Про це пише dailymail.

Рьо Тацукі, яку часто називають «японською Вангою» за її моторошні передбачення, здобула репутацію провидиці після точного пророкування таких подій, як смерть Фредді Мерк’юрі, принцеси Діани, землетрусу в Кобе 2011 року та пандемії Covid-19.

В одному зі своїх графічних романів, заснованому на «пророчих снах», вона передрекла катастрофу, яка має статись 5 липня 2025 року.

Інтерпретації передбачення включають можливий землетрус або цунамі внаслідок розлому між Японією та Філіппінами. Через ці страхи спостерігається різке зниження кількості бронювань квитків до Японії. Наприклад, за даними Bloomberg Intelligence, бронювання з Гонконгу впали на 50% у річному вимірі, а на період кінця червня — початку липня аж на 83%.

Сама Тацукі застерігає від надмірної віри в її бачення і радить людям орієнтуватися на наукові дані. Японська влада також закликає ігнорувати подібні чутки.

«Це стане великою проблемою, якщо чутки в соцмережах зашкодять туризму. Немає жодних підстав для тривоги. Японці залишаються вдома. Закликаю всіх не зважати на ці чутки та приїжджати до Японії», — заявив губернатор префектури Міяґі Йошіхіро Мурай.

Хоча прогнози Тацукі науково не підтверджені, варто зазначити, що Японія дійсно розташована в сейсмічно активному регіоні — на так званому Тихоокеанському «Вогняному кільці». У квітні урядова група прогнозувала, що в разі потужного землетрусу на тихоокеанському узбережжі країни можуть загинути до 298 тисяч осіб.

Тацукі стала відомою 1999 року після публікації книжки «Майбутнє, яке я бачила». У ній вона описала бачення, які згодом, як стверджується, співпали з реальними подіями. Зокрема, вона передбачила:

смерть Фредді Мерк’юрі 24 листопада (точно за 15 років до реального дня смерті);

загибель принцеси Діани в ДТП;

землетрус у Кобе, що стався через 15 днів після одного з її пророчих снів.

Вона вважає, що її пророчі сни з’являються з певною періодичністю, кратною п’яти.

Зазначимо, як і болгарська провидиця Ванга, Тацукі вже стала культовою фігурою, особливо після того, як низка її прогнозів начебто справдилися.

Астрологія, тарологія, нумерологія, ворожіння, віщування, мольфарство, екстрасенсорика не є науками, і передбачення не завжди справджуються на 100%. Інформація досить часто має розважальний характер, тому сприймати її потрібно не серйозно, а лише як імовірність подій, творцем яких може стати кожна людина, якщо матиме сили духу та натхнення змінити своє життя на краще.

Сообщение Японська Ванга передбачила катастрофу. Туристи масово скасовують подорожі появились сначала на Український репортер.

Як повідомляється на сайті Університету, пляшку виявили в 2017 році на пляжі біля скель Хоупвелл-Рокс. Древнє послання знайшла родина Шервух під час відпочинку.

Лист датується 13 квітня 1912 року. Його написала дівчинка на ім’я Матильда Лефевр. Пасажирка з таким ім’ям була на затонулому “Титаніку”. Послання говорить:

Я кидаю цю пляшку в море посеред Атлантики. Ми повинні прибути в Нью-Йорк через кілька днів. Якщо хто-небудь знайде її, повідомте про це родині Лефевів в Левен.

Дівчинка прямувала в Нью-Йорк до батька разом зі своєю мамою і братами та сестрами. Вся сім’я померла в ніч з 14 на 15 квітня.

Нагадаємо, що «Титанік» — найбільше пасажирське судно світу класу «Олімпік» на час своєї побудови. «Титанік» належав англійській компанії White Star Line. Під час першого рейсу 15 квітня 1912 лайнер зіткнувся з айсбергом в Атлантичному океані та затонув. У цій катастрофі загинуло 1517 осіб.

Сообщение Послання з “Титаніка”. Вчені вивчають лист 1912 року появились сначала на Український репортер.

Про це повідомила пресслужба Морської адміністрації.

“Згідно з отриманою інформацією, рятувальна операція членів Volgo Balt 179 триває. 10 членів екіпажу врятовано. Це, зокрема, Юрій Севера, Ігор Хлізнуца, Ігор Чернов, Сергій Гайдай, Денис Морозов, Віталій Соловйов, Віталій Ремішевський, Сергій Дєментьєв, Дмитро Ніколаєнко та Ангеліна Соколова”, – йдеться у повідомленні.

Зазначається, що місцезнаходження старшого помічника капітана Рамзана Болатханова рятувальники встановлюють.

Водночас Морська адміністрація висловила співчуття родинам двох загиблих – капітана Олександра Борисенка та електромеханіка Григорій Лисаченка.

Рятувальна операція триває. Державна служба з питань морського і річкового транспорту України знаходиться на постійному зв’язку з рятувальниками і консулом України в Румунії.

Як повідомляв Укрінформ, ВМС Румунії направили гелікоптер для транспортування постраждалої внаслідок аварії судна в Чорному морі українки Ангеліни Соколової до лікарні

Нагадаємо, в ніч проти 11 березня біля берегів Румунії затонуло судно Volgo Balt 179 із 13 українцями на борту. 10 моряків врятовані, двоє загинули, тривають пошуки одного члена екіпажу.

Сообщение Опублікували прізвища членів екіпажу судна, що затонуло біля берегів Румунії появились сначала на Український репортер.

Про це повідомляє пресслужба відомства.

Виплати родинам загиблих курсантів університету Повітряних сил 19 жовтня здійснили обласні військові комісаріати Сухопутних військ ЗСУ.

Йдеться про одноразову виплату у розмірі 750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (станом на 1 січня 2020-го), це — 1,576 мільйона гривень.

«Родинам екіпажу виплата буде здійснена після остаточного офіційного встановлення обставин та причин авіакатастрофи», — йдеться повідомленні.

У Міноборони додали, що робота з технічного розслідування катастрофи Ан-26 триває.

Нагадаємо, що авіакатастрофа Ан-26 на Харківщині сталася надвечір 25 вересня. З 27 людей на борту (20 курсантів Харківського національного університету Повітряних Сил і семеро офіцерів, ще одного курсанта не допустили до польоту) одразу після аварії вижили двоє.

Один із них (курсант зі Львова) помер у Харківській лікарні невідкладної медичної допомоги, інший (із Харківської області) лікувався у Харківському військовому шпиталі, він отримав незначні травми.

Володимир Зеленський доручив призупинити польоти на всіх Ан-26 в Україні до з’ясування обставин трагедії.

Офіс генпрокурора порушив справу за статтею 416 Кримінального кодексу. Слідство у цій справі проводитиме Державне бюро розслідувань. Воно наразі перевіряє чотири версії того, що сталося. Спеціальна комісія вже виявила грубі порушення в організації та виконанні польотів.

Сообщение Авіакатастрофа під Харковом: родинам загиблих курсантів виплатили компенсації появились сначала на Український репортер.

Інтерв`ю “Українському репортеру”. Фото Олексія ІВАНОВА

– Костянтине Івановичу, чи була необхідною, на вашу думку, евакуація Києва? Може, це помилка – відмова від евакуації?

– У Києві на той час мешкало близько чотирьох мільйонів, вивезти людей було практично неможливо. Нерозвиненими були автошляхи, не вистачало можливостей залізниці. Ну і, скажемо відверто, смертельної загрози не було. На щастя, Київ має річку Дніпро. Це – своєрідна аеродинамічна труба, що “витягнула” з Києва увесь бруд. У Києві утворилися “важкі” місця: біля Московського мосту і Видубицького озера. Словом, у Києві була напружена ситуація, але не смертельна.

– Це правда, що радянський генсек Горбачов лякав першого секретаря української Компартії Щербицького виключенням із партії, якщо той відмовиться провести в Києві першотравневий парад?

– Справді, Володимир Щербицький розповідав про це на засіданні Ради міністрів республіки, казав, що доповів у Москву про екологічну ситуацію в Києві. Мовляв, проводити парад небезпечно для людей, адже радіаційне забруднення перевищувало норми. На що Горбачов відповів: ви сієте паніку, так жити не можна, ви не перебудувалися, ви – панікери. Особисто Щербицький не підтримував Горбачова – такого собі колгоспного діяча, якому сидіти в чиновницькому кабінеті десь у Ставрополі. Але він раптом став керувати державою…

– Як ви думаєте, чи розсекретили всі документи, пов’язані з Чорнобильською аварією?

– Безумовно, що ні. Дуже багато спекуляцій на цьому ґрунті, я дивився неодноразово по українському телебаченню такі програми, соромно слухати. Ну не можна політикам робити свій піар на горі. Це – зрада людей, розумієте?

Леонід ФРОСЕВИЧ

Фото автора, а також архівні фото з відкритих джерел

Інтерв’ю колишнього першого віце-прем’єр-міністра України, екс-голови Державної комісії з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС Костянтина Масика можна подивитися тут:

Відео Ігоря КОЗІЯНЧУКА

Сообщение Після аварії на ЧАЕС вивезти усіх мешканців Києва було практично неможливо – Костянтин Масик (+відео) появились сначала на Український репортер.

Про це повідомляє “Європейська правда“.

Аварія сталася близько 5:30 ранку на швидкісній лінії біля Казаль-Пустерленго (в провінції Лоді).

За попередніми даними обидва загиблих залізничники, повідомляється, що один з них був машиністом. Близько 30 пасажирів отримали незначні травми.

За даними медиків, лише двоє пасажирів отримали травми середньої тяжкості, також постраждав працівник залізниці.

В результаті аварії кілька вагонів перекинулися. Рух поїздів по швидкісній лінії Мілан – Болонья призупинено. Всі поїзди в обох напрямках слідували за звичайною лінії Мілан-П’яченца з затримкою до 60 хвилин.

Причини аварії з’ясовуються. На місці працюють пожежна команда і машини швидкої допомоги.

Сообщение Із рейок зійшов швидкісний потяг в Італії появились сначала на Український репортер.

Троє пасажирів легковика загинули на місці, чотирьох потерпілих з маршрутки забрали до лікарні. Як інформує ГУ Нацполіції в Київській області, їхнім життям нічого не загрожує.

На місці автокатастрофи працює слідчо-оперативна група. За фактом загибелі трьох людей найближчим часом буде відкрито кримінальне провадження.

Фото kv.npu.gov.ua

Сообщение На Київщині автокатастрофа забрала три життя (+відео) появились сначала на Український репортер.

Як передає «Український репортер», про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на представника МЗС Василя Кирилича.

Руйнівна хвиля, яка накрила узбережжя після виверження вулкана Анак Кракатау в протоці між островами Суматра та Ява, забрала життя щонайменше 281 особи.

За інформацією Національного управління Індонезії зі стихійних лих, число поранених сягнуло 1016. 57 осіб зникли безвісти.

Понад 11 тисяч індонезійців змушені полишити свої оселі. Загалом пошкоджено 611 житлових будинків і 69 готелів.

Jumlah korban dan kerusakan akibat tsunami di Selat Sunda per 23/12/2018 pukul 16.00 WIB tercatat 222 orang meninggal dunia, 843 orang luka-luka & 28 orang hilang. Kerusakan fisik: 556 unit rumah rusak, 9 unit hotel rusak berat, 60 warung kuliner rusak, 350 kapal-perahu rusak. pic.twitter.com/7esz00fnD7

— Sutopo Purwo Nugroho (@OwenUpdates_1) December 23, 2018

Фото blogs.discovermagazine.com

Сообщение Цунамі в Індонезії забрало майже триста життів (+відео) появились сначала на Український репортер.

Сьогодні він очолює виконком Міжнародної громадської організації «Союз Чорнобиль» й опікується багатомільйонною армією ліквідаторів аварії на ЧАЕС і постраждалих від неї.

– Валерію Івановичу, звідки і як ви отримали інформацію про Чорнобильську катастрофу, адже це була таємниця за сімома замками?

– Я щойно повернувся із відрядження і був удома 27 квітня вранці. На той час уже плітки гуляли Києвом повним ходом про те, що на ЧАЕС щось сталося. Я нагримав на свою дружину, мовляв, такого взагалі не може бути.

Я ж багато разів їздив на цю електростанцію до аварії і був певен, що нічого лихого не може з нею статися. А працював я тоді у Головній редакції інформаційного телебачення. Програма наша називалась «Актуальна камера», якщо хтось пам’ятає.

– І що «Актуальна камера» розповіла телеглядачам про події у Чорнобилі?

– Спочатку ми спробували самостійно добути інформацію про ситуацію в Чорнобилі із власних джерел. Головне відчуття того часу: непевність і абсолютне нерозуміння, що і як робити, що ж буде далі.

Протягом двох-трьох днів паніка вже перевищувала Лаврську дзвіницю. Але на наших Печерських пагорбах керівники не дуже поспішали роздавати інформацію. Перше повідомлення, яке ми зробили на телебаченні про Чорнобиль, уклалося у п’ять рядків, які закінчувалися словами: «Вживаються відповідні заходи». А поряд із цим ми бачили цілі колони, які «перли» з Києва у напрямку Чорнобиля.

– Але ж про це не можна було розповідати з телеекранів?

– Так, звичайно. Цензуру було введено з перших же днів. Керівники країни вважали, що ми можемо розповідати тільки про те, як люди готуються відзначати 1 Травня, ходять на маївки і відпочивають на київських пляжах.

На той час я уже чотирнадцять років працював на телебаченні. І так само, як і мої колеги, рвався в бій, розуміючи відповідальність і своє професійне призначення – бути репортером. Хоча вдома була непроста ситуація – у мене щойно народилася дитина, і дружина весь час запитувала: «Коли ти мене відправиш з Києва?». Крім цього, кожного дня був шквал дзвінків від рідних і знайомих, які тривожним голосом запитували: «Ну що, як ви там?».

– Ви рвалися в бій. Але чи можливо було репортеру телебачення взагалі потрапити до Чорнобиля, це ж був ризик витоку правди?

– Я чотири рази намагався акредитуватися в Чорнобиль різними офіційними шляхами, але мене не пускали. Я пам’ятаю, як у перших числах травня знімали в Іванківському будинку культури евакуйованих людей з Чорнобильської зони, які вперше отримували грошову допомогу. Мені закарбувалася у пам’яті одна жінка, вдягнена у чоловічий плащ і чоловічі сандалі.

Вона вибачалася за те, що так повільно розписується у відомостях, бо руки зайняті – потрібно притримувати плащ, бо під ним була лише сорочка. А коли вона побачила, що її знімають, звернулась до нас: «О, ви з телебачення? Як там у Чорнобилі? Як там наші чоловіки на тій станції?».

Але нам нічого було відповісти. «І ви мовчите», – з докором констатувала вона. Її слова так різонули. Я служив на Новій Землі, де проходили ядерні випробування, тому мав досвід, як поводитися у забрудненій зоні. Я відразу записався у добровольці. Але річ у тому, що не можна було подолати тих кордонів, виставлених там із числа міліції і військових. Якось вночі у мене з’явилася думка: «Якщо по землі не можна потрапити у Чорнобиль, то що мені заважає туди полетіти?».

– І ви змогли втілити цю фантастичну ідею?

– Чому фантастичну? Я служив у авіації і мав зв’язки з льотчиками. Таким чином я опинився 14 травня у Борисполі на льотному майданчику. Коли пролітали над зоною відселення – це було жахливе враження. У розпал польових робіт навколо не було жодної живої душі. Ми сіли в Чорнобилі, на околиці міста. Там був такий імпровізований аеродром.

Відразу ж почали знімати з оператором Валентином Юрченком. Але я зрозумів: якщо я не запишу інтерв’ю з головою урядової комісії СРСР з ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, яка працювала у той час в Чорнобилі, то наш матеріал може не вийти в ефір. А голова цієї комісії мав надзвичайні повноваження, йому рота заткнути ніхто не міг. Тому я набрався нахабства і «пошурував» до нього за коментарями.

– Це зробити було, мабуть, не так просто?

– Розумієте, в Чорнобилі тоді була зовсім інша атмосфера, ніж у Києві, всі займалися своєю справою. Тому, коли я з’явився перед ясними очима голови комісії, він не здивувався, а зрозумів, що ми приїхали теж працювати. Тоді він вперше розповів все, як є: що сталося, на якому етапі ми зараз і що будемо робити.

Я подякував і попросив вертоліт, щоб злітати на реактор, бо його до того часу ніхто не бачив. Ми познімали реактор, Прип’ять – Помпеї XX століття, і ввечері я прилетів у Київ. А вранці наступного дня всі знали, що у мене знято п’ять касет, і матеріал почали готувати до ефіру.

Причому він пішов у повному обсязі. Після цього тримати інформаційну блокаду вже не було сенсу. Після нас в Чорнобиль уже приїхали і газетярі, і телевізійники, і працівники радіо. І слава Богу! Адже почалося різнобічне висвітлення того, що сталося.

– І потім ви висвітлювали всі подальші події, які відбувалися у Чорнобилі?

– Так, аж до 30 листопада 1986 року. Я постійно перебував на території Чорнобильської АЕС на промисловому майданчику – там, де вирішувалася доля боротьби з наслідками Чорнобильської аварії. Як кажуть, у кожного покоління була своя війна. А це була війна наша.

– А після цієї війни як склалася доля колег, які з вами працювали?

– Мій оператор Валентин Юрченко помер восени того ж 1986 року. А взагалі я вже поховав чотирьох операторів, які зі мною працювали. Ми знімали разом аж до завершення будівництва саркофага. До речі, назва «саркофаг» – це журналістський винахід. І з тих пір почався дуже жорсткий контроль за рівнем радіації. А до того часу треба було виконувати завдання, які вперше стояли перед людством. І люди, які там працювали, чудово знали, на який ризик вони йдуть.

Марина ХОВРАХ

Сообщение Він одним із перших знімав чорнобильське пекло появились сначала на Український репортер.

Впродовж квітня в усіх районах столиці тривають уроки пам’яті, години скорботи, тематичні бесіди, виставки, лекції, зустрічі та бесіди з чорнобильцями.

А в столичній області у ніч з 25 на 26 квітня, о 0:23 годині, на центральній площі міста Славутич відбулися заходи з відзначення 31-х роковин Чорнобильської катастрофи.

Голова Київської обласної держадміністрації Олександр Горган взяв участь в урочистій пам’ятній ході та поклав квіти до Пам’ятного знаку «Героям Чорнобиля».

Під час виступу керівник області наголосив також на важливості самого міста Славутича, як точки відродження українського народу:

«Я впевнений, що місто Славутич, як місто-храм, що береже пам’ять про всіх, хто потерпів, повинно стати точкою, де з попелу підніметься Україна».

Світлана КОВАЛЬОВА

Фото Кирила ХМІЛЬОВА

Сообщение Ліквідатори аварії на ЧАЕС завжди є нашими героями появились сначала на Український репортер.