«Світова психологічна війна» буде посилюватися на зразок «карибської кризи» у жовтні 1962 року між США і СРСР і Мюнхенської змови 1938 року нацистської Німеччини, Великобританії і Франції проти Чехословаччини, яка завершилася Другою світовою війною. Нагнітання психозу буде продовжуватися путінськими ультиматумами, шантажем, погрозами, постановочними душороздираючими фейковими новинами, масовими обстрілами українських позицій, кровавими провокаціями, хаотичними терористичними актами, цілеспрямованими диверсіями, хакерськими атаками, бойовими діями під чужим прапором на території Росії, які будуть приписувати українцям та іншими способами з арсеналу так званих гібридних воєн.

В заголовок статті навмисно винесене народне прислів’я – «Не такий страшний вовк (чорт), як його малюють», суть якого означає, що не треба перебільшувати небезпеку когось чи чогось. Не треба боятися якихось страхів і небезпек, які нерідко бувають надуманими і перебільшеними.

Схожими українськими прислів’ями та виразами є: «Він боїться й на гуску цитьнути»; «Дома лев, а на війні тхір»; «Молодець проти овець, а проти молодця і сам як вівця»; «Лякана ворона й куща боїться»; «На словах міста бере, а на ділі жаби боїться»; «У лісі вовки виють, а на печі страшно»; «У страху очі великі»; «Хто боїться, у того в очах двоїться».

«Вовчик» – це «кремлівський карлик» Вова Путін, який страждає манією переслідування (страху) і манією величі.
Я не випадково нагадав ці мудрі українські прислів’я у зв’язку з публікацією свого аналітичного матеріалу під заголовком «Світова психологічна війна, як передвісник розпаду РФ — останньої «Імперії зла» і подією, яка відбулася після її обнародування.

Матеріал був опублікований 9 лютого виданням «Український репортер».

Ви зрозумієте, чому на портал видання була вчинена така потужна DDOS-атака, про що читачам повідомила редакція “Українського репортера”.

«Дякуючи Богові, наші фахівці зуміли відновити роботу і стаття з’явилася на сайті 12 лютого»,- зазначив головний редактор видання Леонід Фросевич.

Після відновлення порталу «Український репортер» опублікував мою чергову статтю «Скажемо: «Ні!» страху і паніці. Золотоверхий Київ хрестив ординську Москву, він її і «відспіває».

Статтю написав з тим, щоб не допустити поширення страху і паніки в суспільстві. Четвертий місяць поспіль загроза широкомасштабного вторгнення російських військ в Україну не зникає з перших шпальт світових видань та з порядку денного політиків Європи, США, Канади.

Останні соціологічні дослідження показали, що у разі гарячої фази війни (вторгнення Росії), 15% жителів України виїдуть у безпечні регіони, а понад 9% – за кордон, тобто майже чверть населення. Україну покинули олігархи, бізнесмени, народні депутати та їх сім’ї.

«Український репортер» підтримали видання «Цензор.НЕТ», «Аргумент» та інші, які підстрахували, надрукувавши зазначені статті. Дякую їм за журналістську солідарність у протистоянні з російським агресором.

«Вторгнення о 3-й ночі», яке не відбулося…

Військові, дипломатичні, політичні та інформаційні події, які почали швидкими темпами розвиватися з листопада минулого року навколо України і масово поширюватися закордонними і вітчизняними ЗМІ, з посиланням на розвіддані США, Великої Британії про реальну загрозу широкомасштабного військового вторгнення Росії в Україну та нагнітання міжнародного психозу і паніки, я визначив терміном як «Світова психологічна війна» – це планомірне використання державами-противниками та їх установами засобів і заходів ідеологічної дезорієнтації (деморалізації) та розкладання свідомості людей і груп людей, зниження їхньої ідейної, політичної, духовної та морально-психічної стійкості, спонукання до негативних дій або бездіяльності населення та особового складу армій інших держав як у воєнний, так і в мирний час, з метою схилення населення і армії до припинення супротиву.
Війна була спровокована (розв’язана) «кривавим кремлівським карликом» Путіним, у зв’язку з концентрацією на кордоні України понад сто тисяч російських військових, бронетехніки, артилерії, боєприпасів, розгортанням польових шпиталів.

У світове психологічне протистояння втягнуті країни НАТО, ЄС, певним чином Китай та Ізраїль, ведучі світові ЗМІ. З часів закінчення холодної війни не було такої напруженої міжнародної політичної активності провідних країн Великої двадцятки (G-20), як сьогодні.

Офіційні візити лідерів цих країн, міністрів, керівників розвідувальних служб, постійні телефонні розмови і відеоконференції між ними, заяви і звернення, висунення ультиматумів і погрози застосування «пекельних» санкцій, небачене постачання оборонної зброї, воєнної техніки, боєприпасів Україні одними країнами і заборона цих поставок іншими.

З 15 лютого міжнародне психологічне протистояння між Росією з одного боку і США, Великою Британією і НАТО з другого – досягло апогею психозу.Погрози з боку Росії переросли у масові обстріли українських позицій, бойові провокації, «мінування» України («телефонні мінери» – затримані), спроби вчинення терористичних актів і диверсій (особи, які це планували – затримані СБУ), потужні хакерські атаки, цинічні фейки про підготовку київською хунтою «хімічної атаки», виявлення «братніх могил», і вчиненняукраїнською владою «геноциду» на територіях, окупованих російським агресором.

Вдумайтесь, про це заявив сам Путін, виступаючи 9 грудня 2021 року під час засідання Ради з питань розвитку громадянського суспільства та прав людини в Росії: «те, що відбувається на Донбасі, нагадує геноцид». Психічно здорова людина на такі заяви не здатна, стверджують психіатри.

Американське дипломатичне відомство назвало небезпечними та безвідповідальними неправдиві звинувачення в геноциді на Донбасі, озвучені Путіним. Це є нічим іншим, як спробою перекласти відповідальність за те, що відбувається там, зазначили у посольстві.

«Світ це знає, і брехня Росії щодо Донбасу є ще однією очевидною спробою перекласти провину за страждання, які завдала Росія», – мовиться у повідомленні посольства.І наголошують, що підконтрольна Росії влада на окупованій частині українського Донбасу:

• порушує права людини;
• незаконно ув’язнює громадян України;
• пригнічує свободу слова;
• та змушує українців отримувати російські паспорти (на сьогодні уже видано майже один мільйон паспортів – Авт.).

У заяві ОБСЄ від 28 січня зазначено:«Ми засуджуємо масову прискорену видачу російських паспортів громадянам України у спрощений і вибірковий спосіб як на незаконно анексованому Кримському півострові, так і в районах, які перебувають під контролем підтримуваних Росією збройних формувань. Такі заходи ще більше порушують суверенітет України, суперечать цілям Мінських домовленостей та перешкоджають майбутньому процесу реінтеграції».

Згадайте повідомлення іноземних видань, що за даними розвідки США, Росія має намір вторгнутися в Україну о першій годині ночі за британським часом (о 3 год. за київським) у середу, 16 лютого.

Про це написав британський таблоїд “The Mirror”: «У середу, 16 лютого, Кремль о 03:00 ночі віддасть наказ на повномасштабне вторгнення в Україну».

За даними журналістів, у військовій операції братимуть участь 200 тисяч військовослужбовців, які дислокуються на кордоні з Україною, на окупованому Донбасі та Білорусі.

Як зазначають журналісти, вторгнення РФ в Україну може початися з ракетних ударів по військових та урядових будівлях, після чого російські танки перетнуть державний кордон. Водночас бойові кораблі-амфібії можуть атакувати південне узбережжя.

Джерела стверджують, що військова інтервенція здійснюватиметься з кількох напрямків — з півдня, сходу та півночі України.«Високопоставлений американський інсайдер “The Mirror” попередив нашу команду в Києві простим повідомленням: “О 3-й ранку в середу 16 лютого», — сказано в матеріалі журналістів.

За останніми даними, Росія сконцентрувала на кордоні України 126 тисяч військових із важкою технікою, і в сусідній Білорусі перебувають ще 80 тисяч «лояльних» Москві солдатів. Ще кілька підрозділів з особовим складом перебувають у Чорному морі. Інсайдери припускають, що Росія може підлаштувати диверсію, щоб отримати привід для повномасштабного вторгнення в Україну.

«У той час, коли частина російських військ поверталася на свої бази, біля кордонів були розгорнуті машини, здатні встановлювати мінні поля розміром у кількафутбольних полів. Є побоювання, що вони також розгорнули термобаричні вогнемети «Джміль», — додали журналісти “TheMirror”.

Інформацію про те, що вторгнення РФ в Україну розпочнеться о 3:00 ночі 16 лютого, також опублікував ще один британський таблоїд “TheSun”. Джерела в американській розвідці розповіли, що для військової операції Москва задіяє ракетні підрозділи та 200 тисяч своїх військовослужбовців.

«Майже 130 тисяч людей залишаються на східних і південних кордонах України, на півночі — 40 тисяч лояльних до Москви білоруських військовослужбовців. Ще 30 тисяч людей дислокуються на непідконтрольному Києву Донбасі. Американська розвідка повідомила, що найімовірнішим часом для наказу Путіна про вторгнення буде 3 година ночі», — додали журналісти.

Нагадаю, 14 лютого телеканал CBS News повідомив про те, що російські війська почали висуватися на позиції для нападу на Україну. Після того, як підрозділи досягнуть бойових рубежів, артилерія Росії почне бойове розгортання сил і засобів для майбутньої атаки.

14 лютого прем’єр-міністр Борис Джонсон також попереджав, що РФ може розпочати вторгнення в Україну в найближчі 48 годин.За словами прем’єра Великобританії, у президента Росії Володимира Путіна ще є шанс запобігти новій війні та відійти від «краю прірви».

Джерела видання повідомляють, що українська сторона продовжує готуватися до оборони, попри повідомлення ЗМІ щодо відведення російських військ від кордону. Також у публікації вказується, що Москва «скоріш за все» атакує Україну одразу з декількох точок – на півдні, сході та півночі країни.

У страху очі великі

Після таких повідомлень прем’єр-міністра Бориса Джонсона і іноземних видань TheMirror,TheSun  іCBS весь світ з тривогою, страхом, надією (у нас люди ніч майже не спали) очікували на звернення президента США Джо Байдена щодо безпекової ситуації навколо України, яке було заплановане 16 лютого о 22:30 за київським часом. З повним текстом виступуБайдена(відео і стенограма) можна ознайомитися тут:

В соціальних мережах люди масово дякували Джо Байдену за його промову, вважаючи, що саме вона зупинила «кремлівського божевільного з ядерною кнопкою» здійснити масштабний напад Україну. Це був виступ не лише великого світового лідера самої могутньої держави на захист миру і демократії, а й людини, яка сьогодні одночасно виконує і обов’язки президента України, на що нездатний Зеленський.

У мене телефон майже не затихав до ранку 16 лютого. Отримав декілька десятків дзвінків, смс-повідомлень від своїх друзів, знайомих, колег, як з закордону так і в Україні: «як там у вас?», «ще не бомблять?», «так буде чи ні вторгнення після виступу Байдена?», «що нам робити?»Доходило до анекдотичних ситуацій, про які не можу писати публічно…

У вищезазначених статтях (датованих 9 і 14 лютого), на основі глибокого і всебічного аналізу наявної на той час інформації (в тому числі і конфіденційної) я прийшов до однозначного висновку: повномасштабного (широкомасштабного) військового вторгнення Росії в Україну НЕ БУДЕ.

Такого вторгнення НЕ БУДЕ і зараз. Але загроза вторгнення буде зберігатися допоки Росією керує психопат і вона існує як «Імперія зла» – «центр Зла в сучасному світі».

На таке божевільне рішення здатна лише одна особа у світі – Путін. Бог його знає, що у нього в голові, з його хворобливою уявою, що Україна нападе на Росію.

18 лютого на брифінгу президент США Джо Байден заявив, що він абсолютно впевнений, що Путін ухвалив рішення подальших кроків щодо України і рішення про військове вторгнення ним вже ухвалено. Байден вважає, що Росія може вторгнутися в Україну найближчими днями. Коли журналісти перепитали, чому він настільки впевнений – Байден відповів, що у США «неймовірна розвідка». Проте він також додав, що «до початку нападу є ще шанси на дипломатію».

Того ж дня президент Путін підписав указ про збіру 2022 рокі громадян країни, які перебувають у запасі, для проходження військових зборів у ЗС, військах національної гвардії, органах державної охорони та федеральної служби безпеки.

Квазі-держави

З боку Росії будуть провокації політичного і військового характеру, бойові операції під чужим прапором на окупованих територіях ОРДЛО і навіть в Росії, проведення розвідки боєм, диверсії, терористичні акти, хакерські атаки і багато чого з арсеналу «гібридної війни», щоб зробити привід для повномасштабного (широкомасштабного), локального (регіонального) наступу регулярних російських військ і повне захоплення Донецької і Луганської областей.

17 лютого на засіданні Ради безпеки ООН Державний секретар США Ентоні Блінкен перерахував можливі провокації з боку Росії, які можна використати як привід для початку військового нападу, зокрема організація теракту в Росії.

«Росія планує штучно створити привід для вторгнення. Це може бути акт насильства, скоєний Росією на території України або якась обурливі надумані звинувачення проти українського уряду.Ми точно не знаємо форму цієї провокації. Це може бути штучно зорганізований теракт із застосуванням вибухівки десь у Росії, або вони можуть буцімто знайти масове захоронення людських решток, або зрежисований напад безпілотника на мирних мешканців або навіть справжній напад із застосуванням хімічної зброї. Росія, ймовірно, буде називати ці провокації «етнічною чисткою» або «геноцидом» з боку України»,- зазначив Блінкен.

«Політично-правові підстави»для цього Державна Дума створила 15 лютого, ухваливши проєкт звернення до президента РФ щодо визнання самопроголошених Донецької таЛуганської «народних республік» самостійними, суверенними і незалежними державами. Звернення відразу ж направили президенту Путіну.

Таке рішення з точки зору міжнародного права є актом агресії.

Нагадаю, у травні 2014 року так звана влада «ДНР” і “ЛНР» провела «голосування», за результатами якого оголосила про незалежність від України. Суверенітет «ЛНР» і «ДНР» визнала лише Південна Осетія, яка сама є невизнаним утворенням.
Саме той «фейковий референдум» 2014 року став головним обґрунтуванням рішення Держдуми.

Раніше комуністи називали рішення визнати «ДНР/ЛНР»«обґрунтованим та морально виправданим», що створить підстави начебто для їхнього захисту від зовнішніх загроз.

«Визнали Південну Осетію – ніхто не стріляє, визнали Абхазію – ніхто не стріляє, визнали Придністров’я – ніхто не стріляє. Тому рішення нормальне», – пояснював раніше лідер КПРФ Геннадій Зюганов.

На фото: 15 лютого 2022 р. Москва. Сесія Державної Думи Росії

«Таке визнання створить підстави для забезпечення гарантій безпеки та захисту їхніх народів від зовнішніх загроз та реалізації політики геноциду стосовно жителів республік, а також для зміцнення міжнародного миру та регіональної стабільності відповідно до цілей і принципами Статуту Організації Об’єднаних націй і покладе початок процесу міжнародного визнання обох держав», — йдеться у зверненні до Путіна.

Держдума звернулася до Путіна з проханням «розглянути питання про визнання Російської Федерацією Донецької Народної Республіки та Луганської народної Республіки в якості самостійних, суверенних і незалежних держав». Крім того, у документі йдеться про «якнайшвидше проведення переговорів з керівництвом Донецької Народної Республіки та Луганської народної Республіки з метою створення правової основи міждержавних відносин, що забезпечує регулювання всіх аспектів співробітництва та взаємодопомоги, включаючи питання безпеки».

Нагадаю, що проєкт постанови «Про звернення Держдуми до президента РФ з проханням визнати незалежність самопроголошених республік» депутати КПРФ на чолі з лідером Геннадієм Зюгановим внесли до Держдуми 19 січня.

Гарматне м’ясо» не має мотивації

Ще раз наголошую, що для повномасштабного вторгнення у Путіна немає стільки «гарматного м’яса» і металобрухту військової техніки, щоб перемогти Україну і окупувати хоча б її третину, а тим більше утримати окуповані території.

«Гарматне м’ясо» не має мотивації у цій бійні. Багато російських, так званих вояків – наркомани, п’яниці, хворі, психічно неповноцінні, просто моральні виродки, раніше судимі.

Хіба їх можна порівняти з нашими «кіборгами» (так захисників Донецького аеропорту назвав хвалений російський спецназ, який повернувся в Росію вантажем «200») абоз українськими військовослужбовцями і добровольцями, які вирвалися з Іловайського та інших «котлів».

Ми, українці маємо саму високу моральну мотивацію і психологічну перевагу над ворогом – ми захищаємо своїх рідних (РІД), свою оселю, свою, Богом дану рідну землю, свою неньку Україну, майбутнє наших дітей, онуків (у мене їх четверо!).
Сьогодні Українська армія одна з найкращих армій у світі, озброєна сучасною зброєю і новітніми технологіями. До нас на навчання приїжджають військові підрозділи країн-членів НАТО, які вивчають наш досвід так званої гібридної війни, яку проти нас дев’ятий рік веде ядерна Росія.

Будемо знищувати ворогів України БЕЗ ПОЩАДИ, як заповідали нам наші пращури орії-руси! Прийшов час не вмирати за Україну, а вбивати за неї її ворогів, де б вони не були. У випадку військового вторгнення, Московія почне горіти і вибухати за Уралом!

Більше половини громадян України (57,5%) готові долучитися до різних форм опору в разі відкритого нападу з боку РФ.Про це свідчать дані соціологічного опитування Київського міського інституту соціології, проведені 5-13 лютого 2022 року.

В ході опитування українці відповіли на питання «У разі здійснення збройної інтервенції з боку Росії у Ваше місто чи село, чи вдалися б Ви до якихось дій і якщо «так», то яких саме?».

37,3% відповіли, що готові чинити збройний опір, а 25% готові опиратися через акції громадської непокори (страйки, бойкоти, мітинги тощо).

Водночас 12,4% зазначили, що виїхали б в більш безпечний регіон України, 7,5% — виїхали б закордон.
Крім того, майже кожен п’ятий (17,9%) опитуваний відповів, що нічого б не робив у разі повномасштабної війни Росії проти України. Ще, 7,6% не обрали жоден варіант. Це етнічні росіяни, так звані «рускоговорящіє» і прихильники проросійської п’ятої колони – «ОПЗЖ» (керівники Медведчук і Рабінович – агенти КДБ СРСР), партії Мураєва і партії Шарія.

Автори соціологічного дослідження відмітили, що частка українців, що готові долучитися доопоруросійським інтервентам, зросла проти показників у грудні 2021 року: з 33,3% до 37,3% зросла готовність чинити збройний опір, з 21,7% до 25% зросла готовність опиратися шляхом участі в акціях громадянського спротиву.

У грудні 2021-го — січні 2022 року американська компанія SchoenCoopermanResearch на замовлення Ялтинської Європейської Стратегії та Фонду Віктора Пінчука провела масштабне соціологічне дослідження «Як Захід сприймає Україну і чого Захід очікує від України».

Дослідження проводили в шістьох країнах — найвпливовіших партнерах нашої країни в НАТО і ЄС: США, Канаді, Великій Британії, Німеччині, Франції та Польщі. Оскільки дослідження доволі масштабне, у цій статті зупинюся тільки на питанні Чи готовий Захід пожертвувати Україною задля поліпшення відносин із Росією?

Це питання тривожить сьогодні мало не кожного українця. Ми боїмося bigdeal, побоюємося зради й не зовсім упевнені в тому, що Захід поділяє «західні цінності», а не прагне до businessasusual з Росією.

До уваги західних політиків: і звичайне населення, і «професіонали» (бізнесмени, фінансисти, державні службовці, вчителі, лікарі, викладачі, науковці) ваших країн набагато більше схильні захищати й підтримувати Україну в протистоянні з Росією, ніж «жертвувати» нашою країною задля поліпшення відносин із РФ. Менше однієї п’ятої «простих» європейців вважають, що виправлення відносини із Росією важливіше, ніж захист України від російської агресії.

До уваги українців: не поспішайте радіти й торжествувати, оскільки бажання «західників» захищати Україну різко знижується, коли мова йде про можливість прямого конфлікту з Росією. Особливо це характерно для країн — членів Європейського Союзу: Польщі, Франції та Німеччини. Якщо беззастережно захищати Україну готова приблизно третина англосаксів (зі США, Канади, Британії), то в державах ЄС таких респондентів виявилося менше однієї п’ятої (характерно, що найменше до цього готові поляки — лише 14%). У зазначених країнах Євросоюзу значно популярніша думка, що «захист України — це добре, але тільки не в разі серйозного конфлікту з Росією». Найбільше цієї точки зору дотримуються поляки (52%) та німці (51%).

Основна причина підтримувати Україну в шістці досліджуваних країн теж різна. Громадяни держав — не членів ЄС (США, Канада, Британія) в основному базують свою думку на впевненості в тому, що Україна знаходиться на передовій захисту демократії від авторитаризму. Французи й поляки підтримують нашу країну, вважаючи, що вона — на передньому краї стримування Росії. А от німці в основному розглядають Україну як міст Європи до Азії та Росії.

Путін – Сі Цзіньпін – Олімпійські ігри

Призупинення масштабної збройної агресії Росії проти України треба також розглядати у зв’язку з візитом Путіна до Пекіна на відкриття Олімпійських ігор 4 лютого, зустріч з керівником Піднебесної Сі Цзіньпіном і ними підписання спільної заяви.

Експерти висловили різні думки з приводу цієї події.

Так, професор Університету Джонса Гопкінса Сергій Радченко, аналізуючи заяву, наголосив: «Це значна спроба сконструювати глобально значимий ідеологічний наратив для легітимізації спроби Пекіна та Москви переробити міжнародний порядок. Це здійснюється за допомогою спроби семантично перевизначити такі загальноприйнятні терміни як «міжнародна спільнота» та «демократія». Загальний тон документу це підтримка дій Росії з боку Китаю. Але той факт, що Україна взагалі не згадується у тексті, я розумію як дистанціювання Китаю від Росії щодо цього провідного питання».

Домовленості між Росією та Китаю виходять на рівень спільного фронту протидії тиску США на Росію та Китай у Європі, Азії, та на глобальному рівні. Спільна заява щодо міжнародних відносин є «важливим еволюційним кроком вже тісних відносин» між Китаєм і Росією, – зазначив очільник Московського Центру Карнегі Дмитро Тренін, якого називають поінформованим щодо позицій очільників Росії.

Як раніше повідомляв «Голос Америки», Росія і Китай продемонстрували узгоджену опозицію до Заходу, оприлюднивши 4 лютого спільну заяву з критикою розширення НАТО і критикою позицій Сполучених Штатів та західних держав.

Москві та Пекіну вже відповів генсек НАТО Єнс Столтенберг. За його словами, йдеться не про експансію НАТО, а про «повагу права кожної суверенної держави обирати власний шлях».«НАТО не примушував жодну країну до нашого Альянсу. Розширення призвело до поширення свободи та демократії», – заявив Столтенберг.

«Сторони виступають проти подальшого розширення НАТО, закликають Північноатлантичний альянс відмовитися від ідеологізованих підходів часів Холодної війни, поважати суверенітет, безпеку та інтереси інших країн, різноманітність їхніх цивілізаційних, історичних укладів, об’єктивно і справедливо відноситися до мирного розвитку інших держав», – йдеться в заяві.
Документ, серед іншого, зазначає, що Китай «розуміє і підтримує» те, що Москва називає вимогами «гарантій безпеки» у Європі.Деякі аналітики вказують, що через співпрацю Росії та Китаю, США може бути складніше покарати Москву у разі російського вторгнення в Україну.

Посилення американсько-російської ворожості також може привернути увагу президента США Джо Байдена, який назвав Китай головним пріоритетом своєї зовнішньої політики.

«Китай все більше зближується з російськими позиціями», – заявив напередодні зустрічі Путіна та Сі віце-президент з досліджень у вашингтонському Фонді Карнегі за міжнародний світ ЕванФейгенбаум.Це серйозна зміна дляКитаю. Під час вторгнення Росії до Грузії у серпні 2008 року та вторгнення до Криму у лютому 2014 року Китай «не схилявся так сильно до партнерства з Росією», заявив Фейгенбаум.

«Ми штовхнули Росію до Китаю. Це найбільша геополітична втрата цього сторіччя зумовлена нашими власними діями», – пише СумантаМайтра з дослідницького центру Centerforthe NationalInterest у США. При цьому експерт покладає провину за ситуацію на прихильників жорсткого курсу щодо Росії у США, якими, на його думку зокрема є екс-посол США у Росії Майкл Макфол, оглядачка Енн Епплбаум, та ін.

«Китай та Росія об’єднують сили з питань України та Тайваню та виступають проти розширення НАТО. Лише дурень цього не очікував». – ділиться своїм трактування події Ашок Свейн, професор Уппсальського університету.

«Знову, завжди звинувачуй іншого у тому, що робиш сам. Спільна заява Росії та Китаю дорікає США за «втручання у внутрішні справи країн» – у той час як Росія готується до вторгнення України, а Китай змінює Південно-китайське море та погрожує Тайваню», – пише Річард Штенгель, політичний оглядач каналу MSNBC, колишній високопосадовець адміністрації Обами.
«Китай та Росія – це ситуативні партнери, коли це відповідає їх інтересам, – заявила сьогодні ЗМІ конгресвуман-демократка Мікі Шеррілл, – мою увагу у цій заяві привернуло обговорення суверенітету інших країн. Бо Україна, насправді, суверенна країна».
Як вказав Олександр Баунов з Московського Центру Карнегі, тісні взаємини із Китаєм можуть бути однією із причин, через які Росія нині, «імовірно, відчуває себе сильнішою, ніж (свого часу) СРСР» та готовою докладати значних зусиль для недопущення зближення України із Заходом.

«Росія це також альтернативний ринок та постачальник, включно із поставками високотехнологічних товарів. Це ті речі, яких бракувало Росії під час Холодної війни та буремних 90-х», – додав Баунов.

Між тим напередодні Держдеп США застеріг китайські компанії, що ті зіткнуться із наслідками, якщо спробують уникнути експортних обмежень, які можуть бути запроваджені проти Москви у разі вторгнення в Україну. Речник Державного департаменту Нед Прайс заявив, що Москва повинна усвідомлювати, що тісніші відносини з Пекіном не дозволять надолужити втрати, які будуть за вторгнення в Україну.

На мою думку, це був візит васала до свого імператора з великими дарами і з надією отримати взамін політичну підтримку Китаю. Дари (контракти про збільшення поставок газу, нафти, лісу, іншої сировини та продуктів харчування за цінами значно нижчими за світові і європейські) прийняли, але «жертвувати заради Путіна Китай не буде»

Дрібниця, яка може бути в розвідці вирішальною…

Ще одна «дрібна» обставина, яка для мене як професіонала, засвідчувала, що широкомасштабної військової агресії Росії не буде. Ніхто з політиків і експертів не звернув уваги (по крайній мірі я не зустрічав у ЗМІ) на мовчання посольства Китаю в Києві, коли 24 січня США і Велика Британія, а після них десятки інших посольств іноземних держав в Україні заявили проевакуацію (від’їзд) своїх працівників і членів родин у зв’язку з загрозою військового вторгнення Росії в Україну.

Водночас, як заявив верховний представник Європейського Союзу із закордонних справ та політики безпеки ЖозелБоррель,якого цитує АFР,– «ЄС поки не бачить причин евакуйовувати сім’ї своїх дипломатів з України».

МЗС України назвало такий крок США «передчасним і проявом надмірної перестороги».

Зазначу, що на внутрішньому сайті китайського посольства у Києві в той час було лише одне застереження – бути обережними у зв’язку з пандемією коронавірусу (воно зберігається й понині). Ніяких рекомендацій, розпоряджень або наказів про від’їзд працівників посольства або членів їх родин, у зв’язку з ситуацією навколо України, з МЗС Китаю в посольство своєї країни в Україні НЕ НАДХОДИЛО.

Зрозуміло, що«надмірні перестороги» США і Велика Британія могли вжити, добре пам’ятаючи ті трагічні події, які відбувалися в Афганістані після виведення американських військовиху серпні 2021 року і приходу до влади талібів.

Та на мою думку, це був не «прояв надмірної перестороги», а – спільнаамерикано-англійська інформаційно-психологічна спецоперація у Світовій психологічній війні, яку розпочала Росія.

Щоб не нашкодити досягненню головної мети (запобігти широкомасштабному вторгненню Росії в Україну і початку війни в Європі), США і Великобританія нікому із своїх союзників по НАТО і партнерів по ЄС і ОБСЄ (а тим більше Україні, яка напхана російською агентурою) не повідомляли про цю операцію, щоб унеможливити витік будь-якої інформації.

Після обіду 16 лютого (за даними ЦРУ, о 3-й годині ночі Росія повинна була вчинити масштабне військове вторгнення в Україну) Китай звинуватив США та країни Заходу у створенні неспокою та напруги навколо ситуації на кордоні України та РФ.Із відповідною заявою виступив речник міністерства закордонних справ КНР Ван Веньбінь:«Такі постійні зусилля деяких західних країн з нагнітання тривоги й дезінформації створюють непевність і турбулентність у світі, сповненому викликів, і тільки дедалі більше посилюють недовіру й неспокій. Ми сподіваємося, що згадані сторони припинять такі кампанії з дезінформації і долучаться до сприяння миру, довіри та співпраці один із одним».

Нагнітання тривоги щодо загрози військового вторгнення Росії завдає Україні не менших економічних втрат, ніж прямі військові дії. Про це Зеленський заявив під час зустрічі з керівниками дипломатичних представництв іноземних держав та міжнародних організацій, акредитованих в Україні. Він розкритикував міжнародних партнерів за попередження щодо російської загрози і підкреслив, що Україна передусім потребує особистої присутності союзників і партнерів у нашій державі.

«Нас не потрібно попереджати – нам потрібно допомагати. Як саме? Найпростіше – бути з нами, бути в Україні. Я дякую всім вам, нашим друзям і партнерам, які сьогодні стоять з нами пліч-о-пліч. Дипломатичні місії яких в Україні продовжують працювати у звичному режимі. Ця присутність – багатозначна й красномовніша за тисячу слів», – заявив Зеленський.

Зауваження! Зеленський, який абсолютно не розуміється в міжнародній політиці, а тим більше, в розвідувальних і контррозвідувальних спецопераціях, активних політичних, психологічних, інформаційних заходах, які проводять спецслужби, повинен НЕ критикувати міжнародних партнерів, а постійно дякувати США і Великій Британії за те, що вони провели унікальну міжнародно-дипломатичну і разом зі своїми спецслужбами інформаційно-психологічну операцію, яка запобігла широкомасштабній воєнній агресії Росії проти України і початку війни в Європі.

Ще раз нагадую, що з прямої вини президента Зеленського і глави його офісу Єрмака була ЗРАДЖЕНА спільна спецоперація ГУР МО, СБУ і спецслужб країн НАТО (США, Великобританії і Туреччини) по затриманню воєнних злочинців, так званих «вагнерівців».

Пам’ятайте! Головна заслуга, що не відбулося повномасштабне військове вторгнення Росії в Україну, належить НЕ Зеленському і його ЗЕ! команді, а президенту США Джо Байдену і прем’єр-міністру Великої Британії Борису Джонсону, їх урядам, парламентам і розвідувальним службам, які захищають Україну, а не Зеленського.

Своїми професійними (на відміну від Зеленського), далеко продуманими кроками та розставленими дипломатичними і інформаційно-психологічними пастками США і Великобританія загнали Путіна в глухий слизький кут, де він потрапив у міжнародний капкан, з якого світова спільнота його уже не випустить.

В минулому році «кремлівський божевільний з ядерною кнопкою» шляхом сепаратних таємних домовленостей з лідерами і ведучими політиками Німеччини, Франції, Італії, Угорщини, Чехії, Нідерландівзумів в певній мірі розколоти НАТО і ЄС щодо єдиної консолідованої позиції протидії воєнній агресії Росії в Європі. Санкції виявилися малоефективними, від європейських лідерів лунала чергова «стурбованість»і Путін почав вести себе ще більш нахабніше – тема Криму закрита і повинна бути знята з міжнародного порядку денного (він російський!), Україна повинна надати особливий статус окупованим територіям Донецької і Луганської областей і забути про вступ до НАТО.

Весною 2021 року США і Великобританія не змогли добитися від всіх країн Європи єдиної підтримки для застосування «пекельних» санкцій щодо Росії у випадку відкритої воєнної агресії проти України і зокрема, таких превентивних заходів як відключення Росії від платіжної системи SWIFT і зупинення будівництва і запуску Північного потоку-2.

Багато хто з політиків, в тому числі і в Кремлі, подумали, що Байден виявився слабким з урахуванням його похилого віку, у нього вичерпалися інструменти і можливості впливу на Путіна на фоні ганебного поразки під час виведення американських військ з Афганістануу серпні 2021 року та захоплення влади «Талібаном». Це, на думку, експертів стало шоком і приниженням не лише для Байдена, а й для США і всього Заходу, тому адміністрації Байдена буде не до України.

Наївний «хлопчик-недопалок» думав, що у цій ситуації він переграв президента США. У зв’язку з цим в листопаді 2021 року він розпочав відкриту підготовку до широкомасштабної або локальної військової агресії проти України з декількох напрямків, сконцентрувавши впродовж трьох місяців біля нашого кордону понад 130 тисяч військовослужбовців, бронетехніку, артилерію, боєприпаси, катери в Азовському морі і десантні кораблі з морською піхотою в Чорному морі, розпочавши там і в Білорусі військові навчання.

Так свого часу думали про президентів США і лідери Радянського Союзу, в тому числі – голова КДБ СРСР Юрій Андропов (колишній шеф Путіна).

Ультиматуми Путіна і відповідь США і НАТО

В середині грудня 2021 року МЗС Росії передало американській стороні проєктДоговору між РФ і США (і опублікувала його) про так «звані гарантії», в якому, зокрема, вимагала «виключити подальше розширення НАТО, зокрема, приєднання України, а також інших держав» (ст.6). По суті це був ультиматум США і НАТО.

21 січня Росія висунула нові вимоги до НАТО з приводу невступу України і Грузії в Альянс. У МЗС РФ додали, що російські пропозиції щодо «гарантій безпеки» мають на увазі також виведення сил НАТО з Болгарії та Румунії, а також припинити постачання Україні озброєнь, відкликати з її території західних військових радників, інструкторів, припинити спільні навчання ЗСУ та країн НАТО, а також вивезти всі раніше надані Києву озброєння за межі української території.

«Кремлівський карлик» відчув кураж, подумав, що його боїться весь світ.

Влада Болгарії та Румунії різко відреагувала на цю заяву, категорично відкинувши російські ультиматуми.
26 січня у вечері посол США в Росії Джон Салліван привіз до російського МЗС письмову відповідь Вашингтона на вимоги Москви про «гарантії безпеки», про що повідомили центральні російські ЗМІ (інформація також є на сайті зовнішньополітичного відомства РФ).

Відповідь США на російські вимоги щодо «гарантій безпеки» у Європі включає занепокоєння Вашингтона через дії РФ та пропозиції американської сторони. Про це в середу, 26 січня, повідомив держсекретар США Ентоні Блінкен.
Він виступив на брифінгу невдовзі після того, як посол США в Росії Джон Салліван передав до МЗС у Москві текст американського послання.

За словами Блінкена, Вашингтон не публікуватиме текст документу, щоб мати простір для закритих переговорів. Але зміст документа співвідноситься з тим, що США говорили на цю тему публічно.Під час брифінгу Блінкена запитали, чи містить документ чітке «ні» з боку США на російські вимоги щодо подальшого нерозширення НАТО та невступу України до Альянсу.
Глава Держдепартаменту заявив, що у письмових відповідях США повторили те, що казали до цього публічно: «Ми відстоюватимемо принцип «відкритих дверей» НАТО. І, як я неодноразово казав, ми залишимося віддані цьому зобов’язанню. Документ дає однозначну відповідь на деякі ключові принципи, яких ми дотримуємося… Це стосується політики “відкритих дверей”, – цитує Блінкена«Новое время».

Рішення про подальші кроки залишається за Росією, але США готові до будь-яких сценаріїв, сказав Блінкен.«Ми продовжуємо в координації з європейськими партнерами роботу щодо жорстких економічних санкцій… Ми розробляємо план дій, здатний вплинути, і який матиме високу ціну для російської економіки та фінансової системи», – додав він.

«Злив»листа США газеті  El Pais – складова інформаційної спецоперації

Іспанська газета ElPais заявила, що отримала у своє розпорядження відповіді США та НАТО на пропозиції Російської Федерації щодо так званих «гарантій безпеки», і опублікувала їх деталі 2 лютого.

Як інформує El Pais, відповіді значно відображають повідомлення, які західні лідери публічно передавали Кремлю.

«Зважаючи на суттєве, неспровоковане, невиправдане і тривале російське військове нарощування в Україні та навколо неї, а також у Білорусі, ми закликаємо Росію негайно деескалувати ситуацію», – йдеться у заяві НАТО.

«Позиція уряду Сполучених Штатів полягає в тому, що прогресу в цих питаннях можна досягти лише в умовах деескалації щодо загрозливих дій Росії щодо України», – попередив Вашингтон.

У тексті США попереджають, що не поділяють думку Росії, і зазначають, що «концепцію неподільності» безпеки «не можна розглядати ізольовано».

У документі Вашингтону із самого початку чітко зазначено, що він «продовжує твердо підтримувати політику відкритих дверей НАТО», і тому не відкидає майбутнього включення України чи Грузії до Альянсу.

Текст НАТО також підтверджує політику відкритих дверей і наголошує на праві всіх держав обирати свої угоди з точки зору безпеки «без втручання ззовні».

Щодо України адміністрація Джо Байдена пропонує Росії «взаємні заходи прозорості», відповідно до яких Росія та США домовляться «утримуватися від розміщення наступальних ракетних комплексів наземного базування та постійних сил із бойовим завданням на території України».

Для цього Вашингтон висуває пропозицію проконсультуватися з Києвом.

Таким чином, лідери США і Великобританії зайняли жорстку позицію у відстоювання принципу вступу країн в НАТО і захисту суверенітету України, відкинувши всі ультиматуми Росії. Говорячи не дипломатичною мовою – витерли ноги об ультиматуми Путіна і опублікували у ЗМІ свою відповідь на вимоги Кремля.

США підтвердили, що опублікована іспанською газетою їх письмова відповідь Москві – справжня.

Зазначу, що злив газеті El Pais письмових відповідей, які посол США в Росії Джон Салліван 26 січня передав МЗС Росії, на мою думку, був складовою частиною інформаційної спецоперації, яку спільно проводили США і Велика Британія проти Росії, в розв’язаній нею Світовій психологічній війні.

17 лютого російський «Интерфакс»із посиланням на відповідний документ повідомив, що МЗС Росії направило США листа (черговий ультиматум), в якому обіцяє вдатися до «заходів військово-технічного характеру», оскільки Сполучені Штати не піддалися на тиск Кремля стосовно так званих «гарантій безпеки».

Цитую: «Констатуємо, що американська сторона не надала конструктивної відповіді на базові елементи підготовленого російською стороною проекту договору зі США щодо гарантій безпеки…

За відсутності готовності американської сторони домовлятися про тверді, юридично зобов’язуючі гарантії забезпечення нашої безпеки з боку США та їхніх союзників, Росія буде змушена реагувати, у тому числі шляхом реалізації заходів військово-технічного характеру».

Лист також містить твердження, що російського вторгнення в Україну не планується. «Жодного «російського вторгнення» в Україну, про що з осені минулого року заявляють на офіційному рівні США та їхні союзники, немає і не планується, тому твердження про «відповідальність Росії за ескалацію» не можна розцінити інакше, як спробу чинити тиск та знецінити пропозиції Росії щодо гарантій безпеки».

У документі наголошується, що у разі прийняття України в НАТО виникне «реальна загроза того, що режим у Києві спробує силою «повернути» Крим, втягнувши США та їхніх союзників, відповідно до статті 5 Вашингтонського договору, у прямий збройний конфлікт із Росією з усіма наслідками, що випливають».

«Пітерський гопник»

Заявляючи у грудні минулого року свої пропозиції (ультиматум) США і НАТО щодо «гарантій безпеки», Путін у січні 2022 року продемонстрував світу своюнахабну впевненість «гопника (сявки) з пітерського підворіття», мобільно перекинувши близько 3-х тисяч десантників у Казахстан під час масових народних протестів на початку січня 2022 року. Чекіст подумав, що уже він «взяв Бога за бороду».

Та варто було керівнику Китаю Сі Цзіньпіну лише запропонувати свою підтримку президенту Казахстану Касим-ЖомартТокаєву і заявити, що Китай виступає проти будь-яких іноземних сил, як Путін тут же повернув свої війська назад в Росію.

«У ключовий момент ви вжили рішучих, дієвих заходів, швидко відновивши спокій, – сказав Сі президенту Токаєву.Китай виступає проти будь-яких іноземних сил, які планують «кольорову революцію» в Казахстані»,- повідомили про їхню розмовукитайські державні ЗМІ 8 січня.

Простіше кажучи, Китай дав по дупі «кремлівському карлику» і послав його туди, куди він і сам знає, куди йому треба йти в таких випадках… Водночас пропагандистські кремлівські ЗМІ тут же протрубили фанфари – Путін виконав миротворчу місію, відновив громадський порядок в Казахстані і переможно повернув війська додому.

США, НАТО і Китай показали «пітерському гопнику» його справжнє місце у великій геополітиці (майже як у кінокомедії «Джентльмени удачі»).

США і Великобританія провели (на мові військових), блискучий і несподіваний широкомасштабний дипломатичний і психологічний контрнаступ, прорвавши лінію оборони, яку утримувала Росія у розв’язаній нею Світовій психологічній війні. Прорвавши пропутінський фронт в Європі, вони забезпечили надійну підтримку НАТО, ЄС і гарантію миру в Європі.

День єднання – спільна перемога

Байден і Джонсон за короткий термін мобілізували країни-членів НАТО на безпрецедентну за масштабами політичну, фінансову допомогу Україні, а саме головне – надання небаченої за обсягом військової допомоги – поставки сотні тон оборонної зброї, боєприпасів, техніки та інструкторів для підготовки українських військових. Був негайно встановлений повітряний міст регулярної доставки цієї зброї з США, Британії, Польщі, Чехії, Данії, трьох країн Балтії. А це значить, що якщо Путін сунеться в Україну, то в Росію повернуться тисячі «вантажів-200». Що тоді Путін скаже російським матерям?

Лідери США і Великобританії провели жирну «червону лінію», після перетинання якої Путіним, НАТО невідкладно солідарно застосує проти Росії самі жорсткі санкції, які вона не витримає. А розвідка США цю лінію визначила як 16 лютого 2022 року (день запланованого широкомасштабного військового вторгнення Росії) – дату, яку президент України Зеленський своїм указом від 14 лютого визначив як ДЕНЬ ЄДНАННЯ! (Аплодую стоячи всім!).

Щоб це ЄДНАННЯ сталося, Зеленський, а також колишні президенти і глави урядів повинні забути про свої щотижневі рейтинги, свою участь у майбутніх президентських виборах і не мріяти про реванш. Вони повинні публічно про це заявити заради національного об’єднання і збереження незалежності України. Це буде перевіркою на їх політичну зрілість і патріотизм.

Українські патріотичні сили (партії, громадські організації, учасники російсько-української війни, волонтери, ветерани Збройних сил, правоохоронних органів, ветерани-учасники бойових дій на території іноземних держав) повинні об’єднатися в один непохитний моноліт для захисту Української Держави, її незалежності, суверенітету і територіальної цілісності.

Об’єднання повинно бути НЕ навколо Зеленського чи лідерів опозиційних партій (Порошенко чи Тимошенко), а навколо збереження Української Держави. Стержнем такого об’єднання повинні стати Збройні сили, волонтери і ПЦУ, яким довіряють відповідно 72%, 68% і 51% українців.

Гаслом об’єднання повинне бути: «Україна понад усе!».

Українці найбільше довіряють армії (72%), волонтерам (68%) і ПЦУ (51%). Опитування 26.01.2022.

П’ятий президент України Петро Порошенко уже заявив, що владі і демократичній опозиції необхідно об’єднуватися «не заради лідерства, не під партійними парасолями, а заради України і навколо неї».

Окремі мої аплодисменти і вдячність розвідкам США і Британії за їх супер професіональну багатоходову спільну спецоперацію і активніінформаційні заходи на випередження з використанням в «сліпу» світових ЗМІ, що дало такий позитивний результат.
Через таку стратегію адміністрації США у журналістів західних видань стали траплятися конфлікти та суперечки зі своїми джерелами у владних кабінетах та навіть із офіційними речниками, як-от суперечка одного з кореспондентів із речником Державного департаменту Недом Прайсом. Коли кореспондент попросив навести якісь конкретні докази розвідки зі світлинами чи розвідданими, Прайс відповів, що «ви можете вірити заявам росіян, якщо ви не довіряєте розвідці США, Великої Британії та інших наших союзників».

Журналісти занепокоєні, що їх використали як інструмент для досягнення цілі в геополітичному протистоянні з Росією. Проте, одне із джерел заперечило цю тезу (цитую): «Ми не використовуємо пресу в наших цілях. Ми проводимо кампанію зі стратегічних комунікацій. Зважайте, що ці розсекречування, бодай їх озвучують офіційно з трибун або “не під запис” у кулуарах, призначені не лише для журналістів, але й для інших груп. Я гадаю, що Держдеп також намагався повідомити громадянам США, що природа цієї кризи саме така, і не менша».

Однак, як зазначають у матеріалі CNN, більшій частині розвідувальної спільноти та безпекового сектору подобається така стратегія протидії Росії. Росіяни дедалі більше сумніваються в надійності свого командування, а також втратили момент для того, щоби провести операцію зненацька.

Думаю, журналістам не потрібно ображатися, що їх так використали (будуть використовувати і надалі) заради збереження миру в Європі. В нашій ситуації вони, можливо, врятували тисячі людських життів. І за це їм – велика вдячність!
МІ-6 і ЦРУ, вивчивши психологічний портрет, психотип і фобії Путіна (про це йде мова у моїх статтях), послали в глибокий нокаут старого чекіста-«недопалка» (так його кликали у Вищій школі КДБ СРСР за його маленький зріст). Перед розвідувальним співтовариством світу Путін ще ніколи не був так принижений і осоромлений.

Тепер, незалежно від того, що вчинить Путін – локальне чи регіональне військове вторгнення чи бойову провокацію під чужим прапором – до Росії будуть застосовані «пекельні» санкції НАТО, США і Великої Британії. Окрім того Україна отримає в необхідних обсягах різноманітну фінансову і військову підтримку абсолютної більшості країн Європейського Союзу.
Не буде вторгнення – не буде санкцій, але буде продовжуватися надання Україні військово-технічної допомоги країнами-членами НАТО.

За повідомленням Reuters, AFP, 17 лютого президент США Джо Байден заявив, що загроза російського вторгнення в Україну «дуже висока» і є ознаки того, що війська РФ готові напасти у найближчі кілька днів.

Виступаючи перед журналістами, Байден сказав, що є «всі ознаки того, що Росія готова відправитися в Україну».За його словами, «це може статися протягом кількох наступних днів».

На питання, наскільки високою наразі є загроза російського вторгнення, він відповів: «Вона дуже висока».

Байден зазначив, що РФ не відвела своїх військ від кордону з Україною. Також, за його словами, США мають підстави вважати, що Росія може провести операції під «чужим прапором».

Президент США стверджує, що дипломатичне вирішення цього питання все ще можливе, тому він попросив держсекретаря Ентоні Блінкена вирушити до ООН, де Блінкен — «розкаже, що це за шлях».

Байден: Путін ухвалив рішення напасти на Україну

Та найбільшу увагу мене привернуло звернення президента Джо Байдена щодо України, з яким він виступив 18 лютого.

«Ми маємо підстави вважати, що російські сили планують і мають намір атакувати Україну протягом наступного тижня, або днями. Ми вважаємо, що вони націляться на столицю, Київ…», – заявив президент США.

На уточнююче запитання про те, чи є ознаки того, що Путін вже прийняв рішення, Байден відповів: «Я переконаний, що він прийняв рішення. Є підстави так вважати».
На запитання журналістів про те, на чому грунтується його переконання, Джо Байден коротко відповів: «у нас значні розвідувальні потужності» і завершив брифінг.

При всій повазі до президента США Джо Байдена і вдячності йому за допомогу, його твердження, що Путін уже прийняв рішення про вторгнення в Україну, у мене, як начальника відділу військової контррозвідки СБУ в минулому, викликає великий сумнів у достовірності цієї розвідувальної інформації.

Якщо Путін дійсно уже прийняв таке рішення, то про нього може знати дуже обмежене коло осіб з його найближчого оточення, не більше 5-7 осіб. Отримати таку інформацію можна, як правило, лише через агентурну розвідку (агента, який є серед близького оточення Путіна), менш ймовірно за допомогою електронної (космічної) розвідки і радіоперехоплення (радіорозвідка).

З урахуванням контррозвідувальних і безпекових заходів, які вживаються при підготовці такої військової операції, як широкомасштабне вторгнення в Україну (особливо після гучних недавніх провалів агентів спецслужб Росії, про що я писав), наявність«крота» ЦРУ США в оточенні Путіна, міністра оборони Шойгу чи начальника Генштабу Герасімова виключається майже стовідсотково.

Отримати таку інформацію за допомогою електронної розвідки набагато складніше ніж від агента. Важко навіть уявити, які новітні технологічні зусилля потрібні, щоб «пробити» (знайти) доступ до джерела інформації про рішення Путіна.

На мою думку, швидше за все, радіорозвідка перехопила якусь балаканину російських військових по мобільному телефону, які могли між собою вихвалятися, що Путін уже віддав наказ про наступ на «київську хунту» і вони чекають команди «в атаку». Подібні базікання між офіцерами, які знаходяться зараз біля кордону з Україною або на окупованій території, постійні. Я про це можу судити з перехоплених телефонних розмов бойовиків після збиття малайзійського літака МН17 в небі над Донбасом в липні 2014 року. Різного наслухався.

Хай мене вибачать президент США і його «значні розвідувальні потужності», але оприлюднена ним інформація про те, що Путін уже прийняв рішення щодо вторгнення в Україну, найімовірніше є дезінформацією, яку йому підсунули спецслужби Росії. Між спецслужбами США і РФ зараз іде велика цілодобова невидима війна, в тому числі і так звані «радіо-ігри», про що ми знаємо з історії Другої світової війни.

Думаю, що наші спецслужби поставилися з відповідальністю до заяви Байдена і вжили необхідні заходи для їй перевірки.
Як би там не було, дякуємо Байдену за оприлюднену інформацію. Попереджений – отже, озброєний.

Рекомендую послухати коментар з приводу заяви Байдена професійного розвідника часів Радянського Союзу Юрія Швеця, який працював в резидентурі КДБ у Вашингтоні.

Олімпійські ігри завершилися. Що далі?

20 лютого закінчилися спільні військові навчання Білорусі і Росії «Союзна рішучість – 2022». Після завершення цих навчань на території РФ запланували підготовку до інших –«Щит союзу – 2023».

Крім того, 20 лютого у Пекіні завершилися Зимові Олімпійські ігри. Раніше у Держдепі допускали, що президент Росії Путін не наважиться напасти на Україну до кінця Олімпіади.

Міністерство оборони Великої Британії опублікувало карту, яка показує можливі маршрути російської армії, якщо вона вирішить вторгнутися в Україну. Карта опублікована у Twitter міністерства.

Британське міністерство підкреслює, що Росія зберігає значну військову присутність і може здійснити вторгнення без подальшого попередження.

«Путін все ще може запобігти конфлікту і зберегти мир», – йдеться у повідомленні.

США та Велика Британія у четвер (17 лютого) повторили свої попередження про високу ймовірність вторгнення Росії в Україну найближчими днями. Президент США Джо Байден заявив, що існує дуже високий ризик вторгнення протягом кількох днів, а британський прем’єр Борис Джонсон відзначив, що ситуація на кордоні з Україною продовжує залишатися дуже похмурою після обстрілу дитячого садка на Луганщині. Генсек НАТО Єнс Столтенберг заявив, що Альянс стурбований можливими спробами Росії створити привід для збройного нападу на Україну.

Майже 2/3 українців за вступ до НАТО

Результати опитування, проведеного соціологічною групою “Рейтинг” 16-17 лютого 2022 року, засвідчили, що 62% українців підтримують вступ України до НАТО, негативно до цієї ініціативи ставляться 30%.
За останні два місяці рівень підтримки вступу до Північноатлантичного Альянсу зріс. Наприкінці 2021 року вступ підтримували 55-58% опитаних.
За історію спостережень соціологічної групи «Рейтинг» з 2014 року це найвищий показник позитивного сприйняття інтеграції України до НАТО.
Вступ до Євросоюзу підтримують 68%, не підтримують – 24%.
Група відзначає, як і щодо НАТО, рівень підтримки вступу до ЄС за останні два місяці зріс і досяг найвищого за історію досліджень з 2013 року показника.

Ідея інтеграції України до західних структур користується більшою підтримкою серед респондентів Заходу та Центру, менше – Півдня. На Сході кількість прихильників вступу до НАТО менша, аніж кількість противників.
Щодо ЄС у східних регіонах спостерігається паритет противників та прихильників.
55% опитаних вважають, що Україна повинна вийти з Мінських угод, якщо Росія визнає так звані «ДНР» і «ЛНР» незалежними державами.

Відмова від вступу в НАТО? НІ!

Посол України у Великій Британії Вадим Пристайко припустив, що Україна може відмовитись від вступу в НАТО, якщо її до цього змусять обставини.
Про це він заявив 14 лютого в інтерв’ю BBC Radio 5 Live.На запитання ведучого, чи може Україна розглянути варіант не вступати в НАТО, Пристайко відповів: «Ми могли б».
Дипломат уточнив, що «враховуючи ту загрозу, яка є», Україна могла б бути вимушеною піти на такий крок.

«Запитання, яке ставить собі 40-мільйонна країна, як ми виживемо, якщо вони (Росія – Авт.) прийдуть завтра?» – заявив Пристайко, зазначивши, що Україна може залишитися беззахисною в той час, як всі її західні сусіди є членами НАТО.

Ведучий перепитав, чи справді посол мав на увазі, що Україна може відмовитися від вступу в НАТО.

«Так, ви праві, це те, що записано в нашій Конституції, – заявив він. – Я зараз частково йду проти головного документа, що ми маємо. Коли я кажу це, (я маю на увазі – Авт.) що ми гнучкі, намагаючись знайти найкращий вихід. Якщо нам доведеться пройти через якісь серйозні поступки, це те, що ми можемо зробити. Безперечно».

Водночас Пристайко підкреслив, що вступ України до НАТО не змінить суттєво безпекової ситуації для Росії.«Якщо чесно, Росія вже оточена країнами НАТО. Польща є членом НАТО, Словаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія, Туреччина. Всі ці країни, які межують з Росією, вже є членами НАТО. Це не змінило безпекову ситуацію. Це не змінило безпеку для Росії. Тож Україна також особливо не змінить цього», – заявив Пристайко.

Слова про можливий не вступ в НАТО викликали настільки великий резонанс, в тому числі і за кордоном, що на те саме запитання Пристайку довелося відповідати ще й наступного дня.

Щоб бути абсолютно точним, що сказав Пристайко, пропоную фрагменти його відповідей в ефірі двох програм BBC.

У Міністерстві закордонних справ України заявили, що слова Вадима Пристайка про те, що Україна нібито готова розглянути відмову від членства в НАТО задля запобігання війні з Росією, «вирвані з контексту».

«Безумовно, заради миру і збереження життів наших громадян Україна готова йти на будь-які формати діалогів із країнами та міжнародними організаціями. Водночас посол Пристайко слушно зазначив в інтерв’ю, що перспектива членства в НАТО закріплена в Конституції України, але Україна наразі не є членом НАТО чи іншого безпекового альянсу. Тож ключовим для нашої країни стає питання гарантій безпеки», – заявив у коментарі Радіо Свобода речник МЗС Олег Ніколенко.

У МЗС наголосили, що «безперечно, найкращою такою гарантією» був би негайний прийом України до Альянсу.«Але загрози Україні існують тут і зараз, відтак пошук відповіді на питання гарантій стає фундаментальним нагальним завданням. При цьому, жодне рішення не може бути ухвалене всупереч Конституції України», – наголосили у міністерстві.

Зеленський вважає, що Україна має право претендувати на членство в НАТО, однак окремі ЗМІ і світові лідери натякають їй не піднімати це питання.Про це він заявив 14 лютого на спільній пресконференції з канцером Німеччини Олафом Шольцем.

«Щодо заяви нашого посла – відповідь МЗС була офіційна, правильна, виважена і предметна. Що стосується того, чи правильно ми зрозуміли пана Пристайка, – в тому, що він сказав, треба звернути увагу на деякі деталі. Я думаю, що сьогодні багато журналістів і багато лідерів дійсно трішечки – трішечки натякають Україні, що можна, скажемо так, не ризикувати і не піднімати постійно питання щодо майбутнього членства в альянсі. Тому що ці ризики пов’язані з реакцією Російської Федерації. Мені здається, що ніхто цього вже не приховує. І мені задається, ми повинні бути відвертими. Але все одно це рішення залежить лише від нас», – наголосив Зеленський.

Президент додав, що Україна буде рухатися обраним шляхом: «На цьому шляху головне, щоб наша армія була потужна. А куди цей шлях доведе і коли, ми подивимось».

Водночас, канцлер Шольц зазначив, що питання членства України в НАТО наразі неактуальне.«Щодо членства в альянсі, наразі неактуально. Тому трохи дивно, що російський уряд зробив предметом великих політичних дискусій питання, яке не стоїть нині на порядку денному», – наголосивШольц.

У фракції «Європейська солідарність» наполягають на негайному відкликанні посла Вадима Пристайка через його висловлювання, пов’язані з Україною та НАТО.

«Сьогодні вранці ми були шоковані новиною, що посол Зеленського в Лондоні Вадим Пристайко заявив, що Україна може відмовитися від вступу в НАТО, нібито щоб запобігти війні. Я хочу нагадати всім, що війна з Росією триває вже вісім років, і свого часу ніякий позаблоковий статус не вберіг Україну від нападу Росії… Після обурення суспільства простого спростування вже замало. Ми наголошуємо на тому, що єдиний спосіб довести, що позиція Пристайка не є позицією української влади і Зеленського – негайно відкликати посла з Лондона і звільнити його з роботи», – сказав співголова фракції «ЄС» Петро Порошенко на засіданні

Погоджувальної ради лідерів фракцій та голів комітетів парламенту.

Прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон відреагував на слова Пристайка.

На його думку, суверенне право українського народу на вступ до НАТО не може скасувати ніхто, окрім самих українців.
Джонсон заявив, що він дуже скоро розмовлятиме з президентом США Джо Байденом, щоб допомогти дипломатичному процесу,- повідомляє “Європейська правда” з посиланням на Reuters.

«Я вважаю, що це дуже важливо, щоб у нас була розмова. Але чого ми не можемо зробити, так це скасувати суверенні права українського народу на прагнення до членства в НАТО… цим не можна поступатися – все має вирішувати український народ», – сказав Борис Джонсон.

«Ми повинні усвідомити, що це дуже, дуже небезпечна, складна ситуація. Ми знаходимося на краю прірви, але ще є час, щоб Путін відступив, і ми закликаємо всіх вести діалог», – наголосив він. У Кремлі заявили, що офіційна відмова України від ідеї вступу до НАТО сприяла б формулюванню «значущої відповіді на російські занепокоєння».

«Безумовно, якимось чином зафіксована відмова України, підтверджена відмова України від ідеї вступу до НАТО – це був би, безумовно, крок, який би суттєво сприяв формулюванню більш значущої відповіді на російські занепокоєння», – цитують російські ЗМІ слова речника Кремля Дмитра Пєскова.Так він прокоментував заяву Пристайка про те, що Україна «могла б» відмовитися від членства в НАТО, якщо її до цього змусять обставини.При цьому Пєсков зауважив, що з Києва попросили посла роз’яснити його думку, тому «навряд чи це можна сприймати як якийсь доконаний факт». «Ми знаємо, що зовсім інші цілі визначені в Конституції країни», – сказав Пєсков.

У скандалі, який виник з зазначеним висловлюванням Вадима Пристайка, мене як начальника відділу військової контррозвідки СБУ (в минулому) цікавили питання контррозвідувального характеру (зауважу, що у моїй професії емоціям місця НЕМАЄ, є лише критичний аналіз фактичних даних, відкритої і конфіденційної інформації і холодний висновок).

Пошукаємо разом відповіді на такі запитання:

З чиєї подачі чи за дорученням кого Пристайко ПРИПУСТИВ, що Україна «може відмовитись від вступу в НАТО, якщо її до цього змусять обставини, враховуючи ту загрозу, яка є»?

Це – доручення Кремля, щоб побачити реакцію українців, передане по ланцюгу: Путін – Козак – Єрмак – Зеленський – Пристайко (або за спиною Зеленського)?

Це – пропозиція США (Байдена) і Великобританії (Джонсона), передана Зеленському, а далі – Пристайку (або напряму йому), щоб перевірити,яка буде реакція Путінаі в Україні на слова Пристайка?

Це – вказівка Зеленського, передана Пристайку особисто або через Єрмака –Кулебу, щоб прояснити настрої суспільства, в день коли в Україні з офіційним візитом перебував канцлер Німеччини Олаф Шольц?

Нагадаю, що в цей день (14 лютого), коли Пристайко припустив відмову України від вступу в НАТО, якщо її змусять певні обставини, телеканал CBS News повідомив про те, що російські війська почали висуватися на позиції для нападу на Україну. Після того, як підрозділи досягнуть бойових рубежів, артилерія Росії почне бойове розгортання сил і засобів для майбутньої атаки. Москва «скоріш за все» атакує Україну одразу з декількох точок – на півдні, сході та півночі країни.

Прем’єр-міністр Великобританії (у якій Пристайко посол) Борис Джонсон попередив, що РФ може розпочати вторгнення в Україну в найближчі 48 годин (тобто 16 лютого). За словами Джонсона, у президента Путіна ще є шанс запобігти новій війні та відійти від «краю прірви».

Після таких повідомлень Джонсона та іноземних видань The Mirror, TheSun і CBS весь світ з тривогою і страхом очікував розв’язки, чи розпочне Росія велику війну в Європі 16 лютого о третій годині ночі за київським часом…

Факти:

1. Допоки президентом Росії буде Путін, який за висновками психіатрів має психічні відхилення з ознаками шизофренії, фобії страху і величі, Україна не стане членом НАТО.

2. Противники вступу України в НАТО – Німеччина, Франція, Італія, Угорщина. В Альянс приймають консенсусом, коли всі члени НАТО – «за».
Новообраний канцлер Німеччини Шольц, як і його попередниця Ангела Меркель, проти вступу України в НАТО. 14 лютого він сказав Зеленському в присутності журналістів, що «питання щодо членства України в НАТО наразі неактуальне».

3. Не забувайте, що Китай підтримав путінський ультиматум США і НАТО, щоб до Альянсу не приймали країни колишнього СРСР, зокрема Україну та Грузію.

«Сторони виступають проти подальшого розширення НАТО, закликають Північноатлантичний альянс відмовитися від ідеологізованих підходів часів холодної війни, поважати суверенітет, безпеку та інтереси інших країн, різноманіття їхніх цивілізаційних та культурно-історичних укладів, об’єктивно та справедливо ставитися до мирного розвитку інших держав», – йдеться у спільній заяві, підписаній президентом Росії Путіним і лідером Китаю Сі Цзіньпом 4 лютого в Пекіні.

4. Допоки в Україні не будуть ліквідовані олігархат і політична корупція, вибіркове правосуддя і політичні переслідування (репресії), не буде встановлене верховенство права, а державні органи влади не будуть очищені від агентури спецслужб Росії і агентури політичного впливу Москви – питання про вступ України в НАТО розглядатися НЕ БУДЕ (воно буде «не на часі» і не «актуальним»).
Найближчі 5 – 7 років Україну НЕ ПРИЙМУТЬ в члени НАТО.

5. Посол України в Великобританії Вадим Пристайко один із небагатьох професіоналів високого рівня у владі Зеленського. Зазначеним висловлюванням щодо НАТО він порушив Конституцію і чинне законодавство України. Але в його діях не має ознак державної зради чи іншого кримінального правопорушення. Пристайко вчинив дисціплінарний проступок, порушившиправила етичної поведінки державного службовця.

Виходячи з ситуації, яка склалася у зв’язку загрозою масштабного військового вторгнення Росії і психологічного стану суспільства, посол ПристайкоНЕ мав права на таке висловлювання. Він не міг не розуміти, що його слова:Україна «може відмовитись від вступу в НАТО, якщо її до цього змусять обставини, враховуючи ту загрозу, яка є», викличутьгнівне обурення в суспільстві і великий негативний резонанс у вітчизняних і зарубіжних ЗМІ.

По-перше, Україна НЕ відмовиться від вступу в НАТО і ніякий Путін нас НЕ змусить це зробити. 62% українців підтримують вступ України до НАТО.

По-друге, яка б загроза і агресія з боку Росії не була, український народ вистоїть і ПЕРЕМОЖЕ агресора! Понад 57% громадян України готові долучитися до різних форм опору в разі відкритого нападу з боку РФ, з низ 37% – будуть чинити збройний опір агресору.

Згідно Загальних правил етичної поведінки державних службовців, затвердженого Національним агенством України з питань державної служби (наказ № 72-21 від 28 квітня 2021 року), державний службовець повинен утримуватися від поширення інформації, коментарів, що можуть завдати шкоди репутації державних органів; уникати виникнення реального та потенційного конфлікту інтересів у своїй діяльності.

Окрім того, Пристайко порушив принцип законності. Державний службовець зобов’язаний дотримуватися Конституції та законів України (ст. 19 Конституції, ст. 4, 8 Закону Про державну службу).

Він сам зізнався, що йде проти Конституції, коли ведучий ефіру перепитав, чи справді посол мав на увазі, що Україна може відмовитися від вступу в НАТО.

«Так, ви праві, це те, що записано в нашій Конституції.Я зараз частково йду проти головного документа, що ми маємо»,- заявив Пристайко.

Заява речника МЗС Олег Ніколенка, що слова Пристайко «вирвані з контексту» не відповідають дійсності і є неправдою, щоб виправдати посла. Щоб переконатися в цьому, достатньо прослухати відео і аудіо записи відповідей Пристайка в ефірі двох програм BBC.

Петро Порошенко заявив, що «єдиний спосіб довести, що позиція Пристайка не є позицією української влади і Зеленського – негайно відкликати посла з Лондона і звільнити його з роботи».

На запитання Радіо Свободи, чи Банкова вимагала від Пристайка пояснень, він категорично сказав: «Ні, в мене ніхто не вимагає ніяких пояснень, тим більше Банкова».

ВИСНОВОК:

З контррозвідувальної точки зору, таке висловлювання Пристайка я розцінюю, як сигнал Путіну, переданого від Зеленського, що Україна готова відмовитися від вступу в НАТО і пристати на умови Путіна.Крім того, це може свідчити, що Зеленський через Єрмака і Козака веде приховані від суспільства переговори з Кремлем, добиваючись особистої зустрічі з Путіним, щоб «подивитися йому у вічі».

Січневе всеукраїнське опитування громадської думки, проведеного Київським інститутом соціології, засвідчило, що 58% українців не підтримують ідею прямих (віч-на-віч) переговорів Зеленського і Путіна. Вони переконані, що переговори з Путіним слід вести тільки за участю західних партнерів.

В умовах війни, яку Путін веде проти України з 2014 року, після таких висловлювань іноземним ЗМІ, які викликали обурення в суспільстві, Пристайкоповинен подати у відставку і бути звільненим. Якщо ж він цього не робить, то президент Зеленський зобов’язаний його відкликати і звільнити своїм указом.

Якщо Зеленський цього не зробить, це буде свідченням того, що Пристайко виконував доручення президента – публічно передав сигнал (повідомлення) Путіну, що Зеленський готовий відмовитися від вступу України в НАТО і пристати на умови Кремля. Іншого пояснення такій поведінці посла Пристайка і президента Зеленського я не нахожу.

На підставі викладеного, читач, керуючись своїми переконаннями, може зробити власний висновок і дати оцінку висловлюванню Пристайка про те, що Україна «може відмовитись від вступу в НАТО, якщо її до цього змусять обставини,враховуючи ту загрозу, яка є».

Україна – основний союзник США поза НАТО

Настав час президенту, парламенту і уряду ПОВТОРНО звернутися до США з проханням про надання України Статусу основного союзника Сполучених Штатів Америки поза НАТО (англ. Major Non-NATO Ally або MNNA) — визначення уряду США, що характеризує виключно тісні стратегічні і військові відносини з країнами, які не є членами НАТО.

Введення подібного статусу в двосторонніх відносинах визначає пріоритетність розвитку відносин США з цими країнами, у тому числі, можливість участі у спільних оборонних ініціативах, можливість проведення спільних досліджень військового характеру, участь у низці обмежених контртерористичних заходів, поставка обмежених видів озброєння, спільна участь у космічних проєктах.

Статус був законодавчо визначений 1989 року.
Наявність статусу не визначається входженням країн у ті чи інші військові блоки.

Нації, визначені головними союзниками, що не входять до НАТО, мають право на такі переваги:
• вступ до спільних проєктів досліджень та розробок з Міністерством оборони на основі спільних витрат
• участь у певних антитерористичних ініціативах
• закупівля протитанкових патронів з виснаженим ураном
• пріоритетна доставка військового надлишку (від пайки до кораблів)
• володіння військовими резервними запасами обладнання, що належить Міністерству оборони, яке зберігається поза межами американських військових баз
• позики обладнання та матеріалів для спільних досліджень та розробок та оцінок
• дозвіл на використання американського фінансування для придбання або оренди певного оборонного обладнання
• взаємне навчання
• прискорена експортна обробка космічної техніки
• дозвіл корпораціям країни робити заявки на певні контракти Міністерства оборони на ремонт та обслуговування військової техніки за межами США

Нагадаю, 21 липня 2014 року президент України Петро Порошенко заявив, що є підстави звернутися до Конгресу США про надання Україні статусу головного союзника поза блоком НАТО.

11 грудня 2014 року Сенат США (Верхня палата Конгресу) підтримав законопроєкт S.2828 під назвою «Акт підтримки свободи в Україні 2014» щодо надання Україні озброєння та статусу союзника без членства в Організації північноатлантичного договору (НАТО). Аналогічний законопроєкт під номером H.R.5782 повинен також бути підтриманим Палатою представників (Нижня палата Конгресу), і тільки потім президент США Барак Обама повинен був вирішувати, чи підтримувати рішення Конгресу, чи накласти вето.

1 червня 2019 року — Палата представників Конгресу США представила законопроєкт, який передбачає посилення підтримки суверенітету і територіальної цілісності України, розширення оборонної допомоги та надання Україні статусу головного військово-політичного союзника США. Законопроєкти не дійшли до голосування, і як такі не стали законами.
18 лютого 2022 рокуСенат США схвалив резолюцію, що засвідчує підтримку України перед лицем російської агресії і засуджує Росію за агресію щодо України.

Ініціаторами резолюції стали впливові сенатори від обох партій США. Співавтори наголошують на важливості потужних дій на підтримку України.

«Сьогодні Сенат Сполучених Штатів діяв на двопартійній основі і надіслав потужне послання Росії та світові, що ми підтримуємо Україну, – заявив сенатор-республіканець Роб Портман. – Ця резолюція засуджує нагромадження російських військових на кордоні з Україною і підтверджує відданість обох наших партій із притягнення Росії до відповідальності, якщо та вторгнеться до нашого союзника – України».

Сенаторка від Демократичної партії Джин Шагін також підкреслила єдність обох провідних партій США в підтримці України. Цим голосуванням «Сенат промовляє єдиним голосом: демократи та республіканці єдині і віддані підтримці наших українських партнерів проти ескалації насильства та агресії з боку Кремля, – вказала Шагін. – Путін зробить величезну помилку і відчує на собі повну увагу Конгресу США, якщо вирішить вторгнутись до України».

Як повідомляв “Голос Америки”, раніше цього тижня лідери Сенату США опублікували спільну заяву, в якій висловили солідарність з Україною та союзниками по НАТО, яким загрожує Росія.

«У цей похмурий час ми надсилаємо двопартійне послання солідарності та рішучості народу України і таке ж чітке попередження Володимиру Путіну та Кремлю», – йдеться у заяві 12 високопоставлених сенаторів, які представляють Демократичну та Республіканську партії.

«Ми готові повністю підтримати негайне введення потужних, надійних та ефективних санкцій проти Росії, а також жорстких обмежень та заходів щодо контролю за експортом до Росії, і ми закликатимемо наших союзників і партнерів у Європі та в усьому світі приєднатися до нас», – значиться у заяві.

Заява відзначає, що США та їх партнери повинні «швидко діяти, щоб гарантувати, що уряд України отримуватиме стабільну екстрену допомогу (sustainedemergencyassistance – англ.) для захисту проти незаконного вторгнення Росії».

Це добре, що «у цей похмурий час» Сенат «засуджуєнагромадження російських військових на кордоні з Україною» івчергове висловлюєнам «солідарність», але резолюція і заява не мають чинності Закону.
Надайте Україні Статус основного союзника Сполучених Штатів Америки поза НАТО (англ. MajorNon-NATO Ally або MNNA). Статус не буде юридичною перешкодою для вступу України в НАТО в майбутньому.

Росію з ООН – геть!

На мою думку, Україна разом з США, Великобританією, Польщею і країнами Балтії повинна ініціювати на Генеральній асамблеї ООН питання про виключення РФ із ООН, засновницею якої вона ніколи не була, як країну агресора, за аналогією виключення СРСР з Ліги Націй 14 грудня 1939 року за розв’язання війни проти Фінляндії.

Міжнародно-правові підстави для цього є. Вони мноюу статті «Світова психологічна війна, як передвісник розпаду Росії – останньої «Імперії зла», яка опубліковані виданнями «Цензор.НЕТ» і «Українським репортером».

Світова психологічна війна, як передвісник розпаду Росії – останньої «імперії зла»

«УПА»

Україна, Польща та Велика Британія офіційно започатковують новий тристоронній формат співпраці, який покликаний зміцнювати безпеку та розвивати торгівлю між державами.

Про це на пресконференції з главою МЗС Британії у Києві повідомив міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба.
«Сьогодні ми маємо честь і приємність повідомити про започаткування Україною, Великою Британією і Польщею нового тристороннього формату співпраці», – сказав Кулеба.

Він додав, що невдовзі на офіційних сайтах трьох відомств з’явиться відповідна спільна заява трьох міністрів закордонних справ.
З ініціативою створення формату, який є частиною стратегії малих альянсів якпроактивної зовнішньої політики України, виступив офіційний Київ у жовтні 2021 року.

Новий альянс, розповідав раніше Кулеба, ґрунтується не на локальній географії, а на спільних принципах України, Польщі та Британії, прагненні зміцнювати безпеку та розвивати торгівлю і готовності до конкретних дій.
Прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький зазначав, що новий формат співпраці між Польщею, Україною та Британією передусім покликаний зміцнити безпеку у регіоні, у чому зацікавлені всі три країни.

Про новий тристоронній альянс, який в народі уже назвали «УПА» – Україна – Польща – Англія) дивіться у відео на YouTube-каналі «ЄвроПравди»: Союз Україна-Британія-Польща. Всі деталі та очікування

«На кону – майбутнє безпеки усього світу»

15 лютого президенти України Леонід Кравчук, Леонід Кучма і Віктор Ющенко підписали Звернення до країн-підписантів Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (Будапештського меморандуму)

У зв’язку з ситуацією, яка склалася навколо України, приведу основні його положення.

«П’ять ядерних держав зобов’язалися перед Україною поважати її незалежність та територіальну цілісність. Надання гарантій безпеки (а саме ці слова були у назві Будапештського меморандуму, під яким поставили свої підписи супердержави) стало умовою добровільної відмови України від її ракетно-ядерного потенціалу. На той момент він був третім у світі, перевершуючи потенціали Франції, Великої Британії та КНР.

Ще у 2014 році Росія зруйнувала нашу територіальну цілісність, окупувавши Крим та частину Донбасу. Сьогодні з трьох сторін на Україну направлена загроза подальшого військового вторгнення.

…Що ж ми чуємо у відповідь на такі дії від тих учасників угоди, на чий захист та начиюрішучість ми мали б розраховувати? Тільки заклики до їхніх громадян та дипломатів тікати з небезпечної України якнайшвидше. Тільки страхітливі попередження про вторгнення як не сьогодні, так завтра, які вже завдали величезної шкоди нашій економіці та сіють паніку серед населення.

Тільки суворі попередження агресору, що він заплатить якусь «ціну» .

…Сьогодні – вирішальний момент, коли ще можна довести, що Будапештський меморандум не був простим обманом. Що сильний може бути чесним та сміливим. Що сила – не лише у можливості погрожувати тим, хто слабший, а й в умінні тримати власне слово.
Так доведіть свою справжню силу. Реально, дійсно допоможіть тим, хто вам колись повірив. Зробіть нарешті ті кроки, які здатні зупинити агресора, а не підкріпити його віру у безкарність. Скажіть нарешті ті слова, які змусять його замислитися, а не глузливо посміхатися.

…На кону зараз – не лише доля України та ваш світовий авторитет. На кону – майбутнє безпеки усього світу.
Усвідомлюйте це. І майте силу бути відповідальними та мужніми!»

Ще 2017 році у статті «Ми не брати: як учені довели відсутність «рідства» між українцями і росіянами» («Україна Молода») я попереджав, що через російську агресію впродовж трьох-п’ять років Україна опиниться в епіцентрі глобальної геополітики, де буде вирішуватися не лише її доля, а й майбутнє всієї цивілізації, перерозподіл сфер політичного і економічного впливу та встановлення нового світового порядку за контролем розподілу природних ресурсів життєзабезпечення (в першу чергу хлібом і питною водою).

У зверненні щодо ситуації навколо України президент США Джо Байден 15 лютого2022 року наголосив: «Це більше, ніж про Росію і Україну, це про захист того у що ми віримо – про майбутнє, яке ми хочемо для цього світу, про свободу і право країн обирати свою долю, право народів обирати своє майбутнє. Це про те, що країни не повинні силою змінювати кордони своїх сусідів».

Роздуми вголос або поради Зеленському

Нагнітання психозу буде продовжуватися через путінські ультиматуми, шантажі, погрози, постановочні душороздираючі фейкові новини, масові обстріли українських позицій, кроваві провокації,хаотичні терористичніакти, цілеспрямовані диверсії, хакерські атаками, бойові дії під чужим прапором на території Росії, які будуть приписувати українцям та інші способи з арсеналу так званих гібридних воєн.

Широкомасштабної (повномасштабної) воєнної агресії Росії – вторгнення російських військ в Україну НЕ БУДЕ. У ймовірність повномасштабного нападу Росії НЕ ВІРЯТЬ 62,5% українців. Про це свідчать опубліковані дані всеукраїнського соціологічного дослідження на тему «Україна на тлі загроз», проведеного в середині лютого ц. р. експертно-аналітичним центром «Інститут Горшеніна». Більшість громадян (53,4%) вважає, що українська армія ЗМОЖЕ ЗАХИСТИТИ Україну у випадку розширення військової агресії з боку Росії.

Нагадаю, що майже 60% громадян Україниготові долучитися до різних форм опору в разі відкритого нападу з боку РФ. Понад 37% будуть чинити збройний опір, а 23% готові опиратися через акції громадської непокори (страйки, бойкоти, мітинги тощо).
Ці дані радують душу – понад 60% українців не живуть в страху і не піддаються панічним настроям. Вони впевнені у собі і ЗС України. Такий народ перемогти НЕМОЖЛИВО! Українці не боїться «Вовчика/чортика Путіна», яким би його не малювали московські пропагандисти. Тут я спокійний.

В ситуації, що склалася навколо України, мене турбує лише одна людина, яка займає пост Президента і Верховного головнокомандуючого ЗС України – Володимир Зеленський. В силу своєї професії я глибоко вивчив його психологічний портрет і психотип характеру, знаю всі його вади і вразливі місця, білі плями біографії з дитинства і за роки перебування в Москві, його контакти,зв’язки, які використовує Путін і його спецслужби, щоб управляти Зеленським.

В якийсь критичний момент Зеленський, на мою особисту думку, може не витримати і морально-психологічно зламається. Впаде на коліна перед Путіним, благаючи дивлячись йому у вічі і почне домовлятися з ним уже не по середині, а на його умовах.
Наслідки будуть непередбачувані, набагато трагічніші і небезпечніші для України ніж в першій половині 2014 року. Доля Зеленського мені байдужа…

Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені.

Щоб цього на трапилося вважаю за необхідне  дати Зеленському декілька порад, звернувшись до нього на ти і по імені (він публічно дозволив так звертатися до нього).

Перша. Володимире, ні за яких обставин і умов НЕ погоджуйся на реалізацію «Мінських домовленостей» (у які загорнута так звана формула Штайнмаєра), підписаних під стволами путінських гармат. Це – капітуляція і зрада!

З точки зору міжнародного права і національного законодавства «домовленості» нікчемні і нічого не варті. Свою роль вони відіграли і почили в обозі. Земля їм пухом…
Ніякого особливого статусу для ОРДЛО. Не приймай й інших пропозицій Москви і Заходу, якібудуть обмежувати суверенітет нашої країни. Сьогодні час грає на Україну.

Друга. Поруш перед США питання про надання УкраїніСтатус основного союзника Сполучених Штатів Америки поза НАТО. Набуття Статус НЕ позбавляє Україну права на вступ до НАТО в майбутньому.

Третя. Ні за яких обставин не зустрічайся один-на-один з Путіним.

58% українців не підтримують ідею прямих (віч-на-віч) переговорів з Путіним. Вони переконані, що переговори з вбивцею-психопатом слід вести тільки за участю західних партнерів.

Нагадаю, як проходили мінські переговори в лютому 2015 року. Екс-президент Франції Франсуа Олланд, учасник і підписант мінських домовленість написав про це у своїй книзі «Уроки влади» (раджу прочитати).

«Я швидко зрозумів, що Путін хоче виграти час і відтермінувати припинення вогню на якомога пізніший час, щоб дати сепаратистам оточити українську армію та завоювати додаткові позиції.Наміри Путіна були цілком очевидними. Він хотів зберегти свій вплив на російськомовному регіоні та максимально послабити проєвропейську владу у Києві. Західні переговірники сподівалися припинити стрілянину та знайти компроміс, який зберіг би територіальну цілісність України», – пише Олланд.

«Порошенко з Путіним постійно підвищували голос один на одного. Російський президент був так рознервувався, що став погрожувати остаточно розчавити військо свого візаві. Я вас розчавлю – кричав Путін на Порошенка. Це виказало, що російські війська на Сході України є. Путін схаменувсяі взяв себе в руки», – зазначає Франсуа Олланд.

«Порошенко невідступно боронив суверенітет своєї країни, тоді як Путін домагався автономії для повсталих провінцій і хотів відтягти припинення вогню ще на три тижні. Він був настільки жорстким, що заперечував свій прямий зв’язок із ватажками терористів, говорив, що не може за них вирішувати, вимагав, щоб із ними проконсультувалися», – каже колишній президент Франції.

Володимире, а ти здатний жорстко вимагати від Путіна повернення Криму і виведення російських військ з окупованого Донбасу?

Я особисто думаю, що ні! Ти жодного разу навіть не ставив такі питання перед керівництвом Кремля. Ти боїшся вимовити слова, що Росія і Путін агресори і окупанти.

Володимире, ніколи не подавай руки Путіну. Його руки по лікті в крові. Це небезпечно для тебе особисто і принизливо для України. Пам’ятай Заповідь наших пращурів – оріїв-русів: «Не вір ворогу і вбивці брата твого…».

Четверта. Настав час чітко і однозначно заявити про своє  ставлення до агресора-окупанта-терориста-вбивці Путіна. Виступаючи на безпековій конференції у Мюнхені 19 липня, ти жодного разу не згадав ім’я Путіна і не назвав Росію державою агресором-окупантом.

Чому? Ти, що патологічно боїшся його? За весь час свого президенства, ти жодного разу не сказав ким є Путін для України, що він розпочав війну, анексував Крим, окупував частину Донбасу, в результаті чого загинули тисячі українців, мільйони стали біженцями.

Володимире, не бійся Путіна! «Кремлівський карлик» – боягуз, страдає манією переслідування, живе в постійному стані тваринного страху, має декілька двійників і ховається у бункері. Путін не такий страшний чорт, як його малюють. Знаю його особисто. Зараз, при зустрічі, виконав би Заповідь оріїв-русів: «Ворога Роду твого знищуй без пощади…».

Не бійся назвати речі своїми іменами: Росія – держава агресор-окупант-терорист. Путін – воєнний злочинець, якого чекає Міжнародний трибунал в Гаазі.

«Путін – вбивця. Суд над агресором ще попереду. Вільна, сильна, європейська, демократична Україна – срібна куля, в’язанка часнику і осиковий кілок у домовину російському імперіалізму» .

Вбивцею Путіна назвав і президент США Джо Байден, який сьогодні з союзниками по НАТО рятує Україну від російської агресії і «божевільного з ядерною кнопкою», якому ти хочеш подивитися у вічі.

Володимире, Бог не в силі, Бог у правді. Ці істинні золоті слова не раз повторював Григорій Богослов, щоб допомогти людям укріпити силу Духа. Спробуй – час ще є…

П’ята. Подай руку п’ятому президенту Петру Порошенку заради об’єднання нації і перемоги над російським агресором-окупантом. Припини політичні переслідування своїх опонентів, волонтерів, добровольців.

Шоста. Володимире, якщо ти мужчина, дотримайся свого слова, даного на стадіоні “Олімпійський” під час виборчих дебатів 19 квітня 2019 року: “Я йду на один строк і через п’ять років буде другий президент”. Перед цим, 25 січня 2019 року ти заявив журналістам:  “Одразу хочу запевнити – іду на один термін, щоб змінити систему заради майбутнього”.

Сьома. Володимире, якщо тоб іне під силу зробитиці кроки, попроси вибачення в українського народу і добровільно подай у відставку. Люди зрозуміють…

Землю свою, яка нам дана нашими Світлими Богами, зорана нашими предками, зрошена потом і кров’ю батьків, дідів, прадідів наших нікому не віддамо. Будемо її захищатати так, як заповідали наші славетні пращури – орії-руси:

“Щоб руки наші трудилися о рала наші, а мечами добували незалежність нашу”.

За нами Правда, з нами Бог. Ми, українці здобудемо Перемогу над нашим споконвічним ворогом Росією – останньою «імперією зла», яка сьогодні є “центром Зла в сучасному світі”.

Слава Україні! Героям слава! Слава Нації! Смерть ворогам! Україна понад усе!

Григорій Омельченко, Герой України, генерал-лейтенант,
народний депутат України 2-6 скликань, член ПАРЄ (2006-2010)

Малюнок на головній Андрія Петренка.

Сообщение Не такий страшний «вовчик» Путін, як його малюють. Роздуми про російську агресію появились сначала на Український репортер.

За його словами, оточення втягує Ахметова в такий процес проти свого народу та президента, в інформаційну війну, мовляв, олігарх уже включився.

Про це глава держави сказав під час пресмарафону 26 листопада.

Цитуємо: “Ми отримали інформацію, що першого числа в нашій державі буде державний переворот. 1-2 грудня… Це не тільки агентурна інформація, а і звукова, де представники з України, скажімо так, з представниками Росії, скажімо так, обговорюють участь Ріната Ахметова в державному перевороті в Україні. Що буде залучено мільярд доларів тощо.

Я вважаю, що це підстава, образа для Ахметова, його втягують у війну проти держави Україна. Вважаю, що він розпочав їїї, вважаю, що це буде його велика помилка, тому що не можна воювати проти свого народу та обраного ним президента. Вважаю, що це його оточення втягує його в таку війну…

Я щодо цього дуже спокійний, я вважаю, він може про це не знати. Або знати. Я запрошую Ріната Ахметова на Банкову послухати ту інформацію, якою можна поділитися. Або до відповідних органів…

Хочу сказати, що я не Янукович, бігти я нікуди не буду. І не Порошенко на гибелі Небесної сотні, на бульдозер вилазити не буду… Буду в ці дні очікувати всіх, хто збирається. Буду працювати на Банковій…”.

Читайте також:

• Олігарх Ахметов купив віллу у Швейцарії за 1,2 мільярда гривень

Сообщение Володимир Зеленський вважає, що олігарха Ахметова втягують у війну проти України появились сначала на Український репортер.

Пригадаймо вікопомне:

«Сталося це третього року царювання Тохтамиша, коли царював він в Орді й Сараї… А сам збурився в гніві, зібрав багато воїнів і направився до Волги з усіма своїми силами, з усім своїми князями, з безбожними воїнами, з татарськими полками, переправився на цей бік Волги і пішов квапливо на великого князя Дмитрія Івановича і на всю Русь…

Провідавши про це, князь Дмитрій Костянтинович послав до царя Тохтамиша двох синів своїх – Василія і Семена… А князь Олег Рязанський зустрів царя Тохтамиша, коли він ще не вступив у землю Рязанську, та бив йому чолом, і став йому помічником у поборюванні Русі, й помагачем на паскудство християнам. І ще немало слів говорив про те, як полонити землю Руську, як без трудів узяти «каменный град Москву» (Изборник. Повести древней Руси. – М., 1986. – С.199-200).

Ось як давнє вторгається в ХХІ століття. Показує зразок «гібридної війни», яку нині наслідують кремлівські верховоди та безуспішно обговорюють  уже не один рік на пленарних засіданнях в ООН. Найбільша «гібридна війна» в історії людства – це Друга світова, коли мільйонна «РОА – Российская Освободительная Армия» воювала на боці Гітлера.

Чи не прямим доказом цього є те, що Російська православна церква вшановує страченого комуністами генерала Власова як захисника «Святой Руси». (Читайте матеріал: “Рятуймося від затоптування української національної свідомості. З історії георгіївської стрічки”.)

Та повернімося до 1382 року:

«А в Москві було сум’яття велике і сильне збентеження… І от, коли все так відбувалося, приїхав у город якийсь собі князь литовський, на ім’я Остей, онук Ольгерда. І той підбадьорив людей, бунт у городі присмирив, зачинився з ними в обложеному городі…

Князь же Олег (Рязанський – В. П.) обвів царя довкола своєї землі і указав йому всі броди через річку Оку»…(Там же. – С. 201).

Людська природа  незмінна. Як і звіряча. Щоб це написати, важко піднімати руку. Та куди ж подітися від історичної правди:

«Після того, як простояв цар (Тохтамиш – В. П.) три дні, на четвертий, спозарана, в полудневу годину, за повелінням царя  приїхали знатні татари, великі князі ординські і вельможі його, з ними ж і два князі суздальські, Василій і Семен, сини князя Дмитрія Суздальського. І, підійшовши до города і наблизившись з обережністю до городських стін, звернулися вони до народу, який був у городі:

«Цар вам, своїм людям, хоче виявити милість, тому що неповинні ви і не заслуговуєте на смерть, бо ж не на вас він війною прийшов, а на Дмитрія, ворогуючи, ополчився. Ви ж гідні помилування. Нічого іншого від вас цар не вимагає, тільки вийдіть до нього назустріч з почестями і дарами, разом зі своїм князем, оскільки хоче він побачити город цей, і в нього увійти, і в ньому побути, а вам дарує мир і любов свою, а ви йому ворота городські відчиніть». Також і князі Нижнього Новгорода говорили: «Вірте нам, ми ваші князі християнські, вам на тому клянемося».

Люди городські, повіривши словам їхнім, погодилися і тим піддалися на обман, бо засліпило їх зло татарське і потьмарила розум їхня підступність бесерменська: позабули і не згадали сказаного: «Не всякому духу віруйте». І одчинили ворота городські, і вийшли зі своїм князем і з дарами багатьма до царя, також і архімандрити, ігумени і попи з хрестами, і за ними бояри і ліпші мужі, і потім народ і чорні люди.

І тут же почали татари сікти їх усіх підряд. Першим із них убитий був князь Остей перед містом, а потім почали сікти попів, і ігуменів, хоч були вони і в ризах, і з хрестами, і чорних людей. І можна було тут бачити святі ікони, що повержені на землю лежали, і хрести святі валялися зганьблені, ногами топтані, обібрані та обідрані.

Потім татари, продовжуючи сікти людей, вступили в город, а інші по драбинах вилізли на стіни, і ніхто не чинив спротиву їм на заборолах, бо не було захисників на стінах, і не було ні тих, що прикривають, ні тих, що рятують.

І була всередині города січа велика і поза ним також. І доти сікли, поки руки і плечі їхні не ослабли і не знесилилися вони, шаблі їхні вже не рубали – леза притупилися. Люди християнські, які знаходилися тоді в городі, металися по вулицях туди й сюди, бігаючи товпами, волали і кричали, і в груди себе б’ючи.

Ніде порятунку знайти, і ніде від смерті позбутися, і ніде від гострого меча заховатися! Утратили все і князь, і воєвода, і все військо їхнє знищене, і зброї в них не залишилося! Деякі в церквах соборних, кам’яних закрилися, але й там не врятувалися, оскільки безбожні проламали двері церковні й людей посікли. Повсюди крик і волання були жахливі, тому ті, що кричали, не чули одні других через голосіння мнозства народу.

Татари ж християн, витягаючи із церков, грабуючи й роздягаючи догола, убивали, а церкви соборні грабували, а вівтарні святі місця топтали, і хрести святі і чудотворні ікони обдирали, прикрашені золотом і сріблом, і перлами, і бісером, і коштовними каменями; і покривала, золотом шиті та перлами обсаджені, зривали, і зі святих ікон оклади здерши, ті святі ікони топтали, і посудини церковні, службові, священні золотоповерхі й срібні, коштовні, позабирали і ризи попівські рясноцвітні розікрали.

Книги ж, у нечисленній множині знесені з усього города  та із сіл і в соборних церквах до самого верху накладені, доставлені сюди заради збереження – то всі до єдиної знищені. Що вже говорити про скарбницю великого князя, – те «многосокровенное сокровище в момент исчезло и тщательно сохранившееся богатство и богатотворное имение быстро расхищено было» (Там же. – С. 203-204).

За будь-яких обставин вистачає такої гидоти, як князь Суздальський із двома синами  й клятвопорушники з Нижнього Новгорода. Вони за іудин гріш готові продати рідного батька й рідну матір. Історія таки ж може хоч чомусь навчити. Але це при тому, коли догідливі вчені з волі правителів не ховають історичну правду з кінцями в воду.

Перші у Франції газети найгучніше заявили про свою появу повідомленнями про жахіття 1708 року у Батурині над річкою Сеймом в Україні. Орди під орудою чортзна-якого виплоду князя Меншикова учиняли не менші кровопролиття, ніж ті, що їх творив у Москві кочовий набрід «царя Тохтамиша».

Останній віддав наказ прикріпити на обпаленому муруванні  розтерзаного города нагай – для залякування недобитих і на знак ординської зверхності. А Меншиков спорядив плоти з шибеницями, на яких конали в муках козаки. Попливло страхітливе Сеймом до Десни, а далі Дніпром аж до порогів, до орлиного гнізда запорожців – на пострах, на заціпеніння. Відворотному злу, ні почину, ні краю немає.

Кому в двадцять першому столітті нової ери не дано збагнути, які варварські, дикунські, скажені звірства приховують нащадки нелюдів у підвалах на окупованих територіях Донеччини й Луганщини? Бо ж той ланцюг, як провіщає Леся Українка, «порватися не може». Зло вгризається гострющими іклами в доброчинність. І немає поки що на те ніякої ради, окрім словесних баталій в ООН, бозна-якого змісту домовленостей у «норманському форматі» та безрезультатних розмов у Мінську.

Батько Петра І із тих родів, що коли православні горіли, то вони руки гріли. Постарів у двох шлюбах. Втретє одружився з майже юною дочкою московського мурзи Нариша. Щось обвінчаній не вдавалося бути при надії.

Вирушила з немалим супроводом на прощу до Києво-Печерської Лаври. Там її «сповідував» поважний чернець із грузинських князів. І по всьому сталося чудо: порадувала молода цариця двір спадкоємцем престолу. Що ж до Наришкіних, то вони й дотепер не на останніх ролях у коридорах кремлівської влади.

Росія для свого звеличення підносить чим вище геніального письменника на ім’я Лев Толстой. І в той же час б’є поклони перед пам’ятником чи ж не скаженому царю Петру І на березі «державної» річки  Неви. Кричуща двоїстість імперської політики! Як можна закривати очі на вирок Л. Толстого божевільному злочинцю?

«С Петра І начинаються особенно поразительные и особенно близкие и понятные нам ужасы русской истории. Беснующийся, пьяный, сгнивший от сифилиса зверь четверть столетия губит людей, казнит, жжет, закапывает живьем в землю, заточает жену, распутничает, мужеложствует.

Сам, забавляясь, рубит головы, кощунствует, ездит с подобием креста и с чубуком в виде детородных органов и подобием евангелий – ящиков с водкой. Коронует блядь свою и казнит сына. И не только не поминают его злодейств, но до сих пор не перестают восхваления доблести этого чудовища и нет конца всякого рода памятников ему». (Л. Толстой. Полное собрание починений. – Москва, 1936. – Т. 26. – С. 568).

Догоджаючи Сталіну, граф Олексій Толстой, майбутній автор роману «Петр І»,  звітував про родовід тирана, «доблесним» правлінням якого захоплювався «батько народів». Вождь наказав не влазити, куди не слід. У звичній для нього манері, можливо, маючи на умі й себе, закінчив розмову короткою фразою: «Оставим им хотя бы одного русского».

Микола Михайлович Карамзін – син Карамурзи, дослівно – чорного мурзи, який служив у лейб-гвардії Преображенського полку й вийшов у відставку в чині поручика. А вже нащадок дворянина вступив у Симбірську до масонської ложі «Золотого венца».

Набирався розуму в наукових центрах Європи. Прокинувся знаменитим, коли написав «Историю государства Российского». У всезнавця якось запитали: «Чи можна одним словом охарактеризувати становище в «государстве»? За відповіддю незаперечний авторитет не поліз у кишеню. Відповів упевнено: «воруют».

Отож і здогадуймося: звідки ж ноги ростуть у того неподобства, яке нині на виду – ненаситна зажерливість, невтримна жадоба збагачуватися й процвітаюча корупція? Український космонавт Павло Попович співав високо над землею: «Дивлюсь я на небо та й думку гадаю: Чому я не сокіл, чому не літаю?..» Бо «Чужий я у долі, чужий у людей: Хіба ж хто кохає нерідних дітей?». А хто кому рідний і хто про кого та як дбає, історія і сучасність показують, як на долоні.

Гетьман Іван Мазепа, коли з вірними йому козаками «поїхав за Десну», сказав у промові перед готовим на самопожертву товариством, що українська земля – «точка і ціль усього нещастя». Якраз по ній, на лихо одвічним хліборобам, проходить цивілізаційний розлом.

Після битви під Полтавою 1709 року українська народна пісня квилить-проквиляє: «А вже років триста, як козак в неволі, Нудить білим світом, проклинає долю». На святу волю працелюбів зазіхають як із середини, так і зусібіч жадібні пити чужу кров.

Вадим ПЕПА, письенник.

Фото на головній: “Український репортер”

Читайте також статті Вадима Пепи:

• Беріть приклад, товстосуми, з київського князя Володимира. Наслідуйте його доброчинність
• З душі й серця українського роду вирвано предковічну пам’ять. Роздуми письменника
• До спадщини загребущої Росії «Слово о полку Ігоревім» не має жодного стосунку
• Прокидаймося! Розплющуймо очі! Прозріваймо! Роздуми письменника
• Рятуймося від затоптування української національної свідомості. З історії георгіївської стрічки
• Правда проти безпросвітності. Відповідь Путіну про “ідентичність” українського й російського народів

Відео до теми:

Сообщение По українській землі, на лихо одвічним хліборобам, проходить цивілізаційний розлом. Роздуми письменника появились сначала на Український репортер.

Його прикордонниками є кожний свідомий її громадянин. Прибери цей кордон – і держави немає. Може лишитися тільки назва, яку потім замінити ще легше.

Видавши збірник «Ми в світ прийшли, щоб рідну мову возвеличить» – своїх публікацій і виступів на конференціях, присвячених мовному питанню в Україні, був упевнений, що більше не доведеться звертатися до цієї теми.

Помилився! Ця збірка є в кожній бібліотеці громади. Рекомендував би спочатку уважно ознайомитися з нею, а потім виступати з критикою, пропозиціями стосовно мовного питання в Україні.

З 16 січня 2021 року, «відповідно до статті 30 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», всі надавачі послуг, незалежно від форми власності, зобов’язані обслуговувати споживачів і надавати інформацію про товари і послуги державною мовою».

Нарешті!!! На тридцятому році незалежності захотіли когось зобов’язати. Звичайно, краще пізніше, ніж ніколи. І це питання одразу стало чи не «найосновнішим», чи не «найактуальнішим» серед багатьох користувачів Інтернету, в тому числі й мешканців Талалаївщини (Прилуцький район Чернігівської області). Хоча там обслуговують якщо не українською, то суржиком. Але не московською. Тим і дивніше, що скаламутили бурю в стакані, чим і спонукали до цих роздумів.

Та найпарадоксальніше те, що саме мешканці України виступають проти того, щоб в Україні надавалися послуги саме українською мовою. Хочуть московською.

Хоча ж більшість цих протестантів-провокаторів чудово не лише розуміють, а й володіють українською. А чому московською? Вони, очевидно, не знають, що московія нахабно загарбала частину території України, що вбиває наших громадян.

Якщо вже на те пішло, то будь-якою іншою: англійською, польською, німецькою, італійською, навіть китайською й японською, тільки не московською. Московія, починаючи з 1654 року, тільки те й робила, що гнітила, обкрадала Україну. На своїй території цинічно витравила все, що найменше нагадує про Україну. А в Україні відстоюють московську мову… Чи не манкуртство це?

Ще одне. Ви думаєте, що ви її знаєте, що ви нею володієте?! Та коли, так званий, українець говорить, так званою, російською, вас за кілометр чути, що ви – хахол, хахлушка. І таким ви залишитеся назавжди. Навіть тоді, коли переїдете туди жити. Моя троюрідна сестра живе там більше тридцяти років, все одно відкрито її називають «хахлушкою».

Дехто думає, що не вивчивши свою рідну мову, можна послугуватися чужою. Не знаючи своєї, не знатимеш і чужої. Можна промовляти слова чужим алфавітом, але не вимовляти. Кожна мова має свою музику звучання, свій мелодійний ряд. Він дається від природи, від території, де народився. А щоб оволодіти такими навичками, треба дуже й дуже багато працювати, тренуватися. Власне, як грати на будь-якому музичному інструменті: щоденні кількагодинні тренування зі спеціалістами. Інакше – фальш і – посміховисько.

Це ж стосується і природно іншомовних мовців. Їх одразу чути, коли вони починають говорити українською. Ви можете сказати, що ваша рідна, скажімо, московська.

Поїдьте в московію і вас одразу розкусять – ви хахлушка. Треба народитися там, прожити хоча б перші десять років. І ви одержите природні навики вимови цієї мови. Так що не треба дурити себе і туманити інших.

В 2014 році, коли московія окупувала Кримський півострів, перше, що вона зробила окрім усього іншого, – це вимкнула ВСІ українські телеканали, незважаючи на те, що на них і так був досить високий відсоток контенту (будь-якої інформації) московською. Одразу вирішили, щоб жодне слово українською там не звучало, щоб, як кажуть, і духу там його не було. Те ж саме і в лугандонії.

А що в нас? Тобто на материковій Україні. В нас також поребрик тут як тут. Ви прогорніть фейсбучні чати мешканців України: всякі стішкі, цитати, музика – московською. І все подається не так тупо, цинічно й вульгарно, а вишуканіше, багатогранніше, не нав’язливо. Закидають, а наші хавають і хавають. Для московії практично все, що робиться на перспективу в Україні – катастрофа. І тому й застосовуються всі найпримітивніші, найдешевші засоби компрометації та маніпуляції лиш би скаламутити, розбурхати ситуацію.

Коли прикрили на певний час три підступно ворожі канали в Україні, московська журналістка заволала: «Ну, йо-майо!! Што же ето такоє?! Как же ето так?!» Значить зроблено правильно. Тільки чому так довго запрягали?

Взагалі у москалів треба вчитися. Там багато чому можна навчитися. І насамперед, як захищати, відстоювати свої інтереси й пріоритети…

Взагалі – це дивовижний регіон – надзвичайно вірусний. Народжені там заражаються вірусом «московського міра». І цей вірус часто мутує і постійні мешканці материкової України чи ті, що якийсь час були в чужомовному середовищі, також багато хто підсідає на нього і стають хронічно хворими цим вірусом. Колишні мешканці України, що з різних причин переїхали чи переїжджають у цей регіон, також досить часто заражаються і багато хто стає агресивним до своїх земляків. Розгадати би цей секрет…

Серед розбурхувачів та й інших є і громадяни України з паспортом цієї Держави. Тобто ці законні громадяни не лише не визнають, а й виступають проти законів саме своєї ж Країни, які в цивілізованому світі є стратегічно важливими.

Та ми переконані, що всього цього не було б, якби не було зовнішнього впливу, не було поширення різного роду гасел, створених як за кордоном, так і «нашими» прислужниками (якими чомусь Україна не займається) та щоб Держава миттєво реагувала, захищаючи свій інформаційний простір.

Так, питання мови в усіх країнах світу є стратегічно важливими і захищаються законами. Десь дужче, десь лояльніше (залежить від ситуації), але ці норми під діючими, а не декларативними, Законами, Актами, Указами. Бо – яка мова, така й держава. Це аксіома. І вона не підлягає навіть обговоренню, не кажучи вже про дискусії, протести. Але, як з’ясовується, – не в Україні…

Ще на початку 90-х років минулого століття прерогативу вирішення мовного питання перехопили не науковці, не творча спільнота (хотів написати – еліта, але, але…), а – політики найвищого ешелону, які під час виборів мовне питання ставили вище від економічного. І тоді це було нормально, ніхто не докоряв, що «мову на хліб не намажеш». Мазали!!! Ще й як!!! – на політично-адміністративні рейтинги, посади. Неоднозначні положення стосовно мови зафіксовано і в статті 10 Конституції України.

Мовне питання взагалі не повинно фігурувати, чи бути розмінною монетою ні під час виборів, ні взагалі. Мова – це повітря нації. Мова – це кров нації. Мова – це закон. І в тому числі й фізичний. (Знову адресую до своєї книжки, щоб тут не розписувати). Мовне питання ставили, а фактично – доїли на повну котушку виключно для того, щоб маніпулювати російськомовним населенням, місцевими манкуртами в Україні, загравати з сусідом. І це спрацьовувало до моменту результатів виборів. Потім знову затухало, виринаючи інколи то в одному регіоні, то в іншому. Але державного масштабу, слава Богу, не набирало.

Насправді мовне питання мало б бути вирішеним раз і назавжди на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року, «на якому український народ підтвердив Акт незалежності України». Все! Закріпити відповідними законодавчими актами. І більше до нього не повертатися. На випадок якихось інсинуацій установити кримінальну відповідальність аж до статей розпалювання міжнаціональної ворожнечі, до державної зради…

Державники, на жаль, ще на зорі незалежності не проявили державного підходу, не вирішили одне з найважливіших державних питань, яке дає реальне право державу Україна називати українською Державою. І цим самим підклали міну затяжної дії під саму державність, її монолітність.

Тому я з великою пересторогою ставлюся до тих як критичних, так і відчайдушних відгуків-протестів, бо майже три десятиліття імітації державної діяльності наших очільників провалили практично всю економічну, соціальну та світоглядну сферу держави. І нарешті знайшли крайнього – громади, – перед цим опустивши досить значну частину суспільства нижче плінтуса, нижче самого дна: до лише фізіологічного виживання.

Цим якраз і користуються наймані чи самонаймані маніпулятори і провокатори, маючи від цього, звичайно, особисті певні матеріальні вигоди. Адже насьогодні ніхто безплатно нічого робити не буде.

А тим більше на такому ідеологічно провокативному поприщі, в принципі-то – ризикованому поприщі. Адже в нормальній державі такими людьми уже б давно зайнялися відповідні органи, першочерговим завданням яких є збереження як фізичної, так і духовної єдності і цілісності України.

І цих провокаторів дуже легко виявити. Їх не треба й шукати. Вони самі про себе заявляють, демонструють ніби то свою позицію. Інколи – аж один поперед одного, перепощуючи матеріали. А насправді – провокують і маніпулюють. Намагаються внести сум’яття, викликати невдоволення, озлобленість. А в дійсності – вони є звичайними засобами та інструментами, армією «бійців» невидимих вожаків технологів-маніпуляторів. І що найстрашніше – серед цих, так званих, бійців досить багато достатньо заможних особин, в яких немає заявлених проблем із покупною спроможністю, ні зі спілкування українською.

Риба, як правило, шукає, де глибше, бо там знаходить найбільше поживи, а людина – де краще. Тобто – для людини, особливо зараз, практично горизонтів немає. То якщо в тебе, людино, є проблеми тут, шукай, де їх у тебе не буде. Перед тобою вся Планета, всі її закутки…

Чи не найбільша проблема полягає в тому, що технологи обрали шлях виокремлення мовного питання з абсолютно духовної сфери і переведення його, втиснення, нав’язування – в матеріальне. Це ніяк не сумісні речі. Це, як кажуть, Небо і Земля чи – на городі бузина, а в Києві дядько. Але, виявляється, працює.

Працює ж нав’язане «Моя хата скраю, я нічого не знаю». Хоча справжнє: «Моя хата скраю, першим ворога стрічаю». Працює серед маргіналів, яких таки доста. І це технологи добре знають. Адже серед них дуже багато розумних, підготовлених людей, інколи й з закордонною освітою. От тільки – з цінностями в них проблеми.

Чому це вони так роблять? Тому що мова – це єдино справжній, найнадійніший кордон держави. Кордон, який є в кожному її куточку, в кожній установі, квартирі, кожному серці її громадянина. Він має оберігатися не лише державою. Його прикордонниками є кожний свідомий її громадянин. Прибери цей кордон – і держави немає. Може лишитися тільки назва, яку потім замінити ще легше.

Я міг би прокоментувати кожне гасло, кожний вереск; розкрити, розвінчати їхні явні й скритні маніпулятивні прийоми, задумки, закладки, але робити цього не буду лише з тих міркувань, щоб їх зайвий раз не озвучувати, не нагадувати, не ставати опосередкованим пропагандистом, не бути й близько біля тих ворожих покручів.

Хочу запитати в цих провокаторів. Коли говорити чужою мовою, то чи з’являться в усіх нас гроші, щоб не було проблем із відвідуванням аптек, супермаркетів, лікуванням, навчанням і всякого роду шопінгуванням; чи знизяться тарифи на комунальні послуги; чи з’явиться навіть в усіх українських пенсіонерів можливість подорожувати не лише по Європі, як це роблять пенсіонери цивілізованих країн і т.д. і т.п.?!

І взагалі – чи може мова, лише як засіб спілкування, впливати на формування економічної складової держави. Звичайно, що ні. Мова до цього не має ніякого відношення, тому що мова – це духовне, а не ковбаса чи цитрамон. Ви ж не одягаєте штани через голову. А чому це робите з мовою?

Серед багатьох тих, хто чудово володіє українською мовою, насправді є багато корупціонерів, економічних і політичних аферистів, спекулянтів, діяльність яких більше розрахована на особисте збагачення (міри якому немає), аніж на економічний, політичний і соціальний розвиток України.

В Україні українська мова, на жаль, навіть не є маркером духовності серед майже всіх сфер життя, яким насправді вона мала б бути. В тому числі й серед тих, що, здавалося б, займаються освітою, наукою, мистецтвом, які є фундаментом духовності. В кращому випадку вона є ситуативним засобом.

І не лише тому, що вона скомпрометована і скомпрометовується, а й тому, що по ній багато хто топчеться ще ликовими лаптями чи кирзовими чобітьми в кізяках; у вишиванках, під якими примасковані косоворотки; хто живе за принципами какойразніци; тому що всякий дозволяє собі встромляти свого носа у святая святих, що взагалі було першим від усього – СЛОВО.

До Слова треба торкатися зі щирою душею, зі світлими помислами, нести його як тонкі кришталеві бокали, як запалену свічку серед темряви.

Ті потуги, які робить хоч і значна частина освічених і патріотичних громадян України, на жаль, не завжди почуті; не є провідниками, за якими були б колони таких, як вони, а тим більше – сприйняті суспільством. Інакше б такої вакханії не було б ні в економіці, ні в духовності.

Українське суспільство – це, як виявляється, не те суспільство, яке вважається. Українське «суспільство» десь там, – в горі. Та й чи все воно – українське? Ми його ніби то й знаємо, що воно є; ніби то й бачимо його айсбергову частину, але більше відчуваємо власною шкірю, бачимо на цінниках. Суспільство означає – діяти спільно. А в нас стільки розбрату, агресивності. Хіба може так діяти суспільство?

У згадуваній книжці є одна із заповідей мови, сформованих нами: «Не говори мовою чужого народу. Говори мовою своєї землі. Тебе всі розуміють. А хто не розуміє – це його проблеми. Ти хочеш вирішувати чужі проблеми? Мова – це молитва, вібрація, за допомогою якої відбувається зв’язок із Всесвітнім інформаційним простором, з Богом, який відстежує, ідентифікує кожен народ через його мову. Немає зв’язку, немає народу. Він приречений на поступове й обов’язкове вимирання».

То ж, можливо, вже пора нарешті всім вирішувати свої проблеми? Пора об’єднуватися, а не вишукувати приводи розбрату, вишкрябувати з-під нігтів смітинки, займатися деморалізацією, різного роду маніпуляціями. Розбудова держави здійснюється всіма разом і водночас кожним окремо. На кожному з нас в однаковій мірі лежить відповідальність, що ми робимо, що ми кажемо. Перший крок зроблено. Чекаємо наступних. Тільки – не назад.

І на останок: якщо вам какаяразніца – язиком чи мовою, – то переходьте на мову і спілкуйтеся нею в аптеці, магазині, в банку, в транспорті, в селі, в місті. Повірте, аж ніяк не соромно знати мову українську, володіти нею, спілкуватися. І навіть – дивувати багатозначністю слів, її красою, мелодійністю, вишуканістю…

Іван ЗАБІЯКА, письменник, журналіст, науковець

Фото на головній сторінці Укрінфом.

Читайте також ще статті автора:

• Байдужістю в цілому хворе все українське суспільство! Це діагноз чи й навіть вирок
• Українці надто довго чухають потилиці з думками: «камо ж грядемо?» Роздуми письменника
• Мовнокультурний світ кладовищ. Роздуми напередодні поминальних днів

Сообщение Не говори мовою чужого народу. Говори мовою своєї землі. Тебе всі розуміють. А хто не розуміє – його проблеми появились сначала на Український репортер.

Київська міська рада не приймала рішення щодо передачі земельної ділянки під реалізацію російського проєкту під час засідання 23 лютого. Про це повідомляє Рух опору капітуляції.

“Набагато важливішою перемогою є не перенесення – зазначає Йосиф Зісельс, співпрезидент Ваад України, – а те, що депутати Київської міської ради заслухають українську концепцію меморіалізації Бабиного Яру.

Ми не повинні заспокоюватися малими перемогами. Лобісти російського проєкту намагаються обійти наш опір. Будемо працювати, набирати союзників і партнерів для спротиву агресії на території Бабиного Яру, одночасно розвиваючи український проєкт.

Було б добре, якби російський проєкт взагалі був знятий з розгляду.

Історія аналогічних проєктів, того ж самого польського, зайняв 25 років для втілення. Найважливіше: правильно обраний напрям, щоб основні елементи громадянського суспільства і політиків підтримали національний проєкт. Українці мають розуміти важливість своєї участі в обговорюванні важливих проєктів української культури і політики пам’яті. Я за широке відкрите обговорення на всіх можливих майданчиках.”

Україна повинна рефлексивно емоційно реагувати на всі важливі події і трагедії, які відбувалися на українській землі в українській історії, займати правильну позицію із самого початку – переконаний пан Йосиф.

Рух Опору Капітуляції пильно стежитиме за цим питанням і застерігає депутатів від відверто антиукраїнського вчинку”.

Як нагадує у Фейсбуці українький патріот Павло Білоус, “мета цього проекту спотворити історичну пам’ять та закласти міну сповільненої дії під міжнаціональну злагоду в Україні. Фундаторами і членами Наглядової ради російського проекту є близькі до Путіна мільярдери: Павло Фукс, Михайло Фрідман, Герман Хан”.

Фото: Фонд “Бабин яр”.

Сообщение Бабин Яр: чергову атаку російських олігархів відбито появились сначала на Український репортер.

“Ставлю просте питання: як ми маємо говорити з ворогом?

З ворогом, який щодо нас застосовує всі калібри не лише вогнепальної, але й гібридної зброї. Як ми маємо говорити з ворогом в умовах його збройної аґресії + повномасштабної підривної роботи зсередини? ЯК МИ МАЄМО ГОВОРИТИ з ворогом і про ворога? Чи можна з ворогом, який убиває людей і забирає території, говорити мовою ворожнечі – чи ні-ні-ні, ми терпляча нація котів леопольдів, які з убивцями та їхніми місцевими прихвостнями хочуть жити дружно?

Настав час ревізії такого терміну, як «мова ворожнечі». Прошу зауважити, ВСІ атаки на укртабір ЗАВЖДИ базуються на звинуваченнях у використанні мови ворожнечі. Цей термін вони взяли на озброєння й перетворили в пастку. Цим терміном вони унеможливлюють будь-яку тверду, міцну українську риторику. Це не про расу, не про ґендер, не про нацменшини, не про міґрантів, не про іншовірів, не про орієнтацію, не про антисемітизм і не про всі базові права людини, які захищаються у всьому світі. В нашому випадку йдеться про інше.

Вороги свідомо підтягують мову ворожнечі під будь-які висловлювання, які гіпотетично можуть образити одноклітинних тилових щурів, які уневажують українську державність, своєю духовною і культурною столицею вважають Москву, працюють на поширення ідей руского міра, називають українських солдатів убійцамі, підтримують гуманітарну окупацію, марять про триколор у Києві, заперечують факт нападу РФ, топчуться по базових для українців цінностях і тд. Не розхитуйте човна, бо, відітє лі, щурів нудить. Ну то ідіть і поригайте за борт.

Так же до абсурду дійдем. Гасло «слава нації – смерть ворогам» може трактуватися як заклик до вбивства. Називання терористів терористами є формально незаконним, позаяк нема обвинувачувальних рішень суду по них (до речі, на цій підставі уже переглянуті шкільні підручники). П’ята колона уже відкрито заперечує трактування Росії як ворога, оскільки це «другий за величиною торговельний партнер». Опираючись на «мову ворожнечі», вживання слова «мскль» тягне на міжнаціональну ворожнечу. Я серйозно: якщо держава не перегляне дуже хитку і слизьку норму про мову ворожнечі, то вся антиросійська риторика (ВСЯ!) буде незаконною. Вся. Вони про Україну можуть говорити всякі гадості, а в нас, відітє лі, мова ворожнечі, тому треба всім прикусити язички, аби п’ята колона українофобів не обідилась.

З цим треба покінчити. Оця шизофренія (війна з росією на передку – і уті-путі в тилу) повинна припинитися.

В умовах збройної аґресії РФ треба терміново підкоригувати термінологію «мова ворожнечі» (в Європі вона теж постійно плаває залежно від викликів). Тому що це – кляп самим собі. Самим собі затикаємо рота – тоді як ворог по всіх фронтах фігачить по нас безлімітно і з усім спектром лексики. В умовах війни журналістика не лише може, але й повинна бути агресивною і громадянською.

А як інакше? Тилових щурів, які мріють про расєю-матушку на території України, які ідеологічно підтримують ворога і живуть російським порядком денним, треба завжди і всюди називати тиловими щурами і не переживати, чи це їм, одноклітинним, подобається. Це – питання суто етики, а не закону. Моя етика дозволяє цих істот називати істотами. Готовий особисто прийти на засідання Комісії з питань журналістської етики і в очі медіа-проституткам повторити свій діагноз.

Зараз, коли місцева вата товче з усіх гармат в унісон із установками «Град» на передовій, – нашій професії (її залишкам) пора вмикати державницьку логіку, вносити суттєві корективи в зумисно пригнічену риторику медій. Пора не боятися сказати, що з ворогом і його місцевими поплічниками треба говорити так, як цього вимагає діалектика протистояння.

Взагалі-то не завадив би круглий стіл за участю ключових українських ЗМІ на тему: якою має бути риторика медій в умовах війни і чому не потрібно боятися української пропаганди. Але, знаючи, що олігархічні ЗМІ працюють проти України, далі будуть на всі етери запрошувати представників російських партій, далі будуть «дружити з усіма», далі сюськати-муськати з внутрішнім посібником ворога, отже, залишається робити своє діло на своєму маленькому місці”.

Остап ДРОЗДОВ, журналіст

Малюнок Андрія Петренка.

Від редакції «Українського репортера». Дуже слушні думки. На війні Слово не повинно бути кволим і млявим, боязким і принишклим, закованим в евфемізми і “дипломатичні ланцюги”. Наші воїни дають відсіч окупантам на фронті, а журналістика має бити з усіх калібрів тут, в тилу, де нахабніє п’ята колона, де розперезалася усіляка шушваль з олігархічних корит, де “шубравці з вогнем граються”, знаючи нашу безмежну гуманність. Давно назріло проведення круглого столу щодо риторики медіа в умовах війни. Слово має випростатися, стати на повен зріст, воно повинно стати ще й атакуючим! Це – наша земля, маємо воювати за неї в тому числі й бронебійним, гострим Словом.

Сообщение В умовах війни журналістика не лише може, але й повинна бути агресивною і громадянською – Остап Дроздов появились сначала на Український репортер.

Нагадаю, що з 16 січня норма статті набула чинності. Нею встановлено, що всі надавачі послуг, незалежно від форм власності, зобов’язані обслуговувати споживачів і надавати інформацію про товари і послуги державною мовою — українською. У разі порушення закону правопорушнику оголошують попередження та вимогу усунути порушення впродовж 30 днів. У разі повторного порушення протягом року — накладають штраф від 5100 до 6800 гривень.

У публікації я наголосив, що Зеленський не реагує на українофобські заяви, що лунають з проросійських «медведчуківських» телеканалів та на законодавчі ініціативи своїх «слуг», які подали антиукраїнський законопроєкт про відміну 30-ї статті зазначеного закону. (Див.: https://umoloda.kyiv.ua/number/3685/188/153886/).

За 400 років українська мова пережила 134 заборони!

Інстинкт самозбереження

І трапилося диво! Пізно ввечері 2 лютого Зеленський підписав указ №43/2021, яким ввів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 лютого 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». Указом, зокрема, накладені санкції на п’ять років проти народного депутата з ОПЗЖ Тараса Козака (близького соратника Віктора Медведчука — кума Путіна) і його телеканали «ZIK», «NewsOne»та «112 Україна».

Моя публікація, звичайно, не була причиною вимкнення телеканалів з ефіру (можливо, лише маленькою краплиною і збігом у часі). Причини застосування санкцій викладені в аналітичній довідці та оперативних і слідчих матеріалах СБУ, а також розвідданих, наданих спецслужбами наших стратегічних партнерів, які доповіли Зеленському. Значна частина з них мені відома, але оприлюднювати їх ще передчасно, щоб не зашкодити справі. Після ознайомлення з матеріалами Зеленського, мабуть, охопив страх за своє майбутнє. Інстинкт самозбереження змусив його в пожежному порядку підписати указ і негайно ввести його в дію. До цього Зеленський улесливо заглядав у вічі Путіну — вбивці понад 14 тисяч українців.

 «Рідна мова»

Моя публікація викликала неабиякі відгуки у читачів і прохання продовжити тему української мови, що із задоволенням і роблю.

Привертаю увагу шанувальників української мови до публікації професора, академіка Академії наук вищої школи, заслуженого діяча науки і техніки України, учасника Установчої конференції Товариства рідної мови імені Тараса Шевченка (тепер «Просвіта») у Львові Панаса Зіновійовича Столярчука (світла йому пам’ять) «Рідна мова».

«Було це давно, ще за старої Австрії, в 1916 році. В купе першої кляси швидкого потягу Львів — Відень їхали чотири пасажири: англієць, німець, італієць.Четвертим був відомий львівський юрист Богдан Косів. Розмова велася навколо різних проблем і тем. Нарешті заговорили про мови — чия краща, котрій з них належить світове майбутнє.

Першим заговорив англієць:

—Англія країна великих завойовників і мореплавців, які рознесли славу англійської мови по всьому світі. Англійська мова — мова Шекспіра, Байрона, Діккенса, Ньютона та інших великих літераторів і вчених.

— Ні в якому разі, — гордовито заявив німець. — Німецька мова — це мова двох великих імперій— Великої Німеччини й Австрії, які займають більше половини Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, мова Шиллера, Гегеля. Канта, Вагнера, Гейне. І тому, безперечно, німецька мова має світове значення.

Італієць усміхнувся і тихо промовив:

—Панове, ви обидва помиляєтеся. Італійська мова — це мова сонячної Італії, мова музики й кохання, а про кохання мріє кожен. На мелодійній італійській мові написані кращі твори епохи Відродження, твори Дайте, Боккаччо, Петрарки, лібретто знаменитих опер Верді, Пучіні, Россіні, Доніцетті. Тому італійській мові належить бути провідною у світі.

Українець довго думав і нарешті промовив:

— Ви ж по суті нічого не сказали про багатство і можливості ваших мов. Чи могли б ви написати невелике оповідання, в якому б усі слова починалися з тої самої літери?

— Ні. ні, ні! Це ж неможливо, — відповіли англієць, німець та італієць.

— На ваших мовах неможливо, а нашою — просто. Назвіть якусь літеру, — звернувся він до німця.

— Нехай буде П — сказав той.

— Добре. Оповідання буде називатися.

Перший поцілунок

Популярному перемишлянському поетові Павлові Подільчаку прийшло поштою приємне повідомлення: “Приїздіть, пане Павле, —писав поважний правитель повіту Полікарп Паскевич,— погостюєте, повеселитесь”. Пан Павло поспішив, прибувши першим потягом. Підгорецький палац Паскевічів привітно прийняв приїжджого поета.

Потім під’їхали поважні персони —приятелі Паскевичів… Посадили пана Павла поряд панночки—премилої Поліни. Поговорили про політику, погоду. Пан Павло прочитав підібрані пречудові поезії. Панна Поліна програла прекрасні полонези Понятовського, прелюд Пучіні. Поспівали пісень, потанцювали падеспань, польку. Прийшла пора пообідати.

Поставили повні підноси пляшок: портвейну, плиски, пшеничної, підігрітого пуншу, пільзенське пиво. Принесли печені поросята, приправлені перцем, півники, пахучі паляниці, печінковий паштет, пухкі пампушки під печеричною підливкою, пироги, підсмажені плецки. Потім подали пресолодкі пряники, персикове повидло, помаранчі, повні порцелянові полумиски полуниць, порічок.

Почувши приємну повноту, пан Павло подумав про панночку. Панна Поліна попросила прогулятися по Підгорецькому парку, помилуватися природою, послухати пташині переспіви. Пропозиція повністю підійшла прихмелілому поетові. Походили, погуляли.

…Порослий папороттю предавній парк подарував приємну прохолоду. Повітря п’янило принадними пахощами. Побродивши по парку, пара присіла під порослим плющем платаном. Посиділи, помріяли, позітхали, пошепталися, пригорнулися. Почувся перший поцілунок: прощай парубоче привілля, пора поетові приймакувати!

В купе пролунали оплески. Всі визнали: милозвучна, багата українська мова буде жити вічно поміж інших мов світу.

Зазнайкуватий німець ніяк не міг визнати своєї поразки.

— Ну, а коли б я назвав іншу літеру?—заявив він.—Ну, наприклад, літеру С!

— Я на своїй мові можу укласти не лише оповідання, але й навіть вірш, де всі слова будуть починатися на С.

Якщо Ваша ласка, прошу послухати.

Самітний сад

Сонно сипляться сніжинки,

Струмінь стомлено сичить.

Стихли струни, стихли співи,

Срібні співи серенад

Сріблом стеляться сніжинки

Спить самітній сонний сад…

Сипле, стелить сад самітній

Сірий смуток — срібний сніг,

Сумно стогне сонний струмінь

Серце слуха скорбний сміх

Серед саду страх сіріє.

Сад солодкий спокій снить.

— Геніально! Незрівнянно! — вигукнули англієць й італієць. Потім усі замовкли. Говорити не було потреби…».

Так завершується оповідання шановного Панаса Зіновійовича «Рідна мова».

Прийде час глибокого занурення в розуміння української мови. Нею будуть зацікавлені найвідоміші заклади світу, її будуть розбирати на молекули і атоми. Психологи, нейропсихологи, парапсихологи, біофізики, квантові механіки. Не тільки за її архаїчність і витонченість, а як засіб свідомості і регулятор балансиру прожиткового віку. Вживання і розуміння біоритмів української мови має таємниці не тільки прожиткового терміну, а і взаємодію з структурними резонансами побудови Всесвіту, — наголошує відомий художник-ілюстратор Володимир Євкар (з ним важко не погодитися!).

Офіцерська честь дорожча

Ніколи не забуду конституційну ніч 28 червня 1996 року та як народжувалася Конституція Незалежної України. Скільки було у неї ворогів як внутрішніх, так і зовнішніх, які перешкоджали її ухваленню, особливо при затвердженні національних державних символів України — Прапор, Герб, Гімн (ст. 20), що «державною мовою в Україні є українська мова» (ст. 10) та про землю, надра, природні ресурси, право власності (ст. ст. 13, 14, 41). Була справжня війна, в тому числі і не видима, яку вели офіцери-депутати очолюваного мною парламентського Комітету з питань боротьби з корупцією і організованою злочинністю. При прийнятті Конституції пригодився і досвід специфічної оперативної роботи в СБУ (це окрема тема з детективними сюжетами). Зауважу, що статті Конституції, які визначали державну мову, державні символи України, положення про надра, землю, право власності та інші були проголосовані лише на декілька голосів більше від необхідних 300.

Скажу без перебільшення, завдяки депутатам-офіцерам спецслужб (нас було вісім— Анатолій Єрмак, Олександр Жир, Микола Карнаух, Анатолій Кулаков, Григорій Омельченко, Микола Петренко, Олександр Скіпальський, Сергій Сінченко) та офіцерам-депутатам В’ячеславу Білоусу, Євгену Лупакову, Івану Біласу, Леоніду Бородичу були прийняті зазначені та інші статті Конституції України.

Вранці 28 червня 1996 року президент України Леонід Кучма на засіданні Верховної Ради вибачився за «некоректне стимулювання конституційного процесу» і заявив, що хоче нагородити вищими державними нагородами народних депутатів попереднього скликання за внесок у становлення України і цей склад парламенту за прийняття Конституції.

Моя відповідь не забарилася. Я виступив із заявою від імені групи офіцерів-депутатів:

«…Ми приймаємо, пане Президенте, Ваше вибачення перед нами, народними депутатами, висловленні Вами (думаємо щиро) на пленарному засіданні Верховної Ради України вранці 28 червня, коли на мирному небі уже сяяло яскраво-жовте сонце Перемоги, яке сповістило про конституційне народження України як незалежної, демократичної, правової держави.

Погоджуємося з Вашим висновком, що з дня прийняття Конституції «жодна людина в Україні не матиме жодних сумнівів щодо дієздатності українського парламенту». Бажано, щоб такою дієздатною стала і виконавча влада на чолі з Вами, пане Президенте.

Свій конституційний і професійний обов’язок ми, депутати-офіцери, виконали перед Батьківщиною і Українським народом, яким присягали на вірність.

Вибачаючись перед Верховною Радою за свою некоректність у конституційному процесі, Ви, пане Президенте, запропонували нагородити вищими державними нагородами народних депутатів минулого і нинішнього скликань.

Вдячні Вам за високу оцінку нашої депутатської діяльності. Але враховуючи те, що прийняття Конституції було частиною нашої передвиборчої програми (і ми її виконали!), просимо Вас, пане Президенте, не нагороджувати нас жодними нагородами.

Найвищою нагородою для нас є прийнята Конституція, довіра виборців та наша офіцерська честь. Рано чи пізно президентські і депутатські повноваження закінчуються. Ми з Вами — тимчасові. Вічні — УКРАЇНА та її НАРОД!

З повагою і надією на порозуміння.

Честь маємо!

Народні депутати-офіцери: полковник Григорій Омельченко, підполковник Анатолій Єрмак, підполковник Микола Петренко, полковник Анатолій Кулаков, полковник В’ячеслав Білоус, капітан 1-го рангу Євген Лупаков».

Наша заява лунала в новинах на радіо і телебаченні, її опублікували вітчизняні і зарубіжні ЗМІ, що викликало гнів і обурення Кучми. Але по іншому ми, офіцери-депутати, вчинити не могли…

***

Сьогодні йде війна з путінською фашистською Росією не лише за збереження української мови і унітарної незалежної Держави Україна. Українці рятують світ від ядерної пожежі, яку погрожує розпалити «божевільний з ядерною кнопкою» Путін.

За нами Правда, за нами Бог! Перемога в цій війні буде за нами, українцями. Віримо, боримося і перемагаємо ворогів на всіх фронтах!

Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО,

Герой України, генерал-лейтенант, почесний голова Спілки офіцерів України

Світлій пам’яті побратима Анатолія ЄРМАКА, який загинув 11 лютого 2003 року, — ПРИСВЯЧУЮ цю статтю.

Малюнок Андрія Петренка.

Сообщение Заважає українська мова? Пакуйте валізи до Ростова! появились сначала на Український репортер.

Штаб ООС повідомляє: неподалік Новомихайлівки російсько-окупаційні війська обстріляли позиції українських захисників зі станкових протитанкових гранатометів та зі снайперської зброї. Один воїн отримав вогнепальне поранення.

Біля Золотого-4 противник вів вогонь з автоматичних станкових та ручних протитанкових гранатометів, а також зі стрілецької зброї. Поблизу Луганського збройні формування Російської Федерації здійснили дистанційне мінування місцевості біля наших позицій мінами ПОМ-2.

Про факт порушення режиму припинення вогню через Українську сторону СЦКК повідомлено представників ОБСЄ.

Зазначимо: вогонь у відповідь українські воїни не відкривали. Не було наказу. 

Голова української делегації в Тристоронній контактній групі Леонід Кравчук вважає, що на кожен постріл треба відповідати пострілом. Діяти дзеркально. Має бути відповідна жорстка реакція в усьому, інакше противник вважатиме наші дії слабкістю, каже Леонід Кравчук, наголошуючи, що це – його особиста думка.

Ми вкотре радимо військовому командуванню прочитати статтю автора “Українського репортера” науковця і журналіста Іван Забіяки, який підказує генералам реальний план ефективних дій у протистоянні з путінською бандою:

“Проти нас воюють тому, що ми дозволяємо, ми даємо привід своєю толерантністю, тому, що користуємося «я нічого не знаю», а не справжнім – «перший ворога стрічаю». І стрічаю не хлібом-сіллю, а зі зброєю в руках, з тією жорстокістю і ненавистю, яку ворог проявляє по відношенню до нас. З такою жорстокістю і ненавистю, щоб страх від них передавався з покоління в покоління століттями! Щоб назавжди відбити бажання воювати з нами.

Проти нас воюють підмінами понять, смислів, маніпуляціями. Нам їх нав’язують століттями, а ми нічим не протидіємо. Діяти треба абсолютно їхніми ж методами і засобами, щоб вони були в шоці. Діяти на випередження, вдаватися до таких же маніпуляцій, підмін, використовувати їхні ж слабкості, ницості. Треба просто знущатися з них”.

Але не читають таких статей наші воєначальники, керівники держави, вважаючи себе, можливо, великими стратегами. Ось яскраво, у фотографіях розповісти українському народові про свої інспекційні відрядження на фронт – тут вони мастаки. Бачте, суспільство повинно знати, що генерали на передовій обговорюють питання “ефективної протидії збройним провокаціям”…

Де українські контрснайперські групи? Чому не стріляють у відповідь снайпери операції Об’єднаних сил? Начальство відвело ці групи з передової у тил? Сьогодні, щоб повернути снайперів на передову треба знову, певно, обладнувати вогневі позиції для снайперського вогню, проводити комплекс відповідних заходів. Але тепер робити це украй небезпечно, бо позиції під ворожим вогнем. Сумно від усього цього.

Пригадується, як одного разу невдовзі після візитів міністра оборони Андрія Тарана  і головнокомандувача Руслана Хомачка на передову було поранено чотирьох наших бійців. У чому ж полягає тоді реальна суть відрядження високого начальства на бойові позиції?

Пане генерале Хомчак, де ваша ефективна відсіч у відповідь на обстріли українських позицій? 

На Фейсбук-сторінці ООС читаємо повідомлення, що 22 січня генерал Хомчак знову побував у відрядженні на фронті (див. фото).

Його супроводжував тимчасово виконувач обов’язки командувача Об’єднаних сил генерал-майор Віктор Ганущак. “Під час перевірки готовності підрозділів до виконання поставлених завдань головнокомандувач відзначив, крім професійності наших військовослужбовців, згуртованість та злагодженість дій підрозділів, що демонструє високий рівень боєготовності наших військ…”

Очевидно, українське суспільство хоче бути упевненим у тому, що наші підрозділи реально “демонструють високий рівень боєготовності”. А переконається воно у цьому тоді, коли окупанти зазнаватимуть дошкульних втрат. Тільки ось коли це станеться?

Фото: ООС

Сообщение Російський снайпер поранив українського воїна. Наші генерали наказали не стріляти у відповідь появились сначала на Український репортер.

Цитуємо:

“Сьогодні завдати удару діловій репутації, дискредитувати людину, організацію чи інституцію просто. Останнім часом в інформаційному просторі спостерігається тенденція поширення маніпулятивних повідомлень з метою дискредитації керівництва Збройних Сил України.

На жаль, до брудних інформаційних технологій свідомо залучають публічних осіб, надаючи їм лише частину інформації для поширення ними суб’єктивних оціночних суджень. Окрім того, вигадують та оприлюднюють інші “факти”, не перевіривши їхню достовірність. Є відвертою неправдою начебто моя вказівка військовому комісаріату “про призов окремого громадянина”, про що дізнався, як і вся українська спільнота, із соціальних мереж.

Не відповідає дійсності й інформація щодо порушення мною житлового законодавства. Дані про нерухомість посадових осіб зазначено в щорічних деклараціях, з якими може ознайомитися будь-хто. У моїх деклараціях вказано, що отримані від держави житлові квадратні метри (83,1 м.кв.) за попередніми місцями служби повернуто Міністерству оборони повною мірою, навіть більшою площею (97 м.кв.). Я не впевнений, що хтось так робив до мене…

Клопотання про надання штатно-посадового (службового) житла, з урахуванням зазначеного вище та зміною сімейного стану, надано Міністру оборони відповідно до вимог чинного законодавства України.

Варто зазначити, що поширення неперевіреної інформації або її умисне викривлення не звільняє цих осіб від відповідальності.

За фактом передачі оприлюднених службових документів, що містять мої персональні дані, призначив службову перевірку.

Поширення неправдивих та маніпулятивних повідомлень є складовими цілеспрямованої інформаційної атаки. Гібридна війна ближче, ніж здається. Перевіряйте інформацію перед оприлюдненням, користуйтеся офіційними джерелами.

Сподіваюся на порядність лідерів громадських думок та подальшу об’єктивність, неупередженість і дотримання професійної етики представниками засобів масової інформації”.

Читайте також:

• Воєначальники з “паркерами”. Дещо про подарунки на сьомий рік війни
• На дерибані Української армії тисячі крадіїв та аферистів стали мільйонерами

Сообщение Головнокомандувач Збройних Сил України звернувся до українців із заявою появились сначала на Український репортер.

Було, що один із «слуг», коли взяв у руки посвідчення депутата Верховної Ради України, вихвалявся чи на всіх телеканалах: він гордий з того, що служив в ізраїльській армії. Щось не доводилося чути, аби хтось із його однопартійних так само хвастав, що служив в українській армії. Не може бути, щоб з-поміж «слуг» не знайшлося ні одного такого. Чого ж мовчить? Не «модно» в тому середовищі? Чи геть усі настільки спритні, що всіма правдами й неправдами ухилялися від армійської дисципліни. Воно й зрозуміло. То ж зовсім не те, що не формальна, а справжня вольному воля – з фактичною недоторканністю й нічим не обмеженим правом заходити в будь-яку установу, а понад усе – з доступом до всенародної казни, як це постійно демонструють олігархи в масках причаєних ляльководів.

Мені випало все життя працювати журналістом. Зустрічався з незчисленними співбесідниками. Вислуховував усілякі пропозиції, скарги, прохання допомогти через пресу чи запобігти кричущій несправедливості. При всьому при тому запам’яталася назавжди упевненість усіх прошарків суспільства: хто не служив в армії, той не мужчина. Наскільки це правильно, судити не комусь одному, а загалом електорату. Від латинського elektor – виборець. Сукупність громадян, що голосують за якусь партію.

Якби ж серед президентських запитань під час місцевих виборів було й таке хіба ж не важливе: чи треба з’ясовувати, хто та з яких партій служив в українській армії? Може, тоді б і ставлення до захисників Батьківщини було б воістину шанобливим. Ніхто б не смів кинути жодного косого погляду на тих, котрі на фронті супроти ненаситного російського агресора повсякчас дивляться в очі смерті, жертвують життями заради волі й незалежності справіку рідної Матері-Землі.

На сході України земна твердь до самої магми просякнута жертовною козацькою кров’ю. Народна дума «Ой Морозе, Морозенку» стукає до сердець сучасників. Хіба що тих не торкає, хто «у грудях не серденько – твердий  камінь має».

Бились зранку козаченьки

До ночі глухої.

Козаків лягло чимало,

А татар – утроє…

Не вернувся й Морозенко,

Голова завзята –

Замучили молодого

Вороги прокляті…

Вони ж його не стріляли

І на чверті не рубали,

Тільки з його, молодого,

Живцем серце взяли…

Взяли його, поставили

На Савур-могилу:

«Дивись, тепер, Морозенку,

На свою Вкраїну»…

Ой Морозе, Морозенку,

Славний ти козаче,

За тобою, Морозенку,

Вся Вкраїна плаче.

Не так тая Україна,

Як рідная мати.

Заплакала Морозиха,

Стоя біля хати.

«Все згине, тільки правда зостанеться» – провіщає одвічна українська народнопоетична творчість. Во віки віків вдячна пам’ять захисникам рідної Батьківщини!

Вадим Пепа,
журналіст,письменник

Сообщение Варто б запитати, хто та з яких партій служив в українській армії. Роздуми письменника появились сначала на Український репортер.