ладу. Пістолети були доставлені в Москву з Німеччини в 1939-1940 роках, на підставі Генеральної угоди про співробітництво, взаємодопомогу, спільну діяльність між НКВС СРСР і ГЕСТАПО нацистської Німеччини, підписаної в Москві 11 листопада 1938 року Л. Берією і Г. Мюллером (див. фото):

Угода була затверджена Політбюро ЦК ВКП (б) і підписана секретарем ЦК Сталіним 20 грудня того ж року.

Цією Угодою сталінське НКВС і гітлерівське ГЕСТАПО, скріпивши своє «співробітництво, взаємодопомогу і спільну діяльність» людською кров’ю, стали «БРАТАМИ ПО КРОВІ».

Ті, хто читає ці рядки, наберіться терпіння і мужності додивитися до кінця 30-ти хвилинний документальний фільм «НКВД-ГЕСТАПО – братья по крови»:

«Я бачив перед собою ката!»

Одним із керівників масових розстрілів польських офіцерів в Осташковському таборі був комендант НКВС СРСР Блохін Василь Михайлович (вийшов на пенсію у званні генерал-майора і згодом застрелився), який особисто розстріляв майже 700 польських офіцерів. За це він був нагороджений орденом Червоного прапору.

За даними істориків і колишніх працівників НКВС, Блохін за свою криваву кар’єру розстріляв не менш 20 тисяч людей і був «рекордсменом серед катів».

Допитаний неодноразово у 1991-1992 рр. Головною військовою прокуратурою СРСР колишній начальник УНКВС СРСР у Калінінській області Токарєв Д. С. показав, що поляків розстрілювали німецькими пістолетами «Вальтер», валізи з якими особисто привіз із Москви генерал Василь Блохін. Він кожного дня видавав «вальтери» тим, хто виконував вироки «трійки», керував розстрілами і особисто, як «стахановець», розстрілював польських офіцерів. Після розстрілів «вальтери» повертали Блохіну.

Токарєв свідчив, що перед кожним розстрілом Блохін одягав пошитий на замовлення шкіряний коричневий одяг: картуз, довгий до самого полу широкий фартух, рукавиці з крагами вище ліктів, щоб не забризкати одяг кров’ю. «На мене це справило величезне враження. Я побачив перед собою ката! За першу ніч за особистої участі Блохіна було розстріляно 343 польських офіцерів. Уранці Блохін наказав більше 250 поляків на розстріл за один раз не привозити»,- зазначив Токарєв.

Були випадки, коли поранених польських офіцерів бійці НКВС добивали багнетами своїх гвинтівок, що підтверджено медичними експертами. Після розстрілу поляків у Москву було відправлено телеграми такого змісту: «Операція з розвантаження таборів завершена»,- засвідчив Токарєв.

Аналогічні свідчення дали слідчим прокуратури й інші колишні енкаведисти, які брали участь у розстрілах, і на час досудового слідства були ще живі.

Доля багатьох катів була невтішною: хтось, не витримавши психологічних навантажень, захворів на різні психічні хвороби і навіть збожеволiв, багато спилися й стали хронічними алкоголіками або покінчили своє життя самогубством, або загинули при загадкових обставинах. Десятки були репресовані й розстріляні своїми ж «товаришами» з розстрільної команди. Кати вищого рангу — Берія, Кобулов, Меркулов, Мільштейн та інші організатори і керівники «Катинського розстрілу» після смерті Сталіна самі були розстріляні з тих самих німецьких пістолетів «Вальтер». Лише одиниці з них померли своєю смертю…

Під грифом «цілком таємно»

За період (листопад 1939 — червень 1941 рр.) більшовицькою владою Радянського Союзу здійснено чотири етапи депортацій поляків. Згідно з даними польських дослідників, у віддалені регіони СРСР загалом було вислано понад 1 млн. поляків. Серед полонених поляків були такі відомі в майбутньому політичні діячі, як президент Польщі Войцех Ярузельський, прем’єр-міністр Ізраїлю Менахем Бегін, генерал Владислав Андерс та інші.

У цілком таємній доповідній №Н-632-ІІІ від 3 березня 1959 року за підписом голови КДБ СРСР Олександра Шелепіна (написаної ним власноручно на 3-х аркушах – див. фото) на ім’я першого секретаря ЦК КПРС Микити Хрущова вказані дані кількості розстріляних у квітні-травні 1940 року польських військовополонених: 21 857 поляків, із них у Катині — 4 421 (офіцерів), у Старобільському таборі (біля Харкова) — 3 820, Осташковському (Калінінська — нині Тверська область) — 6 311, в інших таборах і в’язницях Західної України і Західної Білорусії — 7 305 осіб.

Ці цифри були підтверджені і ексгумацією тіл загиблих, проведеною у 1943 році та на початку 1990 років у деяких місцях масових розстрілів поляків. Встановлено імена 17 987 жертв «катинського злочину», а 3 870 жертв (ув’язнені тюрем Білоруської РСР) залишаються безіменними. Місця поховання достовірно відомо тільки для 14 552 розстріляних польських військовополонених.

Польський історик Юрій Гжибовський стверджує, що «у березні та серпні 1939 року, коли в Польщі провели мобілізацію, в Польське військо мобілізували 100 тисяч, а деякі дослідники говорять навіть 150 тисяч солдатів української національності. Другу світову війну вони зустріли на полях битв із німецькими та радянськими окупантами. Українські солдати були другою за чисельністю національною групою у польській армії, яка захищала Польщу від нападу з двох боків – з боку гітлерівської Німеччини та сталінського СРСР».

Історик стверджує: «У лютому 1940 року в трьох спецтаборахНКВС в Осташкові, Козельському та Старобільську перебувало кілька десятків офіцерів війська Польського, які в карточці полоненого вказали свою національність – українець. Всі вони розстріляні. Можливо, їх було більше, та ця тема поки що не до кінця вивчена». Наприклад, вкатинському списку є офіцери українського походження, варто згадати хоча б священника, капелана, майора Польського війська Миколу Ількова, який був душпастирем солдатів греко-католиків. Таких прикладів було багато»,- зазначив Гжибовський.

«За нашу і вашу Свободу!»

Дорогі українці і поляки, подивіться відеозвернення польської і української молоді «Полум’я Братерства»! Молодь нагадує нам урок історії сторічної давнини (битва під Варшавою у серні 1920 року з Червоною Армією більшовицької Росії): запорукою ПЕРЕМОГИ у боротьбі з споконвічним ворогом – Російською імперією за нашу і вашуСВОБОДУ була ЄДНІСТЬ і ДРУЖБА українського і польського народів!

Сьогодні на східному фронті сотні українців – громадян України польського походження захищають Україну від російської агресії, десятки з них загинули, отримали поранення, стали інвалідами. На зустрічах я не раз чув від них: «Ми воюємо за нашу рідну неньку Україну і за нашу Польщу!» І звучало польське гасло:«Zawolnośćwaszą i nasza!»– «За вашу і нашу Свободу!».

За різними даними ЗМІ, на війні проти російських збройних формувань та їх найманців-бойовиків на Донбасі воюють (воювали) добровольці з Білорусії, Польщі, Грузії, Хорватії, Словенії, Чехії, Канади,США, Франції, Швеції, Норвегії, Фінляндії, Італії, Іспанії, країн Балтії і навіть самої Росії. Переважна більшість з них усвідомлюють – якщо не зупинити імперський тероризм Путіна в Україні, то «мотолори», «гіркіни», «гіві» прийдуть до них додому з «русскім міром».

Наприклад, у батальйоні «Азов» наприкінці 2014 року, за даними ЗМІ, була майже дюжина іноземних добровольців, які присягнули Україні. Зокрема, французький ветеран війни в Хорватії Гастон Бессон закликав інших слідувати їхньому прикладу. «Ті, хто хоче до нас приєднатись, повинні купити квиток за свої гроші. Перед тим, як відправитись на передову, вони мають пройти у Києві курс підготовки. Нам не потрібні фанатики, які люблять убивати, не потрібні наркомани та алкоголіки. Нам потрібні ІДЕАЛІСТИ, а не найманці, що працюють за гроші»,- наголосив доброволець Гастон.

Польський волонтер на ім’я Томаш після повернення із зони АТО записав відеозвернення до автомийника з Ростова на прізвисько «Моторола», який став уособленням «ватного тероризму». Поляк наголошує: Донбас – це Україна та нагадує російським найманцям-бойовикам, що у Варшавській битві 1920 року поляки разом з українцями вже перемогли росіян та зможуть зробити це ще раз. Зауважу, що відео звернення Томаша сьогодні недоступно (заблоковано).

Відома українська поетеса Ганна Чубач (світла їй пам’ять) присвятила добровольцям ці рядки двома мовами – українською і польською:

На думку Росії, кати лише «перевищили владу»

16 липня 1994 року керівництво Головної військової прокуратури і Генеральної прокуратури РФ скасувало постанову А. Яблокова, якою вищезазначені посадові особи були встановлені винними у вчиненні злочинів проти людства, людяності та воєнних злочинах. Причина? В іншому випадку, Російська Федерація, відповідно до норм Міжнародного права, зобов’язана була б виплачувати рідним і родичам розстріляних поляків матеріальну компенсацію, а жертв — реабілітувати. А осіб, які брали участь у розстрілах поляків і були ще живі — потрібно було судити, незалежно від їхнього віку, оскільки вчинені ними злочини не мають строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Але піти на цей історичний і юридично справедливий крок, політичне керівництво Росії, і в першу чергу президент Єльцин, не захотіли. Подальше розслідування було доручено іншому військовому прокурору.

21 вересня 2004 року Головна військова прокуратура РФ закрила кримінальну справу № 159 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 24 КПК РФ (за смертю винних). Громадськість дізналась про це лише через півроку. 11 березня 2005 року тодішній головний військовий прокурор Савєнков А. Н. оголосив секретними не тільки більшість матеріалів розслідування, а й саму постанову про закриття «Катинської справи». Тим самим від суспільства був засекречений і персональний склад осіб, винних у розстрілі польських полонених, вказаних у постанові.

Та найголовніше — була змінена кваліфікація злочинів щодо осіб, винних у розстрілах польських полонених. Якщо в постанові Яблокова дії партійно-політичного керівництва СРСР на чолі зі Сталіним та посадових осіб НКВС СРСР були визнані злочинами проти людства, воєнними злочинами і злочинами проти людяності, то в постанові про закриття кримінально справи № 159 від 21.09. 2004 р., злочини, вчинені зазначеними особами, були кваліфіковані лише як перевищення влади посадовою особою, що мало тяжкі наслідки, передбачені Кримінальним кодексом РРФСР, який діяв у 1926—1958 роках.

Засекречення матеріалів кримінальної справи і перекваліфікація злочинів проти людства і людяності лише на злочин — перевищення влади, були здійснені за прямою вказівкою президента Росії Путіна.

Зміна кваліфікації злочину стала юридичною підставою для колишніх колег Путіна з НКВС—КДБ—ФСБ, які були ще живі, уникнути засудження до позбавлення волі з конфіскацією майна та позбавленням їх пенсій і кривавих нагород.

Упродовж 2005—2007 років Головна військова прокуратура і суди різних інстанцій Росії відмовили в розгляді поданих родичами розстріляних поляків заяв про реабілітацію як жертв політичних репресій переліку конкретних розстріляних польських військовополонених.

Захід знав, але мовчав

Спеціальна комісія Палати представників Конгресу США з питань Катині під головуванням Р. Дж. Меддена (1951—1952 рр.) на основі розсекречених матеріалів Держдепартаменту США зробила однозначний висновок: «СРСР винний у Катинському вбивстві польських військовополонених». Комісія прийняла рішення винести результати розслідування на публічне обговорення в ООН із метою створення Міжнародного трибуналу. Проте Білий дім не підтримав цю ініціативу, керуючись політичною доцільністю.

У 2012 році в США були оприлюднені більше тисячі секретних документів Катинського розстрілу, які засвідчили, що ще до завершення Другої світової війни керівництво США знало про причетність СРСР до розстрілу поляків у 1940 році, але «з міркувань стратегічного характеру» утаємничило цю інформацію.

22 жовтня 2011 року глава МЗС Росії Сергій Лавров заявив, що Росія готова розглянути можливість реабілітації жертв Катині. Тему вбивств сталінським режимом польських офіцерів Лавров назвав «трагічною».

Відомий російський телевізійний ведучий Володимир Познер так прокоментував заяву Лаврова: «Польські офіцери були взяті у полон не в результаті воєнної операції — їх просто захопили і за рекомендацією Берії, зі згоди Сталіна, вони були розстріляні. Тобто радянське керівництво вчинило абсолютно найтяжчий злочин». А тепер говоримо, що «ми готові розглянути питання про їх реабілітацію». Це звучить дуже дивно. «Можливо, не чекаючи рішення Страсбурзького суду, треба було давно реабілітувати польських офіцерів, як ні в чому не винних людей. А заодно визнати тих (на чолі із Сталіним), хто наказав їх розстріляти, злочинцями. Взагалі немає меж лицемірству, немає совісті».

Європейський Суд з прав людини 16 квітня 2012 року і 21 жовтня 2013 року своїми рішеннями визнав, що «масове вбивство польських військових полонених, вчинене радянською таємною поліцією НКВС, є ВОЄННИМ ЗЛОЧИНОМ відповідно до Гаазької конвенції 1907 року і Женевської конвенції 1929 року та за змістом ст. 6 (б) Нюрнберзького статуту від 8 серпня 1945 року».

Конвенція ООН «Про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людяності» від 26 листопада 1968 року встановила, що ніякі строки даності не застосовуються за вчинення воєнних злочинів, незалежно від часу їх скоєння. Європейський Суд також констатував факт намагання СРСР на Нюрнберзькому процесі безпідставно звинуватити у вчиненні цього злочину провідних нацистів Німеччини.

Висновок: Російська Федерація як правонаступник і правопродовжувач колишнього СРСР, відповідно до міжнародного права, несе цивільно-правову (матеріальну) і політичну відповідальність за вчинення воєнного злочину — масові вбивства польських військовополонених і польської інтелігенції у 1940 році та за насильницьку депортацію поляків у 1939—1940 роках, що має всі ознаки геноциду.

Цинічна Держдума РФ

26 листопада 2010 року (через сім місяців після катастрофи польського літака Ту-154) Державна Дума і Федеральні Збори Російської Федерації, при протидії з боку фракції КПРФ, прийняли заяву «Про Катинську трагедію і її жертви». У заяві, зокрема, відзначається: «Сімдесят років тому були розстріляні тисячі польських громадян, які утримувались у таборах для військовополонених НКВС СРСР і у в’язницях західних областей України і Білорусії. Масові знищення польських громадян на території СРСР під час Другої світової війни стали актом вседозволеності тоталітарної держави. Опубліковані матеріали, які багато років зберігались у секретних архівах, не лише розкривають масштаби цієї страшної трагедії, а й засвідчують, що Катинський злочин був вчинений за прямою вказівкою Сталіна та інших радянських керівників…».

У заяві немає ні слова вибачення перед польським народом з боку Росії як правонаступниці «тоталітарної держави», яка «масово знищувала польських громадян». «Масові знищення поляків» вищий законодавчий орган Росії не визнав ні актом геоциду, ні воєнним злочином, ні злочином проти людства і людяності, а лише визначив їх «актом вседозволеності» та «страшною трагедією». Безвинно розстріляні польські полонені (військові і цивільні) до цього часу Росією ні юридично, ні політично не реабілітовані. 21 857 розстріляних польських полонених у заяві віднесені всього лиш до «тисяч розстріляних».

В заяві особливо наголошено на тому, що «Катинь є трагічним місцем і для Росії», бо там «покояться тисячі радянських громадян, знищених сталінським режимом у 1936 — 1938 роках», а поруч «розташовані могили радянських військовополонених, розстріляних гітлерівськими катами». Складається враження, що нібито Польща в чомусь завинила перед Росією у розстрілах радянських громадян.

Така заява російських парламентаріїв є проявом вищого ступеню цинізму та аморальності Росії щодо пам’яті безвинно убієнних польських військовополонених і польської інтелігенції, їх рідних та всього польського народу.

Путінська Росія нездатна на покаяння

Під час візиту до Польщі в 2002 році стався дипломатичний інцидент. Президент РФ Володимир Путін відмовився від спільного з представниками Сейму покладання вінка до пам’ятника борцям польського опору. І тільки після скандалу в пресі, під кінець візиту, було вироблено персональне покладання «оберемка» квітів. І то без офіційної церемонії.

7 квітня 2010 року свій виступ на Катинському меморіалі Путін звів лише до того, що засудив тоталітаризм, від якого загинули поляки, але насамперед радянські люди. Путін не визнав цей злочин воєнним і не назвав конкретних імен, зокрема Сталіна і Берії. У його виступі звучав неприхований докір на адресу Леха Качинського за виступ у Гданську 1 вересня 2009 року: «…історія, яка написана ненавистю, не повинна інтерпретуватися в ім’я інтересів конкретних осіб і конкретних політичних груп».

Іноземні журналісти, які були присутні на катинських заходах, наголосили, що Путін не став схиляти голову на цвинтарі польських офіцерів і просити прощення перед польською делегацією на чолі з Туском, як це зробив свого часу у Варшаві канцлер Віллі Брандт.

Західні політичні експерти зауважують, що якби колишній офіцер КДБ СРСР Путін попросив прощення, то поляки б це оцінили високо і повірили б у щирість намірів російської Держдуми «відновити чесні імена поляків, які загинули в Катині та інших місцях, вияснити всі обставини трагедії», яка «від імені російського народу протягує руку дружби польському народу».

Голова правління Міжнародного історично-просвітницького і правозахисного товариства «Меморіал» Арсеній Рогінський, присутній на церемонії в Катині, зазначив тоді: «Мені б дуже хотілося почути від Путіна наступне: «Ми поновимо розслідування Катинського злочину, ми дамо правильну юридичну кваліфікацію, а не ту цинічну, яка дана, ми назвемо винних у цьому злочині — Сталіна і всіх інших, і, нарешті, ми реабілітуємо всіх цих невинно розстріляних людей згідно з російським законодавством».

Лише увечері, на спільній пресконференції з Туском, Путін на запитання, чому він не говорить про злочин Сталіна, відповів, що «пошуком винних повинна займатися прокуратура» і вказав на «відповідальність НКВС і Берії».

18 квітня 2010 року президент РФ Дмитро Медведєв під час церемонії поховання Леха Качинського і його дружини Марії у Кракові заявив: «Катинська трагедія — це наслідок злочину Сталіна і його приспішників. Утім позиція Російської держави з цього питання давно сформульована і залишається незмінною».

Як і Путін, Медведєв не назвав розстріл польських полонених воєнним злочином і злочином проти людяності і не попросив прощення у поляків. Відтак обіцяна Лавровим «реабілітація жертв Катині» і обіцяне Путіним «ретельне розслідування» завершилося втаємниченням матеріалів слідства, дії винних посадових осіб НКВС СРСР і Політбюро ЦК ВКП(б) на чолі зі Сталіним у розстрілі польських полонених були кваліфіковані лише як «перевищення влади і службових повноважень», а не як воєнний злочин і злочин проти людяності, навіть постанова про закриття кримінальної справи у 2004 році була утаємничена і не надана Європейському Суду з прав людини на його запит.

Оце і є сутність «ретельного розслідування» Путіна, «незмінної позиції Росії», про яку говорив Медведєв, а також готовність «розглянути можливість реабілітації жертв Катині», яку обіцяв Лавров.

На мою думку, визнання Росією (Путіним) «Катинського розстрілу» воєнним злочином, злочином проти людяності, повна реабілітація всіх розстріляних і відмежування від тоталітарного режиму Сталіна в СРСР, який європейські інституції прирівняли до нацистського злочинного режиму Гітлера в Німеччині, а злочини цих режимів визнали злочинами проти людства і людяності, буде НЕ САМОПРИНИЖЕННЯМ Росії перед світом і Європою, а визнанням здорового глузду, шляхетністю і почуттям власної гідності, спокутою за гріхи радянського тоталітарного режиму, шляхом ПРАВДИ до створення демократичного громадянського суспільства. Але це – не для фашистської путінської Росії.

Чи здатна зробити крок покаяння сьогоднішня Росія при нинішньому режимі Путіна? Однозначно — ні!

За всю свою багатовікову історію існування сутність російської імперії зла не змінювалась, як би вона не називалася, починаючи з ординського Московського царства і закінчуючи як Російська Федерація. Зовнішня політика Росії — це тероризм, експансії, анексії, агресії, загарбання чужих територій, поневолення народів і їх масове знищення.

Чи здатні народи Російської Федерації звільнитись від Путіна і його режиму «Сталіна—Гітлера ХХІ століття»? Відповідь за народами Росії, якщо хочуть бути вільними, а не рабами. Але самознищення останньої імперії зла на планеті Земля — неминуче!

Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО, Герой України, генерал-лейтенант СБУ, почесний голова Спілки офіцерів України

(Далі буде)

Фото на головній сторінці: у 2017 році вулицями польського міста Білостока пройшла ІІІ Катинська хода тіней. Таким чином потомки вбитих у Катині поляків вшанували їхню пам’ять.

Фото: Joanna Żemojda / Polskie Radio Białystok

Частина 1 (ця публікація)

• “Злочини без покарання: від Катинської трагедії до Смоленської авіакатастрофи. Розслідування Григорія Омельченка”

Частина 2.

• Путінський план знищення польського президента Качинського. Розслідування Григорія Омельченка

Частина 3.

• Подробиці ліквідації президента Польщі Качинського під кодовою назвою “ІС”. Розслідування Григорія Омельченка

Частина 4.

• Літак з президентом Польщі Качинським був підірваний термобаричним зарядом. Тих, хто вижив — пристрелили. Розслідування Григорія Омельченка (+відео)

Частина 5.

• “М’які варіанти” терориста Путіна, що вели до загибелі літака з президентом Польщі Качинським. Розслідування Григорія Омельченка (+відео)

Частина 6.

• Григорій Омельченко: “Я звинувачую Путіна в організації теракту проти президента Польщі Качинського” (+відео)

Сообщение Злочини без покарання: від Катинської трагедії до Смоленської авіакатастрофи. Розслідування Григорія Омельченка появились сначала на Український репортер.