Нагадаємо, що в Україні Андрій Деркач був улюбленцем Леоніда Кучми.

Прочитаймо, що у 1994-му обіцяв у своїй передвиборчій програмі кандидат в Президенти України Кучма: «Використовуючи всі президентські повноваження, поведу жорстоку, непримиренну боротьбу проти корупції, мафії та інших проявів злочинності».

Але після виборів усе сталося навпаки – Кучма будував свій паралельний світ, а разом з ним – Леонід та Андрій Деркачі, Дмитро Табачник, Олександр Волков, Вадим Рабінович, Ігор Бакай, Віктор Медведчук, а також інші з касти обраних.

Як пише доктор економічних наук, професор Олександр Савченко у книзі «Антиукраїнець», «Леонід Кучма спочатку був активним реформатором, але з часом його родичі і партнери стали мільярдерами, – і саме вони вже формували порядок денний президента України. На початку 2000-х років до них (олігархів) долучилися нові сили впливу на владу в Україні: ФСБ (КДБ) Росії… В Адміністрації Кучми домінувала російська агентура».

Серед манкуртів був і Деркач-молодший – він багато шкоди завдав Україні, зокрема і своїми брехливими, маніпулятивними інформаційними ресурсами, які працювали на росію, вели в Україні підривну діяльність в медійному просторі (згадаймо бодай гучну справу міжнародного афериста у торгівлі зброєю, російського агента Дмитра Стрешинського, який в Україні діяв під орудою Андрія Деркача).

Андрій Деркач – співробітник ГРУ Генштабу збройних сил росії, діяв в Україні під прикриттям статусу народного депутата. А ще й татусь очолював СБУ! Деркач-молодший керував в Україні агентурною мережею Головного розвідуправління Генштабу РФ, котра повинна була допомагати ворогу в захопленні України. За тридцять років цього перекинчика ніхто не відважився арештувати!

В 1990-1993 роках Андрій Деркач закінчив Академію Федеральної служби безпеки РФ. Але це зовсім не заважало йому бути на високих посадах при владному олімпі.

Ось відомі факти про Деркача-молодшого:
• з 1994 по 1996 рік був заступником керівника Контрольної служби Президента України Леоніда Кучми.
• З 1996 по 1997 рік — консультант президента України із зовнішньоекономічних питань.
• З 1997 по 1998 рік був першим помічником прем’єр-міністра України Валерія Пустовойтенка.

Зрадника не зупиняли, навпаки – заохочували його, давали йому дорогу, відкривали перед ним нові можливості, в тому числі бізнесові. У 2006 році Деркач став президентом Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом», генеральним директором державного концерну «Укратомпром».

Це був махровий ворог, який орудував майже відкрито, не приховуючи  хижих устремлінь, ненависті до всього українського.

Впадає у вічі, що одного разу президент Кучма на засіданні Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю гримнув словом:

“Про зловживання в НАЕК «Енергоатом» вже не хочу і згадувати. Тут повинна сказати своє слово прокуратура. Але не можу не звернути увагу урядовців на те, що слід було вивчити коріння таких явищ. Звідки вони взялися і що треба зробити, щоб подібне не повторювалося надалі».

Покритикував, так би мовити, для ока. Було добре відомо, що Андрій Деркач – протеже Кучми. А таких не здають. Інакше це був би удар по клановій системі, саме вона виплоджувала зрадників.

Мені пригадується січень 1995 року, коли випадково мав коротку розмову з Леонідом Кучмою на військовому арсеналі у місті Ічня Чернігівської області. Тема боєприпасів: президент у супроводі віце-прем’єра Валерія Шмарова (а він в Уряді відповідав за цей напрям) приїхав сюди, щоб спільно з декількома американськими бізнесменами, представниками страхових компаній особисто перерізати червону стрічку, помпезно оголосивши про відкриття виробництва з утилізації снарядів, за яке узялося СП «Еллаєнт-Київ». Це підприємство було створено за участю іноземного капіталу. Страхові ризики узяла на себе світова OPIC (Корпорація іноземних приватних внесків).

Суть полягала утому, що Україна передає СП застарілі ракети, снаряди, міни, а підприємці, використовуючи західні передові технології, займаються комплексною утилізацією. Таким чином, наша країна позбавляється від десятків тисяч тонн непридатних боєприпасів, турбуючись про свою безпеку, а СП продає на світових ринках усе, що залишається від утилізації. Суттєвий нюанс: державна програма утилізації передбачала головне – створення вітчизняних потужностей для комплексної утилізації боєприпасів. В 1993 році на це орієнтувала й постанова Кабміну, яка передбачала: після утилізації сировина з арсеналів має йти не за кордон, а винятково на потреби України.

За ці кошти країна мала б створити в тому числі й власні потужності з виготовлення снарядів та ракет. Якби це зробили, то сьогодні у нас не було б великого дефіциту в боєприпасах на фронті.

У той період, в 1995-му, мені конфіденційно телефонували військові, розповідали, що у цій справі відбувається шахер-махер. Тому зрозуміло, що був великий сумнів, чи допоможе «Елаєнт Київ» нашій державі впоратися з цією загрозою. Мої журналістські розслідування показували, що про комплексну переробку боєприпасів на ічнянському арсеналі не йдеться, натомість хитрі підприємці «діставали» з боєприпасів латунь, мідь, сталь, алюміній, піроксиліновий порох і відправляли усе це «добро» на експорт. А те, що не продавалося продовжувало залишатися на складі. Це нагадувало підпалений бікфордів шнур.

Ризиковані операції проводили в непристосованих цехах, без належного обладнання і надійних технологій. У цій справі також були зайняті наймані робітники, яких залучало командування частини. Це була так звана переробка снарядів по чорному – арсенал працював в інтересах комерційної структури. І це замовчувалося. Тим часом, керівні менеджери СП швидко збагачувалися, незаконно продаючи за кордоном кольорові метали, які одержували від утилізації. Держава була явно у програші. Обіцяне новітнє іноземне обладнання в необхідній кільності так і не було поставлено.

Очевидно, Леоніду Кучмі доповідали про мої критичні розслідування. В Ічні, схоже, деякі генерали (а вони, до речі, й лобіювали позаконкурсне просування компанії «Елаєнт Київ» на вітчизняному ринку) знову нагадали, хто персонально з журналістів є «противником утилізації боєприпасів». Іншими словами, прошепотіли на вухо першій особі донос на мене.

В Ічні президент одразу ж дав вказівку розшукати мене серед групи репортерів, які прибули на відкриття заводу. Підійшовши до Кучми, який стояв в оточенні Шмарова, генералів, полковників, іноземних дипломатів, я одразу відчув – президент у гніві: «Що тобі не подобається? – сердито кинув він. – Мені кажуть, ти своїми статтями все перекручуєш, паплюжиш. Розберися! Ти ж бачиш, як тут все гарно і все працює».

Звичайно, від такої несподіваної словесної атаки (та ще й від президента!) я дещо розгубився. Але якась внутрішня сила спонукала мене відповісти Кучмі єдиною фразою: «Виступаю лише в інтересах України». «А я що, проти?» – розітнув тишу Кучма, кинувши ніби на прощання: «Подумай ще раз…». Потім повернувся і в супроводі свити почимчикував до офіцерської їдальні (там гостей вже чекав фуршет).

Минав рік за роком, а справа Кучми та Шмарова в Ічні буксувала. Зрештою вона накрилася мідним тазом – «Елаєнт Київ» зупинив свою діяльність. Страхові компанії виставили нашій країні рахунок приблизно на 18 мільйонів доларів (цей спір докотився навіть до судового розгляду, за даними моїх джерел, Україна сплатила ці кошти).

Ось такий, безславний і ганебний, фінал «епохального» перерізання Кучмою червоної стрічки на ічнянському арсеналі, його показної «турботи» про утилізацію боєприпасів як в Ічні, так і на Павлоградському хімічному заводі.

Леонід Фросевич

На світлинах: Леонід Кучма на арсеналі Міноборони в Ічні, 1995 рік. У щойно зведеному ангарі з переробки снарядів розповідають, як чудово працюватиме в Україні справа з утилізації боєприпасів.

Фото Валерія Милосердова

Сообщение Про Деркача, Кучму та розмову з президентом на арсеналі в Ічні появились сначала на Український репортер.

У зоні задимлення зафіксовано шість вибухів боєприпасів, вивезених на технічну ділянку для подальшої утилізації.

“Усі осередки пожежі повністю ліквідовано, загрози повторного загоряння трави немає”.

Про це повідомив перший заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України генерал-лейтенант Сергій Корнійчук, який очолює оперативну групу із запобігання надзвичайній ситуації на арсеналі.

“Враховуючи те, що неподалік було розгорнуто пожежний пост, вдалося вчасно подати сигнал, здійснити відповідне оповіщення та організувати боротьбу із полум’ям силами пожежного розрахунку арсеналу. В подальшому гасіння осередків загоряння було продовжено силами Державної служби з надзвичайних ситуацій”, інформує пресслужба Міноборони України.

Фото – REUTERS

Читайте також:

• Вибухи в Ічні. Чому “загнулася” на арсеналі справа Леоніда Кучми
• Історія катастроф: коли, як і чому вибухали боєприпаси на складах України

Сообщение Вибухи на калинівському арсеналі. Без паніки? появились сначала на Український репортер.

Як передає «Український репортер», про це інформує Департамент цивільного захисту та оборонної роботи Чернігівської ОДА.

«Роботи, визначенні Планом організації робіт з очищення від вибухонебезпечних предметів населених пунктів і територій в 16-кілометровій зоні навколо 6-го арсеналу боєприпасів біля смт Дружба Ічнянського району завершено», – йдеться в повідомленні.

Очищено 80 ділянок розмінування – це 79,7 тис. га прилеглої до арсеналу території. Загалом вилучено 100 тисяч 351 вибухонебезпечний предмет.

На цю тему також читайте: 

• Вибухи в Ічні. Чому “загнулася” на арсеналі справа Леоніда Кучми
• Склади в Ічні могли підірвати через мобільник, припускає Анатолій Матіос

Сообщение Зону довкола Ічні розмінували. Вилучили понад 100 тисяч боєприпасів появились сначала на Український репортер.

В Ічнянському районі Чернігівщини відновлено рух автотранспорту та залізничне сполучення.

«Мешканці можуть повертатися у свої домівки. А діти з 29 жовтня, після завершення канікул, приступлять до навчання. Відповідне розпорядження підписала керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, виконуюча обов’язки голови Чернігівської ОДА», – зазначається в заяві ДСНС.

Окрім того, відкрито повітряний простір у радіусі 30 км над арсеналом, який було закрито у зв’язку з вибухами боєприпасів.

На цю тему також читайте: 

• Усі села довкола арсеналу в Ічні очищено від боєприпасів
• Вибухи в Ічні. Чому “загнулася” на арсеналі справа Леоніда Кучми
• Склади в Ічні могли підірвати через мобільник, припускає Анатолій Матіос

Сообщение Пожежу на військових складах в Ічні ліквідовано появились сначала на Український репортер.

Перевірено та очищено від боєприпасів усі 39 населених пунктів навколо арсеналу.

За останніми даними ДСНС, знешкоджено 2289 вибухонебезпечних предметів, відпрацьовано 260 повідомлень населення про виявлення боєприпасів.

У результаті 16-кілометрова зона «вибухового забруднення» зменшилася до 10- кілометрової.

Психологи ДСНС надали психологічну допомогу загалом 2840 громадянам.

У районі надзвичайної ситуації діють 697 військових і рятувальників та 149 одиниць техніки.

Авіація ДСНС і надалі перебуває у стані готовності. Організовано чергування восьми розрахунків на автоцистернах для забезпечення оперативного гасіння можливих пожеж.

На цю тему також читайте:

• Вибухи в Ічні. Чому “загнулася” на арсеналі справа Леоніда Кучми
• Склади в Ічні могли підірвати через мобільник, припускає Анатолій Матіос

Сообщение Усі села довкола арсеналу в Ічні очищено від боєприпасів появились сначала на Український репортер.

За його словами в рамках розслідування (раніше було порушено справу за фактом службової недбалості) допитано більше 340 військовослужбовців, приблизно половину з них – на поліграфі.

«Опрацьовано величезний масив інформації та встановлено, що в момент початку цих вибухів у зоні покриття та контролю працював мобільний термінал без IMEI-коду, тобто який неможливо ідентифікувати, єдиний на цій території. Це розцінюється нами як пряма ознака застосування неідентифікованого телефонного апарату для приведення в дію того чи іншого вибухового пристрою», – розповів Матіос.

Він додав, що огляд місця свідчить про подібний характер вибухів і в Ічні, і в Калинівці та Балаклії: «Він не характерний для початкового вибуху снаряда або пострілу до реактивної системи вогню».

Крім того, слідство має суттєві питання до організації охорони арсеналу. За кілька днів до вибухів поряд було помічено невідомих у військовій формі, які здійснювали спостереження за складами. Однак наряд караулу по тривозі не піднімався, і цих осіб ніхто не спробував затримати.

При цьому, наголосив головний військовий прокурор, система безпеки в Ічні була чи не найсерйозніша в порівнянні з іншими арсеналами. Зокрема, там застосовували комплекси радіоелектронної боротьби, що виключало появу в цьому районі безпілотників.

Сообщение Склади в Ічні могли підірвати через мобільник, припускає Анатолій Матіос появились сначала на Український репортер.

Вони фіксуються на двох майданчиках, де відбувається тління, повідомляє «Український репортер» із посиланням на Міноборони. Пожежу на технічній території ліквідовано, задимлення значно зменшилося.

Триває гасіння осередків тління. Тут працюють дев’ять пожежних танків ГПМ-54, три інженерні машини розгородження, два пожежні літаки АН-32П та дев’ять пожежних машин.

Учора літаки здійснили 21 скид води, сьогодні – ще девять.

На складах працюють десять груп розмінування – вони поверхнево очистили вже 70% території арсеналу.

Фото mil.gov.ua

Сообщение Арсенал в Ічні майже загасили, триває розмінування появились сначала на Український репортер.

«Версія про недбалість відпала від учорашнього дня після свідчень військовослужбовців», – сказав генпрокурор.

Він зазначив, що в ситуації з вибухами і в Балаклії, і в Калинівці – а відучора і в Ічні – основною версією слідства є диверсії.

Юрій Луценко також нагадав, що Генпрокуратура свого часу демонструвала безпілотник із РФ, який, за даними слідства, скинув запалювальні пристрої на склади в Балаклії. В Калинівці, за його словами, було також виявлено докази дій диверсійної групи.

Фото Reuters

Сообщение Основна версія вибухів на полігоні в Ічні – диверсія появились сначала на Український репортер.

Питання було досить несподіване, як, власне, і раптова зустріч з Президентом України в Ічні, на території військового арсеналу, де зберігаються тисячі тонн боєприпасів.

«У своїх статтях я виступаю винятково за інтереси України», – одразу ж відповів президенту.

«Я – також!» – почулося із вуст Леоніда Кучми. І президент протягнув мені руку, потім різко повернувся і пішов із почтом до військового штабу.

Це було в далекому 1995-му, 16 січня.

Того дня Президент Кучма приїхав до Ічні, щоб перерізати червону стрічку під час відкриття українсько-американсько-британського підприємства з переробки боєприпасів «Елаєнт Київ».

Висвітлювати подію запросили і журналістів, серед яких опинився і автор цих рядків. В пресі я часто критикував армійських начальників за корупцію, зловживання, безгосподарність, в тому числі й на арсеналах.

Скажімо, вже тоді почала «квітувати» сумнівна комерція – на армійських базах розбирали снаряди, вивозили на продаж кольорові метали, піроксиліновий порох, словом усе, що мало хороший збут. Водночас неходовий товар, наприклад баліститний порох залишався лежати на цих складах «мертвим вантажем» – і його було дуже багато. Ці ризиковані операції проводили в непристосованих цехах, без належного обладнання і надійних технологій. Зазвичай у цій справі були зайняті наймані робітники, яких залучало командування військових частин. Це була так звана переробка снарядів по чорному. А справжня державна програма утилізації непридатних боєприпасів ніяк не могла зрушити з місця. І у мене був великий сумнів, чи допоможе «Елаєнт Київ» нашій державі впоратися з цією загрозою.

Очевидно, Леоніду Кучмі доповідали про негативні виступи преси. А в Ічні, схоже, генерали (а вони, до речі, й лобіювали позаконкурсне просування компанії «Елаєнт Київ» на нашому ринку) знову нагадали, хто саме з журналістів є начебто «противником утилізації боєприпасів». Іншими словами, прошепотіли на вухо першій особі донос, сподіваючись, що Кучма публічно «відшмагає критикана». Але вийшло по-іншому.

Вже тоді старі боєприпаси були для України як ракова пухлина. Після «смерті» Радянського Союзу до нас звідусіль почали звозити снаряди, міни, ракети, бомби. На початку 1990-х на вітчизняних базах таким чином «прописалося» до 320 тисяч тонн цього «товару», непридатного для застосування. І щорічно кількість таких боєприпасів збільшувалася на 10-15 тисяч тонн у зв’язку із закінченням граничних строків зберігання. Арсенали були перевантажені удвічі.

Фахівці оборонної галузі калатали в рейку: існує реальна загроза аварійної ситуації.

Ось в таких непростих умовах і вигулькнуло на арсеналі в Ічні СП «Елаєнт Київ» Його заснували разом з Україною американська компанія «Alliant Techsystems» і британська «Rapierbase Ltd». Страхові ризики узяла на себе OPIC (Корпорація іноземних приватних внесків).

На території ічнянського арсеналу поставили декілька виробничих модулів, у яких змонтували обладнання для переробки снарядів. Проект назвали «епохальним» (ні більше, ні менше). Іноземці запевняли, що будуть застосовувати новітні технології, а саме розрізання боєприпасів струменем рідини під тиском. Мали у планах щодня утилізовувати чотири-п’ять тонн, загалом переробити 220 тисяч тонн старих снарядів.

Маленький, але суттєвий нюанс: державна програма утилізації передбачала головне – створення вітчизняних потужностей для комплексної утилізації боєприпасів (це й поява нових робочих місць, і завантаження підприємств оборонки). В 1993 році на це орієнтувала й постанова Кабміну (№1079 від 31 грудня), яка «застовбила» вимогу – після утилізації сировина з арсеналів має йти не за кордон, а винятково на потреби України.

Після того як Леонід Кучма разом з міністром оборони Валерієм Шмаровим, послом США в Україні Вільямом Міллером відкрили виробничі модулі на арсеналі в Ічні, з авторитетних джерел стало відомо, що про комплексну переробку боєприпасів на ічнянському арсеналі не йдеться. Та й широко розрекламована унікальна технологія десь забарилася. Зате підприємці «діставали» з боєприпасів латунь, мідь, сталь, алюміній, піроксиліновий порох і відправляли усе це «добро» на експорт. А те, що не продавалося продовжувало залишатися на складі… Це нагадувало підпалений бікфордів шнур.

Зрештою співпраця з американцями і британцями у цій сфері накрилася мідним тазом – «Елаєнт Київ» зупинив свою діяльність; здається, Україні навіть було виставлено рахунок приблизно на 18 мільйонів доларів. Свого часу цей спір докотився навіть до судового розгляду.

Такий ось безславний фінал перерізання Кучмою червоної стрічки на ічнянському арсеналі.

Сьогодні в Ічні злетіли в повітря ракети й снаряди. Те, що з утилізацією боєприпасів багато що було закроєно навскіс – одна справа, але ж є також інша – фінансування армії, людський фактор.

Наше військо фінансували за залишковим принципом. В усі попередні роки армійський бюджет був бюджетом проїдання. Звичайно, не вистачало коштів й на підтримання живучості баз та арсеналів, не дбали про новітні системи безпеки та охорони (бо в гаманці Збройних Сил гуляв вітер). На арсеналах кожен начальник на свій страх і ризик «затуляв дірки», часто й примітивними засобами латали огорожу, сховища… Було, що й електричні стовпи падали від старості.

Ось нині чуємо, що в армії нарешті є гроші. Наприклад, за бюджетною програмою “Утилізація боєприпасів, рідинних компонентів ракетного палива, озброєння, військової техніки та іншого військового майна, забезпечення живучості та вибухопожежобезпеки арсеналів, баз і складів Збройних Сил України” видатки збільшено порівняно з 2017 роком на 193 391,7 тис. грн і передбачені видатки у сумі 334 219,1 тис. грн.

Але чи така вже й велика сума, якщо порівняти, скільки коштував долар до гривні чотири-п’ять років тому?

Дехто з професіоналів військової служби розповідав мені, що в Міністерстві оборони було понижено статус служби забезпечення живучості баз та арсеналів, та й чомусь не робили ставку не на вузьких спеціалістів цього напрямку, а на «дотичних».

Людський фактор – ось над чим в першу чергу треба думати нашому військовому керівництву. Для служби на арсеналах потрібно добирати перевірених, надійних людей. Необхідно повністю виключити корупційну складову в цій сфері. А те, що вона є, гадаю, не варто й мову жувати.

Подивіться, яке райське життя влаштували собі деякі офіцери та генерали, цивільні службовці МО: маєтки, розкішні автомобілі… За свої зарплати? Вони колись відчули великі дармові гроші… Звикли жити на широку ногу, забезпечуючи свою «живучість». Ідіть нарешті з бази, хлопці!

А поки що населення країни страждає від вибухів на військових арсеналах.

Леонід ФРОСЕВИЧ

Сообщение Вибухи в Ічні. Чому “загнулася” на арсеналі справа Леоніда Кучми появились сначала на Український репортер.

Як передає урядовий портал, Володимир Гройсман наголосив, що всі потрібні резерви для допомоги людям уже сформовано.

«Ми нікого не залишимо сам на сам із проблемою, – запевнив прем’єр. – Так ми працювали в Балаклеї – і допомогли вирішити проблему. Так працювали в Калинівці – і так само допомогли. Те саме зробимо для мешканців Ічніта прилеглих населених пунктів. Буду тримати ситуацію на контролі».

Очільник уряду додав: «Ті дані, які я маю, говорять про те, що процес відновлення та повернення людей у домівки розпочнеться найближчим часом».

Фото facebook.com/patrolpolice.chernihiv

Сообщение Уряд виділив 100 мільйонів на ліквідацію наслідків вибухів в Ічні появились сначала на Український репортер.