Як повідомив кореспондентці “Українського репортера” сільський голова Фурсів, голова Асоціації голів сільських і селищних рад України Микола Фурсенко, ініціатором зібрання була Біла Церква в особі мера міста Геннадія Дикого.

Приїхавши у Фурси, він вкотре почав розповідати про переваги об`єднання зазначених сіл у громаду з центром у Білій Церкві. Але все марно. Люди твердо відстоювали своє право господарювати самостійно, бо вважають об`єднану територіальну громаду з центром у Фурсах цілком спроможною.

Кореспондентці “Українського репортера” не вдалося поспілкуватися з представниками білоцерківської влади, проте з повідомлення на офіційному веб-сайті Білоцерківської міської ради стає зрозуміло, що Біла Церква змирилася з тим, що отримала гарбуза від Фурсів та навколишніх сіл, і почала домовлятися з фурсівцями про “узгодження неврегульованих питань щодо адміністративної межі між м. Біла Церква та с. Фурси”.

Та чи не зарано радіють фурсівці і визнають свою поразку білоцерківці? Кореспондентка “Українського репортера” попросила прокоментувати цю ситуацію заступника директора Департаменту містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації, виконувача обов`язків головного архітектора Київської області Дмитра Ликова.

Посадовця здивувало те, що зібрання у Фурсах відбулося через два дні після наради в Київській облдержадміністрації під головуванням губернатора Київщини Олександра Горгана з питань об`єднаних територіальних громад у Білоцерківському районі.

– На нараді були присутні Білоцерківський міський голова Геннадій Дикий, його заступник, начальник Управління містобудування та архітектури і начальник Житлово-комунального управління Білоцерківської міськради, представники Білоцерківської райдержадміністрації, сільські голови Шкарівки та Фурсів.

Всі вони чули про те, що очільник облдержадміністрації Олександр Горган дав Департаменту містобудування та архітектури протокольне доручення – за два тижні провести розрахунки та надати реальні, неупереджені відомості щодо фінансової спроможності об`єднаних територіальних громад Білоцерківщини, – говорить Дмитро Ликов.

За словами посадовця облдержадміністрації, юристи ще мають проаналізувати усі надані претендентами на самостійні об`єднані територіальні громади документи. Нині Департамент містобудування та архітектури КОДА активно опрацьовує ці матеріали і в двотижневий термін подасть свої пропозиції щодо того, кому бути у складі громади, а кому її очолити…

Тож Дмитро Ликов вважає, що Фурси оголосили себе переможцями в протистоянні з Білою Церквою трохи передчасно і дивується, чому ці населені пункти не дочекалися висновків фахівців. Цілком вірогідно, що вони суттєво відрізнятимуться від тих, якими оперують фурсівці чи білоцерківці.

Алла ТОПЧІЙ

Сообщение Біла Церква отримала гарбуза від Фурсів. Та чи не зарано? появились сначала на Український репортер.

Люди серйозно занепокоєні невизначеністю свого майбутнього. Адже до цього часу в столичній області не завершився процес об`єднання територіальних громад, багатьох сільських, селищних чи міських очільників не влаштовує запропонований владою варіант створення громад.

На зборах виступив і сільський голова Фурсів, голова Асоціації сільських і селищних рад України Микола Фурсенко, який зазначив, що київське обласне керівництво диктує громадам свої умови об`єднання, а це неприпустимо. Адже лише люди, мешканці населених пунктів мають вирішувати, як їм жити і господарювати, а нав`язування своїх бачень об`єднаних територіальних громад згори неприпустимо.

На зборах, що радше нагадували мітинг, звучала також критика на адресу голови облдержадміністрації Олександра Горгана і директора департаменту містобудування та архітектури КОДА Наталії Мошинської.

Кореспондентка “Українського репортера” поцікавилася в голови Фурсівської сільської ради Миколи Фурсенка, чи звертався він письмово до голови Київської ОДА з питанням щодо створення об`єднаної територіальної громади з центром у селі Фурси і якою була відповідь.

Микола Іванович сказав, що документи на реєстрацію об`єднаної територіальної громади з центром у Фурсах подав ще два роки тому, проте їх так і не затвердили. Олександр Горган нібито в особистій розмові просив Миколу Івановича зачекати, він розбереться.

“Український репортер” поспілкувався також із заступником директора Департаменту містобудування та архітектури, виконувачем обов`язки головного архітектора Київської області Дмитром Ликовим.

– Я не був на тому зібранні у Фурсах, проте впевнений – очільникам сільських рад потрібно запрошувати на такі заходи не громадських активістів, які часто є політично заангажованими, а фахівців із Асоціації міст України, обласної державної адміністрації, зокрема з Департаменту містобудування та архітектури, фінансового управління, Офісу реформ. Таке спілкування буде набагато кориснішим і дієвішим.

Адже таким чином налагоджується певна співпраця між сторонами конфлікту і в разі надання територіальними громадами документальних доказів доцільності їх об`єднання саме таким чином, питання може бути вирішене на їхню користь, – сказав заступник директора департаменту.

Водночас Дмитро Ликов вважає, що справді є певна проблема із втіленням в життя перспективного плану розвитку Київської області, який затверджено Кабміном. Не завжди його сприймають громади на місцях.

Адже цей план є уніфікованим, на рівні держави, а потрібно підходити до кожного села, селища, міста індивідуально, враховуючи собливості розвитку, традиції. Скажімо, Закарпаття значно відрізняється від Сумщини, чи Харківський регіон від Запорізького.

Проте часто бажання громад не відповідають законодавству, або ж всі вони роблять одну, типову помилку. Наприклад, часто керівники об`єднаних територіальних громад грунтовно розраховують свій бюджет, сподіваючись на майбутні надходження, тобто підтримку Кабінету Міністрів України на початку своєї діяльності, але не розуміють, а які ж будуть подальші витрати.

– Так, за підтримки Уряду об`єднані територіальні громади можуть побудувати школи, дитсадки, відкрити ФАПи, але зовсім не думають про те, що років через три їм уже ніхто нічого не дасть, а всі ці та інші структури потрібно якось обслуговувати. А коштів у місцевому бюджеті може і не знайтися. Тож одного бажання для створення об`єднаної територіальної громади може бути замало, потрібно думати і про те, а чи буде така громада спроможною себе утримувати, – вважає Дмитро Ликов.

Алла ТОПЧІЙ

Сообщение Громади Київщини і обласна влада — реальне чи надумане протистояння? появились сначала на Український репортер.

Село, що цілком себе забезпечує, має сучасну інфраструктуру і може бути центром окремо взятої громади, раптом чомусь вирішили зробити лише одиницею у великій територіальній громаді з центром у Білій Церкві.

Чому так сталося? Яким чином у Фурсах будуть виходити із ситуації, що склалася, як працюватиме сільська громада надалі?

Кореспондентка “Українського репортера” зустрілася з головою села Фурси Миколою Фурсенком.

– З’ясувалося, що у Перспективному плані розвитку об`єднаних територіальних громад Київщини Фурсівської громади немає. Чому?

– Ще 2015 року жителі шести сіл – Фурси, Чмерівка, Трушки, Матюші, Пищики і Безугляки – прийняли рішення про об`єднання в одну територіальну громаду з центром у нашому селі.

Це питання неодноразово виносилося на громадські слухання, обговорювалося на зібраннях сільських громад.

Економічну спроможність такого об`єднання було доведено не на словах, а відповідними документами. До речі, їх було направлено до Київської обласної ради і КОДА для розгляду та включення до Перспективного плану об`єднаних громад Київської області. Головне управління юстиції КОДА дало позитивну експертну оцінку, зазначивши, що ці документи складені з дотриманням усіх норм чинного законодавства і відповідають вимогам Конституції.

Проте у Перспективному плані розвитку об`єднаних територіальних громад Київщини Фурсівської громади немає. Чому? Важко сказати. Знаю лише одне: наші документи не підписав ні нинішній губернатор області Олександр Горган, ні двоє попередніх.

Щоправда, Мельничук приїжджав до нас у село і нібито прихильно поставився до того, що постане наша об`єднана територіальна громада, але… виправдовувався, що це від нього не залежить. А від кого воно залежить – можна лише здогадуватися.

– Але, як відомо, до сільських голів Фурсів та Шкарівки надходила пропозиція об`єднатися в одну територіальну громаду також і від Білої Церкви. Це, погодьтеся, досить велике промислове місто обласного підпорядкування. Можливо, хоч ваша громада і не бідна, а все ж разом з Білою Церквою було б легше виживати і вирішувати свої проблеми.

– Зовсім ні. У місті проблем вистачає, а створена два роки тому територіальна громада із шести сіл, про які я згадував, може повноцінно існувати самостійно. Адже наша територія становить 163 квадратних кілометри з населенням майже 10 тисяч чоловік. Якщо на цій землі добре господарювати, то можна цілком себе забезпечувати. Що ми і робимо. За 16 років, відколи мене обрали головою села Фурси, у держави ми не попросили жодної копійки.

І взагалі наше майбутнє за децентралізацією. Бо такий метод місцевого самоврядування уже давно випробувано у багатьох країнах Європи. Скажімо, ось я неодноразово бував у Польщі, вивчав досвід цієї сусідньої держави.

Так от, у цій країні вже давно ніхто до міст обласного підпорядкування не приєднується. Така ж ситуація і в країнах Балтії. А, як відомо, ці держави у своєму розвитку стоять на кілька щаблів вище України.

– Цілком слушно. Але міський голова Білої Церкви закидає на адресу сільських голів Фурсів і Шкарівки, що вони продовжують неправомірно розпоряджатися міськими землями, присвоювати сільські поштові адреси на території Білої Церкви, не погоджують землевпорядну документацію щодо встановлення межі міста Білої Церкви.

– Все це з точністю до навпаки. Ніяких земель у Білої Церкви ми не захоплювали, а, навпаки, віддавали та погоджували до передачі в місто ще 200 гектарів своїх. Просто у свій час за рахунок сільськогосподарських земель села Шкарівки Біла Церква побудувала шинний завод, ТЕЦ, інші виробничі об`єкти, житловий масив. При тому межі міста залишилися незмінними.

Схожа ситуація і в Фурсах. Тільки на нашій території були створені військове містечко з авіаремонтним підприємством, аеродром. Я розумію, що селу цей об`єкт не належить, але вважаю, що Біла Церква, замість того, щоб відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України перепрофілювати його для роботи в мирних цілях, попросту все роздерибанила.

А тепер хоче взятися і за землі Фурсівської і Шкарівської сільських рад. Такі дії білоцерківської влади будуть лише на користь олігархам, а не громадам міста і сіл, представникам малого і середнього бізнесу.

Тож ми і відстоюємо своє право господарювати на власній землі. Сподіваємося на розуміння і підтримку київської обласної влади, але поки що, на жаль, безрезультатно.

– Миколо Івановичу, розкажіть, будь ласка, більше про Фурси. Чим живе село, чим ви пишаєтеся…

– Я повернувся у своє рідне село у 2000 році, тоді, коли Фурси переживали кризу влади. Повернувся і на прохання односельців очолив сільську раду. І ось уже понад шістнадцять років разом господарюємо. Досвід, як працювати в умовах самоврядування, я запозичив за кордоном, зокрема у Польщі. Завдяки підтримці своїх односельців зумів налагодити в селі роботу підприємств малого і середнього бізнесу, створити нові робочі місця.

Фурсівчани не лише працюють на землі, вирощують велику рогату худобу, свиней, кролів, овець, а й ремонтують літаки, автомобілі, трактори, виробляють м`ясні продукти, пробурюють артезіанські свердловини, виготовляють меблі і столярні вироби, шиють одяг, надають комунальні послуги тощо.

Загалом на території села діють понад 400 об`єктів оподаткування. Тож завдяки надходженням коштів до місцевого бюджету ми збудували дороги, проклали газогони, освітили вулиці, звели житловий будинок на 84 квартири, привели в належний стан об`єкти комунальної власності.

Останнім часом у Фурсах створено понад тисячу робочих місць. Сьогодні будуємо новий дитячий садок на 75 місць, бо в нас народжується все більше дітей, адже тепер молодь не тікає до міста, а залишається в рідному селі. Є чим зайнятися і людям середнього та старшого віку.

Велику увагу приділяємо культурному розвитку села, адже, як відомо, не хлібом єдиним живе людина. Відновили роботу Будинку культури, де працюють кілька дитячих колективів, народний аматорський хор “Серпанок”, хор ветеранів, вокальний ансамбль “Молодички”, вокально-інструментальний ансамбль “Екстрім”.

У селі активно діють ветеранська організація, козацький курінь, жіноча громада та ще вісім громадських організацій…

– Дякую за розмову.

Бесіду вела Алла ТОПЧІЙ

Штрихи до біографії Миколи Фурсенка

Про Миколу Івановича Фурсенка кажуть, що це людина, яка вросла в мальовничий край між річками Россю і Кам`янкою глибоким корінням. Тут він народився і виріс, тут десять років працювала секретарем сільської ради його мама, Ольга Омелянівна, її родич був головою сільради, а двоюрідний брат батька Миколи Фурсенка очолював село упродовж п`ятдесяти років.

Микола Іванович за освітою географ-картограф, проте майже 30 років віддав службі у Збройних силах колишнього Радянського Союзу та України. Пішов у відставку 2000 року у званні полковника. З того часу – голова села Фурси.

Випускник Української програми Гарвардського інституту державного управління імені Джона Ф. Кеннеді США.

Фурсенко – автор низки наукових праць із розбудови Збройних сил України та розвитку соціально-економічної результативності сільських територій, кавалер орденів “За заслуги “ ІІІ ступеню та “За службу Родине в Вооруженных силах СССР» ІІІ ступеню, нагороджений почесною відзнакою Президента України, медаллю “За військову службу Україні”, Почесною Грамотою та Грамотою Верховної Ради України. З 2012 року очолює Всеукраїнську асоціацію сільських та селищних рад.

На фото: В об`єктиві Фурси
Світлини надав редакції Микола Фурсенко

Сообщение Фурси і Шкарівка під пресом Білої Церкви появились сначала на Український репортер.