Святвечір – одне з найурочистіших християнських свят, яке відзначається ввечері напередодні Різдва Христового. Ніяке інше свято не здатне настільки об’єднати людей, як Різдво Христове. Споконвіку цей казковий день прийнято зустрічати в колі сім’ї і близьких друзів. Усі християни світу святкують цей день, як одне з головних свят у році, тільки різняться дати святкування для православних християн і католиків. Різдвяні традиції передаються з покоління в покоління, несучи в собі весь сенс всеосяжної любові Христової.

Зі Святвечором пов’язаний обряд приготування першої куті. Її називали багатою, оскільки крім неї готували одинадцять пісних страв, серед яких обов’язково мали бути борщ, риба, гриби, вареники з квасолею та капустою, картопля, узвар. Страви мають бути пісними, тому що Святвечір припадає на останній день Пилипівського посту.

У західних регіонах України на Святвечір вареники роблять із багатьма начинками. Найчастіше — з тушкованою квашеною капустою, з капустою і грибами, з картоплею й грибами, з квасолею. Неодмінно — з тертим маком та фруктами (з вишнями, свіжими яблуками, чорносливом). В окремих районах у вареники заліплюють перемелений маринований оселедець, приправлений сухарями, пасерованою цибулькою і спеціями. Такі вареники називають «креплики» або «краплики» — вважаються окремою стравою. «Солодкі вареники» заліплюють інакше, ніж інші — фігурно: «віночком», рубчиками, зубчиками, «ріжками».

Кутю традиційно готували з пшеничних або ячмінних зерен (на півдні України з рису). Перед тим їх вимочували у воді, товкли в ступі, сушили і знову товкли, щоб остаточно звільнити від луски.

Червоний кут (покуть), де тримають кубельце з кутею та узваром, в народі ще називають «яслами».

Починається Свята вечеря з молитви та читання уривку з 2 розділу Євангелія від Луки, а саме, віршів з 1 по 20, де описується народження Спасителя. Під час цієї особливої вечері члени родини на знак миру і єдності діляться одне з одним шматочком прісного хліба, який називається «облатками».  На знак своєї радості люди співають колядки. Після закінчення Святої вечері родина йде до церкви на урочисту Вігілійну чи Надвечірню Святу Месу. За традицією, ця Божа Служба має відправлятися рівно опівночі, та служать на ній всі священники парафії. Це є Служба пастирів — вірні, так само як і вифлеємські пастирі, приходять цієї ночі до убогої стайні, в котрій народився світові Спаситель.

В Іспанії католицький Святвечір називають Nochebuena. Це свято відзначається в колі сім’ї. Також за стіл запрошуються самотні люди похилого віку або бідні люди.

У Німеччині ввечері починають дзвонити дзвони, які сповіщають про початок різдвяних служб. Після влаштовується сімейний вечерю.

У Польші у Святвечір родина збирається за столом, на якому виставляється борщ c сушками, смажений і заливний короп, вареники з капустою і грибами, компот із сухофруктів, солодкі пироги, кутя.

У Норвегії в цей день ходять на службу у церкву, яка починається в 3 години дня. Багато відвідують могили померлих родичів і покладають на них квіти.

Святкові страви у кожної народності традиційні.
В Америці індичка з журавлинним соусом — головна і обов’язкова страва.
У Литві готують напередодні свята кутю, страви з риби та іншу нежирну їжу.
В Данії смажать гусака або качку з яблуками, готують рисовий пудинг і солодку кашу з рису з додаванням родзинок і кориці.
В Австрії та Угорщині — навпаки, не готують птицю, вважаючи, що так може відлетіти удача і щастя.
У країнах Скандинавії напередодні свята ріжуть поросят, роблять м’ясні копченості та варять солодовий напій.

Як зустрінеш Різдво, – так і проведеш весь рік, – вважали усі віруючі католики. Сенс цієї прикмети – оточити себе в свято близькими і коханими людьми, уникати сварок і насолоджуватися святом.