Про це він сказав в інтерв’ю для United24.

Боєць впевнений, що напис на його тілі випалив хірург у шпиталі Донецька, який робив йому операцію. Переверзєв вперше побачив, що зробили з його тілом, лише через тиждень, коли його перевели до звичайної палати.

«Зі мною були два охоронці. Вони знову прийшли перев’язати мене. Цього моменту я, нарешті, зібрався з силами, щоб підняти голову з подушки і подивитися, що в мене із животом. Я глянув і ахнув. Ось воно, «слава росії» вижене на моїй шкірі», – розповів він.

Переверзєв також відповів на питання, як він відреагував на це звірство. Він сказав окупантам, що перестріляє кожного з них. У відповідь кати нічого йому не говорили, а просто почали лупцювати українського захисника.

«Поки вони перев’язували мене, один тикав пальцем у мої рани. Це було пекельно боляче. Наскільки я розумію, це  було зроблено медичним припікачем, таким, який використовують для зшивання кишок. У них є такі інструменти. Це був хірург, який мене оперував з самого початку”, – додав боєць.

Нагадаємо, що Андрій Переверзєв потрапив у полон в лютому 2024 року, коли перебував на позиції, відбиваючи штурми росіян. Поруч із ним вибухнула граната, завдавши йому поранень.

Згодом його віднесли на російські позиції, де оглянули, але допомогу не надавали.

Коли відбувся обмін полоненими, боєць зізнався, що його катували струмом по відкритих ранах, після чого його відправили до шпиталю, де провели операцію.

Сообщение Андрій Переверзєв, на тілі якого рашисти випалили “слава росії”, розповів про знущання окупантів появились сначала на Український репортер.

Про це пише «Еспресо».

Роман потрапив у полон 19 грудня 2022 року у Серебрянському лісі. Він випадково зайшов на ворожі позиції і потрапив в оточення.

«Побачив від себе зліва ворогів, хотілось обійти, але виявилось, що вони не такі вже й тупі. Почалася стрілянина. Мені просто пощастило, бо я впав, якраз кулемет по мені працював. А коли вже підвівся, то вони вже були біля мене. Притягнули на свої позиції і зняли з мене берці. Якийсь їхній, ймовірно, командир каже: „Ого, які в нього хороші берці, давай їх сюди“. Почали копати ногами і визули. Був якийсь час без взуття, а потім вони принесли якісь старі й порвані капці. Після цього перевезли в Кремінну і закинули в підвал», — згадує боєць.

Саме там його почали жорстоко катувати.

«Спочатку просто били. А потім, уже під вечір зав’язали очі, аби я не бачив нікого, зв’язали руки й почалися справжні тортури. Ніс поламали, ногу битою, яка на ній теж зламалась, упритул прострілювали ногу. Обпалювали тіло, правий бік», — розповідає військовий.

За словами Романа, коли рашисти почули, що він родом із заходу України і з 95-ї бригади, то взагалі оскаженіли і навіть хотіли стратити.

«Зліва ножем різали, проколи були. Два рази витягували на розстріл: ставили на коліна і стріляли над головою. Таким чином вони ще й чинили психологічний тиск. Після цього перевезли ще в інше місце, скинули з КАМАЗа на землю, просто як мішок кинули, а я вже йти самостійно не міг, бо ж нога прострелена і поламана була. Сказали мені: „Повзи“. Я ще трохи повз, вони стріляли там де я повз. Перед самою ямою, в яку мене кинули, вивернули ногу повністю в іншу сторону, в мене був відкритий перелом. Я лежав у цій ямі, і зі мною був ще один наш військовий», — зазначає боєць.

Далі його відправили до медичного батальйону. Роман згадує, що загалом їх було четверо полонених разом. Троє вижило, а четвертому так і не надали медичної допомоги, і він загинув від побоїв і поранень.

«Уже в камері до нас приїжджав російський спецназ, як вони казали — для профілактики, щоб ми там не розслаблялися. Тоді починались крики, моральний тиск створювали. Вже там мене не дуже били, бо я був важкий поранений і фактично не вставав, був лежачий. А з тих, хто був здоровіший, то знущались», — додав Роман.

Наймололодшого сина побачив, коли тому було вже 2 рочки
За час перебування у полоні у Романа народився наймолодший син, якого вирішили назвати на честь тата. Коли військовий потрапив у полон, його дружина була на 5 місяці вагітності.

«Ромчик уже трохи по відеозв’язку звик до тата, тому не боявся. Коли чоловік був у полоні, ми підходили до його фотографії й гладили її. Тому син запам’ятав і при зустрічі поцілував тата і погладив — як на фото. Сидів на колінах, помішував татові каву, разом гралися», — розповіла його дружина Ольга Теренчин в інтерв’ю прикарпатському виданню «Вікна».

Сообщение Різали ножем, обпалювали і викручували кістки: звільнений боєць Роман Теренчин – про жахи полону появились сначала на Український репортер.