З липня по листопад цього року Юлія встигла розмалювати ще 5 зупинок у двох селах Фастівщини: дві зупинки – у Дорогинці і три – у Малополовецькому, – повідомляє poglyad.

Допомогали Юлії Гриценко творити художню красу місцеві мешканці, які готували зупинки перед розфарбовуванням. Зокрема, у Дорогинці – це Володимир Білий та місцева дітвора, у Малополовецькому – Валентина Дакал, Оксана Паніна-Кошарна, Іван Крайній, Василь Штефанюк, Андрій Степаненко, Наталія Максименко, Іван Савченко та Віра Тодосієнко. А одну із зупинок у Малополовецькому допомагав Юлії розмальовувати її чоловік, Олександр Гриценко, який підтримує свою дружину у цьому творчому починанні.

Як завжди, фінансову підтримку для створення чудових Юліних робіт надав депутат Київської облради Олександр Волинець.

Всього за весь час своєї роботи талановита фастівська художниця розмалювала вже 22 зупинки у Фастівському районі.

Сообщение Фастівська художниця розмалювала 22 автобусні зупинки у селах району (+фото) появились сначала на Український репортер.

У міськраді зазначають, що йдеться саме про допомогу, а не про не компенсацію збитків чи відшкодування вартості втраченого майна: «Виділити кошти на ці потреби можна буде лише після комплексного обстеження будівлі спеціалістами», яке розпочинається сьогодні.

Потерпілим приділяється 1 млн. 170 тис грн.: у середньому по 35 тисяч на сім’ю (при цьому буде враховуватися ситуація, в якій опинилася кожна родина). Уже сьогодні мешканці зможуть отримати по 5 тис. грн. для нагальних потреб.

Окрім того, 200 тис. грн. отримає КП «Фастівська ЖЕК», ще 400 тис. грн. спрямовано на експертизу та капремонт постраждалих будинків.

Міськрада також підтримала рішення, в яких ідеться про звернення до керівництва країни та Київської ОДА і Київоблради задля залучення коштів на допомогу потерпілим з державного й обласного бюджетів.

Унаслідок вибуху загинуло двоє людей: 22-річна дівчина і 33-річний чоловік, пошкоджено 30 квартир. Відкрито провадження за ч.2 ст.270 («Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки») Кримінального кодексу.

Фото kv.npu.gov.ua

На цю тему також читайте: 

• У Фастові вибухнула п’ятиповерхівка (+відео)
• Вибух у Фастові: пошуково-рятувальні роботи тривають (+відео)

Сообщение Міськрада Фастова виділила першу допомогу потерпілим від вибуху появились сначала на Український репортер.

У двох місцевих лікарнях та ліцеї підготовлено 100 місць для тимчасового проживання відселених мешканців, також розгорнуто пункт обігріву. Загалом у будинку зареєстровано 166 осіб.

На час пошуково-рятувальних робіт доступ мешканців до квартир обмежено. Будинок охороняють працівники поліції.

До робіт залучено 193 особи (у тому числі кінолог із собакою) та 41 одиницю техніки.

Підтверджено інформацію про одного потерпілого – за попередніми даними, його викинуло вибуховою хвилею з п’ятого поверху.

Фото www.dsns.gov.ua

Сообщение Вибух у Фастові: пошуково-рятувальні роботи тривають (+відео) появились сначала на Український репортер.

Обвалився п’ятиповерховий житловий будинок на вулиці Садовій, 10 у Фастові Київської області. За попередніми даними, на третьому поверсі стався вибух газу.

У результаті зруйновано кілька помешкань на третьому, четвертому та п’ятому поверхах.

Рятувальники повідомляють про десятьох евакуйованих та одного потерпілого.

На місці працюють 11 одиниць техніки та 43 чоловіки особового складу. До рятувальних робіт залучено швидку медичну допомогу, поліцію, аварійну газову службу.

Фото www.dsns.gov.ua

Сообщение У Фастові вибухнула п’ятиповерхівка (+відео) появились сначала на Український репортер.

Автором головного образу став львівський скульптор Володимир Цісарик. Ідея проекту належить Євгену Кашмію.

Церемонія відкриття почалася з хвилини мовчання пам’яті загиблих воїнів та покладання квітів, інформує Київська ОДА. Після освячення меморіалу відбулося нагородження родин загиблих пам’ятними медалями, присвяченими 5-й річниці Революції Гідності.

«Пам’ятник нашим героям має бути в кожному населеному пункті, – наголосив на церемонії голова Київської ОДА Олександр Терещук. – Українські воїни не лише стримують російських окупантів на сході, боронять не лише українські кордони – вони захищають весь цивілізований світ від кремлівської агресії!».

Фото koda.gov.ua

Сообщение У Фастові постав пам’ятник захисникам України появились сначала на Український репортер.

Яке відношення мають лелеки до Соборності нашої держави? З обгрунтованою і принциповою критикою такого, вельми специфічного, підходу до історії, до теми вшанування вже виступили відомі українці, зокрема прозаїк, кінодраматург Василь Портяк,скульптор Михайло Дмитрів.

Лелеки нагадуватимуть чи то сміттєву урну, чи атомний реактор

Ось що написав на сторінці у Фейсбуку Василь Портяк:

“Ой не коси, бузько, сіна! – з народної пісні.  Бо дадуть тобі, бузьку, косу й виставлять посеред площі у місті Фастові. Щоправда, тебе й так хочуть «водрузити», але в іншому образі – лелечої сім’ї: тато, мама і бусленя.

Хтось проти такого милого пам’ятника? Я – ні. Якщо б він стояв десь у парку, в сквері чи при дорозі. Та коли ця скульптурна композиція називається «Соборна Україна», а стоятиме посеред головної площі – Соборної, то оцінка такого рішення міської влади одна: безголов’я.

Чому головна вулиця Фастова і площа мають таку назву, відомо. Окрім того, що вона історична (від храму, що ним вулиця починалася), через події Української революції набула й іншого значення: саме у Фастові був підписаний передвступний договір про об’єднання двох молодих українських держав, УНР і ЗУНР. Тобто про Соборність України. Сам Фастів став соборним містом, і сам Бог велів відобразити це в монументі.

Звичайно, що не йдеться про якесь лобове вирішення в дусі радянської естетики, на зразок двох дядьків, козака і гуцула, завмерлих в обіймах (а то ще й у «вусатому» поцілунку). А як саме відобразити – то вже слово за художниками, для чого існують творчі конкурси.

Відбувся такий конкурс і в Фастові. Дивно якось відбувся. Оголошуючи конкурс, перед учасниками було поставлено технічне завдання, але не визначено саму ідею, з історичним обґрунтуванням тощо. До складу конкурсної комісії числом півтора десятка її членів увійшов аж один (!) професійний митець – відомий скульптор Анатолій Древецький, та й той з комісії, не дійшовши згоди з рештою і переконавшись у їх некомпетентності, вийшов.

Намагався «зовні» якось вплинути на притомний підхід до справи ще один знаний майстер Михайло Дмитрів – також не вийшло. Комісія пояснює вибір результатами громадського обговорення, але цифри там непереконливі, та й вибір повинен бути все ж продиктований фаховою оцінкою, а звідки їй при такому «розкладі» взятися? Після виходу зі складу комісії Анатолія Древецького там з фахівців залишився тільки головний архітектор району.

Отже, що маємо в наслідку і що матимемо на Соборній площі? Лелек. На якійсь конструкції, що зовні нагадує чи то сміттєву урну, чи атомний реактор (пам’ятник «мирному» атому?). Нам пояснюють що то… сніп! Ото вже, справді, немає меж «творчій фантазії». Та ще кажуть, воно буде підсвічуватися знизу. У вогні палатиме! Виходить якесь тривожне застереження на тему демографії, чи що…

На моїй пам’яті здійснювалась попередня реконструкція площі. Прибрали попереднього вождя Володю – це був такий собі невеличкий шпиндрик і не аж так дратував – а нагорнули підвищений плац, втопили за ним скверик і адміністративну будівлю й довершили все вже вождем громіздким, який стояв донедавна. Тоді, звісно, ніхто нашої думки не питав. Сьогодні ж, люди добрі, маємо подумати, чи згоджуємось на таку… зоопаркову композицію посеред площі зі знаковою назвою”.

Замість конкурсу – імітація!

27 липня у фастівській газеті “Перемога” було опубліковано звернення щодо цього конкурсу. Ось цей матеріал:

“У Фастові провели конкурс… А може, так і не провели, адже конкурс (лат. concursus) – це змагання, яке дає змогу виявити найгідніших із його учасників або найкраще з того, що надіслане на огляд?

Таке завдання вочевидь не ставилося. І точніше було б сказати, що у Фастові обійшлися без конкурсу, вирішуючи характер забудови Соборної площі біля міськради та площі Перемоги навпроти міського Палацу культури. Ми, хто нижче підписалися, добре знаємо, звідки і від кого – з нашого ж кола! – зринула ідея з лелеками на писанці. Справді, лелеки змогли б сісти і на площі Соборній у Фастові, але були б малопомітні в огромі цієї площі, тому художники з професійних міркувань одразу відмовилися від своєї “лелечої” ідеї.

Але в тому й біда, що її підхопили на управлінському рівні й опрацювали за чиновницькими поняттями, а не за законами монументального мистецтва, і намагаються втілити в життя здебільшого адміністративним ресурсом, а не демократією. Що­правда, прикриваючись громадським обговоренням, зустрічами з батьками загиблих воїнів АТО, опитуванням через пресу тощо.

Щоб усі ці процедури у Фастові назвати конкурсом, не вистачає головного й вирішального: участі самих художників у конкурсній комісії (конкурсному журі) і в самому конкурсі. Один із нас одразу угледів профанацію справи й відмовився брати участь у конкурсній комісії. Нині справа наближається до ­реалізації “творчого” задуму Фастівського міського голови, тому – як фахівці, художники, митці, громадяни – мусимо ­застерегти усіх жителів і фастівську владу від спотворення ­художнього образу міста козацької слави.

Замість реалізації ­чиновницького “задуму” треба неодмінно провести справжній конкурс, а не його імітацію, і залучити і місцевих, і немісцевих архітекторів та скульпторів, які мають досвід такої діяльності. Слід мати на увазі, що на розгляд широкої громадськості подаються лише такі ескізні проекти, які вже розглянуті і схвалені самими художниками, а не чиновниками на посадах.

Для цього потрібний час. За гранично стислий термін про цей конкурс не всі встигнуть навіть почути, а тим більше підготувати свої проекти, адже творчі люди живуть своєю справою і майже завжди зайняті – їм потрібний час для завершення попередніх справ і переходу до наступного завдання. Бажано залучити до участі в конкурсі відомих, тим більше уславлених митців, справжніх майстрів, спроможних осмислити й увічнити образ Фастова на віки.

Хто має оцінювати й відбирати проекти у складі конкурсної комісії? Такі самі художники – скульптори, архітектори, а не працівники апарату. Чиновні управлінці – організатори конкурсу, а не керівники конкурсного процесу. Це означає, що від 25 березня 2015 року справа не зрушила з мертвої точки, хоч і має зрушитися. Справа не розпочалася і чи й встигне до 1 грудня 2018 року – святкування сторіччя Фастівського Договору про вікопомну Злуку УНР і ЗУНР у складі однієї держави.

Довкола чого українці об’єднуватимуться у Фастові 2018 року на Соборній площі? Хто автор ескізного проекту, який переміг? Адже ми й цього не знаємо. Велика громадська справа не мусить робитися по-чиновницьки, непрозоро, некультурно.

На прикрість, таке діється не лише у Фастові, а й у Києві, ­Харкові, Мерефі, що на Харківщині, – по всій Україні. Сьогоднішнє народовладдя в Незалежній Україні не засвоїло навіть досягнень перебудови другої половини 1980-х років, коли почалося відродження Успенського собору Києво-Печерської лаври, ­Михайлівського Золотоверхого собору, церкви Пирогощої на Подолі, інших київських храмів. Тоді наукова та мистецька громадськість мала авжеж більші права та можливості і завдяки Українському товариству охорони пам’яток історії та культури впливала на державні органи, погоджуючи проектні роботи. Не зайве повчитися у тодішньої демократії нашій теперішній.

На нашу думку, справу треба робити якісно. Послідовно, ­поетапно, дотримуючись законодавства, правил і здорового глузду. Як саме, підказує вітчизняна наука і практика.

Михайло Дмитрів, член Національної спілки ­художників України, почесний громадянин Фастівського району,

Анатолій Древецький, член Національної спілки художників України, член Національної спілки крає­знавців України, почесний громадянин міста Фастова,

Василь Портяк, член Національної спілки письменників України, член Національної спілки кінемато­графістів України, почесний громадянин міста Фастова,

Олександр Неживий, доктор філософії в галузі історії, заслужений журналіст України,

Олег Миронов, громадський активіст.”

Чи врахувала фастівська місцева влада критичні зауваження?

Кореспондент “Українського репортера” зателефонував Василю Портяку й почув, що голос митців, на жаль, ігнорується. Публічних дописів на тему лелек фастівські керманичі поки що не бачать.

Василь Васильович каже, що досі не оприлюднено прізвище автора ідеї з лелеками.

Формально ніби й було громадське обговорення питання спорудження пам’ятника, однак воно було дуже кволим і тому не варто говорити про якусь громадську опінію цієї задумки, переконаний письменник Василь Портяк.

“Український репортер” також мав розмову зі скульптором Михайлом Дмитрівим.

–  Я слідкую за розвитком теми спорудження пам’ятника ще з 2015 року, коли було оприлюднено умови проведення цього огляду проектів. Називаю саме оглядом, а не конкурсом, бо, окрім усього іншого, не передбачалося ані першого, ані другого, ані третього місця, – розповідає Михайло Андрійович. – Два роки тому до мене приїхав Фастівський міський голова Михайло Нетяжук і став говорити про реконструкцію Соборної площі, якою він її бачить. Я показав йому деякі свої напрацювання, ескізи.

Він чомусь апелював до досвіду Одеси, де проживають представники багатьох націлнальностей. На моє переконання, що той чи інший пам’ятник має подобатися усім-усім, крім самих українців –  хибна думка, мер не звернув уваги. Давайте брати за приклад досвід цивілізованих держав, які відбулися… Скажімо, в Австрії є пам’ятник українським козакам, що брали участь у визволенні Відня від турецької облоги.

– Пане Михайле, на чому саме акцентовував увагу фастівський мер ?

– Говорив про Георгія Побідоносця… Ми дискутували… Я казав про своє бачення, що брати цю ідею – неправильно. У нас, в Україні, є чимало національних героїв, згадаймо хоча б Івана Мазепу, Семена Палія… А щодо лелек – загалом це хороший символ, однак його можна встановити в якомусь парку чи сквері. Зрештою, є зоопарк. Але меру, як показав час, подобаються лелеки. Тоді я і запитав у нього: “А навіщо ви до мене приїхали?”

–    Фастівські “лелеки” дуже схожі на білоруські. Це такий політ фантазії у людини, яка претендує на перемогу в цьому огляді?

– У мистецькому світі завжди все на щось подібне. На площі Незалежності в Мінську пам’ятник лелечій сім’ї є дуже органічним і продуманим, гарно вписується у велику площу. Птахи ніби стрімко злітають з підставки з колосків. Цей символ білорусам подобається… У нас же зовсім інші міркування. Нам треба відроджувати історичні традиції через розвиток нашої пісні, мови… А що бачимо у Фастові? Завдання на конкурс місцева влада не поставила, ідею не зазначила. Написали просто – реконструкція Соборної площі. В такому разі на цій території можна що завгодно запропонувати – аеродром, морський порт, грядки під мак…

Ще – дивина: на ескізі поруч з лелеками бачимо щось на зразок монети – на ній проглядається зображення Великого герба України Георгія Нарбута. Як і чим пов’язується цей елемент з лелеками? Подібна медаль може бути на робочому столі  в кожного чиновника, але ж не на Соборній площі. Отож видно, що над цією темою працював не професіонал, не митець, а якийсь звичайний оформлювач.

-Ви пропонували свою концепцію Соборної площі?

– Так, чотири концепції, однак місцева влада навіть не виставила їх для обговорення. Ці матеріали так і пролежали на шафі в архітектурному відділі.

Коментарі із соцмереж

Касьян Благоєв:

-Я кожен рік їжджу на батьківщину, і через Фастів теж, – цікаво буде побачити кінцевий результат потуг мужів міста.

Зірка Мензатюк:

-Справді лелеки не до місця.

Любов Голота:

-Хіба що лелека триматиме жабу в дзьобі з написом:”Хитромудра фастівська влада”.

Alisa Kropivka:

-Які ви бачите кроки, щоб це зрушило з місця? Я теж не хочу, щоб наша площа нагадувала газон із загально поширеними лелеками… Але що можу зробити?

Галина Тарасюк:

-Сумно, що долю навіть естетичного вигляду пристоличних райцентрів вирішують одвічно прикоритні депутати, громадські “діячі” і невисокого штибу “митці”, і часто у власних грішних інтересах. Тому так і виходить сумно…

Парасковія Нечаєва:

-Яке розкішне слов – прикоритні!

Александр Дубовой:

– Роботи тривають на повну. Як виявилось, не тільки без всіх погоджень (знесення насаджень – під ківш пішли туї, голубі ялини, клени), але і конкурс проекту був своєрідним. Мабуть, і бусол вже розправляє крила десь в майстерні…

Від редакції. Дивує у цій історії багато що. Наприклад, кулуарність огляду ідей, таємничість щодо прізвища переможця, дивна роль чиновників… Утім запримітимо важливе: місцева влада навіть не повела вухами, коли почула, як вдарили на сполох знані люди – Василь Портяк, Михайло Дмитрів, Анатолій Древецький, Олександр Неживий, Олег Миронов. А бити на сполох, будити громадську думку – є всі підстави. Ніхто з фастівського муніципалітету не запросив цих шанованих співвітчизників обговорити питання під час “круглого столу”, не запропонував дискусію на телебаченні чи радіо.

Ані шелесь з боку влади! Не чують. Глуха стіна. Жодного звуку не подали з боку Київської обласної ради, у якій головує Ганна Старикова, керівники депутатських фракцій облради також воліють мовчати. А у Київській обласній державній адміністрації (Олександр Горган), мабуть, вважають, що виконувати “заходи з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917 – 1921 років”, що визначені в Указі Президента України, вже не актуально. Типова картина, чи не так?

Вона є ще одним яскравим свідченням, як катастрофічно збільшується провалля між народом і владою.  Або такий аспект: до фастівської влади звернулися, зокрема почесний громадянин Фастівського району Михайло Дмитрів, почесний громадянин міста Фастова Василь Портяк… Навіть людей з такими заслуженими званнями фастівські чиновники не чують! Тому й з’являються колажі на тему лелек на “реакторі”.

Сообщение Фастів: лелеки на “реакторі”. Пам’ятника такій Соборності Україна ще не бачила. Митці б’ють на сполох появились сначала на Український репортер.

У музеї уточнюють, що діяли дилетанти. Злодії порізалися склом від вітрин і заляпали своєю кров’ю майже всі виставкові вітрини та віконні шторки.

Поліція Київської області відкрила кримінальне провадження, мазки крові взяли для проведення експертизи.

Нагадаємо, що музей-вагон злуки УНР та ЗУНР, або Петлюрівський вагон, — стоїть біля будівлі Фастівського залізничного вокзалу. Музей відображає історичний період, коли Україна, у грудні 1918 року, підписала акт злуки Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки. Ця подія відбулася саме на залізничній станції Фастів.

Сообщение У Фастові пограбували музей-вагон злуки УНР і ЗУНР появились сначала на Український репортер.

Нагадаємо, 2 березня на вулиці Малишка у Києві увагу поліцейських привернув підозрілий чоловік із великим рюкзаком. Коли він побачив копів, то кинув сумку і почав тікати. Як виявилось, перед цим він разом зі спільником пограбував магазин.

Розбійник зайшов у маршрутку №544 і, погрожуючи пістолетом, вигнав водія і пасажирів. Під час погоні викрадач протаранив автомобіль і поліцейську “Ниву”, яка перекрила йому рух. Патрульні були змушені відкрити вогонь на ураження. В мікроавтобусі прострелили колеса і лобове скло.

Зловмисник протягнув на пробитих колесах два кілометри, а біля залізничної станції “Троєщина” залишив бус. На станції міської електрички він поранив у ногу працівника поліції, який намагався його затримати. Відстрілюючись, сховався у приватному секторі на Русанівських садах у Дніпровському районі. Незважаючи на те, що поліція опублікувала фоторобот зловмисника, він майже місяць ховався від правосуддя.

Більше можна прочитати тут

Викрадача маршрутки у столиці і досі не затримали (+відео)

Сообщение Поліція затримала столичного “викрадача маршрутки” появились сначала на Український репортер.

– Спробую пояснити “архітектуру” цієї задумки. Бренд міста – не геральдика і не символіка. Це – різні речі. Навіщо він Фастову? Скажімо, бренд міста можна зображати на сувенірній продукції. Він буде упізнавальний, запатентований.

Чому взялися за це? Взагалі-то питання бере свої витоки із повсякденних проблем – підприємці почали звертатися до міської влади щодо розміщення зовнішньої реклами. У законодавстві, яке регламентує ці питання, є таке визначення, як відповідність естетичному вигляду міста.

Однак немає пояснення, що це за “відповідність” така, хто її визначає. Будь-яка влада, якщо не матиме цього пояснення, діятиме на свій розсуд. Але ж це не завжди на користь місту. Ось тому ми запросили до розмови представників громадськості, дизайнерів, рекламістів. З’ясувалося, що дуже велику роль у розміщенні реклами відіграють фасади.

Почали систематизувати напрацювання у цій сфері, дивитися, як зроблено в інших містах. Поїхали за досвідом до Чернігова, консультувалися з фахівецем зі стратегічного розвитку територій та брендингу, членом громадської ради при Верховній Раді України Тетяною Бойко.

Нам сподобалося, як чернігівчани зробили бренд міста, ми зрозуміли, що в усіх його складових має бути якийсь спільний знаменник. Наприклад, кожна будівля, кожна навігаційна споруда – це бренд-бук міста. Що таке бренд-бук? На основі бренд-платформи, яку ми зараз розробляємо, фахівці добирають кольори, геометричні форми, тобто усе типове, але неодноманітне.

– На Київщині є міста, що мають власні бренди?

– Мабуть, таких немає.

– Які поради вам дала пані Бойко?

– Найважливіша – яким чином донести до людей ідею бренду. Уявіть собі, що ми намалювали букву “z”. А як пояснити людям, що це правильно? Насправді є інструменти, і вони дуже дієві. Це якраз і є проявом місцевого самоврядування. Є така річ, як описова частина, тобто бренд-платформа. Що ми робимо? Збираємо громадськість. Їздимо мікрорайонами і організовуємо зустрічі з людьми різних вікових груп.

– З Фастовом, славним містом, пов’язано чимало історичних подій, а ще тут – перетин шляхів…

– Під час спілкування з істориками мене здивувало, що Фастів раніше так і називали – “славне місто”. Я думав, що це комплімент. Розмірковуючи над брендом міста, ми якраз і відштовхнулися від цієї подробиці. До того ж люди почали надавати свої пропозиції. І викристалізувалися такі штрихи для роботи над брендом: місто козацької слави, залізниця, річка, гайдамаки, Шевченкові шляхи…

Але дуже важливо відійти від стереотипів. Мені дуже подобається вислів, що Україна – це країна не моїх дідів, а моїх дітей. Отож у місті розпочали обговорення, дискусії – що з історичних, геграфічних фактів, деталей найбільше підходить. Таким чином напрацювали описову частину. Тепер потрібна дизайнерська складова – щоб люди розуміли, чому саме так. Сьогодні дизайнер уже працює над цим питанням.

– Передусім до чиєї думки дослуховуєтеся?

– Радимося з громадськістю, істориками. Депутати отримали запрошення на засідання громадської ради, однак із 24 законодавців прийшли лише четверо. Їх не дуже цікавить, як з’ясувалося, це питання.

– Хто саме розробить бренд?

– Шукатимемо фахову, спеціалізовану компанію. Хочемо, щоб це було виконано професійно, надовго. Оголосимо конкурс, можливо, навіть залучимо зарубіжних фахівців.

Леонід ФРОСЕВИЧ
Фото – livejournal.com/132872

Сообщение У Фастові розмірковують над створенням бренду міста появились сначала на Український репортер.