Про це повідомила пресофіцерка бригади Ірина Рибакова.

“Я не знаю, куди вже далі можна розбивати серце… Наші любі хлопці відійшли у вічність. Цілий екіпаж. Такі щирі, такі веселі, скромні. Вони були чудові. Спочивайте з миром. І нехай ваші вбивці будуть прокляті і не знайдуть спокою ні за життя, ні після смерті”, – написала Ірина.

Боєць 93 бригади Володимир Дяченко у коментарях  розповів про роботу цього екіпажу та подякував загиблим.

“Екіпаж був шикарний. Скільки разів вони реально допомагали нам. Завжди прикривали піхоту. Подяка величезна! Земля вам, хлопці, пухом! Слава Україні”, – написав воїн.

У фонді “Повернись живим” уточнили, що під час битви за місто Бахмут Донецької області загинули Андрій Мельник (водій-механік), Віталій Кобець (командир екіпажу, позивний “Тяпа”) та Сергій Леонтьєв (навідник).

Віталій Кобець брав участь у боях в Ізюмському районі Харківської області. Воїн розповідав виданню “Новинарня”, що під час бою підбив ворожий танк, а супротивнику вдалося пошкодити його машину. Після цього боєць лікувався, а потім повернувся на фронт й отримав у підпорядкування два трофейних танки.

Нагадаємо, ситуація у Бахмуті складна, зараз там спостерігається найвищий рівень напруженості. Рашисти постійно штурмують це місто, намагаючись окупувати його. “Ворог кинув у бій додаткові сили Вагнера. Наші воїни мужньо боронять позиції на півночі Бахмута, намагаючись не допустити оточення міста. Наш опір на цьому плацдармі триває вже декілька місяців. Увесь цей час спроби ворога захопити місто розбивались об стійкість наших воїнів. Наші оборонці завдали значних втрат ворогу, знищили велику кількість техніки, змусили кидати у бій найкращі штурмові підрозділи Вагнера та зменшили наступальний потенціал противника”, – пояснив генерал-полковник Олександр Сирський, який 5 березня відвідав Бахмут.

Військова розвідка Великої Британії у своєму звіті зазначає, що Україна зміцнює Бахмут елітними підрозділами ЗСУ.

Сообщение Сум і біль: у боях за Бахмут загинув танковий екіпаж бригади ЗСУ “Холодний Яр” появились сначала на Український репортер.

Юрій Горліс-Горський, уроджений як Городянин-Лісовський, без перебільшення, – людина-легенда.

Усе своє свідоме життя славетний полковник Армії УНР провів у боях проти Московії. У період Перших Визвольних змагань (1917-1922 роки) він проявив себе як стратег, неодноразово зводивши нанівець плани більшовиків та білогвардійців. Будучи одним із повстанських ватажків Холодного Яру, йому вдавалося здійснювати рейди у тил ворога, що сунув на Україну зі Сходу.

Після падіння УНР він взяв участь у справжній авантюрі — І-му Зимовому поході під проводом Юрія Тютюнника. Згодом, маючи цілий курінь загартованих вояків, опинився у колі повстанців Холодного Яру.

Саме на землі, оспіваній Тарасом Шевченком, осавул Юрій Горліс-Горський продемонстрував, на що здатні нащадки вільних козаків, коли їхню землю відбирає одвічний ворог. “Тут селянин завжди готовий був вхопити зброю і йти назустріч ворогові. Здавалося, вернулися давні козацькі часи, коли кожний хлібороб був озброєний і завжди готовий до бою з татарами“, — згадував він пізніше в автобіографічному романі “Холодний Яр”.

Перебуваючи на еміграції, славетний холодноярський осавул продовжує власну вендету проти більшовиків. У 1920-1930-ті Юрій Горліс-Горський допомагав партизанським загонам із Польщі потрапляти до СССР. Ветерани Армії УНР, які марили українською державністю, вправно наводили жах на чекістів у Поліссі.

З розпалом Другої світової війни, досвідчений вояка їде туди, де вкрай потрібна його участь — до Фінляндії. Там із таких як Юрій Горліс-Горський — емігрантів, а також полонених українців-червоноармійців, формується добровольчий загін, що мав допомагати Маннергеймовій армії. Але втрата фінляндським військом ініціативи призвела до швидкого завершення війни, плодами якої скористалися більшовики.

У 1940-х Юрій Горліс-Горський ненадовго повертається в Україну, де займається просвітницькою діяльністю. Провал німецького бліцкригу змусив колишнього полковника Армії УНР остаточно мігрувати. Він загинув за нез’ясованих обставин у вересні 1946-го у німецькому місті Ной-Ульм.

Перший твір «Ave, dictator», присвячений Сталіну, побачив світ 1933 року, а 1934, за сприяння митрополита Шептицького, вийшов перший том «Холодного Яру», який галицька молодь хапала як гарячі пиріжки, всотуючи у себе героїчну боротьбу селянських повстанців Центральної України.

Це була справжня реінкарнація «Холодного Яру». Завдяки роману Юрія Горліса-Горського,  який на власні очі те все бачив і сам же воював,  історична пам’ять про боротьбу українців оселилася в наших серцях. Тому не дарма історики кажуть, що якби не Горліс-Горський, ми б майже нічого не знали про Холодний Яр.

– Холодний Яр — це одна з найяскравіших сторінок визвольної боротьби в Україні. Це живий приклад, як невеликі числом, але сильні духом — можуть успішно боротися з незрівнянно сильнішим ворогом. На жаль, по цей бік межі мало хто знає, що після того, коли московська червона орда захопила Україну, над Дніпром існувала своєрідна «республіка», яка під українським національним прапором провадила запеклу збройну боротьбу аж до 1922 року. То були села в околицях Холодного Яру на Чигиринщині, – написав Юрій Горліс-Горський у передмові до свого роману.

Одна з найбільших мрій письменника здійснилася 1942 року – він повернувся до Холодного Яру. Тоді зміг відвідати батьків отаманів Петра і Василя Чучупаків. Організував відновлення могили Василя Чучупаки – на металевому хресті прикріпили тризуб. Приблизно у цей самий час була відновлена й освячена могила Чорного Ворона біля Розуміївки. Тому дослідники життя Горліс-Горського приписують це саме йому.  сподіваючись, що він з’явиться, аж поки втратила надію…»  Ось так закінчилася історія безстрашного воїна – УНРівця, холодноярця Залізняка, розвідника, письменника, борця за волю України Юрія Горліс-Горського, уродженого Юрія Лісовського…

Сообщение Сімдесят п’ять років тому за нез’ясованих обставин загинув Юрій Горліс-Горський появились сначала на Український репортер.

Про це розповів у Фейсбуку відомий борець з корупцією, колишній народний депутат України Юрій Левченко.

Юрій зазначає: “У Тараса були творчі ідеї як його (відео. –Ред.) доопрацювати – наприклад, він хотів аби ми зняли кадри величезних парканів олігархічних маєтків і вставили їх в це відео. Були й інші пропозиції, але виставляю вже як є, бо чомусь маю таке внутрішнє відчуття, що саме сьогодні воно й мало вийти…

Саме тоді в Холодному Яру я й помітив, що Тарасу погано й наполіг, аби він серйозно задумався над якісним обстеженням, запропонував йому свою допомогу. Через кілька днів він мені зателефонував, я включився, й виявилося, що у нього вже четверта стадія. Як прикро тепер, що ми не пересіклися кілька місяців раніше, адже хто зна, може вдалося би його врятувати…

Дякую Тобі, Тарасе, за роки натхнення, за те, що давав сили боротися далі, за Твоє щире служіння Україні, за ВСЕ!.. Ми будемо гідні Тебе та продовжимо Твою справу!”.

Тараса Вікторовича Силенка не стало 22 червня 2021 року. На 48-році життя Великий син України відійшов за вічну межу.

Сообщение Свою останню пісню Тарас Силенко записав у Холодному Яру. Вона про те, як грабують українців (+відео) появились сначала на Український репортер.

Про це повідомила 93-тя ОМБр Холодний Яр у Фейсбуку.

“Життя Володимира обірвала куля снайпера російських терористів під прикриттям стрілецької зброї. Загинув холодноярець на своїй рідній Луганщині, яку боронив від російських окупантів”, – йдеться у повідомленні.

Володимир народився 5 травня 1973 року у селі Нещеретове Білокуракинського Луганської області.

Здобув середню професійно-технічну освіту.

У 93 омбр “Холодний Яр” прийшов у грудні 2016 року. Мав досвід участі у бойових діях і раніше.

Володимир також обороняв у складі 93 бригади Старогнатовку і Авдіївку.

«Це була людина, на якій трималася рота, опора роти. Він був досвідчений, 3,5 роки у нашому підрозділі. Командири йому довіряли. Дуже хороший дядько. Він був за людей, завжди тягнув за своїх», – згадують «Феда» товариші по зброї.

Рідну людину не дочекалася дружина Людмила і четверо дітей: доросла донька й троє синів, двоє з яких ще вчяться у школі, а третій – студент.

Воїни бригади Холодний Яр висловлюють свої щирі співчуття родині Володимира. Ми повністю розділяємо ваш біль і тугу та зробимо все від нас залежне, щоб його жертва не була марною.

Вічна слава полеглому бійцю!

Поховають Володимира 29 лютого, у рідному селі Нещеретове.

Читайте також:

• Війна забрала ще одне молоде життя. Дмитру Гриню завжди буде 28

Сообщение Знову втрати: від кулі снайпера загинув головний сержант Володимир Федченко появились сначала на Український репортер.

Стрічка створюється за підтримки Державного агентства України з питань кіно.

Прем’єра історичної драми про боротьбу козаків Холодноярської республіки з більшовиками відбудеться у кінотеатрах України вже цього року.

Кінопроект фільму з робочою назвою «Залишенець. Чорний ворон» став одним із переможців Дев’ятого конкурсного відбору Держкіно та отримав державну фінансову підтримку розміром 5 млн. 88 тис. 300 грн.

«Створення фільму про повстанський рух часів Холодноярської республіки є значущою подією, що має важливу просвітницьку місію. Сьогодення доводить, що невивчені уроки історії повертаються до наступних поколінь: ми й досі боронимо незалежність рідної землі. Сподіваюсь, творцям фільму вдасться передати на екрані історичні події того часу і стрічка стане помітним мистецьким явищем», – зазначив Голова Держкіно Пилип Іллєнко.

Зйомки картини тривали з жовтня 2018 року. Основними місцями подій у стрічці були територія Холодного Яру та Мотронинського монастиря на Черкащині. На екрані святиню відтворювали у Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику, оскільки після реставрації монастир не зберіг історичного вигляду. За час роботи над проектом творча група вирушала у декілька експедицій Україною, зокрема, до мисливського палацу графа Шувалова (Тальне), Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», а у селі Поташ знімали масові сцени, у яких були задіяні понад 150 акторів.

«Для усієї нашої команди «Чорний ворон» – знаковий проект, до створення якого ми підходимо з особливою відповідальністю. Художні департаменти провели багатомісячну кропітку роботу, відтворюючи атмосферу подій сторічної давнини. Аби зануритись в образи холодноярських повстанців, наші актори нерідко відмовлялись від допомоги каскадерів у бойових сценах, самостійно вправлялися із шаблями, скакали верхи та ставили коней дибки. Ми дуже хвилюємося, аби не схибити перед глядачем та автором роману, готуючи фільм до прем’єри, та сподіваємося, він приверне більше уваги до однієї з найдраматичніших сторінок історії нашої країни», – коментує виконавчий продюсер проекту Христина Шкабар.

В останній знімальний день на майданчик завітав автор роману «Чорний ворон» Василь Шкляр.

«Не всі герої книги з’являться у фільмі. Це адаптація, тому сценарій фільму відрізняється від мого роману. Але найголовніше, на мій погляд, у стрічці лишилось – холодноярський дух, нескореність та прагнення боротися заради тої ідеї, яка була написана на чорному бойовому прапорі повстанців: «Воля або смерть», – ділиться враженнями письменник.

Нагадаємо, події у стрічці розповідають історію життя та кохання Івана за прізвиськом Ворон, якому випала доля стати учасником повстанського руху часів Холодноярської республіки. Одвічна жага українців до волі не дає головному герою залишатись осторонь важливих подій, які розгортаються у його селі. Саме тому він відважно жертвує спокоєм та сімейним затишком та починає запеклу боротьбу за незалежність рідної землі, волю та майбутнє українців та власної родини.

Головні ролі в фільмі виконали Тарас Цимбалюк, Павло Москаль, Андрій Мостренко, Ксенія Данилова, Азіз Абдурашидов, Зоряна Марченко, Наталя Сумська, Аліна Коваленко, Олексій Тритенко, Данило Мірешкін та інші.

Режисером фільму виступив Тарас Ткаченко, сценарист – Тарас Антипович, оператор-постановник – Олександр Кришталович, художник-постановник – Ігор Філіппов, художник по костюмах – Марія Квітка, художник по гриму – Лариса Сапанович. Виконавчі продюсери – Христина Шкабар та Володимир Андріюк. Генеральний продюсер фільму – Олександр Ткаченко.

Проект реалізується за підтримки Державного агентства України з питань кіно та планується до показу в кінотеатрах України.

Сообщение На екранах з’явиться знаменитий “Чорний ворон” (+фото) появились сначала на Український репортер.

Особливість цього видання, як повідомляє «Літакцент», в тому, що роман очевидця і учасника трагічних подій на Черкащині часів Української Народної Республіки дійде до читачів без перекручень і спотворень тексту. У “Холодному Яру”, виданому в березні “Клубом сімейного дозвілля”, враховані всі прижиттєві версії автора твору (з 1932 по 1938 рік), зокрема версія видавництва “Рекорд” 1938 року з виправленнями Юрія Горліса-Горського, про які в Україні ніхто не знав.

До книги вперше додано ґрунтовний науковий коментар, який написав Сергій Лунін. Про історію появи “Холодного Яру” читачі можуть дізнатися зі статті “Археографічний аналіз”. У виданні вміщено також чотири статті, в яких йдеться про історичне джерело “Холодного Яру”, а ще наведено деякі зауваження до біографії автора.

Нагадаємо, у січні 2015 року “Літакцент” оприлюднив лист удови Юрія Горліса-Горського Галини Гришко та їхньої доньки Лариси. В ньому містилася скарга на адресу одного з видавців “Холодного Яру” Романа Коваля, який змінив авторський текст і подав його на свій розсуд. Сім`я письменника була дуже засмученою тими змінами і хотіла, щоб він припинив друкувати книжку в перекрученому вигляді.

Взагалі, як запевняють рідні Юрія Горліса-Горського, усі видання “Холодного Яру” – з 1967 по 2016 рік (тобто понад 15) подають різні варіанти тексту, спотвореного після смерті автора (письменник помер 27 вересня 1946 року).

Підготувала Алла ТОПЧІЙ

Сообщение Нарешті “Холодний Яр” дійде до читачів без перекручень появились сначала на Український репортер.