«Бої за Іловайськ – не лише трагічна подія в історії України, а й сторінка української незламності, це чин і подвиг військових, які попри втрати й підступність росіян не здалися, а продовжили прорив із пастки та боротьбу», – ідеться у зверненні головнокомандувача Збройних сил України генерала Олександра Сирського.

Як підкреслив Сирський, «цей день завжди нагадуватиме нам про підступність та віроломність російського агресора, про те, що будь-які переговори із терористами та вбивцями є смертельно небезпечною справою, і що довіряти їм не можна».

Генерал подякував українським матерям і батькам за їхніх дітей, які віддали життя за незалежність України, свободу всього українського народу. «Ваші діти – справжні герої, їхній подвиг не марний і закарбований в пам’яті нашого народу навічно», – підкреслив Сирський.

Головне управління розвідки МО України нагадує, що традиційним символом пам’ятного дня став соняшник, оскільки наші захисники виходили з оточння через такі поля. У серпні 2014 року під містом Іловайськ розгорнулась одна з найстрашніших для українського війська битв у війні з рашистською нечистю на cході нашої держави, що тривала майже місяць. Вона перетворилася на наймасштабнішу трагедію часів АТО (ООС). У вогневому мішку опинилися організовані колони українських бійців, які почали виходити так званим «зеленим коридором». Насправді ж коридор став дорогою смерті. Російські війська порушили домовленості та відкрили вогонь на знищення, розстрілявши українські колони на марші. Сотні військових і добровольців загинули, десятки зникли безвісти.

З відкритих джерел відомо, що у середині серпня 2014 року українські військові та добровольці зуміли взяти під контроль більшу частину Іловайська, але після того, як 23–24 серпня в район бойових дій увійшли російські війська, українські захисники опинилися в оточенні. Запеклі бої тривали з 6 по 29 серпня. Потім російські терористи заявили, що готові випустити українців, 30 серпня було створено коридор, але російська сторона порушила домовленості: коли українські військові організованими колонами почали рух із міста, їх обстріляли.

Слідство офіційно підтвердило загибель 366 українських військовослужбовців, 40 зникли безвісти, 429 отримали поранення, 300 потрапили у полон..

14 серпня 2017 року Генеральна прокуратура України оприлюднила результати розслідування Іловайської трагедії. За даними слідства, призвели до неї пряме вторгнення збройних сил росії 23–24 серпня 2014 року і подальше вчинення військових злочинів російською армією.

Іловайськ знаходиться в 47 км на південний захід від Донецька, з 2014 року перебуває під контролем терористів.

Після Іловайської трагедії офіційний Київ змушений був погодитися на умови Мінського перемир’я, підписаного 5 вересня 2014 року. 14 серпня 2017 року Генпрокуратура оприлюднила висновок щодо подій під Іловайськом. Було названо причини трагедії: низький рівень боєготовності та боєздатності Збройних сил України; факти дезертирства, самовільного залишення місць несення військової служби та невиконання наказів начальників; окремі помилки керівництва АТО під час планування та проведення військових операцій. Ці фактори, на думку Генпрокуратури, “перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв’язку з діяннями ЗС РФ, якими 23-24.08.2014 здійснено віроломне вторгнення на територію Донецької області та віроломне вбивство українських воїнів”.

Читайте також: Головна військова прокуратура вилучила з Офісу президента документи часів Майдану та Іловайська

У 2019 році військовий прокурор Віктор Чумак анонсував ретельне розслідування подій, що призвели до Іловайських боїв на Донбасі у 2014 році.

Про це він заявив в ефірі програми “Право на владу”.

Чумак запевнив, “що Іловайська трагедія і все, що відбувалось в Іловайську тоді, буде розслідувано. І буде розслідувано дуже ретельно. Політики можуть давати собі одразу оцінки: це зрада, це те чи інше; прокурори ж не мають такого права. Тому, кваліфікація того, що там відбулось буде повністю відповідати кримінально-процесуальному законодавству України”.

Читайте також: Cтіна і ми. Згадуючи Іловайськ

Саме завдяки винятковому героїзму воїнів у 2014 році вдалося зупинити просування російської армії територією України.

Про це у 2020 році, як писав “Український репортер”, розповідали учасники битви в районі Іловайська, добровольці батальйону “Донбас” Ігор Гевко (позивний “Брокер”, на фото – перший праворуч), Ігор Михайлишин (“Піаніст”, на фото – перший ліворуч) і Сергій Міщенко (“Яр”).

Говорили також і про саботаж окремих начальників з Генштабу.

На думку координатора Іловайського братерства Ігоря Гевка, під час тих серпневих боїв 2014 року Генштаб продемонстрував “саботаж виконання обов’язків перед армією і державою”.

Зустріч з воїнами у серпні 2020 року відбулася в Музеї Революції Гідності.

Читайте також: Бійці батальйону “Донбас” вважають дії Генштабу під час Іловайської битви саботажем (+відео)

Сообщение Сьогодні – пам’ятна дата, що символізує трагедію і водночас героїзм наших воїнів під Іловайськом (+відео) появились сначала на Український репортер.

Цитуємо: “Сьогодні – пам’ятна дата, що символізує трагедію і водночас героїзм Українського народу, який кров’ю кращих своїх синів і доньок виборює право бути господарем на своїй землі.

Український народ цього дня в скорботі вшановує своїх полеглих захисників. А для нас, тих, хто пройшов крізь горнило війни, – це день споминів і глибоких особистих переживань.

Вічна пам’ять і слава захисникам України, які віддали свої життя у боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність держави. Доземний уклін і щирі співчуття родинам загиблих героїв. Сил і терпіння гідно пройти крізь усі випробування воїнам, які втратили на цій війні здоров’я.

Із таких пам’ятних дат і переможних віх пишеться новітня історія України. Революція Гідності та сучасна війна за незалежність зміцнили нашу націю – націю нескорених.

Пам’ятаючи про полеглих героїв, наближаємо Перемогу і розбудовуємо міцну успішну європейську державу.

Героям слава!”

Водночас генерал Хомчак, як бачимо, жодним словом не згадав, що Україна воює з російськими окупантами.

А ось США до річниці Іловайської трагедії закликали Росію вивести свої сили з Донбасу та наголосили, що зберігатимуть санкції до виконання РФ її зобов’язань у рамках Мінських домовленостей.

Таку заяву оприлюднило посольство США в Україні.

“Ми з сумом згадуємо тих , хто віддав свої життя під Іловайськом шість років тому цього тижня, захищаючи суверенітет та територіальну цілісність України.

Росія повинна повністю виконати свої мінські зобов’язання – вивести свою зброю та очолювані неї сили, підтримати розформування збройних угрупувань, що діють  на Сході України, та повернути Україні контроль над міжнародно визнаним кордоном України”, – наголошує посольство.

Наприкінці додають, що санкції США проти Росії за її агресію на Донбасі триватимуть, доки РФ не виконає свої зобов’язання у рамках Мінських домовленостей.

Сообщение Начальник Генштабу про Іловайськ: “Із таких пам’ятних дат і переможних віх пишеться новітня історія України”. Але про війну з Росією генерал не згадав появились сначала на Український репортер.

У ніч з 23 на 24 серпня 2014 року відбулося наймасштабніше пряме вторгнення збройних сил країни-агресора на територію України. У плани Москви не входило здавати важливий стратегічний пункт, тому вона кинула проти українців свої регулярні війська. На момент вторгнення сили ЗС РФ складалися з дев’яти батальйонно-тактичних груп: 3500 осіб особового складу, до 60 танків, до 320 БМД (БМП), до 60 гармат, до 45 мінометів та 5 протитанкових ракетних комплексів.

Вже 24-25 серпня батальйони МВС України «Дніпро-1», «Миротворець», «Світязь», «Херсон», «Івано-Франківськ», Нацгвардії «Донбас» і сили сектору «Б» потрапили в оточення ворога.

28 серпня становище наших військових стало критичним. Між керівництвом АТО та Генштабом ЗС РФ відбулися переговори щодо надання гарантій безпечних гуманітарних коридорів для виходу з оточення українських військових за узгодженими маршрутами.

Граючи роль миротворця, президент Росії Володимир Путін 29 серпня запропонував підконтрольним Росії незаконним збройним формуванням відкрити для українських військових гуманітарний коридор, яким би вони могли вийти з оточення. Насправді путінський «зелений коридор» став для наших воїнів дорогою смерті…

Упродовж цих років тривають дискусії та ведеться слідство щодо цієї трагедії. Дані про втрати різняться й сьогодні. Так, за офіційними даними, під час Іловайської операції і подальшого розстрілу в так званому зеленому коридорі 366 українських воїнів загинули, 429 – отримали поранення різного ступеня тяжкості, 300 – потрапили у полон.

Бої за Іловайськ – свідчення виняткової хоробрості, відваги і героїзму захисників України. Слава Героям! Вічна шана полеглим воїнам!

Сообщение Сьогодні – День пам’яті захисників України. Згадуємо Іловайську битву появились сначала на Український репортер.

Про це у інтерв’ю Цензор.НЕТ. розповів заступник генерального прокурора Віктор Чумак.

За його словами, після того, як президент заявив, що хоче завершити розслідування справ Майдану та Іловайської трагедії, прокуратура вилучила документацію оперативних нарад.

«Я прийшов і сказав, що ми будемо це розслідувати, поставив завдання перед процесуальними керівниками – і ми із ними погодили план додаткового розслідування. Вилучення документів було одним з пунктів цього плану. На підставі цих документів можна буде здобути інші факти або переглянути під іншим кутом ті, що в наявності», – зазначив Чумак.

Він також додав, що на сьогодні є справа щодо агресії Росії, в якій фігурують тільки російські чиновники.

Слідчий суддя надав дозвіл на тимчасовий доступ і вилучення в Офісі президента України документів, які стосуються обставин проведення антитерористичної операції в серпні 2014 року в районі Іловайська.

Ми б дуже хотіли, щоб слідчі, які зараз займаються справами Майдану, частково перейшли в ДБР, тому що там треба створити спеціальний підрозділ, який би продовжив розслідування.

Про створення такого підрозділу ми говорили з Трубою і у нас практично прийняте рішення, що в прокуратурі буде створено спеціальний департамент або велике управління з процесуального керівництва розслідуваннями справ Майдану.

І туди підуть ті найкращі процесуальні керівники, які були досі, й, можливо, частина слідчих із Головного слідчого управління стануть там процесуальними керівниками. Я з ними спілкуюсь. Там теж є дуже професійні люди. Я ніколи не забував про справи Майдану, тому Горбатюк щодня у мене в кабінеті.

Сообщение Головна військова прокуратура вилучила з Офісу президента документи часів Майдану та Іловайська появились сначала на Український репортер.

Про це він заявив в ефірі програми “Право на владу”.

Чумак запевнив, “що Іловайська трагедія і все, що відбувалось в Іловайську тоді, буде розслідувано. І буде розслідувано дуже ретельно. Політики можуть давати собі одразу оцінки: це зрада, це те чи інше; прокурори ж не мають такого права. Тому, кваліфікація того, що там відбулось буде повністю відповідати кримінально-процесуальному законодавству України”.

У середині серпня 2014 року українські військові та добровольці зуміли взяти під контроль більшу частину Іловайська, але після того, як 23–24 серпня в район бойових дій увійшли російські війська, українські бійці опинилися в оточенні. Потім бойовики та російські військові заявили, що готові випустити українців, 30 серпня було створено коридор, але російська сторона порушила домовленості: коли українські військові організованими колонами почали рух із міста, їх обстріляли.

Слідство офіційно підтвердило загибель 366 українських військовослужбовців, 40 зникли безвісти, 13 військовослужбовців досі у полоні.

14 серпня 2017 року Генеральна прокуратура України оприлюднила результати розслідування Іловайської трагедії. За даними слідства, призвели до неї пряме вторгнення збройних сил Росії 23–24 серпня 2014 року і подальше вчинення військових злочинів російською армією.

Офіційно РФ не визнає свого вторгнення в Україну, незважаючи на факти й докази, які демонструє Україна.
Британські дослідники створили інтерактивну відеоплатформу, яка доводить участь російської військової техніки в боях за Іловайськ.

Місто Іловайськ знаходиться в 47 км на південний захід від Донецька, і з 2014 року перебуває під контролем терористів.

Сообщение Віктор Чумак анонсував розслідування Іловайської трагедії появились сначала на Український репортер.

Сьогодні ми вкотре згадуємо Іловайську трагедію, коли у серпні 2014 року в оточення потрапило велике угруповання українських захисників. Російські окупанти розстріляли військову колону, яка виходила з кільця, повіривши брехливим запевненням Кремля про “відкриття гуманітарного коридору”.

З воєнного щоденника відомо, що “18 серпня, в ході запеклих боїв, українські силовики, що значною частиною складалися з добробатів, увійшли в Іловайськ. Вони змогли взяти під свій контроль частину міста, однак після заходу значних сил російських військ 23—24 серпня у тил українського угрупування з території РФ, а також через дезертирство окремих українських підрозділів, іловайське угрупування опинилося в оточенні. У ніч з 28 на 29 серпня Путін звернувся до «сил ополчення» із закликом відкрити гуманітарний коридор для українських військових, що опинилися в оточенні.29 серпня о 6:00 ранку російський офіцер прибув до Многопілля і повідомив українській стороні, що вихід має відбуватися без зброї. О 8:15 українські військові організованими колонами почали рух з міста за попередньо домовленими з російською стороною маршрутами. Колони були розстріляні на марші.

Бої під Іловайськом стали одним з переломних моментів війни на сході України: Збройні сили України втратили ініціативу на Донбасі та перейшли від атаки до оборони. 12 жовтня 2014 р. Президент України Петро Порошенко задовольнив рапорт про відставку міністра оборони Валерія Гелетея. Згідно даних Національного військово-історичного музею, у тих боях 7—31 серпня 2014 року полягло 368 українських бійців.”

Іловайська трагедія – наш одвічний біль. Мусимо вірити, що рано чи пізно воєнні злочинці з РФ сядуть на лаву підсудних і Путін понесе справедливе покарання. Утім українці проклинатимуть цього звіра в людській подобі повік віки і бажають, щоб ця потвора горіла в пеклі.

Сообщение П’ята річниця Іловайської трагедії. Вшановуємо пам’ять полеглих Героїв появились сначала на Український репортер.

Йдемо до Стіни Пам’яті й бачимо, як багато тут соняшників. А ще й калини, хризантем… Згадуємо полеглих героїв. І серце крається, коли погляд зупиняється на маленькому хлопчикові, який протирає портрет батька… Маленьке Зернятко колись  також стане великим Воїном. І завжди пам’ятатиме, що його тато десь там, на соняшниковому полі під тим страшним Іловайськом.

Але ж і наш нарід мусить закарбувати собі на віки вічнії про те, як хоробро боронили свою землю українські солдати. Як зробити, щоб ці зернятка пам’яті постійно «давали сходи»?

Мусимо домогтися, щоб вшанування наших героїв було не вряди-годи, не заради протоколу, а постійним. А що спостерігаємо?

Раз по раз біля Стіни Пам’яті на журналістські питання, як живеться родинам полеглих солдатів чуємо: «Та що там казати… Навіть не згадують… Зайдеш, бувало, до кабінету начальника, а він не поворухнеться у твій бік. Хто ти для нього? Мураха, що під ногами».

Типово, на жаль. Хто з чиновників цими днями відвідав родини заглиблих воїнів? Давайте звернемо погляд на Київську область. Про що розповідали офіційні інтернет-ресурси районних держадміністрацій? Здебільшого, про різні наради за участю керівного панства.

Скажімо, в Баришівському районі голова РДА Олег Левченко 29 серпня провів нараду з питань впровадження медичної реформи. І ніхто йому не підказав, що в селі Гостролуччя проживають батьки полеглого солдата-добровольця Євгена Гаркавенка, що їм потрібна допомога. Вони – пенсіонери. Вже кілька років не можуть випросити, щоб дров на зиму привезли… Але вже втомилися просити…

У Яготинському районі цього дня очільник райдержадміністрації Василь Шмигановський також провів нараду щодо впровадження медичної реформи.

День реформ та й годі. Пані Уляна Супрун, можливо, буде задовлена “тріумфальною ходою” медреформ.

У Згурівському районі, як інформує сайт РДА, «29 серпня під керівництвом голови адміністрації Валерія Мозгового відбулося засідання організаційного комітету з підготовки та відзначення 32-ої річниці утворення району… Членами організаційного комітету було попередньо обговорено програму святкування та список учасників концертної програми, конкурси та обрядові дійства».

На носі веселощі також у Бородянському районі. Чиновники звітують про підготовку: «29 серпня т.в.о. голови Бородянської районної державної адміністрації Валентин Корнієнко за участі голови Бородянської районної ради Георгія Єрка провів засідання оргкомітету з питань підготовки та відзначення 95-ї річниці Бородянського району. Членами оргкомітету обговорено сценарний план урочистостей…»

Готуємося до оплесків, віншувань-чаркувань, браття? «О, гопакувати ми вміємо!» – згадується влучний вислів відомого письменника Євгена Дударя. Натомість у багатьох селах – розор і вимирання.

А може, варто замість затвердження списку гостей на святкування приїхати й подивитися в обличчя нашим Героям, чиї портрети на Стіні Пам’яті? І нехай ці хлопці й дівчата з Небесної Дивізії скажуть, що не так у нашому суспільстві, де – криво, де не по правді живуть… Чиновний люд дуже рідко сюди приходить.  Не приходить, бо такі візити не планують в офіційних протоколах, немає вказівки-розпорядження “згори”. І це стосується владних мужів з усіх сфер державного механізму.

Якось вони гуртуються окремо, у них щоднини – якісь наради, збори, комісії, виїзди-приїзди-об’їзди, заслуховування і ще бозна-що… А в народу – соняшникове поле, яке із жовто-гарячого стало чорним.

Хто про це думає нині у владних кабінетах?

У Богуславському районі голова РДА Ірина Старенька 29 серпня взяла участь у форумі освітян, говорила  у виступі про «новий етап у справі розбудови національної освіти».

Звичайно, у школах є музеї… Але ж візьміть школяриків за рученята і приведіть сюди, до Стіни Пам’яті! Ось тут – справжня освітянська розбудова!

Ось звідкіля «проростає» патріотизм! Саме тут вчимося душею і серцем відчувати чужу біль, шанувати своїх захисників. І біля цієї Стіни також  вчимося люто ненавидіти ворога, тут ще більше запалюються наші серця бажанням помсти – повсякчасної і великої. І тут ми повинні защораз повторювати: ми убиватимемо російських окупантів завжди і скрізь! Наше гасло: убий путінського агресора! Заради вільної України.

Це – наша Стіна, тут не може бути напівслів, напівобіцянок, облудних формулювань на кшталт – «взято на контроль»…

У великої армії чиновництва – інша стіна… Бюрократії та формалізму.  Вона давно виросла між владою і народом. Читаю новину з Макарівського району:

«28 серпня заступник голови Макарівської райдержадміністрації Іван Рознай спільно з начальником відділу роботи зі зверненнями громадян та правового забезпечення апарату Макарівської райдержадміністрації Н.Галузою провів особистий прийом громадян. Під час прийому до заступника голови райдержадміністрації звернувся учасник АТО – учасник бойових дій, житель с. Ситняки, щодо питання виділення земельної ділянки для індивідуального садівництва, ведення особистого селянського господарства та ОЖБ в межах Ситняківської сільської ради. Заступник голови райдержадміністрації дане питання взяв на особистий контроль».

Та про який «контроль» ви говорите, керманичі району?! Вирішуйте питання негайно! Саме так мав би вчинити пан Рознай. Але ж ні – на світ пробилася одвічна фраза керівного панства:«особистий контроль». А міг би Іван Рознай відразу повідомити людям, що воїну оперативно надано земельну ділянку? Так. Але в такому разі адміністрації треба було, образно кажучи, стрибнути вище голови. І нехай би стрибнула… Зате усі зрозуміли б, що повага до законних прав учасників АТО, родин полеглих солдатів – це святе, ця справа торжествує повсякчас і негайно.

Маємо іншу картину дня – до воїнів влада повертається спиною, вибудовує стіну черствості та байдужості. Ось в Гостомелі – вельми резонансний випадок: депутати селищної ради відмовилися надати ділянку учаснику АТО Володимиру Губару, натомість проголосували за виділення землі керуючій справами тамтешнього виконкому Світлані Чечко. Хіба це не стіна дикунства і повного безправ’я?!

Водночас є і винятки. В Рокитнянському районі вшанували пам’ять полеглого героя. Цитую сайт райдержадміністрації:

«28 серпня минуло вже 4 роки як під час виконання бойового завдання у зоні АТО, в селі Новогнатівка Волноваського району Донецької області загинув наш земляк Анатолій Андрійович Сова.

Цього дня вшанувати відважного воїна на кладовище села Синява приїхали очільники району – голова Рокитнянської районної державної адміністрації Юрій Дідик, голова селищної ради Юрій Богданов. Керманичі поклали квіти до пам’ятника, низько вклонилися перед подвигом сина України та із болем на душі згадали усіх мужніх воїнів, які загинули захищаючи цілісність та незалежність України».

Йдемо до Стіни Пам’яті, товариство! І не думаймо про те, прийдуть сюди вклонитися чиновники чи ні.

Просто бере злість, що начальники різного калібру  полюбляють вихвалятися патріотичними справами, іноді й на фронт їздять. Розповідають, скільки коштів з бюджету виділяють заради соціальної допомоги. І ми розуміємо, що піар для них – чудовий передвиборчий трамплін. Але родинам полеглих не піар потрібен, вони будуть тішитися, якщо бодай раз в місяць районний керманич приїде до їхньої оселі – сам, без почту і свити, і тихо-лагідно поговорить, як велить совість.

Де таке є?

Ось відкрив офіційний сайт Київської обласної ради. Крайня новина ще від 14 серпня: «У Боярці відбулося відкриття міні-поля для футболу». Ну, дуже свіжа новина. Про соняшникові поля Іловайська – жодної згадки. Куди ви пропали на своєму розкішному авто “Jaguar F-pace”, пані Ганно Старикова, голово обласної ради?

А де був 29 серпня очільник облдержадміністрації Олександр Горган, який торік публічно обіцяв:  “Ми зможемо показати усій Україні, що таке жити по-новому”?

Не треба жити по-новому. Давайте жити з правдою. І пам’ятати про соняшникове поле.

Леонід ФРОСЕВИЧ

Фото “Українського репортера”

Сообщение Cтіна і ми. Згадуючи Іловайськ появились сначала на Український репортер.

Біля російського посольства зібралися бійці та родичі загиблих. Рух транспорту біля дипломатичної установи було повністю перекрито – на дорозі активісти встановили хрести з портретами загиблих під Іловайськом.

Після молебню за полеглими воїнами учасники акції показово спалили опудало Путіна загорнуте у прапори ЛДНР.

Спроба передати російським дипломатам листа з вимогою негайно звільнити українських політв’язнів закінчилася цілком передбачувано – з посольства ніхто так і не вийшов.

Фото dn.depo.ua

Сообщение У Києві біля посольства РФ спалили Путіна (+відео) появились сначала на Український репортер.

Ледве чи не щодня на так званій лінії розмежування гинуть кращі з кращих, даруючи всім мешканцям нашої змученої землі щастя жити під мирним блакитним небом, не чути й не бачити залпів «градів», «ураганів» чи танкових ударів по мирних будинках, дитячих садочках. Саме завдяки незламним, нескореним героям російсько-української війни ми живемо на цьому світі, маємо змогу й щастя ростити своїх дітей, бачити рідних і близьких, займатися улюбленими справами.

Війна триває і в інформаційному просторі нашої держави – за серця і душі українців. І слід визнати, що цю, інформаційну, війну ми програємо… Причому ледве не розгромно… Наявність за більш ніж 800 кілометрів – в далекому українському тилу – осіб, які радіють російським військам, приховано очікують на їхній прихід, на так зване «асвабаждєніє», пряме цьому свідчення. Відсоток цих манкуртів, що з піною у роті, ніби смертельно інфіковані, розповідають про «злих хвашистів» і радіють українським смертям, доволі високий.

Є навіть ті, хто складає цілі списки активістів, воїнів АТО, волонтерів, просто свідомих громадян України, яким небайдужа доля рідної землі, для подальшої передачі так званій новій владі під російським триколором, не розуміючи при цьому, що ті «асвабадітєлі» в першу чергу знищать їх, оскільки для «русского міра» ми всі – «хахли-ніщєброди», що всіх нас можна безкарно нищити, як отих безпорадних комах…
Їхня велика чисельність зумовлена не лише російським телебаченням, але й церквою. Так-так, звичайною Українською православною церквою Московського патріархату. Хоча, якщо точніше, не церквою, а цілим міністерством пропаганди, ефективності роботи якого міг би позаздрити сам Гебельс .

Вони відкрито проводять антиукраїнську агітацію, майстерно прикриваючись своєю так званою канонічністю, кілограмовими хрестами на пузі, золотими рясами, із завидною періодичністю вішають своїм прихожанам на вуха цілі тонни брехні про «бєндєр», що вбивають «жітєлєй Дамбаса», розіп’ятих хлопчиків, людоїдів-націоналістів, які тільки й мріють, як замордувати до смерті православного священика за його «істінноє православіє».

Вінцем їхньої хворобливої фантазії стали слова, які я почув від одного священика на Малинщині, що «націоналісти разом із масонами-євреями хочуть заборонити православну церкву й для того створили неканонічну церкву іншого, ворожого, не вірного патріархату, який захоплює церкви, знущається над православним людом… щоб потім (увага!) перетворити усіх на католиків…».

Власне, щось додати більше немає сенсу. Однак лякає інше – у ці нісенітниці вірять ледве чи не всі парафіяни московської церкви… Як і в те, що бандерівці напали на Донбас… Причому вірять уже четвертий рік поспіль, незважаючи ні на що й ні на кого, бо «так батюшка сказав, а він дурного не скаже»…

Ось таким чином, тихою сапою такі комісари-політпрацівники у рясах, яких у Малинському районі, що на Житомирщині, ледве чи не дві третини, готують свою паству до «русского міра».

Нещодавно, за прикладом їхнього карликового кремлівського вождя, на території Малинського лісотехнічного коледжу, там, де ще недавно стояло погруддя Леніна, за наказом якого було знищено сотні тисяч українців та Українську Народну Республіку, нинішні горе-очільники та псевдосвященики встановили пам’ятник князю Володимиру.

На тому дійстві, окрім московських попів, були і представники місцевої влади, у тому числі голова районної ради Левковець, який ще з часів СРСР перебуває на керівних посадах – тоді ще райкому, а зараз місцевої районної ради. Був там і директор місцевого навчального закладу, на території якого все те і відбувалося.

Колишній регіонал, а нині директор лісоколеджу, щоб стовідсотково догодити своїм покровителям у рясах, зігнав учнів для показової масовки і таким чином фактично порушив навчальний процес у коледжі… Зрештою, догодив – за ратні заслуги (напевне, у справі силового розповсюдження московського православ’я на території коледжу) отримав із рук митрополита Овруцького та Коростенського Віссаріона церковну нагороду.

До речі, були й набагато кращі пропозиції, зокрема, встановити пам’ятник видатному, відомому у всьому світі досліднику-етнологу Миколі Миклусі-Маклаю, родина якого мешкала в обійсті хутора Гамарня, на території якого нині діє Малинський лісоколедж, чи пам’ятник Кобзарю…
Однак переміг князь Володимир, який, окрім того, що хрестив Київську Русь, відомий ще й і своїми злочинними схильностями, а саме катуваннями, вбивствами й ґвалтуваннями… Постать, яка мечем “хрестила” свій народ. І “хрестила” так, що десятки тисяч киян утікали в густі ліси, щоб урятувати життя своє та своїх рідних…

Цікава деталь: саме князю Володимиру ще за часів царизму масово встановлювали пам’ятники… Ось така декомунізація по-малинськи. Замість злочинців комуністичного режиму, наші вулиці перейменовують на честь царських палачів (Суворова) та встановлюють пам’ятники, що символізують імперську Росію. А герої нашого народу десь там, на узбіччі історії, або десь на її смітнику…

А тепер найголовніше – хто встановив цей пам’ятник…

А встановили ті, хто приніс на нашу українську землю «русскій мір», хто благословляє бойовиків із Росії на вбивство наших співвітчизників, наших воїнів… От такі отці того скульптурного творіння. Вони кров і плоть від тієї московської нечисті, що плекає у своїх планах знищення нас, українців, як незалежної, самодостатньої нації.

Отець Павло – настоятель церкви, розташованої на території лісоколеджу. Неодноразово парафіяни скаржилися на його слова, на те, що він у своїх молитвах прославляє патріарха Кирила, братній російський народ, називаючи при цьому війну на сході нашої держави громадянською війною…

Звісно, таке неподобство не могло тривати вічно. Враховуючи бездіяльність правоохоронних структур, в обов’язки яких входить захист суверенітету й територіальної цілісності держави, місцеві патріоти розклеїли листівки біля церкви із закликом прогнати московського попа. У відповідь, ледве чи не наступного дня, на сайті Спілки православних журналістів з’явився недолугий матеріал про те, що націоналісти погрожують розправою невинному московському попу…

Немає сенсу переповідати всю ту маячню, яку було опубліковано на відверто антиукраїнському ресурсі. Мова абсолютно про інше.
Скільки ще має загинути українських воїнів від так званих «братніх» куль та снарядів «братнього» російського народу, щоб нарешті всі без винятку громадяни України зрозуміли: у війні, яку нав’язала нам Москва, можна перемогти лише тоді, коли народ і військо, церква і держава, віруючі у Христа, Аллаха чи Одіна будуть об’єднані єдиною метою – знищити агресора, окупанта, який нещадно нищить Україну, нас з вами…

Що ключ до нашої перемоги – це любов до України, до своєї землі, це шана та повага наших предків, які споконвіків боронили і вмирали з Україною на вустах…

«У своїй хаті своя правда, і сила, і воля…» Ці слова пророка нашого народу Тараса Шевченка набувають особливої ваги та значення… Ми у себе вдома. Це наша земля, наша історія, наші герої! Тут немає місця ні «русскому міру», ні зрадникам, ні попам-кадебістам…

Слава Україні!

Олесь НЕСТЕРЕНКО

Малюнок Олега СМАЛЯ

Сообщение Комісари у рясах готують свою паству до «русского міра» появились сначала на Український репортер.