У День пам’яті Героїв Крут Президент України Володимир Зеленський ушанував памʼять тих, хто стримував наступ більшовиків на Київ 29 січня 1918 року. Церемонія відбулася біля пам’ятного хреста Героям Крут на Аскольдовій могилі у Києві, інформує Офіс Президента України.

Після завершення церемонії Глава держави поспілкувався з мамою загиблого Героя України, льотчика-винищувача Андрія Пільщикова (позивний Джус) Лілією Авер’яновою поблизу церкви Святого Миколая на Аскольдовій могилі.

Володимир Зеленський ушанував пам’ять Андрія Пільщикова, а також полеглого під Іловайськом у серпні 2014 року Марка Паславського; учасника Революції Гідності, загиблого під час пожежі в Будинку профспілок у лютому 2014-го Олександра Клітинського; Героя України, командира штурмового батальйону «Вовки Да Вінчі» Дмитра Коцюбайла (позивний Да Вінчі), який загинув у березні 2023-го під Бахмутом, та громадського активіста й воїна 59-ї окремої штурмової бригади імені Якова Гандзюка Павла Петриченка, який загинув торік у квітні під час виконання бойового завдання на Донеччині.

***

Крути – одна з трагічних і водночас легендарних сторінок в історії українських визвольних змагань 1917-1921 років.

Завдяки звитязі та сміливості українських воїнів більшовицький наступ на Київ було зупинено на чотири дні, що дало змогу укласти Брестський мир між Українською Народною Республікою і державами Четверного союзу. Цим документом Україна визнавалась самостійною державою з західним кордоном, що існував між Австро-Угорщиною й Росією до 1914 року. Холмщина і Підляшшя відходили до України. Водночас Договір передбачав встановлення дипломатичних відносин між деякими країнами, повернення військовополонених, обмін цивільних інтернованих, відмову від будь-яких анексій і контрибуцій, негайне відновлення економічних контактів і взаємного обміну товарами.

Як відомо, наприкінці грудня 1917 року уряд радянської Росії розпочав відкриту агресію проти Української Народної Республіки. Більшовиків надзвичайно дратувало проголошення Україною самостійності. Спочатку Москва створила окремий «український червоний уряд» зі столицею у Харкові, який фактично оголосив війну незалежній частині держави, а потім направила в УНР і війська – балтійських матросів, червоноармійців-головорізів з Москви, Пітера, Пскова, Смоленська тощо. Подавалося це як «громадянська війна».

Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року між Ніжином і Бахмачем на Чернігівщині, за 130 кілометрів на північний схід від Києва під час наступу на Київ військ більшовицької Росії під проводом полковника Михайла Муравйова. З кінця грудня 1917 року загін Першої Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького під командою сотника Гончаренка обороняв станцію Бахмач, важливий залізничний вузол на кордоні УНР і РСФРР. 27 січня 1918 до них надійшло підкріплення з Києва – 1-ша сотня новоствореного студентського куреня, складена з добровольців – студентів Українського народного університету, київського Університету Святого Володимира (нині ім. Шевченка), гімназистів старших класів українських гімназій на чолі з сотником Омельченком.

Українські війська зайняли оборону біля станції Крути. Вранці 29 січня 1918 розпочався наступ на українські позиції 4-тисячного більшовицького загону петроградських і московських червоногвардійців. Українське військо, якому судилося вступити в сутичку, налічувало близько 300 бійців Студентського куреня, 250 – Першої української військової школи та майже 40 гайдамаків – оце й усе.

Бій тривав до вечора. Завдяки вигідній позиції і героїзму бійців українцям вдалося завдати росіянам значних втрат і стримати наступ до темряви. Потім під тиском ворога більшість підрозділів організовано відступили до ешелонів на станції неподалік і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Але одна студентська чота – 27 юнаків, заблукавши у темряві, повернулася до станції Крути, яка на той час уже була зайнята більшовиками. 27 полонених юнаків (студентів і гімназистів) було розстріляно. Наймолодшим полеглим було по 16 років.

На сьогодні вiдомi прiзвища 20 з них. Це студенти Народного унiверситету Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко (сотник); студенти Київського унiверситету святого Володимира Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв; гiмназисти 2-ї Кирило-Мефодiївської гiмназiї Андрiй Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич, Григiр Пiпський, Іван Сорокевич, Павло Кольченко (прапорщик), Микола Ганкевич.

Загалом у бою під Крутами загинуло з української сторони, за різними оцінками, 70–100 осіб. Втрати бiльшовицьких вiйськ сягали 300 чоловік.

Після розстрілу більшовики не дозволили місцевим селянам поховати тіла загиблих. Лише після визволення Києва від червоних, за розпорядженням українського уряду, 19 березня 1918 року відбувся урочистий похорон полеглих у бою під Крутами на Аскольдовій могилі.

В радянський час могили полеглих під Крутами було зруйновано. Десятиріччями історія бою або замовчувалася, або обростала міфами і вигадками, як у закордонній, так і у вітчизняній історіографії.

Після здобуття Україною незалежності подвиг героїв Крут зайняв гідне місце в пантеоні національної слави, став символом патріотизму і жертовності у боротьбі за державну незалежність.

На державному рівні цей день почали відзначати з 2003 року. Щорічне вшанування пам’яті Герої Крут закріплено у Постанові ВРУ від 16 травня 2013 року «Про відзначення подвигу героїв бою під Крутами». У 2006 році на залізничній станції Крути відкрили Меморіальний комплекс «Пам’яті героїв Крут».

На фото: реконструкція бою під Крутами Клубом військово-історичної реконструкції “Повстанець”. З відкритих джерел.

Сообщение Пам’ятаймо подвиг Героїв Крут (+відео) появились сначала на Український репортер.

Цю роботу написала відома художниця, волонтерка Марина Соченко. Полотно вона малювала навіть тоді, коли в будинку вимикали світло. «Але я всеодно брала до рук пензлика, молилася і писала при ліхтарику…

«Ми сьогодні продовжуємо той бій, який у 1918 році вели Герої Крут, маємо вистояти у боротьбі з агресорами, перемогти на усіх фронтах, в тому числі на культурному», – сказала художниця кореспондентам «Українського репортера» Леоніду Фросевичу та Світлані Ковальовій.

Проникливим та сповненим гніву до рашистської терористичної банди був виступ біля пам’ятного Хреста Героям Крут відомого політика, правозахисника, народного депутата України кількох скликань Степан Хмара.

«Герої Крут у 1918 році не чекали ні від кого наказу, не звертали уваги на немічність тодішніх поводирів – вони пішли на смерть, щоб захистити Україну», – сказав Степан Ількович.

Очевидно, суголосні з думками присутніх були і такі його слова: “Сьогодні подвиг крутянців пам’ятають доблесні захисники України. На фронтах боротьби з московитською ордою наші воїни мають величезну силу духу, а це є запорукою нашої перемоги”.

Цю тезу Степана Хмари розвинув воїн-доброволець Олександр Новаленко (позивний “Козак”), який сказав, що цього разу московитських агресорів буде знищено. Через декілька днів Олександр разом з дружиною вирушають на фронт. “Ми йдемо бити ворогів, але дуже важливо, щоб і в тилу люди за необхідності готувалися до збройної відсічі”, – промовив воїн.

Про подвиги оборонців Крут крізь призму сучасних буремних подій також говорили у виступах очільник Конгресу українських націоналістів Степан Брацюнь, голова Асоціації ветеранів війни, учасників АТО, сімей загиблих та поранених військовослужбовців Олександр Ушинський, Віктор Горбач із  громадського руху “Українська патріотична альтернатива”.

Під час вшанування пам’яті Героїв Крут виступив і бандурист Святослав Силенко з низкою пісень на цю тему. Музичну ноту емоційно продовжив і хор “Просвіти” – присутні підхопили знамениту “Ой у лузі червона калина”.  Також усі разом виконали Державний гімн України.

Фото “Українського репортера”

Сообщение “Коли вимикали світло, я всеодно брала пензлика, молилася і писала ікону при ліхтарику”, – художниця Соченко (+відео, фото) появились сначала на Український репортер.

Про це у Фейсбуку повідомив голова Вінницької обласної організації Національної спілки письменників Вадим Вітковський.

“Перестало битися серце великого патріота України, видатного письменника Миколи Олександровича Рябого… Микола Олександрович був великим авторитетом і гордістю Вінницької обласної організації Національної спілки письменників України, першим з українських письменників написав про героїзм і трагедію українців під Крутами, назвавши свій роман символічно – “Ще не вмерла Україна”, – написав Вітковський.

Він нагадав, що Микола Рябий двічі номінувався на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка.

У доробку письменника понад 30 повістей та романів, що оповідають про історичне минуле України та становлення її державності. Зокрема, “33-ій. Маленька повість про великий голод” і роман “Упала звізда Полин” присвячені аварії на ЧАЕС, романи “Облава на озброєного вовка” і “Вервольф. Хроніка “озброєних вовків” розповідають про будівництво ставки Гітлера під Вінницею та боротьбу з нацизмом. Перу Рябого належить повість про видатного українського вірусолога Кирила Заболотного “Чутки про смерть перебільшено”.

Письменник також упорядкував подорожній щоденник Павла Халебського «Україна — земля козаків» про подорож «православного патріарха Антиохійського і Всього Сходу Макарія ІІІ з Халеба до Московії й на зворотному шляху через Русь-Україну за урядування христолюбивого й хороброго гетьмана Богдана Хмельницького». Він переклав, упорядкував і прокоментував ряд художніх, історичних та духовних книг.

Миколі Рябому у грудні 2020 року виповнилося 84 роки. Поховають його у неділю, 3 січня.

Сообщение Зупинилося серце українського письменника, автора першого в Україні роману про героїв Крут появились сначала на Український репортер.

Президент України Володимир Зеленський вшанував пам’ять та поклав квіти до Пам’ятного Хреста Героям Крут у Києві.

“Ми віддаємо шану стійкості та мужності молодих хлопців, які так само, як сьогоднішні захисники України на сході, слугують гідним прикладом нашим майбутнім поколінням”, – написав він у Фейсбуку.

102 роки тому історія боротьби українців за власну державність поповнилася героїчною сторінкою – боєм під Крутами, – сказав президент.

Митрополит Київський і всієї України Епіфаній також у Фейсбуку написав: “Тих, чий подвиг ми згадуємо сьогодні, – Героїв Крут – наші сучасники вже назвали “першими кіборгами”. Лише кілька днів тому ми вшановували пам’ять кіборгів-захисників Донецького аеропорту, які стали символом незламності духу, мужності та героїзму і які в нерівних умовах до останнього відстоювали свою вірність Україні. Таку саме жертовність майже за 100 років перед цим продемонстрували і кількасот молодих хлопців – студентів та курсантів-добровольців, які віддали свої життя за Батьківщину, її майбутнє і можливість для нас із вами сьогодні жити в суверенній державі, розмовляти, навчатися і молитися рідною мовою”.

“Сьогодні ми вшановуємо юних Героїв Крут, які понад сторіччя тому зробили неможливе – на чотири доби зупинили більшовицьку армію, яка сунула на Київ, щоб задушити молоду Українську державу. Вище за власне життя молоді українці поставили свободу і гідність, Незалежність своєї держави”, – йдеться в зверненні секретаря РНБО Олексія Данілова.

Згадаймо, як це було.

Наприкінці грудня 1917 року уряд радянської Росії розпочав відкриту агресію проти Української Народної Республіки. Більшовиків надзвичайно дратувало проголошення Україною самостійності. Спочатку Москва створила окремий «український червоний уряд» зі столицею у Харкові, який фактично оголосив війну незалежній частині держави, а потім двинула і війська – балтійських матросів, червоноармійців-головорізів з Москви, Пітера, Пскова, Смоленська тощо. Подавалося це як «громадянська війна», – пише Укрінформ.

Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року між Ніжином і Бахмачем на Чернігівщині, за 130 кілометрів на північний схід від Києва під час наступу на Київ військ більшовицької Росії під проводом полковника Михайла Муравйова. З кінця грудня 1917 року загін Першої Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького під командою сотника Гончаренка обороняв станцію Бахмач, важливий залізничний вузол на кордоні УНР і РСФРР. 27 січня 1918 до них надійшло підкріплення з Києва – 1-ша сотня новоствореного студентського куреня, складена з добровольців – студентів Українського народного університету, київського Університету Святого Володимира (нині ім. Шевченка), гімназистів старших класів українських гімназій на чолі з сотником Омельченком.

Українські війська зайняли оборону біля станції Крути. Вранці 29 січня 1918 розпочався наступ на українські позиції чотиритисячного більшовицького загону петроградських і московських червоногвардійців. Українське військо, якому судилося вступити в криваву сутичку з цією ордою, налічувало близько 300 бійців Студентського куреню, 250 – Першої української військової школи та майже 40 гайдамаків – оце й усе.

Бій тривав до вечора, було відбито кілька атак, бойові втрати складали до 300 убитих, поранених, полонених. Командир Аверкій Гончаренко віддав наказ відійти до ешелону, який чекав за 2 км. Відступаючи, частина студентської сотні потрапила в оточення, відчайдушно атакувала, але сили були нерівні. Одна чота (взвод) студентів у сутінках втратила орієнтир і вийшла на ст. Крути, уже зайняту червоноармійцями. 27 полонених юнаків (студентів і гімназистів) було розстріляно. Наймолодшим полеглим було по 16 років.

Після розстрілу більшовики не дозволили поховати тіла загиблих. Лише після визволення Києва від червоних, за розпорядженням українського уряду, 19 березня 1918 року відбувся урочистий похорон полеглих у бою під Крутами на Аскольдовій могилі.

У радянський час могили полеглих під Крутами було зруйновано. Десятиріччями історія бою або замовчувалася, або обростала міфами і вигадками, як у закордонній, так і у вітчизняній історіографії.

Після здобуття Україною незалежності подвиг героїв Крут зайняв гідне місце в пантеоні національної слави, став символом патріотизму і жертовності у боротьбі за державну незалежність. На державному рівні цей день почали відзначати з 2003 року. Щорічне вшанування пам’яті Героїв Крут закріплено у Постанові ВРУ від 16 травня 2013 року «Про відзначення подвигу героїв бою під Крутами». У 2006 році на залізничній станції Крути відкрили Меморіальний комплекс «Пам’яті героїв Крут».

Сообщение Україна вшановує пам’ять Героїв Крут появились сначала на Український репортер.

Про це повідомляє на сайті Міністерство культури України.

“Це фільм–легенда, який розповідає про молодих юнаків, сповнених мрій та життєвих планів, які вірили в незалежну Україну, в свій народ, які беззастережно та сміливо йшли захищати свою державу.

Ця історія актуальна і сьогодні, юні крутяни – це прообраз сучасних молодих українців, які так само самовіддано йдуть захищати Україну на Сході. Це неймовірно романтична та героїчна історія, яка гідна кінематографічного відтворення, на прикладах і цінностях якої мають виховуватися наші наступні покоління”, – прокоментував премєру міністр культури Євген Нищук.

Проект фільму «Крути 1918» став одним із переможців Дев’ятого конкурсного відбору Держагентства України з питань кіно у сесії ігрових тематичних фільмів та отримав 26 мільйонів гривень державної фінансової підтримки при загальному бюджеті 52 мільйона гривень.

Художній фільм «Крути 1918» (режисер Олексій Шапарєв) знятий у жанрі історичний екшн за реальною історією героїчного бою на залізничній станції Крути взимку 1918 року.

На тлі доленосних подій в країні двоє братів Андрій і Олекса Савицькі закохуються у прекрасну Софію. Більшовики підступають до Києва, місто наповнене «червоними» агентами. Уряд УНР кидає на боротьбу з ворогом усі боєздатні частини армії, включно з юнкерами і студентами. Чотири сотні юнаків, серед яких Андрій і Олекса, стають проти 4-тисячного добре озброєного війська.

За словами Олексія Шапарєва, головним його прагненням під час роботи над стрічкою, було передати та відтворити емоції героїв, привернути увагу глядача до життєво важливих подій, щоб урок історії не залишився даремним, адже боротьба за Україну триває.

Автором сценарію стрічки виступив Костянтин Коновалов, а продюсером – Андрій Корнієнко. Ролі у фільмі виконали Євген Ламах, Надія Коверська, Андрій Федінчик, Олексій Тритенко, Віталій Салій, Олександр Піскунов, Максим Донець, Дмитро Ступка, Остап Ступка, Наталя Васько, Роман Ясіновський, Богдан Юсипчук та інші.

Як розповів автор сценарію Костянтин Коновалов, ця тема надзвичайно його зацікавила та зворушила. Робота над його створенням тривала близько десяти років, за цей час він неодноразово звертався до архівних матеріалів та спогадів сучасників подій.

«Тільки зараз, коли стався Майдан, коли трапилася війна на Сході України, змінилася свідомість українців і стала можливою реалізація цього проекту Порушена тема у фільмі дуже важлива і дуже важка, і працювати з нею теж було важко – написати історію людей, які віддали свої молоді життя, не відчувши навіть його повноти», – розповідає Костянтин Коновалов.

Зазначається, що під час прем’єрного показу відбулись виступи Христини Соловій, чия композиція “Стежечка” стала офіційним саундтреком до стрічки “Крути 1918” та гурту “Гайдамаки”, які виконали сучасну рок-версію давньої козацької думи “Чорна Рілля”, що є одним із саундтреків до фільму.

На цю тему читайте також:

• Вшановуємо пам’ять героїв битви під Крутами (+відео)
• Кінострічка “Крути 1918”. Через 100 років (+відео)
• «Крути. Мамині яблука». Художня виставка, яку влада воліє не бачити (+відео)

Сообщение У Києві глядачі побачили прем’єру історичного фільму “Крути 1918” появились сначала на Український репортер.

Актори відтворили події кінця 1918 року.

Після реконструкції пройшла традиційна смолоскипна хода на честь героїв Крут, від Арсенальної площі до Аскольдової могили.

Фото Кирила ХМIЛЬОВА

Відео “Українського репортера” на цю тему дивіться тут

Сообщение 100-річчя бою під Крутами. Реконструкція бою за “Арсенал” та смолоскипна хода появились сначала на Український репортер.

Президентське подружжя поклало квіти до пам’ятного хреста на Аскольдовій могилі.

Нагадаємо, бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року на залізничній станції Крути, що на Чернігівщині, між  4-тисячним підрозділом російської Червоної гвардії під проводом есера Михайла Муравйова та загоном із київських курсантів і козаків «Вільного козацтва», що ледве нараховував чотири сотні штиків.

У 4-годинному бою під Крутами оборонці української державності призупинили наступ противника і відступили, руйнуючи за собою колії і мости. Червона армія втратила боєздатність на чотири дні. Поновити наступ на Київ війську Муравйова довелося не залізницею, як планувалося, а на реквізованих селянських возах, запряжених кіньми,  розмоклими дорогами.

Ця затримка дала змогу українській делегації укласти Брест-Литовський мирний договір, який врятував молоду українську державність.

Бій під Крутами – одна із численних битв в одвічному «хрестовому поході» Росії проти України. Але Крути в просторі та часі буття українського народу посідають надзвичайно важливе місце. Ця назва, як писав Улас Самчук, «врізбилася у наше народне єство, у наш дух і нашу плоть» pic.twitter.com/qe3DaEABdD

— Петро Порошенко (@poroshenko) January 29, 2018

Герої, які в січні 1918-го захищали Київ від наступу червоних росіян, пройшли короткий вишкіл молодого бійця у стінах сучасного Військового інституту телекомунікацій та інформатизації. Відсьогодні цей інститут носитиме звання “імені Героїв Крут”.

https://www.facebook.com/petroporoshenko/videos/1194455314022192/

Сообщение 100-річчя бою під Крутами. Президент вшанував пам’ять Героїв появились сначала на Український репортер.

У перший день творча група кінокартини знімала епізоди мирного життя в Національному парку Межигір’я.

“Це символічно, що ми в Межигір’ї знімаємо фільм про незалежність нашої країни”, – ділиться своїми думками виконавчий продюсер фільму Тарас Босак. – Українці очікували на цей фільм 100 років. І події, про які розповідає наш фільм, дуже перегукуються із сучасністю: шпигунські історії, протистояння в країні, молоді люди, які нині захищають Батьківщину на сході України і віддають за неї свої життя. Ми розмірковуємо над тим, що будуть розповідати про події Майдану через 100 років? І тема про Крути видається нам дуже актуальною сьогодні».

На його думку, найскладнішим є реконструкція правдивих історичних подій під Крутами у далекому 1918 році, адже і сьогодні є різні точки зору щодо того, як саме ці драматичні події відбувалися.

«Ми брали до уваги тільки матеріали, написані учасниками бою. Сценарій побудовано на мемуарах Аверкія Гончаренка, командира бою під Крутами. Він був героєм Першої світової війни, українським козаком, єдиним професійним військовим серед цивільних студентів, якому довірили командувати боєм. Помер Гончаренко 1987 року у Штатах. В нашому фільмі про свого прадіда розповідає ніби його правнук, який приїхав в Україну з Америки», – говорить автор сценарію Костянтин Коновалов.

В основі сюжету – історія про батька, генерала контррозвідки і двох його синів, яка нагадує твір «Тарас Бульба». Один зраджує Батьківщину, а другий – ні. Історичні події розкриваються через колоритні характери персонажів фільму, їх переживання.

Серед історичних осіб на екрані глядачі побачать першого президента Михайла Грушевського, головного отамана військ УНР Симона Петлюру, командира українців під час бою під Крутами Аверкія Гончаренка.

«Ми побачимо Петлюру як людину, яка має прийняти непрості рішення – або втратити Крути і життя людей, або втратити весь Київ. Йому треба було прийняти це рішення – і він це зробив», – зауважує автор сценарію.

Роль Симона Петлюри зіграє Дмитро Ступка, який, на думку режисера Дмитра Шапарєва, дуже схожий на свого героя.
Готуючись до цієї відповідальної ролі, Дмитро переглядає документальні фільми про Петлюру, щоб бачити, як він поводився, яка в нього була хода, рухи.

«Мені накладатимуть грим – силіконові повіки, і трохи робитимуть мене підстаркуватим, бо мені 31, а йому було 38. Для цієї ролі нині відпускаю волосся, адже мені робитимуть укладку з проділом, як у Петлюри, – зізнається актор.

А виконавиця головної ролі Надія Коверська вважає, що багато в чому схожа на свою героїню.
«Якби я жила сто років тому, я б стояла на Софійській площі і підтримувала свою країну точно так, як моя героїня», – впевнена молода актриса.

За словами режисера стрічки Олексія Шапарєва, кастинг акторів був тривалий. У підсумку на зйомки історичної кінострічки запросили майстрів сцени з багатьох українських театрів. Серед них гратимуть відомі актори: Остап Ступка, Римма Зюбіна, Влад Нікітюк та інші.

Сторіччя бою під Крутами, яке відзначатиметься в січні 2018 року, не єдина причина, чому фільм знімають саме зараз. За колишнього режиму влада не хотіла фінансувати стрічку.

Бюджет фільму складає 2 мільйони доларів. Держкіно покриває половину цього кошторису. У фінансуванні другої частини беруть участь також польські компанії, які розуміють, що українське історичне кіно може продаватися за кордон. Автори фільму сподіваються, що прем’єра фільму відбудеться у серпні-вересні наступного року.

Марина ХОВРАХ

Фото Олексія ІВАНОВА

Сообщение Крути. Фільм, на який українці чекали 100 років (+фото) появились сначала на Український репортер.

Поблизу його стін відбулася реконструкція бойових дій підрозділів УНР проти прихильників більшовиків, або так званої п’ятої колони Леніна, яка влаштувала заколот в місті, сподіваючись полегшити наступ на Київ банді Муравйова.

Увечері громадські активісти, патріоти провели смолоскипну ходу на честь Героїв Крут.

Фото Кирила ХМІЛЬОВА

Сообщение Біля “Арсеналу” знову йшов “бій” за Київ появились сначала на Український репортер.

“Те, що останки великого поета-патріота ляжуть у рідну землю саме 29 січня, є досить символічним, – наголосив очільник Мінкультури, – адже Олександр Олесь залишив Україну і дивом уникнув більшовицької розправи у 1919 році, в час, коли віддали своє життя у боротьбі з військами Муравйова, відстоюючи Українську Народну Республіку, Герої Крут”.

За збігом обставин, хоча цього і не планували, перепоховання Олександра Олеся стане першим заходом із відзначення 100-ліття Української революції. У день перепоховання Олександра Олеся на Лук`янівському цвинтарі вшанують і пам`ять двох крутянців, які тут також спочивають.

Перепоховати свого видатного прадіда саме в Києві, на одному з відомих кладовищ, було рішенням нащадків поета, які проживають у Канаді. На жаль, чотири роки тому пішов із життя внук Олександра Олеся, до народження якого він не дожив 9 днів (поет-патріот пішов із життя 22 липня 1944 року в Празі), проте його діти знають, що Олександр Олесь тужив за Україною, хотів знайти в ній свій останній спочинок. Та це, зрештою, видно й із його проникливих і разом з тим полум`яних, що спонукають до дії, віршів.

Могила видатного поета і патріота України стане першою чи то на алеї, чи то в пантеоні слави, який тут планують облаштувати.

Матеріали на цю тему читайте ТУТ, а також ТУТ

Про повернення Олександра Олеся в Україну див. ТУТ

Алла ТОПЧІЙ

Сообщение Олександра Олеся перепоховають у День пам`яті Героїв Крут на Лук`янівському цвинтарі появились сначала на Український репортер.