За словами вчених, археологічний пам’ятник Ет-Телль, розташований на Голанських висотах недалеко від гирла річки Йордан, є місцем колишньої біблійної села. Як докази археологи призводять праці римського історика Йосипа Флавія, який описував розташування Віфсаїди. Він повідомляє, що місто знаходиться на «нижніх Голанах», недалеко від гирла річки Йордан.

Йосип Флавій в своїх працях також говорить, що Вифсаїда згодом була перейменована в Юлію, в честь дружини римського імператора Октавіана Августа. В ході розкопок в Ет-Телль дослідницька група виявила храм, присвячений Юлії.

Ще один ключ до розгадки – це назва «Вифсаїда», яке перекладається як «будинок рибалки/полювання». Археологи стверджують, що руїни в Ет-Телль колись були відомі як Зер, що також може бути розшифровано як «Цед», – єврейське слово, яке означає як полювання, так і рибну ловлю. Однак тут є одна заминка, так як біблійний опис Віфсаїди передбачає близькість до води.

Керівник досліджень Рамі Арав коментує це так: «Галілейське море знаходиться прямо в центрі Сиро-африканського розлому і  піддалося тектонічним зсувам», а значить, берегова лінія могла серйозно змінитися через тектонічні процеси. Незважаючи на віддаленість від моря на місці розкопок були знайдені різні приналежності для риболовлі.

Раніше вважалося, що Вифсаїда була знайдена на місці розкопок Ель-Араджі. Однак Рамі Арав вважає, що насправді археологи знайшли колишній військовий табір. Дізнатися, правда це чи ні, поки що неможливо, оскільки Ель-Араджі був затоплений  цього літа.

Сообщение Археологи знайшли руїни села “Біблійних чудес” появились сначала на Український репортер.

Історія фортеці Зерзеван сама по собі примітна — колись вона служила військовим форпостом римлянам, пізніше стала притулком послідовників мітраїзму. Цей культ індоіранського походження був дуже популярний у прикордонних провінціях, де стояли римські легіони. Мітру вважали богом, що приносить перемогу, недарма безліч святилищ-мітреумів розташовувалися поблизу римських таборів, – повідомляє lenta.ua.

Храми на честь Мітри зазвичай будувалися нижче рівня землі, і Зерзеван — не виняток.

Під час розкопок фортеці вчені виявили підземний храм, водовід і 54 накопичувальних колодязі, а також потаємні ходи і притулок. Поруч із підземним святилищем на глибині чотири метри була знайдена і печатка ассирійської епохи. «На печатці з хлориту вирізані зображення божества, птиці, свята вода, яка живить дерево життя, — говорить д-р Айтач Джошкун. — Печатка мала священний характер, з нею знайдені також бронзові артефакти, що належали зазвичай вищим чинам ассирійської армії. Мабуть, цією печаткою один із воєначальників скріплював свої важливі донесення».

Як фортеця Зерзеван пережила багато епох, захищаючи стратегічно важливий форпост на стародавньому торговому шляху між Амідою (сучасний Діярбакир) і Дара, першими жителями якого були ассирійці (сьогодні це місто Мардін). Тут проходили великі битви візантійсько-сасанідських воєн, що тривали з кінця III до початку VII століття.

У пору розквіту Зерзеван міг похвалитися численними житловими будинками, палацом, адміністративними будівлями, військовим арсеналом і язичницьким святилищем, яке пізніше змінила християнська каплиця.

Історія фортеці перервалася з мусульманським завоюванням, але наприкінці XIX століття на її руїнах знову з’явилося невелике поселення. Археологічні розкопки тривають тут шостий рік, і кожен сезон приносять археологам нові сюрпризи, на цей раз — у вигляді стародавньої печатки.

Сообщение У Туреччині знайшли унікальну печатку, якій три тисячі років появились сначала на Український репортер.

Подробиці розповів директор Чортківського гуманітарно-педагогічного коледжу ім. Олександра Барвінського, відомий галицький краєзнавець Роман Пахолок.

“Житель села Стара Ягільниця, колишній фельдшер-пенсіонер Микола Рибчак розповів цікаву історію. У цього чоловіка роками була пасіка, ще з дідівських часів. І на старість, коли вже стало важко займатися бджільництвом, пан Микола вирішив старі, мало не трухляві вулики, які своє вже відслужили, просто порубати на дрова й спалити у печі. І коли він почав розбирати одну із таких дерев’яних хатинок, що десятиліттями служила бджолам прихистком і місцем накопичення меду, він раптом розгледів між дошками згорток. А потім – ще один пакунок, і ще… Коли ж пасічник розгорнув один із них, то побачив там стоси акуратно складених листків. Глянув на них – і одразу ж зрозумів, що це не просто старі листки і газети, а дещо набагато більше й важливіше”, – повідомляє Еспресо.

За його словами, це різнопланові джерела.

“Коли вже почав уважно переглядати ці документи, то зрозумів що то не просто архів УПА, архів повстанців, а документи бандерівців, де вони це слово пишуть з великої букви, матеріали служби безпеки ОУН-УПА. Документи датовані 1944-1945 роками. Всього вдалося, фрагментарно чи цілісно, відновити 240 знайдених листків, понад 50 повстанських журналів, пропагандистських брошур підрозділів ОУН-УПА”, – пояснив Пахолок.

Була проведена складна робота з їх каталогізації. Зараз готується видання книги, в якій буде вміщено ці знахідки.

Нагадаємо, Змі повідомляли, що взимку поблизу Рогатина відкопали бідон з архівом командарма УПА, генерала Романа Шухевича.

Сообщение У старому вулику на Тернопільщині виявили архів УПА 1944-1945 років появились сначала на Український репортер.