Унаслідок катастрофи загинув президент Польщі Лех Качинський, низка високопосадовців країни, громадських діячів та представників духовенства — всього 96 осіб (включно з 7 членами екіпажу).

З кожним роком обставини і деталі терористичного акту, вчиненого московським фюрером путіним проти Польщі 10 квітня 2010 року під виглядом авіакатастрофи, стираються в пам’яті людей.

Вбивство вищого військово-політичного керівництва Польщі на чолі з президентом Лехом Качинським було заплановано путіним і його спецслужбами завчасно, щоб не допустити візиту президента Польщі до Смоленська для проведення меморіальних заходів, приурочених 70-й річниці розстрілу польських військовополонених за наказом Сталіна і Берії у квітні 1940 року.

Проведення реквієму за безвинно убієнними поляками було заплановано на 10 квітня 2010 року на Меморіальному комплексі «Катинь» за сценарієм Леха Качинського.

Як пише польське видання TVN24 (01.04.2025), Польща висунула звинувачення понад 40 російським судмедекспертам, які проводили розтини тіл жертв «Смоленської авіакатастрофи». Росіяни представили неправдиві дані. Після катастрофи польського літака Ту-154М (бортовий номер 101) 10 квітня 2010 року експерти, які проводили розтин загиблих, мали зафіксувати на тілах загиблих пошкодження — їх кількість, ступінь тяжкості, як їх завдали й коли, а також ознаки, які допомогли б ідентифікувати жертв.

Зазначається, що слідчі виявили серйозні порушення у розтинах 61 жертви катастрофи. Російські експерти або змовчали важливі деталі про серйозні тілесні ушкодження, або ж навмисно внесли у протоколи неправдиву інформацію. Вони неточно описали пошкодження або дописали ті, яких на загиблих не було.

«У понад 60 випадках (розтину тіл) ми виявили серйозні порушення, що, на нашу думку, свідчить про злочин. Незрозуміло, чи це було навмисно, через недбалість чи некомпетентність. Частина протоколів взагалі скопійована», – сказав прокурор Кшиштоф Шварц — очільник слідчої групи, що розслідує «Смоленську авіакатастрофу».

Зауважу, що зазначені обставини мною були встановлені набагато раніше. Вони опубліковані у виданнях «Україна молода» (2016) і «Український репортер» (2020) і передані польській стороні.

У зв’язку з 15-річницею «Смоленської трагедії» («Катинь-2»), публікую скорочений звіт свого розслідування терористичного акту проти Польщі, вчиненого воєнним злочинцем путіним 10 квітня 2010 року. У дописі також зазначені причини і обставини розстрілу польських військовополонених, здійснених за рішенням Сталіна у квітні 1940 році («Катинь-1»). Повне розслідування цих злочинів ви можете прочитати наприкінці допису за посиланнями.

Перерваний політ

Того суботнього вихідного дня (10.04.2010) о 8:24 (за варшавським часом) в небо піднявся авіалайнер Ту-154М (бортовий номер 101) Військово-повітряних сил Республіки Польщі із делегацією на чолі з президентом Лехом Качинським. Разом із ним на борту були його дружина пані Марія, керівники вищого військового командування, представники Сейму і Сенату, політичні, громадські та релігійні діячі Польщі. Літак виконував рейс PLF101 за маршрутом Варшава (Польща) — Смоленськ (росія).

Поляки летіли у Смоленськ за покликом серця, щоб відвідати Меморіальний комплекс «Катинь» і вшанувати польських офіцерів, розстріляних без суду і слідства катами-енкаведистами у Катинському лісі у квітні 1940 року за колективним рішенням Політбюро ЦК ВКП (б) на чолі зі Сталіним та наказом наркома НКВС СРСР Берії.

Кожен летів зі своїми думками, планами і надіями на майбутнє. У другій половині того ж дня делегація планувала повернутися додому і завершити реквієм (меморіальні заходи) у Варшаві. Поляки не знали, що фашистський режим кривавого кремлівського фюрера путіна приготував для них «Катинь-2» і що жити їм залишилося 77 хвилин…

О 10:41 за московським часом (06:41 за міжнародним UТС), під час заходу на посадку на військовий аеродром «Смоленськ-Північний» літак, був підірваний вибухівкою, закладеною росіянами за довго до його вильоту. Загинули всі, хто перебував на борту літака — 8 членів екіпажу та 88 пасажирів…

«Реквієм не міг відбутися ні за яких умов…»

Напередодні, 9 квітня 2010 року, під час зустрічі зі своїми друзями у київській кав’ярні, обговорюючи приватний візит президента Польщі до Смоленська, я висловив категоричну думку, що літаку Качинського не дадуть приземлитися на Смоленському аеродромі.

Наведу декілька цитат із своєї книги «Літак для президента», опублікованій у березні 2012 року (на фото): «Реквієм у Катині буде зірваний, він не відбудеться. Він не може відбутися ні за якої погоди і умов. Літак Качинського заженуть куди завгодно: в Москву, Мінськ… Придумають усе що завгодно, щоб він не сів у Смоленську. Якщо буде потрібно, зроблять туман, а то й сніг. Або трапиться випадкове пошкодження посадкової смуги, вийде з ладу апаратура, контролююча літак, і перед заходом на посадку командиру літака скажуть, що прийняти його не можуть…

Сьогодні в арсеналі військових є такі технології, що спеціалісти вміють розганяти не лише дощові і грозові хмари, а якщо буде потрібно, то зроблять і туман з «молоком», не кажучи вже про інші технічні «штучки» і спецефекти, які можна задіяти, щоб зірвати заплановані поляками заходи…

Запланований на завтра на ранок реквієм з участю і виступом Качинського в Катині не відбудеться. У такий спосіб Кремль продемонструє, хто в домі господар і що Качинський — небажаний гість в Росії».

Того часу в суспільстві на слуху була офіційна зустріч двох прем’єрів Польщі і росії, Дональда Туска і володимира путіна, з їх теплими дружніми обіймами і ключовими моментами зустрічі — спільне відвідування 7 квітня 2010 року меморіального комплексу Катинь у зв’язку 70-ю річницею розстрілу польських військовополонених органами НКВС СРСР в Катинському лісі в семи кілометрах від села Катинь Смоленської області.

7 і 8 квітня 2010 року польські, російські і українські ЗМІ приділили цій зустрічі багато уваги, особливо неоднозначним оцінкам і коментарям «Катинської кривавої трагедії», озвученими путіним, Туском та іншими політиками.

В новинах коротко повідомлялося і про майбутній візит президента Польщі Леха Качинського, але як приватної особи (що різало слух!), метою якого було проведення реквієму в Катині 10 квітня — через три дні після Туска. У багатьох це викликало здивування і запитання — чому візит приватний, розділений, а не разом з Туском?

Тоді, 9 квітня 2010 року, я ще не знав, а мав лише якесь інтуїтивне передчуття, що за вказівкою путіна розроблена спецоперація, яка передбачала не лише створення штучного туману і провокацію авіакатастрофи, а й терористичну атаку на літак, щоб зірвати небажаний для росії візит президента Польщі Леха Качинського.

Неоголошена промова

У своїй неоголошеній промові Качинський мав намір привернути увагу світу до масового вбивства у квітні 1940 року майже 22 тисяч польських ув’язнених із таборів і в’язниць НКВС, злочину, який він особисто вважав «актом геноциду», здійсненого за рішенням Сталіна на підставі доповідної записки Берії.

«Жахливою кульмінацією союзу Третього рейху і СРСР, пакту Молотова-Ріббентропа і нападу на Польщу 17 вересня 1939, став Катинський злочин. Польські офіцери, священики, службовці, поліцейські, співробітники прикордонної охорони, тюремні працівники були знищені без процесів і вироків. Вони стали жертвами неоголошеної війни. Світ мав ніколи про це не дізнатися. Земля приховала сліди злочину, а брехня мала стерти його з людської пам’яті», — ці слова з неоголошеної промови президента Качинського були опубліковані у пресі після його загибелі.

Серед іншого Лех Качинський мав оголосити росіянам свою вимогу: «Всі обставини Катинського злочину повинні бути повністю вивчені і розслідувані. Важливо, щоб на юридичному рівні була зафіксована невинність жертв, щоб були відкриті всі документи, які стосуються цього злочину, щоб Катинська брехня назавжди зникла з суспільного простору. Ми вимагаємо цих дій насамперед заради пам’яті жертв і поваги до страждань їхніх сімей. Але ми вимагаємо цього і в ім’я спільних цінностей, які мають становити фундамент довіри та партнерства між сусідніми народами у всій Європі».

Про зміст неоголошеної промови Качинського (як і про його сценарій візиту в Катинь) кадебіст путін знав заздалегідь від агентури російських спецслужб у Варшаві.

Допустити, щоб Лех Качинський виступив iз такою промовою та ще й на «ісконно русской зємлє» путін не міг, ні за яких обставин. Йому вже довелося вислухати гірку, але історично справедливу правду від Качинського про Катинську трагедію, про напад Німеччини і Радянського Союзу на Польщу без оголошення війни в присутності десятків тисяч поляків та багатьох делегацій країн світу на чолі з їх лідерами ще 1 вересня 2009 року на заходах у Гданську, присвячених 70-й річниці початку Другої світової війни…
«путін ніколи цього не пробачить…»

10 квітня 2010 року, близько 12 години з телевізійних новин я довідався, що через «сильний туман» при заході на посадку розбився польський літак з делегацією на чолі з президентом Польщі Лехом Качинським. Всі загинули…

Слухаючи трагічну новину, пригадав застереження свого колеги з Литви, яке він висловив після виступу Леха Качинського в Гданську 1 вересня 2009 року. Ми були присутні на тих пам’ятних заходах у складі делегації ПАРЄ.

У присутності путіна і півсотні світових лідерів президент Качинський заявив: «Тоді, 17 вересня 1939 року Польща отримала удар ножем у спину, удар від більшовицької росії, яка виконувала свої союзницькі зобов’язання згідно з пактом Молотова—Ріббентропа. Польські солдати гідно чинили опір нацистським агресорам. Але того дня Польща, у якої ще були сили захищатись, була знищена більшовицькими військами, які почали наступ зі Сходу. Це не Польща повинна відпрацьовувати урок спокути. Для цього у нас немає жодних причин. Причини є у інших, які сприяли початку Другої світової війни».

Слухаючи емоційний виступ Качинського, я бачив перекошене люттю і ненавистю обличчя путіна від гірких, але історично справедливих і правдивих слів польського президента. Колега з Литви сказав: «путін йому цього ніколи не пробачить…».
Його слова виявилися пророчими…

«Сьогодні Грузія, завтра Україна…»

Не забуду і виступ президента Польщі Лєха Качинського пізно ввечері 12 серпня 2008 року на понад 200-тисячному мітингу в Тбілісі на підтримку Грузії (на фото), проти якої фашистська росія вчинила віроломну воєнну агресію.

«Сьогодні Грузія, завтра Україна, після завтра держави Прибалтів і, можливо, моя країна. Ми можемо цьому протистояти лише за умов, що Європа дотримуватиметься єдиних цінностей. Вперше після довгого часу наші сусіди з північного сходу показали обличчя, яке ми знаємо сотні років. Ця країна — росія, яка прагне розсортувати своїх сусідів. росія вважає, що народи довкола неї повинні їй підкорятися. Ми заявляємо: ні!», – емоційно заявив Качинський.

Під час виступу Качинського російські танки були в 30 кілометрах від столиці Грузії. Я був на тому мітингу з декількома членами ПАРЄ. Під час розмови колеги згадали мій виступ на сесії ПАРЄ у квітні 2008 року, коли я попередив, що впродовж 4-6 місяців росія здійснить воєнну агресію проти Грузії. Для недопущення агресії я запропонував створити комісію з раннього попередження воєнних конфліктів. Тоді мене не підтримали. Комісію створили після завершення російської агресії і окупації Південної Осетії і Абхазії, де росія розмістила свої військові бази.

Думаю, що доречно нагадати і мій виступ на сесії ПАРЄ 1 жовтня 2009 року: «…Шановні колеги! Я хочу достукатися до ваших сердець і розуму, щоб ви побачили і почули, що реально відбувається сьогодні у відносинах між Україною і росією, в тому числі і в Криму, щоб нам не прийшлося в пожежному порядку розглядати на сесії ПАРЄ чи в Раді безпеки ООН питання про чергову агресію росії, на цей раз проти України або в іншому регіоні Європи. Попереджаю, що років через п’ять анексія Криму росією стане реальністю, як анексія Абхазії і Південної Осетії в Грузії.

Зовнішня політика росії переслідує мету перетворення незалежної і суверенної України в державу-сателіт, збереження своєї бази в Севастополі, блокування вступу України в НАТО і ЄС та ліквідацію в Україні верховенства права, свободи і демократії, які є більмом в оці авторитарної кремлівської влади.

Сьогоднішня росія – це неосталінський авторитарний режим, де немає свободи, демократії і масово порушуються права людини і цілих народів. В росії все гучніше звучать голоси про реабілітацію Сталіна і його злочинного режиму…».

20 лютого 2014 року з російських військових баз, розташованих в Південній Осетії і Абхазії, в Крим були перекинуті десантно-штурмова бригада і полк спеціального призначення ВДВ Збройних сил росії (без розпізнавальних знаків — так звані «зелені чоловічки»), які захопили Кримський півострів.

Міжнародна спільнота (ООН, ОБСЄ, НАТО, ЄС, ПАРЄ та провідні країни світу — США, ФРН, Велика Британія, Франція, Китай) «проковтнула» окупацію 20% території Грузії і анексію Криму. Світ змирився з воєнною агресією росії проти Грузії і України.

Непокаране російське імперське зло росло як гриби після дощу, але демократичний світ реальних санкцій проти росії не запровадив. Політичні лідери Європи і США повторювали як мантру свою чергову «стурбованість» і «занепокоєність». Країни-члени Євросоюзу споживали російський газ, нафту і отримували російське «бабло». Їх не цікавила доля грузинів і українців та загарбані росією території незалежних суверенних держав.

Московія слухала «стурбованих» європейців і американців і продовжувала свою загарбницьку злочинну політику.

10 квітня 2010 року фашистський режим путіна вчиняє терористичну атаку на польський літака і вбиває військово-політичне керівництво Польщі на чолі з президентом Лехом Качинським. Це була особиста помста кривавого карлика путіна польському президенту.

Наприкінці лютого 2014 році росія вчинила агресію проти України, анексувала Крим і на весні того ж року окупувала значну частину території Донбасу.

17 липня 2014 року над окупованою територією Донецької області російські військові ракетним комплексом «Бук» збили малайзійський пасажирський авіалайнер (загинуло 298 осіб, серед них 80 дітей).

Після визнання своїх маріонеткових утворень «ДНР» та «ЛНР» як незалежних держав росія 24 серпня 2014 року відкрито вчинила масштабне вторгнення в Україну.

24 лютого 2022 року воєнний злочинець путін вчинив повномасштабне вторгнення в Україну, приєднав до росії Донецьку, Луганську, Херсонську, Запорізьку області і четвертий рік чинить геноцид української нації (сотні тисяч українців вбито і поранено, понад 20 тисяч дітей вивезено до росії).

Провідні демократичні країни світу США, Велика Британія, Франція, Німеччина та інші запровадили формулу ведення російсько-української війни — «ні перемоги, ні поразки», що означає — Україна не повинна перемогти, а агресор росія — програти (або навпаки). Військова допомога надається Україні по чайній ложці.

Нова адміністрація Білого дому на чолі з президентом США Трампом із союзника України перетворилася на гнилого аморального посередника, який прихильно ставиться до воєнного злочинця путіна і не реагує на його масові вбивства мирних українців.
Дональд Трамп скочується в орбіту московського зла і перетворюється на морально-політичного співучасника злочинів, вчинених воєнним злочинцем путіним, на якого Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт.

На цю тему читайте: Чи приведуть американці до влади свого «фашиста Гітлера»?

Мотивація розслідування

Після «катастрофи» польського літака було багато телефонних дзвінків від друзів з Польщі, країн Балтії та інших, із якими я разом працював у ПАРЄ у 2006—2010 роках. Знаючи мою колишню професію, польські колеги просили мене провести приватне розслідування обставин і причин «авіакатастрофи».

Я погодився. Серед загиблих були й мої добре знайомі — колеги з польського Сейму Лешек Дептула, Збігнєв Вассерман, Аркадіуш Рибіцький, Веслав Вода, Едвард Войтас і президент Лех Качинський — історична постать, Поляк з великої літери. З ним я був особисто знайомий, коли він, будучи мером Варшави, весною 2005 року присвоїв перехрестю двох вулиць ім’я першого президента незалежної Ічкерії Джохара Дудаєва, якого я добре знав ще з радянських часів. Зараз це площа Дудаєва. Московський фюрер путін і його політичні приспішники після цього кипіли лютою ненавистю до Качинського.

Нагадаю, що генерал Дудаєв був вбитий 21 квітня 1996 року за особистим наказом президента росії Єльцина. Ліквідація Дудаєва була здійснена Федеральною службою контррозвідки і повітряними силами росії. Коли Джохар Дудаєв говорив по супутниковому зв’язку, з літака були запущені дві ракети. Повідомлення про вбивство Дудаєва принесло Єльцину радість і задоволення. До обіднього столу він повернувся веселим і навіть пританцьовував. Пообіцяв вбивцям генерала Дудаєва присвоїти звання «герой росії».

Вбивства політичних противників режиму путіна є звичайною практикою для Кремля. Проте демократичний світ закриває на це очі…

Зазначені обставини і стали мотивом проведення мною приватного розслідування причин «авіакатастрофи» (яка виявилася спланованим терактом) польського літака 10 квітня 2010 року під Смоленськом.

«Смоленська авіакатастрофа» увійшла в історію як «Катинь-2» — злочин російського диктатора путіна, який залишається не покараним.

З урахуванням власного багаторічного досвіду слідчої і оперативної роботи (працював слідчим МВС, начальником відділу військової контррозвідки СБУ, очолював парламентські слідчі комісії з розслідування резонансних справ), я провів власне розслідування обставин і причин «катастрофи» польського військового літака Ту-154М (бортовий номер 101).
Мною були досліджені різноманітні, в тому числі й конфіденційні матеріали досудового слідства, висновки державних комісій росії і Польщі про причини авіакатастрофи, оцінки і коментарі незалежних експертів, оприлюднених у вітчизняних і зарубіжних ЗМІ та на інтернет-ресурсах.

Я особисто консультувався із спеціалістами військової і цивільної авіації. Брав участь у проведенні декількох неофіційних (таємних) експертиз з відповідними експертами, висновки яких через декілька років були офіційно підтверджені міжнародними експертами, що польський літак був підірваний у повітрі перед посадкою.

Зібрав великий обсяг конфіденційної оперативної інформації (для її отримання можливостей у мене достатньо), яка розкрила плани російських спецслужб щодо зриву візиту президента Польщі Леха Качинського до Смоленська, щоб не допустити реалізації його заходів, приурочених до 70-ї річниці розстрілу польських офіцерів.

Перед самим виходом книги «Літак для президента» я прибрав з неї одну главу. Остерігався, що передчасне розголошення отриманої інформації, значна частина якої була конфіденційною, може призвести до знищення отриманих мною доказів.

В 2015 році в Польщі змінилася влада — на президентських і парламентських виборах перемогла партія «Право і Справедливість». Були створені нова слідча група Генеральної прокуратури і комісія Міністерства національної оборони Польщі. Міністром був призначений Антоній Мацеревич — мій давній знайомий, якого я знаю з 1992 року, коли він був міністром внутрішніх справ, а я — полковником МВС України.

Лише після цього я надіслав польській стороні установлені мною докази (які були вилучені з книги), публікував окремі матеріали слідства і продовжив своє приватне розслідування. У часи прем’єрства Туски (2010-2015) проводити об’єктивне слідство було неможливо і, навіть небезпечно, через його дружні, «специфічні» зв’язки з путіним. Польща була під повним контролем спецслужб росії.

З самого початку «авіакатастрофи» уряд Туска виходив з позиції невинуватості росії у загибелі президента Качинського і навіть не міг собі дозволити припущення (версії), що Кремль здатен на такий злочин.

Моє розслідування не є офіційним, воно приватне. Його висновки не претендують на істину в останній інстанції. Останнє слово за Міжнародним трибуналом. На мою думку, Польща повинна офіційно поставити на РБ ООН питання про створення міжнародного трибуналу, незважаючи на те, що росія завідомо накладе вето, як це вона зробила у випадку із збитим малайзійським літаком МН17, в результаті чого загинуло 298 людей.

Очолювана мною група (до неї входили офіцери правоохоронних органів, спецслужб, експерти та інші помічники) встановила докази, яким потрібно надати належну офіційну правову оцінку.

Нами, зокрема, встановлено:
1). Польський літак Ту-154М (бортовий номер 101) був технічно запрограмований Москвою на ЗАГИБЕЛЬ задовго до його вильоту в Смоленськ 10 квітня 2010 року.
2). Політичне керівництво росії путін (прем’єр-міністр) і медведєв (президент) застосували різноманітні політичні і організаційні заходи, щоб не допустити на офіційному рівні візит президента Польщі Леха Качинського до Смоленська для проведення за польським сценарієм меморіальних заходів з нагоди 70-річчя розстрілу польських військовополонених за наказом Сталіна і Берії.
Воєнні злочинці путін і медведєв віддали наказ (доручення) МЗС і спецслужбам розробити декілька варіантів зриву візиту польської делегації на чолі з Качинським на державному (офіційному) рівні, включаючи «силовий». Кожен варіант (план) мав свою кодову назву.
3). Над військовим аеродромом «Смоленськ-Північний» було навмисно створено туманно-димову аерозольну завісу, яка повністю сховала аеродром. Він став візуально невидимим для посадки літака. Штучний туман приховав можливість бачити з землі вибух літака в повітрі перед приземленням, а екіпажу — візуально бачити, як російські військові диспетчери навмисно заводять польський літак на посадку лівіше від посадкової смуги на болотисту місцевість і що він не долітає до початку посадкової смуги.
4). Група російських військових, відповідальних за безпеку польоту і посадки польського військового літака (диспетчери у цивільній авіації), яка обслуговувала військовий аеродром, грубо порушила правила безпеки польотів, не закривши аеродром за таких погодних умов. У даній ситуації вони ЗОБОВ’ЯЗАНІ були закрити аеропорт ще до підходу літака до аеродрому і відправити його на запасний, який уже був визначений Москвою (це був один із варіантів зриву візиту президента Качинського).

Наголошую: польський літак і російський аеродром були військовими, а не цивільними! У таких випадках рішення про закриття військового аеродрому приймає виключно керівник польоту («військовий диспетчер»), а не командир екіпажу літака!!!
У цивільній авіації рішення про посадку літака при несприятливій погоді або інших загрозливих обставинах приймає командир пасажирського літака, а не диспетчер!

Російські військові диспетчери (їх прізвища, посади і звання встановлені) навмисно ввели в оману польський екіпаж, стверджуючи по радіозв’язку, що він точно заходить на посадку (керівник польоту весь час повторював, що літак знаходиться: “на курсі, на глісаді”). Насправді літак заходив на посадку під кутом “пікірування” і більше ніж на 150 метрів лівіше від посадкової смуги і приблизно за 500 метрів від її краю (початку).

Навіть без підриву вибухівки на борту літака, його в такій ситуації чекала катастрофа з трагічними наслідками для пасажирів.
5). Польський літак був підірваний вибухівкою, закладеною в центроплані літака, на висоті до 20 метрів над землею. Тих, хто вижив — спецгрупа ФСБ пристрелила.

У 2011 році нашій групі удалося таємно отримати близько сотні невеликих уламків (осколків) польського літака і провести неофіційну (таємну) експертизу. Результати експертизи були шокуючі! Більш ніж на 70-ти осколках експерти виявили сліди тротилу, гексогену і пентриту, з яких виготовляють вибухівку, в тому числі і термобаричні заряди великої потужності (знищує легкоброньовану техніку і все живе в епіцентрі вибуху, температура полум’я сягає близько 2500 градусів).

У 2016 році я ознайомив польських колег з результатами неофіційної (таємної) експертизи і порадив їм провести повторний огляд уламків літака, які зберігаються на аеродромі «Смоленськ-Північний» і взяти максимальну кількість осколків для проведення офіційної міжнародної експертизи на предмет виявлення слідів вибухівки.

У березні 2019 року експерти британської лабораторії судово-вибухових речовин, яка підпорядкована МО Великобританії, прийшли до висновку, що літак був підірваний вибухівкою і підтвердили висновки нашої неофіційної експертизи.
Британські експерти дослідили понад 230 зразків осколків польського літака, які їм офіційно надала прокуратура Польщі у травні 2017 року. На 89 досліджених зразках британські експерти виявили сліди речовин, використовуваних для виробництва різного роду вибухівок — тротилу, гексогену та пентриту.

Загальна кількість слідів вибухівки була виявлена на 190 елементах літака.

Встановлені британськими експертами речовини для виготовлення вибухівки були такими ж, які виявила наша група експертів на осколках польського літака.

У 2012 році ми були перед вибором — обнародувати неофіційні висновки експертів як сенсацію або не афішувати їх, оскільки офіційне польське розслідування було під «ковпаком» ФСБ росії. Уламки польського літака росія категорично відмовилася передавати Польщі.

Ми остерігалися, що передчасне розголошення неофіційних висновків експертів та конфіденційної інформації призведе до знищення доказів. Тому перед виходом книги «Літак для президента» я вилучив з неї главу, де були ці фактичні дані.
Вперше вони були обнародувані 28 квітня 2016 року в газеті «Україна молода», яку я передав посольству Польщі в Києві і відправив Генеральну прокурору і міністру національної оборони Польщі.

6). Розслідування терористичного акту (названого в росії «Смоленською авіакатастрофою») незаконно очолив його замовник і організатор — тодішній прем’єр-міністр, нині президент, воєнний злочинець путін, який запропонував Медведєву призначити його головою Державної комісії з розслідування причин катастрофи польського літака. Таке призначення суперечило вимогам чинного законодавства росії.

7). Вбивство президента Польщі Леха Качинського (а з ним і польської військово-політичної еліти) було цинічною ПОМСТОЮ путіна, який ненавидів Качинського за його антиросійську позицію і жорстку критику агресивної політики Москви. Помста путіна була основним мотивом злочину.

Міжнародні політичні експерти відзначали, що Лех Качинський був самим безкомпромісним і жорстким критиком росії серед інших лідерів країн ЄС. Він відкрито, на весь світ називав рф державою агресором, категорично виступив проти будівництва «Північного потоку-2» і заборонив його прокладання територією Польщі. Качинський прийняв рішення про будівництво військової бази США і розміщення на території Польщі американської системи ПРО. Польські політологи стверджували, що восени 2010 року Лех Качинський мав усі шанси вдруге бути обраним президентом Польщі.

Після загибелі президента Леха Качинського прем’єр-міністр Дональд Туск «заморозив» будівництво військової бази США і розміщення ПРО в Польщі. Розміщення ПРО і американської бази на постійній основі в Польщі відбулося, коли президентом Польщі був обраний Анджей Дуда.

Багато міжнародних політичних оглядачів називали Леха Качинського особистим ворогом путіна, як і президента України Віктора Ющенка, який у 2004 році постраждав від «російського діоксину», і президента Грузії Міхеїла Саакашвілі, якого, під час розмови з президентом Франції Саркозі 12 серпня 2008 року в Москві, путін обіцяв «повісити за яйця».

8). Російські медики сфальсифікували висновки експертиз щодо причин смерті і характеру тілесних пошкоджень у 61 загиблого. Голови, в яких були кульові поранення, були відтяті від тулуба і польській стороні не передані.
Експерти стверджують, щоб приховати сліди вибухівки на тілі й у легенях жертв та кульових поранень, тіла більшості поляків були перетворені на фрагменти (біомасу), запаковані у мішки, які були запаяні у цинкових трунах. Ці труни тодішня влада Туски (2010) заборонила відкривати.

При проведенні ексгумації і судмедекспертиз 77 жертв виявлені 69 фрагментів тіл 26 чоловік, які були в трунах інших людей. Так, в труні загиблого генерала Влодзимежа Протасінського знайшли останки чотирьох чоловік, в труні Леха Качинського виявили фрагменти двох тіл.

За оцінкою медичних експертів, у цій катастрофі невпізнаними могли залишитися (перетворитися на непридатні до впізнання фрагменти тіл або дуже сильно обгорілі) максимум 20-25 осіб, які знаходилися в епіцентрі вибуху. Не всі під час катастрофи перебували в носовій частині літака. Великої пожежі, як такої, не було, фрагменти полум’я на уламках літака швидко погасили.

Тіла, які не можна було впізнати, відправили до Москви буцімто для проведення ДНК-аналізу. Для цього не було ніякої необхідності! Адже решті загиблих, яких важко було впізнати, цей аналіз проводили в Смоленську. То для чого було в пожежному порядку гнати автомобілі в Москву з цими тілами?

Серед тих, кого відправили в Москву, були воєначальники, члени екіпажу, пасажири та охоронці президента Качинського, які змогли чинити опір вбивцям із ФСБ, але всі вони були пристрелені. В московський Центр судової медицини доставили 29 тіл, щоб там, на мою думку, знищити сліди від куль.

Полька Марія Шліпек, яка супроводжувала три польські сім’ї, які брали участь у впізнанні тіл в Центрі судової медицини в Москві, дала свідчення: «Тіла були без голів, що ускладнювало їх впізнання. Останки тіл, упаковані в мішки, були покладені в запаяні цинкові труни, які потім помістили у дерев’яні…»

9). У перші хвилини після знищення польського літака 10 квітня 2010 року офіційні посадові особи і російські ЗМІ повідомили про різний час авіакатастрофи: «10:41; 10:50; 10:56; 10:58; 11:00»; кількість заходів літака на посадку — від одного до чотирьох (насправді був лише один!) і відразу основну версію, як миттєво встановлений факт — «літак розбився через туман і помилку екіпажу», «на екіпаж чинився тиск з боку Качинського посадити літак за будь-яку ціну», «Качинський був на підпитку», «російський керівник польотів на аеродромі тричі давав команду командиру екіпажу йти на друге коло, але той не послухався і вперто хотів посадити літак».

Встановлено, що ця дезінформація була підготовлена завчасно, щоб ввести в оману світову громадськість та сховати істинні причини катастрофи польського літака. Подібне росія робить до цього часу і щодо обставин збиття малайзійського пасажирського літака МН17.

Маніпуляції інформацією і інформаційно-психологічні операції спецслужб росії через російські і польські ЗМІ про причини загибелі президента Качинського розкололи польське суспільство майже навпіл. Одна частина поляків вважає, що авіакатастрофа трапилася через «туман» (нещасний випадок), інша — впевнена, що літак був навмисно підірваний.

Так, результати опитувань IPSOS, проведених для порталу OKO.press, у травні 2022 року засвідчили, що 36 % поляків вірили у теорію замаху, а 52 % — у версію про нещасний випадок. В теорію про замах вірили 78% електорату партії ПіС.

Опитування, яке 2023 року провела лабораторія досліджень громадської думки Social Changes для правого порталу Wpolityce.pl, показало, що 38 % респондентів вірять у замах і 39 % — у нещасний випадок.

Із плином часу і обнародуваних результатів слідства кількість прихильників теорії про нещасний випадок зменшувалася (2016 року їх було 60 %), а тих, хто вірив у замах, — зростала (2016-го їх було 27 %). Попри те, що змінилася оцінка власне авіакатастрофи, віра в різноманітні версії, пов’язані з нею, вже не викликає шквалу політичних емоцій. Смоленська трагедія більше не привертає до себе великої уваги і не спричиняє маніфестацій і мітингів. Біль і емоції довкола загибелі президента Качинського і військово-політичної еліти вщухли. Російсько-українська війна кинула полякам як і іншим народам Європи інші виклики, проблеми, питання і страхи…

10). У березні 2018 року польська сторона звернулася до росії з проханням провести в Смоленську реконструкцію уламків літака Ту-154, але та відмовила. МЗС РФ повідомило, що провести реконструкцію уламків літака на місці «без доторкання до них, зміни їх виду і особливих ознак» буцімто неможливо. Більш ідіотської відповіді важко, навіть, придумати. Для встановлення причин катастрофи — реконструкція уламків літака ОБОВ’ЯЗКОВА!

11). Уламки польського літака росія до цього часу не повернула Польщі.
Аналіз і оцінка встановлених мною фактичних даних (доказів) та отриманої конфіденційної оперативної інформації (яка знайшла своє підтвердження), на моє глибоке переконання (як слідчого в минулому) дає підстави зробити наступний загальний

ВИСНОВОК.

За дорученням і безпосередньої участі путіна російськими спецслужбами був розроблений поетапний план, який передбачав різні варіанти зриву візиту президента Польщі Леха Качинського до Смоленська для проведення за його сценарієм пам’ятних заходів, приурочених до 70-ї річниці розстрілу польських військовополонених, які були заплановані на польському військовому цвинтарі на 10 квітня 2010 року.

Основний план путіна передбачав ЗНИЩЕННЯ польського літака шляхом підриву ВИБУХІВКИ кодованим радіосигналом, яка була закладена в літак спецслужбами росії під час його ремонту на Самарському авіазаводі «Авіакор» у лютому 2009 року.
Підрив вибухівки був зроблений перед заходом літака на посадку на висоті, приблизно, 10-20 метрів в густому тумані на далекій відстані від посадкової смуги. Літак, втративши підіймальну силу з лівого борту, почав обертатися навколо своєї осі. Підірвані вибухові пристрої, які були розміщені у лівому крилі і баластному кесоні (центроплані), завдали таких пошкоджень літаку, що він розвалився в повітрі ще до зіткнення з землею. Вибух стався на відстані ста метрів до берези, з якою відбулося перше зіткнення з великим уламком літака, над місцевістю, де не було високих дерев чи інших перешкод для літака.

Виступаючи 22 вересня 2021 року перед активістами громадських організацій друзів видання “Gazeta Polska”, Антоній Мацеревич розповів сенсаційні подробиці про обставини ремонту в росії (перед авіакатастрофою під Смоленськом) двох польських урядових літаків Ту-154М, бортові номери 101 і 102 («брати- близнюки»).

Встановлено, що уряд Дональда Туска скасував тендер на закупівлю нових іноземних авіалайнерів для керівництва держави.
Тендер на таку закупівлю спочатку оголосив міністр Алєксандер Щиґло (загинув під Смоленськом). Закупівля мала відбутися у 2008 році. Потім уряд Туска відмовився це робити — було сказано, що Польща не буде купувати нових літаків, адже є російські лайнери, отож нехай вони й надалі літають. А потім, у 2009 році виявилося, що треба відремонтувати два урядові літаки Ту-154 (для президента і прем’єр-міністра).

Авіалайнери відправили на авіазавод у росію, на фірму друга путіна «Авіакор», власником якої був олігарх Дерипаска, який є у санкційному списку людей, яким забороно в’їзд на територію США з приводу загрози національній безпеці Америки. Тодішня польська влада прем’єра Туски вважала, що факт заборони в’їзду на територію США Дерипасці не перешкоджає віддати його фірмі на ремонт літак президента Польщі. Були задіяні також фірми-посередники у Польщі: «Політелектронік» та «Мафтелеком». «Політелектронік» — це фірма, яку тоді уособлювала одна людина, що представляла завод МІҐ. «Мафтелекомом» управляли люди військових інформаційних служб (ФСБ).

У літаку Ту-154М (бортовий номер 102) — «близнюк» лайнера Ту-154М (бортовий номер 101), який був підірваний вибухівкою під Смоленськом 10 квітня 2010 року, експерти знайшли такі ж самі вмонтовані в літак (борт 102) вибухові матеріали, які були виявлені на уламках літака президента Качинського (борт 101).

Експертна реконструкція вибуху в літаку Ту-154М (бортовий номер 101)

Ексміністр національної оборони Польщі Антоній Мацеревич заявив: «Ми перевірили літак номер 102, який повернувся до Польщі і є в Польщі. Ми вивчили цей літак. У тому ж самому крилі — лівому, у якому вибух знищив Ту-154, бортовий номер 101, з польським президентом на борту та всю польську верхівку, ми знайшли той сам вибуховий матеріал, який знайдено на уламках літака номер 101 в Смоленську».

ВИСНОВОК: у 2009 році під час ремонту на Самарському авіазаводі «Авіакор» (росія) обидва польські урядові літаки Ту-154М (бортові номери 101 і 102) були ЗАМІНОВАНІ дистанційно керованою вибухівкою великої сили.
Детально про це читайте у статті «Українського репортера» (27.09.2021) під заголовком «Нові дані про авіакатастрофу літака з президентом Польщі Качинським у Смоленську. Вибухівка була у двох лайнерах – «101» і «102».

Запаліть поминальну свічку жертвам сталінського і путінського режимів…

З 2010 року дата 10 квітня увійшла в моє життя назавжди. Сьогодні 15-річниця путінського теракту, який забрав життя 96 поляків.
Кожного року, де б я не знаходився 10 квітня, я відвідую християнський храм (собор або церкву) і запалюю 96 свічок за упокій душ поляків, вбитих путіним. Поіменний список загиблих передаю священнослужителям і прошу їх відправити молебень за упокій душ президента Польщі Леха Качинського, його дружини пані Марії, військових, політиків і священників, які були на борту літака, вбитих фашистським режимом путіна.

Запалюю також велику свічу за упокій душ 21 857 польських військовополонених, безвинно убієнних весною 1940 року комуністичним тоталітарним режимом Сталіна, якого наслідує кадебіст путін.

«Закоренілі вороги радянської влади…»

5 березня 1940 року народний комісар внутрішніх справ СРСР Берія звернувся до Сталіна з доповідною запискою (на 4-х аркушах, №794/б під грифом цілком таємно), у якій було зазначено, що в таборах для військовополонених знаходиться 14 736 польських військових і 10 685 поляків утримуються у в’язницях (на фото):

«Виходячи з того, що всі поляки є закоренілими, невиправними ворогами радянської влади» (саме так зазначено в доповідній!), Берія подав пропозицію Сталіну ЗАПРОПОНУВАТИ НКВС СРСР справи польських військовополонених і арештованих поляків «розглянути в особливому порядку, без пред’явлення звинувачення, без виклику і допиту, без складання обвинувального висновку і постанови про закінчення слідства, з застосуванням до них вищої міри покарання — РОЗСТРІЛУ».

Того ж дня Політбюро ЦК ВКП (б) у складі Ворошилова, Молотова, Мікояна, Калініна і Кагановича на чолі з секретарем ЦК Сталіним своїм рішенням (протокол №13, питання НКВС СРСР №144) повністю задовольнило ПРОПОЗИЦІЇ Берії і ЗАПРОПОНУВАЛО НКВС СРСР (лист тов. Берії за №1118/144 від 5 березня 1940 року) РОЗСТРІЛЯТИ польських військовополонених, які утримувалися у таборах і поляків, які знаходилися у в’язницях (на фото).

Символом і сакральним місцем страшної трагедії для польської нації стало маленьке село Катинь на Смоленщині, де вперше у квітні 1943 року німці разом із представниками Міжнародного Комітету Червоного Хреста виявили масове поховання польських офіцерів, розстріляних кривавими катами НКВС СРСР (на фото).

Непокаране зло 1940 року, вчинене комуно-більшовицьким режимом

Сталіна, має історичний зв’язок і наслідок — Zло 2010 року, вчинене фашистським режимом путіна.

Після знищення польського літака, у якому загинули 8 членів екіпажу і 88 осіб польської делегації на чолі з президентом Лехом Качинським, які летіли в Смоленськ для вшанування 70-ї річниці розстрілу майже 22-х тисяч польських військовополонених, з’явилися терміни «Катинь-1» і «Катинь-2».

Сьогодні «Катинь-1» — це воєнний злочин колишнього СРСР, а «Катинь-2» — злочин РФ, правонаступниці Радянського Союзу. Обидва злочини залишаються не покараними…

У червні 2018 року редакція газети «Україна молода» зазначила, що колишній народний депутат, генерал СБУ Григорій Омельченко першим встановив причину авіакатастрофи польського літака — СПЛАНОВАНИЙ ВИБУХ, опублікувавши матеріали свого розслідування ще весною 2016 року у серії статей «Смоленський туман» (26.04.2016), «Ніка»-вбивця» (28.04.2016) та «Кремль-убивця» (05.05.2016).

Результати міжнародних експертиз підтвердили висновки генерала Омельченка. Див.: «Смоленська катастрофа: на літаку Леха Качинського знайшли сліди вибухівки» 

«росія — держава-терорист»

У грудні 2022 року польський Сейм ухвалив резолюцію про визнання росії державою-спонсором тероризму разом із поправкою про Смоленську катастрофу 10 квітня 2010 року.

В ухваленому документі, російська агресія проти України визначена «грубим порушенням» заборони Статуту ООН на застосування сили, а також «порушенням суверенітету, політичної незалежності та територіальної цілісності України. Російська федерація має бути ізольована на міжнародній арені», – вказано в резолюції Сейму.

В резолюції також зазначено, що росія «несе пряму відповідальність за збиття літака Малайзійських авіаліній (рейс МН17) у липні 2014 року, коли загинули 298 пасажирів і членів екіпажу, а також за «катастрофу літака ВПС Польщі (рейс 101) у Смоленську у квітні 2010 року, в якій загинули 96 осіб, що перебували на борту, зокрема президент Республіки Польща Лех Качинський, польські урядовці, вищі польські військові командири та військові командири країн-членів НАТО, а також депутати польського парламенту».

Користуючись нагодою хочу подякувати польському Сейму за прийняту резолюцію, а також читачам за їх відгуки, пропозиції і зауваження, які допомогли в розслідуванні.

Особлива подяка головному редактору інтернет видання «Український репортер» Леоніду Фросевичу і головному редактору газети «Україна молода» Михайлу Дорошенку за опублікування матеріалів розслідування та моїм помічникам, прізвища яких не можу назвати, які допомагали у встановленні ПРАВДИ про «смоленську катастрофу». Правда потрібна не мертвим, вона потрібна живим!

«Za wolność waszą i nasza!» — «За вашу і нашу Свободу!».

Люди доброї волі, запаліть 10 квітня поминальну свічку. Світла і вічна пам’ять безвинно убієнним полякам і всім тим, хто загинув смертю хоробрих, захищаючи Україну від московської орди. В цьому році, 10 квітня поминальні свічки я поставлю в церкві на Запоріжжі…

Помоліться за Україну, Польщу, країни Балтії та інші, які допомагають нам у війні з російськими окупантами. Україна сьогодні рятує світ від ядерної пожежі, яку погрожує розпилити «божевільний з ядерною кнопкою», московський фюрер путін.

Сьогодні на східному фронті сотні українців — громадян України польського походження захищають Україну від російської агресії, десятки з них загинули, отримали поранення, стали інвалідами. На зустрічах я не раз чув від них: «Ми воюємо за нашу рідну неньку Україну і за нашу Польщу!» І звучало польське гасло: «Za wolność waszą i nasza!» — «За вашу і нашу Свободу!».
Відома українська поетеса Ганна Чубач (світла їй пам’ять) присвятила добровольцям ці рядки двома мовами — українською і польською:

За даними ЗМІ, на війні проти загарбницької російської армії воюють (або воювали) добровольці з Білорусії, Польщі, Грузії, Хорватії, Словенії, Чехії, Канади, США, Франції, Швеції, Норвегії, Фінляндії, Італії, Іспанії, країн Балтії і навіть самої росії. Вони усвідомлюють — якщо не зупинити імперський тероризм воєнного злочинця путіна в Україні, то московський фюрер прийде до них додому з «руZZкім міром».

Вкотре наголошую, щоб зберегти демократичний вільний світ, путін і його військово-політичне оточення як організатори злочину агресії проти України повинні бути фізично знищені, а російська фашистська імперія — розвалена! Це єдиний спосіб врятувати цивілізацію від світової війни з застосуванням ядерної зброї. Третього не дано! Робити це потрібно було вчора. Сьогодні ще маємо час і шанс. Завтра може бути пізно!

Повне розслідування злочинів диктаторів Сталіна і путіна, вчинених проти Польщі («Катинь-1» і «Катинь-2»), читайте в кінці допису за посиланнями. У статтях і відео названі прізвища, посади, звання осіб, причетних до розстрілу поляків у квітні 1940 року і вчинення терористичного акту 10 квітня 2010 року проти президента Польщі Леха Качинського.

Прочитавши матеріали розслідування, ви знайдете відповіді на багато запитань щодо минулого і сьогодення.

Головне з них, що чекає людство, якщо зло не буде покаране? Наші далекі пращури арії заповідали нам: «Непокаране зло завжди виростає в абсолютне зло. Зло повинне бути знищене!».

За всю історію існування хижацька сутність російської імперії залишається незмінною, як би вона не називалася, починаючи з ординського Московського князівства (царства) і закінчуючи як російська федерація. Зовнішня політика росії — це тероризм, експансії, анексії, агресії, загарбання чужих територій, поневолення народів і їх масове знищення.
Російська федерація і її народи — це країна рабів, нелюдів, психопатів (людиноподібних тварин), загарбників, вбивць, гвалтівників, андрофагів, які є бездушним біологічним сміттям.

«Погане дерево і плоди погані родить (як москалі своїх виродків-нелюдів – Авт.). Не може дерево погане плоди добрі родити. Тож за їхніми плодами пізнаєте їх» (Євангеліє від Матфея: 7,15-21).

«Всяке дерево, що не дає плоду доброго, зрубують і у вогонь кидають» (Євангеліє від Матфея: 7:19). Так і з москалями-загарбниками будемо чинити, допоки останній звірино-подібний нелюд не згорить у Вогні праведнім.

Суху гілку на Древі Життя Людства, ракову пухлину на тілі планети Земля, центр світового зла — російську імперію СПАЛИМО до тла, а попіл розвіємо по вітру.

Остання імперія планетарного зла — російська федерація буде ЗНИЩЕНА раз і на завжди! Це єдиний шлях порятунку цивілізації.

Матеріали розслідування див. тут:

Частина 1.

• “Злочини без покарання: від Катинської трагедії до Смоленської авіакатастрофи. Розслідування Григорія Омельченка”

Частина 2.

• Путінський план знищення польського президента Качинського. Розслідування Григорія Омельченка

Частина 3.

• Подробиці ліквідації президента Польщі Качинського під кодовою назвою “ІС”. Розслідування Григорія Омельченка

Частина 4.

• Літак з президентом Польщі Качинським був підірваний термобаричним зарядом. Тих, хто вижив — пристрелили. Розслідування Григорія Омельченка (+відео)

Частина 5.

• “М’які варіанти” терориста Путіна, що вели до загибелі літака з президентом Польщі Качинським. Розслідування Григорія Омельченка (+відео)

Частина 6.

• Григорій Омельченко: “Я звинувачую Путіна в організації теракту проти президента Польщі Качинського” (+відео)
• Григорій Омельченко: Путін вбив Качинського. Невідомі подробиці трагедії https://m.youtube.com/watch?v=jYNXUyC2T7s

Див. також:

• https://www.facebook.com/ukrreporter/videos/999017183606190/;
• https://www.facebook.com/ukrreporter/videos/1000405870133988/

Скорочений звіт розслідування у статті «Убивці президента Польщі Лєха Качинського, його дружини, польської політичної і військової еліти не покарані досі»:

1). https://ukrreporter.com.ua/golovne/statti/ubyvtsi-prezydenta-polshhi-lyeha-kachynskogo-jogo-druzhyny-polskoyi-politychnoyi-i-vijskovoyi-elity-ne-pokarani-dosiyi-elity-ne-pokarani-j-dosi.html

Результати розслідування можете прочитати у газеті «Україна молода»:

1). «Катинський злочин без покарання» (06.04.2016 – див. тут:  https://www.umoloda.kiev.ua/number/2796/196/97535/).

2). «Катинь-2» — злочин Російської Федерації (08.04.2016 – див. тут: https://www.umoloda.kiev.ua/number/2797/283/97562).

3). «Непроханий гість» (13.04.2016 – див. тут:
https://umoloda.kyiv.ua/number/2799/283/97608/).

4). «Операція «ІС» (15.04.2016 – див. тут: https://www.umoloda.kiev.ua/number/2800/283/97638/).

5). «Смоленський туман» (26.04.2016);

6). «Ніка»-вбивця» (28.04.2016 – див. тут:
https://www.umoloda.kiev.ua/number/2806/283/97837/).

7). «Кремль-убивця» (05.05.2016 – див. тут: https://www.umoloda.kiev.ua/number/2808/283/97877/).

8). «Бумеранг для Путіна» (31.05.2016).

9). «Два теракти — один замовник: коли Путін буде покараний за катастрофу під Смоленськом i малайзiйський «Боїнг» (16.02.2018 – див. тут: https://umoloda.kyiv.ua/number/3275/188/120633).

10). «Розслідування Григорія Омельченка: «Катинь-1» є злочином СРСР» (25.05.2020 –  https://umoloda.kyiv.ua/number/0/196/146555).

11). «Убивці президента Польщі Лєха Качинського, його дружини, польської політичної і військової еліти не покарані досі» (11.04.2022 – https://umoloda.kyiv.ua/number/0/180/165567).

Дивіться також моє інтерв’ю на сайті «Гордон» (14.12.2017): «У ситуації, що склалася, ліквідацію путіна буде визнано законною, за аналогією з убивством Усами бен Дадена»:

https://gordonua.com/ukr/publications/omelchenko-v-situatsiji-shcho-sklalasja-likvidatsija-putina-bude-viznana-zakonnoju-za-analogijeju-z-vbivstvom-usami-ben-ladena-221115.html).

На сайті «Обозреватель» (11.04 2018) дивіться «Вибух перед посадкою»: https://news.obozrevatel.com/ukr/abroad/operatsiya-neprohanij-gist-novi-obstavini-avarii-litaka-kachinskogo.htm).

Рекомендую також подивитися відео Марка Солоніна за 2021 рік, у якому йдеться про технічні експертні висновки:

1) «Катынь-2. Почему Ту-154 с президентом Польши разбился под Смоленском? Часть 1 (див. тут: https://m.youtube.com/watch?v=UYc76C0G0lQ

2) «Катынь-2. Самолет президента Качинского был взорван в воздухе»  (див. тут:https://m.youtube.com/watch?v=G6efvKTdjXU).

Світла і вічна пам’ять загиблим «За вашу і нашу Свободу!» («Za wolność waszą i nasza!»)
Слава Україні! Слава Польщі! Смерть нашим ворогам — москалям!

Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО, Герой України, лицар ордену ООН “Діяння на благо народів”,
медалі ЄС “Європа — союз цінностей”, відзнаки Канадського королівського легіону Хрест «Вікторія», народний депутат України 2-6 скликань, член ПАРЄ (2006-2010), почесний голова СОУ, генерал-лейтенант, кандидат юридичних наук

Сообщение 15 років тому путін знищив польський президентський літак. Зло досі не покарано появились сначала на Український репортер.

Як зазначає Польське радіо, виповнюється 83 роки Катинського розстрілу та 13 років смерті президента Польщі Лєха Качинського та 95 людей, які загинули разом із ним дорогою до Катині. Делегацію очолює посол Польщі в Росії Кшиштоф Краєвський.

Також представники польського посольства в Москві, консульства в Смоленську та польської громади за кордоном покладуть квіти до могил громадян Радянського Союзу, убитих сталінськими злочинцями.

• Читайте також:
• Польща передасть до міжнародного суду справу про масовий розстріл поляків у Катинському лісі
• Польський прем’єр Моравецький порівняв злочини росіян в Україні з Катинню

Як нагадують російські історики, теперішня російська влада знищує пам’ять про радянські злочини, щоб «відбілити» образ Сталіна та тоталітарного Радянського Союзу.

“Український репортер” розповідав: 5 березня 1940 року народний комісар внутрішніх справ СРСР Берія звернувся до Сталіна з доповідною запискою (на 4-х аркушах, №794/б під грифом цілком таємно), у якій було зазначено, що в таборах для військовополонених знаходиться 14 736 польських військових і 10 685 поляків утримуються у в’язницях (див. фото):

«Виходячи з того, що всі поляки є закоренілими, невиправними ворогами радянської влади» (саме так зазначено в доповідній), Берія подав пропозицію Сталіну ЗАПРОПОНУВАТИ НКВС СРСР справи польських військовополонених і арештованих поляків «розглянути в особливому порядку, без пред’явлення звинувачення, без виклику і допиту, без складання обвинувального висновку і постанови про закінчення слідства, з застосуванням до них вищої міри покарання – РОЗСТРІЛУ».

Того ж дня Політбюро ЦК ВКП (б) у складі Ворошилова, Молотова, Мікояна, Калініна і Кагановича на чолі з секретарем ЦК Сталіним своїм рішенням (протокол №13, питання НКВС СРСР №144) повністю задовольнило ПРОПОЗИЦІЇ Берії і ЗАПРОПОНУВАЛО НКВС СРСР (лист тов. Берії за №1118/144 від 5 березня 1940 року) РОЗСТРІЛЯТИ польських військовополонених, які утримувалися у таборах і поляків, які знаходилися у в’язницях (див. фото).

Символом і сакральним місцем страшної трагедії для польської нації стало маленьке село Катинь на Смоленщині, де вперше у квітні 1943 року німці разом із представниками Міжнародного Комітету Червоного Хреста виявили масове поховання польських офіцерів, розстріляних кривавими катами НКВС СРСР.

На цю тему: Cьогодні -13 років від дня загибелі польської делегації на чолі з президентом Качинським в небі над Смоленськом

Сообщение Польські дипломати їдуть до Катині та Смоленська появились сначала на Український репортер.

На цьому в день пам’яті жертв Катинського злочину наголосив 13 квітня у Варшаві глава польського уряду Матеуш Моравецький, передає кореспондент Укрінформу.

«Ми знаємо, що вбивці хочуть вдавати, що нічого не сталося, робити вигляд, що можливе повернення до business as usual: «ви лиш забудьте про цих кілька випадкових смертей». Ні, це – тортури, це – смерть, це – ями смерті, такі як в 1940 році нашим героям викопали радянські злочинці», – заявив Моравецький.

Він наголосив, що зараз російські воєнні злочинці роблять в Україні те саме, що й 80 років тому. Відтак світ не може цього не помічати, бо дорого за це заплатить.

«Польща закликає пам’ятати про наші жертви, а також засудити те, що сьогодні відбувається в Україні. Тому Польща закликає створити міжнародну комісію з розслідування російських злочинів в Україні, і ми не заспокоїмося, поки не запанує справедливість», – підкреслив глава польського уряду.

13 квітня 1943 року німці оприлюднили інформацію про виявлення в Катині масових поховань польських офіцерів, вбитих підрозділами нквс за рішенням політбюро кпрс. Навесні 1940 року було розстріляно понад 21 тисячу польських офіцерів та представників державної адміністрації унаслідок радянської окупації східної частини Польщі у вересні 1939 року. У срср заперечували причетність нквс до розстрілу поляків, це було визнано аж у квітні 1990 року.

З 2008 року в Польщі 13 квітня щороку відзначають день пам’яті жертв Катинської трагедії.

“Український репортер” розповідав: розстріл польських полонених весною 1940 року органами НКВС СРСР на чолі з Лаврентієм Берією, за колективним дорученням Політбюро ЦК ВКП (б) і секретаря ЦК Йосипа Сталіна, увійшов в історію під назвами «Катинська трагедія», «Катинська справа», «Катинський розстріл», «Катинський злочин», «Проблема Катині». Цей термін є збірним, ним позначаються всі місця вбивств 21 857 поляків, які утримувались у таборах і в’язницях НКВС.

5 березня 1940 року народний комісар внутрішніх справ СРСР Берія звернувся до Сталіна з доповідною запискою (на 4-х аркушах, №794/б під грифом цілком таємно), у якій було зазначено, що в таборах для військовополонених знаходиться 14 736 польських військових і 10 685 поляків утримуються у в’язницях (див. фото):

«Виходячи з того, що всі поляки є закоренілими, невиправними ворогами радянської влади» (саме так зазначено в доповідній), Берія подав пропозицію Сталіну ЗАПРОПОНУВАТИ НКВС СРСР справи польських військовополонених і арештованих поляків «розглянути в особливому порядку, без пред’явлення звинувачення, без виклику і допиту, без складання обвинувального висновку і постанови про закінчення слідства, з застосуванням до них вищої міри покарання – РОЗСТРІЛУ».

Того ж дня Політбюро ЦК ВКП (б) у складі Ворошилова, Молотова, Мікояна, Калініна і Кагановича на чолі з секретарем ЦК Сталіним своїм рішенням (протокол №13, питання НКВС СРСР №144) повністю задовольнило ПРОПОЗИЦІЇ Берії і ЗАПРОПОНУВАЛО НКВС СРСР (лист тов. Берії за №1118/144 від 5 березня 1940 року) РОЗСТРІЛЯТИ польських військовополонених, які утримувалися у таборах і поляків, які знаходилися у в’язницях (див. фото):

Символом і сакральним місцем страшної трагедії для польської нації стало маленьке село Катинь на Смоленщині, де вперше у квітні 1943 року німці разом із представниками Міжнародного Комітету Червоного Хреста виявили масове поховання польських офіцерів, розстріляних кривавими катами НКВС СРСР (див.фото).

Впродовж наступних 47 років село Катинь залишалося єдиним достовірно відомим місцем поховання жертв сталінського режиму.

Керівники СРСР до кінця 1990 року категорично заперечували причетність НКВС та керівництва тодішнього Політбюро ЦК ВКП(б) на чолі зі Сталіним до розстрілів польських військовополонених і звинувачували у цих вбивствах нацистську Німеччину. Лише під тиском політичних змін президент СРСР Михайло Горбачов, а згодом і президент РФ Борис Єльцин визнали цей факт і розсекретили частину документів.

Фото на головній сторінці: у 2017 році вулицями польського міста Білостока пройшла ІІІ Катинська хода тіней. Таким чином потомки вбитих у Катині поляків вшанували їхню пам’ять.

Фото: Joanna Żemojda / Polskie Radio Białystok

Сообщение Польський прем’єр Моравецький порівняв злочини росіян в Україні з Катинню появились сначала на Український репортер.

“Геноцид не має терміну давності”, – заявив президент Польщі Анджей Дуда Глава держави має намір здійснити відповідні кроки “найближчим часом”. Він не уточнив, до якого саме суду хоче звернутися Польща. У 2012 році ЄСПЛ класифікував Катинський розстріл як воєнний злочин.

Нагадаємо: 84 роки тому, 11 серпня 1937-го сталінський поплічник начальник НКВС Микола Єжов підписв наказ про етнічне винищення поляків – громадян Радянського Союзу. Наказ схвалило Політбюро ЦК ВКП (б) на чолі зі Сталіним. Так звана Польська операція НКВС була одним із найбільших злочинів проти польського народу у 20-му столітті.

Польська операція була спрямована переважно проти поляків, які після Ризького договору опинилися в межах СРСР. У 1937 році їх звинуватили у шпигунстві на користь Речі Посполитої та засудили до страти або вислали до трудових таборів.

Переважна більшість жертв цієї винищувальної операції НКВС були поляками, але переслідували також інші національні та етнічні групи, зокрема значну кількість українців.

Доктор Кароль Навроцький, голова Інституту національної пам’яті, сказав, що в роки великого терору в СРСР поляки були особливо переслідуваною нацією.

«Сам Сталін у 1937 році називав поляків польським брудом. Як встановили історики, польські громадяни СРСР ставали перед розстрільними взводами в 36 разів частіше, ніж представники інших національностей», – сказав він.

Голова Управління у справах ветеранів та репресованих Ян Юзеф Каспшик зазначив, що неприязнь комуністів до поляків виникла після розгрому совєтів у 1920 році.

Незважаючи на те, що час минав, у Кремлі поляків вважали загрозою. «Ленін сказав, що там є все, що можна захопити, але Пілсудський та його поляки зупинили революцію, їх ніколи не можна пробачити», – сказав Ян Юзеф Каспшик.

“Український репортер” грунтовно розповідав про злочини сталінських катів щодо польських громадян. Так, у статті “Злочини без покарання: від Катинської трагедії до Смоленської авіакатастрофи. Розслідування Григорія Омельченка” ми писали:

розстріл польських полонених весною 1940 року органами НКВС СРСР на чолі з Лаврентієм Берією, за колективним дорученням Політбюро ЦК ВКП (б) і секретаря ЦК Йосипа Сталіна, увійшов в історію під назвами «Катинська трагедія», «Катинська справа», «Катинський розстріл», «Катинський злочин», «Проблема Катині». Цей термін є збірним, ним позначаються всі місця вбивств 21 857 поляків, які утримувались у таборах і в’язницях НКВС.

5 березня 1940 року народний комісар внутрішніх справ СРСР Берія звернувся до Сталіна з доповідною запискою (на 4-х аркушах, №794/б під грифом цілком таємно), у якій було зазначено, що в таборах для військовополонених знаходиться 14 736 польських військових і 10 685 поляків утримуються у в’язницях.

«Виходячи з того, що всі поляки є закоренілими, невиправними ворогами радянської влади» (саме так зазначено в доповідній), Берія подав пропозицію Сталіну ЗАПРОПОНУВАТИ НКВС СРСР справи польських військовополонених і арештованих поляків «розглянути в особливому порядку, без пред’явлення звинувачення, без виклику і допиту, без складання обвинувального висновку і постанови про закінчення слідства, з застосуванням до них вищої міри покарання – РОЗСТРІЛУ».

Того ж дня Політбюро ЦК ВКП (б) у складі Ворошилова, Молотова, Мікояна, Калініна і Кагановича на чолі з секретарем ЦК Сталіним своїм рішенням (протокол №13, питання НКВС СРСР №144) повністю задовольнило ПРОПОЗИЦІЇ Берії і ЗАПРОПОНУВАЛО НКВС СРСР (лист тов. Берії за №1118/144 від 5 березня 1940 року) РОЗСТРІЛЯТИ польських військовополонених, які утримувалися у таборах і поляків, які знаходилися у в’язницях.

Символом і сакральним місцем страшної трагедії для польської нації стало маленьке село Катинь на Смоленщині, де вперше у квітні 1943 року німці разом із представниками Міжнародного Комітету Червоного Хреста виявили масове поховання польських офіцерів, розстріляних кривавими катами НКВС СРСР.

Впродовж наступних 47 років село Катинь залишалося єдиним достовірно відомим місцем поховання жертв сталінського режиму.

Керівники СРСР до кінця 1990 року категорично заперечували причетність НКВС та керівництва тодішнього Політбюро ЦК ВКП(б) на чолі зі Сталіним до розстрілів польських військовополонених і звинувачували у цих вбивствах нацистську Німеччину.

Лише під тиском політичних змін президент СРСР Михайло Горбачов, а згодом і президент РФ Борис Єльцин визнали цей факт і розсекретили частину документів…

Сообщение Польща передасть до міжнародного суду справу про масовий розстріл поляків у Катинському лісі появились сначала на Український репортер.

У квітні 2008 року на одному з засідань Політичного комітету ПАРЄ я висловив застереження, що впродовж півроку буде воєнний конфлікт між Росією і Грузією, який розв’яже Москва з метою окупації грузинської території, проголошення Південною Осетією і Абхазією (які входили до складу Грузії) незалежними державами і розміщення там своїх військових баз (що і трапилося в серпні 2008 року).

Для запобігання цьому я пропонував створити комісію ПАРЄ з питань раннього запобігання воєнних конфліктів в Європі. На жаль, вона була створена лише після завершення російської воєнної агресії проти Грузії, яку тодішній президент Росії Дмитро Медведєв назвав «примушенням Грузії до миру».
Путін скорегував заяву Медведєва, зазначивши, що «Росія доведе свою миротворчу місію до логічного завершення».

Міжнародна спільнота: ООН, ОБСЄ, НАТО, ЄС, ПАРЄ та провідні країни світуСША, ФРН, Велика Британія, Франція, Китай «проковтнули» анексію 20% території Грузії й змирилися з воєнною агресією Росії…
Пригадую, як президенти Польщі, України, Литви та Естонії — Лех Качинський, Віктор Ющенко, Валдас Адамкус, Томас Гендрік Ільвес та прем’єр-міністр Латвії  — прибули пізно ввечері 12 серпня 2008 року до Тбілісі, де взяли участь у масштабному, 200-тисячному, мітингу на підтримку Грузії, проти якої Росія вчинила воєнну агресію.

Організували цей приїзд Лех Качинський та Віктор Ющенко. Керівники п’яти європейських держав летіли на підтримку Грузії на тому самому польському літаку Ту-154М (бортовий номер 101), який 10 квітня 2010 року зазнав катастрофи через терористичну атаку, організовану Путіним.

Виступаючи на мітингу (я був на ньому з групою членів ПАРЄ),Качинський гостро засудив російську агресію проти суверенної Грузії і зауважив: «Вперше після довгого часу наші сусіди з північного сходу показали обличчя, яке ми знаємо сотні років. Ця країна — Росія, яка прагне розсортувати своїх сусідів. Росія вважає, що народи довкола неї повинні їй підкорятися. Ми заявляємо: ні!».

Лех Качинський попереджав: «Сьогодні Грузія, завтра Україна, післязавтра держави Прибалтики і, можливо, моя країна. Ми можемо цьому протистояти лише за умови, що Європа дотримуватиметься єдиних цінностей».

Запаліть поминальну свічку і пом’яніть…

Дата 10 квітня з 2010 року увійшла в моє життя назавжди… Сьогодні завершився перший 12-ти річний цикл людського життя після Смоленської трагедії…

В неділю 10 квітня, вранці сходив у Михайлівський Золотоверхий монастир. Поставив 96 свічок. Поіменний список загиблих передав священнослужителям ПЦУ і попросив їх відправити молебень за упокій душ президента Польщі Леха Качинського, його дружини пані Марії, військових, політиків і священників, які були на борту літака(96осіб), знищених терористичним актом нацистським режимомПутіна. Запалив велику свічу за упокій душ 21 857 польських військовополонених, безвинно убієнних у 1940 році комуністичним тоталітарним режимом Сталіна.

Непокаране Зло 1940 року, вчинене комуно-більшовицьким режимом Сталіна, має історичний зв’язок і наслідок – Зло 2010 року, скоєне нацистським режимом Путіна.

Після знищення терористичним актом літака, у якому загинули 96 осіб польської делегації на чолі з президентом Польщі Лехом Качинським, що летіла в Смоленськ для вшанування 70-ї річниці розстрілу майже 22-х тисяч польських військовополонених, з’явилися терміни «Катинь-1» і «Катинь-2».

Сьогодні «Катинь-1» — це воєнний злочин колишнього СРСР, а «Катинь-2» — злочин РФ, правонаступниці Радянського Союзу. Обидва злочини досі залишаються без покарання.

Детально про це читайте на сайтах видань «Український репортер» і «Україна молода»:
“Злочини без покарання: від Катинської трагедії до Смоленської авіакатастрофи. Розслідування Григорія Омельченка”

«Катинський злочин без покарання» (06.04.2016);
«Катинь-2 – злочин Російської Федерації» (8-9.04.2016).
***
На Світовому форумі (Франція, м. Страсбург, 24-25.09.2009), в якому брали участь представники ООН, ПАРЄ, ОБСЄ, Євросоюзу, Європарламенту і на сесії ПАРЄ (29.09.2009) я попередив, що через п’ять років РФ розпочне воєнну агресію проти України і анексує Крим як Південну Осетію та Абхазію в Грузії. Різко засудив агресію Росії проти Грузії, анексію її територій і закликав учасників Форуму і Раду Європи не визнавати незалежності самопроголошених республік Південної Осетії і Абхазії.

Нагадаю окремі фрагменти із своїх виступів на Форумі і сесії ПАРЄ 29 вересня і 1 жовтня 2009 року (на мою думку, сьогодні це – важливо!):

«…Застосування російських збройних сил на території інших держав узаконила Держдума Росії. Окремі російські політики уже з погрозами заявили, що у випадку порушення прав росіян в інших державах, у ці країни буде висаджений повітряний десант і введена бронетехніка для їх захисту.

Виникає запитання: хто наступний після Грузії? Україна, на території якої в Севастополі базується Чорноморський флот РФ і бригада морської піхоти, а десятки тисяч етнічних росіян – громадян України, які там проживають, отримали в порушення Конституції України російські паспорти і вважаються громадянами РФ, як і мешканці Південної Осетії і Абхазії, які отримали російські паспорти перед воєнною агресією Росії проти Грузії?

Російські експерти з воєнних питань попереджають, що через п’ять років, після завершення військової реформи і створення нової армії в Росії, вирішення проблеми Криму може бути переведене з теоретичної у воєнну площину» (Із виступу 29 вересня 2009 року з питання «Війна між Грузією і Росією: рік потому», документ №120 10).

«…Шановні колеги! Я хочу достукатися до ваших сердець і розуму, щоб ви побачили і почули, що реально відбувається сьогодні у відносинах між Україною і Росією, в тому числі і в Криму, щоб нам не прийшлося в пожежному порядку розглядати на сесії ПАРЄ чи в Раді безпеки ООН питання про чергову агресію Росії, на цей раз проти України.

Попереджаю, що років через п’ять анексія Криму Росією стане реальністю, як анексія Абхазії і Південної Осетії в Грузії.

Зовнішня політика Росії переслідує мету перетворення незалежної і суверенної України в державу-сателіт, збереження своєї бази в Севастополі, блокування вступу України в НАТО і ЄС та ліквідацію в Україні верховенства права, свободи і демократії, які є більмом в оці авторитарної кремлівської влади.

Росія сьогодні – це неосталінський авторитарний режим, де немає свободи, демократії і масово порушуються права людини і цілих народів. В Росії все гучніше звучать голоси про реабілітацію Сталіна і його злочинного режиму.

З метою недопущення нових воєнних агресій Росії в інших регіонах Європи і, зокрема, в Україні, я звертаюся до ПАРЄ і других європейських організацій зробити реальний вклад в захист України від постійного втручання Росії в її внутрішні справи, як незалежної держави, реально гарантувати Україні, яка добровільно відмовилася від ядерної зброї, недоторканість її кордонів… Зробивши це, Європа захистить своє майбутнє і загальноєвропейські надбання: ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА, СВОБОДУ, ДЕМОКРАТІЮ!» (Із виступу 1 жовтня 2009 року з питання «ООН: реформа і держави-члени Ради Європи, документ №12018).

Повні тексти обох виступів опубліковані у ЗМІ і транслювалися ПАРЄ в онлайн режимі.

Як член ПАРЄ від України я проінформував про реальну загрозу війни Росії проти України Президента ПАРЄ Луїса де Пуча, в.о. Генерального секретаря Ради Європи Мод де Бор-Букіккіо та голову французької делегації в ПАРЄ Жан-Клода Міньона (30.09.2009).

Про неминучість воєнної агресії з бокуімперської путінської Росіїпопереджав президент Польщі Лех Качинськийще 12 серпня 2008 року,виступаючи на мітингу в Тбілісі, коли рашистські танки були в 30-ти кілометрів від столиці Грузії…

Через чотири роки після вчинення терористичного акту проти Польщі (знищення президента Качинського, військової і політичної еліти країни), будучи не покараним, воєнний злочинець Путін за допомогою «зелених чоловічків» влаштував проти України гібридну війну, анексував Крим, окупував частину територій Донецької і Луганської областей, створив там так звані «ДНР» і «ЛНР» і визнав їх «незалежними державами».

Через вісім років, відчуваючи вседозволеність і безкарність, «кремлівський божевільний з ядерною кнопкою» 24 лютого 2022 року розпочав повномасштабну війну проти Україну, яку назвав спеціальною військовою операцією по «демілітаризації і денацифікації України»…

Неоголошена промова

Лех Качинський летів до Смоленська з приватним візитом на чолі польської делегації, щоб відвідати польський військовий цвинтар, узяти участь у пам’ятних траурних заходах, приурочених до 70-ї річниці Катинської трагедії.

У своїй неоголошеній промові він мав намір привернути увагу світу до масового вбивства у квітні 1940 року майже 22 тисяч польських ув’язнених із таборів і в’язниць НКВС, злочину, який він особисто вважав «актом геноциду», здійсненого з волі Сталіна за наказом вищої радянської влади.

«Жахливою кульмінацією союзу Третього рейху і СРСР, пакту Молотова-Ріббентропа і нападу на Польщу 17 вересня 1939, став Катинський злочин. Польські офіцери, священики, службовці, поліцейські, співробітники прикордонної охорони, тюремні працівники були знищені без процесів і вироків. Вони стали жертвами неоголошеної війни. Світ мав ніколи про це не дізнатися. Земля приховала сліди злочину, а брехня мала стерти його з людської пам’яті», — ці слова неоголошеної промови Качинського пізніше були опубліковані у пресі.

Серед іншого Качинський мав оголосити вимогу: «Всі обставини Катинського злочину повинні бути повністю вивчені і розслідувані. Важливо, щоб на юридичному рівні була зафіксована невинність жертв, щоб були відкриті всі документи, які стосуються цього злочину, щоб Катинська брехня назавжди зникла з суспільного простору. Ми вимагаємо цих дій насамперед заради пам’яті жертв і поваги до страждань їхніх сімей. Але ми вимагаємо цього і в ім’я спільних цінностей, які мають становити фундамент довіри та партнерства між сусідніми народами у всій Європі».

Про зміст промови Качинського (як і сценарій його візиту в Катинь) керівництво РФ (Медведєв-Путін) знали заздалегідь від агентури російських спецслужб у Варшаві. Допустити, щоб президент Качинський виступив із такою промовою та ще й на «ісконнорусскойзємлє» Медведєв, а особливо Путін ніяк не могли.

Останньому вже довелося вислухати гірку, але історичну правду від Качинського про Катинську трагедію, про напад Німеччини і Радянського Союзу на Польщу в присутності десятків тисяч поляків та багатьох делегацій країн світу на чолі з їх лідерами ще 1 вересня 2009 року на заходах у Гданську, присвячених 70-й річниці початку Другої світової війни. Докладно про це я розповів у першій частині розслідування, опублікованого«Українським репортером» під заголовком Подробиці ліквідації президента Польщі Качинського під кодовою назвою “ІС”. Розслідування Григорія Омельченка.

Все що пов’язано із загибеллю політичної, військової і духовної еліти Польщі на чолі з Качинським (якого я добре знав особисто, коли він був ще мером Варшави) почалося з мого ПЕРЕДБАЧЕННЯ, про що я написав у книжці «Літак для президента» (2012,- с. 265 – 275).

Напередодні авіакатастрофи, 9 квітня 2010 року, під час зустрічі зі своїми друзями у київській кав’ярні, обговорюючи майбутній приватний візит президента Польщі до Смоленська, я висловив категоричну думку, що літаку Качинського не дадуть приземлитися у смоленському аеропорту…

Наведу декілька цитат із книги:

«Реквієм у Катині буде зірваний, він не відбудеться. Він не може відбутися ні за якої погоди і умов. Літак Качинського загонять куди завгодно: в Москву, Мінськ, до чорта на кулички. Придумають усе що завгодно, щоб він не сів у Смоленську. Якщо буде потрібно, зроблять туман… Або трапиться випадкове пошкодження посадкової смуги, вийде з ладу апаратура, контролююча літак, і перед заходом на посадку командиру літака скажуть, що прийняти його не можуть… Сьогодні в арсеналі військових є такі технології, що спеціалісти вміють розганяти не лише дощові і грозові хмари, а якщо буде потрібно, то зроблять і туман з «молоком», не кажучи вже про інші технічні «штучки» і спецефекти, які можна задіяти, щоб зірвати заплановані поляками заходи… Запланований на завтра на ранок реквієм з участю і виступом Качинського в Катині не відбудеться. У такий спосіб Кремль продемонструє, хто в домі господар і що Качинський – небажаний гість в Росії»,- підсумував я.

Тоді, 9 квітня 2010 року, я ще не знав, а мав лише якесь інтуїтивне передчуття, що за вказівкою Путіна, розроблена спецоперація, яка передбачала не лише створення штучного туману і провокацію авіакатастрофи, а й терористичну атаку на літак.

Наступного дня, 10 квітня близько 12 години з телевізійних новин довідався, що через «сильний туман» при заході на посадку розбився польський літак з делегацією на чолі з президентом Польщі Лехом Качинським, всі загинули…

Слухаючи трагічну новину, я уже розумів (як слідчий і контррозвідник), що російськими спецслужбами за вказівкою керівництва РФ Путіна-Медведєва була проведена спецоперація по знищенню літака.

«Путін йому цього ніколи не пробачить…»

Пригадався виступ Леха Качинського 1 вересня 2009 року у Гданську на церемонії до 70-річчя початку Другої світової війни.

У присутності Путіна він заявив: «Тоді, 17 вересня 1939 року Польща отримала удар ножем у спину, удар від більшовицької Росії, яка виконувала свої союзницькі зобов’язання згідно з пактом Молотова—Ріббентропа. Польські солдати гідно чинили опір нацистським агресорам. Але того дня Польща, у якої ще були сили захищатись, була знищена більшовицькими військами, які почали наступ зі Сходу. Це не Польща повинна відпрацьовувати урок спокути. Для цього у нас немає жодних причин. Причини є у інших, які сприяли початку Другої світової війни».

Я був присутній у Гданську на заходах, приурочених до 70-річниці початку Другої світової війни, у складі делегації ПАРЄ. Слухаючи, затамувавши подих, емоційний виступ Качинського, я бачив перекошене люттю і ненавистю обличчя Путіна від гірких, але правдивих слів польського президента. Один із членів ПАРЄ з Литви, який був поруч, сказав: «Путін йому цього ніколи не пробачить…». Його слова виявилися пророчими…

Поляки хотіли почути вибачення від Путіна

Соцопитування, проведені напередодні GfK Polonia і польською газетою «Rzeczpospolita», показали, що 76% поляків хотіли б почути вибачення від Путіна за напад СРСР на Польщу. Однак він цього не зробив.
Провідні історики Російської академії наук (Борис Топорнін, Олександр Яковлєв, ІнессаЯжборовська та інші) визнали, на відміну від Путіна, що СРСР, який напав на Польщу, є «співучасником агресії» у Другій світовій війні. На думку істориків, саме тоді Сталін переконав Гітлера «стерти Польщу з карти Європи».
«Вибачтесь за напад на Польщу, за геноцид в Катині, за вбивство наших героїв, за виселення поляків до Сибіру», — закликали Путіна польські ЗМІ.

Член Палати общин англійського парламенту, ексміністр у справах Європи ДенісМакшейн у своїй статті «В політиці, як і в житті, просити прощення часто буває всього найважче» запитав: чи вибачиться Путін на заходах в Гданську за розстріл поляків у Катині — «перше масове вбивство за період Другої світової війни»?
«Швидше за все, Путін не принесе вибачення за цей злочин Росії проти людяності»,- написав Деніс Макшейн (“The independent”, 1 вересня 2009 року).

Того ж дня Лех Качинський порівняв із Голокостом масові розстріли поляків у Катині: «Євреї гинули тому, що вони були євреями, польські офіцери — тому що вони були польськими офіцерами. Катинський злочин не можна називати інакше, ніж геноцид».

Зауважу, що, відповідно до тодішніх соцопитувань, 61% поляків висловився за визнання масового вбивства польських офіцерів геноцидом, 34% вважали, що це воєнний злочин і лише 5% опитаних не мали власної точки зору щодо цієї трагедії.

Путін, очі якого були налиті злістю, у своєму виступі закликав «не ділити історію на чорне і біле, а причини початку Другої світової війни залишити з’ясовувати фахівцям» і промовчав, що в результаті пакту Молотова — Ріббентропа була знищена польська республіка і відновлена частина Російської імперії. Тему розстрілу польських полонених каральними органами НКВС СРСР (колишніх своїх колег) Путін навіть не згадав.

Через десять років – 21 вересня 2019 року Європейський парламент визнав правоту президента Польщі Качинського (якого уже 9 років як не було в живих) і прийняв резолюцію, в якій наголосив:

«Друга світова війна, сама руйнівна в історії Європи, стала безпосереднім наслідком трагічно відомого нацистського і радянського Договору про ненапад від 23 серпня 1939 року, також відомого як пакт Молотова – Ріббентропа, і його таємних протоколів, згідно з якими два тоталітарні режими, маючи на меті завоювати світ, ділили Європу на дві зони впливу».

Геноцид поляків…

Качинський добивався визнання розстрілу польських військовополонених в 1940 році актом геноциду поляків і вимагав від російської сторони повної реабілітації розстріляних і виплати компенсації їх рідним.
Перший візит Леха Качинського як президента Польщі до Росії відбувся саме на військовий цвинтар у Катині 18 вересня 2007 року на 68-му річницю нападу Радянського Союзу на Польщу 17 вересня 1939 року. Тоді Качинського не зустрічав ні президент Росії Путін, ні інші політичні лідери країни. У своїй промові на військовому цвинтарі Лех Качинський наголосив, що «люди, які живуть у Росії сьогодні, не несуть відповідальності за злочини Сталіна, але Москва має визнати цей злочин геноцидом та покарати ще живих працівників НКВС, які розстрілювали військовополонених, і виплатити рідним загиблих компенсації».

Детальніше на сайті «Українського репортера» у статті «Путінський план знищення польського президента Качинського. Розслідування Григорія Омельченка».

Польське слідство під контролем ФСБ

Перед самим виходом книги «Літак для президента» я прибрав з неї одну главу. Змушений був зробити це тому, що прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск повністю «ліг» під Путіна і монополію на розслідування справи віддав російській стороні, яка відразу ж поклала всю провину за авіакатастрофу на польський екіпаж і погану погоду. Я побоювався, що передчасне розголошення отриманої інформації, значна частина якої була конфіденційною, може призвести до знищення отриманих мною доказів.

Тільки, коли в 2015 році влада в Польщі змінилася і створила нову слідчу групу у генпрокуратурі і комісію в міністерстві оборони, яку очолив мій давній (з 1992 року) знайомий Антоні Мацеревич, я надіслав польській стороні установлені мною фактичні дані (які були у вилученій главі книги) і почав публікувати окремі матеріали свого розслідування. До цього проводити об’єктивне слідство було неможливо і не мало сенсу. Воно було під повним контролем спецслужб Росії через їхню тотальну агентуру в Польщі.

Мотивація приватного розслідування

Після авіакатастрофи було багато телефонних дзвінків від друзів з Польщі та інших країн, із якими я разом працював у ПАРЄ у 2006—2010 роках. Знаючи мою колишню професію, польські іколеги з країн Балтії просили мене провести приватне розслідування обставин авіакатастрофи.

Окрім того, серед загиблих поляків були й мої знайомі – колеги з польського Сейму ЛешекДептула, ЗбігнєвВассерман, АркадіушРибіцький, Веслав Вода, Едвард Войтас та інші.

Я пообіцяв зробити все, що в моїх силах, щоб встановити ПРАВДУ щодо катастрофи польського літака, яка потрібна не мертвим, а живим.

Так почалося моє приватне розслідування, за результатами якого були зроблені певні висновки, висловлені пропозиції і поради.

Матеріали розслідування передані польській стороні і опубліковані у ЗМІ…

Аналіз сукупності встановлених мною доказів і отриманої конфіденційної інформації (опублікованих виданнями «Український репортер», «Гордон», «Україна молода» та іншими), на моє глибоке внутрішнє переконання як слідчого МВС і начальника відділу військової контррозвідки СБУ в минулому, дає підстави зробити наступні ВИСНОВКИ:

1. Польський літак Ту-154М (бортовий номер 101) був приречений (запланований) Москвою на ЗАГИБЕЛЬ задовго до його вильоту в Смоленськ 10 квітня 2010 року.

Колишній міністр національної оборони Польща Антоні Мацеревич повідомив, що в літаку Ту-154 М із бортовим номером «102» – це «близнюк» лайнера із номером «101», який було знищено під Смоленськом у 2010 році, експерти знайшли такі ж вибухові матеріали, які виявлено на уламках літака президента Лєха Качинського.

Про це 22 вересня 2021 року розповіло Польське радіо.

Лабораторія судово-вибухових речовин при Міноборони Британії провела в 2019 році дослідження.

За результатами досліджень лабораторії, літак був підірваний вибухівкою.

Парламентська комісія Сейму Польщі у 2020 році з’ясувала, що на борту Ту-154М сталися два вибухи — в районі лівого крила та у центральному відсіку літака. На уламках літака були виявлені сліди тротилу, гексогену та пентриту. Факт вибухів підтверджується, з одного боку, характером пошкодження літака і розкидом його осколків, а з іншого, травмами загиблих.

Виступаючи 22 вересня 2021 року перед активістами громадських організацій друзів видання “Gazeta Polska”, Антоні Мацеревич розповів сенсаційні подробиці про обставини ремонту в Росії (перед авіакатастрофою під Смоленськом) двох польських урядових літаків Ту-154.

Виявляється, уряд Дональда Туска скасував тендер на закупівлю нових іноземних авіалайнерів для керівництва держави.

Тендер на таку закупівлю спочатку оголосив міністр Алєксандер Щиґло (загинув під Смоленськом). Закупівля мала відбутися у 2008 році. Потім уряд відмовився це робити – було сказано, що Польща не буде купувати нових літаків, адже є російські лайнери, отож нехай вони надалі літають. А потім, у 2009 році виявилося, що треба відремонтувати два президентські літаки.

Лайнери відправили на авіазавод у Росії – до фірми друга Путіна «Авіакор», власником якої був олігарх Дерипаска, який є у санкційному списку людей, яким забороно в’їзд на територію США з приводу загрози безпеці Америки. Тодішня польська влада прем’єр-міністра Туски вважала, що факт заборони в’їзду на територію США Дерипасці не перешкоджає віддати його фірмі на ремонт літак президента Польщі. Були задіяні також фірми-посередники у Польщі: «Політелектронік» та «Мафтелеком». «Політелектронік» – це фірма, яку тоді уособлювала одна людина, що представляла завод МІҐ. «Мафтелекомом» управляли люди військових інформаційних служб.

І ось до яких сенсаційних висновків дійшли експерти: в літаку Ту-154М із бортовим номером 102 – це «близнюк» лайнера із номером 101, який було знищено під Смоленськом у 2010 році, експерти знайшли такі ж вибухові матеріали, які виявлено на уламках літака президента Качинського.

Антоні Мацеревич заявив: «Ми перевірили літак номер 102, який повернувся до Польщі і є в Польщі. Ми вивчили цей літак. У тому ж самому крилі – лівому, у якому вибух знищив Ту-154, бортовий номер 101, з польським президентом на борту та всю польську верхівку, ми знайшли той сам вибуховий матеріал, який знайдено на уламках літака номер 101 в Смоленську».

Ще раніше експерти заявили про присутність вибухових матеріалів: тротил, гексоген на уламках лівого крила та внутрішнього фрагменту обшивки літака, що був знищений двома вибухами під Смоленськом у 2010 році, який зафіксований самописцями «чорної скриньки».

Детально про це читайте у статті «Українського репортера» під заголовком «Нові дані про авіакатастрофу літака з президентом Польщі Качинським у Смоленську. Вибухівка була у двох лайнерах – «101» і «102».

Коротко прокоментую і доповню заяву шановного Антоні Мацеревича.

Про ремонт польських урядових літаків Ту-154М, бортові номери «101» і «102», які були відправлені в Росію на авіазавод «Авіакор»в 2009 році, я детально описав у зазначеній книзі «Літак для президента» (с. 211-212).

Борт 101-й був випущений у 1982 році і використовувався компанією «Польські авіалінії – PАL LOT».
У 1994 році літак з бортовим номером 101 був оновлений і переданий в 36-й спеціальний полк, про що є документ з печаткою військової частини 26691. У 1998 році цей літак пройшов повну модернізацію за версією «Салон» на 90 пасажирів і авіазавод «Авіакор»передав його 36-му полку ЗС Польщі.

Після ремонту літака Ту-154М (борт 101) в Росії рішенням Головного контролера «Авіакор» авіаційний завод 21 лютого 2009 року видав документ про те, що літак Ту-154М бортовий номер 101 допущений до експлуатації на аеродромах 2-ї категорії в умовах 30х350. Документ виданий після останнього капітального ремонту.

Літак Ту-154М, бортовий номер 101,введенийв реєстр військових повітряних суден Міністерства національної оборони Польщі 24 січня 2005 року під польським номером SZ428.

З 1 по 10 квітня 2010 року 101-й борт здійснив десять рейсів.

По літаку Ту154М, бортовий номер 102, технічна інформація скупіша. Відомо лише, що обидва літаки «Авіакор»передав 36-му авіаполку Польщі одночасно після їх ремонту; обидва у версії «Салон» на 90 пасажирів. Борт 102-й виготовлений після 2000 року.

Звідки на місці уламків літака Ту-154М (борт 101) взявся сертифікат 102-го на момент написання книги було не відомо. Сподіваюся, що це встановили польські слідчі.

Наступне. Ще у січні 2012 року з групою експертів я встановив, що президентський літак був підірваний у повітрі на дуже низькій висоті (до 15 метрів). Це підтверджено супутниковими фотознімками.

За нашими висновками літак був підірваний або вибухівкою, закладеною в салоні літака в районі центроплану (центральна частина крила, що з’єднує праву і ліву площини крила) або – термобаричним зарядом, випущеним з ракетного піхотного вогнемета «Джміль» з діоптричним денним і нічним прицілом з сіткою, прицільна дальність до 1500 – 1700 метрів.

Нам удалося отримати близько сотні невеликих уламків (осколків) польського літака і провести неофіційну (таємну) експертизу. Результати були шокуючі!

Більш ніж на 70-тиосколках експерти виявили сліди вибухівки тротилу, гексогену і пентриту. З цих «компонентів», зокрема виготовляються термобаричні заряди для вогнемету «Джміль» різних модифікацій.
Через сім років, у березні 2019 року експерти британської лабораторії судово-вибухових речовин, яка підпорядкована МО Великобританії, ПІДТВЕРДИЛИ висновки нашої неофіційної експертизи.

Британські експерти дослідили більш ніж 200 зразків осколків польського літака, які їм офіційно надала прокуратура Польщі у травні 2017 року (мною було запропоновано польській стороні зробити повторний огляд уламків літака в Смоленську і взяти максимальну кількість осколків для проведення експертизи). На більшості отриманих зразків британські експерти виявили сліди речовин, використовуваних для виробництва різного роду вибухівок – тротилу та інших компонентів.

Вони були однаковими з тими, які виявила наша група експертів.

У 2012 році ми були перед вибором – обнародувати неофіційні висновки експертів як сенсацію або не афішувати їх, оскільки офіційне польське розслідування було під повним контролем Росії, а уламки літака вона категорично відмовилася передавати Польщі. Вони не передані до цього часу.

Ми остерігалися, що передчасне розголошення неофіційних висновків експертів та конфіденційної інформації призведе до знищення встановлених доказів. Тому перед виходом книги «Літак для президента» я вилучив главу, де були ці дані.

Вперше вони були обнародувані 28 квітня 2016 року в газеті «Україна молода», яку я передав посольству Польщі в Україні.

Залишалося встановити, де саме був підрив літака – в салоні, де була закладена вибухівка, чи з зовні термобаричним зарядом (пострілом), випущеним з вогнемета «Джміль».

У листопаді 2016 року в Польщі оприлюднили реконструкцію останніх 8 секунд польоту літака Качинського (відео) під назвою «Як загинув президент Республіки Польща». Над 20-хвилинною реконструкцією останніх секунд польоту урядового літака, який 10 квітня 2010 року розбився під Смоленськом працювало кілька десятків міжнародних експертів майже чотири роки. У фільмі використано, зокрема, дані з датчиків польоту Ту-154М, а також аналіз уламків і того, яким чином їх було розкидано,- зазначають експерти.

Відео було створене під керівництвом міністра національної оборони Польщі Антоні Мацеревича комісією Сейму з розслідування причин катастрофи Ту-154М.

З реконструкції слідує, що центральна і передня частини літака після вибуху вдарилися об землю шасі. Це відповідає висновкам експертів, які вони зробили після ексгумації президентського подружжя. Відповідно до них, та частина літака, де був розташований президентський салон, впала на землю, власне, на шасі.

«Це не звичайна анімація. Це точна реконструкція подій 10 квітня 2010 року, яка ґрунтується на фактах, беззаперечних даних та на аналізі найліпших спеціалістів. Цей фільм є результатом чотирирічних зусиль експертів парламентської групи», – розповів часопису Gazeta Polska Антоні Мацеревич.

У матеріалах польської кримінальної справи є свідчення понад сотні прямих очевидців, котрі бачили або чули ВИБУХ, який пролунав на літаку в повітрі. Потім на місці падіння літака свідки чули постріли, заявив голова слідчої комісії МО Польщі з розслідування авіакатастрофи Ту-154 Мацеревич.

У лютому 2018 року американські експерти – вчені Національного інституту авіаційних досліджень дійшли висновку, що перед падінням на борту літака Ту-154 стався вибух. На це, зокрема, вказує те, що ліві двері були вибиті зсередини з енергією у 10 разів більшою, ніж саме падіння літака.

У квітні 2018 року державна комісія МО Польщі опублікувала повний звіт про причини катастрофи Ту-154 під Смоленськом 10 квітня 2010 року, які були встановлені видатними вченими з кращих навчальних закладів світу.

У звіті зазначено, що літак був знищений у повітрі і його зруйнували щонайменше два вибухи. Місце розташування тіл загиблих на землі вказує на те, що вони почали випадати з літака перш ніж той впав на землю.

До роботи Комісії залучено майже 40 провідних спеціалістів із Польщі, США, Канади, Австралії, Франції, Німеччини, які у лабораторії американського університету Акрон, що співпрацює з NASA, в рамках експертизи провели дослідження причин катастрофи польського літака.

Висновок незалежних міжнародних експертів: РУЙНУВАННЯ, ЯКИХ ЗАЗНАВ ПОЛЬСЬКИЙ ЛІТАК Ту-154, МОГЛИ ВИНИКНУТИ ЛИШЕ ЧЕРЕЗ ВИБУХ.

Повний текст звіту Державної комісії МО Польщі див. ТУТ

Скрін Звіту державної комісії Польщі щодо причин катастрофи Ту-154

Як ФСБ добивала тих, хто вижив…

Поляки, які залишились живими, були застрелені групою «зачищення» ФСБ Росії, що підтверджується відеозаписом, викладеним в інтернеті (експертна версія 2 хв. 50 сек), відзнятим на мобільний телефон через декілька хвилин після падіння літака, ще до приїзду пожежників (так званий «фільм Андрія Мендерія»).

За даними американських журналістів, ЦРУ підтвердило, що спецгрупа ФСБ Росії добивала поляків, що вижили після падіння президентського літака, який був підірваний в повітрі.

На відео видно, як три силуети (двоє в темному одязі, один у помаранчевому, як рятувальник), добивають живих людей біля уламків літака, як одна людина вистрибує з носової частини. Чути фрази польською і російською мовами, чоловічими і жіночими голосами. Комп’ютерні фахівці зробили точний аудіоаналіз відео, завдяки якому можна розібрати всі слова і фрази. Також були досліджені відеокадри: немає жодних сумнівів — люди, які вижили після катастрофи літака, є поляками, яких розстрілювали з близької відстані, майже впритул.

Генпрокурор Польщі Анджей Шеремет заявив, що відео є справжнім, монтажу не піддавалося, автора відео допитали слідчі. Технічні спеціалісти звертають увагу на те, що на відео зафіксований дим від уламків літака, які горять, а не туман.

Протягом хвилини відеозапису чути такі слова і звуки польською: «Заспокойся!». «Дивись йому в очі!». «Дай пістолет». «Заспокойся!». «О, Господи!».

І російською: «Всіх їх!». «Убий їх!». «Оточуй його!». «Заходь навколо!». «Він тікає!».

Після цього знову чути фрази польською: «Не вбивайте нас!». «Не вбивайте нас!». «О, Боже!». Господи, що це?».

І знову російською: «Стріляй!» (чути звук від перезаряджання пістолета і постріл). Лунає сміх тих, хто розмовляв російською. І знову російськомовні голоси: «Змінились плани — назад!».«Всі назад!». «Швидше!» (лунають постріли).

Експерти зазначають, що саме це відео є одним із головних доказів спланованого теракту проти президента Леха Качинського, який перебував на борту літака разом із делегацією. За повідомленням ЗМІ, автора відео убили. Результати розслідування невідомі.

Підтвердженням розстрілу поляків також є фото однієї з жертв невідомого автора. На фото показано тіло (Piort N), яке можна ідентифікувати без аналізу ДНК. Знімок був зроблений о 14:50 за московським часом 10 квітня 2010 року. В очі кидається рана голови, а саме отвір на вході і виході кулі. Вбитий лежав на лівому боці, одягнутий у світлу сорочку з довгими рукавами (вірогідніше за все, це був член екіпажу літака).

Фото дослідив відомий американський патологоанатом Вінсент Ді Майо, який спеціалізується на вогнепальних пораненнях. У своєму експертному висновку від 27 листопада 2014 року Ді Майо зазначає: «Пошкодження задньої частини голови, вірогідно, викликане вогнепальним пораненням. Кривавий слід означає, що рани були зроблені, коли людина була ще жива».

Ознайомтесь також зі статтями, опублікованих в «Україні молодій»: «Ніка» – убивця (28.04.2016);

«Кремль – убивця» (05.05.2016);

На сьогодні встановлено, що польський літак Ту-154М (борт 101) був зірваний вибухівкою, яка була закладена в лівій частині крила в районі центроплану літака.

Експерти знайшли такі ж вибухові матеріали, які були виявлені на уламках літака президента Качинського,і на літаку Ту-154М, бортовий номер 102, на якому прем’єр-міністр Туск 7 квітня 2010 року літав у Смоленськ на спільні заходи з Путіним.

Вибухівка була вмонтована в лівій частині крила літака Качинського, як і у літаку, на борту якого знаходився президент Качинський.

Обидва польські літаки були на ремонті в Росії на заводі «Авіакор» в 2009 році.

Встановлені дані дають підстави зробити висновок: вибухівка була вмонтована в обидва польські літаки під час їх ремонту в Росії на заводі «Авіакор» в лютому 2009 року. Зробити це могли виключно спеціалістиспецслужб Росії (ФСБ або ГРУ) лише за наказом Путіна.

2. Політичне керівництво РФ Путін (прем’єр-міністр) і Медведєв (президент)застосувалиаморальні політичні і організаційні заходи, щоб недопустити на офіційному рівні візит президента Польщі ЛєхаКачинського до Катині для проведення меморіальних заходів з нагоди 70-річчя розстрілу польських військовополонених за наказом Сталіна і Берії.

Див. статтю «Непроханий гість» («Україна молода», 13.04.2016).

Путін і Медведєв віддали наказ спецслужбам розробити декілька варіантів зриву візиту польської делегації на чолі з Качинським. Про це в статті “М’які варіанти” терориста Путіна, що вели до загибелі літака з президентом Польщі Качинським. Розслідування Григорія Омельченка (+відео)

3. Крайній варіант передбачав вчинення терористичного акту–знищення польського літака Ту-154М (бортовий номер 101) шляхом підриву його перед самим приземленням. Терористичний акт був замаскований під авіакатастрофу. Загинули всі 96 осіб, які були на борту літака. Польський літак був зірваний у повітрі на висоті 10-15 метрів над землею. Пасажири літака, які залишилися живими після теракту, були застрелені спецгрупою ФСБ РФ.

Ця частина мого розслідування описана вище і була опублікована виданням «Український репортер» у статті
Літак з президентом Польщі Качинським був підірваний термобаричним зарядом. Тих, хто вижив — пристрелили. Розслідування Григорія Омельченка (+відео)
і в інтерв’ю виданню «Гордон» – «Омельченко: У ситуації, що склалася, ліквідацію Путіна буде визнано законною за аналогією з убивством УсамибенЛадена».

4. В районі військового аеродрому «Смоленськ-Північний» навмисно було створено туманно-димову аерозольну завісу, яка повністю сховала аеродром.Він став візуально невидимим для посадки літака. Штучний туман приховав можливість бачити з землі вибух літака в повітрі перед приземленням, а також бачити екіпажу, якросійські військові диспетчеризаводять літак на посадку лівіше від посадкової смуги на 150 метрів і вінне долітавдо початку смуги до 600 метрів. Якби літак навіть не був підірваний вибухівкою, то на нього в цій ситуації чекала б катастрофа з великими трагічними наслідками для пасажирів.

Детальніше у статті «Операція «ІС» («Україна молода», 15.04.2016)
Подробиці ліквідації президента Польщі Качинського під кодовою назвою “ІС”. Розслідування Григорія Омельченка

5. Розслідування терористичного акту (названого в Росії Смоленською авіакатастрофою) незаконно очолив його замовник і організатор — тодішній прем’єр-міністр, нині президент РФ Путін, який запропонував Медведєву призначити його головою Державної комісії з розслідування причин катастрофи польського літака. Див. статтю «Бумеранг для Путіна» («Україна молода», 31.05.2016).

6.Вбивство президента Польщі Леха Качинського, польської військової і політичної еліти булоцинічною ПОМСТОЮ Путіна, який ненавидів Качинського.

Лех Качинський був безкомпромісним критиком Росії серед усіх лідерів країн ЄС. Він відкрито називав на весь світ РФ державою агресором. Багато міжнародних політичних оглядачів називали його особистим ворогом Путіна, як і Президента України Віктора Ющенка, який у 2004 році постраждав від «російського діоксину», і президента Грузії Міхеїла Саакашвілі, якого, під час розмови з президентом Франції Саркозі 12 серпня 2008 року в Москві, Путін обіцяв «повісити за яйця».

7. У перші хвилини після знищення польського літака 10 квітня 2010 року офіційні посадові особи і російські ЗМІ повідомили про різний час авіакатастрофи Ту-154: «10:41; 10:50; 10:56; 10:58; 11:00», кількість заходів літака на посадку — від одного до чотирьох (насправді був лише один!) — і відразу – основну версію, як уже встановлений факт: «літак розбився через туман і помилку екіпажу», «на екіпаж чинився тиск з боку Качинського посадити літак за будь-яку ціну» і навіть що «Качинський був напідпитку», а «російський керівник польотів на аеродромі тричі давав команду командиру екіпажу йти на друге коло, але той не послухався і вперто хотів посадити літак».

Мною встановлено, що ця дезінформація була підготовлена завчасно, щоб ввести в оману світову громадськість та сховати істинні причини катастрофи літака Ту-154. Подібне Росія продовжує робити до сьогодні після збиття малайзійського МН17, і весь час воєнної агресії проти України.

Путінська нацистська Росія нездатна на покаяння

Пригадую, як під час візиту президента РФ Путіна до Польщі в 2002 році стався дипломатичний інцидент. Путін відмовився від спільного з представниками Сейму покладання вінка до пам’ятника борцям польського опору. І тільки після скандалу в пресі, під кінець візиту, було вироблено персональне покладання «оберемка» квітів. І то без офіційної церемонії.

7 квітня 2010 року свій виступ на Катинському меморіалі Путін звів лише до того, що засудив тоталітаризм, від якого загинули поляки, але не визнав цей злочин воєнним і не назвав конкретних імен, зокрема Сталіна і Берії, за наказом яких були розстріляні польські військовополонені. У його виступі звучав неприхований докір на адресу Леха Качинського за виступ у Гданську 1 вересня 2009 року: «…історія, яка написана ненавистю, не повинна інтерпретуватися в ім’я інтересів конкретних осіб і конкретних політичних груп».
Іноземні журналісти, які були присутні на катинських заходах, наголосили, що Путін не став схиляти голову на цвинтарі польських офіцерів і просити прощення перед польською делегацією на чолі з Туском, як це зробив свого часу у Варшаві канцлер Віллі Брандт.

Західні політичні експерти зауважили, що якби колишній офіцер КДБ СРСР Путін попросив прощення, то поляки б це оцінили високо і повірили б у щирість намірів російської Держдуми «відновити чесні імена поляків, які загинули в Катині та інших місцях, вияснити всі обставини трагедії», яка «від імені російського народу протягує руку дружби польському народу».

Лише увечері 7 квітня, на спільній пресконференції з Туском, Путін на запитання, чому він не говорить про злочин Сталіна, відповів, що «пошуком винних повинна займатися прокуратура» і вказав на «відповідальність НКВС і Берії».

18 квітня 2010 року президент РФ Дмитро Медведєв під час церемонії поховання Леха Качинського і його дружини Марії у Кракові заявив: «Катинська трагедія — це наслідок злочину Сталіна і його приспішників».
Проте як і Путін, Медведєв не назвав розстріл польських полонених воєнним злочином і злочином проти людяності і не попросив прощення у поляків.

Цинізм Держдуми РФ

26 листопада 2010 року (через сім місяців після знищення польського літака Ту-154) Державна Дума і Федеральні Збори Російської Федерації, при протидії з боку фракції КПРФ, прийняли заяву «Про Катинську трагедію і її жертви». У заяві, зокрема, відзначається: «Сімдесят років тому були розстріляні тисячі польських громадян, які утримувались у таборах для військовополонених НКВС СРСР і у в’язницях західних областей України і Білорусії. Масові знищення польських громадян на території СРСР під час Другої світової війни стали актом вседозволеності тоталітарної держави. Опубліковані матеріали, які багато років зберігались у секретних архівах, не лише розкривають масштаби цієї страшної трагедії, а й засвідчують, що Катинський злочин був вчинений за прямою вказівкою Сталіна та інших радянських керівників…».
У заяві немає ні слова вибачення перед польським народом з боку Росії як правонаступниці «тоталітарної держави», яка «масово знищувала польських громадян». «Масові знищення поляків» вищий законодавчий орган Росії не визнав ні актом геоциду, ні воєнним злочином, ні злочином проти людства і людяності, а лише визначив їх «актом вседозволеності» та «страшною трагедією». Безвинно розстріляні польські полонені (військові і цивільні) до цього часу Росією ні юридично, ні політично не реабілітовані. 21 857 розстріляних польських полонених у заяві віднесені всього лиш до «тисяч розстріляних»

Така заява російських парламентаріїв є проявом вищого ступеню цинізму та аморальності Росії щодо пам’яті безвинно убієнних польських військовополонених і польської інтелігенції, їх рідних та всього польського народу.

На мою думку, визнання Росією (Путіним) «Катинського розстрілу» воєнним злочином, злочином проти людяності, повна реабілітація всіх розстріляних і відмежування від тоталітарного режиму Сталіна в СРСР, який європейські інституції прирівняли до нацистського злочинного режиму Гітлера в Німеччині, а злочини цих режимів визнали злочинами проти людства і людяності, буде НЕ САМОПРИНИЖЕННЯМ Росії перед світом і Європою, а визнанням здорового глузду, шляхетністю і почуттям власної гідності, спокутою за гріхи радянського тоталітарного режиму, шляхом ПРАВДИ до створення демократичного громадянського суспільства. Але це – не для фашистської путінської Росії. Чи здатна зробити крок покаяння сьогоднішня Росія при нинішньому режимі Путіна? Однозначно — ні!»,- написав я ще 6 квітня 2018 року у виданні «Український репортер».

За всю свою багатовікову історію існування сутність російської імперії зла не змінювалась, як би вона не називалася, починаючи з ординського Московського царства і закінчуючи як Російська Федерація. Зовнішня політика Росії — це тероризм, експансії, анексії, агресії, загарбання чужих територій, поневолення народів і їх масове знищення.

«Чи здатні народи Російської Федерації звільнитись від Путіна і його фашистського режиму «Сталіна—Гітлера ХХІ століття»? Відповідь за народами Росії, якщо хочуть бути вільними, а не рабами. Але самознищення останньої імперії зла на планеті Земля — неминуче!»,- наголосив я чотири роки тому виданню «Український репортер».

Президент країни, яка є членом НАТО, Качинський прийняв рішення розмістити в Польщі військову базу США з їх системою протиракетної оборони.

Після загибелі Леха Качинського глава уряду Польщі Дональд Туск «заморозив» американську програму ПРО (протиракетна оборона).

Лише після перемоги на президентських і парламентських виборах партії Качинського «Право і справедливість» Департамент оборони США у лютому 2016 року підписав контракт з Польщею на будівництво комплексної системи ПРО на її територіїбіля населеного пункту Редзиково. У 2018 році розпочалося розміщення американських мобільних батарейiз ракетами середньої дальності SM-3. На сьогодні будівництво американської військової бази завершене (справа Качинського перемогла), що ще більше бісить Путіна.

Качинський жорстко і послідовно виступав проти будівництва російського газогону «Північний потік-2» і заборонив його будівництво через територіюПольщі. Він розумів, що «Північний потік-2» це геополітична зброя, якою Росія буде шантажувати і корумпуватилідерів і чиновників Європейського Союзу, перетворюючи їх у агентів політичного впливу Москви.

Терпіти далі таку жорстку антиросійську політику Качинського, який мав усі шанси вдруге стати президентом Польщі восени 2010 року, керівники Росії Путін і Медведєв НЕ МОГЛИ!
Все це в сукупності, на моє внутрішнє переконання, стало МОТИВОМ вчинення терористичного акту Путіним за попередньою змовою з Медведєвим і керівниками спецслужб Росії проти президента Польщі Леха Качинського. Детальніше про це читайте на сайті «Українського репортера»

Григорій Омельченко: “Я звинувачую Путіна в організації теракту проти президента ПольщіКачинського” (+відео)

Дивіться також на сайті «Український репортер»:
 https://www.facebook.com/ukrreporter/videos/999017183606190/

 https://www.facebook.com/ukrreporter/videos/1000405870133988/

***

Щоб покарати винних (прізвища встановлені і обнародувані) у вчиненні терористичного акту проти Польщі необхідно створити Міжнародний трибунал за рішенням Ради Безпеки ООН. Для цього потрібно виключити РФ з ООН як державу агресор, за аналогією виключення СРСР з Ліги Націй в грудні 1939 року за вчинення воєнної агресії проти Фінляндії. Юридичні і фактологічні підстави для виключення РФ з ООН є. Я неодноразово про це писав. Рішення за ООН…

Окрім того вважаю за потрібне скасувати в Статуті положення про застосування вето членами Ради безпеки ООН. Рішення повинно прийматися більшістю голосів або 2/3, наприклад, при голосуванні за створення Міжнародного трибуналу або виключення з Радбезу чи ООН.

***

Користуючись нагодою хочу подякувати читачам за їх відгуки, пропозиції і критичні зауваження, які допомогли в розслідуванні. Особлива подяка головному редактору «Українського репортера» Леоніду Фросевичу і головному редактору «України молодої» Михайлу Дорошенку за опублікування матеріалів розслідування та моїм помічникам, прізвища яких не можу назвати,які допомагали у встановленні Правди у цій справі.

Бережи вас Бог!
Світла пам’ять убієнним…

Запаліть сьогодні, 10 квітня поминальну свічку…

Помоліться за Україну, яка рятує Світ від фашизму і нацизму Московії на чолі з божевільним з ядерною кнопкою Путіним.

СЛАВА УКРАЇНІ! СМЕРТЬ МОСКОВІЇ!

Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО, Герой України, генерал-лейтенант СБУ, народний депутат України 2-6 скликань, член ПАРЄ (2006 – 2010)

Сообщение Убивці президента Польщі Лєха Качинського, його дружини, польської політичної і військової еліти не покарані досі появились сначала на Український репортер.

“84 роки тому, 11 серпня 1937-го сталінський поплічник начальник НКВС Микола Єжов підписв наказ про етнічне винищення поляків – громадян Радянського Союзу. Наказ схвалило Політбюро ЦК ВКП (б) на чолі зі Сталіним. Так звана Польська операція НКВС була одним із найбільших злочинів проти польського народу у 20-му столітті.

Польська операція була спрямована переважно проти поляків, які після Ризького договору опинилися в межах СРСР. У 1937 році їх звинуватили у шпигунстві на користь Речі Посполитої та засудили до страти або вислали до трудових таборів.

Переважна більшість жертв цієї винищувальної операції НКВС були поляками, але переслідували також інші національні та етнічні групи, зокрема значну кількість українців.

Доктор Кароль Навроцький, голова Інституту національної пам’яті, сказав, що в роки великого терору в СРСР поляки були особливо переслідуваною нацією.

«Сам Сталін у 1937 році називав поляків польським брудом. Як встановили історики, польські громадяни СРСР ставали перед розстрільними взводами в 36 разів частіше, ніж представники інших національностей», – сказав він.

Голова Управління у справах ветеранів та репресованих Ян Юзеф Каспшик зазначив, що неприязнь комуністів до поляків виникла після розгрому совєтів у 1920 році.

Незважаючи на те, що час минав, у Кремлі поляків вважали загрозою. «Ленін сказав, що там є все, що можна захопити, але Пілсудський та його поляки зупинили революцію, їх ніколи не можна пробачити», – сказав Ян Юзеф Каспшик.

“Український репортер” грунтовно розповідав про злочини сталінських катів щодо польських громадян. Так, у статті “Злочини без покарання: від Катинської трагедії до Смоленської авіакатастрофи. Розслідування Григорія Омельченка” ми писали:

розстріл польських полонених весною 1940 року органами НКВС СРСР на чолі з Лаврентієм Берією, за колективним дорученням Політбюро ЦК ВКП (б) і секретаря ЦК Йосипа Сталіна, увійшов в історію під назвами «Катинська трагедія», «Катинська справа», «Катинський розстріл», «Катинський злочин», «Проблема Катині». Цей термін є збірним, ним позначаються всі місця вбивств 21 857 поляків, які утримувались у таборах і в’язницях НКВС.

5 березня 1940 року народний комісар внутрішніх справ СРСР Берія звернувся до Сталіна з доповідною запискою (на 4-х аркушах, №794/б під грифом цілком таємно), у якій було зазначено, що в таборах для військовополонених знаходиться 14 736 польських військових і 10 685 поляків утримуються у в’язницях (див. фото):

«Виходячи з того, що всі поляки є закоренілими, невиправними ворогами радянської влади» (саме так зазначено в доповідній), Берія подав пропозицію Сталіну ЗАПРОПОНУВАТИ НКВС СРСР справи польських військовополонених і арештованих поляків «розглянути в особливому порядку, без пред’явлення звинувачення, без виклику і допиту, без складання обвинувального висновку і постанови про закінчення слідства, з застосуванням до них вищої міри покарання – РОЗСТРІЛУ».

Того ж дня Політбюро ЦК ВКП (б) у складі Ворошилова, Молотова, Мікояна, Калініна і Кагановича на чолі з секретарем ЦК Сталіним своїм рішенням (протокол №13, питання НКВС СРСР №144) повністю задовольнило ПРОПОЗИЦІЇ Берії і ЗАПРОПОНУВАЛО НКВС СРСР (лист тов. Берії за №1118/144 від 5 березня 1940 року) РОЗСТРІЛЯТИ польських військовополонених, які утримувалися у таборах і поляків, які знаходилися у в’язницях (див. фото):

Символом і сакральним місцем страшної трагедії для польської нації стало маленьке село Катинь на Смоленщині, де вперше у квітні 1943 року німці разом із представниками Міжнародного Комітету Червоного Хреста виявили масове поховання польських офіцерів, розстріляних кривавими катами НКВС СРСР (див.фото).

Впродовж наступних 47 років село Катинь залишалося єдиним достовірно відомим місцем поховання жертв сталінського режиму.

Керівники СРСР до кінця 1990 року категорично заперечували причетність НКВС та керівництва тодішнього Політбюро ЦК ВКП(б) на чолі зі Сталіним до розстрілів польських військовополонених і звинувачували у цих вбивствах нацистську Німеччину.

Лише під тиском політичних змін президент СРСР Михайло Горбачов, а згодом і президент РФ Борис Єльцин визнали цей факт і розсекретили частину документів…

Під грифом «цілком таємно»

За період (листопад 1939 — червень 1941 рр.) більшовицькою владою Радянського Союзу здійснено чотири етапи депортацій поляків. Згідно з даними польських дослідників, у віддалені регіони СРСР загалом було вислано понад 1 млн. поляків.

Серед полонених поляків були такі відомі в майбутньому політичні діячі, як президент Польщі Войцех Ярузельський, прем’єр-міністр Ізраїлю Менахем Бегін, генерал Владислав Андерс та інші.

У цілком таємній доповідній №Н-632-ІІІ від 3 березня 1959 року за підписом голови КДБ СРСР Олександра Шелепіна (написаної ним власноручно на 3-х аркушах – див. фото) на ім’я першого секретаря ЦК КПРС Микити Хрущова вказані дані кількості розстріляних у квітні-травні 1940 року польських військовополонених: 21 857 поляків, із них у Катині — 4 421 (офіцерів), у Старобільському таборі (біля Харкова) — 3 820, Осташковському (Калінінська — нині Тверська область) — 6 311, в інших таборах і в’язницях Західної України і Західної Білорусії — 7 305 осіб.

Ці цифри були підтверджені і ексгумацією тіл загиблих, проведеною у 1943 році та на початку 1990 років у деяких місцях масових розстрілів поляків. Встановлено імена 17 987 жертв «катинського злочину», а 3 870 жертв (ув’язнені тюрем Білоруської РСР) залишаються безіменними. Місця поховання достовірно відомо тільки для 14 552 розстріляних польських військовополонених.

Польський історик Юрій Гжибовський стверджує, що «у березні та серпні 1939 року, коли в Польщі провели мобілізацію, в Польське військо мобілізували 100 тисяч, а деякі дослідники говорять навіть 150 тисяч солдатів української національності.

Другу світову війну вони зустріли на полях битв із німецькими та радянськими окупантами. Українські солдати були другою за чисельністю національною групою у польській армії, яка захищала Польщу від нападу з двох боків – з боку гітлерівської Німеччини та сталінського СРСР».

Історик стверджує:

«У лютому 1940 року в трьох спецтаборахНКВС в Осташкові, Козельському та Старобільську перебувало кілька десятків офіцерів війська Польського, які в карточці полоненого вказали свою національність – українець. Всі вони розстріляні. Можливо, їх було більше, та ця тема поки що не до кінця вивчена».

Наприклад, вкатинському списку є офіцери українського походження, варто згадати хоча б священника, капелана, майора Польського війська Миколу Ількова, який був душпастирем солдатів греко-католиків. Таких прикладів було багато»,- зазначив Гжибовський.

На фото: варшавський пам’ятник загиблим та вбитим на Сході.

PAP/Paweł Supernak

Сообщение У Варшаві вшанували пам’ять поляків, закатованих сталінським НКВС появились сначала на Український репортер.

Про це йдеться в заяві посольства Польщі в Москві:

“Посольство Республіки Польща в Москві з подивом відзначило, що під час конференції, присвяченій польсько-російським відносинам, яка пройшла у Тверській області в листопаді 2020 року, прозвучали висловлювання, спрямовані на спотворення фактів, що стосуються Катинського злочину в Твері і Мідному”.

На думку посольства, поширена на конференції версія історії була спрямована на те, щоб не визнавати відповідальності НКВС за Катинський злочин в Мідному і підтвердити сталінську версію вбивства, що покладає відповідальність за злочин на нацистську Німеччину.

Катинська трагедія – масові розстріли польських громадян, здійснені НКВС СРСР навесні 1940 року. Загалом до розстрілів були засуджені понад 21,8 тисяч поляків.

“Український репортер” у статті Григорія Омельченка “Злочини без покарання: від Катинської трагедії до Смоленської авіакатастрофи” розповідав:

Розстріл польських полонених весною 1940 року органами НКВС СРСР на чолі з Лаврентієм Берією, за колективним дорученням Політбюро ЦК ВКП (б) і секретаря ЦК Йосипа Сталіна, увійшов в історію під назвами «Катинська трагедія», «Катинська справа», «Катинський розстріл», «Катинський злочин», «Проблема Катині». Цей термін є збірним, ним позначаються всі місця вбивств 21 857 поляків, які утримувались у таборах і в’язницях НКВС.

5 березня 1940 року народний комісар внутрішніх справ СРСР Берія звернувся до Сталіна з доповідною запискою (на 4-х аркушах, №794/б під грифом цілком таємно), у якій було зазначено, що в таборах для військовополонених знаходиться 14 736 польських військових і 10 685 поляків утримуються у в’язницях (див. фото):

«Виходячи з того, що всі поляки є закоренілими, невиправними ворогами радянської влади» (саме так зазначено в доповідній), Берія подав пропозицію Сталіну ЗАПРОПОНУВАТИ НКВС СРСР справи польських військовополонених і арештованих поляків «розглянути в особливому порядку, без пред’явлення звинувачення, без виклику і допиту, без складання обвинувального висновку і постанови про закінчення слідства, з застосуванням до них вищої міри покарання – РОЗСТРІЛУ».

Того ж дня Політбюро ЦК ВКП (б) у складі Ворошилова, Молотова, Мікояна, Калініна і Кагановича на чолі з секретарем ЦК Сталіним своїм рішенням (протокол №13, питання НКВС СРСР №144) повністю задовольнило ПРОПОЗИЦІЇ Берії і ЗАПРОПОНУВАЛО НКВС СРСР (лист тов. Берії за №1118/144 від 5 березня 1940 року) РОЗСТРІЛЯТИ польських військовополонених, які утримувалися у таборах і поляків, які знаходилися у в’язницях…

Символом і сакральним місцем страшної трагедії для польської нації стало маленьке село Катинь на Смоленщині, де вперше у квітні 1943 року німці разом із представниками Міжнародного Комітету Червоного Хреста виявили масове поховання польських офіцерів, розстріляних кривавими катами НКВС СРСР (див.фото).

Впродовж наступних 47 років село Катинь залишалося єдиним достовірно відомим місцем поховання жертв сталінського режиму.

Керівники СРСР до кінця 1990 року категорично заперечували причетність НКВС та керівництва тодішнього Політбюро ЦК ВКП(б) на чолі зі Сталіним до розстрілів польських військовополонених і звинувачували у цих вбивствах нацистську Німеччину. Лише під тиском політичних змін президент СРСР Михайло Горбачов, а згодом і президент РФ Борис Єльцин визнали цей факт і розсекретили частину документів.

Фото на головній сторінці: у 2017 році вулицями польського міста Білостока пройшла ІІІ Катинська хода тіней. Таким чином потомки вбитих у Катині поляків вшанували їхню пам’ять.

Фото: Joanna Żemojda / Polskie Radio Białystok

Сообщение Росія намагається виправдати сталінські злочини, особливо щодо розстрілу польських офіцерів появились сначала на Український репортер.

Про це розповів у Фейсбуку Артем Важенков.

На одній з табличок було написано: «Памяти поляков из лагеря Осташков убитых НКВД в Калинине ради предостережения мира», на іншій: «В память о замученных. Здесь в 1930-50-е годы находилось Управление НКВД-МГБ по Калининской области и его внутренняя тюрьма».

Таблички зняли на вимогу прокуратури Центрального району міста, яка стверджує, що, мовляв, факти «не підтверджуються». Між тим, російська «Новая газета» розповідала: прокуратура не врахувала свідчення колишнього начальника Калінінського УНКВС Дмитра Токарєва, який підтвердив факт розстрілів в будівлі Медакадемії і навіть показав місце поховання поляків.

5 березня 1940 року в Твері за рішенням трійки НКВС були розстріляні 6295 польських військовополонених.

У 1991-му і 1992 роках на будівлі встановили меморіальні дошки. Ініціатором встановлення першого пам’ятного знака було Тверське відділення товариства «Меморіал», а другий тут з’явився з ініціативи польської організації «Катинська родина».

З Вікіпедії. Осташковський табір — радянський концентраційний табір для утримання польських військовополонених, що розташовувався на території Ніло-Столобенської пустині неподалік міста Осташков.

Створений 19 вересня 1939 року наказом народного комісара внутрішніх справ СРСР у складі Управління у справах військовополонених та інтернованих при НКВД СРСР в числі 8 організованих таборів для утримання польських військовополонених (також було створено Старобільський, Юхновський, Козельський, Путивльський, Козельщанський, Южський та Оранський табори).

У таборі утримувалися 6 500 осіб. З квітня-травня 1940 року родинам офіцерів, яких утримували в Осташковському, Козельськом та Старобільському таборах, перестали надходити листи, що раніше регулярно доходили до родин через Міжнародний Червоний Хрест.

На цю тему також читайте:

Злочини без покарання: від Катинської трагедії до Смоленської авіакатастрофи. Розслідування Григорія Омельченка

Зокрема у цій статті йдеться і про те, що працівники НКВС розстрілювали польських полонених за нацистською технологією — «один постріл у потилицю». Поляків, як правило, розстрілювали німецькими пістолетами «Вальтер», оскільки радянські «ТТ» не витримували занадто підвищеного навантаження, перегрівались і виходили з ладу. Пістолети були доставлені в Москву з Німеччини в 1939-1940 роках, на підставі Генеральної угоди про співробітництво, взаємодопомогу, спільну діяльність між НКВС СРСР і ГЕСТАПО нацистської Німеччини, підписаної в Москві 11 листопада 1938 року Л. Берією і Г. Мюллером. Угода була затверджена Політбюро ЦК ВКП (б) і підписана секретарем ЦК Сталіним 20 грудня того ж року.

Цією Угодою сталінське НКВС і гітлерівське ГЕСТАПО, скріпивши своє «співробітництво, взаємодопомогу і спільну діяльність» людською кров’ю, стали «БРАТАМИ ПО КРОВІ».

Одним із керівників масових розстрілів польських офіцерів в Осташковському таборі був комендант НКВС СРСР Блохін Василь Михайлович (вийшов на пенсію у званні генерал-майора і згодом застрелився), який особисто розстріляв майже 700 польських офіцерів. За це він був нагороджений орденом Червоного прапора.

За даними істориків і колишніх працівників НКВС, Блохін за свою криваву кар’єру розстріляв не менш 20 тисяч людей і був «рекордсменом серед катів».

Допитаний неодноразово у 1991-1992 рр. Головною військовою прокуратурою СРСР колишній начальник УНКВС СРСР у Калінінській області Токарєв Д. показав, що поляків розстрілювали німецькими пістолетами «Вальтер», валізи з якими особисто привіз із Москви генерал Василь Блохін. Він кожного дня видавав «вальтери» тим, хто виконував вироки «трійки», керував розстрілами і особисто, як «стахановець», розстрілював польських офіцерів. Після розстрілів «вальтери» повертали Блохіну.

Токарєв свідчив, що перед кожним розстрілом Блохін одягав пошитий на замовлення шкіряний коричневий одяг: картуз, довгий до самого полу широкий фартух, рукавиці з крагами вище ліктів, щоб не забризкати одяг кров’ю. «На мене це справило величезне враження. Я побачив перед собою ката! За першу ніч за особистої участі Блохіна було розстріляно 343 польських офіцерів. Уранці Блохін наказав більше 250 поляків на розстріл за один раз не привозити»,- зазначив Токарєв.

Були випадки, коли поранених польських офіцерів бійці НКВС добивали багнетами своїх гвинтівок, що підтверджено медичними експертами. Після розстрілу поляків у Москву було відправлено телеграми такого змісту: «Операція з розвантаження таборів завершена»,- засвідчив Токарєв.

Аналогічні свідчення дали слідчим прокуратури й інші колишні енкаведисти, які брали участь у розстрілах, і на час досудового слідства були ще живі.

Доля багатьох катів була невтішною: хтось, не витримавши психологічних навантажень, захворів на різні психічні хвороби і навіть збожеволiв, багато спилися й стали хронічними алкоголіками або покінчили своє життя самогубством, або загинули при загадкових обставинах. Десятки були репресовані й розстріляні своїми ж «товаришами» з розстрільної команди. Кати вищого рангу — Берія, Кобулов, Меркулов, Мільштейн та інші організатори і керівники «Катинського розстрілу» після смерті Сталіна самі були розстріляні з тих самих німецьких пістолетів «Вальтер». Лише одиниці з них померли своєю смертю…

Фото із Фейсбук-сторінки Артема Важенкова.

Сообщение В Росії набирає обертів реабілітація НКВД. Вже знімають меморіальні таблички про розстріли поляків появились сначала на Український репортер.

Це заключна частина мого приватного розслідування обставин Смоленської трагедії — “Катині-2”, яка виявилася досить вміло замаскованим під авіакатастрофу терористичним актом Москви проти Польщі. Теракт забрав життя президента Леха Качинського, його дружини Марії, вищого командування Війська польського, політичної і духовної еліти країни, які були на борту літака Ту-154М. Всього загинуло (разом з екіпажем) — 96 невинних душ.

Публікація в основному присвячена правовому аналізу міжнародних правових норм, законодавства, урядових і відомчих нормативних актів Росії у сфері цивільної і військової авіації та порядку розслідування авіаційних подій. Думаю, що вона буде в нагоді слідчій комісії Польщі, а також Україні, яка проводить розслідування обставин збиття пасажирського літака Боїнг-737 авіакомпанії МАУ в небі над Іраном вранці 8 січня 2020 року.

Паралельно з офіційним я провожу своє розслідування обставин знищення українського авіалайнера ракетою класу “земля-повітря”, запущеної з бази ППО Ірану ракетним комплексом “Тор”, поставленим Росією в Іран. Одну із версій, чому був збитий літак, в результаті чого загинуло 176 осіб, серед яких 11 громадян України, я опублікував в “Українському репортері” у статті “Іран розправився зі своїм зрадником, збивши український “Боїнг”.

Радість під час жалоби і трагедії

Через півроку після загибелі президента Польщі Леха Качинського — 28 жовтня 2010 року — в мережі iнтернет було опубліковано сенсаційну фотографію вечірньої зустрічі Володимира Путіна і Дональда Туска 10 квітня на місці падіння уламків літака Ту-154М біля аеропорту “Смоленськ-Північний”.

Це фото невідомого автора (який обґрунтовано боявся за своє життя) стало обкладинкою тижневого видання «В мережі» із підписом: «Прем’єр-міністр Дональд Туск відразу ж після трагічної загибелі президента Польщі Леха Качинського і польської еліти. Коли ми дізнаємося правду?».

Цю обкладинку було оприлюднено в мережі Facebook ще до виходу номера тижневика, що викликало миттєву реакцію поляків. У коментарях висловлювалися думки, що загибель польської еліти була результатом спільної операції Путіна і Туска, якого звинуватили в державній зраді.

Польські «Відомості» писали, що «на цьому фото видно, що обидва політики не виглядають засмученими катастрофою, у якій загинули майже всі перші особи Польщі. Навпаки, вони радісні і задоволені, що наводить на думку: смерть Качинського не була горем для Путіна і Туска».

Експерти (психологи і фізіогномісти), проаналізувавши зазначене фото, дійшли висновку: Путін і Туск перебувають у збудженому, радісному емоційному стані, який наповнює їх так надмірно, що важко навіть приховати ці емоції. Вираз очей, усмішок, міміка на їхніх обличчях, жест рук Туска (стиснуті кулаки), які майже торкаються грудей Путіна, може бути викликано якимись спільними, об’єднаними зусиллями, які дали бажаний, успішний результат, що підпадає під загальновідомий вислів «Ми їх зробили!».

У зверхньому, саркастичному погляді Путіна, яким він дивиться на Туска, можна прочитати: «Хлопчику, ну як я тебе використав!?».

А це фото лише за три дні до загибелі президента Польщі Леха Качинського — зустріч прем’єр-міністрів Польщі і Росії — Туска і Путіна у Смоленську 7 квітня 2010 року під час спільних поминальних заходів на меморіальному комплексі Катинь з нагоди 70-ї річниці розстрілу польських офіцерів.

На фото видно, що прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск не сумує рядом з вбивцею Путіним, який, виступаючи в Катині, не назвав прізвищ організаторів розстрілу польських офіцерів — Сталіна і Берію. Туск перебуває у гарному, веселому настрої, радіючи з того, що саме він був запрошений Москвою в Катинь, а не президент Качинський. В гуморі і Путін, який за допомоги Туска переграв Качинського і знає, що 10 квітня президент Польщі буде ліквідований…

“Бандит, вбивця, м’ясник, головоріз…”

Я не обмовився, назвавши Путіна вбивцею. Колишній віце-прем’єр міністр РФ Михайло Полторанін ще в грудні 2010 році прямо звинуватив Путіна в організації вбивства 3 липня 1998 року голови Всеросійського руху на підтримку армії, депутата Державної Думи генерала Льва Рохліна, який готував усунення Єльцина з поста президента Росії в порядку імпічменту або повстання. Після вбивства генерала Рохліна Путін у пожежному порядку був Єльциним призначений директором ФСБ РФ.

Про перелік вбивств та інших злочинів, вчинених Путіним, у відкритому зверненні до нього написав заступник голови Всеросійського руху на підтримку армії генерала Рохліна — Олександр Морозов. З повним текстом його звернення, який я рекомендую прочитати, ви можете ознайомитися тут.

Путін — Сталін-Гітлер 21 століття

У грудні 2016 року сенатор США Джон Маккейн заявив: “Давайте називати Путіна тим, ким він є. Він — бандит і вбивця».

У лютому 2017 року, виступаючи в Сенаті, Джон Маккейн ще раз наголосив: «Усі знають, що Путін є вбивцею. Він м’ясник і головоріз». Під час промови Маккейн перерахував загиблих політичних опонентів Путіна і журналістів, у вбивстві яких обґрунтовано звинувачують президента Росії.

Полковник Сергій Третьяков, заступник резидента СЗР РФ в США, напряму звинуватив Путіна у знищенні польського літака під Смоленськом: “У росіян є різні плани і сценарії для ліквідації іноземних лідерів, якщо Путін і ФСБ цього забажають. Є докази, що підтверджують причетність Путіна і його спецслужб до знищення Качинського”. Через два місяці після заяви, 13 червня 2010 року, Третьяков, будучи здоровим, раптово помер на подвір’ї свого будинку…

Підтримка комісії Мацеревич і протест проти Копач

Сім’ї жертв Смоленської катастрофи, зокрема, Ева Кохановськая, Ева Бласик, Магладена Мерта, Малгорзата Вассерманн, Зузанна Куртига, Ядвига Госевська, Беата Госевська, Ізабела і Гжегож Янушко, Яцек Свят, Піотр Валентинович і Анджей Мелак, у листопаді 2011 року, на прес-конференції в польському парламенті зачитали відкритий лист Маршалу (спікеру) Сейму в 2011-2014 роках Еві Копач (член партії Дональда Туска Громадянська платформа з 2001 року, в 2007-2011 роках міністр охорони здоров’я в уряді, очолюваного Дональдом Туском, після обрання останнього головою Європейської ради — прем’єр-міністр Польщі в 2014-2015 роках).

У листі була висловлена підтримка парламентській комісії з розслідування причини Смоленської катастрофи, очолювану депутатом Антонієм Мацеревичем і заявлений рішучий протест спікеру Сейму Ковач, яка хотіла ревізувати діяльність комісії.

В ньому зокрема зазначено: «Ми, представники сімей жертв Смоленської катастрофи, рішуче заперечуємо проти дій спікера Сейму Еви Ковач, яка хоче, щоб комісія у парламентських справах розслідувала діяльність комісії Сейму з розслідування причин Смоленської катастрофи. Ми стурбовані тим, що нам не повідомили про такі плани, нас не запросили на обговорення, і наші заперечення не були заслухані. Коміся під керівництвом депутата Антоні Мацеревича є єдиним державним органом Польщі, яка викриває російську брехню і фальсифікації комісії Єжи Міллера».

В Комісії Мацеревича працює група видатних спеціалістів, і вона має можливість представляти результати своєї роботи. Будь-які спроби дискредитувати Комісію Мацеревича ми вважаємо атакою на основні права громадян і на жертви Смоленської трагедії,- наголошується в листі.

Як вбивця-терорист Путін очолив державну комісію

На підставі розпорядження президента РФ Дмитра Медведєва від 10 квітня 2010 року № 225-рп було створено Державну комісію з встановлення причин катастрофи польського літака Ту-154М, головою якої був призначений прем’єр-міністр Володимир Путін, якому президент доручив визначити склад комісії.

Після обіду того ж дня Путін прибув до Смоленська, де разом iз віце-прем’єром Сергієм Івановим і міністром Сергієм Шойгу побував безпосередньо на місці падіння літака (див. фото). Експерти кримінальної психології зазначають, що вбивцю “часто тягне на місце вчинення злочину”.

Ввечері Путін провів нараду з оперативним штабом і заявив, що в рамках Державної комісії необхідно зробити все, щоб у найкоротші терміни з’ясувати причини трагедії літака з президентом Польщі Лехом Качинським (буцімто він їх не знав, будучи особисто організатором його знищення).

Того ж дня, увечері, до Смоленська прибув прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск. Після покладання квітів на місці авіакатастрофи він зустрівся з Путіним і був присутній на нараді оперативного штабу, яку проводив Путін, де його поінформували про план роботи комісії, проведення розслідування і процес ідентифікації тіл.

Пізніше на місце авіакатастрофи прибув і брат загиблого президента Польщі Ярослав Качинський, який відмовився зустрічатися з Путіним і Туском та приймати від них співчуття. Ще й наголосив, що «Туск «змагався» з ним, хто швидше прибуде на місце авіакатастрофи, а представники російської влади затримали його автомобіль у дорозі, доки його не обігнав Туск».

У жовтні 2016 року Міністерство оборони Польщі обнародувало відео, на якому Туск, Путін і Шойгу знаходяться на місці катастрофи польського літака пізно ввечері 10 квітня. У супроводі десятків людей Путін і Шойгу розповідають Туску, що сталося з літаком президента Качинського.

Юридичний капкан Путіна для Туска

13 квітня 2010 року Путін підписав розпорядження, яким затвердив склад комісії. Своїми заступниками Путін призначив віце-прем’єра Сергія Іванова, голову МАК Тетяну Анодіну, голову МНС Сергія Шойгу та голову технічної комісії МАК Олексія Морозова. До складу комісії Путін ввів: міністра транспорту Ігоря Лєвітіна, міністра охорони здоров’я і соціального розвитку Тетяну Голікову, міністра закордонних справ Сергія Лаврова, міністра внутрішніх справ Рашида Нургалієва, першого заступника Генпрокурора — голову слідчого комітету Олександра Бастрикіна, губернатора Смоленської області Сергія Антуфьєва, керівника Росавіації Олександра Нерадька, керівника Ространснагляду Геннадія Курзенкова, директора департаменту промисловості Максима Соколова, головнокомандувача ВПС Олександра Зеліна і президента ОАО «Туполєв» Олександра Бобришева.

Загальне керівництво технічним розслідуванням і координацією взаємодії зацікавлених російських і закордонних організацій було покладено на Морозова. Своїм розпорядженням Путін визначив, що розслідування повинно проводитись відповідно до положення Додатку 13 до Конвенції «Про Міжнародну цивільну авіацію».

Рішення було погоджено з Дональдом Туском ще ввечері 10 квітня, під час зустрічі з Путіним у Смоленську.

Польська сторона потрапила у прихований Путіним хитрий юридичний капкан. Це призвело до того, що в 2012 році США відмовили депутатам польського Сейму від партії «Право і Справедливість» у їхньому проханні провести незалежне міжнародне розслідування причин катастрофи літака президента Качинського. Хоча петицію до президента США Барака Обами підписали понад 30 тисяч поляків.

Заступник державного секретаря США зі справ Європи і Євразії Філіп Гордон у грудні 2012 року у відповіді на петицію повідомив: «Ми відмічаємо, що уряди Польщі і Росії провели свої розслідування. При проведенні розслідування Польща і Росія домовилися слідувати протоколам Чиказької конвенції «Про міжнародну цивільну авіацію», які встановлюють стандарти і рекомендації розслідування авіаційних подій, пов’язаних iз цивільною авіацією. Народ США розділяє вашу скорботу у зв’язку з трагедією і сумує за загиблими, включаючи президента Леха Качинського і його дружину Марію».

Паралель: позиція президентів США і Росії щодо малайзійського МН17

Нагадаю читачам “Українського репортера” про роль президентів Путіна і Обами у спільному приховуванні доказів злочину, затягуванні створення Міжнародного трибуналу, а також чому Путін за власною ініціативою, завчасно (за декілька днів) замовив телефонну розмову з Обамою на день збиття малайзійського «Боїнга» (17 липня 2014 року), про що вони говорили і до чого домовилися.

Зазначу, що «завчасно» замовлена розмова Путіна з Обамою дивним чином збіглася з часом збиття літака – лише за кілька годин після терористичної атаки російського «Бука» на МН17. Ніби якесь провидіння було у Путіна, коли він замовляв цю розмову, буцімто знав наперед, що пасажирський літак обов’язково буде збито.

Після розмови з Путіним, який повідомив Обамі, що авіалайнер МН17 «збив український винищувач», президент США дав доручення з’ясувати чи є серед загиблих американці. Довідавшись, що є лише один, Обама пристав на пропозиції Путіна: не робити офіційних заяв хто збив літак, а давати дозовану невизначену інформацію, утаємничити від журналістів повідомлення розвідок про обставини знищення «Боїнга», не вносити на розгляд Ради Безпеки ООН проєкт резолюції про створення Міжнародного трибуналу, дочекатися поки Росія, як обіцяв Путін, завершить своє первинне розслідування і його результати направить адміністрації президента США для уточнення спільної позиції.

Професор з питань національної безпеки в американському військово-морському коледжі, аналітик розвідки і офіцер контррозвідки Агентства національної безпеки США Джон Шиндлер стверджує, що розвідка США наступного дня надала президентові Бараку Обамі докази (фотознімки супутників, відео пересування «Бука», дані аудіорозвідки SIGINT, висновки експертів) вини Росії і причетності 53-ї зенітно-ракетної бригади ППО Збройних сил РФ до збиття літака МН17. Проте в адміністрації Обами вирішили не обнародувати цих доказів, наголосив Шиндлер.

«Як підтвердили мені три офіцери розвідки, Вашингтон мав інформацію про збиття МН17, у тому числі і дані SIGINT, що не викликало жодних сумнівів про те, що російські військові 53-ї ракетної бригади протиповітряної оборони, знищили лайнер. Тим не менш, адміністрація Обами вирішила сховати цю новину»,- розповів Шиндлер у травні 2018 року.

Він навів приклад, коли в 1983 році радянський винищувач збив літак корейських авіаліній (загинуло 269 людей). Москва не визнавала своєї вини, як зараз це робить Путін. Тоді президент США Рональд Рейган виступив із заявою, у якій звинуватив Радянський Союз, а потім, під час засідання Ради безпеки ООН представник США пред’явив дані аудіорозвідки, які змусили СРСР зізнатися у знищенні корейського літака.

Джон Шиндлер зауважив, що «президент Обама міг зробити те ж саме в 2014 році, на другий-третій день після збиття малайзійського «Боїнга», але він відмовився”.

«Це лише один з прикладів небажання адміністрації Обами йти на конфлікт з Путіним і його режимом під час посилення його злочинної діяльності. Відмовившись виступити проти російської агресії, президент Обама заохочував її – кульмінацією стало безпосереднє втручання Кремля у наші вибори 2016 року, з доленосними наслідками, з якими ми сьогодні живемо»,- підкреслив Шиндлер.

Конгресмен США Чарлі Кента зазначив, що обставини збиття малайзійського літака МН17 російським “Буком” в адміністрації Обами і Конгресі США знали на другий день після катастрофи.

На четвертий день після знищення літака МН17, коли уже ні в кого не було сумнівів, що він був збитий російським «Буком», який належав 53-й зенітно-ракетній бригаді Росії, дислокованій у Курську, США як постійний член РБ ООН не ініціювали питання про створення міжнародного трибуналу на засіданні Радбезу ООН 21 липня 2014 року. Обама дотримувався усних домовленостей з терористом Путіним.

Відповідно до чинного кримінального законодавства США, Нідерландів і України (ст.27 КК), така поведінка президента США Барака Обами має ознаки «пособника» вчинення терористичного акту у вигляді «приховування слідів злочину» або «сприяння приховуванню злочину”. За таких обставин він повинен бути допитаний слідчими Міжнародної слілчої групи, генеральним прокурором Нідерландів і понести покарання, визначене судом.

Докладніше про це я опублікував на сайті “Українського репортера” у статті “МН17: момент істини. Як Путін і Обама приховували сліди злочину».

23 квітня 2014 року, після анексії Криму Росією та початку війни на сході України, на веб-сайті Білого Дому була створена петиція президента США Барака Обами про визначення Росії – державою спонсором тероризму. За відведений на збір електронних підписів час (впродовж одного місяця), петиція зібрала 105 684 підписів з усього світу з необхідних ста тисяч для прийняття рішення.

5 грудня 2014 року Білий Дім оприлюднив рішення президента Обами на петицію, що Росія спонсором тероризму НЕ ВИЗНАНА.

На мою думку, це є ще одним доказом підтримки Обамою злочинного режиму Путіна і чому президент США відмовив депутатам польського Сейму від партії «Право і Справедливість» і понад 30 тисячі полякам у їх проханні провести незалежне міжнародне розслідування причин катастрофи літака президента Качинського.

Вседозволеність Путіна-Медведєва і покірність Дональда Туска

У Польщі було створено дві комісії з розслідування причин катастрофи літака Ту-154М: державна, яку очолював міністр оборони Богдан Кліх (як уповноважений Польщі при російській Державній комісії ще 29 липня 2011 року подав у відставку) і урядова на чолі з міністром внутрішніх справ Єжи Міллером (звільнений iз посади 17 листопада 2011 року).

Керівники Генеральної прокуратури, Головної військової прокуратури, міністерства юстиції, міністерства внутрішніх справ та міністерства оборони Польщі офіційно НЕ ЗАПЕРЕЧИЛИ проти незаконного розпорядження Путіна, прийнятого за домовленістю з Туском, щодо розслідування причин катастрофи польського літака за правилами цивільної, а не військової авіації, як того вимагають Чиказька конвенція «Про міжнародну цивільну авіацію» та російські федеральні правила польотів державної авіації і правила розслідування авіаційних подій з військовими літаками.

Виникає запитання: чи мав президент Росії Медведєв (кандидат юридичних наук, до речі) право створювати зазначену комісію і призначати Путіна її головою? Відповідь однозначна: НІ!

Згідно з отриманою інформацією, Путін особисто запропонував Медведєву призначити його головою зазначеної Держкомісії, щоб отримати повний контроль за ходом розслідування авіакатастрофи.

Як відзначають міжнародні політичні оглядачі та експерти, хоча де-юре Путін був другою особою в керівництві держави за посадою, але де-факто був першою і безроздільно керував Росією при «весільному президентові» Медведєві. Останній лише формально підписував укази і розпорядження про виконання рішень, ухвалених Путіним.

Згідно зі ст. 95 Повітряного кодексу РФ, авіаційна подія з цивільним, державним (військовим) або експериментальним повітряним судном Росії або з повітряним судном іноземної держави на території Росії підлягає обов’язковому розслідуванню. Розслідування здійснює комісія (уповноважений орган), на яку покладено повноваження відповідно до Федеральних правил розслідування авіаційних подій iз цивільними, державними (військовими) або експериментальними повітряними суднами, які затверджені постановами уряду РФ.

Наголошую, що всі вони підписані Путіним як прем’єр-міністром РФ. Метою розслідування авіакатастрофи є встановлення її причин і прийняття заходів для недопущення катастрофи в майбутньому. Встановлення будь-чиєї вини і відповідальності не є компетенцією і метою цієї комісії.

Відповідно до Конституції РФ (ст.ст. 83-89), у якій закріплено вичерпний перелік прав президента Росії, він не наділений правом створювати будь-які комісії, в тому числі й державні комісії з встановлення причин авіакатастроф. Не передбачено такого права президента і в чинному законодавстві РФ.

Згідно з вимогою «Правил розслідування авіаційних пригод і авіаційних інцидентів з державними повітряними суднами в Російській Федерації», головою Державної комісії з встановлення причин авіакатастрофи може бути лише особа, яка має льотну освіту (п. 12 Правил розслідування…). Путін такої освіти не має. Відповідно він не мав права бути головою комісії і призначати її членів.

Розслідування авіаційних подій з російськими державними (військовими) літаками, а також військовими (державними) повітряними суднами іноземних країн, які трапились на території Росії, проводить Служба безпеки польотів РФ. У цьому випадку комісія утворюється наказом міністра оборони РФ і має статус Державної (п. 11 Правил розслідування…). Згідно з Чиказькою конвенцією «Про Міжнародну цивільну авіацію» (до якої приєднались майже 190 країн світу, в тому числі Росія і Польща) «повітряні судна, що використовуються на військовій, митній і поліцейській службах, розглядаються як державні повітряні судна» (п. «в» ст. 3).

Польський Ту-154М мав статус військового повітряного судна і приймав його військовий аеродром Росії. Тоді як Чиказьку конвенцію застосовують тільки до цивільних повітряних суден і не застосовують до державних (військових) повітряних суден» (п. «а» ст. 3).

Зазначений юридичний аналіз дає підстави зробити однозначний висновок: президент РФ Медведєв, усупереч Конституції і законам РФ, зловживаючи владою, явно перевищив свої службові повноваження, видавши 10 квітня 2010 року розпорядження № 225-рп про створення Державної комісії з встановлення причин катастрофи польського літака Ту-154 і незаконно призначивши її головою прем’єр-міністра Путіна.

Виходячи з вимог вищезазначених Федеральних правил та Повітряного кодексу Росії, а також загальновідомого цивілізованого принципу недопущення конфлікту інтересів і збереження, хоча би видимості, об’єктивності розслідування і висновків Державної комісії, президент РФ Дмитро Медведєв НЕ МАВ юридичного і морального ПРАВА призначати прем’єр-міністра Путіна головою зазначеної Державної комісії.

Розповсюджена брехня

Зазначу, що в перші хвилини після катастрофи польського літака губернатор Смоленської області Антуфьєв (включений Путіним до складу комісії) був першим з офіційних посадових осіб Росії, який зробив для ЗМІ брехливу заяву про те, що літак «пробував приземлитися три рази і під час четвертої спроби впав за 300-400 метрів від злітно-посадкової смуги».

Сергій Шойгу також надав журналістам недостовірну інформацію, заявивши, що польський літак двічі заходив на посадку. Неправдиву інформацію Шойгу продублював представник польської військової прокуратури полковник Збігнєв Жепа, спростувавши заяву керівника польтами аеродрому Павла Плюсніна, що захід на посадку був лише один.

Брехня про кількість заходів на посадку польського літака та про різний час катастрофи, запущена посадовими особами Росії, за допомогою російських ЗМІ була розповсюджена по всьому світу. Спростувань цієї завідомо неправдивої інформації і вибачень iз боку посадових осіб Росії, які її розповсюдили, немає до цього часу.

Інші члени путінської комісії Іванов і Лєвітін вводили в оману світову громадськість тим, що, посилаючись на правила цивільної авіації, стверджували: «диспетчер не має права заборонити посадку літака». На підставі цієї брехні та маніпуляцій із правилами забезпечення безпеки польотів у цивільній і військовій авіації (які дуже різняться) очолювана Путіним Державна комісія і Слідчий комітет РФ прийняли сфальсифіковані рішення, згідно з яким винним у катастрофі літака Ту-154 є лише польський екіпаж, а військові диспетчери (керівники групи польотів Плюснін і Риженко) аеропорту «Смоленськ-Північний», яким польська прокуратура висунула звинувачення, невинні.

Згідно з кримінально-процесуальним законодавством РФ, Польщі, України та інших європейських країн, експертні висновки Державної комісії Росії з розслідування причин катастрофи польського літака не можуть бути визнані судом належними і допустимими доказами у справі на підставі того, що комісія була утворена посадовою особою (Медведєвим), яка не наділена повноваженнями на її утворення, комісію очолила особа (Путін), яка не мала права бути її головою і призначати членів комісії.

Зазначені висновки комісії (як докази) встановленні у неналежний спосіб, з грубим порушенням міжнародного права і законодавства Росії та прав і свобод людини. Окрім того, окремі члени комісії (Антуфьєв і Шойгу) розповсюдили завідомо неправдиву інформацію про кількість спроб посадки польського літака (від двох до чотирьох), інші (Іванов і Лєвітін) ввели в оману не лише світову громадськість, а й решту членів комісії шляхом маніпуляції правил забезпечення безпеки польотів у цивільній і військовій авіації (які дуже відрізняються), у результаті чого комісія зробила сфальсифікований висновок про те, що винним у катастрофі літака Ту-154М є польський екіпаж.

Більшість незалежних експертів небезпідставно вважають, що політичне керівництво РФ Путін (в першу чергу) і Медведєв, будучи зацікавленими у зриві візиту Качинського до Катині, наказало спецслужбам під виглядом катастрофи вчинити проти літака Качинського терористичний акт, який призвів до загибелі польської делегації на чолі з президентом Польщі Лехом Качинським.

Військова процедура посадки літака

Згідно зі ст. 84 Повітряного кодексу РФ, особи, які здійснюють прийом, відправку або обслуговування повітряного судна, зобов’язані вжити заходи для забезпечення авіаційної безпеки. Вимоги авіаційної безпеки і порядок їх виконання встановлюються окремими Федеральними авіаційними правилами для кожного виду авіації: цивільної, державної (військової), експериментальної.

Звертаю вашу увагу, що за шість хвилин до падіння Ту-154 керівник польотів військового аеропорту «Смоленськ-Північний» Плюснін запитав у командира польського літака: «На військовому аеродромі посадку здійснювали?». Командир екіпажу Протасюк чітко відповів: «Так, звичайно». Це один iз ключових (!) юридичних нюансів у розслідуванні катастрофи літака: за якою процедурою здійснювалася посадка — цивільною чи військовою.

Польський літак Ту-154 був військовим, ним керував військовий екіпаж, повітряне судно здійснювало посадку на військовий аеропорт, де група керівників польотів була з числа російських військових. Згідно з Повітряним кодексом РФ «аеродроми державної (військової авіації) можуть бути закритими для прийому повітряних суден у зв’язку з технічним або метеорологічними умовами, які загрожують безпеці польотів повітряних суден» (ч. 2 ст. 50). Рішення про закриття військового аеродрому приймає виключно керівник польотів!

У нашому випадку це рішення зобов’язаний був прийняти підполковник Павло Плюснін.

Розслідування причин катастрофи польського літака повинно було відбуватися за правилами польотів для державної (військової) авіації, встановленими вищезазначеними Федеральними правилами і Повітряним кодексом РФ, а не згідно з положеннями Додатку 13 до Конвенції «Про міжнародну цивільну авіацію», як це НЕЗАКОННО визначив Путін.

Згідно зі ст. 96 «Федеральних авіаційних правил польотів державної авіації», керівник польотів на військовому аеродромі у випадку раптового погіршення погоди в районі аеропорту та у разі виникнення сумніву в благополучному результаті посадки ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ ЗАБОРОНИТИ посадку військового літака незалежно від того, якій країні він належить і який виконує рейс, ДАТИ КОМАНДУ екіпажу літака про відхід на друге коло і НАПРАВИТИ повітряне судно на запасний аеродром.

У цивільній авіації також є обставини, коли диспетчер зобов’язаний заборонити посадку літака. Так, згідно з наказом Росаеронавігації від 14 листопада 2007 року №108 «Про затвердження типових Технологій роботи диспетчерів органів обслуговування повітряного руху (управління польотами) при аеронавігаційному обслуговуваннi користувачі повітряним простором Російської Федерації», диспетчер зобов’язаний заборонити посадку повітряного судна і дати вказівку екіпажу літака про відхід на друге коло, якщо в повітряному просторі на шляху зниження повітряного судна є перешкоди, якi загрожують безпеці польоту (розділ 5. Обслуговування повітряного руху, пункт 5.8).

Для цивільної авіації, на відміну від військової, пунктом 5.8.1 п’ятого розділу зазначеного наказу передбачено: «Кінцеве рішення про проведення посадки приймає командир повітряного судна. Диспетчерський дозвіл на посадку не є примусом до її здійснення, і у випадку прийняття командиром повітряного судна рішення про здійснення посадки при погоді нижче мінімуму відповідальність за її наслідки диспетчер не несе. Відповідальність за прийняте рішення покладається на командира повітряного судна».

13 березня 2010 року командиру військової частини № 06755, якою був аеродром «Смоленськ-Північний», для організації підготовки і забезпечення безпеки спецрейсів із Польщі телеграмою було наказано врахувати вимоги пункту 1 розділу «Аеродромний рух”Федеральних авіаційних правил польотів РФ, який вказує: «Командири іноземних повітряних суден, що виконують польоти в Росію, приймають самостійні рішення щодо можливості зльоту з аеродрому і посадки на аеродромі призначення з покладанням на себе повної відповідальності за прийняте рішення».

Віддаючи такий наказ, російське військове командування ЗНАЛО, що ця вимога стосується лише командирів іноземних повітряних суден цивільної авіації, а не військової, але навмисно закрило очі на це!

Цей наказ суперечить Повітряному кодексу РФ, Федеральним авіаційним правилам проведення польотів державної авіації, затвердженим наказом міністра оборони РФ, Федеральним авіаційним правилам польотів у повітряному просторі РФ, затвердженим спільним наказом міністра оборони, міністра транспорту і директором Російського авіаційного космічного агентства, Міжнародній чиказькій конвенції 1944 року «Про міжнародну цивільну авіацію» та Інструкції організації польотів на військовому аеродромі «Смоленськ-Північний».

Керівник польотів не повинен виконувати вказівки і накази посадових осіб, якщо вони суперечать вимогам нормативних актів iз регулювання діяльності державної (військової) авіації і не забезпечують безпеку зльоту, польоту і посадки літака (ст. 99 Федеральних авіаційних правил польотів державної авіації).

Видача нормативних актів “може завдати шкоди…”

Головна військова прокуратура Польщі у квітні 2015 року заявила, що Польща з травня 2010 року безрезультатно намагається отримати від Росії вищезазначені нормативні акти РФ, а також «Інструкцію організації польотів в аеропорту «Смоленськ–Північний». Адже заступник генпрокурора Росії вкотре письмово повідомив про неможливість надання документів, оскільки їх видача «може завдати шкоди суверенітету, безпеці, суспільному ладу або іншим інтересам Росії».

Обґрунтування відмови російською стороною з юридичної точки зору є абсурдним. Адже всі ці нормативні акти доступні широкому загалу і розміщені на офіційних сайтах уряду, міністерств і відомств. Польська сторона отримала їх в інший законний спосіб.

Чому ж Росія впродовж десяти років так і не надала офіційно Польщі зазначені документи? Відповідь проста. У зазначених нормативно-правових актах РФ встановлено, що для забезпечення авіаційної безпеки польотів військових літаків керівник польотів на військовому аеродромі зобов’язаний віддати наказ командиру повітряного судна про заборону посадки при погоді нижче мінімуму, встановленого для аеродрому при раптовому погіршенні погоди і закрити аеродром для прийому повітряного судна у зв’язку з метеорологічними умовами, які загрожують безпеці польотів повітряних суден і їхній посадці.

Розслідування авіаційних подій, пов’язаних iз військовими (державними) літаками, проводяться за Федеральними правилами польотів державної (військової) авіації, а не за правилами, встановленими для цивільної авіації, як це незаконно визначив Путін.

Сліди не приховати

11 травня 2016 року в польському Сеймі відбувся аудит правління попередньої коаліції на чолі з прем’єр-міністром Польщі Дональдом Туском. За його результатами міністр-координатор спецслужб Польщі Маріуш Камінський оприлюднив сенсаційну інформацію про те, що після російського теракту під Смоленськом у посольство Польщі в Москві звернувся громадянин Росії N, який заявив, що має важливі дані про вбивство президента Качинського, які засвідчують те, що російськими спецслужбами був спланований теракт. Але керівництво Агентства польської розвідки не зацікавилося відвідувачем, не перевірило його інформацію і в цей же день передало дані російського громадянина до ФСБ Росії. Його подальша доля залишається невідомою, вірогідніше за все, він уже знищений агентами ФСБ.

Представники західних спецслужб зазначають, що прем’єр-міністр Туск і керівники польської розвідки, безпосередньо підпорядковані йому, НЕ БУЛИ зацікавлені у встановлені фактів, які підтверджували, що катастрофа польського літака під Смоленськом була терактом. Туск уже мав свою офіційну версію, узгоджену з російською, та ігнорував усе, що їй суперечило.

Нагадаю, що співробітники американської розвідки після катастрофи літака Ту-154 ініціативно передали польській Службі внутрішньої безпеки супутникові знімки НАСА, на яких зафіксовано вибух на літаку Качинського. Голова СВБ Кришистоф Бондарик направив доповідну записку і знімки Дональду Туску, але той відхилив допомогу американців. Після цього американські розвідники сказали представникам польської спецслужби, що «поведінка польського уряду є зрадою інтересів Польщі і союзників НАТО, а Туск замішаний в обмані разом iз Росією, яка знищила сліди вбивства глави однієї з держав Альянсу».

Юридична довідка

Розслідування авіаційних подій (катастроф, аварій, інцидентів) із цивільними, державними (військовими) чи експериментальними повітряними суднами РФ або з повітряними суднами іноземних держав, які трапилися на території Російської Федерації, проводяться відповідно до вимог наступних законодавчих актів:

1). Повітряний кодекс РФ.

2). «Правила розслідування авіаційних подій та авіаційних інцидентів iз державними повітряними суднами Російської Федерації», затверджені Постановою уряду РФ від 2 грудня 1999 р. № 1329 (підписана прем’єр-міністром РФ Путіним.).

3). «Правила розслідування авіаційних подій та інцидентів iз цивільними повітряними суднами Російської Федерації», затверджені Постановою уряду РФ від 18 червня 1998 р. № 609 (підписана прем’єр-міністром РФ Путіним).

4). «Правила розслідування авіаційних подій та інцидентів з експериментальними повітряними суднами в Російській Федерації», затверджені Постановою уряду РФ від 4 квітня 2000 р. № 303 (підписана прем’єр-міністром РФ Путіним).

5). Міжурядова угода «Про цивільну авіацію і використання повітряного простору», підписана у Мінську 25 грудня 1991 р. дванадцятьма державами-членами СНД (колишні союзні республіки СРСР, які стали незалежними державами).

На підставі цієї Угоди був створений Міждержавний авіаційний комітет (МАК) iз делегованими йому країнами Співдружності Незалежних Держав (СНД) функціями і повноваженнями у галузі цивільної авіації й використання повітряного простору. МАК розслідує авіаційні події та інциденти на територіях країнчленів СНД, які підписали зазначену Угоду.

Грузія вийшла зі складу МАК і підписантів Угоди. Республіка Польща не є членом зазначеної Угоди і МАК. За час діяльності МАК були непоодинокі випадки висловлення недовіри результатам його розслідування.

6). Міжнародні конвенції, зокрема Чиказька конвенція 1944 року «Про міжнародну цивільну авіацію».

7). Міжнародні договори, зокрема договір «Про відкрите небо», підписаний у Гельсінкі (Фінляндія) 24 березня 1992 р.

8). Відомчі нормативні акти міністерств і відомств РФ. Вимоги авіаційної безпеки зльоту, польоту і посадки військового літака встановлені наступними нормативно-правовими актами:

а) «Федеральні правила використання повітряного простору Російської Федерації», затверджені Постановою уряду РФ від 22 вересня 1999 року № 1084 (втратили силу з 1 листопада 2010 року).
На час катастрофи польського літака Ту154 під Смоленськом, яка трапилась 10 квітня 2010 р., зазначені Правила були чинними.

б) «Федеральні авіаційні правила польотів державної авіації», затверджені наказом міністра оборони РФ № 275 від 24 вересня 2004 року.

в) «Федеральні авіаційні правила польотів у повітряному просторі Російської Федерації», затверджені спільним наказом міністра оборони, міністра транспорту і директором Російського авіаційного космічного агентства № 136/42/51 від 31 березня 2002 року.

г) Настанови (Положення): «Про інженерно-авіаційне забезпечення авіації ЗС СРСР» (наказ № 17 від 4 лютого 1991 р.), «Про здійснення польотів авіації ЗС СРСР» (наказ № 46 від 10 лютого 1998 р.), «Про метеорологічну службу авіації ЗС СРСР» (наказ № 282 від 16 грудня 1986 р.).

Настанови затверджені наказом головнокомандувача ВПС СРСР, вони є у відкритому доступі, а також є чинними для ВПС РФ і після розвалу Радянського Союзу, з доповненнями для сучасної авіації.

д) Інструкції організації польотів на військових аеродромах (зі своїми відмінностями).

Я звинувачую Путіна у справі “Катинь-2”

Аналіз сукупності встановлених доказів і отриманої конфіденційної інформації (опублікованих мною на сайті “Український репортер”), на моє глибоке внутрішнє переконання як слідчого в минулому, дає підстави зробити наступні висновки:

1). Під виглядом катастрофи був вчинений замаскований терористичний акт проти літака Ту-154М з президентом Польщі Лехом Качинським, в результаті якого загинули всі 96 осіб.

2). В районі аеродрому «Смоленськ-Північний» навмисно було створено туманно-димову аерозольну завісу, що повністю сховала аеродром, який став візуально невидимим для посадки літака, а також приховала можливість бачити з землі вибух літака в повітрі.

3).Польський літак був зірваний у повітрі на висоті до десяти метрів від землі, що зафіксовано на супутникових фотознімках (через таку низьку висоту, послідовність зроблених супутником фото кадрів літака і вибуху складає візуальне враження, що літак був підірваний термобаричною бомбою, коли уже «приземлився», про що писала польська преса).

Експерти встановили, що літак вибухнув ще до зіткнення з землею на зазначеній висоті. На мою думку, Ту-154М був підірваний термобаричним снарядом, випущеним з ракетного піхотного вогнемету “Джміль”, який є на озброєнні диверсійних груп військової розвідки Росії. Постріл поцілив в центроплан літака, в районі лівого крила, при випущених закрилках і шасі. Вибухова суміш проникла під фюзеляж літака, крило і миттєвим повторним вибухом надзвичайно потужної сили розшматувала президентський літак на понад 60 тисяч дрібних фрагментів, а також пасажирів, які сиділи в кріслах над центропланом Ту-154М — епіцентрі вибуху.

Зауважу, що термобаричний постріл (заряд) РПВ “Джміль” розриває легкоброньовану техніку, доти, цегельні і бетонні блокові приміщення.

4). Пасажири літака Ту-154М, що вижили після теракту, були застрелені спецгрупою ФСБ РФ.

5). Розслідування терористичного акту ініціативно очолив його замовник і організатор — тодішній прем’єр-міністр, нині президент РФ Путін, який запропонував президенту Медведєву призначити його головою Державної комісії з розслідування причин катастрофи польського літака.

6). Співучасником злочину (теракту) є також і експрезидент РФ Медведєв.

Коротко нагадаю висновки експертів для тих, хто не читав на сайті “Український репортер” моєї статті “Літак з президентом Польщі Качинським був підірваний термобаричним зарядом. Тих, хто вижив — пристрелили”.

У лютому 2018 року американські експерти – вчені Національного інституту авіаційних досліджень дійшли висновку, що перед падінням на борту літака Ту-154 стався вибух. На це, зокрема, вказує те, що ліві двері були вибиті зсередини з енергією у 10 разів більшою, ніж саме падіння літака.

У квітні 2018 року державна комісія МО Польщі опублікувала повний звіт про причини катастрофи Ту-154 під Смоленськом 10 квітня 2010 року, які були встановлені видатними вченими з кращих навчальних закладів світу. У звіті зазначено, що літак був знищений у повітрі і його зруйнували щонайменше два вибухи. Місце розташування тіл загиблих на землі вказує на те, що вони почали випадати з літака перш ніж той впав на землю.
До роботи Комісії було залучено майже 40 провідних спеціалістів із Польщі, США, Канади, Австралії, Франції, Німеччини, які у лабораторії американського університету Акрон, що співпрацює з NASA, в рамках експертизи провели дослідження причин катастрофи польського літака.

Велика група провідних міжнародних експертів у сфері літакобудування та авіаційних катастроф декількох країн світу, які входили до складу слідчої комісії польського Сейму з встановлення причин катастрофи польського літака Ту-154 на основі фото уламків літака, розкиданих на території, змоделювала його руйнацію в повітрі, падіння уламків літака на землю і показала це на схемі. Антоній Мацеревич заявив, що «ніхто досі таких реконструкцій щодо розпаду літака в різних ракурсах не проводив».

Головний висновок експертів: у літаку сталися ВИБУХИ, які спричинили катастрофу і розвал його в повітрі, а не від удару об землю.

У березні 2019 року експерти британської лабораторії судово-вибухових речовин, яка підпорядкована МО Великобританії, виявили сліди вибухівки на фрагментах польського літака Ту-154, чим підтвердили мої висновки, опубліковані у квітні 2016 року, що літак був підірваний у повітрі термобаричним зарядом.

Висновок британських експертів, які виявили на уламках сліди тротилу, підтверджує висновки польського розслідування, детальний технічний звіт якого був опублікований у квітні 2018 року,- заявив Антоні Мацеревич. У звіті вказано на сліди двох вибухів на борту літака – всередині крила і у фюзеляжі, відсутність слідів зіткнення з деревом на відірваному крилі та виявлені сліди вибухової речовини на уламках Ту-154М.

Експеримент, проведений польськими і міжнародними експертами у лютому 2018 року, показав, що такий відрив крила міг бути спричинений вибуховою речовиною, поміщеною до паливного баку, яка була ізольованою від контакту з пальним.

Цією “речовиною, поміщеною до паливного баку”, за моїми даними, міг стати термобаричний снаряд, випущений із РПВ “Джміль”, який влучив у центроплан літака, в районі паливного баку лівого крила.

Розташування уламків на місці катастрофи також свідчить про те, що літак почав руйнуватися ще до зіткнення з деревом (див. фото реконструкції руйнування).

Крім того, ще у жовтні 2017 року міністр оборони Польщі Антоні Мацеревич, який очолює розслідування, заявив, що один із «чорних ящиків» розбитого літака Ту-154М зафіксував момент вибуху і іншим чином пояснити цей запис неможливо.

Експерти Великобританії вивчили більш ніж 200 зразків осколків польського літака, які їм надала прокуратура Польщі у травні 2017 року. На більшості зразків ними було виявлено сліди речовин, використовуваних для виробництва різного роду вибухівок – тротилу та інших компонентів (див. відео).

Додам, що із виявлених британськими експертами «компонентів» виготовляються термобаричні заряди (постріл) російських РПВ різних модифікацій «Джміль», яківикористовуються для знищення легкоброньованої техніки, дотів, дзотів, будівель, приміщень, де знаходиться противник, а також гвинтокрилів і літаків під час їх зльоту або посадки.

У квітні 2018 року Антоній Мацеревич заявив:«Пасажири були вбиті вибухом в центроплані літака перед зіткненням його із землею. Це стало причиною їх смерті».

Експерти стверджують, що при потраплянні термобаричного заряду у літак або при вибуху його поруч із відкритими закрилками і випущеними шасі, коли він заходить на посадку — літак і пасажири в ньому будуть розірванні на шматки, які ударна хвиля розкидає на сотні метрів, окрім того, від температури понад +800°С тіла дуже обгорять і обвугляться, що й було з пасажирами польського літака. З етичних міркувань не викладаю ці фото в статті.

Антоній Мацеревич заявив: «Вибух в центроплані літака був такої сили, що польських генералів, які сиділи в цій частині літака, розірвало на дрібні фрагменти».

Всесвітньовідомий американський патологоанатом, професор Майкл Баден у лютому 2013 року повідомив про наявність у тілах загиблих під Смоленськом поляків емфіземи, яка характеризується руйнуванням альвеол. Діагноз емфіземи дійсно вражаючий, тому що його рідко можна побачити у тілах жертв авіакатастроф. Якщо легені руйнуються зсередини, це означає, що на борту був вибух.

Під час вибуху в повітрі утворюється великий тиск, який проникає у легені і призводить до виникнення так званої «раптової свіжої емфіземи», яка знищує альвеоли. По-іншому ці зміни пояснити неможливо,- наголосив професор Баден.

У листопаді 2016 року в Польщі оприлюднили реконструкцію останніх 8 секунд польоту літака Качинського (відео) під назвою «Як загинув президент Республіки Польща». Над 20-хвилинною реконструкцією останніх секунд польоту урядового літака, який 10 квітня 2010 року розбився під Смоленськом працювало кілька десятків міжнародних експертів майже чотири роки. У фільмі використано, зокрема, дані з датчиків польоту Ту-154М, а також аналіз уламків і того, яким чином їх було розкидано,- зазначають експерти.

Відео було створене під керівництвом міністра національної оборони Польщі Антоні Мацеревича комісією Сейму з розслідування причин катастрофи Ту-154М.

З реконструкції слідує, що центральна і передня частини літака після вибуху вдарилися об землю шасі. Це відповідає висновкам експертів, які вони зробили після ексгумації президентського подружжя. Відповідно до них, та частина літака, де був розташований президентський салон, впала на землю, власне, на шасі.

«Це не звичайна анімація. Це точна реконструкція подій 10 квітня 2010 року, яка ґрунтується на фактах, беззаперечних даних та на аналізі найліпших спеціалістів. Цей фільм є результатом чотирирічних зусиль експертів парламентської групи», – розповів часопису Gazeta Polska Антоні Мацеревич (див. відео):

На основі встановлених доказів я звинувачую Путіна в організації терористичного акту проти президента Польщі Леха Качинського.

Юридичний капкан, яким Медведєв і Путін зловили польський уряд на чолі з Дональдом Туска у справі “Смоленської трагедії” — “Катинь-2”, повинен стати для них лавою підсудних у Міжнародному трибуналі.

Для цього необхідно, щоб Польща поставила у Раді безпеки ООН питання про створення міжнародного трибуналу для притягнення до відповідальності осіб, винних у знищенні польського літака Ту-154М з президентом Лехом Качинським і загибелі 96 людей.

Путіна і його банду чекає Міжнародний кримінальний суд

Одночасно світ побачить, чи накладе Росія вето на його створення, як це вона зробила при голосуванні резолюції про створення міжнародного трибуналу у справі про збиття 17 липня 2014 року російським військовим екіпажем “Бук” 53-ї ЗРБ ППО ЗС РФ малайзійського пасажирського літака рейсу МН17, в результаті чого загинуло 298 людей, серед яких 80 дітей.

Рано чи пізно, але Росія як держава-агресор, держава-окупант, держава-терорист — імперія зла та її правитель “терорист, бандит, вбивця, м’ясник, головоріз, кривавий карлик, чахлик невмирущий Кремля” (визначення не лише мої) — Путін понесуть заслужене покарання і не лише вони…

Найкращий варіант для Путіна і його політично-кримінальної банди – міжнародний трибунал і відбування покарання у в’язниці в Гаазі, як це було з президентом Югославії Слободаном Мілошевичем та іншими воєнними злочинцями.

Путін може закінчити своє життя як диктатори Сталін (отруїли), Чаушеску (розстріляли), Хусейн (повісили) або Каддафі (розтерзали і пристрелили). Їх доля однакова — страшна смерть…

Не врятують Путіна і створені ним (на зразок Хусейна) в 2016 році війська національної гвардії чисельністю в 340 тисяч військовослужбовців. Хто не знає слів із роману Олександра Пушкіна «Капітанська донька»: «Не приведи Боже бачити російський бунт, безглуздий і нещадний»?

Це може чекати Путіна. Російський бунт нещадний…

Може трапитися, що оточення президента Росії, заради своєї безпеки і збереження мільярдних статків, проведе операцію під кодовою назвою «кремлівський карлик» і «замочить Путіна у сортирі». Це для нього буде самий заслужений Вищий Справедливий Суд! А земна цивілізація полегшено зітхне, як після ліквідації терориста №1 Усами бенЛадена.

Запущений Путіним бумеранг тероризму і війни — повертається! Розпад останньої імперії зла — неминучий як і трагічний кінець кривавого карлика Кремля!

«За все все в житті платити треба: що ти посієш — те й пожнеш. Господь завжди все бачить з неба, Його очей ти не минеш…”.

Давня народна мудрість говорить: життя нічого не дає дарма, і всьому, що дається долею, таємно визначена своя ціна.

P.S. Дякую редакції “Українського репортера” та його шанувальникам за відгуки, пропозиції, критичні зауваження, запитання до мого розслідування. Всі вони будуть враховані при направлені цих матеріалів польській стороні.

Ще раз дякую і бережи вас БОГ!

З глибокою повагою

Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО, Герой України, генерал-лейтенант СБУ, почесний голова Спілки офіцерів України

Частина 1.

• “Злочини без покарання: від Катинської трагедії до Смоленської авіакатастрофи. Розслідування Григорія Омельченка”

Частина 2.

• Путінський план знищення польського президента Качинського. Розслідування Григорія Омельченка

Частина 3.

• Подробиці ліквідації президента Польщі Качинського під кодовою назвою “ІС”. Розслідування Григорія Омельченка

Частина 4.

• Літак з президентом Польщі Качинським був підірваний термобаричним зарядом. Тих, хто вижив — пристрелили. Розслідування Григорія Омельченка (+відео)

Частина 5.

• “М’які варіанти” терориста Путіна, що вели до загибелі літака з президентом Польщі Качинським. Розслідування Григорія Омельченка (+відео)

Частина 6.

• Григорій Омельченко: “Я звинувачую Путіна в організації теракту проти президента Польщі Качинського” (+відео)

Сообщение Григорій Омельченко: “Я звинувачую Путіна в організації теракту проти президента Польщі Качинського” (+відео) появились сначала на Український репортер.

За наказом Путіна спецслужби РФ вчинили терористичну атаку на літак Ту-154М з президентом Польщі Лехом Качинським, підірвавши його в повітрі термобаричним зарядом, що призвело до загибелі Качинського, його дружини Марії, а також керівників вищого військового командування Збройних сил, представників Сейму і сенату, громадських та релігійних діячів країни — усього 96 осіб (включно із сімома членами екіпажу).

Це був так званий “крайній варіант” недопущення посадки літака з президентом Качинським в аеропорту “Смоленськ-Північний”, передбачений планом російських спецслужб під кодовою назвою “ІС” (російською: Иван Сусанин — Иосиф Сталин і танк, названий його ім’ям — “ИС”), опублікований мною на сайті “Український репортер”.

“М’які варіанти” кривавого карлика Путіна

Сьогодні ми детально розглянемо “м’які варіанти” спецслужб Росії, які були в їхніх планах щодо польського президентського літака Ту-154:

1) застосування високочастотної електромагнітної гармати “Ніка”,
2) хакерська атака на курсо-глісадну систему (КГС) літака,
3) створення штучного туману і відправлення Ту-154 на запасний аеродром, а у випадку заходу на посадку — підрив у повітрі (що і було зроблено).

Всі “м’які варіанти” були катастрофічними для літака і зривали заплановані президентом Польщі Лехом Качинським меморіальні заходи із вшанування польських офіцерів, розстріляних весною 1940 року в лісі біля села Катинь під Смоленськом.

Самим “толерантним” (але цинічним за змістом) був план під кодовою назвою “непроханий гість”, який передбачав розділення візитів президента і прем’єр-міністра Польщі — Качинського і Туска до Смоленська. Він був розрахований на те, що після офіційного запрошення Путіним Туска до Катині, принижений Качинський не полетить в Смоленськ.

Детально цей план я описав у статті “Подробиці ліквідації президента Польщі Качинського під кодовою назвою “ІС” на сайті “Українського репортера”.

Але президент Польщі прийняв рішення летіти та ще й зі своїм сценарієм проведення пам’ятних заходів з нагоди 70-ї річниці розстрілу польських офіцерів. Лех Качинський кинув політичний виклик кривавому карлику Путіну, емоційно заявивши: “Радий, що прем’єр буде в Катині. Але найважливішим представником Речі Посполитої є президент, і я там теж буду!”.

Цією заявою, як виявилося пізніше, Качинський підписав собі смертний вирок, не врахувавши мстивий характер Путіна.

Бездушний вбивця, бандит, м’ясник, головоріз…

В інтерв’ю журналу «New Yorker» віце-президент США Джозеф Байден розповів про свій візит до Путіна в 2011 році, який на той час був прем’єр-міністром Росії. «Я сказав йому: «Пане прем’єр-міністре, я дивлюся вам в очі і мені здається, що у вас немає душі». Він поглянув на мене, посміхнувся і відповів: «Ми з вами розуміємо один одного», — повiдомив Байден.

Після обрання Путіна у 2012 році втретє президентом Росії екс-президент СРСР Михайло Горбачов відзначив такі його риси характеру: “мстивість, злопам’ятство, образливість”. На думку Горбачова, це недопустимо для політика, який займає такий високий пост.

Сенатор США Джон Маккейн у грудні 2016 року заявив: «Володимир Путін – бандит, убивця й агент КДБ. Давайте називати Путіна тим, ким він є». З Путіним потрібно говорити саме з позиції сили, як це робив президент Рональд Рейган, — наголосив Маккейн.

У лютому 2017 року, виступаючи в Сенаті, Джон Маккейн заявив: «Усі знають, що Путін є вбивцею. Він м’ясник і головоріз». Під час промови Маккейн перерахував загиблих політичних опонентів Путіна і журналістів, у вбивстві яких обґрунтовано звинувачують президента Росії.

У січні 2018 року єпископ РПЦ Євтіхій (Курочкін) публічно закликав православних мирян Росії не голосувати за Путіна на президентських виборах 18 березня: назвав його “темрявою” і звинуватив в “антихристиянстві”, безвідповідальності і блюзнірстві за слова Путіна про схожість мумії Леніна в мавзолеї з мощами святих на Афоні.

Коментуючи свою заяву, Євтіхій навів цитату із Нагірної проповіді Ісуса Христа: “А коли твоє око лихе, все тіло твоє буде в темряві. Коли ж те світло, що в тобі темрява, то темрява — якою ж великою буде!”.

Колишній віце-прем’єр міністр РФ Михайло Полторанін прямо звинуватив Путіна в організації вбивства 3 липня 1998 року голови Всеросійського руху на підтримку армії, депутата Державної Думи генерала Льва Рохліна, який готував усунення Єльцина з поста президента Росії в порядку імпічменту. Після вбивства Путін у «пожежному порядку» був Єльциним призначений директором ФСБ РФ.

Нагадаю також, що полковник Сергій Третьяков, заступник резидента СЗР РФ в США, який після приходу Путіна до влади попросив політичного притулку в цій країні, напряму звинуватив останнього у знищенні польського літака під Смоленськом. “У росіян є різні плани і сценарії для ліквідації іноземних лідерів, якщо Путін і ФСБ цього забажають. Є докази, що підтверджують причетність Путіна і його спецслужб до знищення Качинського”,- наголосив ексрозвідник. Через два місяці після такої заяви, 13 червня 2010 року, Третьяков, будучи здоровим, раптово помер на подвір’ї свого будинку…

Детально про це та вбивства і загадкові смерті понад сорока російських генералів, які були співучасниками або свідками злочинів, вчинених Путіним, я опублікував у статті “Путінський план знищення польського президента Качинського” на сайті “Українського репортера”.

Повторити історичний маршрут…

Сценарій пам’ять-реквієм на польському військовому цвинтарі Меморіального комплексу “Катинь” був розроблений особисто Лехом Качинським. План пам’ятних заходів був пов’язаний з “Катинською трагедією” 70-річної давнини — воєнним злочином і злочинами проти людства і людяності, вчинених за попередньою змовою Політбюро ЦК ВКП (б) на чолі зі Сталіном і наркомом НКВС СРСР Берією (кумири Путіна).

Качинський дуже хотів повторити історичний маршрут першого візиту польської делегації на місце масового вбивства польських офіцерів, виявлених німцями в лісі біля села Катинь під Смоленськом. Вранці 11 квітня 1943 року поляки разом з офіцерами Вермахту і представниками Міжнародного червоного хреста прилетіли на німецькому літаку з Варшави саме на аеродром “Смоленськ-Північний”, а звідти — на німецьких авто доїхали до Катині, де провели молебень і вшанували пам’ять жертв сталінського режиму. Потім польська делегація повернулася на аеродром і вилетіла літаком до Варшави.

З самого початку переговорів Москва, знаючи про цей сценарій, не бажала, щоб Лех Качинський прилітав на цей аеродром. Тоді польська сторона пригрозила міжнародним скандалом і Кремль змушений був погодитися прийняти президента Польщі на аеродромі “Смоленськ-Північний”, але лише як приватну особу і у вихідний день.

Реалізацію польським президентом свого сценарію та ще й на “ісконно русской зємлє” кагебіст Путін не міг допустити ні за яких обставин і погодних умов. Детально про це я розповів у книзі “Літак для президента” (2012 р.), а також на сайті “Український репортер” у статтях “Злочини без покарання: від Катинської трагедії до Смоленської катастрофи” і “Путінський план знищення польського президента Качинського”.

За наказом кремлівського терориста Путіна спецслужби Росії розробили різні варіанти щодо літака з Качинським, які вели до його катастрофи з трагічними наслідками.

СМОЛЕНСЬКИЙ ТУМАН, ГАРМАТА “НІКА” І ХАКЕРИ

За моїми даними, за декілька днів до візиту прем’єр-міністрів Росії і Польщі — Путіна і Туска 7 квітня 2010 року до Смоленська, туди прибуло декілька диверсійних розвідувальних груп ГШ ЗС Росії під командуванням генерал-майора Юрія Іванова. Згідно з планом операції під кодовою назвою «ІС» кожна група мала своє автономне завдання (про що йдеться у моїй публікації “Подробиці ліквідації президента Польщі Качинського під кодовою назвою “ІС” на «Українському репортері».

Перша група мала створити штучний туман, щоб не допустити посадки польського літака Ту-154 в Смоленську і відправити його на запасний аеродром в Москву і у такий спосіб зірвати запланований польським президентом на 10 квітня реквієм-пам’яті в Катині.

Це був так званий «туманно-димний» варіант операції. В район аеропорту «Смоленськ-Північний» прибули військові автомобілі ТДА різної модифікації, які створюють аерозольні туманні, хмарні і димові завіси для маскування різних військових об’єктів, тому числі і аеродромів (див. фото).

Зауважу, що такі генератори дозволяють за аерозольною завісою сховати важливі військові об’єкти від спостереження з космосу і значно ускладнити наведення високоточної зброї. Щоб не бути виявленим супутниковими тепловізорами (температурними сенсорами) під “аерозольною парасолькою”, транспорт, на якому перевозяться військові об’єкти (наприклад, ракетні комплекси), скупчення бронетехніки, повинні бути з вимкнутими двигунами, щоб не випромінювати тепло.

Друга група диверсантів, у випадку необхідності, мала інсценувати катастрофу польського літака, якщо він, незважаючи на сильний туман, заходитиме на посадку. Підірвати його в повітрі перед самим приземленням, що і було зроблено.

В розпорядженні цієї групи були реактивні піхотні вогнемети (РПВ) «Джміль» з термобаричними снарядами з прицільною дальністю до тисячі метрів.

Зброя у кейсі

Людині, далекій від фізики і знайомій лише з побутовими електричними приладами, важко уявити, що таке декілька мільярдів ват. Тим більше коли таку потужність виробляє прилад, який поміщається в кейсі або на робочому столі.

У вересні 2007 року академік РАН, директор Інституту теплофізики екстремального стану Володимир Фортов ( з травня 2013 року президент РАН) в одному із інтерв’ю заявив, що в Росії створена наймогутніша електромагнітна зброя, яка коли-небудь існувала у світі (цитую): “Створений нами малогабаритний генератор ЕМІ (Електричний Магнітний Імпульс) розміром з маленький портфель має потужність в один гВт. Для порівняння: гВт енергії — це дві черги “Дніпрогесу” або один чорнобильський реактор. Він здатний миттєво вивести з ладу всю ЕЛЕКТРОННУ і ЕЛЕКТРИЧНУ системи противника, включаючи локатори, прилади нічного бачення, електронні приціли, мобільні засоби зв’язку, супутникову навігацію GPS. На відстані до кілометра може зупинити будь-яку військову техніку, танки, збивати літаки та руйнувати їх у повітрі і навіть підривати радіокеровані міни”.

“Зброя названа ім’ям грецької богині — “Ніка”, що означає “перемога”. За своєю потужністю і коефіцієнтом корисної дії зброя є унікальною. Вона здатна імітувати “перешкоди”, які виникають від удару блискавки і навіть ядерного вибуху. Одним із перших замовників “Ніки” було ГРУ ГШ ЗС Росії, де її назвали “вбивцею роботів”,- наголосив академік Фортов.

Віце-президент РАН, директор інституту фізики ім. Лебедєва Геннадій Мєсяц каже, що “новинка зброї полягає в тому, що електромагнітні імпульси, випромінюванні “Нікою”, дуже короткі та надпотужні. Створювана нею потужність (йдеться про мільярди ват) виходить із дуже малого за розміром пристрою з радіусом дії до одного кілометра”.

Член-кореспондент РАН, один із батьків електромагнітної гармати “Ніка”, Михайло Яландін додає: “Ще ніколи не було створено мініатюрної за розміром зброї такої потужності. Наш пристрій мінімум в 10 потужніший, ніж будь-яка інша подібна зброя, створена за кордоном”.

За яким принципом діє гармата “Ніка” візуально показано на дії основного елементу звичайної мікрохвильової печі — магнетроні, який генерує мікрохвилі частотою 2,45 ГГц (див. тут):

Після перегляду відео прошу не проводити подібні експерименти. Вони небезпечні!

Наукові обґрунтування дії гармати “Ніка” ви можете прочитати в опублікованих дослідженнях зазначених авторів, які доступні в Інтернеті.

Кейс з гарматою “Ніка” (вага близько 25 кг — див. фото) можна нести в руках або встановлювати на різні автотранспортні засоби.

Військові експерти зазначають, що зброя ЕМІ підтвердила свій могутній руйнівний ефект у реальних умовах під час застосування військовими США в ході бойових дій в Іраку (в 1991 і 2003 рр.) та в Югославії (1999 р.).

За словами керівника центру Міжнародного інституту боротьби з тероризмом Яель Шахара, “могутній електромагнітний імпульс, випромінюваний мікрохвильовою гарматою, є грізною зброєю проти літаків”. “Її призначення — знищення електронного устаткування системи зв’язку і комп’ютерної техніки. Вона створює електромагнітне поле такої потужності, що його руйнівна сила на електроніку виявляється сильнішою за удар блискавки. Водночас високочастотні електромагнітні імпульси викликають смерть людей в епіцентрі ураження — на борту літака, у військовій техніці тощо (лопаються кровоносні судини в корі головного мозку й у тілі). Ударна хвиля буквально розриває тіла, перетворюючи їх на біологічний матеріал. Для ідентифікації особи таких тіл необхідно робити генетичну експертизу (ДНК-аналіз)”,- зауважив Шахар.

Зазначу, що у випадку з смоленським терактом проти польського літака Ту-154 лише 14 тіл із 96 можна було впізнати без проблем. Щоб ідентифікувати решту — проводилися аналізи ДНК.

Довідка. У 2008-2009 роках (ще до катастрофи польського літака) на полігоні біля Смоленська проводилися військові навчання з використанням гармати “Ніка” і електромагнітної зброї інших видів. Військові експерти стверджують, що зафіксувати на відеокамеру процес роботи електромагнітної зброї неможливо. Електронна апаратура в зоні дії генератора “Ніки” моментально виходила із ладу.

Чи застосовувалася проти польського літака Ту-154 високочастотна електромагнітна зброя, в тому числі і переносна гармата “Ніка”, про застосування якої, згідно отриманої мною конфіденційної інформації, говорив генерал Іванов, необхідно провести міжнародну незалежну експертизу електронного і електричного обладнання, скла кабіни і ілюмінаторів та обшивки літака, які до цього часу разом з іншими уламками Росія не повернула Польщі.

Якщо гарматою “Ніка” робилася атака на літак, то на зазначених його фрагментах обов’язково будуть виявлені сліди її застосування, які не можливо знищити.

Аналіз зазначених фактичних даних і конфіденційної інформації дає підстави зробити такий висновок: ймовірність застосування високочастотної електромагнітної гармати “Ніка” проти польського літака Ту-154 і виведення із ладу його електронної і електричної систем — ДУЖЕ ВИСОКА.

Спростувати цей висновок можна лише результатами незалежної експертизи. Щоб її провести Росія повинна повернути Польщі всі уламки літака і в першу чергу, електронне і електричне обладнання, скло кабіни, ілюмінатори, їх осколки і обшивку літака.

Нагадаю, свій висновок, що польський літак був підірваний у повітрі термобаричним зарядом, який я обнародував ще у квітні 2016 року, був підтверджений висновками незалежних експертів в 2018 і 2019 роках, які на фрагментах літака виявили сліди вибухівки.

Детально про це я опублікував в “Українському репортері” у статті “Літак з президентом Польщі Качинським був підірваний термобаричним зарядом. Тих, хто вижив — пристрелили”.

Хакери-диверсанти

Технічні спеціалісти ГРУ (хакери-диверсанти) мали змінити кут нахилу глісади, проникнувши за допомогою спеціальної електронної апаратури в радіолокаційну систему посадки (РСП-6М2), яка знаходиться на вежі аеропорту “Смоленськ-Північний” та контролюється керівником польотів і керівником зони посадки, а також в аналогічну систему польського літака Ту-154 перед заходом на посадку, на екрані якої командир і штурман стежать за посадкою.

За твердженням спеціалістів, це робиться паралельно і одночасно за допомогою сучасних комп’ютерних технологій, і, що важливо, побачити цю підміну або збій на моніторі (екрані) вежі і літака практично неможливо.

За свідченнями військових льотчиків, ТУ-154 «йшов на посадку, як винищувач — під кутом нахилу 6-8°». Тобто під значно більшим кутом нахилу глісади (КНГ), ніж необхідний (3°). Нормальною розрахунковою вертикальною швидкістю при посадці вважається 3,5 — 4 м/с, в той час, як літак президента Качинського заходив на посадку з вертикальною швидкістю 8 м/с — в двічі швидше допустимої норми.

Завищеною була і горизонтальна швидкість посадки — 83,5 м/с проти 58,8м/с, яка була при посадці цього ж літака 7 квітня 2010 року на цьому ж аеродромі. В обох випадках літак саджав його командир А. Протасюк.

Експерти не виключають, що хакери-диверсанти, які прибули в Смоленськ, вчинили в курсо-глісадних системах (КГС) літака і на вежі аеродрому маніпуляції.

Через туман екіпаж літака, керівник польотів і керівник зони посадки візуально не бачили, під яким кутом Ту-154 заходить на посадку і чи дійсно він йде по глісаді. Вони постійно повторювали екіпажу, що літак заходить на посадку “по курсу, на глісаді”.

Екіпажу літака візуально бачити, як він насправді заходить посадку (чи дійсно “по курсу, на глісаді”, чи ні) заважав штучно створений сильний туман, через який екіпаж не міг орієнтуватися наземними орієнтирами. Командир Ту-154 капітан Аркадіуш Протасюк повністю довіряв керівнику польотів підполковнику Павлу Плісніну і керівнику посадки майору Віктору Риженку, які були на вежі аеропорту “Смоленськ-Північний”. Останній постійно повторяв, що літак заходить на посадку правильно — “по курсу, на глісаді”.

У січні 2012 року у вечірній програмі ТСН телеканалу «1+1» був показаний сюжет, в якому спеціалісти при допомозі комп’ютерної графіки продемонстрували, як можна при допомозі радіостанції з програмним управлінням змінювати висоту і кут посадки (глісаду) літака і призвести його до катастрофи.

Для більш глибокого уявлення, як це відбувається на практиці, рекомендую ознайомитися зі статтею+відео Дена Ґудіна (Dan Goodin) “Системи радіонавігації, які використовують літаки для безпечної посадки, небезпечні і схильні до зламу. Сигнал, по якому літаки знаходять посадкову смугу, можна підробити за допомогою рації”.

В статті зазначається, що декілька приземлень, які мало не привели до катастрофи, демонструють небезпеку відмов КГС. В 2011 році політ SQ327 сингапурських авіаліній з 143-ма пасажирами і 15-ю членами команди на борту несподівано нахилися вліво, знаходячись в 10 метрах над посадковою смугою в аеропорту Мюнхена (ФРН). Після посадки Боїнг 777-300 відхилився вліво, потім повернув направо, пересік осьову лінію, і зупинився, коли шасі знаходилися в траві справа від посадкової смуги (див. фото).

У звіті про цей інцидент, опублікованому німецькою федеральною комісією по розслідуванню пригод з повітряними судами, написано, що літак промахнувся мимо точки посадки на 500 метрів. Слідчі встановили, що одним із винуватців пригоди стало викривлення сигналів курсового посадочного радіомаяка літаком, який в цей час злітав.

Ця авіаційна подія підкреслила серйозність відмови систем КГС. Серед інших інцидентів з відмовою КГС, яка ледве не закінчилася трагічно, є новозеландський рейс NZ 60 в 2000 році і політ компанії Ryanair FR3531 в 2013 році. На відео пояснюється, що пішло не так в останньому випадку (див. відео в зазначеній статті):

Англійський дослідник Рон Браш (Ron Brash) на конференції в Лондоні, присвяченій авіаційній кібербезпеці заявив: “Зона загрози безпровідного зв’язку/RF (радіозв’язку), можу вас запевнити, залишається швидше в авіації чим в інших критичних інфраструктурах” (“The threat arena is going wireless/RF, and I dare say faster in aviation than other critical infrastructure» — див. тут):

На комп’ютерній графіці Рон Браш продемонстрував способи і можливості сучасних технологій проникнення в КГС літака і зміну курсу глісади його посадки, запрограмовану на катастрофу (див. схему).

Технічні спеціалісти ГРУ (хакери-диверсанти) мали змінити кут нахилу глісади, проникнувши за допомогою спеціальної електронної апаратури в радіолокаційну систему посадки (РСП-6М2), яка знаходиться на вежі аеропорту “Смоленськ-Північний” та контролюється керівником польотів і керівником зони посадки, а також в аналогічну систему польського літака Ту-154 перед заходом на посадку, на екрані якої командир і штурман стежать за посадкою.

За твердженням спеціалістів, це робиться паралельно і одночасно за допомогою сучасних комп’ютерних технологій, і, що важливо, побачити цю підміну або збій на моніторі (екрані) вежі і літака практично неможливо.

За свідченнями військових льотчиків, ТУ-154 «йшов на посадку, як винищувач — під кутом нахилу 6-8°». Тобто під значно більшим кутом нахилу глісади (КНГ), ніж необхідний (3°). Нормальною розрахунковою вертикальною швидкістю при посадці вважається 3,5 — 4 м/с, в той час, як літак президента Качинського заходив на посадку з вертикальною швидкістю 8 м/с — в двічі швидше допустимої норми.

Завищеною була і горизонтальна швидкість посадки — 83,5 м/с проти 58,8м/с, яка була при посадці цього ж літака 7 квітня 2010 року на цьому ж аеродромі. В обох випадках літак саджав його командир А. Протасюк.

Експерти не виключають, що хакери-диверсанти, які прибули в Смоленськ, вчинили в курсо-глісадних системах (КГС) літака і на вежі аеродрому маніпуляції.

Через туман екіпаж літака, керівник польотів і керівник зони посадки візуально не бачили, під яким кутом Ту-154 заходить на посадку і чи дійсно він йде по глісаді. Вони постійно повторювали екіпажу, що літак заходить на посадку “по курсу, на глісаді”.

Екіпажу літака візуально бачити, як він насправді заходить посадку (чи дійсно “по курсу, на глісаді”, чи ні) заважав штучно створений сильний туман, через який екіпаж не міг орієнтуватися наземними орієнтирами. Командир Ту-154 капітан Аркадіуш Протасюк повністю довіряв керівнику польотів підполковнику Павлу Плісніну і керівнику посадки майору Віктору Риженку, які були на вежі аеропорту “Смоленськ-Північний”. Останній постійно повторяв, що літак заходить на посадку правильно — “по курсу, на глісаді”.

У січні 2012 року у вечірній програмі ТСН телеканалу «1+1» був показаний сюжет, в якому спеціалісти при допомозі комп’ютерної графіки продемонстрували, як можна при допомозі радіостанції з програмним управлінням змінювати висоту і кут посадки (глісаду) літака і призвести його до катастрофи.

«Грушники» не підозрювали, що згодом вони також будуть ліквідовані у різний спосіб. Детально про це описано у статті “Літак з президентом Польщі Качинським був підірваний термобаричним зарядом. Тих, хто вижив — пристрелили” на сайті “Український репортер”.

“Туман яром, туман долиною…”

Технічні спеціалісти ГРУ (хакери-диверсанти) мали змінити кут нахилу глісади, проникнувши за допомогою спеціальної електронної апаратури в радіолокаційну систему посадки (РСП-6М2), яка знаходиться на вежі аеропорту “Смоленськ-Північний” та контролюється керівником польотів і керівником зони посадки, а також в аналогічну систему польського літака Ту-154 перед заходом на посадку, на екрані якої командир і штурман стежать за посадкою.

За твердженням спеціалістів, це робиться паралельно і одночасно за допомогою сучасних комп’ютерних технологій, і, що важливо, побачити цю підміну або збій на моніторі (екрані) вежі і літака практично неможливо.

За свідченнями військових льотчиків, ТУ-154 «йшов на посадку, як винищувач — під кутом нахилу 6-8°». Тобто під значно більшим кутом нахилу глісади (КНГ), ніж необхідний (3°). Нормальною розрахунковою вертикальною швидкістю при посадці вважається 3,5 — 4 м/с, в той час, як літак президента Качинського заходив на посадку з вертикальною швидкістю 8 м/с — в двічі швидше допустимої норми.

Завищеною була і горизонтальна швидкість посадки — 83,5 м/с проти 58,8м/с, яка була при посадці цього ж літака 7 квітня 2010 року на цьому ж аеродромі. В обох випадках літак саджав його командир А. Протасюк.

Експерти не виключають, що хакери-диверсанти, які прибули в Смоленськ, вчинили в курсо-глісадних системах (КГС) літака і на вежі аеродрому маніпуляції.

Через туман екіпаж літака, керівник польотів і керівник зони посадки візуально не бачили, під яким кутом Ту-154 заходить на посадку і чи дійсно він йде по глісаді. Вони постійно повторювали екіпажу, що літак заходить на посадку “по курсу, на глісаді”.

Екіпажу літака візуально бачити, як він насправді заходить посадку (чи дійсно “по курсу, на глісаді”, чи ні) заважав штучно створений сильний туман, через який екіпаж не міг орієнтуватися наземними орієнтирами. Командир Ту-154 капітан Аркадіуш Протасюк повністю довіряв керівнику польотів підполковнику Павлу Плісніну і керівнику посадки майору Віктору Риженку, які були на вежі аеропорту “Смоленськ-Північний”. Останній постійно повторяв, що літак заходить на посадку правильно — “по курсу, на глісаді”.

У січні 2012 року у вечірній програмі ТСН телеканалу «1+1» був показаний сюжет, в якому спеціалісти при допомозі комп’ютерної графіки продемонстрували, як можна при допомозі радіостанції з програмним управлінням змінювати висоту і кут посадки (глісаду) літака і призвести його до катастрофи.

На думку експертів, це найсприятливіші умови, за наявності високої вологості повітря (в той ранок вона була близько 90%), спровокувати створення так званого теплого туману (туман випаровування).

Розподілення температур 10 квітня 2010 року в Смоленську було таким:

Згідно з графіком температури на сонячній стороні (сірий графік) в районі 8-ї годин ранку виглядало сонце. Але після 10-ї години графіки на сонячній і тіньовій стороні зрівнялися, що засвідчує про те, що сонця зовсім не було. Мінімальна температура повітря в Смоленську була в діапазоні від 8 до 12 годин ранку.

У метеорологічному центрі «Фобос» повідомляли, що о 7-й годині ранку в суботу, 10 квітня 2010 року, в районі Смоленська погода була «робоча». Була зафіксована «димка» з видимістю 4 км і «поле підвищеного тиску».

О 9:15 в аеропорту «Смоленськ-Північний», який уже був у густому тумані, приземлився польський літак ЯК-40 з представниками ЗМІ. У цей час, за даними метеорологів, вологість повітря досягла 92%, а о 9:40 на аеродромі і навколо нього туман несподівано став майже з нульовою видимістю.

На момент авіакатастрофи, о 10:41, фактична погода, за даними «Фобос», була такою: «10-бальна слоїста хмарність, з нижньою межею хмар 80 метрів (вертикальна видимість) і видимістю менше 800 метрів (горизонтальна видимість), а в окремі моменти до 500 метрів. Місцеві синоптики виписали штормове попередження про погану видимість з 10-ї до 12-ї години.

Експерти стверджують, що тумани “випаровування” утворюються при достатній плюсовій температурі, тобто «теплий» туман буде густим, а «холодний» — прозорішим. Ось для чого було підпалено торішні суху траву і листя навколо аеродрому.

Журналісти Олександр Осадчий (Смоленськ) і Роман Чернов (Самара) у своїй публікації «Політ в один кінець» (газета «Коммерсантъ» від 12.04.2010 р.) зазначали: «Очевидці стверджували, що на момент катастрофи літака видимість через сильний туман була дуже погана, предмети можна було розгледіти на відстані не більше сотні метрів. Колишній бортмеханік, нині охоронець автостоянки, яка примикає до аеропорту «Північний», розповів, що він чергував у той ранок. До десятої години туман значно збільшився. Плюс навколо території аеродрому горіла суха трава і білий дим ще більше погіршував видимість».

У нашому випадку «теплий туман» на аеродромі можна було створити за допомогою аерозольних генераторів, встановлених на автомобілях ТДА різних модифікацій, які знаходяться на озброєнні ЗС РФ. Генератори створюють непроглядну аерозольну завісу до 1000 метрів (див. фото).

Для створення штучного туману (аерозольної завіси) автомобілі ТДА були розміщені біля технічних будівель аеропорту “Смоленськ-Північний” і в лісних насадженнях з підвітряної сторони.

Як вони працюють, ви можете переконатися, подивившись відеоролик військових навчань в Росії під час створення аерозольної туманно-димової завіси на суші і воді та, як за допомогою димових шашок він підсилюється, отримуючи рудуватий колір.

https://youtu.be/87qq-kyPjoc

Очевидці, які були поруч з аеродромом “Смоленськ-Північний” 10 квітня 2010 року, переглянувши це відео, засвідчили, що туман над аеропортом і в місті був таким же як і на відео. При цьому мешканці Смоленська зазначили, що над аеродромом туман був значно густішим і з рудим забарвленням і з їдким неприємним димовим запахом.

На цьому відео ви побачите як під час навчань під Самарою військові накрили аерозольним туманом і димовою завісою місцевість площею у 5 тис. квадратних метрів і сховали від авіації умовного противника на годину великий залізничний вузол. Це було показано в новинах по місцевому телебаченню (див. тут):

https://youtu.be/PZdRmM8OTTY

Створений військовими штучний туман під час навчань в Саратовській області поширився аж до обласного центра, де був зафіксований на відео реєстратор автомобіля (див. тут):

https://www.youtube.com/watch?v=ohoPVdtD9Qs&feature=share

Для підсилення аерозольного туману військові змішують його з димом, який створюють генератори автомобіля ДТА-М (аерозольне маскування димопуск), що повністю ховає військові аеропорти від візуального бачення.

Рудий відтінок туману, який бачили керівники групи польотів на аеродромі “Смоленськ-Північний”, засвідчує, що для підсилення густоти штучного туману використали ще й військові димові шашки, а також спеціальну суміш, яка спалювалася у вихідний день в печі заводу, розташованого поруч з аеродромом. З труби заводу хвилями йшов густий дим рудого кольору, на який звернув увагу керівник польотів Павло Плюснін.

«Такого дивного туману я ще не бачив…»

Аналізуючи метеорологічні умови, фахівці однозначно стверджують, що видимість над аеродромом «Смоленськ-Північний» не була нульовою. Менш ніж за годину до цього тут, без особливих проблем, з першого заходу сів польський літак Як-40 і лише потім туман почав швидко слатися по землі і згущуватись.

Є чимало свідчень очевидців про незвичайні характеристики для природного туману: його рудуватий колір, димовий запах, як він неочікувано з’явився над аеродромом за півтори години до запланованого приземлення польського літака Ту-154, і так само швидко (як і з’явився) розвіявся після катастрофи.

Згідно з цими свідченнями, одразу після зникнення “дивного” туману на звичайній висоті стало видно хмари, проблиски голубого неба і сонця, що, за висновками експертів, НЕ Є СУМІСНИМ з природним туманом.

Несподівана поява і зникнення «смоленського туману» були сфотографовані супутниками. Фахівці відзначили, що на супутникових знімках зафіксовано густу концентрацію туману саме в районі аеропорту «Смоленськ-Північний» (див. фото) і в радіусі приблизно декількох кілометрів навколо нього. На аеродромі “Смоленськ-Південний” такого “дивного” густого туману з рудуватим забарвленням не було.

Спецкор газети «Коммерсантъ» Андрій Колесников вказував, що коли під вечір 10 квітня він підлітав до Смоленська, то при зниженні на посадку на аеродром “Південний” побачив, що на землі все димилося, а навколо аеродрому «Північний» горить трава.

Зауважу, що незначні місця загоряння після падіння польського літака і деякі його уламки, які горіли, були швидко погашені пожежниками.

За даними архіву погоди на 10 квітня 2010 року, вранці (о 7:00) практично в усьому Смоленському регіоні стояла ясна погода — з горизонтальною дальністю видимості від 1 до 10 км (у Смоленську — 4 км) і висотою основи самих низьких хмар 2-2,5 км. Винятком була лише Єльня, в якій горизонтальна дальність видимості була 600 метрів.

«Приблизно о 8:30 я йшов на парковку і ще подумав, яка погода — небо чисте, сонечко, трішки прохолодно, але в цілому чудово. Близько 10:30 (за 11 хвилин до загибелі літака — Г. О.!) був у центрі біля Губерського, коли раптом несподівано навалився густий туман, як у фільмі «Імла» і потім десь ближче до обіду він також різко розсіявся. Близько 11-ї години промчала ціла гвардія карет «швидкої» і пожежних. Потім я дізнався, що трапилося. Щиро співчуваю полякам», — це свідчення одного з мешканців Смоленська.

В російських соціальних мережах, на одному з форумів, на якому обговорювалися причини катастрофи Ту-154, було повідомлення, що невідомі спеціалісти відразу після авіакатастрофи взяли проби “дивного” туману на аеродромі “Смоленськ-Північний”. Лабораторний аналіз показав, що в тумані була велика концентрація різних хімічних сполук, які використовуються для створення аерозольної туманно-димової завіси.

Через декілька днів ця інформація ЗНИКЛА з сайту форуму.

Близько 9-ї ранку 10 квітня керівник зони посадки Віктор Риженко, повернувшись до диспетчерської після обходу аеродрому, заявив керівникові польотів Павлу Плюсніну: «Ситуація швидко погіршується. Що відбувається, зрозуміти не можу, але всі літаки потрібно завертати. Я такого дивного туману ще не бачив ніколи…».

Всі очевидці відзначають одну особливість. Вранці туману не було. Потім він несподівано з’явився в районі аеропорту “Смоленськ-Північний”, який розташований в 3 км північніше залізничної станції Смоленськ. Туман різко почав поширюватися по місту, згущатися і приблизно з 10:30 до 11:30 був максимально непрозорим — клубками котився по землі, видимість була лише декілька десятків метрів, максимум — сотня, автомобілі їхали по місту і в аеропорт з увімкненими фарами (див. фото).

Після 12-ї години туман швидко зник, з’явилось небо і сонце. Саме в проміжок часу, коли літак президента Польщі повинен був приземлитися (10:30 — 10:50), аеропорт “Смоленськ-Північний” був накритий самим сильним туманом.

На відео ви можете побачити як туман різко почав розвіюватися через 30 хвилин, коли на місце падіння уламків літака прибули пожежники (див. тут).

«Смоленськ закритий…»

09:45, польський Ту-154 у повітрі вже 18 хвилин. Летить над Польщею, наближається до кордону з Білоруссю. Але екіпаж літака НЕ МАЄ жодних даних про погодні умови у Смоленську. НЕ ЗНАЄ, що транспортний літак ІЛ-76 з автотранспортом і охороною на борту для польської делегації ЗАВЕРНУЛИ на аеродром у Твер (приземлився у Внуково), а польський Як-40 приземлився і чекає в аеропорту «Смоленськ-Північний» президента Леха Качинського. Москва навмисно замовчувала цю інформацію.

Відправка Іл-76 на запасний аеродром означала фактичний зрив реквієму пам’яті на меморіальному комплексі “Катинь” у призначений час. Адже без автотранспорту, який був на борту Іл-76, польська делегація на чолі з президентом Качинським не змогла б добратись до Катині. Окрім того, Качинський залишався без російської Федеральної служби охорони, представники якої летіли в цьому літаку.

За сценарієм Кремля, посадка Іл-76 не планувалась, вона лише вміло імітувалась. До заходу на посадку повторно Іл-76 кружляв над Смоленськом 10 хвилин: з 09:29 (дана команда зайти на посадку вдруге) до 09:39 (команда йти на запасний аеродром). Погода погіршувалася з кожною хвилиною. Густий рудуватий туман ішов хвилями.

За деякими даними, за цей час з літака Іл-76 додатково був розпилений аерозоль (хімічні сполучення, у тому числі і з срібла) для більшого підсилення штучного туману.

В Інтернеті був оприлюднений фрагмент аудіо розмови командира літака Іл-76 Фролова не з керівником польотів аеропорту «Смоленськ-Північний», а з невідомим (швидше за все, з Москви), який був дуже схожий на доповідь начальнику (цитую мовою оригіналу): «Сброс завершил, возвращаюсь…». Потім цей аудіозапис розмови ЗНИК із соціальних мереж.

Розпилення аерозолю, на думку фахівців, підтверджується тим, що після відльоту Іл-76 на запасний аеродром погода відразу різко погіршилася, видимість стала майже нульовою, а полковник Микола Краснокутський сказав керівнику польотів Павлу Плюсніну: «Смоленськ закритий».

Вищезазначений аналіз фактичних даних дає підстави зробити однозначний висновок: «дивний” смоленський туман з рудим відтінком був штучно створеним.

Звертаю увагу на одну дуже важливу (на мою думку) встановлену обставину. Мені вдалося ознайомитися з російською військовою телеграмою під назвою “Ракета” від 31 березня 2010 року з наказом виділити Іл-76 «для забезпечення спеціальних заходів» в Смоленську. Телеграму підписав генерал-майор Володимир Бенедиктов (на фото), який був головним відповідальним (куратором) за забезпечення безпеки польоту польського Ту-154 в повітряному просторі Росії. На цю обставину звернули увагу і польські ЗМІ.

З генералом Бенедиктовим, який знаходився у Москві, на зв’язок виходили полковник Микола Краснокутський, керівник групи керівництва польотів і його підлеглі на аеродромі «Смоленськ-Північний».

«Товаришу генерал, підходить ( мова йде про Ту-154 – Г. О.) до траверсу, все включено», – доповідав полковник Краснокутський перед самою катастрофою польського літака, але що означає «все включено» – точно невідомо. Можливо, мались на увазі прожектори.

Відомо інше – після завершення операції зі знищення польського літака, загибелі президента Польщі Леха Качинського і всієї делегації — Бенедиктов отримав звання генерал-лейтенанта, а 7 січня 2013 року був призначений командуючим Військово-транспортної авіації ЗС РФ.

«Що за чортівня?»

Виникає професійне запитання: чи допитали польські слідчі командира літака Іл-76 Фролова, його екіпаж і тих, хто перебував на його борту, про обставини появи “дивного” туману? Що означає фраза «Сброс завершил, возвращаюсь…» і кому він про це доповідав?

Побачивши, як Іл-76 пролетів за кілька метрів від посадкової смуги і зник у тумані, керівник посадки Риженко в істериці закричав у мікрофон: «Відхід на друге коло! Відхід!».

Звертаючись до керівника польотів Плюсніна, керівник зони посадки Риженко запитав: «Що за чортівня? То туман, то дим із труби заводу. Видимість то 1200, то раптом — повний нуль. Добре, що Іл не сів, а то б його винесло далеко за смугу».

Командир і другий пілот літака Іл-76, судячи з їхньої розмови, яка зафіксована на записах, були вражені від побаченого під літаком при заході на посадку і почутих слів керівника зони посадки: «1, на курсі і глісаді». Посадкова смуга миттєво зникла, пропала і втопилася в рудій темно-сірій масі туману і диму. І тут же пролунав нервовий крик Плюсніна: «Відхід на друге коло! На друге коло!», «На друге коло!».

Поява не прогнозованого, “дивного” за рудим кольором і «поведінкою» туману вивела із психологічної рівноваги керівника польотів Плюсніна і керівника зони посадки Риженка — на записах чути їхні крики і лайку.

Із розшифровки розмов керівника польотів Плюсніна з генералом Сухарєвим і військовими диспетчерами аеропорту «Смоленськ-Північний»: «У прогнозі туману не було, а за 20 хвилин усе накрило, вологість 80%. Робили локацію, все було чисто безхмарно, видимість більше 10. Були видані всі дозволи. У прогнозі нічого про туман немає, і раптом, ні з того, ні з цього понесло… Не можна його тут саджати…».

Коментар: «10» означає видимість 10 км, «його» – мався на увазі польський президентський літак Ту-154.

Акцентуємо особливу увагу на фразі Плюсніна: “Не можна його тут саджати…».

Це означає, що він як керівник польотів, відповідно до правил і інструкцій, ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ був негайно ЗАКРИТИ аеропорт, ЗАБОРОНИТИ посадку польського літака і ВІДПРАВИТИ його на запасний аеродром у Внуково! Без будь яких обговорень з Москвою і командиром літака Ту-154!

До катастрофи Ту-154 залишалося 56 хвилин. Погода на аеродромі погіршилася ще сильніше, нервова напруга в диспетчерській була на межі нервового зриву. При заході на посадку польського літака Як-40 команди доводилося повторювати, бо росіяни не володіли англійською і польською мовами, а командир Як-40 погано знав російську.

Були допущені й серйозні помилки: коли керівник зони посадки Риженко двічі повторював команду «Відхід на друге коло!», то польський літак уже приземлився, пробіг по посадковій смузі і зупинився.

Згодом полковник Краснокутський повідомить оперативного чергового МО Росії про появу несподіваного туману і про те, що ІЛ-76 з автотранспортом для польської делегації не зміг приземлитись і просить передати екіпажу польського літака Ту-154, що «аеропорт закрило туманом» та інформує про ще «більше погіршення горизонтальної видимості до 300-400 метрів при мінімумі на аеродромі 1000 метрів». Оперативний черговий обіцяє зв’язатися з Головним центром повітряного руху, який розташований в Москві.

За кілька хвилин Плюснін доповідає оперативному черговому Міноборони, що потрібно негайно уточнити для польського президентського літака запасний аеродром, тому що в них немає погоди для його прийому і він не бачить покращення. Черговий повідомив, що Москва прийме Ту-154 у «Внуково».

Смертельна пастка

О 10:22 (за 19 хвилин до загибелі!) польський Ту-154 вперше виходить на зв’язок із Московським диспетчерським центром і повідомляє про проходження навігаційного пункту ASKIL на висоті 3900 метрів і готовність до подальшого зниження для заходу на Смоленськ. Із цього моменту Ту-154 переходить в управління Москви. Там знають, що у Смоленську стоїть туман із майже нульовою видимістю, що польський літак є ВІЙСЬКОВИМ і за таких погодних умов саджати його ЗАБОРОНЕНО, аеропорт «Смоленськ-Північний» також ВІЙСЬКОВИЙ і його потрібно ЗАКРИТИ, а президентський літак — ВІДПРАВИТИ на вже визначений запасний аеродром «Внуково» — без спроби заходу на посадку в Смоленську.

Проте Москва дозволяє командиру Ту-154 зниження до 3600 метрів і рекомендує екіпажу зв’язатись із диспетчерами аеропорту «Смоленськ-Північний» для погодження посадки. Кремль заводив польський літак у смертельну пастку диверсантів ГРУ, як Іван Сусанін завів “загін ляхів” у ліс зимою 1613 року (що і передбачалось операцією «ІС» — «Іван Сусанін»). Детально про це я опублікував в «Українському репортері», у статті “Подробиці ліквідації президента Польщі Качинського під кодовою назвою “ІС”.

Керівнику польотів аеропорту «Смоленськ-Північний» підполковнику Плюсніну Москва запропонувала дозволити польському літаку здійснити захід на посадку. Для цивільних авіадиспетчерів це була б лише рекомендація, але для військових це — наказ, який потрібно виконувати, а не обговорювати!

Тож о 10:22 (за 19 хвилин до загибелі літака!) Плюснін отримує інформацію, що польський борт летить до Смоленська за наказом Москви. Плюснін через диспетчера аеропорту «Південний» передає Москві (так як прямого зв’язку з нею не мав!), що в Смоленську сильний туман і просить, щоб Москва дала команду екіпажу Ту-154 НЕ ЛЕТІТИ у Смоленськ, а відразу йти на запасний аеродром у Внуково.

Згідно з вимогами нормативних актів керівник польотів, підполковник Плюснін ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ був не просити Москву, а негайно закрити аеропорт “Смоленськ-Північний” і відправити польський літак на завчасно визначений Москвою запасний аеродром Внуково!

Плюснін не знав, що в Москві був свій план щодо Леха Качинського, тому вона і «сплавила» польський літак під контроль і відповідальність військових диспетчерів аеропорту «Смоленськ-Північний», які були використані спецслужбами в «темну» в операції, яка передбачала крайній варіант — знищення президента, політичної і військової еліти Польщі, які були на борту літака Ту-154.

Екіпаж Ту-154 вперше вийшов на зв’язок зі Смоленськом о 10:23 (за 18 хвилин до загибелі!). Плюснін доповів Краснокутському (10:30 — за 11 хвилин до загибелі ТУ-154!), що Москва зобов’язує їх завести польський літак на посадку.

О 10:37 (за 4 хвилини до загибелі Ту-154!) Краснокутський говорить, що туман «повністю сів…». Звертаючись до Павла Плюсніна, він говорить: «Воно ще гірше стало, подивись Пашо… Він не зайде…».

Замість наказу негайно заборонити посадку і відправити польський літак на запасний аеродром, полковник Краснокутський (після розмови з генералом Бенедиктовим) несподівано дає підполковнику Плюсніну неправомірну, злочинну команду: «Ти, головне, дай йому друге коло, значить, друге коло і все, а там далі сам прийняв рішення, нехай сам і вирішує!».

Не рекомендувати, а забороняти!

Погодний мінімум в аеропорту «Смоленськ-Північний» для посадки літаків 10 квітня 2010 року був встановлений 100 метрів (по вертикалі) і 1000 метрів (по горизонталі).

Оскільки військовий аеродром приймав військовий літак Ту-154М, то за погодних умов, які несподівано виникли (видимість до 50 метрів по вертикалі і до 400 метрів по горизонталі), відповідно до вимог чинних російських Федеральних авіаційних правил польотів у повітряному просторі РФ та Інструкції організації польотів на військовому аеродромі, аеропорт «Смоленськ-Північний» необхідно було НЕГАЙНО ЗАКРИТИ, командиру літака Ту-154 ЗАБОРОНИТИ ПОСАДКУ і ВІДПРАВИТИ його на запасний аеродром у Внуково!

Керівник польотів підполковник Плюснін ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ був НЕ ВИКОНУВАТИ явно злочинний наказ Москви і полковника Краснокутського дозволити командиру польського літака Ту-154М “друге коло”, а ЗАБОРОНИТИ його посадку, коли він вперше вийшов з ним на зв’язок (о 10:23 — за 18 хвилин до його загибелі!) і ВІДПРАВИТИ президентський борт на запасний аеродром.

Російські експерти-авіатори одностайні в тому, що у військовій авіації, на відміну від цивільної, рішення приймає КЕРІВНИК ПОЛЬОТІВ, а не КОМАНДИР повітряного судна і ніхто не вправі втручатися в діяльність керівника польоту. НІХТО!

Так, екскерівник Єдиної системи управління повітряним рухом зі стажем роботи понад 25 років, полковник запасу Сергій Донець та колишній керуючий справами Міжнародного аеропорту «Волгоград» Леонід Кіслєр категорично заявляють, що керівник польотів військового аеропорту з моменту отримання інформації про те, що погодні умови видимості нижчі за мінімум аеродрому, зобов’язаний був не рекомендації давати, а в наказовому порядку заборонити зниження літака і відправити його на запасний аеродром.

Особливо привертаю вашу увагу на експертні оцінки і висновки заслуженого штурмана-випробувача СРСР Олега Коршунова, який 38 років пропрацював у конструкторському бюро “Антонова”. Літав майже на всіх літаках підприємства — починаючи від Ан-2 і закінчуючи найбільшим у світі літаком Ан-225 “Мрія”.

Коршунов стверджує, що у звіті російської урядової комісії з розслідування причин катастрофи польського літака Ту-154 (яку очолював Путін — Г. О.), безліч підтасовок і фальсифікацій. Їхнє завдання — будь якою ціною відвести звинувачення від членів групи керівництва польотами (ГКП) аеропорту “Смоленськ-Північний”.

Наприклад, у своїх висновках Комісія написала буквально таке: “Робота ГКП щодо забезпечення приземлення на причину авіаційної події не вплинула; рівень професійної підготовки фахівців ГКП аеродрому Смоленськ-Північний відповідав вимогам керівних документів”.

Коршунов же вважає, що «їхня кваліфікація є досить низькою, а дії щодо управління повітряним рухом того фатального дня не тільки не професійними, але й злочинними”.

Усупереч сформованій Комісією думці про непричетність до катастрофи членів ГКП, відповідально заявляю: саме вони з усіх сил “допомагали” розбитися екіпажу польського Ту-154,- наголосив Олег Коршунов.

Ця група у складі керівника польотів підполковника Павла Плюсніна і керівника зони приземлення (КЗП) майора Віктора Риженка заводила на приземлення три літаки. Разом із ними на стартово-командному пункті аеродрому був ще третій учасник подій, так званий координатор, полковник Микола Краснокутський – стройовий пілот, заступник командира авіабази в Твері.

На думку Коршунова, безліч чинників свідчить, що кваліфікація Плюсніна і Риженка була набагато нижчою від вимог, яким вони мали відповідати. Вони абсолютно не розуміли фразеології радіообміну англійською мовою. Тільки за цим параметром формально вони не мали права працювати з іноземними бортами.

З осіб, які були на стартово-командному пункті, тільки Плюснін був місцевим. Риженко та Краснокутський прибули до Смоленська за кілька днів до запланованого візиту президента Польщі Качинського. Причому Риженко почав роботу, не ознайомившись з інструкцією з виконання польотів та не пройшовши стандартної процедури допуску до керування польотами на незнайомому для нього аеродромі.

Олег Коршунов наголошує, що уже після “кострубатого” приземлення літака Як-40 і першої невдалої спроби заходу на приземлення Іл-76 Плюснін мав зрозуміти, що очолювана ним група не в змозі організувати чітку і злагоджену роботу з управління повітряним рухом. У цій ситуації його святим обов’язком було ПРИПИНИТИ прийом повітряних суден через метеоумови, які стали до часу прибуття Іл-76 набагато гіршими від затвердженого для цього аеродрому метеомінімуму 100х1000 метрів (це мінімальні значення вертикальної та горизонтальної видимості на смузі, під час яких дозволено здійснювати зліт і приземлення літаків).

«Злочинні дії Плюсніна я вбачаю ще й у тому, що він повідомляв екіпажам НЕДОСТОВІРНІ дані про видимість, провокуючи їх на невиправдані дії і наражаючи тим самим на смертельний ризик. Наприклад, екіпаж Іл-76, маючи інформацію про те, що видимість становить 1000 метрів, двічі безуспішно намагався зайти на приземлення за фактичної горизонтальної видимості 300–500 метрів, а Ту-154 заходив на посадку, коли реальна видимість не перевищувала 150 метрів. Інформацію про видимість 400 метрів екіпаж отримав під час першого сеансу зв’язку (о 10:23, за 18 хв. до загибелі — Г. О.) Надалі його жодного разу не поінформували про погіршення видимості”,- зазначає Коршунов.

Далі. Комісія Путіна стверджувала, що командир Ту-154 проігнорував попередження керівника польотів і, незважаючи на його заборону, вирішив саджати літак…

Це — явне лукавство,- стверджує Коршунов. «Попередження» Плюсніна прозвучало так: “Видимість на аеродромі 400 метрів, умов для прийому немає”. Справа в тому, що такі повідомлення є винятково ІНФОРМАТИВНИМИ, а зовсім НЕ ЗАБОРОННИМИ! Тому екіпаж мав усі підстави не змінювати план польоту, адже погода до моменту прибуття на аеродром могла покращитися до прийнятних значень.

Висновок заслуженого штурмана-випробувача Олега Коршунова: “У Плюсніна було достатньо часу від першого сеансу зв’язку і до прибуття літака на схему аеродрому (цілих 18 хвилин — Г. О.), щоб виголосити одну-єдину фразу: “Аеродром закрито через метеоумови, йдіть на запасний аеродром”. Але він цього не зробив. Спрацював чинник “тремтячих колін” в очікуванні відповідної команди від високого начальства, яка так і не надійшла».

Зауважу, що такої команди від “високого начальства з Москви” і не могло надійти. У Путіна був свій план щодо літака з польським президентом Качинським — ЗНИЩИТИ!

Навіть другий невдалий захід Іл-76 на посадку, після якого його екіпаж перестав випробовувати долю і пішов на запасний аеродром, не став для Плюсніна застереженням. Навпаки, в умовах погіршення видимості було ухвалено не лише абсолютно абсурдне, а ЗЛОЧИННЕ рішення — дозволити спробу заходу екіпажу літака Ту-154 на посадку. Те, що захід був санкціонований тільки до висоти ухвалення рішення 100 метрів, жодною мірою не є виправданням, про що свідчать репліки полковника Краснокутського,- зазначив Коршунов.

Ось, що він доповідав телефоном якомусь генералові (генерал-майору Бенедиктову — Г. О.) в той момент, коли Ту-154 виконував розворот на курс приземлення: “Ну, сів узагалі туман, 200 метрів видимість, навіть менше… 150, ну повністю сів… І погіршується й погіршується. Він не зайде, куди йому заходити?!”

”У цих словах звучить повна приреченість. Справді, куди йому заходити, а головне – навіщо?! Адже успішний захід на приземлення у таких умовах був майже неможливий. Попри це ні в Плюсніна, а ні в Краснокутського не вистачило розсудливості виконати правила та інструкції польотів і відправити польський літак на визначений Москвою запасний аеропорт Внуково”,- зауважив Коршунов.

Виправдовуючи дії Плюсніна, який дозволив пробний захід екіпажу Ту-154, Комісія, очолювана Путіним, посилається на пункт збірника аеронавігаційної інформації РФ. Там зазначено: “Командири іноземних ПС (повітряних суден), що виконують польоти в Росію, ухвалюють самостійне рішення про можливість зльоту або посадки з покладанням на себе повної відповідальності за ухвалене рішення”.

«Водночас Комісія змовчала про наявність у документі ще одного пункту: “Авіадиспетчерська служба аеродрому залишає за собою право в разі необхідності ЗАБОРОНИТИ зліт або посадку ПС”,- наголосив Коршунов.

Іншими словами, якби керівник польотів Плюснін ЗАБОРОНИВ екіпажу заходження на посадку ще до входу літака у глісаду (що було абсолютно виправдано!), а командир Ту-154 Протасюк його команду проігнорував, ось тоді дії Плюсніна можна було б розцінювати як правомірні і такі, що не підлягають суду,- заявив Коршунов.

До обов’язків Риженка входило інформування екіпажів повітряних суден про місце розташування літаків щодо посадкової прямої. Спостерігаючи в режимі реального часу картину, яка відображається на екранах радіолокаційної системи приземлення, Риженко бачив, де є літаки, проте ЖОДНОГО РАЗУ НЕ ПЕРЕДАВ ПРАВДИВОЇ ІНФОРМАЦІЇ. Він ні в чому не поступався Плюсніну. Повідомляв, що літаки протягом усього часу заходження на посадку розташовані «на курсі і глісаді», що насправді не відповідало дійсності,- підкреслив Коршунов.

Посадова інструкція зобов’язувала Риженка в разі відхилення літака від курсу або глісади негайно інформувати екіпаж про величину цих відхилень і давати відповідні рекомендації для повернення на задану траєкторію зниження. На підставі НЕПРАВДИВИХ доповідей у пілотів, які не чекали підступу, формувалося помилкове уявлення про правильність підібраного режиму польоту — курсу і вертикальної швидкості зниження.

У випадку з президентським Ту-154 Риженко повідомляв екіпажу, що літак на глісаді, навіть коли він на відстані 6 км від злітно-посадкової смуги був на 120 метрів вище від глісади, а на відстані 2 км – уже на 50 метрів нижче від неї. А роздільна здатність радіолокаційної системи приземлення за визначенням величини відхилення від курсу або глісади – в межах 10 метрів.

Зазначені параметри курсу глісади, за якими Ту-154 заходив на посадку, які на своєму екрані радіолокаційної системи приземлення бачив Риженко, на думку спеціалістів, засвідчують, що, з високою ймовірністю, були здійснені хакерські проникнення в курсо-глісадні системи диспетчерської вежі аеропорту і літака, зроблені підміни курсу і нахилу кута глісади, які вели літак президента Польщі до загибелі.

На переконаня авіаційного експерта Коршунова, дії Плюсніна і Риженка “були злочинними” і їх потрібно притягувати до кримінальної відповідальності. Але Кремль отримав такий подарунок – ураз не стало найлютішого політичного опонента — президента Польщі Качинського!

«Я припускаю, що комісії із розслідування просто дали вказівку вигородити групу керівництва польотами, а всю вину покласти на екіпаж. Комісія із цим завданням впорався, але погано. Коли я зіставив її звіт і транскрипцію радіообміну, виявив багато фактів, яких не на одну статтю вистачить»,- зробив підсумок Олег Коршунов.

На моє глибоке переконання таку вказівку, згідно з конфіденційною інформацією, дав голова Урядової комісії з розслідування причин катастрофи польського літака, він же прем’єр-міністр, він же перша особа в державі (при весільному президентові Медведєву) — кривавий кремлівський карлик Путін.

Стверджую, якби за подібних обставин в авіакатастрофі в Росії загинув хтось з інших лідерів європейських країн — членів ЄС і НАТО, наприклад, Німеччини, Австрії, Франції, Італії, Великої Британії, то всі особи, які забезпечували безпеку польоту літака в повітряному просторі Росії, дуже швидко були б засуджені і відбували б покарання в місцях позбавлення волі.

А так, відразу після трагічних подій, Плюснін пішов на пенсію, Риженка перевели в Оренбург, а Краснокутського відправили служити на військову базу — «подалі від очей”, як кажуть в народі.

Статус аеропорту

Зауважу, що станом на 10 квітня 2010 року аеропорт «Смоленськ-Північний» (див. фото) мав статус ВІЙСЬКОВОГО аеродрому спільного базування, що здатний приймати літаки Іл-76, Ту-154 і більш легкі, а також вертольоти всіх типів. На той час аеродром приймав літаки не частіше, ніж раз на місяць — переважно урядові делегації.

Аеродром не мав сучасних систем навігації типу курсо-глісадної системи (ILS), але мав дві привідні радіостанції, які дозволяли посадку зі сходу на захід курсом 259 градусів, і радар РСП-6М2. Цю військову техніку 1970-х років й досі використовують російські військові.

Відома російська журналістка Юлія Латиніна за результатами власного розслідування катастрофи писала: «На військовому аеродромі під Смоленськом, на який хотів приземлитися літак Качинського, вранці 10 квітня демонтували спеціальну радарну установку, доставлену і встановлену за кілька днів до візиту в Катинь польського прем’єра Туска і його російського колеги Путіна».

За свідченнями окремих очевидців, безпосередньо перед катастрофою було замінено лазерні лампи, завдяки яким льотчик бачить позицію аеропорту і посадкову полосу (система LRS).

Довідка. Згідно з Міжнародним повітряним правом, Міжнародними авіаційними правилами, закріпленими у міжнародних конвенціях (Чиказькій, Гаазькій, Гельсінський та інших), міжнародними договорами між країнами чи групою країн, а також відповідно до національного законодавства абсолютної більшості країн світу (в тому числі Росії й Польщі), іноземні військові літаки можуть здійснювати політ у повітряному просторі тієї чи іншої держави лише після отримання спеціального дозволу через дипломатичні канали (як правило, дозвіл видається за 10-30 днів до передбачуваного польоту).

Нагадаю, що президент Польщі Лех Качинський отримав дозвіл з Москви на політ в Смоленськ менш ніж за добу.

У міжнародному повітряному праві існує звичай: не потрібно спеціального дозволу, якщо на борту військового літака перебуває глава іноземної держави (президент або прем’єр-міністр), який направляється з офіційним візитом в дану країну, але про дату цього візиту робиться повідомлення уряду відповідної держави.

Президенту Качинському Москва надала статус візиту в Смоленськ як приватній особі.

Перебуваючи в повітряному просторі іноземної держави, командир, екіпаж і пасажири військового літака повинні дотримуватись законів і правил цієї держави.

Тому, якби керівник групи польотів аеропорту “Смоленськ-Північний” підполковник Павло Плюснін віддав наказ (а він зобов’язаний був це зробити при зазначених погодних умовах!) командиру польського літака капітану Аркадіушу Протасюку про заборону заходити на посадку і відправив його на визначений Москвою запасний аеродром Внуково, то Протасюк беззаперечно б його виконав як військовий. У військових накази не обговорюються, а виконуються!

Протасюк характеризувався як дисциплінований, відповідальний і витриманий офіцер, який ніколи не створював екстремальних ситуацій.

Статус літака Ту-154М

Польський військовий літак Ту-154М (заводський номер 90А837, серійний — 0837) відповідав усім зазначеним Міжнародним вимогам і правилам. Літак випущений Куйбишевським авіаційним виробничим об’єднанням у 1990 році. Першій політ здійснив 29 червня того ж року.

12 липня 1990 року літак був переданий у власність Польщі, приписаний до 36-го спеціального транспортного авіаційного полку ВПС Республіки Польща й отримав статус ВІЙСЬКОВОГО літака (цей авіаполк сформовано ще у 1945 році спеціально для перевезення перших осіб держави).

У грудні 1996 року літак був перефарбований у біло-червоний колір національного прапора Польщі та отримав реєстраційний бортовий номер 101, нанесений на фюзеляжі літака з двох сторін. На фюзеляжі літака також було нанесено державні символи Республіки Польща: Герб і назва Польщі польською і англійською мовами: RZECZPOSPOLITA POLSKA — REPUBLIC OF POLAND. На хвості літака був поміщений розпізнавальний знак ВПС Польщі у вигляді чотирьох ромбів: два білого і два червоного кольорів.

Усі ці розпізнавальні символи і знаки вказували на те, що, відповідно до Міжнародних авіаційних правил, літак є ВІЙСЬКОВИМ і на нього НЕ ПОШИРЮЮТЬСЯ правила і норми цивільної авіації, який би рейс (міжнародний чи внутрішній) він не виконував і які б пасажири (VIP-персони: президент, прем’єр, члени уряду) не були на борту.

У встановленому порядку, відповідно до вимог ст. 79 Повітряного Кодексу РФ, польська сторона у заявці на політ літака Ту-154М (бортовий номер 101) 10 квітня 2010 року до Росії (аеропорт «Смоленськ-Північний») своєчасно повідомила уповноважений орган Росії у сфері авіації про розпізнавальні знаки літака, які засвідчували, що літак і сам політ є ВІЙСЬКОВИМ.

Окрім того, у заявці на отримання дозволу на політ у повітряному просторі Росії, а також у державних реєстраційних документах і льотній документації літака була вказана заголовна літера «М», що означає «military» — ВІЙСЬКОВИЙ.

Екіпаж літака Ту-154

Усі члени екіпажу військового літака Ту-154 були громадянами Польщі, перебували на військовій службі у ВПС Польщі і мали військові звання: командир літака — капітан Аркадіуш Протасюк, другий пілот — майор Роберт Гживна, штурман — поручик Артур Зентек, бортінженер — хорунжий Анджей Міхаляк.
Стюардеси: Барбара Мацейчик, Наталія Янушко, Юстина Монюшко.

Твердження російської авіаційної комісії з розслідування причин катастрофи польського літака, очолюваної прем’єр-міністром РФ Путіним — головним організатором знищення Ту-154 з президентом Польщі Качинським, про те, що командир літака Аркадіуш Протасюк не мав достатнього рівня підготовки і досвіду управління таким літаком, не витримує жодної критики. Адже на момент загибелі пан Протасюк мав 3521 годину нальоту, із них — 2937 на ТУ-154, а як командир літака — 530 годин.

Колишні керівники 36-го спеціального транспортного полку ВПС Польщі, де служив Аркадіуш Протасюк, Рішард Рачинський та Грежгож Кулаковський, стверджують, що він був одним із найкращих пілотів полку і справжнім асом. Тож причиною авіакатастрофи була не помилка екіпажу літака. Пан Протасюк був добре підготовлений до польоту на Ту-154 у Смоленськ, де приземлявся за три дні до катастрофи, досконало володів російською мовою. У полку не було іншого пілота, який так часто літав до Смоленська і добре знав військовий аеродром «Смоленськ-Північний». Рейси з лідерами Польщі він здійснював упродовж 13 років.

Із Протасюком не було проблем, екстремальних ситуацій він не створював, був дисциплінованим, відповідальним і витриманим. Тиснути на нього під час польоту була марна справа. Протасюк виховував чотирьох дітей.

Пілот Ту-154 Бартош Стролінський, який разом із Протасюком та з прем’єром Туска 7 квітня 2010 року літав до Смоленська, заявив, що Протасюк без проблем посадив літак на аеродромі «Смоленськ-Північний».

Зауважу, Протасюк мав допуск на всі погодні мінімуми посадки літака, включаючи і нульову видимість.

Усі інші члени екіпажу теж мали необхідний досвід для таких польотів і перевезення VIP-державних персон. Це був елітний підрозділ ВПС Польщі. Екіпаж був сформований з найкращих пілотів.

Посадка Ту-154 на симулятрі

У вересні 2010 року в Національному Київському авіаційному університеті українські пілоти провели експеримент: на симуляторі польоту Ту-154 посадили літак в аналогічних погодних умовах (покладаючись на покази бортового обладнання), які були на аеродромі «Смоленськ-Північний» на момент катастрофи 10 квітня 2010 року. За результатами експерименту, екіпаж літака побачив землю на висоті близько 50 метрів. Крім цього, на симуляторі пілоти спробували посадити літак при нульовій видимості. Їм i це вдалося.

Командир екіпажу під час симуляції польоту, інструктор Анатолій Петров наголосив, що при нульовій видимості саджати літак дуже ризиковано. Тому таку посадку варто робити лише за умов, коли немає запасного аеродрому, закінчилося пальне або при терміновій аварійній посадці.

Висновок експертів: якби група керівників польотів аеропорту “Смоленськ-Північний” Плюснін і Риженко не ввели в оману екіпаж Ту-154 при посадці, а вивели його точно на посадкову смугу по курсу і глісаді, то командир літака Протасюк (з його рівнем підготовки і допуском посадки повітряних суден) посадив би літак при зазначених погодних умовах в Смоленську.

У січні 2011 року польські експерти заявили, що командир літака Леха Качинського не мав наміру “будь-якою ціною” посадити Ту-154 на смоленському аеродромі, як це стверджували окремі російські політики і ЗМІ.

Такий висновок спеціалісти зробили після власної розшифровки розмов у кабіні пілотів літака. Поляки стверджують, що командир екіпажу Аркадіуш Протасюк об’явив про “відхід на друге коло” відразу після того, як літак пройшов висоту прийняття рішення — 100 метрів. І як зазначається в польських зауваженнях до підготовленого Росією звіту про причини авіакатастрофи, другий пілот це підтвердив, що чути на аудіозаписах їх розмови.

За запевненнями заступника голови польської комісії, яка розслідувала причини катастрофи Ту-154М, Мирослава Гроховського, Польща передала Росії дані про ці слова командира екіпажу (транскрипцію розмов) для включення їх у кінцевий звіт комісії МАК, але російська сторона цинічно проігнорувала письмові зауваження експертів Польщі.

Про вибух на польському літаку Ту-154, що призвело до його розвалу ще до зіткнення з землею, читайте у моїй публікації на сайті «Українського репортера» під заголовком “Літак з президентом Польщі Качинським був підірваний термобаричним зарядом. Тих, хто вижив — пристрелили”:

Щодо застосування ФСБ РФ нетрадиційних методів біоенергетичного впливу (за допомогою своїх екстрасенсів і різних чаклунів) на братів Качинських і їх матір та наслідки цього впливу, ви можете прочитати у моїй статі “Подробиці ліквідації президента Польщі Качинського під кодовою назвою “ІС” на сайті “Українського репортера” (див. тут):

Єдине прохання, прочитане у зазначеній статті — візьміть лише до відому. Не звертайтесь до різного роду так званих “екстрасенсів” і “магів” і ніколи не пробуйте використовувати їх “чорні методи” впливу на людей. Вони можуть бути дуже небезпечними для вашого здоров’я і життя. Бережи вас Бог!

***
Який можна зробити узагальнений висновок, з урахування опублікованих мною матеріалів і тих гострих стосунків, які були між Качинським і Путіним, якого останній вважав ворогом Росії?

Свій висновок я зробив менш ніж за добу до Смоленської трагедії, організованої терористом Путіним — 9 квітня 2010 року під час зустрічі зі своїми друзями в київській кав’ярні, який опублікований у книзі “Літак для президента” (2012).

Наведу декілька речень з книги: “Запланований на ранок 10 квітня 2010 року реквієм-пам’яті з участю і виступом президента Польщі Качинського в Катині не відбудеться. Він не може відбутися ні за якої погоди і умов! Якщо буде потрібно, зроблять штучний туман, випадково пошкодять посадкову смугу, виведуть з ладу апаратуру, що контролює посадку літака… Дай Боже, щоб літак взагалі приземлився… Завтра переконаєтесь самі, що Качинський не приземлиться в Смоленську. І все буде виглядати природно, а винуватою у всьому буде матінка-природа, у якої, як співається в пісні: “не має поганої погоди”. Таким способом Кремль продемонструє, що Качинський небажаний гість в Росії…”

Світла і вічна пам’ять польським військовополоненим, безвинно розстріляних сталінським більшовицьким режимом СРСР 80 років тому і польській делегації на чолі з президентом Лехом Качинським, вбитої терористичним актом 10 років назад путінським фашистським режимом імперської Росії…

Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО, Герой України, генерал-лейтенант СБУ, почесний голова Спілки офіцерів України

(Далі буде)

Частина 1.

• “Злочини без покарання: від Катинської трагедії до Смоленської авіакатастрофи. Розслідування Григорія Омельченка”

Частина 2.

• Путінський план знищення польського президента Качинського. Розслідування Григорія Омельченка

Частина 3.

• Подробиці ліквідації президента Польщі Качинського під кодовою назвою “ІС”. Розслідування Григорія Омельченка

Частина 4.

• Літак з президентом Польщі Качинським був підірваний термобаричним зарядом. Тих, хто вижив — пристрелили. Розслідування Григорія Омельченка (+відео)

Частина 5 (ця публікація).

• “М’які варіанти” терориста Путіна, що вели до загибелі літака з президентом Польщі Качинським. Розслідування Григорія Омельченка (+відео)

Частина 6.

• Григорій Омельченко: “Я звинувачую Путіна в організації теракту проти президента Польщі Качинського” (+відео)

Сообщение “М’які варіанти” терориста Путіна, що вели до загибелі літака з президентом Польщі Качинським. Розслідування Григорія Омельченка (+відео) появились сначала на Український репортер.