Його не стало через проблеми із серцем. Про це повідомила журналістка і волонтерка Моніка Андрушевська у Фейсбуку.

Волонтерка зазначила, що одразу після обміну полоненими, вся сім’я була дуже щаслива.

Полон вбиває навіть тих, хто з нього повернувся. Друзі, сьогодні помер Кім Дуванов – солдат Збройних сил України, який повернувся з полону при обміні полоненими в кінці 2019 року. Його серце не витримало, – написала Андрушевська.

Кім Дуванов служив у Збройних силах України з 2017 року. Він потрапив у полон у 2019 році на Донеччині, коли 8 українських військових на вантажівці збилися з маршруту поблизу Новотроїцького та заїхали на тимчасово окуповану територію.

У військового залишилися дружина та двоє дітей.

Сообщение Помер український військовий, якого звільнили з полону у 2019 році появились сначала на Український репортер.

Про це повідомляється на сайті президента.

Зеленський передав рідним ордени “Золота Зірка”, якими були нагороджені загиблі.

Нагороду Волочаєва отримали його дружина Олеся Воротнюк та матір Галина Волочаєва.

“Денис Олександрович – герой. Вдячний, що він захищав Україну, наш суверенітет, нашу територіальну цілісність. Я думаю, що для кожного громадянина це – честь. Мої великі співчуття та вдячність”, – сказав Зеленський.

Нагороду Каплунова президент вручив його дружині Наталії Ждановій, матері Тетяні Каплуновій та батьку Віталію Каплунову.

“Хочу вам подякувати за Дмитра. Я розумію, що це дуже маленька нагорода за таких великих людей. Вони віддали найдорожче – свої життя за наш спокій, за наші життя”, – зазначив Зеленський.

Волочаєва наголосила, що її син мріяв, щоб територіальну цілісність України було відновлено.

“Хочеться, щоб мрія Дениса, як і Дмитра, як і інших, хто поліг за суверенітет нашої держави, здійснилася”, – сказала Волочаєва.

Нагадаємо, що 1 грудня 2019 року на лінії зіткнення диверсійно-розвідувальна група ворога здійснила спробу прориву в тил позицій Об’єднаних сил. Командування ООС задіяло резервну групу, до складу якої входили Каплунов і Волочаєв. Під час бойового зіткнення внаслідок вибуху міни бійці отримали поранення, несумісні з життям, і загинули на місці.

3 грудня 2019 року президент підписав указ про присвоєння звання Героя України полковникам Денису Волочаєву та Дмитру Каплунову (посмертно).

Сообщение Володимир Зеленський вручив “Золоту Зірку” рідним Героїв України Дениса Волочаєва та Дмитра Каплунова появились сначала на Український репортер.

Стaршuй сoлдaт Юрій Гoрбuк зaгuнув нa місці пoдії, зa жuття іншoгo військoвoслужбoвця бoрються лікaрі – він oтрuмaв oпікu всьoгo тілa, пoвідoмuлu нa oфіційній стoрінці 53-й oкремoї мехaнізoвaнoї брuгaдu ЗСУ в Фейсбуку.

Це величезна втрата для його сім’ї, друзів, товаришів по службі та для всієї країни. Юрій пройшов війну неушкодженим, але трагічна подія обірвала його життя на мирній території. Самотніми залишилися рідні та близькі… Невимовний і непоправний біль утрати…” – написав на своїй странцу в Facebook Іумен Меркурій Скороход.

Юрія Горбика поховали на Алеї почесних поховань міського кладовища. Вшанувати пам’ять загиблого та попрощатися з ним прийшли рідні і друзі, бойові побратими й представники влади.

Сообщение На Дніпропетровщині попрощалися з бійцем, що живцем згорів у вантажівці появились сначала на Український репортер.

Про це повідомив у Фейсбуку Митрополит Львівський та Сокальський УПЦ КП Димитрій (Рудюк).

Священик Княжого храму св. Миколая у Львові (ПЦУ) Андрій Дуда помер пізно ввечері, 10 квітня.

Він був військовим капеланом у 80 бригаді десантно-штурмових військ та отримав нагороду — орден «За заслуги» ІІІ ступеня.

Андрій Дуда був не лише священником, а й волонтером. Він організовував великі читання віршів Кобзаря. За короткий час навчився мистецтву фотографії та зробив не одну виставку із світлинами з фронту.

“Ми часто називали його між собою «отець з флешкою в голові», дивуючись наскільки багато одна людина може запам’ятати всього. Ось, таке враження, що знав пів “Кобзаря” Тараса Шевченка напам’ять”, – розповів капелан 80-ї бригади Михайло Дулька.

Нагадаємо, напередодні Лазаревої суботи, на 44 році життя, раптово помер протоієрей Андрій Дуда, клірик Свято-Миколаївського храму м. Львова, капелан і волонтер.

В останню дорогу отця Андрія несли священики та капелани. Отця поховали у Брюховичах біля могили матері.

Сообщение Львів попрощався з військовим капеланом та волонтером Андрієм Дудою появились сначала на Український репортер.

Про це в Фейсбуку повідомляє Кіровоградський обласний комісаріат.

Військовослужбовець був родом з села Володимирівка Петрівського району. Йому було 33 роки. У нього залишилась мама, сестра і донька.

Також учора у районі селища Піски Донецької області при евакуації з поля бою в гелікоптері помер важко поранений 34-річний старший солдат 131-го окремого розвідувального батальйону Андрій Ведешин.

Про це інформує пресслужба Тульчинської районної державної адміністрації.

Солдат Андрій Олександрович Ведешин народився 2 лютого 1986 року в селі Кинашів Тульчинського району Вінницької області. Був призваний Тульчинським РВК на військову службу за контрактом у травні 2017 року.

У загиблого залишилася мати, брат і восьмирічна донька.

Попередньо поховання планується 12 березня у рідному селі Кинашів.

Сообщение Андрій та Віктор – два побратими. Їм було по 33, обидвох вдома чекали донечки. Вчора їх не стало появились сначала на Український репортер.

Факт смерті Укрінформу підтвердили у військовому госпіталі.

“Військовослужбовця доправили у шпиталь 4 березня після важкого поранення в голову. Після операції не вийшов із коми”, – зазначили в госпіталі.

Боєць був родом із Фастівського району Київської області, служив у складі 72-ї окремої механізованої бригади в Луганській області.

10 березня під Пісками загинуло двоє важкопоранених.

Як повідомлялося у ЗМІ, 6 березня з харківського шпиталю провели планову евакуацію госпіталізованих військовослужбовців для продовження лікування в інших медичних центрах. Вісьмох поранених направили літаком до військово-медичного клінічного центру у Вінниці, а ще шістьох потягом доправили у головний військовий шпиталь у Києві.

З 2014 року військово-медичний клінічний центр Північного регіону в Харкові прийняв більш як 26 500 військовослужбовців різних силових відомств, а також правоохоронців-учасників АТО-ООС.

Сообщение У шпиталі помер поранений військовий з Київщини появились сначала на Український репортер.

У неділю, 1 березня, Асєєв написав допис, у якому поширив сюжет на цю тему від ТСН, і в описі до посилання підтвердив викладену в ньому інформацію.

«Про Євгена Бражникова і Олексія Кускова (обидва били мене особисто і ламали всю нашу камеру восени 17-го; Женею Ставцевим – він все ще в полоні – фактично вимили підлогу, протягнувши по всьому коридору) я також говорив президенту. Він одразу зв’язався з СБУ, де йому голосно відрапортували “Бражниковим займаємося” – і на цьому все. Ні допитів, ні офіційної відповіді на мій запит щодо заяви на цих двох персонажів, який я зареєстрував в СБУ ще 20 січня», – написав Асєєв.

Як розповів журналіст, інші полонені почали бити Бражникова ще за наметами, як тільки їх привезли з блокпоста 29 грудня, однак тоді, зі слів Асєєва, його врятували військові, і під конвоєм СБУ доставили до Києва.

«Кусков вже понад два роки на волі (його поміняли ще в грудні 17-го). У Феофанії (мабуть, прийшов провідати свого друга Бражникова) зустрів мене на першому поверсі, ляснув по плечу і мило з посмішкою запитав: “Ну, як ти? Пам’ятаєш мене?”. – Пам’ятаю, Льоша, я нічого не забуду…», – розповів екс-бранець.

Про те, що інші звільнені почали бити Бражникова, розповідав також інший звільнений – Станіслав Печенкін. Він зізнався, що першим почав його бити.

Як повідомляє ТСН, у літаку, який доставив звільнених з полону українців до аеропорту «Бориспіль», Бражников летів окремо від інших звільнених – під охороною двох працівників СБУ з автоматами.

Сам Асєєв розповідав, що найчастіше бранцям влаштовували катування над в’язнями з п’ятниці по неділю.

Бражников у коментарі журналістам пояснив свої знущання над полоненими тим, що їх змушувала це робити адміністрація тюрми.

«Аби ви розуміли. З адміністрацією працювали усі, кого виводили на роботи. Хтось навіть ґвалтував за вказівкою наглядачів. Про те, що відбувалося на “Ізоляції”, звільнені мріяли забути, а тепер деякі – згадують», – пояснив свої дії Бражников.

І полонені, і журналісти повідомили, що Бражников після виходу з «Феофанії» зник. Однак у його коментарі, який оприлюднив автор сюжету, сказано, що він перебуває в Україні і готовий відповісти на запитання правоохоронців.

Що відомо про Євгена Бражникова?

Окупанти затримали заступника директора Донецького енергозаводу Євгена Бражникова з формулюванням, що його завербувала СБУ. Він начебто був диверсантом і готував теракти. Таку версію повідомляли сепаратистські і російські пропагандистські ЗМІ. Утім, самі бойовики кажуть, що Бражников не був шпигуном і мав проросійські погляди. Крім того, він постачав бойовикам військове обладнання і допомагав їм захоплювати українські державні органи. Врешті-решт Бражникова засудили за незаконне зберігання зброї і присудили йому вісім років «на підвалі».

Звільнили Бражникова 29 грудня 2019 року в рамках масштабного обміну полоненими.

Хто такий Станіслав Асєєв?

Автор матеріалів для «Радіо Свобода» Станіслав Асєєв був звільнений в рамках обміну утримуваними особами на Донбасі 29 грудня 2019 року. До затримання проросійськими найманцями співпрацював з низкою українських медіа, перебуваючи в окупованому Донецьку. Писав статті для проекту «Радіо Донбас.Реалії» під псевдонімом «Станіслав Васін».

Сообщение Кого звільняємо з полону? Запроданців, які катують у тюрмах своїх співвітчизників появились сначала на Український репортер.

У районі Попасної на Луганщині загинув контрактник 72-ої бригади Чорних запорожців Ігор Гавриляк. Про це на своїй сторінці у Фейсбуку повідомив голова ЛОДА Максим Козицький.

«Війна безжальна. Вона забирає найкращих синів та доньок України. Сьогодні Львівщина втратила свого захисника. В районі Попасної, що на Луганщині, загинув контрактник з 72-ї бригади Чорних запорожців – Ігор Васильович Гавриляк», – йдеться в повідомленні.

Ігор Гавриляк – 1986 року народження, мешкав у Львові. Захищав Україну на фронті 4 роки. Він став вже 313-им військовослужбовцем, уродженцем Львівської області, який загинув на східному фронті. У воїна залишилися батьки — пан Василь та пані Оксана.

Нагадаємо, що 72-га окрема механізована бригада імені Чорних Запорожців — це військове формування механізованих військ Збройних сил України. Дислокується у Білій Церкві.

Бригаду було створено в 2002-му і з 2014 року брала участь у війні на сході України у складі сил АТО. Підрозділи бригади влітку 2014-го вели важкі бої на російсько-українському кордоні, у Приазов’ї, а взимку 2016-го — під Авдіївкою у промзоні.

У серпні 2017 року бригаді присвоєно почесну назву на честь військового формування періоду УНР — Чорних Запорожців.

Сообщение Ще одне обірване війною життя: загинув молодий воїн-львів’янин появились сначала на Український репортер.

Про це повідомила 93-тя ОМБр Холодний Яр у Фейсбуку.

“Життя Володимира обірвала куля снайпера російських терористів під прикриттям стрілецької зброї. Загинув холодноярець на своїй рідній Луганщині, яку боронив від російських окупантів”, – йдеться у повідомленні.

Володимир народився 5 травня 1973 року у селі Нещеретове Білокуракинського Луганської області.

Здобув середню професійно-технічну освіту.

У 93 омбр “Холодний Яр” прийшов у грудні 2016 року. Мав досвід участі у бойових діях і раніше.

Володимир також обороняв у складі 93 бригади Старогнатовку і Авдіївку.

«Це була людина, на якій трималася рота, опора роти. Він був досвідчений, 3,5 роки у нашому підрозділі. Командири йому довіряли. Дуже хороший дядько. Він був за людей, завжди тягнув за своїх», – згадують «Феда» товариші по зброї.

Рідну людину не дочекалася дружина Людмила і четверо дітей: доросла донька й троє синів, двоє з яких ще вчяться у школі, а третій – студент.

Воїни бригади Холодний Яр висловлюють свої щирі співчуття родині Володимира. Ми повністю розділяємо ваш біль і тугу та зробимо все від нас залежне, щоб його жертва не була марною.

Вічна слава полеглому бійцю!

Поховають Володимира 29 лютого, у рідному селі Нещеретове.

Читайте також:

• Війна забрала ще одне молоде життя. Дмитру Гриню завжди буде 28

Сообщение Знову втрати: від кулі снайпера загинув головний сержант Володимир Федченко появились сначала на Український репортер.

Про це повідомляє ООС у Фейсбуку.

Російські терористи обстрілювали наші позиції з мінометів калібру 120 мм, а також з гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї.

Штаб зафіксував два обстріли неподалік Новотошківського та по одному поблизу Новомихайлівки, Оріхового, Красногорівки.

26 лютого загарбники 10 разів порушили режим припинення вогню.

Нагадаємо, що поблизу населеного пункту Майорськ через підрив на вибуховому пристрої загинув військовий ООС 1992 року народження, житель Шостки Дмитро Гринь.

Читайте також:

• “Війна продовжується і лінія зіткнення – 410 кілометрів”, – начальник Генштабу Хомчак (+відео)

Сообщение Від ворожих обстрілів загинув український воїн, ще одного поранено появились сначала на Український репортер.