І що ж це за «напій»? Нова п’єса Корчинського. Прем’єра. Напередодні саме цим твором він обіцяв дати відповідь Чехову та й усій психологічній драматургії XX століття.

Відповів. Смачно. Цікаво. Оригінально, нестандартно. Тому часто й лунали оплески.

Певно, перед виставою багато хто не міг уявити: невже могли коли-небудь зустрітися разом Сталін, Троцький і Гітлер? Утім, є історичний факт: у Відні в 1913-му році за кілька будинків один від одного проживали молоді люди: семінарист Йосип, маляр-невдаха Адольф, журналіст-марксист Лев, психіатр Зигмунд Фрейд. Це вже згодом вони стануть Сталіним, Гітлером, Троцьким.

За сюжетом п’єси, усі вони ходять до однієї кав’ярні, де працює офіціанткою українка, заробітчанка з Галичини Христина.
І усім їм подобається вродлива українська дівчина. Любовний чотирикутник? Але ж не це є головним, хоч Корчинський обіцяв, що кожен знайде у виставі щось своє.

Відвідувачі кав’ярні вони ведуть розмови про своє: і про політику, і про класову боротьбу, і про малярство, і про підсвідоме, і про жінок… А між «рядками» прочитуються майбутні катастрофи, загарбницькі війни, цинізм в політиці, ошуканство та грабунок. Але їм усім потрібна Україна, яка відмовляє…

Блискуче грають актори Лідія Семесюк (Христина), Назар Борушок (Адольф), Віталій Чорний (Йосип), Павло Довгань-Левицький (Троцький), Сергій Федорчук (Зигмунд Фрейд).

Запам’ятовується багатозначна фраза Христини у фіналі: «Хоча б Адольф не повернувся!»

P.S. До речі, Дмитро Корчинський сказав, що частина виручених від квитків коштів піде на допомогу українським воїнам.

Фото “Українського репортера”

Сообщение Розмови у кав’ярні майбутніх Сталіна, Гітлера і Троцького у Києві зібрали аншлаг появились сначала на Український репортер.

Отже, Корчинський проти самого Чехова. Цікаво, чи не правда? Чим Дмитро хоче узяти вибагливу публіку, яка звикла до традиційного чеховського театрального світу людських почуттів і переживань? Він каже, що у його виставі не буде ані музики, ані поезії, лише сувора проза, і це – інтелектуальний театр, де кожен знайде для себе щось і «поїсти», і «попити».

Автор узяв за основу відомий історичний факт: у Відні в 1913-му році за кілька будинків один від одного проживали молоді люди: семінарист Йосип, маляр-невдаха Адольф, журналіст Лев, психіатр Зигмунд. Це вже згодом вони стануть Сталіним, Гітлером, Троцьким.

Дослідники історії вже довели, що Зигмунд Фрейд полюбляв відвідувати кав’ярню “Ландтманн”, вона й досі працює, знаходиться на бульварі Універзітетсрінґ.

А Троцький і Гітлер були завсідниками сусідньої кав’ярні “Централь” (на фото), яка також пригощає і понині.

За сюжетом п’єси, усі вони ходять до однієї кав’ярні, де працює офіціанткою українка, заробітчанка з Галичини Христина.

Ось Корчинський і  “підслухав” про що говорили у віденській кав’ярні понад 100 років тому

-Мене вразив історичний факт – перебування цієї четвірки у Відні в один і той же час, – розповідає «Українському репортеру» Дмитро Корчинський. – Це ж ці люди спричинили величезні потрясіння у світі з його катастрофічністю, тяжінням до загибелі. І ці потрясіння відчуваємо і понині. Мені цікаво було заглибитися у давнішні пласти, показавши це контраверсійно. Думаю, вистава буде до вподоби і лівим, і правим, і прихильницям фемінізму, і його противникам. У ній закладено весь спектр сьогоднішнього життя.

Режисер Ігор Марусяк додає, що київський глядач побачить класичну постановку, у якій буде багато психологічних ходів та конфліктів.

До речі, цю ж виставу зіграють і на одеській сцені. А вже на цьому майданчику режисером є Олексій Коломійцев. Він пропонує публіці своє, особливе, прочитання твору, зробивши ставку на авангард.

У «Віденській каві» зайняті чудові актори. Зокрема, роль Адольфа грає Назар Борушок. До речі, він знявся у кінострічці “Посттравматична рапсодія” за п’єсою Корчинського. У фільмі Назар грає роль воїна АТО – чотового Сашка з добровольчого батальйону “Донбас”.

– Якщо з добровольцем Сашком мене багато що об’єднує, то роль Адольфа для мене – виклик, – каже Назар.

Роль семінариста Йосипа дісталася акторові Віталію Чорному. У віденській кав’ярні  Йосип (майбутній диктатор Сталін) в одному з епізодів пропонує офіціантці Христині, заробітчанці з Галичини: “Ми могли б піти до вас й обговорити питання класової боротьби. Якщо хочете, цієї ночі роль гнобителя гратимете ви”.

Українка Христина – це акторка Лідія Семесюк, чию високу театральну майстерність глядачі вже побачили в інших виставах, наприклад у популярній п’єсі «Кафе Республіка» за твором молодого драматурга Богдана Гнатюка.

Ми бачимо у кав’ярні емоційного радикала, теоретика марксизму «Троцького» (актор Павло Довгань-Левицький).

Павло говорить, що ця роль для нього є «найогиднішою за усю його акторську кар’єру. П’єса показує, що історія – циклічна, і треба завжди пам’ятати, що Адольф може повернутися».

А хіба не так? Подивімось бодай на путінську Росію, де людей вже зазомбував диктаторський режим, де панують ненависть і фашизація.

Для диктаторів населення це – мурахи. Таким є Лев Троцький, – розповідає актор Володимир Бурковський (він також грає роль соціал-демократа Льва). -Троцький вважає себе генієм, тільки він, за його ідеологією, має право карати чи помилувати; він сповідує правило: якщо вбивати, то мільйони громадян, а не лише одного інкасатора. У цій людині, навіть якщо заглибитися до глибин його душі, дуже важко відшукати якісь світлі риси, хіба дещо з його спогадів про дитинство. Троцький – це створіння, яке хочеться задушити! Для актора –  складний, важкий образ, але тим цікавіше його грати».

І насамкінець ще раз про офіціантку Христину. Знаєте, що відповіла дівчина на пропозицію Йосипа спільно обговорити вночі питання класової боротьби? Приходьте на виставу – буде цікаво.

Леонід ФРОСЕВИЧ, Світлана КОВАЛЬОВА

Фото на головній: семінарист “Йосип” (Віталій Чорний) пропонує “Христині” (Лідія Семесюк) нічну розмову про класову боротьбу.

Фото «Українського репортера»

Сообщение Що відповіла Сталіну українська заробітчанка Христина? Корчинський пропонує виставу, як відповідь Чехову появились сначала на Український репортер.

Стрічку було знято в рекордні терміни – за чотири дні. У ній зіграли як відомі професійні актори, зокрема Анатолій Гнатюк, Анатолій Пашинін, так і аматори, волонтери.

Головний герой – Сашко – вижив в Іловайському «котлі», пробирається до своїх і дорогою зустрічає найнесподіваніших супутників і ворогів. Серед них – і Всеволод, син Ізяслава, що «з роду князів турівських», і гетьман ханської України Петро (Петрик) Іваненко, і Батько Махно, і гітлерівський фельдмаршал Манштейн…

«То все була лише контузія? Видіння? Шкода, що не примарився хтось із майбуття, я б розпитав його – як вони там воюють з марсіанськими москалями», – розмірковує у фінальній сцені головний герой Сашко.

Сам автор п’єси вважає, що «ця війна закінчиться нескоро». Але суспільство має усвідомити, що поруч з нами – великі герої і звитяжці, люди дивовижного чину. Ось митці й мають показувати подвиги наших звитяжців, силу духу великих, героїчних українців.

Мова про справжнє, високе мистецтво, яскравим представником якого є Тарас Компаніченко, знаменитий кобзар, лірник. У кінострічці його самобутньо-дивовижні пісні лунають крізь віки, передають дух епохи, показують певний зріз тієї чи іншої доби – воєнний, суспільно-політичний, духовний…

8 лютого у Києві відбулася презентація музичного альбому-саундтреку до кінострічки. Кожну пісню Тараса Компаніченка глядачі зустрічали дуже тепло, чути було: «Браво!».

Під час презентації виступили актори Назар Борушок (у головній ролі), Максим Зерко (роль Всеволода), Владислав Фуківський (у ролі гетьмана Петрика), які є випускниками Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого.

Фото на головній: Тарас Компаніченко
Фото Євгенія МАЙОРОВА

Сообщение Дивіться кінофільм про українських героїв усіх часів появились сначала на Український репортер.