20 травня Даля Грібаускайте відбуває до Києва для участі в церемонії інавгурації Володимира Зеленського, – повідомляє прес-служба на сайті президента Литви, – передає Еспресо.

Наголошується, що президент Грібаускайте підкреслила близькість України для Литви.

“Литовський народ протягом багатьох десятків років вів боротьбу за свободу, тому дуже добре розуміє і підтримує прагнення українського народу самостійно створювати європейське майбутнє своєї держави, а також рішуче підтримує Україну в захисті свого суверенітету і територіальної цілісності”, – зазначила президент.

Нагадаємо, що 16 травня Верховна Рада визначила дату інавгурації новобраного президента Зеленського – понеділок, 20 травня, о 10:00 спецпредставник США Курт Волкер заявив, що представництво США на інавгурації Володимира Зеленського буде на найвищому рівні.

На церемонії інавгурації новообраного президента України Володимира Зеленського Євросоюз представлятиме віце-президент Єврокомісії Марош Шевчович.

Сообщение На інавгурацію Зеленського приїде Даля Грібаускайте появились сначала на Український репортер.

У Литві обирають президента. Минулої неділі на дільниці прийшли майже 56,5% виборців, які голосували за когось одного із дев’яти кандидатів. За останніми даними, підраховано голоси з 53% дільниць.

“Близько 46% голосів набирає економіст і колишній банкір Ґітанас Науседа, незалежний кандидат і правоцентрист за переконаннями”, – повідомляє Радіо Свобода.

Серед його головних суперників – нинішній прем’єр-міністр Литви, лівоцентрист Саулюс Скверняліс і колишній міністр фінансів Інґріда Шимоніте.

Сообщение Президентські вибори у Литві. Лідирує економіст появились сначала на Український репортер.

А 8 грудня в київському Інституті серця кардіохірурги Борис Тодуров та Рімантас Бенетіс провели унікальну “операцію Девіда” – 38-річній пацієнтці замінили найбільшу судину та провели реконструкцію аортального клапану.

“Український репортер” розповідав про цю операцію.

Литовський професор Рімантас Бенетіс приїхав до Києва спеціально для того, аби показати колегам свою методику роботи. Операція була складною, але пройшла успішно і пошкоджений аортальний клапан пацієнтки вдалося реконструювати, а не замінювати протезом.

Ми вкотре переконалися, що дружня Литва стабільно підтримує Україну на усіх фронтах. І про це також говорив під час розмови з українськими медиками в Інституті серця Надзвичайний і Повноважний Посол Литовської Республіки Марюс Януконіс:

– Ділові та соціальні українсько-литовські проекти повинні щоденно поглиблюватися і розвиватися, – вважає посол. – Простір для співпраці – надзвичайно великий у тому числі у сфері медицини, особливо військової, в науковій галузі.

Важливо, щоб медки продовжували ділову співпрацю, щоб поставити на постійні рейки стажування за кордоном лікарів із провідних клінік та районних віддалених центрів України.

У Литві є дуже потужна школа кардіохірургів, цей напрямок у нас дуже швидко розвивається, литовська медицина переймає найкращий світовий досвід, і ми дуже раді, що можемо цим поділитися з українськими колегами.

Прокоментував тему співпраці й аташе з військових питань Литовської Республіки Алгірдас Норкус:

– Для Литви – справа честі допомагати Україні у важкі для вашої держави роки, зокрема у військовій сфері, у лікуванні поранених українських воїнів.

У нашій країні пройшли курс реабілітації понад 150 українських солдатів та офіцерів, які брали участь в АТО. Це – частина нашої загальної допомоги Україні. І ми будемо продовжувати надавати таку допомогу і надалі.

Литва завжди була з Україною, підтвердила глава цієї держави Даля Грібаускайте:

– 25 років тому були відновлені відносини між Україною і Литвою. Однак завжди ми підтримували зв’язки, особливо в тяжкі часи. Литовський сквер є символом нашої дружби, – сказала пані Президент.

До речі, про українського воїна, який написав портрет Далі Грібаускайте, читайте тут.

На фото: Запрошує Литовський сквер
Фото Ігоря ІВАРОВСЬКОГО та Кирила ХМІЛЬОВА

Сообщение Литовський “десант” успішно попрацював в інтересах України появились сначала на Український репортер.

Цю історію варто вкотре і вкотре повторювати, щоб підростаюче покоління знало, які таланти мають українські воїни. Одного разу під час презентації книги письменника Василя Шкляра “Чорне сонце” мені пощастило познайомитися з бійцем полку спецпризначення «Азов» Олександром Канібором (псевдо – Художник).

Він і швець, і жнець, і на дуді ігрець, сказав про нього Василь Шкляр. Це про нього написала президент Литви Даля Грібаускайте на своїй сторінці у Фейсбуці: «Під час візиту до України отримала подарунок – картину, намальовану воїном Олександром, який бореться за свободу й незалежність своєї країни. Дякую!». Це про нього побратими стверджують – його голос, його пісня можуть зачарувати найвибагливіших слухачів. І додають: «А ви бачили Художника в бою?! Великий воїн!».

– Ідея намалювати портрет президента Литви народилася спонтанно, – розповідає Олександр. – Одного разу почув, що до Києва невдовзі прибуде з візитом Даля Грібаускайте (у 2015 році. – Ред.). Вона імпонує мені, як рішучий і вольовий політик, що послідовно підтримує Україну, незважаючи на різні «виляння» Європи. Промайнула думка: а чому б якось по-особливому не подякувати пані Грібаускайте за внесок в оборону нашої країни?

Вирішив – намалюю портрет цієї красивої жінки. На той час наш підрозділ розміщувався в селищі Урзуф, а саме тут – будинок відпочинку молодшого сина Януковича. Ми «позичили» на дачі плетене крісло Віктора-молодшого, отож я сидів у ньому й писав портрет Далі.

Писав у перервах між чергуванням на блокпостах. Поруч – гітара, автомат, набої. Ніби в раю. Ніколи не забуду той період. Панувала якась легкість у роботі, хотілося, щоб в цьому образі відчувалася душа, щоб він хоча б трішки виходив за рамки традиційних малюнків.

Згодом портрет передали до Києва, вручили президенту Литви. Кажуть, що робота сподобалася пані Грібаускайте.

– І довго сиділи за мольбертом?

– Півтора тижня. Закінчив би цю роботу, певно, і швидше, але мій побратим Єгер (він, до речі, з Білої Церкви) усі вуха пробубонів: мовляв, треба добре «вималювати»… Щоб комар носа не підточив. Бувало, підійде й радить: «Зроби ось тут мазок. А тут бракує ще одного штриха». Отож, ми й намалювали, щоб не соромно було…

– Перед вами було фото Грібаускайте?

– Так. Відшукали красиву світлину, яка підходила під нашу композицію. Цікавий ракурс.

– Як побратими оцінили вашу роботу?

– Були в захваті. Наша сотня – це майданівці, здебільшого.

– А ви не хотіли особисто вручити портрет президенту Литви?

– Звичайно, було таке бажання. Але тієї пори ми перебували на блокпості поблизу села Гранітне. Узагалі, це подарунок – не лише від мене, а від усього «Азову».

– Якою буде наступна ваша робота?

– А це вже як серце підкаже. Марусю, мабуть, намалюю – героїню однойменного роману Василя Шкляра. Чорного Ворона вже зобразив, вручив Василю Миколайовичу.

– А портрети побратимів є у вашому творчому доробку?

– Є, але небагато. На жаль, буває, що гинуть товариші, потім шкодую, що не встиг написати їхні портрети.

– Хто ви за фахом?

– Учитель англійської та німецької мов. Обрав собі тернистий шлях (дещо жартома. – Авт.): працював у школі – у виправному закладі, тобто «на зоні». Мав можливість спостерігати, як люди стають на шлях виправлення.

– Де навчилися малювати?

– Художник-самоук. Двоюрідний дід закінчив Ленінградську академію мистецтв, можливо, по крові це уміння й передалося…

– Маєте вільний час, щоб узяти пензлика до рук?

– Буває, що малюю.

– Когось із політичних лідерів чи державних діячів?

– Ні. Я ж не Нікас Сафронов, щоб малювати всіх президентів. Зображаю на полотні лише тих, хто мені подобається, людей із великим і щирим серцем. Але нині моя тема – козаки…

– Розкажіть дещо про плани.

– У Котляревського, в “Енеїді”, є такі рядки: «Та вже що буде, те і буде, а буде те, що бог нам дасть; не ангели – такії ж люде, колись нам треба всім пропасть». Щодо «пропасть» – не згоден. Будемо жити! Найголовніший план – звільнити нашу землю від окупантів.

ДУМКИ ВГОЛОС

Ангеліна, дружина Олександра (працює концертмейстером у музичній школі):

Що можу сказати про Олександра? Це людина, яка має безліч талантів, утім, найбільший – зберігати чистоту власної душі за будь-яких обставин. Він завжди вміє віднаходити світле, цінувати тих, хто поруч, уміє віддячувати. Його українство проявляється в усьому й скрізь.

Він гарно читає вірші, «Енеїду» Котляревського – один із найулюбленіших творів – знає напам’ять. Дуже гарно співає, чудово грає на гітарі. Певно, далося взнаки те, що Сашко із співочої родини; співають його батьки, сестра.

Можна сказати – це домашній творчий колектив із чарівними голосами. Від батька Сашко перейняв навики різьбяра, у нього є розкішні роботи з різьби по дереву й каменю, вони експонувалися на виставках. Кажуть, якщо творча людина, то вона творча в усьому. Це точно про мого чоловіка. Він знає німецьку, італійську, англійську, вивчає французьку.

Навіть і думки такої не допускала, щоб переконувати Сашу, аби сидів удома. Ми з ним – майданівці. Тому питання – обороняти країну чи займатися цивільними справами, у нашій родині навіть не обговорювалося. Зрештою, чоловіка б не зрозуміла, якби він не пішов на передову.

Це та людина, яка не боїться труднощів і завжди в епіцентрі подій. Мені прикро, коли чую, як деякі ухиляються від служби в армії, тікають. Дехто знаходить виправдання, що от, мовляв, зайняті волонтерськими справами, або посилаються на інші, буцімто поважні причини. Усе це – намагання себе якимось чином виправдати. Якщо ти молодий, дужий, то твоє місце – на фронті.

Розмову вів Леонід ФРОСЕВИЧ

На фото: Хоробрі воїни з полку “Азов”. Третій ліворуч –  Олександр Канібор. 2014 рік.

Світлина з особистого архіву Богдана Кушніра.

Сообщение Художник сидів у кріслі Януковича й писав портрет Грібаускайте появились сначала на Український репортер.