Про це у Фейсбуці повідомив кінофестиваль «Бруківка».

Знімали стрічку на території Кам’янець-Подільської, Китайгородської, Староушицької та Хотинської ОТГ. Головну роль виконав відомий актор театру, кіно та дубляжу Дмитро Лінартович , автори сценарію – Славко Полятинчук та Костянтин Лінартович, оператор-постановник – Іван Трач.

“Ми думаємо, що реабілітацію мусять пройти не тільки наші воїни, а й усе суспільство. Адже ми перестали бачити і чути одне одного… І тут може допомогти увага, повага і любов! Це важливо. Саме ці думки дали нашій творчій команді поштовх до написання сценарію і реалізації фільму «Фосфор». І головне: всі мусять знати, що Україна, не дивлячись на варварську війну, яку розпочала росія, не буде в депресії! Люди працюють, народжують, допомагають одне одному… Бо нас рятують традиції і любов!” – зазначають творці фільму”.

Стрічка “Фосфор” розповідає історію про те, як ветеран адаптується до звичайного життя.

На VI Кам’янець-Подільський міжнародний кінофестиваль «Бруківка», який цьогоріч проходитиме в Україні, Німеччині та Польщі, подали понад 200 фільмів.

«Бруківка» – незалежний фестиваль, який у 2017 році заснував режисер Андрій Заєць у місті Кам’янець-Подільський. Під час фестивалю проходять покази фільмів конкурсної програми, зустрічі з відомими режисерами, різноманітні воркшопи, виступи музичних гуртів та вечірки.

Зазначимо, що Дмитра Лінартовича у 2022 році було важко поранено у боях за Соледар, що на Донеччині.

Він був розвідником у 46 окремому десантно-штурмовому батальйоні. Актор виконував головну роль у фільмі «Той, хто пройшов крізь вогонь», а також грав у кінострічках «Толока», «Обмін».

• Читайте також:
• Дмитро Лінартович: “Переймаюся болями й тривогами рідної землі”

• Пісенні оповідки з фронту Дмитра Лінартовича (+відео)
• Відомий актор Дмитро Лінартович завітав до “Українського репортера”

Сообщение Фільм «Фосфор» Костянтина Лінартовича покажуть на кінофестивалі «Бруківка». В головній ролі – Дмитро Лінартович появились сначала на Український репортер.

Багато хто з них приїжджає до шпиталю провідати героя, шанувальники таланту митця згадують кінострічки, у яких він яскраво зіграв, серед яких є і знакова «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» режисера Михайла Іллєнка. Лінартович у цій картині – в ролі Івана Додоки, бойового льотчика періоду Другої світової війни, а згодом вождя індіанського племені. Сьогодні, у кривавій борні з терористичною московією Дмитро Лінартович вже реально пройшов крізь бахмутський, соледарський вогонь.

Кореспондентам «Українського репортера» Леоніду Фросевичу та Світлані Ковальовій пощастило під час відвідин Дмитра Лінартовича поспілкуватися з Народною артисткою України, відомою співачкою Марією Бурмакою, яка також завітала до лікарні підтримати пораненого воїна, колегу по мистецькому цехові. Пані Марія узяла із собою гітару. І полинула зворушлива народна пісня, та ще й у гарному виконанні. Дай Боже, здоров’я, Воїне! Швидкого одужання!

Читайте також:

• Пісенні оповідки з фронту Дмитра Лінартовича (+відео)
• Дмитро Лінартович: “Переймаюся болями й тривогами рідної землі

Сообщение «Ой чий то кінь стоїть»: Дмитро Лінартович і Марія Бурмака заспівали разом (+відео) появились сначала на Український репортер.

Сьогодні, 2 лютого, кореспонденти «Українського репортера» Леонід Фросевич та Світлана Ковальова під час відвідин Дмитра Лінартовича долучилися до творчої атмосфери, яка панувала у лікарняній палаті. Адже сюди завітала Народна артистка України, відома співачка Марія Бурмака.

Дмитро розповідав про жорстокі бої у Соледарі, в Бахмуті, про своє поранення, контузію, про те, чим характерний нині лютий двобій Правди і Зла з точки зору українського воїна. Не оминув увагою і творчі плани, яких у нього чимало. Але поки що – лікування…

Тим не менш – лунала і пісня, своєрідна співоча терапія. Марія Бурмака разом з Дмитром Лінартовичем заспівали… Знаменита пісня «Чом ти не прийшов» лунала особливо щемко, душевно.

Читайте також:

• Пісенні оповідки з фронту Дмитра Лінартовича (+відео)

Сообщение Пісня у шпиталі: ексклюзив від Дмитра Лінартовича і Марії Бурмаки (+відео) появились сначала на Український репортер.

Популярний український актор театру та кіно, поет і бард Дмитро Лінартович отримав контузію та зазнав важкого поранення у боях за Соледар, що на Донеччині

Про це повідомляє  «Держкіно».

Так, Дмитро Лінартович служить розвідником у 46 окремому десантно-штурмовому батальйоні.

Також актор є викладачем кафедри кіно- і телемистецтва Навчально-наукового інституту журналістки КНУ імені Тараса Шевченка. Він виконував головну роль у фільмі «Той, хто пройшов крізь вогонь», а також грав у кінострічках «Толока», «Обмін».

Коли його транспортували після поранення, він записав відеозвернення до українців зі словами:

«Пам’ятайте, що ми на Богом даній землі. Нас ніколи не зламати. Ми перемагаємо! Слава Україні!».

Воїн потребує лікування.  Номер картки для допомоги: 5168745613336863.

Український актор Дмитро Лінартович отримав контузію та зазнав важкого поранення у боях за Соледар. Під час транспортування до шпиталю після поранення він записав коротке відеозвернення до українців pic.twitter.com/7NQmYWv1Oo

— hromadske (@HromadskeUA) January 11, 2023

На цю тему

• Пісенні оповідки з фронту Дмитра Лінартовича (+відео)
• Відомий актор Дмитро Лінартович завітав до “Українського репортера”

Сообщение Дмитро Лінартович отримав контузію та зазнав важкого поранення появились сначала на Український репортер.

Зорі на небі зійшлися так, що цей позивний припасувався до Дмитра Лінартовича. Звичайно, у Дмитра є пояснення цьому (про що він і говорив мені у короткій розмові перед виступом у музейній залі). Почув від нього і про нашу літеру «і» у цьому слові, яку ніколи не дано вимовити московитам, і про те, що на бойових позиціях по радіостанції позивний «Світ» легко зринає із вуст… І що «Світ» для добрих, щирих та правдивих людей завжди відкритий…

Саме таким побачили кияни Дмитра Лінартовича під час його творчого виступу в Національному музеї літератури. Особливо представляти його, мабуть, і немає потреби. В біографії – низка ролей в театрах, кіно, зокрема у культових кінострічках, які дуже прийшлися до серця глядачам.

Досить лише згадати популярну кінокартину Михайла Іллєнка «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» – у ній Дмитро зіграв українця, льотчика-героя Івана Додоку, який волею долі став вождем індіанського племені. З часом акторська діяльність Лінартовича тісно переплелася з пісенною – він пише оповідки і сам чудово виконує їх під гітару.

У цьому жанрі йде самобутньою стежиною, не підпадаючи під чийсь музичний та виконавський вплив. І це надає неповторного шарму його композиціям, до того ж цю високу ноту майстерності посилює ще й харизма виконавця, потужна енергетика, його вміння органічно додати до свого звучання і той чи інший кінематографічний ряд із зіграних ролей.

Сьогодні Лінартович боронить нашу землю. Коли у лютому рашистська орда вдерлася до нас, Дмитро пішов в територіальну оборону, захищав Київ. А через два місяці – Житомирський військкомат, навчальний центр Десантно-штурмових військ, бойовий вишкіл: саперна, інженерна, вогнева підготовка… Дмитро став розвідником-десантником. Війна, окопи… «Хвацькі хлопці 46-ої Окремої десантно-штурмової бригади, наше братство», – каже про побратимів Дмитро.

Він розповідає про бойові будні коротко, більше акцентуючи увагу на тому, як пов’язані між собою світ війни і світ мистецтва. Здається, непоєднуване… Але ж там, де снаряди і вогонь, є час і для гітари…

Дмитро співав в музейній залі, на стінах якої, до речі, експонуються прекрасні художні роботи його побратима, воїна-добровольця Бориса Гуменюка, декілька нових пісенних оповідок, зокрема твір «Окопище» знайомить нас із цим прихистком українського оборонця, що означає для воїна цей клаптик землі. А темою іншої композиції – «Як повірити в те, що тебе нема» – є щемкий до болю діалог двох бійців.

«Я в пісні виговорююся…» – чуємо від Дмитра. А ми, глядачі, відчуваємо у його композиціях і настрої на передовій, і те, що пече, болить чи гріє душу воїна. Утім, постійними є сенси, які присутні у цих оповідках. Ми їх відчуваємо у піснях «Наші пращури – нам…», «Молиться капелан», «Народжений»… І ці сенси є одвічно українськими: «Тільки в бою здобудеш свободу!», «Будь своєї землі, роду достоїн!» «Як би життя вас не било, треба йти вперед»…

Понад годину тривала винятково тепла і щира творча зустріч з воїном, митцем. Йому аплодували, лунали слова подяки за ратний труд захисника, за справжнє мистецтво, за пісенні оповідки, які український народ прийняв близько до серця.

А в музейній залі, серед присутніх був і батько Дмитра, відомий актор театру і кіно Костянтин Лінартович (на світлині перший ліворуч).

Завтра Дмитрова дорога знову проляже на фронт. І ми твердо знаємо: «Світ» – з Україною. Україна» зі «Світом»! Удачі, Воїне Світла!

Леонід Фросевич

Про актора і співака також читайте:

• Дмитро Лінартович: “Переймаюся болями й тривогами рідної землі”

Сообщение Пісенні оповідки з фронту Дмитра Лінартовича (+відео) появились сначала на Український репортер.

У Києві не палахкотить війна. Подякуймо нашим воїнам! А десь там, на Донбасі –

«світанки прокидаються криваві,

Вогнем і димом дихають вітри…»

Отим світанкам вже п’ять років. На жаль. Світ і танки, рашівські танки. Хто кого? А світ, здебільшого, це – Україна. Життями своїх лицарів вона рятує Європу від орди. Як мовиться у поета Сергія Пантюка:

«Тобі, Атланте, велено тримати

Цей біль, це горе й трішечки мене…»

Утім, щодня Київ чує про війну, відчуває її, знає про неї, і не тільки з екранів ТБ. Бо поруч з нами – поети, «які пропустили через себе війну… Воїни-добровольці, медики, волонтери вкарбували свої переживання у віршовані рядки, зафіксували в них емоцію, рефлексію пережитого…»

Нещодавно у столичному кінотеатрі «Ліра» кияни тепло вітали поетів, музикантів, акторів, які «пропустили через себе війну». Вони читали свої вірші з поетичної збірки «Рядки з передової. Антологія поетів, опалених війною». Упорядники книги – добре знані та шановані поети Олена Задорожна і Сергій Пантюк (вони ж і були ведучими творчого вечора).

І хоч збірка побачила світ торік, упорядники збирають кошти на перевидання, адже у суспільстві є величезний попит саме на таку літературу. Приємно, що «Рядки з передової…» увійшли до 20 кращих видань Книжкової палати України. Олена Задорожна і Сергій Пантюк дарують ці книги військовим шпиталям, бібліотекам.

Отож знайомимося з творчістю Дар’ї Зубенко, Олега Короташа, Олени Максименко, Ярослава Платміра, Оксани Романів, Романа Семисала, Влада Сорда, Тетяни Ярошенко і, звичайно, Олени Задорожної та Сергія Пантюка.

Тетяна Ярошенко – полтавчанка, має дві вищі психологічні освіти. В 2014-му почала працювати з військовими як психолог, в 2015-2017 роках часто виїжджала на передову. І зринали глибокі образи, поетичні:

«Так не хочеться влітку вмирати

Коли сонце, і трави, і роси

І  у друзів до тебе питання

У ворогів до тебе – «вопросы».

Придержи мене, друже, за плечі

Обійми, наче бачиш в останнє

На хвилинку, але стане легше

Нам стояти тут до світання…»

Пані Тетяна читала зі сцени свою поезію, коротко коментувала дещо із вражень, з пережитого… Її вірші – досить потужні, говорить про поетесу Олена Задорожна.

Загалом уся збірка як спалах магнію, вона відкриває для нас, читачів, світ людини на війні – незвичний і незбагненний, глибокий і емоційний, ніжний і жорсткий, різкий і пристрасний. Бо це війна, «що вростає в тебе з коренем».

«Тут видно, як час випробовує нас,

Облущує до осердя,

і ти – вже не ти, як не крути,

як не скрипи  спересердя.

Тут губи печуть, тут міни ростуть

Попід горою у полі,

Тут тісно спимо і разом їмо

пуд землі, а не солі…»

Цей вірш вийшов з-під пера Романа Семисала, актора, поета. А почав писати поезію Роман у 2014-му, на фронті, куди прибув як доброволець.

У «Рядках з передової…» немає пафосу, тут Слово розливається могутньою рікою метафор, порівнянь, алегорій, персоніфікацій… Кожен із поетів бачить світ війни по своєму. У цьому також – оригінальність, самобутність.

«Зграю куль,

що летіли в наш бік, зупинило дерево.

Ви не перші, –

прошелестіло

незримими вустами.-

І навіть не уявляєте,

Скільки в мені

Загусло чужих смертей…» (Сергій Пантюк.)

***

«Надто тихо вночі тепер –

Зорі сяють, а друже – вмер.

Світить місяць, шепоче степ,

Я – скалічений, та окреп,

Я – підірваний. В голові.

Ти – підірваний, та в землі…» (Влад Сорд.)

***

«Моя країна живе в паралельному часі.

Вибирає вчорашніх зрадників-недобитків.

Ми розкидані по полях, підірвані на фугасі, і всюди наші відбитки». (Оксана Романів.)

***

«Застромлюєш штик лопати у масну від весни землю

Вивертаючи грудку щоразу викопуєш чиєсь серце…» (Олена Задорожна.)

Того вечора зі сцени кінотеатру «Ліра» лунали й авторські пісні у виконанні бардів Володимира Пироженка, Віктора Нестерука, Ігоря Двигала, Дмитра Лінартовича.

Скажімо, коли глядачі чують пісні-оповідки Лінартовича, то, мабуть, багато хто вкотре переконується: українські воїни мають колосальну силу духу, вони є оптимістами, незважаючи на жахіття війни. А ще їм притаманна і краса людських вчинків, і дивовижна скромність. Наприклад, сапер після розмінування каже, що «робив свою звичну роботу». І на всі запитання журналістів, що робитиме далі, відповідає: «Кохана приїде в суботу…» Саме цей рядок рефреном і звучить у пісні Лінартовича.

Ось вам і непідробна краса людських вчинків.

Світлана КОВАЛЬОВА, Леонід ФРОСЕВИЧ

На фото: В оформленні обкладинки використано фрагмент картини художника Івана Пішти «Перемир’я» (2015).

Сообщение Україна читає “Рядки з передової…” Поетична збірка, що вражає появились сначала на Український репортер.

Хоробрих воїнів привітав міністр оборони України Степан Полторак, назвавши їх елітним корпусом вітчизняних Військово-Морських Сил.

«Ми вперше вшановуватимемо представників цієї звитяжної професії саме 23 травня, – зазначає міністр оборони. – Так ми творимо власну військово-історичну традицію — автентичну українському духові та народжену в боротьбі за волю, самобутність і державність. Саме цього дня, 1918 року гетьман Скоропадський видав указ Україні по Морському відомству «Про початок формування бригади морської піхоти у складі трьох полків для несення служби».

Теперішні морські піхотинці є гідними продовжувачами ратного спадку славетних воїнів минулого, довівши це власною мужністю й героїзмом у боях і агресором на сході України. Вони одними з перших стали на заваді загарбнику понад чотири роки тому…»

До речі. Популярний актор і співак Дмитро Лінартович декілька років тому написав пісню «Морський піхотинець», яку дуже тепло зустріли воїни. Її охоче співають у підрозділах. А згодом було знято відеокліп на цю пісню за участю Дмитра Лінартовича:

«Український репортер» вітає морських піхотинців зі святом і бажає їм усілякого благополуччя у ратній службі, щоб доля завжди була прихильною. І, звичайно, нових перемог вам, відважні воїни!

Інтерв’ю Дмитра Лінартовича «Українському репортеру» читайте ТУТ:

Дмитро Лінартович: “Переймаюся болями й тривогами рідної землі”

Сообщение Привітаймо морських піхотинців зі святом! (+відео) появились сначала на Український репортер.

Скоробагатьки зазіхають на частину цієї відомої кіномистецької організації. Компанія «Трансбуд», яка є дочірньою фірмою «Роснафти» (РФ), накинула оком на частину землі «довженківців».

Відомий актор Дмитро Лінартович, якого ми попросили прокоментувати цю тему, сказав, що якби сам Довженко побачив, що сьогодні роблять з кіностудією, то дав би винуватцям великого копняка.

Сообщение Кіностудію Довженка планово руйнували 20 років – Павло Розенко (+відео) появились сначала на Український репортер.

Один із таких творів – новий альбом «Мобілізація».

Ось деякі відгуки про цей диск.

Іван ЛЕНЬО, музикант, лідер гурту “Kozak System”:

– Колись, не так давно, я спілкувався з відомим польським музикантом Соботою. Коли зайшла мова про війну на сході, він запитав: «А чи багато українських музикантів відрефлексували на події, які сталися в країні?

Скільки було написано альбомів гуртами чи співаками про війну на сході?». Я тоді не знайшов, що відповісти. Сказав, що альбомів таких не знаю, а поодинокі пісні є, але їх дуже мало.

«Виходить, що війна не стала тотальною проблемою всього суспільства, якщо творча еліта її не помічає?» – запитав він.

Мені було сумно і соромно, бо таки це правда, що на четвертому році війни її не помічає не тільки творча еліта, а й половина населення України. Так от. Нарешті потяг зрушив з місця.

В Останній Барикаді був презентований повноцінний музичний альбом “Мобілізація”. Автор текстів і музики – Дмитро Лінартович (актор, музикант, головний герой фільму Михайла Іллєнка “ТойХтоПройшовКрізьВогонь” та виконавець ролі Тітушки в рок-мюзиклі Володимира Лавренчука “God to be free”).

Приємна новина і гарний альбом. Пісні справжні й емоції щирі.

Галина ГУЗЬО, автор соціально-мистецького проекту «Пісні війни» :

– Від учорашнього вечора вже шостий чи сьомий раз переслуховую альбом-новинку «Мобілізація» від Дмитра Лінартовича. У цих 13 треках стільки емоцій, чесно написаних і проспіваних тим, хто пройшов війну на сході України.

Коли творчі люди потрапляють у жорна жорстокого часу, вони по-особливому відчувають все, що відбувається довкола. По-особливому сприймають та інтерпретують реальність, яка для більшості залишається хронікою у випусках новин.

«Мобілізація» – не просто пісні, це справжня моновистава.

Часто – натягнутий нерв. Але у цьому міцному, сталевому нерві є місце для ніжності та чуттєвості. А якщо якусь із цих пісень, Дмитре, спробувати зробити і в рамках проекту «Пісні війни»?

На фото: Дмитро Лінартович в редакції “Українського репортера”

Фото Ігоря ІВАРОВСЬКОГО

На цю тему читайте тут:

• Дмитро Лінартович: “Переймаюся болями й тривогами рідної землі”
• Відомий актор Дмитро Лінартович завітав до “Українського репортера”
• Російський кліп про морську піхоту “порве” пісня про українську морську піхоту
• Також дивіться відео:

Сообщение “Мобілізація” Дмитра Лінартовича мобілізує патріотизм появились сначала на Український репортер.

“Михайле Герасимовичу! Вітаю, безмежно шаную і люблю! Бажаю побільше перемог і нашої, тотальної, української Перемоги! І не забувайте, у вас зараз ще одна надважлива місія – бути старійшиною роду Іллєнків”, – побажав імениннику племінник.

Михайло Іллєнко – кінорежисер, сценарист, актор, член-кореспондент Академії мистецтв України, заслужений діяч мистецтв України, лауреат Державної премії України імені Олександра Довженка.

З 1997 року — організатор кінофестивалю “Відкрита ніч”. З 2000 року — декан кінофакультету Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Голова правління Української кіноакадемії.

У 2009 році брав участь у першому етапі навколосвітньої подорожі на яхті «Купава». У Михайла Іллєнка — досить велика фільмографія. Серед знакових кінострічок – “Той, хто пройшов крізь вогонь» (2010—2012 роки), у якій головну роль льотчика Івана Додоки (вождя індіанського племені) блискуче зіграв відомий актор Дмитро Лінартович. У процесі роботи — стрічка «Толока», яку відзнято на 50 відсотків.

Розповідаючи “Українському репортеру” про взаємини з режисером Іллєнком, актор Дмитро Лінартович каже, що Михайло Іллєнко і далі величає Лінартовича “вождем”.

– Він мене і Додокою називає, і головою індіанського колгоспу, – розповів Лінартович. – У творчому колективі, зазвичай, панують іронія, сарказм… Кінооператори більш різкутіші, ніхто з тобою не панькається — чи ти актор, чи ні. Михайло Герасимович – іронічний, за його серйозними начебто словами — веселий гумор. Він і над собою любить посміятися. Мені це допомагало у скрутні часи, коли було що втрачати. І тут дуже важливим було не упасти духом…

Михайло Іллєнко усіляко підтримував Лінартовича, коли Дмитро став до лав захисників Вітчизни. Одного разу до військової частини, в якій служив Дмитро, Іллєнко привіз для показу кінострічку “Той, хто пройшов крізь вогонь”. Яким же було здивування солдатів, коли вони дізналися, що у головній ролі — їхній бойовий побратим.

Леонід ФРОСЕВИЧ

Редакція “Українського репортера” вітає Михайла Герасимовича Іллєнка з днем народження та щиро зичить бадьорості духу, невичерпного оптимізму, нових чудових кінострічок!

Сообщение У режисера Михайла Іллєнка важлива місія: бути старійшиною роду Іллєнків появились сначала на Український репортер.