«Батько, який втратив сьогодні у Львові свою сімʼю, походить з роду Івана Франка. Він – внук Зоряна Базилевича (небожа Ольги Франко з Білевичів)», – йдеться в повідомленні.

Нагадаємо, що внаслідок ранкової атаки росіян на Львів загинуло семеро жителів міста:

Базилевич Емілія –7 років;
Базилевич Дарина – 18 років;
Базилевич Ярина – 21 рік;
Базилевич Євгенія – 43 роки;
Демидова Ірина – 52 роки;
Погорецький Олександр – 54 роки;
Арабський Юрій – 55 років.
Як повідомлялося, російська атака на Львів принесла горе в сім’ю Ярослава Базилевича. У мить чоловік лишився без дружини та трьох доньок.

Міський голова опублікував сімейну світлину Базилевичів, під якою написав: «Після сьогоднішньої атаки живим на цьому фото залишився лише чоловік. Дружина Євгенія та троє їхніх доньок – Ярина, Дарина та Емілія – загинули у власному будинку».

Відомо, що Євгенія Базилевич та її троє доньок були скаутами.

Нагадаємо, що 4 вересня, близько 6-ї години ранку, російський ударний безпілотник завдав удару по житлових кварталах Львова. Станом на зараз відомо про 38 постраждалих і сімох загиблих, серед яких є діти.

Під удар у Львові, зокрема, потрапили три школи і центр творчості.

Також унаслідок ворожої атаки по Львову на вулиці Коновальця постраждав обласний Центр спортивної медицини і реабілітації. Пошкоджено його історичну будівлю. Вибито понад 70 вікон. Від ударної хвилі повиносило рами. У шести кабінетах впала стеля.

Крім того, у Львові понівечений храм ПЦУ святого Юрія Переможця на вул. Чернівецькій.

Сообщение Чоловік, який втратив у Львові свою сімʼю, походить із роду Івана Франка появились сначала на Український репортер.

Творча та наукова спадщина Івана Франка, без перебільшення, грандіозна: лише друковані твори становлять 50 томів.

Упродовж своєї 40-літньої творчої активності Франко надзвичайно плідно працював не лише як письменник (поет, прозаїк, драматург) і перекладач, а й як літературний критик і публіцист, багатогранний учений – літературо-, мово-, перекладо- й мистецтвознавець, етнолог і фольклорист, історик, соціолог, політолог, економіст та філософ.

Декілька цікавих фактів із життя письменника:

40 років активної творчої праці;
100 томів творчого доробку написаного українською (більшість текстів), польською, німецькою, російською, болгарською, чеською мовами;
у 20 років перша поетична збірка («Баляди і розкази», 1876);
4 арешти через політичні переконання (1877, 1880, 1889 і 1892 рр.);
володів 14-ма мовами (українською, польською, німецькою, грецькою, латинською, старослов’янською, чеською, російською, французькою, англійською, болгарською, угорською, італійською, ідиш);

75 перекладів авторів античної літератури у його доробку;
мав близько 100 псевдонімів (Джеджалик, Мирон, Мирон Сторож, Мирон Ковалишин, Руслан, Іван Живий, Невідомий, Не-Давид, Не-Теофраст, Non severus, Vivus, Марко В-а, Один з молодіжи, Один з русинів міста Львова та багато ін.);
написав більше 6000 творів: 10 поетичних збірок та 1 збірка поем; 10 творів великої прози; близько 100 творів малої прози;
переклав українською твори близько 200 авторів;
10 фільмів знято за творами Франка.

Найвідоміші твори Івана Франка

Франко – автор близько 6000 творів, серед яких 10 поетичних збірок, 1 збірка поем (усього їх 50), 10 творів великої прози і близько 100 малої, понад 3000 публіцистичних статей. Ось найвідоміші з них:

“Захар Беркут” (1883) – історична повість про боротьбу давніх карпатських общин проти нашестя монголів;

“Лис Микита” (1890) – найвідоміша казка Франка про життя лісових звірів.

“Украдене щастя” (1893) – трагічна притча про те, що на чужому нещасті свого щастя не збудуєш, так само як не можна зло подолати злом;

“Перехресні стежки” (1900) – шедевр світової літератури, повість про складні відносини народу та інтелігенції Західної України;

Поема “Мойсей” (1905) – філософський твір про взаємини вождя і народу в процесі пошуку “землі обітованої”, поема про майбутнє української нації;

“Іван Вишенський” (1900) – поема, написана у 1900 році, яка розповідає про завершення життєвого шляху Івана Вишенського.

В Україні іменем Франка названо один з обласних центрів України, багато вулиць. У рідному селі великого Каменяра та у Львові відкрито літературно-меморіальні музеї Івана Франка. Постать Івана Франка увічнена у камені та металі. У багатьох населених пунктах України є пам’ятники, пам’ятні знаки та меморіальні дошки. Іван Якович Франко зображений на національній валюті номіналом 20 грн. Крім цього, з 2005 року в Україні щорічно присуджується літературна премія ім. І. Франка.

Сообщение Сьогодні – 168 років з Дня народження генія української нації Івана Франка появились сначала на Український репортер.

У «Щоденнику» геніального поета й художника – болюче одкровення: «Якби я був нелюд, кровопивця, то й тоді для мене вдалішої кари не можна було б придумати, як заславши мене в Окремий Оренбурзький корпус солдатом. Ось де причина моїх невимовних страждань. І до всього цього мені ще заборонено малювати. Віднято найблагороднішу частину мого бідного існування. Трибунал під орудою самого сатани не міг би проголосити такий холодний, нелюдський вирок… І цей гнилий старий розпусник користується тут славою щедрого й великодушного благодійника краю. Які ж короткозорі, або, ліпше сказати, які ж підлі ці огидні величальники».

Претендент на довічну владу в кремлі зациклився реанімувати позавчорашній срср. Товче воду в ступі про «єдіний народ». З ким? З уярмленими ордами з бездонного євразійського черева? І це при тому, що український етнос із першими словами своєї мови зароджувався в долині річки Десни, притоки Дніпра, в усесвітньо визнаній Мізинській археологічній культурі, вікування якої – понад ХХІІ-ХІУ тисячоліття до нової ери.

Матеріальні й духовні здобутки попередниці сповна успадкувала її наступниця – Трипільська археологічна культура. Реальні картини з її розквіту доносять до сучасності колядки й щедрівки та пісні календарно-обрядових дійств на Різдво, Великдень, Зелену або Клечальну Неділю, Медового Спаса, Купала, Яблучного Спаса, Покрову, коли перший сніг припорошує землю, а дівчата на виданні після нелегких трудів на ланах і нивах колись побивалися: «Покровонько, Покровонько, покрий мені головоньку як не наміткою, то хоча б онучею, щоб не зоставалася дівкою гидючою».

На лихо, українська національна свідомість і на рідній землі ввергається глухими й підсліпуватими в темінь безпросвітну. Як можна вилучати із Незалежного зовнішнього цінювання багатостраждальну історію України? Кому з великорозумних засвербіло збурювати з цього приводу колотнечу? Запитати б короткозорих: з ким ви, майстри освіти й культури?

Василь Сотник.

Сообщение Заодно з окупантами? Роздуми письменника появились сначала на Український репортер.

Це – поема «Слово про похід Ігорів», «Катерина» Тараса Шевченка, «Захар Беркут» Івана Франка, «Лісова пісня» Лесі Українки, «Кайдашева сім’я» Івана Нечуя-Левицького.

Ініціатори проєкту ставлять за мету розвиток читацьких інтересів старшокласників, удосконалення мовної компетентності, формування міцності та гнучкості знань зукраїнської літератури та мови шляхом створення культурно-мистецького продукту-каталогу «Українська література в коміксах», який за допомогою графічної візуалізації сюжету висвітлює історичну епоху України. Створений каталог задовольнить соціокультурні інтереси учнівської молоді інформаційної доби: сприятиме розвитку читацької культури, розвитку пам’яті (візуалізація), популяризації української літератури у нашій державі і за кордоном (навчання дітей-переселенців), оскільки матеріали будуть українською та англійською мовами.

Інноваційний продукт здатний задовольнити пізнавальні потреби читачів, висвітлюючи детальну інформацію про художній твір, яка сприятиме інтелектуально-культурному розвитку читача — особистості нової доби.

Цей освітній проєкт є вельми актуальним, особливо під час відсічі російській агресії. Сьогодні українська мова і література є дієвою зброєю у протистоянні ворогу, важливим соціальним чинником, що забезпечує збереження й популяризацію українського етносу, його культури, державотворчої стратегії, української мови, літератури та культури в державі і за кордоном.

Ми зобов’язані виховувати дітей на кращих творах української літератури, які в художніх творах розкривають нашу ідентичність, історію, культуру, формують особистість, здатну до самоствердження, саморозвитку.

Каталог проєкту можна знайти ТУТ.

Сообщение В Україні візуалізували найвідоміші твори літератури в коміксах появились сначала на Український репортер.

Як повідомляє Міжнародний фонд Івана Франка, цьогоріч найвищу відзнаку в галузі гуманітаристики здобув професор Дрогобицького педагогічного університету імені Івана Франка Леонід Тимошенко. Нагороду присудили за монографію «Руська релігійна культура Вільна. Контекст доби. Осередки. Література та книжність (XVI – перша третина XVIІ ст.)».

Директор Міжнародного фонду Івана Франка Ігор Курус зазначив, що премія Франка утвердилася як найпрестижніша наукова відзнака сучасних праць з гуманітаристики.

«Міжнародна премія імені Івана Франка є надзвичайно вдалим інструментом просування постаті Івана Франка, інтеграції української гуманітаристики у світову науку».

На церемонії нагородження були присутні члени міжнародного журі, номінанти, вчені з Австрії, Польщі, України, франкознавці, представники влади, громадськість та родина Івана Франка.

Нагадаємо, VІ урочиста церемонія нагородження лавреата Міжнародної премії імені Івана Франка відбулася за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в межах грантового компоненту проєкту EU4USociety, в партнерстві з Дрогобицькою міською радою, Львівською обласною державною адміністрацією, Дрогобицьким державним педагогічним університетом імені Івана Франка, Державним історико-культурним заповідником “Нагуєвичі”, Львівським товариством у місті Києві.

Міжнародну премію імені Івана Франка започатковано Міжнародним фондом Івана Франка у 2015 році. Її заснував онук українського письменника Роланд Франко.

У попередні роки премії були удостоєні кардинал Української Греко-Католицької церкви Любомир Гузар, професор Віденського університету МіхаельМозер та академік Львівського національного університету імені Івана Франка Олег Шаблій, професорка Українського католицького університету Ярослава Мельник і доцент кафедри Східноєвропейської історії Гельсінського університету Йоганнес Ремі, професорка Міланського університету Марія Грація Бартоліні, професор кафедри історії України Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка Ігор Сердюк.

Читайте також: 

• Сьогодні – 165 років від дня народження Івана Франка

Сообщение Оголошено лауреата Міжнародної премії Івана Франка 2021 року появились сначала на Український репортер.

Як повідомляє Укрінформ, батько, Яків Франко, був заможним сільським ковалем. Мати походила із збіднілої шляхти.

Попри те, що рано залишився сиротою, Іван Франко здобув ґрунтовну освіту. 1875 року закінчив Дрогобицьку гімназію імені Франца-Йосифа, де виявляв феноменальні здібності: міг майже дослівно повторити годинну лекцію вчителя, домашні завдання з польської мови нерідко виконував у поетичній формі.

На філософському факультеті Львівського університету вивчав насамперед класичну філологію та українську мову й літературу. За громадсько-політичну діяльність Франко чотири рази був ув’язнений австрійською владою. Через це повну вищу освіту завершив пізніше, у 1890−1891, навчаючись у Чернівецькому університеті.

1890 року став одним із засновників і першим головою (до 1898) РУРП. Був редактором її друкованих органів. У 1899 році Франко вийшов зі складу РУРП і приєднався до Української національно-демократичної партії, відтак згодом відійшов від політичної діяльності та присвятив себе літературній і науковій праці.

50-томне академічне видання творів, здійснене у 1976−1986 роках, є далеко не повним його доробком і «тягне» на стотомник. За сорок років творчої діяльності Іван Франко видав одинадцять поетичних збірок, понад сто оповідань, дев’ять повістей, понад десять драматичних творів. Плідною була і публіцистична діяльність Івана Франка — понад дві тисячі публікацій.

Він є автором численних перекладів творів світової літератури — з французької, німецької, англійської, російської, польської, чеської, сербської, хорватської, старогрецької, латинської, арабської, давньоєврейської, індійської та інших мов. Іноді навіть жалкував, що не став орієнталістом.

В молодості Іван Франко, як і багато інших тогочасних інтелектуалів, зазнав впливу соціалістичних ідей, з захопленням читав Маркса, Енгельса, але наприкінці життя розчарувався в соціалізмі, назвавши соціалістичну державу тюрмою, «а всевладність комуністичної держави… означала би тріумф нової бюрократії над суспільністю, над усім її матеріальним і духовним щастям».

На початку він також оспівував «братерство велике, всесвітнє», лише згодом усвідомивши підневільне становище України, розірваної між царською Росією й Австро-Угорщиною, що дасть йому підстави написати запальне: «Не пора, не пора, не пора москалеві й ляхові служить».

Саме тому за радянських часів творча спадщина Івана Франка немилосердно фальсифікувалася. Совєтське франкознавство однобічно, тенденційно висвітлювало його творчість, представляючи Франка як активного поборника ідей «українсько-російського єднання», переконаного соціаліста, войовничого атеїста.

Українці не могли прочитати франкових поезій про національне відродження, про Січ та січових стрільців, про російський та польський колоніалізм на українській землі. «Або візьмімо всі свої сили докупи і силкуймося встояти в конкуренції цивілізаційної праці, або зложімо заздалегідь зброю і скажімо собі, що ми сміття і січка, добра на пашу для інших, але не здібна зеленіти й нове зерно родити», — писав Франко.

Після здобуття української незалежності на зміну стереотипу «революціонера-демократа”/”Каменяра комуністичного майбутнього» прийшов образ Франка-Мойсея, провидця визвольних змагань ХХ ст.

Сообщение Сьогодні – 165 років від дня народження Івана Франка появились сначала на Український репортер.

Про це у Фейсбуку повідомив Міжнародний фонд Івана Франка.

“З сумом повідомляємо, що 11 серпня, на 90 – му році життя обірвалося земне буття останнього онука Івана Франка-Роланда Франка”, – йдеться в повідомленні.

Колектив Фонду глибоко сумує з приводу смерті засновника і голови правління Фонду.

“Світла пам’ять про цю добру людину назавжди залишиться в наших серцях і тих, кому пощастило з ним працювати, дружити і спілкуватися. Ми не в змозі змінити обставини. Лише просимо Бога дати сил перенести біль втрати, а душу покійного прийняти в Царство Небесне. Вічний спокій його душі. Вічна пам’ять”, – зазначили у Фонді.

Роланд Франко – український учений-інженер, дипломат, громадський діяч. Кандидат технічних наук. У 1993–1996 роках на запрошення Міністерства закордонних справ України перебував на дипломатичній службі, був радником з питань науки в посольстві України у Великій Британії.

Завдяки клопотанням Роланда Франка 1996 року Україна безкоштовно одержала від Великої Британії науково-дослідну станцію «Фарадей» (нині станція «Академік Вернадський») в Антарктиці. Перша українська експедиція, яка прибула на станцію 28 листопада 1995 року, назвала Роланда Франка «хрещеним батьком української антарктичної станції».

Читайте також: 

• Історичні факти. Іван Франко програв вибори через селян, які продали голоси за ковбасу

Сообщение Помер останній онук Івана Франка появились сначала на Український репортер.

Про це повідомляє galinfo.com.ua

Як передбачено Положенням про Міжнародну експертну раду, оцінювання наукових праць та анотацій до них відбувалося за трьома критеріями: наявність інноваційних та оригінальних підходів у дослідженні; концептуальність, системність та критичність дослідження; міжнародний контекст і рівень наукового дослідження.

За результатами оцінювання члени Ради експертів рекомендують до розгляду Міжнародного журі наступні наукові роботи:

монографію «Маленький дорослий: Дитина й дитинство в Гетьманщині ХVІІІ ст.» доктора історичних наук, професора кафедри історії України Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка ІГОРЯ СЕРДЮКА (Україна);

монографію «Віражі Франкового духу: Світогляд. Ідеологія. Література» директора Інституту Івана Франка НАН України ЄВГЕНА НАХЛІКА (Україна);

монографію «Beau Monde on Empire’s Edge: State and Stage in Soviet Ukraine» («Бомонд на краю імперії: держава та сцена в радянській Україні») професорки історії Стетсонського університету МЕЙГІЛ К. ФАУЛЕР (США).

Усі три роботи-номінанти буде передано на розгляд Міжнародного журі, 12 членів якого оберуть цьогорічного лауреата Міжнародної премії ім. Івана Франка. Засідання журі проходитиме за підтримки МФ «Відродження».

V церемонія нагородження відбудеться в день народження Івана Франка, 27 серпня, на його батьківщині – у місті Дрогобичі.

Нагадаємо, у 2020 році на здобуття Міжнародної премії ім. І. Франка було подано 19 наукових робіт.

Довідково: Міжнародну премію ім. Івана Франка у 2015 році заснував його онук – Роланд Франко. Лауреатами попередніх років були: у 2016 році – Любомир Гузар, Верховний Архієпископ-емерит Української Греко-Католицької церкви, кардинал Католицької церкви. У 2017 році – професор Віденського університету, президент Міжнародної асоціації україністів Міхаель Мозер та академік, почесний професор Львівського національного університету імені Івана Франка Олег Шаблій. У 2018 році – професорка Українського католицького університету (Львів) та Українського вільного університету (Мюнхен) Ярослава Мельник і доцент кафедри Східноєвропейської історії Гельсінського університету Йоганнес Ремі. У 2019 році нагороду дістала докторка філології Міланського університету Марія Грація Бартоліні (Італія).

Сообщение Оголошено номінантів Міжнародної премії імені Івана Франка 2020 появились сначала на Український репортер.

Що таке підступи опонентів, добре знав Іван Франко, який кілька разів балотувався до сейму як один із лідерів української радикальної партії.

«Іван Франко тричі брав участь у виборах і програвав, – говорить доктор політичних наук Ігор Вдовичин. – Вибори – це конкуренція. Якось, коли Франко ночував у готелі, у нього вкрали взуття, щоб він не зміг піти на зустріч з виборцями», – пише ukrainianpeople.

Щоразу Франкові до перемоги не вистачало кілька десятків голосів: то 30, то 50.

Проблема була в тім, що селяни, на яких і зробили ставку молоді радикали, масово продавали голоси.

«Один польський селянин підрахував, що у 1895 році селяни-хруні (а так називалися ті, хто продавав своїх голоси, бо «хрунь» – це свиня), на виборах з’їли 70 км ковбаси. Уявіть, собі – 70 кілометрів!!!», – навів приклад кандидат історичних наук Ігор Чорновол.

Про ще одну передвиборчу технологію тих часів розповів політолог Євген Ланюк: «Уже тоді була поширена практика цілеспрямованої «нарізки» виборчих округів, щоб в одному окрузі було більше соціальної групи, яка б обрала потрібних делегатів».

У підсумку, у Галицькому сеймі опинився адвокат і громадський діяч Теофіл Окуневський. Він певний час навіть представляв інтереси радикалів.

«Це був старший чоловік, який солідаризувався з радикалами, але мав великі упередження щодо їхньої програми, бо у ній були присутні ідеї марксизму, які Окуневський не хотів визнавати. Тим не менше, не будучи у радикальній партії, він представляв їхні інтереси».

Стосовно Івана Франка, то через перші політичні поразки він врешті повністю відійшов від радикальної партії.

Сообщение Історичні факти. Іван Франко програв вибори через селян, які продали голоси за ковбасу появились сначала на Український репортер.

Сучасники називали Франка “академією в одній особі”. Жоден українець не зміг перевершити Франкової працездатності, творча енергія якого вимірюється шістьма тисячами творів. За сорок років діяльності Івана Франка маємо понад 220 окремих видань митця. Друкована спадщина налічує 50 томів. І це лише третина написаного. Його доробок українською, німецькою, польською, російською, болгарською мовами, за приблизними оцінками, кілька тисяч творів.
Каменяр щиро вірив у неминучість національного відродження, в те, що українці будуть господарями у «своїй хаті» і на «своїм полі», «у народів вільних колі».

Нагадаємо, що 2016 рік був проголошений в Україні роком Івана Франка.
Сьогодні 162-гу річницю з Дня народження Івана Франка відзначають в його рідному селі Нагуєвичах, на Львівщині.

15 важливих і цікавих фактів про Івана Франка:

1. Відзначався колосальною працездатністю. За 40 років активного творчого життя кожних два дні виходив новий твір письменника (вірш, новела, повість, роман, монографія тощо). Щороку видавав по 5–6 книжок.

2. Став першим професійним українським письменником, який заробляв на життя літературною працею.

3. У гімназії сидів на останній парті, але міг майже дослівно переказати розповіді вчителів на заняттях. У п’ятому класі під час уроків, які вважав нецікавими, читав Шекспіра в німецькому перекладі.

4. У гімназійні роки, залишившись без батьків, заробляв на життя репетиторством. Із тих коштів зібрав величезну на той час бібліотеку – понад 500 томів.

5. Чотири рази його ув’язнювала австрійська влада (у 1877, 1880, 1889 і 1892 рр.).

6. Володів 14 мовами. Поет, прозаїк, фольклорист, перекладач, публіцист, філософ, економіст, політик, громадський діяч. Сучасники називали його «академією в одній особі».

7. Писав твори не лише українською, а й польською, німецькою, іншими мовами. Перекладав на українську в тому числі з давньої вавилонської, давньоіндійської, давньоарабської, давньогрецької, східних.
Перекладав також на німецьку українські народні пісні, допомагав Михайлу Грушевському з німецьким перекладом «Історії України–Руси».

8. Співзасновник першої української політичної партії – Русько-Українська радикальна партія – та перший її голова, автор програми.

9. Закликав населення Галичини називати себе українцями, а не русинами. «Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими, а українцями без офіціяльних кордонів…», писав він у листі до молоді в 1905-му.

10. Одним із перших спрогнозував крах ідеології марксизму, а соціалістичну державу назвав тюрмою: «Люди виростали б і жили би в такій залежності, під таким доглядом держави, про який тепер у найабсолютніших поліційних державах нема й мови. Народна держава сталась би величезною народною тюрмою».

11. Радянський режим називав його атеїстом. А він залишався глибоко віруючою людиною. Виріс у побожній родині, досліджував Святе Письмо, товаришував із галицькими священиками, мав приязні стосунки з митрополитом Андреєм Шептицьким.

12. Його переклад біблійної «Книги Буття» досі залишається найбільш точним перекладом цієї частини Біблії українською мовою.

13. Ледь не запізнився на власне весілля з Ольгою Хоружинською. У кабінеті батька нареченої знайшов стару книжку і переписував із неї рідкісного вірша.

14. Останні сім років писав лівою рукою, бо права була паралізована. Систематизувати та упорядковувати матеріали йому допомагав син Андрій. Двоє синів Івана Франка (Петро і Тарас) вступили до складу легіону Українських січових стрільців.

15. Помер Іван Франко 28 травня 1916-го на чужих руках – сини були у війську, дочка в Києві, дружина в лікарні. Через бідність і нестачу грошей ховали в чужій вишиваній сорочці, в «позиченій» ямі на шість домовин.
В окремій могилі перепоховали Івана Франка через 10 років.

На цю тему читайте:

• Поет Павличко звернеться до депутатів-мільйонерів, щоб пожертвували кошти на пам’ятник Франку

Сообщение Сьогодні – 162 роки від Дня народження Івана Франка появились сначала на Український репортер.