Обвинувальний акт скерували до суду, повідомляє ДБР.

За даними слідства, офіцер систематично знущався з підлеглих та застосовував до них жорстоке насильство. Протиправні дії розпочалися після того, як двоє військовослужбовців записали на мобільний телефон розмову з командиром, під час якої той погрожував їм розстрілом у разі відмови виконувати його вказівки. Згодом один із солдатів оприлюднив цей запис у соціальній мережі.

Після публікації відео заступник командира батальйону почав цілеспрямовано переслідувати авторів запису. Щоб змусити їх видалити відео та публічно вибачитися, він вишикував двох потерпілих, дістав табельний пістолет і здійснив п’ять пострілів — під ноги та над головами військових, імітуючи розстріл.

Після цього офіцер жорстоко побив солдатів військовим шоломом, завдаючи ударів по голові та тулубу. Внаслідок побиття в одного з потерпілих розірвався меніск, а сам шолом деформувався.

Оскільки відео з мережі не видалили, обвинувачений ще більше загострив тиск. Він наказав принести автомат, розстріляв мобільний телефон, а згодом прицільно вистрілив у стопу одного з потерпілих. Після цього офіцер дав вказівку оформити поранення як нібито самоскалічення.

Крім того, слідство встановило ще один епізод насильства. Маючи робочий конфлікт з іншим заступником командира батальйону, перед службовою нарадою обвинувачений вдарив його в голову, спричинивши тілесні ушкодження.

Офіцеру інкримінують катування, порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями та перевищення влади військовою службовою особою. Йому загрожує до 12 років позбавлення волі.

Наразі обвинувачений перебуває під вартою у слідчому ізоляторі.

Фото ДБР.

Сообщение Садизм: заступник комбата погрожував розстріляти підлеглих воїнів (+відео) появились сначала на Український репортер.

Організаторами виступили Київська організація Національної спілки журналістів України, національне інформаційне агентство «Укрінформ».

Київська спілка журналістів є ініціатором видання книги, а латвійські союзники фінансово посприяли виходу у світ, це зокрема було зроблено за підтримки Оргської крайової думи Латвії.

На презентацію завітав Надзвичайний і Повноважний Посол Латвії в Україні Андрейс Пілдеговичс. «Ця книжка є моторошною розповіддю автора про пекло, яке він пережив у російському полоні». Дипломат висловив сподівання, що видання стане своєрідним каталізатором міжнародної співпраці для допомоги Україні.

Голова Київської організації НСЖУ Михайло Сорока звернув увагу на те, що видання має глибокий символізм і значну документальну цінність.

«Остання літера «z» в назві книги має кривавий відблиск. Це пов’язано з тим, що загарбники перетворили її в Україні на свій символ, і він асоціюється для кожного з нас із руїнами, смертями, бідою та горем, які прийшли на нашу землю», – сказав у виступі Михайло Сорока. Він назвав видання унікальним, адже це свідчення не просто стороннього спостерігача, не просто емоції, це – документ часу, який здіймає «вибухову хвилю»; книга має стати надбанням світу, показуючи, якою є росія. «Jingle bellZ» також є потужним доказом для Міжнародного кримінального суду.

Добре, що міжнародні прокурори вже спілкувалися з Олексієм Анулею, він дав покази про тортури та катування в полоні.

Заступниця голови Київської організації НСЖУ Алла Малієнко переконана, що книга є документальним свідченням воєнних злочинів та прикладом незламності.

«Сьогодні ця книжка і презентація – це зустріч із живим свідком воєнних злочинів, людиною, яка зберегла силу духу там, де багато хто б не витримав… це документалістика, волання до світу, прохання, свідчення і водночас заклик: не відвертайтеся, не мовчіть, боротьба продовжується», – промовила Алла Миколаївна.

Під час презентації Олексію Анулі вручили відзнаку Київської організації Національної спілки журналістів України «Незламні» – за мужність, силу духу та відданість принципам свободи слова і демократії.

Коли Олексій розповідав про пережите в російських катівнях, то, мабуть, багато хто з присутніх думав: як може людина витримати такі звірства рашистів, звідкіля беруться сили… Автор вголос «гортав» сторінки полону, називаючи методи катування сатанинськими. Рашисти застосовували проти українця весь інструментарій знущань зі свого диявольського арсеналу: морили голодом, холодом, позбавляли сну. Кожної ночі змушували полоненого присідати від 50 до 3,5 тисячі разів. І безкінечні побиття.

У цій книзі, як сказав Олексій, є дві сюжетні лінії. Одна з них – полон і все, що з цим зв’язано, а інша – спогади, розмірковування про батьків, про те, наскільки вирішальними можуть стати для життя людини поради батька. Сказав, що колишні батьківські настанови допомагали йому виживати в російських казаметах.

«Я занурився повністю в усі ці спогади і мені це дало змогу створити не просто книгу про особистий героїзм, а книгу-сповідь. Вона про людей моїми очима, не тільки про мене… це ті етапи, які назавжди відклалися у мене в пам’яті, і у мене відчуття, що я людина, яку відпустили на Геловін, між мертвими і живими, і в мене є змога дуже швидко роздати не цукерки, а інформацію, і бути голосом тих, хто, на жаль, вже не скаже», – розповів Ануля.

Він запам’ятав імена українців, які були поруч з ним в полоні, про них також йдеться у книзі. Із сумом пише про тих, хто залишився в садистських казематах назавжди, хто не вижив… Олексію вдалося дізнатися й імена російських катів – і вони мають бути покарані.

Російську агресію проти України Олексій називає «війною цивілізацій з варварством». Він сподівається, що книгу буде перекладено англійською, німецькою, польською, іспанською та французькою мовами.

Світлана Фросевич, Леонід Фросевич

Фото «Українського репотера»

Сообщение Колишній військовополонений Олексій Ануля презентував книгу про десять місяців перебування в російському полоні появились сначала на Український репортер.

Клопітка робота над поверненням українців додому триває, але водночас уже важливо готувати правове підґрунтя для подальшого покарання російських злочинців.

Українські спецоргани продовжують роботу з фіксації воєнних злочинів, скоєних російськими військовими та їхніми поплічниками на території України. Зокрема, Служба безпеки України встановлює всіх осіб, причетних до злочинів проти мирного населення, руйнування цивільної інфраструктури та порушення законів і звичаїв війни. Зібрані докази передаються до національних та міжнародних судових інстанцій, включно з Міжнародним кримінальним судом. Така робота спрямована не лише на відновлення справедливості, а й на притягнення кожного воєнного злочинця до відповідальності.

У співпраці зі Службою Безпеки України, Molfar Intelligence Institute розпочали роботу над ідентифікацією причетних до утримування та катування українських полонених у вʼязницях РФ та на окупованих територіях. У цій статті ми публікуємо інформацію, що розкриє персоналії декількох тюремників. А переглянути детальнішу інформацію про них ви можете у новому реєстрі від MІІ.

144-х працівників з місць утримань українців вдалося ідентифікувати OSINT-аналітикам Molfar Intelligence Institute, отримавши імена від українських спецслужб.

Тюремники, котрі стали обʼєктом дослідження, це працівники:
— колонії №36 у місті Суходільськ (окупована Луганщина);
— виправна колонія (ВК) № 38 у місті Свердловськ (Довжанськ), (окупована Луганщина)
— Калінінська ВК № 27 у місті Горлівка (окупована Донеччина);
— ГБУ “Донецький Слідчий Ізолятор ГСІН МЮ ДНР”, в окупованому Донецьку;
— ВК № 2 в смт Донське, Тульська обл., рф;
— ФКУ “Слідчий ізолятор №2”, м. Старий Оскіл, Бєлгородська обл., рф;
— ФКУ “Слідчий ізолятор №2”, м. Таганрог, Ростовська обл., рф
І найбільше ідентифікованих саме з останньої.

Тетяна Катриченко, виконавча директорка Медійної ініціативи за права людини (МІПЛ) пише:
“ … одне з найбільш для українців жорстоких місць утримання на території РФ. Його називають пеклом на землі. Зокрема, у Таганрозі тримають азовців з Азовсталі. Звільнені розповідають про страшні тортури. Там усі, з кого хочуть зробити злочинців, зізнаються у злочинах – оговорюють себе. Потім їх переводять у Ростов та судять”.

Вікторію Рощину, українську журналістку, росіяни утримували у Таганрозькому СІЗО. Її тіло окупанти українській стороні у лютому 2025 року, тоді як . У документальному фільмі-розслідуванні про Вікторію Рощину (авторства Слідства info, Ґратів, Суспільного та журналістів проєкту “Репортери без кордонів”), Інга Чекінда, морська піхотиниця, колишня полонена, про жорстокі катування в Таганрозькому СІЗО щодо жінок.

Зараз на території Росії тюремники, котрі жорсткого поводяться з полоненими українцями, почуваються у безпеці. Ми ж переконані, що кожен із них повинен понести відповідальність, і віримо, що вони не зможуть утекти від цивілізованого правосуддя, ховаючись за товстими стінами СІЗО, змінюючи прізвища чи прикриваючись інтересом до історії українського націоналізму. І саме з цією метою Molfar Intelligence Institute публікує цей деанон.

Прихильники Ярмака, зрадники з Луганщини та заступник начальника СІЗО на KIA. Хто вони — тюремники, що катують українців?

На закритій від очей правозахисників території росіяни знущаються й катують українських полонених. Щодня тюремники приходять на свою зміну, перевдягаються в робу, вітаються з колегами, перемовляються про ціни на комуналку чи вартість кави, а потім йдуть виконувати свої посадові обовʼязки, поміж цим катуючи українських полонених. Після закінчення зміни вони так само спокійно перевдягнуться у буденний одяг, сядуть у свою автівку й поїдуть до родини, у затишну квартиру по вулиці Морозова, Пушкіна, Ватутіна. І наступного дня знову повторять свою рутину.

Це Мірчєв Денис Юліанович (Юліанов) (рос. — Мирчев Денис Юлианович / Юлианов), прапорщик внутрішньої служби, котрий працює у Федеральній казенній установі (ФКУ) “Слідчий ізолятор №2” міста Старий Оскіл, що на Бєлгородщині. Мірчєв, згідно зі словами колишніх українських полонених, в цьому СІЗО проводив обшуки в бранців. За його номером мобільного — +79040824610 — отримуємо низку електронних адрес та покликань на соцмережі: mirchev.denis@mail.ru, mirchevff.den@yandex.ru, no79040824610@email.not
Вочевидь, у 2014 році Мірчєв був прихильником українського виконавця Yarmak, адже у його , крім інформації про те, що він продавав цеглу (де, до речі, вказав свій номер мобільного), були декілька відповідей на твіти українського музиканта — Мірчєв не міг змиритися із громадянською позицією Олександра Ярмака.

Цікаво, що затвівтив би Мірчєв зараз, зважаючи на те, що Олександр Ярмак наразі командує бойовим технологічним підрозділом Darknode, що входить до складу 412 го полку Nemesis Сил безпілотних систем ЗСУ.

Разом із тим, видається, Мірчєв небайдужий до теми українського націоналізму. За номером телефону Дениса Юліанова зареєстровані декілька електронних пошт: denis-bandera@rambler.ru, ukraina-ounupa@rambler.ru. А його імовірна сторінка VK у 2011 році була присвячена темі історії українського націоналізму.

Якщо переглянути останній цифровий слід Мірчєва, стає зрозуміло, що мав “борги на мільйон рублів”. Тому Денис Юліанов звернувся до юристів, щоб ті допомогли визнати його банкрутом, щоб усі його борги списати.

Тепер прапорщик внутрішньої служби Мірчєв не хвилюється через колекторів.

Стержанов Віталій Анатолійович має паспорт громадянина України — ЕМ796240.

Він живе та працює в місті Свердловськ (Довжанськ — українська офіційна назва), на окупованій росіянами Луганщині. Стержанов  працює у відділі режиму та охорони у Свердловській виправній колонії № 38. Навчався в Чернігівському юридичному коледжі Державної пенітенціарної служби України.

Починаючи з квітня 2023 року Віталій керівника федеральної казенної установи “Виправна колонія №5 Управління Федеральної служби виконання покарань Росії по Луганській Народній Республіці” (рос. — ). У березні 2024 року Старжанову генпрокуратура України о у зраді — “у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 Кримінального кодексу України”, — йдеться у тексті підозри.
З 2011 року Віталій одружений з Оленою , яка до заміжжя жила в Чернігові.

Фото від 2011 року з весілля Віталія Стержанова з дружиною Оленою.

Подружжя Стержанових виховують двох дітей: сина Вадима, який у липні 2023 року закінчив школу, та доньку Юлію, яка, згідно з її , цікавиться сучасними танцями та волонтерською діяльністю невизнаної “лнр”.

Мати Стержанова, Світлана, активно підтримувала збройні формування так званого “лнр”, а брат — Дмитро — повномасштабне російське вторгнення.

Відомі адреси: Луганська обл., Краснодонський район, Новоганнівка, вул. Ювілейна, буд. 25; Луганська область, Суходільськ, вул. Комарова, буд. 29, кв. 67.

Дані про родичів:

– Стержанова Олена Володимирівна (25.08.1982, +380668021186, ІПН (ua): 3018715181, паспорт (ua): НМ229785) – дружина, згідно з інсайдом, до одруження проживала у Чернігові;
– Стержанов Вадим Віталійович (08.03.2006 ) – син, у липні 2023 закінчив школу;
– Стержанова Юлія Віталіївна – донька;
– Стержанов Анатолій Володимирович (10.09.1960, ІПН (ua): 2216800077, паспорт (ua): ЕК810732) – батько;
– Стержанова Світлана Вікторівна (30.09.1963, , , ІПН (ua): 2328306029, паспорт (ua): ЕМ225488) – мати, збройні формування так званого “лнр”;
– Стержанов Дмитро Анатолійович (29.03.1990, , +380509288923, ІПН (ua): 3296005494, паспорт (ua): ЕН498623) – брат, має Андрія.

А це — Глейзер Олексій Леонідович (рос.— Глейзер Алексей Леонидович) — ФКУ “Слідчий ізолятор №2”. Має звання підполковника внутрішньої служби. На 2016 у ФКУ “Слідчий ізолятор №2”. А вже до 25 жовтня 2018 року став керівником  ФКУ “Слідчий ізолятор №1” у м. Ростов-на-Дону.

Відомо, що Олексій був двічі у шлюбі. З першою дружиною — Сініцькою Оленою Миколаївною (рос. — Синицкая Елена Николаевна, 17.09.1973 р.н.) — шлюбі були, мають спільну дитину. Друга дружина — Марина Василівна (рос. — Глейзер (Кузнецова) Марина Васильевна 05.06.1971 р.н.) — теж працює в СІЗО.

Глайзер Марина — дружина Олексія.

Згідно з за місцем проживання, Глейзер Олексій живе у місті Таганрог, в будинку 21/1 по вулиці Котлостроітєльна (рос. — Котлостроительная) у квартирі № 62. Дружина Марина ж була у 2018 році за адресою: Ростовська область, гм Таганрог, вул. Чехова, б. 339/6, кв. 75.

Будинок за адресою, де живе Глейзер: Таганрог, будинок 21/1, вулиця Котлостроітєльна

У 2016 році Глейзер задекларував квартиру площею 30,2 кв. м, а також свою автівку — авто Kia Rio (номер: , VIN: Z94CB41AADR129738). В декларацію також вніс інформацію про річний дохід — 930.3 тис. рублів.

Згідно з інсайдом, у 2018 на Олексія було відкрите виконавче провадження щодо заборгованості у розмірі rub 3k. У телефонній книзі як “Алексей Леонидович Сизо Глейзер”, а також як “Глейзер Подполковник”.

ПІБ: Глейзер О.Л.
Дата народження: 03.05.1971
Номери телефону: +79185773574, +79044475156
Паспорт: 6016953940
ІПН: 615423155159
СНІОР (СНИЛС): 13494875097

Відомі адреси: Луганська обл., Краснодонський район, Новоганнівка, вул. Ювілейна, буд. 25;
Луганська область, Суходільськ, вул. Комарова, буд. 29, кв. 67.
ПІБ: Глейзер М.В.
Дата народження: 05.06.1971
Номер телефону: +79085018849
Паспорт: 6001948085
ІПН: 615415036503
СНІОР (СНИЛС): 13494875198

Відомі адреси: Ростовська область, м. Таганрог, вул. Чехова, б. 339/6, кв. 75

Вся інформація про 144-ох ідентифікованих російських тюремників в одну публікацію не вміститься. Саме тому Molfar Intelligence Institute структурував дані в новий реєстр — «Російські тюремники, що утримують українських полонених».

Скільки наразі українців ще залишається у полоні у РФ — конкретної цифри немає. Видання, посилаючись на твердження заступниці керівника ОП з питань внутрішньо переміщених осіб, дітей та гуманітарних питань, Ірини Верещук, називає число у 8 000 полонених (станом на дату проведення пресконференції, 1 травня 2025 року). А 21 березня 2025 року президент Володимир Зеленський оголосив, що з початку повномасштабного вторгнення Україна повернула з російського полону 4 306 військовополонених, .

Але кожен день у полоні для українця — це тортури. Росіяни повинні розуміти, що вони понесуть відповідальність за злочини перед людством. І їх не захистять посади, зміни прізвищ чи перереєстрація адрес проживання.

У Центрі протидії дезінформації наголошують, що росія використовує полонених як інструмент пропаганди. За даними Центру та Сил оборони України, відповідальні за інформаційну операцію РФ готують серію фото та інтерв’ю із захисниками “Азовсталі”, які можуть висуватися для дискредитації керівництва України. За словами джерел, ці матеріали створюються під тиском і з порушенням гарантованих норм — військовополонених змушують давати звернення та брати участь у постановчих зйомках, що підриває їхні права та гідність. Таке використання полонених є прямим порушенням основних принципів 13 та 14 статей Женевської конвенції, які вимагають гуманного ставлення до військовополонених і забороняють їхнє використання в політичних або пропагандистських цілях. Крім того, у минулому Кремль уже вдавався до фейкових «звернень» нібито від ув’язнених, щоб дискредитувати процес обміну та звинуватити українську сторону в зриві домовленостей.

Це частина ширшої інформаційної кампанії Москви, мета якої — дестабілізація внутрішньої ситуації в Україні та створення розколу в суспільній підтримці обмінів “всіх на всіх”. Окремі наративи спеціально адаптуються під західну аудиторію, щоб посіяти сумніви у міжнародних партнерів і послабити зовнішню підтримку України. Тому слід посилити контроль за дотриманням норм міжнародного гуманітарного права та відстежувати випадки примусового використання полонених у пропаганді. Зловживання людською гідністю у політичних цілях має отримати жорстку міжнародну реакцію.

Інф. molfar.institute

Сообщение Ідентифіковано 144 тюремники, які катують українських полонених появились сначала на Український репортер.

Про це повідомляє Нацполіція.

“У період керівництва підозрюваного в СІЗО №2 м. Таганрог Ростовської області була організована система репресивного поводження із незаконно утримуваними громадянами України, зокрема цивільними особами. Серед потерпілих — відома українська журналістка (Вікторія Рощина), затримана російськими військовими на тимчасово окупованій території Запорізької області та етапована до цього ізолятора”.

У поліції зазначили, що в СІЗО журналістка зазнала системних катувань, принижень, погроз, жорстких обмежень у доступі до медичної допомоги, питної води та їжі, а також була позбавлена можливості спати чи сидіти вдень. Окрім цього, до Рощиної застосовувалися фізичні покарання та психологічний тиск із вимогою співпраці з адміністрацією установи.

Слідчі задокументували обставини злочину, зібрали свідчення свідків, відновили хронологію незаконного переміщення та утримання потерпілої, а також зафіксували порушення міжнародного гуманітарного права.

Дії фігуранта кваліфіковано як воєнний злочин відповідно до міжнародних стандартів.

Розслідування довело, що ці злочини були організовані умисно: начальник СІЗО особисто віддавав накази підлеглим щодо застосування фізичного та морального тиску на журналістку.

“Усвідомлюючи її цивільний статус і захист, гарантований міжнародним гуманітарним правом, він свідомо порушив норми Женевської конвенції та інших міжнародних договорів”, – зазначили у поліції.

Досудове розслідування триває. Поліція встановлює інших причетних до воєнних злочинів проти українських полонених.

У березні 2022 року Рощину захопили російські окупанти і 10 днів утримували в Бердянську.

У 2022 році Рощина написала для УП низку репортажів з тимчасово окупованих територій. Зокрема, про те, чим живе окупований Крим у війну, як на окупованій Донеччині проходив псевдореферендум, та показала фоторепортаж зі зруйнованого Маріуполя.

Для того, щоб потрапити на окуповану територію, Рощина вирушила з України до Польщі 25 липня. Вона планувала через росію дібратися на окупований схід України через 3 дні.

Рощина зникла 3 серпня 2023 року на окупованій росією території, звідки вона робила репортаж.

У травні 2024 року росія вперше визнала, що затримала Рощину. Міністерство оборони рф надіслало листа з підтвердженням її батькові, Володимиру Рощину.

Президент Володимир Зеленський 2 серпня нагородив Вікторію Рощину орденом Свободи.

Сообщение Журналістку Рощину особисто наказував катувати ексначальник СІЗО Таганрога появились сначала на Український репортер.

Про це йдеться у розслідуванні «Схем».

Цим лікарем виявився 34-річний Ілля Сорокін, який щонайменше з 2018 року працював у медчастині колонії №10. Наприкінці 2024 року він пішов служити і взяв позивний «Доктор». Українські полонені між собою прозвали Сорокіна «доктором Зло».

Так, «Схеми» отримали дані про 177 українських військовополонених, які повернулися з мордовської колонії. Журналісти поспілкувалися з декількома колишніми бранцями, які розповіли про Сорокіна. За їх словами, той який знущався над ними і не надавав належну медичну допомогу.

Зокрема, офіцер 36 окремої бригади морської піхоти Павло Афісо розповів, що Сорокін регулярно застосовував електрошокер, змушуючи повзти або стрибати, викрикувати тексти російських пісень.

Інший морпіх із 36 бригади, Олександр Савов, також розповів, як над ним знущався «доктор Зло».

«Мене зупиняє, бачу, в білому халаті стоїть. Думаю, ну, лікар, щось зараз скаже. А я їм говорив, що в мене були підозри на туберкульоз, думав, може десь мене окремо будуть лікувати. А він мені: “Що треба кричати?”. Я ж не знаю, ми тільки перший раз там — і шокером мене, раз. Я мовчу. Знову до мене з шокером. Потом каже: “Кричи давай — і матом на мене — п***р”. Вибачаюся. А що ж, кажу, кричати треба? “Слава російській медицине”. І знову шокером. Я дивлюсь, ніби в халаті, ніби лікар, а такий жорстокий», — розповів колишній полонений.

Журналісти «Схем» навіть зв’язались із Сорокіним. На запитання про знущання над українськими полоненими він відповів: «Такого бути не може. Я там не працюю».

Сообщение “Доктора Зло”. Журналісти ідентифікували лікаря у мордовській колонії, який катував українських полонених появились сначала на Український репортер.

За словами Сухляка, деталі поховання оголосять згодом.

«Війна з клятим окупантом забирає життя і здоров’я захисників… Світла пам’ять і щирі співчуття близьким Сергія», — заявив міський голова Здолбунова.

Наприкінці травня Сухляк писав, що Добровольському було 43 роки. Захисника вважали зниклим безвісти з 2023 року, проте його звільнили з російської неволі наприкінці травня під час обміну «тисяча на тисячу».

Здолбунівська міська рада повідомляла у Facebook декілька днів тому, що захисника зустрічали вдома короваєм. Тоді його вперше після полону обійняла мама.

20, 19, 14, 12, 10 і 9 червня Україна і країна-агресор також проводили обміни військовополоненими. В Україну повернулися тяжкохворі та поранені захисники, військовослужбовці віком до 25 років, а також захисники, які вважалися зниклими безвісти.

Представник ГУР і заступник голови Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Андрій Юсов повідомляв, що кількість людей, повернутих із російських катівень, не розкривається, оскільки будь-які коментарі впливають на процес.

Сообщение У Рівненській області помер військовий Сергій Добровольський, який нещодавно повернувся з російського полону появились сначала на Український репортер.

Відповідне фото показало видання Clash Report.

«Після обміну український військовополонений показав своє тіло, вкрите численними каліцтвами, з випаленим написом «Слава росії»», – йдеться у підписі до фото.

Нагадаємо, сьогодні, 9 червня, розпочався обмін полоненими, який триватиме в декілька етапів ще найближчими днями. Україна розраховує, що будуть повністю реалізовані домовленості щодо гуманітарних питань, досягнуті в межах зустрічі в Стамбулі.

Як повідомлялося, українці віком до 25 років повернулися з російського полону. Переважна більшість із повернутих перебувала у неволі з 2022 року. Усі визволені – представники рядового та сержантського складу.

Також 23, 24 та 25 травня Україна провела масштабний обмін полоненими «1000 на 1000». Проте командир «Азова», полковник Денис Редіс Прокопенко обурився через обмін полоненими. Він зауважив, що в рамках обміну «1000 на 1000» додому не повернувся жоден військовослужбовець 12-ї бригади «Азов» «зате повернувся покидьок, який просив ножа у вертухаїв, щоб різати наших бійців». Редіс закликав владу шукати шляхи, які допомогли б звільнити «азовців».

Сообщение Звірства окупантів: звільнений з полону воїн показав жахливі сліди катувань появились сначала на Український репортер.

Про це повідомляє “Українська правда”.

За словами начальника Департаменту війни Офісу генпрокурора Юрія Бєлоусова, на тілі Рощиної виявили численні ознаки катування та жорстокого поводження, зокрема садна та крововиливи на різних частинах тіла, зламане ребро. Також експерти побачили можливі ознаки застосування електроструму.

“Тілесні ушкодження були спричинені за життя. Тому висока ймовірність, що до неї (Вікторії Рощиної, – ред.) застосовувалось катування”, – заявив Бєлоусов.

Слідча група, яка проводить розслідування, підтвердила нашому проєкту, що тіло привезли в Україну з ознаками розтину, який робили на території росії. Також проєкту “Вікторія” від своїх співрозмовників в силових відомствах вдалося дізнатися, що деякі внутрішні органи були відсутні. Зокрема головний мозок, очні яблука, а також частина трахеї.

Міжнародний експерт-патологоанатом, з яким спілкувалися журналісти, вважає, що відсутність цих органів може свідчити, що росіяни намагалися приховати, що смерть настала внаслідок задушення.

Під час обміну 14 лютого 2025 року Україна повернула тіла 757 загиблих захисників. Серед них було і тіло під номером 757 з помітками “невстановлена особа чоловічої статі” і “СПАС”.

Однак під час першого огляду патологоанатоми встановили, що це тіло жінки. А експертиза, яку провели слідчі Офісу генпрокурора, виявила збіг на 99% з ДНК журналістки Вікторії Рощиної.

Абревіатура СПАС може вказувати на “офіційну причину смерті”, встановлену російською стороною, і означає “суммарное поражение артерий сердца” (з російської – сумарне ураження артерій серця).

Раніше в Офісі генпрокурора повідомили, що через стан тіла і його муміфікацію судово-медична експертиза не змогла встановити причини смерті журналістки Рощиної.

Вікторія Рощина зникла 3 серпня 2023 року на окупованій росією території, звідки вона робила репортаж.

У травні 2024 року росія вперше визнала, що затримала Рощину. Міністерство оборони рф надіслало листа з підтвердженням її батькові, Володимиру Рощину.

10 жовтня 2024 року керівник пресслужби координаційного штабу Петро Яценко в телемарафоні повідомив, що у російському ув’язненні загинула позаштатна авторка “Української правди” Вікторія Рощина. У ГУР зазначили, що журналістку мали повернути в Україну в результаті обміну.

11 жовтня 2024 року Офіс генпрокурора повідомив, що кримінальне провадження, відкрите за фактом зникнення Рощиної, докваліфікували як воєнний злочин поєднаний з умисним вбивством.

Розслідувачі видання “Слідство.Інфо” з’ясували, що Рощину жорстоко катували у російському полоні: на її тілі були ножові поранення, її били струмом, а співробітники російської колонії ховали її від перевірок

Сообщение Журналістку Вікторію Рощину жорстоко катували в полоні. Тіло повернули без мозку, очей… появились сначала на Український репортер.

Про це заявив заступник міністра внутрішніх справ України Леонід Тимченко в інтерв’ю «Цензор. НЕТ».

За його словами, особу Рощиної вже ідентифікували за допомогою ДНК-експертизи. Раніше журналісти дізналися, що спочатку Рощину утримували в Енергодарі, а згодом – у Мелітополі.

Співкамерниця Вікторії розповідала, що на тілі журналістки було декілька рубців – на руках і ногах, а також ножові поранення. Вона сама їй говорила, що її катували струмом, після чого вона «була вся синя». Згодом Вікторія Рощина почала худнути: через відмову від їжі вона важила до 30 кілограмів.

Нагадаємо, 10 жовтня цього року офіційно стало відомо про смерть журналістки Вікторії Рощиної в російському полоні.

Рощина перебувала на фронті від початку повномасштабного вторгнення. 16 березня 2022 року стало відомо про затримання журналістки. Її утримували представники російської Федеральної служби безпеки. Тоді вона перебувала в окупованому Бердянську. 22 березня російські військові звільнили Рощину з полону, змусивши записати відео із запереченням претензій до спецслужб рф.

Згодом Вікторія Рощина зникла безвісти 3 серпня 2023 року під час поїздки на окуповані росією території. 27 липня 2023 року Рощина вирушила з України до Польщі й мала дістатися окупованих територій на сході України (через росію) за три дні.

Востаннє рідні розмовляли з нею 3 серпня, журналістка повідомила, що пройшла кілька днів прикордонних перевірок, але не сказала, де саме перебуває. Спершу заяву про її зникнення подали українським правоохоронним органам 12 серпня 2023 року. Також родина зареєструвала офіційну справу про зникнення в СБУ, Міністерстві реінтеграції та в Офісі омбудсмена 21 вересня.

Пізніше росія визнала, що затримала Вікторію Рощину, яка зникла 3 серпня 2023 року на тимчасово окупованій території. Вікторія перебувала на російській території. Відповідного листа, датованим 17 квітня, від міністерства оборони рф отримав батько журналістки Володимир Рощин. Раніше родичі Вікторії подавали запит до окупаційної прокуратури Маріуполя.

Як повідомлялося, Європейський Союз виступив із заявою про те, що шокований новинами про загибель української журналістки Вікторії Рощиної у російському полоні.

рашисти не приховують, що мішенню своїх обстрілів і атак вважають українських журналістів. З початку війни окупанти знищили щонайменше 50 працівників медіа, доля ще кількох залишається невідомою. Про це йшлося на британсько-українському вебінарі, присвяченому річниці російського повномасштабного вторгнення, пише Національна спілка журналістів України.

Сообщение До України повернули тіло журналістки Вікторії Рощиної, яку закатували у ворожому полоні появились сначала на Український репортер.

Про це заявив генеральний прокурор України Андрій Костін.

За його словами, понад 500 потерпілих заявляли про застосування щодо них фізичного насильства під час допитів, зокрема катування електрострумом.

“Кожен, хто був у російському полоні, піддавався жорстокому поводженню або тортурам з боку окупантів”, — сказав Костін.

Генеральний прокурор також зазначив, що росіяни утримують українських військовополонених “у нелюдських умовах”, відмовляють у медичній допомозі та чинять психологічний тиск.

“Навіть за спілкування українською мовою вони зазнають побиття та інших форм фізичного насильства. Є випадки, коли українські бранці, які повернулися з полону, розповідають, що були свідками вбивств інших полонених”, — заявив Костін.

За словами генпрокурора, окупанти створили цілу систему з утримання полонених. Вдалось встановити щонайменше 25 спеціальних об’єктів у 15 регіонах росії, де знущаються з українських військових, додав Костін.

Він також зауважив, що з початку повномасштабного вторгнення правоохоронці зареєстрували понад 450 кримінальних проваджень за фактами жорстокого поводження з військовополоненими.

Як стверджує Костін, за фактами страти 61 українського військовополоненого розслідується 27 кримінальних проваджень, у рамках яких чотири російські військові отримали підозру. До суду скерували обвинувальні акти щодо двох окупантів, наразі вже є один вирок, зазначив генпрокурор.

Раніше пресслужба Координаційного штабу повідомляла, що росія утримує в полоні 403 українські жінки, серед яких багато незаконно утримуваних цивільних.

Також повідомлялося, що Німеччина веде першу справу щодо воєнних злочинів, скоєних в Україні. Ідентифіковано російських військових, причетних до обстрілів Гостомеля. Тоді постраждали цивільні, серед яких були особи з німецьким громадянством.

Сообщение Понад 2200 українських воїнів піддавалися тортурам у полоні окупантів появились сначала на Український репортер.