Так, у центрі уваги того вечора була саме вона – невтомна, видатна актриса та громадська діячка, чиє ім’я закарбовано у Національній книзі рекордів України. Утім, її ще й називають «княгинею», і не тільки тому, що держава відзначила орденами княгині Ольги. Це ще і як найвища ступінь шляхетності, особливе пошанування її виняткової самовідданості та майстерності у професійній діяльності, душевної щедрості.

А зібрала усіх Галина Гілярівна з чудової нагоди – 95-річчя від дня народження та 88-ліття на театральній сцені.
Гостей була повнісінька зала. А представляла їх чарівна ведуча Ольга Ходацька (на світлині), письменниця, педагог, членкиня Національної спілки журналістів України, яку з ювіляркою пов’язують чимало спільних творчих проєктів.

Звичайно, раз-по-раз згадували Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка, на сцені якого Галина Гілярівна уже стільки літ, що й полічити важко. А вистав вже скільки зіграно!

Очевидно, театрали-знавці мають щодо цієї «арифметики» точні дані. У цьому плані цікавим був виступ Заслуженого діяча мистецтв України, відомого режисера-постановника з когорти франківців Петра Ільченка. Вітаючи ювілярку, він зробив такий висновок: «72 роки Галина Гілярівна працює в Театрі Франка. А самому ж театру – 100 років! Майже вся його історія пов’язана з творчими здобутками та звершеннями актриси».

Ільченко назвав сценічну діяльність Яблонської своєрідним мірилом театрального мистецтва, маючи на увазі, як пояснив, самовіддачу, художню висоту зіграних ролей, ідеологію людяності, філософію гуманізму.

І що впадає у вічі? Актриса своїм стилем поведінки, життєдіяльності зовсім не показує, що вона на якомусь там п’єдесталі, на Олімпі (і не підходьте!). Сама ж каже, що були «і злети, і падіння. І треба все пройти в ім’я прозріння…».

До речі, ще про кількість театрального доробку. Тільки у виставі «Самотня леді» на франківській сцені Галина Гілярівна понад сто разів зіграла головну роль. І яким же сюрпризом для неї було персональне вітання від партнера по цій виставі, Заслуженого артиста України, франківця Олександра Печериці. Сьогодні він захищає Україну. На фронті. Але нині у Києві – армійська ротація, тому завітав сюди, на ювілейний вечір, щоб особисто висловити Галині Гілярівні слова глибокої поваги до її таланту. Приємною несподіванкою для іменинниці стало і те, що Олександр під гітару виконав пісню «Сміються, плачуть солов’ї» із вистави «Самотня леді». Винуватиця свята навіть підспівувала.

Але і це ще не все… Олександр подарував ювілярці свій синьо-жовтий прапорець – символ ЗСУ, з яким не розлучався від початку війни. Зняв з рукава куртки однострою і бережливо передав пані Галині. Це було надзвичайно зворушливо! А зала стоячи вітала шляхетного воїна, лицаря свого народу Олександра Печерицю, а також шляхетну леді. Не самотню.

А подарунків того вечора було і було… Народний артист України, професор, художній керівник Київської академічної майстерні театрального мистецтва «Сузір’я» Олексій Кужельний вручив ювілярці срібний почесний знак «Сузірки».

«Ваше довголіття – це не просто довголіття, його секрет полягає у невтомній , безперервній творчості, якій себе посвятили всю. Ви подаєте вражаючий приклад для нас усіх», – звернувся він до ювілярки.

Особливо сердечним було і привітання Тамари Швець, дружини Героя Небесної Сотні, очільниці «Об’єднання родин «Небесної Сотні» та активістів «Революції гідності» (на світлині):

«Ви є справжньою берегинею, справжньою українкою, справжньою патріоткою, вихователькою майбутнього покоління», – звернулася вона до актриси, вручивши пам’ятний подарунок – колекцію монет, викарбованих Нацбанком до річниці Небесної Сотні.

Гості творчого вечора ніби «гортали» літопис театрального життя – на екрані з’являлися фрагменти фільмів і вистав за участю Галини Яблонської; навіть знайшовся в архів і запис із «помаранчевого» Майдану ( 23 листопада 2004 року), коли пані Галина в центрі Києва виступила з потужним власним зверненням до українців. Вона говорила, що нація вже століття веде боротьбу за свою незалежність.

Нині – новий етап непримиреного протистояння зі злом. І Галина Гілярівна знову на «культурному», патріотичному фронті. Вона часто звертається до воїнів з полум’яними, материнськими словами, як до синів. Особливо щемким було відео-вітання від колишнього її вихованця з ліцею імені Богуна, який нині захищає Батьківщину. Він згадав неймовірні уроки військово-патріотичного виховання, які вела у цьому навчальному закладі Галина Гілярівна.

Години творчого вечора летіли швидко. Спогади капітана першого рангу у відставці Євгена Лупакова приємно здивували ювілярку. Адже він пригадав подію тридцятилітньої давнини, коли у Севастополі до нього, до офіцера ВМС України, звернулася Галина Яблонська з незвичним проханням – допомогти у показі кінострічки про скарби гетьмана Полуботка. «Уявіть собі картину, – згадує Лупаков, – в усталений розпорядок вносити якість зміни. Це ж майже нереально! Однак магічна пробивна сила Галини Гілярівни зламала флотські графіки і картину було показано в будинку культури. Тому ваші друзі із ВМС України досі пам’ятають, хто така Галина Яблонська», – промовив він.

Серед присутніх у святковій залі було чимало і переможців Міжнародного проєкту-конкурсу «Шевченко єднає народи», засновницею якого вже багато років є Галина Гілярівна. Талановиті хлопці й дівчата щиро і тепло вітали ювілярку, дякуючи за те, що допомогла їм «відкрити» світ великого Кобзаря.

Мрідула Гош – історик-міжнародник, правозахисниця, журналістка, голова правління Східноєвропейського інституту розвитку прочитала зі сцени твір Тараса Шевченка бенгальскою мовою у власному перекладі (на світлині).

Про роль жінки-берегині України тепло говорив Василь Кушерець, голова правління Товариства «Знання» України, Заслужений діяч науки і техніки України.

Поетеса Ольга Ходацька прочитала для ювілярки власні вірші. Представниці Національної ради жінок України вручили іменинниці орден “Жінка. Мир. Безпека”, тепло вітали її.

Звучала бандура, линули пісні під гітару у виконанні композитора, барда Ігоря Якубовського і Народної артистки України Тетяни Негрій. Винуватицю свята було запрошено і до танцю. А вальсував з нею ведучий вечора Василь Неволов, письменник, драматург, Заслужений діяч мистецтв України.

І лунало: «Браво!»

Світлана Ковальова, Леонід Фросевич (відео)

Фото на головній сторінці: актор і воїн Олександр Печериця та його пісенне вітання уславленій актрисі.

Фото Валентини Литвин.

Сообщение На свято до справжньої берегині. У Києві пройшов ювілейний вечір народної артистки Галини Яблонської (+фото, відео) появились сначала на Український репортер.

Вона – справжній корифей театру, адже віддала сцені понад 85 років! У її творчій біографії – більше 80 ролей.

Вистава «Самотня леді» на сцені Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, у якій актриса зіграла головну роль, завжди збирала аншлаги.

Журналістам «Українського репортера» Леоніду Фросевичу та Світлані Ковальовій пощастило зустрічатися з Галиною Гілярівною під час творчих, суспільних заходів.

А відвідавши виставу «Самотня леді», разом з іншими глядачами аплодували її високому таланту.

Разом з Галиною Гілярівною блискуче зіграли актори Анастасія Добриніна та Заслужений артист України Олександр Печериця. До речі, актор-франківець Олександр Печериця сьогодні захищає Україну на фронті. Честь і шана, Воїне!

Повний кавалер Одена княгині Ольги Галина Яблонська веде активну громадську діяльність, часто зустрічається з воїнами, не залишається осторонь всенародної боротьби з рашистською ордою.

Її наступальна та гостра поезія є своєрідним редутом, який допомагає нашим мужнім захисникам боронити країну від московитської гідри, утверджує незламність захисників та всього українського народу, самовідданість великої нації.

Додамо також, що Галина Гілярівна є авторкою та фундаторкою Міжнародного проекту-конкурсу «Тарас Шевченко єднає народи».

Редакція “Українського репортера” щиро вітає Народну артистку України з професійним святом і зичить оптимізму та бадьорості, гарного настрою та безліч приємних вражень від спілкування з шанувальниками.

Сообщение Театральні миттєвості Галини Яблонської (+відео) появились сначала на Український репортер.

Її наступальна та гостра поезія є своєрідним редутом, який допомагає нашим мужнім воїнам боронити країну від московитської гідри, утверджує незламність захисників та всього українського народу, самовідданість великої нації. Саме героїчна Україна “найпотужнішій силі заброд силу духу протиставляє і ворога цим зупиняє”, але ж якою ціною…

У цьому творі пані Галина й образно торкається питання, а звідкіля ж черпає сили для відсічі орді наш волелюбний народ. І лунає відповідь: українці з такою залізною рішучістю та відвагою б’ються з рашистською наволоччю ніби за їхньою спиною – колосальні мільйонні резерви найсміливіших, найхоробріших оборонців.

А й справді! Бо здається, що пліч-о-пліч до бою з нами стали мільйони співвітчизників – усі ті, кого у різні історичні періоди замучив, закатував царат, більшовики-комуністи, сталіністи і вся антиукраїнська злочинна банда.

Нам не звикати давати по зубах скаженій московитській зграї. Не звикати ще “з того часу, як украли назву нашу”, звучить поетичне слово Народної артистки України. І це слово наповнюється гнівом до кремлівської зарази, до біснуватого недофюрера путіна. “А що там путлєр вова? Петля йому готова?”,- риторично звертається авторка.

Буде йому шибениця, необмінно буде. А поки що посилаємо його “прямісінько за руським кораблем…”.

Сообщение “путін вова, ти схожий на злого гнома!” Народна артистка Галина Яблонська звернулася до путіна власною поемою (+відео) появились сначала на Український репортер.

Усі, хто прийшов на цей святковий захід до культурного центру «Сяйво» уособлювали немов велику родину – «з глибоким корінням, високим гіллям». Це ж наша Україна! І нас об’єднує геніальний Тарас Григорович Шевченко.

Упродовж року тривав цей знаний конкурс, який було засновано народною артисткою України, актрисою Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка Галиною Гілярівною Яблонською. Знавці шевченкового слова змагалися в різних номінаціях – вагомих і серйозних.

І ось – підсумки… Вітали переможців пані Галина Яблонська, народний артист України Анатолій Паламаренко, заслужений діяч мистецтв України Василь Неволов, педагог, письменниця Ольга Ходацька. Красиві грамоти, медалі… І слова щирої подяки за те, що слово великого українського Пророка лунає по всіх усюдах, з якоюсь неймовірною силою знову і знову притягуючи увагу мільйонів.

«Наші діти так трепетно і душевно сприймають Тараса Шевченка, що, слухаючи їх, набігають сльози. Дивовижно, що маленькі українці та україночки так переймаються високими ідеями Кобзаря», – сказала у своєму виступі мама одного із нагороджених.

Серед тих, хто одержав найвищі оцінки журі були не тільки школярі, але й науковці, поети, громадські діячі, які проявили неабиякий дослідницький хист у пошуку нових і маловідомих сторінок про життя і творчість Тараса Шевченка. Серед них – і голова правління Товариства “Знання” України, професор Василь Кушерець (на світлині праворуч).

Приємно, що було поціновано і творчу діяльність видатного науковця, вченого, професора і громадського діяча, дослідника української мови і літератури Івана Пилиповича Ющука (на жаль, цьогоріч він відійшов за вічну межу). Нагороду одержав внук Івана Пилиповича Михайло Кублій (на фото – перший праворуч).

Що прикметно, у цьому конкурсі, як сказав пан Василь Неволов, є одна особлива номінація «Поза часом» (подібної не знайдете в жодному творчому змаганні). «Це те, що не втрачає своєї значимості і не втратить ніколи!». Нагороди одержали жінки, чиї чоловіки (герої!) загинули під час російсько-української війни.

Як шкода, що долі цих жіночок огорнуто чорним крилом трагедії, неймовірного болю. Дивуємося, де ж вони ще винайшли у собі сили публічно читати фрагменти творів Кобзаря?! «Борітеся – поборете!» Це ж так заповідав усім нам Тарас Григорович. Пані Оксана Макідон, дружина загиблого Віктора Макідона, згадала хвилюючі моменти відеозапису роликів у соцмережі з поезії Шевченка: «Для нас це було боляче… Ніби по живому… І сльози котилися. Але ж ці читання віршів Кобзаря водночас додали нам стільки сил… Тому ми дуже вдячні… Шевченкові, за його геніальну поезію, яка стала нам своєрідною підпорою в житті».

Життєдайне шевченкове слово. Хіба не так? Сьомий рік народ воює, б’ється з лютою ордою. І він – нездоланний, бо є у нас такі герої-захисники. Тисячі й тисячі героїв. Нехай би на передовій, де в обороні стоять наші воїни, постійно лунало Слово Кобзаря. Пані Галина Яблонська висловила пропозицію: створити відеоролик – українці читають твори Шевченка. І цей запис показувати на фронті – демонструвати його в кожному взводі, кожному батальйоні. Ці безсмертні поетичні рядки – наша Правда, і Сила, і Воля!

Приємно, що до животворного шевченкового слова горнуться все нові шанувальники. Того вечора поезія Шевченка звучала й англійською – школяр Тимур Довбиш (на фото – в центрі), одержавши нагороду, хвилююче прочитав знаменитий «Заповіт».

Тепло аплодували присутні й студентові Інституту журналістики Данилові Гайдамасі (на фото), який схвилював усіх віршем Миколи Вінграновського про Тараса Шевченка. Це був твір високого звучання у виконанні талановитого юнака, в минулому жителя Криму, який зумів за короткий період досконало опанувати українську мову.

Данило каже, що глибоко вивчає творчість Кобзаря, він завжди по життю йде з Шевченком. Пишаємося такими славними українцями. Справедливо, що Данило також здобув престижну відзнаку Міжнародного проєкту-конкурсу «Тарас Шевченко єднає народи».

В кожній номінації були особливі роботи, які викликають щире захоплення, а то й подив: українці – суперкмітливі й винахідливі люди. Хто б міг подумати, що команда ентузіастів, серед яких є і айтішники, створять «Магічний Кобзар» – специфічну новаційну книгу з різним електронним «начинням», що базується на творах Тараса Шевченка?! Ось вам і технологічний прорив у вивченні творчості Кобзаря у школах.

Як бачимо, сьогодення електроніки і комп’ютеризації також накладає свій відбиток на сприйнятті поезії Шевченка. Але ж не забуваймо, що і деякі давнішні ремесла нині в моді. Наприклад, відомий майстер-вишивальник з Ірпеня Іван Рябчук вишив десятки полотен з віршованими рядками Кобзаря. Чимало цих робіт якраз і було продемонстровано під час нагородження переможців конкурсу, серед яких, до речі, був і Іван Іванович Рябчук (на фото).

Журі висловило щиру подяку меценатам, благодійникам, які підтримали Міжнародний проєкт-конкурс «Тарас Шевченко єднає народи».

Того вечора Шевченко, схоже, не хотів відпускати по домівках багатьох присутніх. Й лунало Слово великого Пророка. Як завше, звучав розкішний голос Анатолія Нестеровича Паламаренка. Зворушливо й емоційно прочитав поезію Шевченка Михайло Андрійович Орлюк.

Україна бореться… за своє щасливе майбуття. Україна – з Шевченком!

Світлана КОВАЛЬОВА, Леонід ФРОСЕВИЧ

Відео з церемонії нагородження:

Фото: “Український репортер”

Сообщение У столиці нагородили знавців і дослідників шевченкового слова (+фото, відео) появились сначала на Український репортер.

Цьогоріч, 18 травня в приміщенні Міжнародного культурного центру ,,Сяйво’’ відбулося відкриття вже шостого за ліком конкурсу.

Зі щирим вітальним словом до присутніх звернулася авторка проєкту, народна артистка України, повний кавалер Ордена княгині Ольги, Посол миру, актриса Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка Галина Гілярівна Яблонська (на світлині).

Поблагословив цей чудовий мистецький захід священник, отець Ярослав.

А потім у дружній теплій атмосфері лунало шевченкове слово. Діти з Міжнародної школи «Меридіан» читали твори Тараса Шевченка різними мовами світу – англійською, німецькою, казахською, азербайджанською, українською. Нагородою за прекрасне виконання були оплески і… грамоти особисто від Героя України, народного артиста України, великого шевченколюба і шевченкознавця Анатолія Паламаренка.

Було приємно, що на захід завітали такі поважні і шановані люди як Олесь Харченко – народний артист України, лауреат Шевченківської премії, Василь  Якобінчук – голова Всеукраїнської профспілки працівників-мігрантів в Україні та за її межами, почесний громадянин м. Буча, Зоя Ружин – почесна громадянка села Шевченкове, поетеса, голова всеукраїнського ГО «Поступ жінок-мироносиць», ініціатор та організатор проекту «Мистецький спецназ», який засобами мистецтва надихає українських воїнів, авторка прекрасної колекції вишиваних рушників, Василь  Кушерець – український філософ, член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України, доктор філософських наук, професор, голова правління Товариства «Знання» України,  Дмитро Завражний – голова благодійного фонду «Наш дім», волонтер,  Кирило Стеценко – народний артист України, композитор і скрипаль, голова Київської «Просвіти», Світлана Садовенко – доцент кафедри режисури та акторської майстерності Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, професор, художній керівник зразкового театру пісні «Ладоньки», заслужений діяч культури України, Дмитро Ломачук — український кінорежисер,голова правління Об’єднання кінематографістів «КІНОЛОГОС», Тетяна Негрій — українська співачка, режисер, Василь Василашко –  поет, Заслужений журналіст України, учений секретар правління Товариства «Знання» України.

В рамках проєкту-конкурсу «Тарас Шевченко єднає народи» журі ознайомилося з понад 500-ма роботами в таких номінаціях: ,,Відеоформат’’, ,,Наживо: читана’’, “Наживо: співана’’, ,,Мій Шевченко: музично-театральний’’, ,,Мій Шевченко: літературний’’, ,,Поза часом’’, ,,Поклик серця’’, ,,Пам’ять’’.

Номінація ,,Мій Шевченко в художньо-прикладному втіленні’’ понад 200 учасників оцінюється дистанційно.

Результати конкурсу буде оголошено до 15 червня.

Нагадаємо, що Міжнародний проєкт-конкурс «Тарас Шевченко єднає народи» започатковано Галиною Гілярівною Яблонською, та проводиться щорічно (березень – травень) у форматі «Україна- Світ» за сприяння Міністерства культури України, Національної Ради жінок України, Національного музею Тараса Шевченка, Національної ради жінок України, Українського фонду культури, Товариства «Знання» України, Всеукраїнської інноваційно-освітньої платформи «Сходи в майбутнє».

Основний задум створення Міжнародного проекту-конкурсу: ідея виходу Пророка української нації на світовий рівень є близькою не лише українцям, вона, завдяки внеску творчості Тараса Шевченка до світової культурної скарбниці, розширила свої кордони далеко за межами нашої держави. Світ тягнеться до великої правди Тараса. Не лише вся поезія, а й особисте життя Шевченка є болісним зойком і гнівним протестом проти несправедливості і жорстокості. Тематика і глибина його творів викликає відгук у душах людей різних національностей, особливо тих, хто потерпає від поневолення й несправедливості. Недаремно Шевченко перекладений майже 300 мовами світу, йому поставлено 1384 пам’ятники у 35-ти державах світу.

Шостий рік поспіль, невпинно розширюючи свої горизонти у форматі «Україна-Світ», в столиці України ї діє цей знаний проект-конкурс. Фактично безперервно протягом року оргкомітет проекту-конкурсу працює на забезпечення трьох основних щорічних етапів:

березень – І етап (флешмоби коло пам’ятників Кобзарю у країнах світу);
квітень – ІІ (відбірковий конкурсний – у країнах-учасницях та Всеукраїнський);
травень – ІІІ (заключний конкурсний – в Україні).

Протягом конкурсного дня 18 травня перегуки Шевченковим словом лунали багатьма мовами світу у трьох номінаціях:

«Наживо: Читана, співана та театралізована поезія Тараса Шевченка»;
 «Мій Шевченко: у музично-театральному, літературному та образотворчому втіленні»;
 «Відеоформат»

( У 2021 році номінацію ,,Наживо’’ об’єднано із номінацією ,,Відеоформат’’ і оцінювання здійснювалося дистанційно)

В номінації «Мій Шевченко» оцінюватимуться більше 200 художніх та близько 20 літературних робіт, що надійшли на конкурс дистанційно та в оригіналі.

Глядачі зможуть побачити і осягнути наявну глибінь національного і мовного колориту.

Почесне журі оцінюватиме конкурсні роботи за трьома основними критеріями:

глибина розкриття Шевченкового Слова;
 неповторність сприйняття образу великого митця;
 майстерність втілення духу творів Тараса Шевченка.

Ще 3 номінації (позаконкурсні) – «Пам’ять», «Поза часом» та «Поклик серця» діють протягом року.

Фото: Юнус Ердогду

Сообщение Міжнародний конкурс «Тарас Шевченко єднає народи» знову зібрав шанувальників Великого Кобзаря появились сначала на Український репортер.

В  Національній спілці письменників України відбулася презентація цього видання.

«Берег Віри, Надії, Любові» – це історії людей, де чарівна атмосфера добра і кохання переплетена з життєвими випробуваннями і розчаруваннями, де віра і надія стають чи не єдиним шляхом до спасіння, де високі моральні цінності вступають у двобій із втратою орієнтирів і сенсу життя.

«Всі ми бажаємо радості й тепла, хочемо любити і бути потрібними, – розповідає авторка, – та іноді чомусь забуваємо плекати у своїх душах добро, красу, істину».

Родзинкою цього теплого творчого вечора була присутність прототипів героїнь життєвих історій, що увійшли до збірки оповідань. Вони ділилися враженнями, як красиво і легко пані Ольга зобразила людські долі.

Насправді, ці невигадані історії з прагненням оберігати рідних і близьких людей, бажанням творити добро трапляються щодня з кожним із нас, – ділилися героїні письменниці.  Оповідання читаються дуже легко.

Передмову «У пошуках щастя» написав професор, відомий науковець Іван Пилипович Ющук. Він назвав сорок оповідань, що увійшли до збірки,  «низкою коралів у намисті».

«Оповідання Ольги Ходацької випромінюють лагідність і щирість, – зазначає Іван Пилипович. -Всі вони пройняті оптимізмом, вірою в людське щастя. Життєві історії, про які йдеться у них, допоможуть тим, хто переймається ними, обрати, а то й вирівняти свій шлях у житті до щастя.

Героїні оповідань Ольги Ходацької ніколи не впадають у розпач. Одна залюблена в сад, який має багато таємниць, як зрештою, й саме життя, тільки не кожен це бачить. Інша захоплюється квітами, а це і втеча від негараздів, і розрада для душі…Варто тільки почати думати про життя позитивно і воно почне змінюватися на краще…»

І враження справді саме таке. В цьому переконалися всі, хто читав і слухав оповідання Ольги Ходацької.

На свято письменниці зібралося шляхетне і знане творче сузір’я – як от народна артистка України Галина Гілярівна Яблонська, народний артист України, скрипаль, композитор  Кирило Вадимович Стеценко, професор Іван Пилипович Ющук, науковець,  автор проекту «100 років культурної дипломатії України» Тіна Пересунько, знаний поет і журналіст Василь Федорович Василашко, а також друзі та педагоги школи, де вже багато років викладає Ольга Миколаївна. А деякі друзі завітали з інших міст. Усі тепло вітали письменницю, бажали нових книжок-перлинок у щедрому життєвому намисті творчості.

Народний артист України, відомий скрипаль, композитор і педагог Кирило Стеценко зачарував учасників цієї творчої зустрічі виконанням низки популярних творів. Особливо припали усім до душі «Шалені коломийки».

На прохання присутніх маестро виконав і знаменитий  «Щедрик» Миколи Леонтовича. Браво!

Зворушливо звучали у  виконанні пані Ольги Ходацької оповідання з нової збірки. Їх оригінально доповнили й музичні композиції у виконанні Ольги Янушкевич і Тамари Котелі з Будинку дитячої творчості «Нивки» Шевченківського району Києва. Весь вечір був насичений неймовірною позитивною енергетикою.

До речі, це вже друга книжка письменниці. Перша – «Душі моєї прекрасні миті» –  побачила світ у 2016 році.

Нам, медійникам, приємно, що письменниця ще й у лавах Національної спілки  журналістів України, вона – методист гімназії-інтернату № 13 м. Києва та вчитель української мови і літератури, відмінник освіти України.  За її плечима – понад сорок років педагогічного стажу.

Дуже добре, що сьогодні до читача прийшла така книга. З розкішним Словом, вишуканим стилем, майстерно продуманими сюжетами. Ще один зріз життя. Але ж який!

Світлана  ФРОСЕВИЧ

Фото: “Український репортер”

Сообщение Намисто української літератури збагатилося перлинами оповідань Ольги Ходацької (+відео) появились сначала на Український репортер.