Багато хто помітив, що після інавгурації Байден як ніби помолодшав! Він в гарній формі, енергійний, багато і плідно працює, благо, команду зібрав відмінну, і на лихо необачних огудників демонструє прекрасну пам’ять.

Взяти хоча б Коломойського, який з усією родиною потрапив під санкції, або оголошення в розшук Пригожина, «путінського кухаря», чия контора розпускала про Байдена гидоти…

Минуло всього півтора місяці його роботи на посаді президента, а зроблено багато і результати в наявності: Європа зітхнула з полегшенням -Америка повертається до клубу цивілізованих країн, в саму Америку повертаються самоповага і порядок, кількість вакцинацій від COVID-19 досягла 2,1 млн. на день і деякі штати знімають пандемічні обмеження, кількість нових робочих місць в лютому вдвічі перевищила прогнози – зростання на 379 тис., рівень безробіття скоротився до 6,2%, і експерти очікують рекордного підйому економіки в цьому році. І так далі. Міцніє надія на те, що каденція Байдена буде успішною, незважаючи на важкий спадок, який дістався йому.

А вже контраст з попередником просто разючий: ні тобі десятків щоденних безграмотних твітів, ні постійних скандалів і образ всіх і вся, ні постійного ж сорому за одіозного квартиранта Білого Дому, ні плазування перед Путіним, ні п’ятничних польотів на гольф бортом № 1, що коштували Америці $200 млн.

Замість балагану марнославства бачимо наполегливу працю, контакти з керівниками важливих для Америки країн, з лідерами бізнесу, Конгресу і простими людьми, а також регулярні прес-конференції як прес-секретаря Білого Дому, так і самого президента.

Все це засмучує Москву, особливо атака ВПС США на терористів в Сирії, в зоні контролю Росії, а також введення санкцій проти керівництва її силових відомств і жорстке попередження, що це лише початок (планується серія кiбератак проти Москви). Співаки путінського режиму наскочили на власні граблі: вони ліпили образ дементного старця і, схоже, самі повірили в свою брехню, а тепер з подивом бачать, що в Білому Домі звив гніздо яструб, спраглий крові! (З розгубленої риторики одного із соратників Соловйова-Помьотного).

Операція – наступник

Не без задоволення відзначаючи ці метаморфози, звернемо увагу і на той незвичайний аспект нинішнього правління, який може якщо не визначити, то убезпечити майбутнє Америки від повторення соціально-політичної кризи 2016-2020 років. Так, 4 лютого президент був зайнятий переговорами з Урсулою фон дер Ляйен, головою Єврокомісії, виконавчого органу ЄС. Результатом стало зняття взаємних мит на багато мільярдів, що полегшить роботу економік Старого і Нового світу.

Але цікаво, що паралельно віце-президент США Камала Харріс також вела переговори – з Біньяміном Нетаньяху, прем’єр-міністром Ізраїлю. Вона підкреслила непохитну прихильність США до американо-ізраїльського партнерства і безпеки Ізраїлю, а також висловила рішучу підтримку недавнім новаторським угодам Ізраїлю щодо нормалізації відносин з країнами мусульманського світу. Сторони погодилися з важливістю продовження тісного партнерства в питаннях регіональної безпеки і розвитку наукового співробітництва, включаючи стримування пандемії COVID-19, а також відзначили опозицію своїх урядів спробам Міжнародного кримінального суду здійснити юрисдикцію щодо ізраїльського персоналу.

Це прекрасно, скажете ви, але ж переговори такого рівня є прерогативою і навіть обов’язком глави держави, і Байден вів такі з Путіним, Сі Цзіньпіном, Трюдо і іншими лідерами. Чому ж Нетаньягу він доручив Камалі Харріс? У віце-президента інше коло обов’язків, він більше зайнятий представницькими функціями, зв’язками з громадськістю, участю в різного роду потрібних заходах, але… не критично важливих, його навіть можна порівняти з весільним генералом. До того ж, на відміну від досвідченого Байдена, який працював в сенатському комітеті з міжнародних відносин і був його головою, у Харріс немає досвіду зовнішньої політики. Чи не зарано довіряти їй переговори на настільки серйозному напрямку?

Байден вважає, що не рано. Може бути, таким чином він розквитався з Бібі за образи часів адміністрації Обами? Навряд чи, Байден пам’ятливий, але не дріб’язковий. Справа в іншому. Уважні спостерігачі вже звернули увагу на інтенсивне і систематичне залучення віце-президента до участі в справах і зустрічах президента, особливо тих, що стосуються зовнішньої політики. При цьому помітна активна роль Ентоні Блінкена, Держсекретаря, досвідченого дипломата, який працював у Клінтона і Обами, який керував апаратом демократичної фракції Комітету Сенату з міжнародних відносин. (Між іншим, його прадід – уродженець Переяслава і випускник Київського комерційного училища) Ентоні явно вводить Камалу в курс політичних справ, ділиться досвідом, натаскує її.

Схоже, Камалу Харріс готують до виконання президентських функцій, що начебто підтверджує побоювання щодо слабкого здоров’я глави американської адміністрації і дає грунт конспірологічним теоріям.

Мовляв, на неї-то і була ставка залаштункових ляльководів, мовляв, вона-то і буде справжнім президентом при згасаючому Байдені. Що ж, якщо це і так, то зайвий раз свідчить про розум, далекоглядність і патріотизм Байдена, який в разі проблем зі здоров’ям хоче залишити батьківщину на піклування досвідченого і вмілого лідера.

З турботою про майбутнє Америки

Однак є ще одна сторона питання, що стосується майбутнього Демпартії і Америки в цілому. Зрештою, Камала і без такої підготовки впорається з президентськими обов’язками – їй допоможе відмінна команда Байдена. Але що далі? Час летить швидко, оком моргнути не встигнеш, як настане 2023 рік, і почнеться нова передвиборча кампанія. І хто понесе до перемоги стяг демократів?

Питання надзвичайно важливе. Чому вони програли вибори 2016 року і до влади прийшов Трамп? Та тому що партфункціонери поставили на непопулярну Хілларі Клінтон. Чому вони це зробили? Та тому що думали про особисті інтереси, а не про партію (Трампа тоді ніхто не сприймав серйозно). Мало того, крім надто старого та радикального за американськими мірками Берні Сандерса у партії не було перспективних кандидатів, в ній не думали про пошук і висунення нових Кеннеді.

Даремно. А ось Байден задумався. Бо ситуація ще більше погіршилася до виборів 2020 року. Важковаговиками серед кандидатів демократів були лише сам 78-річний Байден, та його ровесники Сандерс і Блумберг. Їх основним суперником стала 70-річна Елізабет Уоррен, що не страждає надлишком харизми, а що стосується молодого і розумного Бутіджіча, то Америка поки занадто консервативна, щоб вибрати президентом гея.

Байден зробив висновки і стає зрозумілим його бажання бачити віце-президентом даму, бажано кольорову. Так вийшло, що серед них більше яскравих особистостей і у них більше шансів консолідувати демократів і побити Трампа в 2024 році, тоді як серед чоловіків поки не видно героїв, готових схрестити з цим монстром списи, і не факт, що вони скоро з’являться.

До речі, треба віддати належне прозорливості старого сенатського бійця, який набагато раніше самих республіканців оцінив високу ймовірність, практично неминучість повернення Трампа – вже очевидно, що його можуть зупинити тільки довгоочікувані судові рішення, бо суперників серед республіканців у нього немає. Тому старина Джо заздалегідь готує сильного кандидата, здатного принести перемогу демократам. Вибір гарний: Камала Харріс і так популярна, а здобувши політичний авторитет і досвід успішного і ефектного віце-президентства (переговори з відомими зарубіжними лідерами вельми тому сприяють), зможе повторити успіх старого вчителя. Тим більше що помилок 2016 року демократи повторювати не мають наміру.

Характерна в цьому зв’язку недавня історія, коли сенатори-республіканці відмовлялися обговорювати білль про допомогу американцям у зв’язку з епідемією COVID-19 (двотрильйонна “Програма Байдена”) – голоси розділилися навпіл, 50 на 50. Тому вже вдруге в цьому році довелося втрутитися віце-президенту Камалі Харріс, яка за посадою є також Президентом Сенату і має право голосу. Вона додала вирішальний голос і змусила республіканців перейти до обговорення білля.

При цьому стався примітний казус: лідер демократичного крила Сенату при офіційному привітанні повинен був звернутися до неї «Madam President» (бо вона Президент Сенату). Але Чак Шумер звернувся інакше: «Mr. President », що є офіційним привітанням Президента США, і так можна звертатися тільки до Байдена. Потім він посміхнувся і виправився, Камала Харріс теж посміхнулася. Сподіваюся, 20 січня 2025 року вона посміхнеться ще раз – вступаючи на посаду президента США.

Юрій КІРПІЧОВ, США 

Читайте також:

• Свято розуму i вчений в кабінеті президента. Про кадрові призначення Байдена

Сообщение Містер-мадам президент США! Погляд з Америки появились сначала на Український репортер.

Про це повідомляють “Time” та “Інтерфакс-Україна”

Пряма мова редактора “Time” Едварда Фельсенталя: “Вибір “Людини року” рідко буває легким, а цього року був набагато складнішим, ніж у більшості попередніх. (…) Можна з упевненістю сказати, що історики будуть дивитися на 2020 рік як на вирішальний поворотний момент на багатьох фронтах. Джо Байден і Камала Харріс – це дві персони, чий вибір відобразив основні події цього року і чиї долі визначатимуть роль нації у світі і майбутнє.

Цього року в списку претендентів на звання було всього чотири кандидати: Джо Байден, чинний президент США Дональд Трамп, головний інфекціоніст США Ентоні Фаучи разом з медичними працівниками, які борються з COVID-19, і “Рух за расову справедливість”, організований після смерті афроамериканця Джорджа Флойда.

Відзначається, що Трамп був силою руйнування і розділення впродовж останніх 4 років, а Байден і Харріс показують, куди рухається нація, яка являє собою суміш етнічних груп, життєвого досвіду та світоглядів, і якій потрібен спільний шлях.

Нагадаємо, що у минулому році “Людиною року” стала еко-активістка Грета Тунберг. Вона була наймолодшою “людиною року”, а Джо Байден став одним із найстарших. Йому 78 років, а Камалі Харріс 56 років.

Сообщение Журнал “Time” назвав “Людиною року – 2020” Джо Байдена й Камалу Харріс появились сначала на Український репортер.