Ідея покласти на музику один із батькових віршів з’явилася у Христини давно. За словами співачки, текст одразу вразив її глибиною та щирістю й прозвучав для неї як внутрішній монолог сина перед матір’ю — з болем, любов’ю та спробою пояснити свій вибір.

«Для мене це немов сповідь сина перед матір’ю, який розуміє, що приніс їй непоправний біль, але водночас дає зрозуміти, що це був його свідомий вибір — гідно віддати життя за Батьківщину. Коли я запитала тата, що він відчував, пишучи цей вірш, він сказав, що думав про свою маму. І тоді я одразу подумала про інших матерів та синів, які фізично вже не разом, але їхній духовний зв’язок зберігається завжди», — розповіла Христина Винницька.

Саме ці роздуми, каже артистка, і підштовхнули її зробити цю пісню не лише особистою історією, а зверненням до всіх жінок України, які втратили дітей на війні. Вона зізнається, що добре знає цей біль з досвіду своїх подруг і бачила, як по-різному проживається втрата, але водночас — як не зникає відчуття внутрішнього зв’язку.

«Ця робота — немов звертання до всіх жінок України, що втратили синів і дочок. Хоч пісня про втрату, але від неї йде спокій, добро і неймовірна турбота сина про свою матір. Я переконалася, що смерть — це втрата лише фізичного зв’язку, тоді як духовний та емоційний між рідними ніколи не закінчується», — зазначає співачка.

Над відеороботою традиційно працював Володимир Шурубура, а музику та аранжування створив Богдан Нестор. Христина пояснює, що для неї важливо працювати з людьми, які відчувають матеріал інтуїтивно й здатні передати емоцію без зайвих пояснень. Саме тому вона не схильна постійно змінювати команду, якщо відчуває довіру і спільне бачення.

«Іноді закінчуються слова і ти не знаєш, як пояснити, що хочеш передати у відео, а людина вже тебе розуміє. Для цього потрібен особливий талант. Мені подобається, коли з перших акордів робота стає впізнаваною, і я не є прихильником змін заради змін, особливо коли попередні роботи зроблені з любов’ю», — каже Винницька.

У кліпі немає випадкових людей — у ньому знімаються не актори, а реальні жінки з реальними історіями втрати. Це мами українських воїнів, які погодилися поділитися власним болем і власною силою з глядачами. За словами співачки, ця спільна робота може стати для когось підтримкою і поштовхом рухатися далі, попри втрату, з розумінням того, що земне життя — лише частина великого шляху.

Окреме, дуже особисте значення для Христини має дата 24 лютого. Вона зізнається, що саме цього дня для неї почався відлік нового життя — без чітких планів, але з іншим відчуттям цінності кожної миті.

«Сьогодні я впевнено можу сказати, що 24.02 — це початок відліку мого нового життя. Це нова реальність, яка змусила цінувати прості речі і жити кожен день так, ніби він може стати останнім. Саме тато подзвонив мені о пів на шосту ранку і сказав: “Христя, почалась війна…”», — згадує співачка.

ПРЕМ’ЄРА:

Катерина ГУК

Сообщение Пісня як сповідь: Христина Винницька присвятила пісню матерям, які втратили дітей на війні появились сначала на Український репортер.