Цей лот Фонд держмайна виставляє на торги повторно, повідомляється на інтернет-сторінці закупівель Прозорро. Стартова ціна – 7 мільйонів 534 тисячі 169 гривень.

Актив розташований у Києві за адресою: вулиця Олександра Кониського (Тургенєвська), 82а у Шевченківському районі.

Основним видом діяльності, відповідно до Статуту є: діяльність у сфері архітектури. Об’єкт включає 9 зареєстрованих одиниць нерухомого майна (адміністративну будівлю, будівля гаража, будинки відпочинку, склад) загальною площею 3084,7 кв. м.

Довідково. Історія українського державного інституту «Укррибпроект» розпочалася 1945 року. Тоді головним завданням було відбудувати зруйновані у роки війни об’єкти рибного господарства та промисловості.

Сообщение У Києві на торгах продають «Укррибпроект» появились сначала на Український репортер.

Торги відбудуться у системі «Прозорро.Продажі» 28 серпня. Стартова ціна лота — 131 тисяча гривень, повідомляє ФДМУ.

«Плазмотрон» розташований в Шевченківському районі, на вулиці Антона Цедіка, 9 а.

На його балансі перебуває нерухоме майно: двоповерхова будівля з прибудовами загальною площею 432,5 квадратних метрів, що має адміністративно-виробниче функціональне використання; металеве складське приміщення загальною площею 105 квадратних метрів. Також на балансі підприємства обліковуються 37 активів рухомого майна.

Серед умов продажу: протягом шести місяців погашення боргів із заробітної плати та перед бюджетом та недопущення звільнення працівників підприємства.

Фото із Фейсбук-сторінки ФДМУ.

Сообщение У Києві з молотка продають підприємство «Плазмотрон» Інституту Патона появились сначала на Український репортер.

Про це повідомив очільник ФДМУ Віталій Коваль.

Зазначається, що раніше у Фонді вже були понад 68% акцій цього підприємства. Вищий антикорупційний суд передав до відомства ще 29,54% акцій комбінату — ту частину, якою мав право розпоряджатися Дерипаска.

У 2000 році Фонд державного майна України провів відкриті торги з продажу контрольного пакета акцій ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат». Аукціон відбувався у два етапи.

ФДМУ визначила переможцем першого етапу російське ЗАТ «АвтоВАЗ-Інвест». На другому етапі переможцем виявився «РУСАЛ»

У 2007 році «ЗАлК» перейшов під контроль об’єднаної компанії «РУСАЛ», 97,5% якого належало Олегу Дерипасці.

У 2015 році Україна через суд повернула 68% комбінату в державну власність і передала їх в управління Фонду держмайна. У лютому 2023 року решту 29,54% Вищий антикорупційний суд стягнув у дохід держави за позовом Мін’юсту.

Сообщение У власність держави перейшли акції Запорізького комбінату, якими розпоряджався Дерипаска появились сначала на Український репортер.

Як зазначалось у пресрелізі уряду у 2019 році, Сенниченка особисто представив на той момент голова уряду Олексій Гончарук. За законом саме уряд має пропонувати кандидатуру голови Фонду, а після його мають підтримати і парламентарі. “Прем’єр-міністр Олексій Гончарук на засіданні уряду представив кандидатуру на посаду голови Фонду державного майна України Сенниченка Дмитра Володимировича”, – йдеться в заяві уряду від 19 вересня 2019-го.

У своїх численних інтерв’ю після призначення Дмитро Сенниченко заявляв, що посаду йому запропонував прем’єр, також “були пропозиції” і від Офісу президента (ймовірно, таку посаду міг пропонувати голова Офісу, тоді це був Андрій Богдан), і від парламенту, пише “Обозреватель”.

“Мені телефонували і депутати, і прем’єр-міністр Гончарук, з яким ми давно знайомі, та мої знайомі, які працювали в Офісі президента. Казали: “Дмитре, у тебе є комплексні знання та розуміння роботи держапарату. Ти знаєш, як працює реальний бізнес і як мислять інвестори”, – заявив сам Сенниченко у 2020-му в інтерв’ю ЕП.

“Український репортер” розповідав: Національне антикорупційне бюро (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) заочно оголосили про підозру колишньому голові Фонду держмайна Сенниченку, який допустив заподіяння Україні збитків більш ніж на 500 млн грн.

Сенниченка було звільнено з посади голови ФДМУ в лютому 2022 року, за тиждень до повномасштабного вторгнення московитів. Зробити це вдалося лише з другої спроби.

Сообщение Як Сенниченко потрапив на супердохідне місце у владу. Факти з кар’єри топ-чиновника появились сначала на Український репортер.

Про це йдеться у розслідуванні НАБУ.

“НАБУ і САП викрили злочинну організацію, очолювану колишнім головою Фонду державного майна України, яка впродовж 2020-2021 років заволоділа понад півмільярда гривень. Голова ФДМУ разом зі спільниками поставив своїх людей директорами АТ “Одеський припортовий завод” та АТ “Об’єднана гірничо-хімічна компанія”. Ті, зі свого боку, укладали незаконні договори та продавали потрібним компаніям продукцію за заниженими цінами. Різницю вартості клали собі до кишені. Для злочинної організації були важливі тільки свої люди, яких керівник та організатор злочинної організації розставляли на підприємства зі сфери ФДМУ, імітуючи конкурси, а насправді без них. Призначали на посади осіб з власного оточення за принципом лояльності до злочинної організації, а не за професійними рисами”, – сказав заступник керівника Головного підрозділу детективів – керівник Другого підрозділу детективів НАБУ Олександр Скомаров.

Слідство зазначає, що на початку 2020 року тодішній голова ФДМУ Дмитро Сенниченко домігся обрання “лояльних” членів наглядової ради “ОПЗ”, які згодом погодили призначення “потрібної людини” директором заводу. Так, тодішні голова ФДМУ, його наближена особа, два в.о. директора АТ “ОПЗ”, два власники ТОВ – упродовж травня 2020-жовтня 2021 рр. незаконно продовжували дію додаткових угод з підконтрольним їм ТОВ про переробку газу в карбамід та аміак, щоб і далі платити менше заводу за переробку сировини.

У НАБУ заявили, що зрештою “потрібну людину” призначають в.о. директора “ОПЗ”. Проведення конкурсу на нового постачальника фігуранти справи затягували. Згодом члени злочинної організації зрозуміли, що постійне безпідставне продовження дії договору між АТ “ОПЗ” та підконтрольним ТОВ може викликати запитання з боку правоохоронців. 5 березня 2020 відбувається відбір на постачальника давальницької сировини. Участь брали 6 учасників. За результатами відбору, найбільш вигідною була – пропозиція від ПрАТ “ВК Укрнафтобуріння”. Пропозиція ТОВ “Агро газ Трейдінг” була другою, що не влаштовувало фігурантів та вони розробили план скасування конкурсу та домовилися про це з переможцем конкурсу. Результати скасували і підписали договір з наперед визначеним ТОВ, яке погодилося працювати із заводом на старих умовах, не збільшуючи, а згодом навіть зменшуючи суму компенсації заводу за переробку сировини. Як наслідок, АТ “ОПЗ” понесло непередбачені договором витрати на суму понад 80 млн грн.

Ще у листуванні з 6 грудня 2019, яку наводить НАБУ, Сенниченко пише: “Контракт на давальця (контракт між АТ “ОПЗ” та ТОВ “Агро Газ Трейдінг. – Ред.) на 6 місяців продовжити не вдається. Сьогодні видавав ****. Ледве відбилися. Поки 4 місяці і готуємо конкурс на січень”.

Співрозмовник відповідає Сенниченку: “Які були нюанси/аргументи від Б.”

Пізніше фігуранти у листуванні згадують “дедушку” (ймовірно йдеться про олігарха Ігоря Коломойського, який за даними НАБУ є бенефеціарним власником ПрАТ “ВК “Укрнафтобуріння”. – Ред.). Один із них каже, що той “виконав умови” (щодо допомоги у скасуванні результатів конкурсу на нового постачальника. – Ред.).

Також 4 липня 2020 у листуванні обговорюють 200 тис. доларів США хабаря для Сенниченка. 21 липня 2020 один із фігурантів повідомив, що Д (так називають Сенниченка у листуванні. – Ред.) отримав 200 тис. доларів. За даними НАБУ, Сенниченко отримав від злочинної діяльності за листопад 2019 – липень 2020 близько 1,3 млн доларів США, які учасники між собою називали “фікси”, тобто фіксовані суми.

У липні-серпні 2020 між учасниками схеми виникли непорозуміння щодо порядку розподілу коштів. Або фіксовані суми, або відсоток від хабаря, яку отримувало ТОВ, це понад 80 млн доларів США.

“Там виведено майже 80 чи 90 млн доларів”, – каже на оприлюднених записах один із учасників схеми.

“200 тис. доларів платили Дімі (Сенниченку. -Ред.) і тобі 20 щомісяця”, – каже керівник схеми.

“По “ОПЗ” виведено начисто… На кінець травня ця цифра мільярд шістсот”, – заявив учасник схеми.

Керівник відповів йому: “Це не по “ОПЗ”. Це по “АГТ” (Агро Газ Трейдінг. – ред.) ти кажеш”.

Також вони обговорюють зміну директора “ОПЗ”.

“Вже рубікон було пройдено після Синиця (колишній в.о. директора “ОПЗ”), вже почали виводити по 4-5 млн доларів на місяць. Кому?”, – каже учасник схеми.

Також учасник схеми у розмові згадує, що за призначення в.о. директора “ОПЗ” передавалися 100 тисяч доларів.

Сообщение Злочинне угруповання та розкрадання мільйонів: НАБУ повідомило про підозру ексголові Фонду держмайна (+аудіо) появились сначала на Український репортер.

За даними слідства,поширював ідею зміни територіальної цілісності України та сприяв окупантам у проведенні агресивної війни.

З 24 лютого по 16 березня 2022 року цей громадянин на території Києва у месенджерах долучився до антиукраїнських чатів і передавав представникам Росії та представникам ДНР/ЛНР дані щодо місць розташування особового складу та військової техніки Збройних Сил України. Маючи військову освіту, він усвідомлював, що ці дані будуть використані ворогом для подальших бомбардувань мирних міст.

Підозрюваного затримано у порядку ст. 615 КК України. Під час обшуку у нього виявлено та вилучено пістолети, набої, гранати і мобільний телефон. Вирішується питання щодо обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

Досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється Головним управлінням СБУ у м. Києві та Київській області за оперативного супроводу оперативних підрозділів СБУ.

Інформація Офісу Генпрокурора

Сообщение Ексзаступник голови Фонду держмайна України виявився зрадником. Його затримано появились сначала на Український репортер.

Ухвалення 18 січня Верховною Радою Закону № 7066, який, за твердженням чиновників, вводить новий спрощений порядок продажу держпідприємств і покликаний забезпечити прозорість процесів приватизації, без перебільшення можна назвати торжеством олігархічного режиму правління в Україні, яскравим підтвердженням його клептократичної природи.

Причому, як це вже стало традицією в останні роки, представники влади, коментуючи основні положення нового документа, брехливо і лицемірно називають чорне – «білим», а біле – «чорним».

Як приймали «потрібний» закон

Перш за все наголосимо: закон прийнято з грубим порушенням законодавства. Справа в тому, що, відповідно до Закону “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”, регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений органом виконавчої влади чи його посадовою особою за наявності рішення уповноваженого органу (Державної регуляторної служби України) про відмову в погодженні проекту регуляторного акта.

Рішення про відмову в погодженні ДРСУ законопроекту № 7066 було ухвалено 5 травня 2017 року за № 184. Воно було прописано в усіх пояснювальних записках та експертизах, які йшли додатками до даного документа.

Також ДРСУ направила листа до Кабінету Міністрів від 20.07.2017 року № 5953, в якому просила не допустити схвалення законопроекту. Незважаючи на це, уряд його затвердив і рекомендував для прийняття Верховною Радою.

Байдуже ставлення до приватизаційного законодавства нинішній уряд виявляв і раніше. Це виразилося в незаконному призначенні Кабміном 6 вересня 2017 року в. о. голови ФДМУ керівника апарату відомства Трубарова (розпорядження № 612-р).

15 вересня минулого року громадський активіст Дмитро Качур звернувся до суду з позовом про скасування даного рішення уряду у зв’язку з невідповідністю його чинному законодавству. Незаконність розпорядження КМУ №612-р полягала в тому, що виконання обов’язків покладено було на заступника, а не на керівника апарату фонду, при тому, що Конституцією України та законодавством визначено інший порядок покладання виконання обов’язків голови ФДМУ. Адміністративний суд з порушенням встановлених термінів розгляду розпочав слухання цієї справи фактично лише 20 грудня 2017 року.

Але в цей же день Кабінет Міністрів видав чотири нових розпорядження з цього питання. Відповідно до одного з них (№ 944-р) Розпорядження КМУ від 06.09.2017 р № 612-р стало нечинним. Іншим своїм Розпорядженням від 20.12.2017 р. за № 943-р уряд додатково призначив посаду ще одного, п’ятого за рахунком, заступника голови ФДМУ.

Відповідно, Розпорядженням № 945-р КМУ призначив заступником голови фонду Віталія Трубарова, а Розпорядженням № 946-р поклав на нього обов’язки в. о. голови ФДМУ.

Але в першій частині статті 8 Закону України “Про Фонд держмайна” говориться, що голова ФДМУ має першого заступника та заступників, які виконують певні обов’язки (в частині, що не суперечать Конституції України). Тому закономірно виникає питання про правомочність КМУ взагалі додатково призначати ще трьох заступників у приватизаційне відомство.

Свої люди у Фонді держмайна

На мою думку, всі ці кадрові хитрощі потрібні керівнику уряду, щоб на період запланованого дерибану держмайна мати на чолі Фонду держмайна свою людину. Жоден з решти заступників голови ФДМУ – ні Дмитро Парфененко, ні Юрій Нікітін, ні Володимир Державін, ні Євген Асташев – не могли стати такими.

У перших двох – корупційний шлейф попередньої роботи у фонді, інші двоє є ставлениками Порошенка-Кононенка. Віталій Трубаров – ідеальна кандидатура для прем’єр-міністра. З одного боку, він, безумовно, професіонал в приватизації з 7-річним досвідом роботи. А з другого, як вважаю, – залежний особисто від Гройсмана, бо є вихідцем з Донецька і в минулому був ставлеником Партії регіонів.

Щоб зберегти на посаді очільника приватизаційного відомства свою людину, Гройсман проігнорував заяву генерального прокурора Луценка про те, що ГПУ розслідує справу про незаконну приватизацію в січні 2013 року частини будівлі МінАПК, яку було здійснено в період керівництва регіональним відділенням ФДМУ в Києві Трубаровим.

Заплющив очі голова уряду і на інформацію, що стала надбанням громадськості на початку грудня 2017 року, про інші сумнівні «героїчні заслуги» Віталія Михайловича на посаді начальника столичного регіонального відділення фонду. Більше того, як ми вже писали, Кабмін перепризначив Трубарова в. о. голови фонду через місяць після посту Юрія Луценка з цього приводу в Фейсбуку.

Не посоромилася влада і порушити існуючі правові норми при затвердженні Закону № 7066 Верховною Радою. Численні порушення регламенту, внесення поправок під час проходження документа в комітетах парламенту, ігнорування спікером порядку постановки їх на голосування, кнопкодавство депутатів у сесійній залі – все це стало підставою для внесення «свободівцями» Ю. Левченком, А. Іллєнком, М. Головком та О. Осуховським 19 січня проекту Постанови про скасування рішення Верховної Ради від 18.01.2018 про прийняття в цілому, як закон, законопроекту «Про приватизацію державного майна».

Щоб дезавуювати цей документ, бо він забороняв спікеру парламенту підписувати Закон № 7066, Парубій 7 лютого вдався до хитрого прийому. Він поставив проект «свободівців» на голосування, коли зала фактично була порожньою. І після цього достроково закрив засідання Верховної Ради у зв’язку з відсутністю кворуму народних обранців.

Хоча, навіть якщо абстрагуватися від «поодинокого» порушення Кабміном українського законодавства, що можна взяти з прем’єра і його команди, яких було призначено у квітні 2016 року за формальної відсутності необхідної для цього, згідно з Конституцією України, коаліції в парламенті.

Навіщо «цирк»?

Виникає логічне запитання: навіщо уряду так безпардонно і по-шахрайському порушувати законодавство і псувати собі імідж «білого і пухнастого»? Адже подібні «огріхи» ще більше дискредитують і делегітимізують і без того скандальну приватизацію в Україні.

Тим більше, що старий порядок приватизації різних груп об’єктів (А, В, Г, Д і Е) держвласності без особливих проблем дозволяв реалізовувати плани влади в цьому напрямку.

Останні свідчення тому – придбання ДТЕК Ріната Ахметова в серпні 2017 року міноритарних пакетів акцій «Київенерго», «ДТЕК Західенерго», «ДТЕК Дніпрообленерго», «ДТЕК Дніпроенерго» і «ДТЕК Донецькобленерго». Та й співробітники органів приватизації за 25 років дії «старих законів» відпрацювали механізми продажу за їхніми «лекалами».

Під приводом «спрощення» процедур і прозорості приватизації держпідприємств влада розв’язувала такі основні задачі. По-перше, допуску до придбання українського держмайна компаній і фізичних осіб – громадян Росії.

Справа в тому, що 16 лютого 2016 року Верховна Рада прийняла Закон № 2319а-д, яким до чинного на той час Закону «Про приватизацію державного майна» було внесено норму, згідно з якою заборонялася участь у купівлі вітчизняних держпідприємств юридичних осіб або пов’язаних з ними фізичних осіб, зареєстрованих у державах, визнаних Верховною Радою країнами-агресорами.

Також не допускалася участь у приватизації представників країн, щодо яких застосовані санкції. Це обмеження поширювалося і на фізичних осіб, які мають громадянство країни, визнаної країною-агресором.

Щоб скасувати цю норму, влада влаштувала справжній «цирк». Хоча Міністерство економічного розвитку і торгівлі, як головний розробник проекту Закону № 7066 (ФДМУ лише доопрацьовував його), спочатку запропонувало дозволити брати участь у приватизаційних трансакціях компаній, в яких держава-агресор або його громадяни володіють до 10% статутного капіталу, представники парламентської коаліції під час обговорення законопроекту в комітетах і на пленарних засіданнях вдавали, що це вноситься як їхня патріотична поправка до документа.

Особливо лицемірно виглядає поведінка голови Комітету з питань економічної політики ВР Андрія Іванчука.

Бабаков, Григоришин, Фукс…

Так, перед голосуванням у другому читанні законопроекту № 7066 від 18 січня він, як доповідач, зачитав поправку до ст. 8, згідно з якою не можуть бути покупцями об’єктів приватизації “юридичні особи, бенефіціари-власники 10% і більше акцій підприємств, які є резидентами держави, визнаної Кабінетом Міністрів і ВР державою-агресором».

Але як автор закону № 2319а-д він, думаю, прекрасно знав, що вищеназвана норма Закону № 7066 не забороняє, а, навпаки, знімає заборону для юридичних осіб та бенефіціарів-власників акцій компаній Росії брати участь у купівлі українських держактивів.

Це було зроблено перш за все в інтересах російських власників українських обленерго Бабакова і Григоришина, а також скупника нафтогазових активів Олександра Януковича – Павла Фукса.

Як відомо, в серпні 2017 року компанії перших двох із них через заборону брати участь у купівлі не змогли придбати міноритарні пакети акцій ПАТ «Одесаобленерго», «Сумиобленерго» і «Донбасенерго».

Але ж на 2018 рік заплановано приватизацію контрольних пакетів акцій «Центренерго», «Хмельницькобленерго», «Миколаївобленерго», «Харківобленерго», «Запоріжжяобленерго», «Тернопільобленерго», 46-відсотковий пакет акцій «Черкасиобленерго».

Григоришин і група Бабакова зацікавлені у придбанні практично всіх перерахованих енергоактивів. У цьому випадку їхня частка як власників українських розподільних обленерго збільшиться до 60–65%, що, звичайно ж, має реальну загрозу національній безпеці країни. Певно, дуже бажає Григоришин взяти участь у приватизації 70% пакета акцій ще одного стратегічного активу України – «Турбоатома».

Якщо врахувати, що в даний час близько 40% активів розподільчих обленерго належать російським бізнесменам, то законодавчий дозвіл збільшити їхню частку шляхом докупляння пакетів акцій в умовах триваючої агресії РФ в Донецькій і Луганській областях можна розглядати як відверту зраду національних інтересів України.

Другою причиною, чому влада намагалася за всяку ціну прийняти «новий» закон про приватизацію, є прагнення легалізувати використання кримінальних капіталів, «зароблених» високопосадовими чиновниками й олігархами корупційним шляхом в Україні та захованих в офшорах.

Убезпечити капітали

У тій же статті 8 прийнятого парламентом 18 січня Закону № 7066 говориться:

«Не можуть бути покупцями: …особи, зареєстровані в офшорній зоні, або особи, акції (частки) яких в сукупності більш ніж на 50 відсотків статутного капіталу належать прямо або опосередковано таким особам (перелік таких зон визначає Кабінет Міністрів України), або в країнах, включених FAТF до списку держав, які не співпрацюють у сфері протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом”.

Простіше кажучи, прийнятий замість старого Закону “Про приватизацію державного майна”, яким це було заборонено, новий Закон № 7066 дозволяє бути покупцями державного майна компаніям, у яких 50% статутного капіталу становлять гроші, отримані злочинним шляхом.

Причому формулювання дозволу прописано в даному документі так само хитро і лицемірно, як і стосовно благословення на придбання українських держактивів юридичними і фізичними особами-резидентами країни-агресора. Тобто «чорне» названо «білим».

Тепер стає зрозумілим, чому влада всіляко блокує розслідування офшорних махінацій високих державних чиновників й українських олігархів. Після «Панамагейта» уряди західних країн активно почали розслідувати і притискати за ухилення від податків не лише вітчизняних бізнесменів і політиків, а й можновладців з тих країн, яким вони безпосередньо або через міжнародні фінансові інституції надають економічну допомогу.

Тому наші бонзи вирішили убезпечити свої капітали, вклавши їх значну частину в придбання українських держактивів.

Оскільки останні знецінені анексією Росією Криму, війною у східних областях і затяжною економічною кризою, наші можновладці мають намір придбати їх за викидними цінами.

Але щоб все це виглядало пристойно й не викликало надмірного роздратування і протесту з боку пересічних громадян, вони придумали нову схему приватизації, яка дозволяє їм привласнювати народне майно без контролю з боку суспільства. І це стало третьою причиною, чому влада протягла Закон № 7066.

Згідно з ним усі держоб’єкти з балансовою вартістю до 250 млн гривень повинні продаватися на аукціонах через електронний майданчик ProZorro, а понад 250 млн гривень – за допомогою іноземних компаній-радників.

Що це означає на практиці?

Перш за все Закон № 7066 фактично скасовує офіційну «незалежну оцінку» об’єктів приватизації. Стартова ціна об’єкта малої приватизації буде визначатися за наявної фінансової звітності на рівні балансової вартості з вирахуванням заборгованості за зобов’язаннями.

Але, як відомо, державні підприємства все частіше декларують рекордні збитки і добре навчилися ховати прибутки. Тому балансова вартість може бути штучно заниженою за рахунок боргів, що дасть змогу розпродавати-скуповувати держмайно за копійки.

“Відразу ж напрошується аналогія з продажем активів проблемних банків через електронний майданчик СЕТАМ Мінфіну, – зазначає економічний експерт Олексій Кущ. – Очікувалося, що держава отримає від реалізації такого майна мільярди, насправді прибуток мізерний, адже, як показує практика, багато заставних об’єктів ідуть за копійки, наприклад, Рокитнянський цукровий завод свого часу продали за 10 млн гривень, тобто за ціною квартири в центрі Києва.

Так буде і з об’єктами малої приватизації: їх скуплять за копійки заради землі або нерухомості, і вони, по суті, будуть втрачені для вітчизняної економіки”.

Щодо об’єктів великої приватизації (балансовою вартістю понад 250 млн гривень), які відповідно до закону № 7066 повинні продаватися за допомогою іноземних «радників», ситуація ще сумніша.

З одного боку, історія приватизації в Україні показала, що залучення західних банків і компаній (як, втім, і українських) в якості радників – абсолютно даремний захід. Найпоказовіший приклад тому – повторна приватизація «Криворіжсталі» у 2005 році. Вона проводилася без залучення радників. Причому всього за півроку, з червня по жовтень місяць 2005 року.

Тоді, згідно із затвердженими урядом умовами, початкова ціна продажу «Криворіжсталі» склала трохи менше $ 2 млрд доларів. MittalSteelGermanyGmbH заплатила $ 4,8 млрд, що в 2,4 раза перевищило стартову ціну.

Ще одним показовим прикладом (якщо виходити з державних інтересів) приватизації великих держоб’єктів за допомогою іноземних радників є Одеський припортовий завод.

У жовтні 2015 року спільна комісія представників ОПЗ і Фонду держмайна відібрала на конкурсі фінансовим радником для приватизації підприємства швейцарський банк UBS. Ціна послуг останнього склала близько $ 1 млн, і оплатив їх, незважаючи на скрутне економічне становище, сам Одеський припортовий завод. Як відомо, всі три спроби продати 99-відсотковий пакет акцій в 2016 році виявилися безуспішними.

З іншого боку, Закон № 7066 передбачає, що саме фахівці з відібраних «радників» повинні визначати стартову ціну об’єктів великої приватизації. Причому, якщо згідно зі «старим» законом вартість держактивів «незалежні оцінювачі» вираховували за утвердженими Кабінетом Міністрів методиками і Національним стандартом оцінки, то тепер це будуть робити довільно, на розсуд іноземних консультантів (п.1,2 статті 22).

Відповідно, наші правоохоронні органи не зможуть не тільки проконтролювати правильність визначення стартової ціни держоб’єктів й отримати доступ до оцінки, а й притягти до відповідальності винних осіб.

Адже стверджувати акт оцінки буде аукціонна комісія з приватизації конкретного держоб’єкта, що складається з представників від іноземного «радника», Кабміну, Фонду держмайна, профільного Міністерства та підприємства. Причому перші з них будуть грати головну роль в ухваленні колективного рішення.

А оскільки в умовах війни, затяжної економічної кризи, розгулу корупції в країні реальними покупцями ліквідних держактивів можуть бути лише наші високопоставлені чиновники, політичні бонзи й олігархи, то і в Законі № 7066 можновладці заклали підстраховочно-гарантійний бонус від можливих у майбутньому посягань на заплановані ними придбання.

Для цього вони записали туди норму,відповідно до якої суперечки між продавцем і покупцем дозволено вирішувати в міжнародному арбітражі, причому якщо не зазначено, в якому саме, то за умовчанням ним стане Арбітражний інститут Торгової палати Стокгольма. Хоча зацікавленою стороною в даному нововведенні чиновники і провладні експерти відразу назвали іноземних інвесторів, але, як то кажуть, на злодієві і шапка горить.

Бонуси для олігархів

Щоб остаточно убезпечити себе в майбутній приватизації, українські бонзи включили в Закон № 7066 статтю, яка вводить 3-річний термін позовної давності на судове оскарження результатів або договорів купівлі-продажу об’єктів великої приватизації (п. 2 статті 30).

Ця норма не тільки захищає потенційні нові придбання вітчизняних нуворишів, а й фактично амністує всі попередні приватизаційні покупки, здійснені корупційним шляхом починаючи з 1992 року.

Але найяскравішим свідченням клептократичного й антинародного характеру Закону № 7066 є позбавлення ним пріоритетного права і пільг у придбанні членами трудових колективів державного майна підприємств, що приватизуються. Вони надавалися українським громадянам відповідно до скасованих старих законів.

Це тим більше дивно, що Закон № 7066 розроблявся за активної участі таких іноземних консультантів, як Л. Бальцерович, І. Міклош, В. Балчун, позиція яких з даного питання суперечить ходу приватизації в їхніх власних країнах.

Так, у Польщі, де нею керував Бальцерович, 15% акцій підприємства безоплатно передавалися трудовому колективу, а в малу приватизацію результати були такі, що 3% майна було продано, по 5% майна було продано право на оренду, а 92% майна було передано місцевим адміністраціям, які в свою чергу через довгострокову оренду з викупом забезпечили приватизацію.

Головними аргументами влади для продовження та розширення приватизації державного та комунального майна у сьогоднішніх умовах, як і 20 років тому, є пошук ефективного власника, залучення інвестицій з метою модернізаціі основних засобів.

Інформаційний посил про те, що держава є неефективним власником, інтенсивно вбивається у свідомість простих громадян через ЗМІ вже понад два десятиліття. Однак за останні 2 роки високопоставлені чиновники і провладні експерти, щоб проштовхнути новий приватизаційний закон, просто «продзижчали вуха» населенню з цього приводу.

Статистичні дані про збитковість великих державних підприємств мало не щотижня з’являються в статтях того чи іншого друкованого або електронного видання, коментарях журналістів на тому чи іншому олігархічному телеканалі, у виступах того чи іншого держслужбовця.

Можна сперечатися з цими твердженнями, наводити порівняльні фінансово-економічні показники українських та іноземних підприємств, різних країн з більшою чи меншою часткою держвласності, але як контраргумент наведемо лише один останній факт.

У вересні-жовтні 2017 року Рахункова палата України провела перевірку повноти виконання Фондом державного майна покладених на нього завдань і функцій у сфері управління об’єктами державної власності та оренди державного майна, а також використання коштів державного бюджету, які виділяються на зазначені цілі.

Як випливає з акта, представники Рахункової палати не лише не знайшли порушень, але й позитивно оцінили роботу блоку корпоративного управління фонду.

Останньому, як стверджується в документі контрольного органу Верховної Ради, за досить короткий термін вдалося впоратися з нелегким завданням – навести лад у заплутаному господарстві корпоративного управління, створити прозорі правила, налагодити співпрацю з іншими співвласниками. Це розбиває всі доводи влади про збитковість збереження в Україні держсектора в розмірі сьогоднішніх 15–20%.

Як, втім, і стала недавно надбанням громадськості статистика, що в нашій країні, навіть з поточним неефективним державним менеджментом, у першому півріччі 2017 року внесок держкомпаній (36 млрд гривень чистого прибутку) в загальний позитивний фінансовий результат всієї економіки (19%) все одно був більшим, ніж вага держсектора у вітчизняній економіці (15,8%).

За кулісами приватизації

Якщо ж проаналізувати дві інші, декларовані владою, мети приватизації, то їхня історія свідчить, що після продажу великих держпідприємств ФДМУ внесення в них інвестицій і модернізація основних засобів були не правилом, а винятком з правил.

Навпаки, покупці стратегічних і монопольних активів, навіть за наявності відповідних зобов’язань у договорах купівлі-продажу, примудрялися вибивати податкові пільги і навіть фінансові преференції з держбюджету для своїх підприємств.

Наприклад, Таріел Васадзе придбав у 2001 році завод «АвтоЗАЗ Деу» (до речі, за операцію оплатив кредитними грошима «Укрексімбанку») і після цього двічі пролобіював прогресивне оподаткування для імпортних автомобілів, тобто пільги для вітчизняних виробників.

Коли до 2004 року були приватизовані всі українські металургійні заводи і гірничо-збагачувальні комбінати, Ахметов, Новинський, Коломойський, Пінчук і Жеваго добилися прийняття Кабінетом Міністрів рішення про проведення експерименту в гірничо-металургійному комплексі, суттю якого були серйозні податкові пільги всім підприємствам цієї галузі.

Можна згадати ще податкові пільги для приватизованих суднобудівних і судноремонтних заводів Новинського і Порошенка, зниження рентних платежів для газо- і нафтовидобувних компаній відомих усім українських олігархів, небажання австрійської компанії ЕСУ Ахметова виконувати інвестзобов’язання по «Укртелекому» (купленому за кредити-облігації, не повернуті до цих пір «Укрексімбанку» й «Ощадбанку») зі створення та передачі державі телекомунікаційної мережі спеціального зв’язку. І ще низка прикладів.

Засіб для видоювання грошей

Але найпоказовішою в питанні вибивання преференцій для отримання надприбутків є електроенергетика. Проведена задешево приватизація обленерго дала в руки Ахметова, Коломойського, Бабакова, Григоришина, Суркіса, Бойка засіб для видоювання грошей не тільки з держбюджету, а й із кишень усіх громадян.

Одержання пільгових кредитів від держбанків і ДП «Енергоринок», багаторазове підвищення тарифів для населення і промислових споживачів за останні 3 роки, введення НКРЕКП формули «Роттердам +» і RAB-тарифів свідчать, що українські та наближені до нашої влади російські олігархи до досконалості довели корупційні механізми використання ренти, одержуваної ними при приватизації великих держактивів, для отримання надприбутків.

Тому будь-яка подальша приватизація стратегічних і монопольних підприємств збільшить вагу олігархату в вітчизняній економіці і політиці, призведе до ще більшого закабалення ним наших громадян, консервації клептократичного режиму і посилення залежності України від Росії.

Володимир ЛАРЦЕВ, екс-радник голови Фонду держмайна України

Фото “Українського репортера”

На цю тему читайте тут:

• Одеський припортовий: провал конкурсу був неминучим
• Приватизацію енергоактивів доручено кадрам часів Кучми – Януковича

Сообщение Влада узаконила корупцію і держзраду в приватизації. Журналістське розслідування появились сначала на Український репортер.

У лютому виставлять на конкурс:

• ПАТ “ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД” (99,567%) – відкрите пропонування ціни за принципом аукціону;
• ПАТ “ЗАПОРІЗЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ АЛЮМІНІЄВИЙ КОМБІНАТ” (68,009%).

Березень:

• ПАТ “ЛЬВІВСЬКИЙ ЗАВОД “АВТОНАВАНТАЖУВАЧ” (57,389%);
• ПрАТ “МИКОЛАЇВСЬКА ТЕЦ” (99,912%);
• ПАТ “СУМИХІМПРОМ” (99,995%).

Червень:

• ПАТ “ЦЕНТРЕНЕРГО” (78,29%).

Вересень:

• ПАТ “МИКОЛАЇВОБЛЕНЕРГО” (70%);
• ПАТ “ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО” (60,248%);
• АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ “ХАРКІВОБЛЕНЕРГО” (65,001%);

Жовтень:

• ПАТ “ХМЕЛЬНИЦЬКОБЛЕНЕРГО” (70,009%);
• ВАТ “ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО” (50,999%);
• ПАТ “ЧЕРКАСИОБЛЕНЕРГО” (46%);

Сообщение Приватизація-2018. Як і коли продаватимуть українські держпідприємства появились сначала на Український репортер.

Фонд державного майна планує виконати план надходження від приватизації у розмірі 22,5 млрд грн. Тобто за 92 державні підприємця держава планує виручити приблизно $830 млн.

“Це реальна сума, яку Фонд виконає. Найближчим часом Верховна Рада прийме новий закон про приватизацію, який не лише спростить процес приватизації і скоротить терміни підготовки, а й стане зрозумілим інвесторам. Тому наступний рік має стати роком великої приватизації”,– повідомив керівник Фонду державного майна Віталій Трубаров.

Чиновник зазначив, що по низці підприємств ведеться приватизаційна підготовка, аби на весну 2018 року вийти на безпосередній продаж. Нагадаємо, Україна підтвердила свої зобов’язання щодо приватизації у Меморандумі з МВФ про економічну та фінансову політику України в рамках третього перегляду програми розширеного фінансування EFF.

Нижче наведений повний список підприємств на приватизацію з зазначенням державної частки.

1. ПАТ “ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД” – 99,567%;
2. ПАТ “СУМИХІМПРОМ” – 99,995%;
3. ПАТ “ЦЕНТРЕНЕРГО” – 78,29%;
4. ПАТ “ХМЕЛЬНИЦЬКОБЛЕНЕРГО” – 70,009%;
5. ПАТ “МИКОЛАЇВОБЛЕНЕРГО” – 70%;
6. АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ “ХАРКІВОБЛЕНЕРГО” – 65,001%;
7. ПАТ “ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО” – 60,248%;
8. ВАТ “ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО”  – 50,999%;
9. ВАТ “ОРІАНА”  – 99,999%;
10. ВАТ “ЖИТОМИРСЬКИЙ ЗАВОД ХІМІЧНОГО ВОЛОКНА” –  98,285%;
11. ПАТ “ТУРБОАТОМ” – 75,22%;
12. ПАТ “ЗАПОРІЗЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ АЛЮМІНІЄВИЙ КОМБІНАТ” – 68,009%;
13. ПАТ “ЛЬВІВСЬКИЙ ЗАВОД “АВТОНАВАНТАЖУВАЧ” – 57,389%;
14. ВАТ “ОСНАСТКА” –  50,005%;
15. ПАТ “НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ І ПРОЕКТНО-КОНСТРУКТОРСЬКИЙ ІНСТИТУТ АТОМНОГО ТА ЕНЕРГЕТИЧНОГО НАСОСОБУДУВАННЯ”  – 50%;
16. ВАТ “АВТОЛИВМАШ” –  25,998%;
17. ПАТ “КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ” – 99,986%;
18. ПрАТ “МИКОЛАЇВСЬКА ТЕЦ” – 99,912%;
19. ПрАТ “ДНІПРОВСЬКА ТЕЦ” – 99,928%;
20. ПрАТ “ХЕРСОНСЬКА ТЕЦ” – 99,833%;
21. ПАТ “ЧЕРКАСИОБЛЕНЕРГО” – 46%;
22. ПАТ “СУМИОБЛЕНЕРГО” – 25%;
23. ПАТ “ОДЕСАОБЛЕНЕРГО” – 25%;
24. ПАТ “ДОНБАСЕНЕРГО” – 25%;
25. ПрАТ “ПОЛТАВАСАДВИНМАРКЕТ” – 100%;
26. ПрАТ “НОВОРОЗДІЛЬСЬКЕ ГІРНИЧО-ХІМІЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО “СІРКА” – 100%;
27. ПАТ “ПАВЛОГРАДСЬКЕ НАЛАГОДЖУВАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ” – 100%;
28. ПАТ “КИЇВПАССЕРВІС” – 99,991%;
29. ПАТ “СПЕКТР-СМІЛА” – 99,998%;
30. ПрАТ “НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО “СИСТЕМА” – 99,99%;
31. ПрАТ “УКРЗАХІДВУГЛЕБУД” – 99,667%;
32. ПрАТ “УКРПАПІРПРОМ” – 99,95%;
33. ПАТ “ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ РАДІОЗАВОД “ОРІОН” – 96,129%;
34. ПрАТ “ЗАКАРПАТСЬКИЙ ЗАВОД “ЕЛЕКТРОАВТОМАТИКА” – 94,534%;
35. ПАТ “БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ЗАВОД ГУМОВИХ ТЕХНІЧНИХ ВИРОБІВ” – 89,507%;
36. ПрАТ “РІТМ” – 51,199%;
37. ПАТ “МАШИНОБУДІВНЕ ВИРОБНИЧЕ ОБ’ЄДНАННЯ “ОРІОН” – 50%;
38. ПрАТ “УКРНАФТОПРОДУКТ” – 50%;
39. ПАТ ” МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД “АМЕТИСТ” – 49,569%;
40. ПАТ “ХЕРСОНВОДБУД” – 49,549%;
41. ПрАТ “БРАЇЛІВСЬКА БАЗА ЗБЕРІГАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ЗАСОБІВ ЗАХИСТУ РОСЛИН” – 48,994%;
42. ПрАТ “ХЛІБОЗАВОД “ЗАЛІЗНИЧНИК” – 48,021%;
43. ПрАТ “УКРХУДОЖПРОМ” – 45,83%;
44. ПАТ “ЛЬВІВСЬКА ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ” – 37,578%;
45. ПАТ “ВИРОБНИЦТВО “ТЕХНІК” – 28,026%;
46. ПрАТ “СТРАХОВА КОМПАНІЯ “АСТАРТА” – 26,31%;
47. ПАТ “ПЛЕМЗАВОД “КОЛОС” – 25%;
48. ПАТ “ДНІПРОВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД” – 25%;
49. ВАТ “ТЕРНОПІЛЬСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ “ТЕКСТЕРНО” –  25%;
50. ПрАТ “БОРИСПІЛЬСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО “СОРТНАСІННЄОВОЧ” – 25%;
51. ПАТ “ЛУЦЕНКО” – 24,999%;
52. ПрАТ “ПЕРЕМИШЛЯНСЬКИЙ ПРИЛАДОБУДІВНИЙ ЗАВОД “МОДУЛЬ” – 24,72%;
53. ПАТ “ІНДУСТРІАЛЬНА СКЛЯНА КОМПАНІЯ” – 23%;
54. ПАТ “ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ РАДІОТЕХНІЧНИЙ ЗАВОД” – 21,524%;
55. ПАТ “СТРУМОК” – 19,82%;
56. ПрАТ “ХЕРСОН-ДІПРОМІСТО” – 17,997%;
57. ПрАТ “НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ВИПРОБУВАЛЬНИЙ ЦЕНТР “СПЕКТР-Т” – 12,648%;
58. ПрАТ “ТУРИСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС “ЧЕРЕМОШ” – 9,677%;
59. ПАТ “БРАЇЛІВСЬКЕ” – 6,464%;
60. ПАТ “СТЕБНИЦЬКЕ ГІРНИЧО-ХІМІЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО “ПОЛІМІНЕРАЛ” – 6,367%;
61. ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ “НАЦІОНАЛЬНА МЕРЕЖА АУКЦІОННИХ ЦЕНТРІВ” – 100%;
62. ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО “УКРАЇНСЬКА ЕНЕРГОЗБЕРІГАЮЧА СЕРВІСНА КОМПАНІЯ” – 99,659%;
63. ТОВ “ЗАПОРІЗЬКИЙ ТИТАНО-МАГНІЄВИЙ КОМБІНАТ” – 51%;
64. ЗАКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СПЕЦІАЛІЗОВАНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «СПЕЦЕКСІМСТРАХ» – 51%;
65. ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО “ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС ЗАГОТІВЛІ І ЗБЕРЕЖЕННЯ АУТОЛОГІЧНОЇ КРОВІ ТА ЇЇ КОМПОНЕНТІВ” – 50,998%;
66. СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО “КЕРАМНАДРА” У ФОРМІ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ – 51%;
67. УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКЕ СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО “ОДЕСМАЗСЕРВІС” У ФОРМІ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ – 51%;
68. ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО “АЗОВМАШ” – 50%;
69. ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “МІСТЕЧКО ІНВАЛІДІВ” – 50%;
70. УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКЕ ЗАТ “ФАЗОТРОН-УКРАЇНА” – 48,971%;
71. ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО “НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ КОНЦЕРН “НАУКА”  – 46,449%;
72. СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-ШВЕЙЦАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО У ФОРМІ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “ТЕМА” – 40%;
73. ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “СВІТ ЛАСОЩІВ” – 40%;
74. ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО “ТЮМЕНЬ-МЕДИКО-СМІЛА” – 38,022%;
75. СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-КАЗАХСТАНСЬКО-РОСІЙСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО З ВИРОБНИЦТВА ЯДЕРНОГО ПАЛИВА ПрАТ “СП УКРТВЗ” – 33,333%;
76. ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО “НВАП “НОВОГАЛЕЩИНСЬКА БІОФАБРИКА” – 33,33%;
77. ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “ОЗДОРОВЧИЙ КОМПЛЕКС “ПРОЛІСОК” – 31,07%;
78. ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО “ЮЕНПІКОМ” – 30%;
79. ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО “АТОМПРОФОЗДОРОВНИЦЯ” – 30%;
80. ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “ТОРГОВИЙ ФЛОТ ДОНБАСУ” – 25,1%;
81. ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО “М’ЯСО-МОЛОЧНИЙ КОМПЛЕКС “СІВЕРСЬКИЙ” – 25%;
82. ТОВ “НАУКОВО-ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ МАЛЕ ПІДПРИЄМСТВО “БОРРІКС” – 24,052
83. ТзОВ “ЛИПЧАНБЛОК” – 22,5%;
84. ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО “ІСТА-ЦЕНТР” – 21,552%;
85. ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО “М-СЕРВІС” – 20,391%;
86. СТОВ “КАНІВСЬКИЙ ІНКУБАТОР” – 15,03%;
87. ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “ПРОЕКТНО-ВИШУКУВАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ “ОДЕСАГРОПРОЕКТ” – 13,64%;
88. ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО “ОБ’ЄДНАНА ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ” – 0,99%;
89. ПАТ “ПРОМІНВЕСТБАНК” – 0,0001%;
90. ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО “УКРСОЦБАНК” – 0,00000004%;
91. “ИНТЕРПРИБОРСЕРВІС” ТОВ – 18,4%;
92. ЗАТ “МКК “КОСМОТРАС” – 0,234%.

Сообщение Що продаватимуть в 2018 році. Фонд держмайна опублікував список на приватизацію появились сначала на Український репортер.

Влада, схоже, навмисне вибрала 15–18 серпня для продажу міноритарних пакетів акцій 7 обленерго, щоб уникнути неминучого суспільного резонансу.

З одного боку, це піковий час літніх відпусток, з другого – переддень проведення урочистих заходів до Дня Незалежності. А потім подальший плавний перехід до осіннього політичного сезону.

Інформаційним «прикриттям» оголошення Фондом держмайна в кінці липня дати аукціонів із приватизації енергоактивів стало і повідомлення про позбавлення президентським указом Михайла Саакашвілі українського громадянства, яке фактично протягом тиждня стало головною темою, яка обговорювалася у ЗМІ.

В унісон з цими подіями пролунав і коментар прем’єра Гройсмана, що відсутність легітимного голови Фонду держмайна не є перешкодою для початку широкомасштабного процесу приватизації держвласності, адже перший заступник теж спроможний упоратися з цим завданням.

Таке висловлювання голови українського уряду можна було б вважати робочим, що не заслуговує особливої уваги, якби в кінці 2016 року Гройсман двічі публічно негативно не оцінював би діяльність керівництва приватизаційного відомства.

Причому ні для кого не секрет, що Ігор Білоус був у Фонді держмайна швидше публічно-декоративною фігурою. А оперативно керував ФДМУ його перший заступник Дмитро Парфененко.

Але як би там не було, на початку квітня 2017 року голова приватизаційного відомства Ігор Білоус добровільно подав у відставку. Її задовольнили. Однак за минулі три місяці ні президент, ні уряд не спромоглися подати до Верховної Ради нову кандидатуру на пост голови Фонду держмайна.

Хоча часу узгодити її в парламентській коаліції було більш ніж достатньо. І якщо на посаду голови правління Національного банку України політиками, експертами та журналістами називалася ціла низка потенційних кандидатур, то щодо ФДМУ – повне мовчання. Чи випадково? Звісно, що ні.

Мабуть, владі вигідно мати напівлегітимного голову Фонду держмайна, тим паче такого, що перебуває на гачку за свої попередні приватизаційні діяння у правоохоронних органів. Про це автор уже неодноразово писав у своїх статтях.

Схоже, влада хоче використовувати Парфененка у своїх корисливих цілях, а потім, якщо виникне публічний резонанс щодо майбутнього дерибану державних енергоактивів, «злити» його для спускання пари громадської думки.

Тож не дивно, що в червні 2014 року першого заступника голови ФДМУ Парфененка було призначено розпорядженням уряду виконуючим обов’язки голови приватизаційного відомства, а в квітні 2017 року, після прийняття відставки Ігоря Білоуса, він зробив це своїм власним наказом по Фонду держмайна. Прем’єр-міністр Гройсман не захотів світитися і «бруднити перо» з даного кадрового питання?

Водночас голова уряду дозволив Дмитру Парфененку розпорядженнями Кабінету Міністрів звільнити двох заступників (Андрія Гайдуцького і Наталю Лебідь) і призначити на їхні місця своїх перевірених людей – кума Юрія Нікітіна і Євгена Асташева.

До речі, подібну тактику нинішній в. о. голови Фонду держмайна використовує уже втретє: перший раз – на початку 2010 року, коли він був призначений прем’єром Юлією Тимошенко; другий – влітку 2014 року, коли його буквально впихнули першим заступником керівника ФДМУ Мартиненко, Ахметов, Новинський і Деркач; ну і зараз.

Про те, що кадри, які підбирає Парфененко, відповідають його пріоритетам, наочно свідчить фігура Юрія Нікітіна. Автор вже розповідав, що за активної участі останнього у 2010 році було перепідписано договір за інвестиційними зобов’язаннями покупця Криворіжсталі «Міттал Стіл», в результаті чого Українська держава втратила кілька сот мільйонів гривень.

У квітні 2015 року через дивну забудькуватість заступника голови на той момент Юрія Нікітіна (виконувачем обов’язків голови ФДМУ тоді вдруге був Парфененко), який відповідав за цей напрямок у приватизаційному відомстві, своєчасно надіслати листа-вимогу повернути у зв’язку із закінченням терміну договору майно Дніпро-Бузького порту, яке з 1999 року орендував у нашої держави Миколаївський глиноземний завод, який належить російському олігархові Олегу Дерипасці, суд визнав цей договір подовженим ще на 15 років на колишніх, пільгових для МГЗ, умовах.

У результаті – Україна втрачатиме як мінімум по 64 млн гривень щороку протягом 15 років. Про те, що подібне могло статися через просту недолугість високопосадовця, ну просто не віриться.

З останніх «досягнень» Юрія Нікітіна на фондівській «ниві» можна згадати ситуацію з Одеською кіностудією, що виникла в кінці 2016 – на початку 2017 року. ФДМУ від імені держави управляв у цьому ПрАТ 51% пакета акцій. Нікітін за дорученням приватизаційного відомства очолював у ньому Наглядову раду.

У вересні 2016 року Одеська кіностудія виграла конкурсний відбір Державного агентства з питань кіно з бюджетним держфінансуванням у сумі 14 млн гривень на зйомку повнометражного історико-пригодницького художнього фільму «Пам’ять сонця» (за сценарієм Євгена Шевченка, режисер Віктор Кустов).

Але в кінці 2016 року Юрій Нікітін і тодішній голова правління Одеської кіностудії Андрій Звєрев спробували перетягнути право на це замовлення (і, відповідно, фінансування) на раніше зареєстровану на їхніх дружин приватну продюсерську фірму.

Голова Державного агентства Пилип Іллєнко, автор сценарію і режисер обурилися таким нахабством. Виник скандал. У результаті голова правління Одеської кіностудії Андрій Звєрев змушений був звільнитися «за власним бажанням».

А Кабінет Міністрів своїм розпорядженням передав управління держпакетом акцій цього ПрАТ від Фонду держмайна Міністерству культури.

Ось із такими керівними чиновниками Фонд держмайна буде продавати на аукціонах 25-відсоткові пакети акцій «Одесаобленерго», «Донецькобленерго», «Донбасенерго», «Сумиобленерго», ДТЕК «Дніпрообленерго», «Західенерго» і «Київенерго». Та найцікавіше те, за скільки їх виставляють на торги і чим їх продаж відгукнеться для населення.

Володимир ЛАРЦЕВ, екс-радник голови Фонду держмайна, директор Центру антиолігархічної політики

Фото Кирила ХМІЛЬОВА

Сообщение Приватизацію енергоактивів доручено кадрам часів Кучми – Януковича появились сначала на Український репортер.