Документ удосконалює правове регулювання інституту старост задля його подальшого розвитку.

Зокрема закон передбачає, що перед винесенням кандидатури старости на розгляд ради громади, яка його затверджує та звільняє, обов’язково проводиться громадське обговорення з мешканцями.

Входження старости до складу виконавчого комітету ради громади вже не є обов’язковим, однак він матиме гарантоване право на участь та виступ на засіданнях ради, виконкому, інших органів ради. За рішенням органу місцевого самоврядування, за старостою закріплюються окремі завдання адміністратора Центру надання адмінпослуг.

Документ також урегульовує порядок створення старостинських округів з метою запровадження інституту старост, зокрема для міст, які не є адміністративними центрами громад, затвердження радою громади положень про старосту, суміщення посади старости тощо.

“Український репортер” вже розповідав: якщо раніше сільських старост в об’єднаних територіальних громадах призначала селищна рада, міська рада винятково за поданням керівника ради, то відтепер поставлено заслін такому вузькоколегіальному, а загалом – одноосібному рішенню.

Відтепер сільських старост зобов’язані призначати тільки на підставі думки громади. Як громада скаже, так і буде.

Цитуємо закон:

“Староста затверджується сільською, селищною, міською радою на строк її повноважень за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови, що вноситься за результатами громадського обговорення (громадських слухань, зборів громадян, інших форм консультацій з громадськістю), проведеного у межах відповідного старостинського округу.

Кандидатура старости вноситься на громадське обговорення (громадські слухання, збори громадян, інші форми консультацій з громадськістю) сільським, селищним, міським головою та вважається погодженою з жителями відповідного старостинського округу, якщо в результаті громадського обговорення (громадських слухань, зборів громадян, інших форм консультацій з громадськістю) отримала таку підтримку у старостинському окрузі:

з кількістю жителів до 1500 – більше 20 відсотків голосів жителів від загальної кількості жителів відповідного старостинського округу, які є громадянами України і мають право голосу на виборах;

з кількістю жителів від 1500 до 10 тисяч – більше 17 відсотків голосів;
з кількістю жителів від 10 тисяч до 20 тисяч – більше 14 відсотків голосів;
з кількістю жителів від 20 тисяч до 30 тисяч – більше 10 відсотків голосів;
з кількістю жителів більше 30 тисяч – більше 7 відсотків голосів жителів від загальної кількості жителів відповідного старостинського округу, які є громадянами України і мають право голосу на виборах…

Кандидатура старости відповідного старостинського округу, не підтримана сільською, селищною, міською радою, не може бути повторно внесена для затвердження в цьому старостинському окрузі протягом поточного скликання відповідної сільської, селищної, міської ради…”

“Український репортер”  писав також, що керівники територіальних громад призначили старост здебільшого не тих, кого хочуть бачити на цих посадах люди у селах, а “своїх”. На призначення впливало те, хто кому кум, сват, брат, хто кому догоджає…

Особливо це проявилося на Київщині, де обласна влада мовчки і з дивовижною байдужістю спостерігала як розквітає свавілля керівних панів у громадах. А на всі скарги громадян сліпа влада відповідала, що її це не стосується і жодних важелів впливу на корумповано-мафіозних ділків місцевого калібру вона не має. 

Ми розповідали, що, наприклад, в Баришівському районі (сьогодні – Броварський) Київської області до КМДА, до Київради були направлені звернення багатьох громадян про те, що голос громад місцева влада абсолютно не чує і призначає “своїх” старост. Обласна влада навіть пальцем не поворохнула, аби бодай якось стати в обороні громадян. Отаке безправ’я!

Звичайно, за таких обставин місцеві керманичі раптом відчули, що вони все можуть, у них – вся повнота влада. Ще й сотні мільйонів бюджетних гривень (от де колосальні можливості для фінансових маневрів-комбінацій!). Відчули себе такими собі феодалами з “діамантовими” зятями, сватами, кумами, дітьми з депутатськими значками. Тому й пішла наперекіс реформа місцевого самоврядування.

А чому ж раніше законодавці не виправили недолуге законодавство? Не відали, до яких ганебних наслідків може привести така “децентралізація”? Чи дали можливість феодалам попризначати на посади усіх, кого “треба”?

Мабуть, депутати з великими групами консультантів, радників, знали, що, кидаючи в безодню норму про обрання старост, вони тим самим на ниві самоврядування сіяли отруйне будяччя, яке візьме у страшний зашморг волю народу вільно обирати собі поводиря.

Сьогодні законодавство з великими запізненням змінили. Але ж “призначенці” керують, “рулять”…

До речі, колишній голова Верховної Ради України Олександр Мороз у своєму виступі в парламенті з нагоди Дня Конституції висловив чимало критичних зауважень та міркувань щодо суспільно-політичних, економічних процесів.

Серед ключових чинників, які негативно впливають на розвиток країни – хиби та перекоси в реформі місцевого самоврядування. Олександр Мороз обурюється, що у територіальних об’єднаних громадах сільських, селищних старост призначають, а не демократично та прозоро обирають люди. Призначенці не знають ні проблем на місцевому рівні, не є авторитетними людми у громадах, вони кланяються тим, хто їм дав ці портфелі. Мороз зауважив, що самоврядування повинно “бути справжнім, а не мальованим”.

Олександр Мороз виокремив надзвичайно гостру тему –  бутафорне самоврядування. Нам відомо, що в багатьох регіонах села киплять від обурення – їхню думку про обрання місцевих лідерів розтоптано, закопано на  три штихи в землю. Їм “подали” кота в мішку – старост з волі і примхи керамнича тієї чи іншої територіальної громади.

Малюнок Андрія Петренка

Сообщение Відтепер на призначення сільських старост не впливатимуть місцеві “царі” та “феодали” появились сначала на Український репортер.

Зокрема, внесено зміни до Закону «Про місцеве самоврядування в Україні».

Що передбачає цей документ? Ключовий момент: якщо раніше сільських старост в об’єднаних територіальних громадах призначала селищна рада, міська рада винятково за поданням керівника ради, то відтепер поставлено заслін такому вузькоколегіальному, а загалом – одноосібному рішенню.

Відтепер сільських старост зобов’язані призначати тільки на підставі думки громади. Як громада скаже, так і буде.

Цитуємо закон:

“Староста затверджується сільською, селищною, міською радою на строк її повноважень за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови, що вноситься за результатами громадського обговорення (громадських слухань, зборів громадян, інших форм консультацій з громадськістю), проведеного у межах відповідного старостинського округу.

Кандидатура старости вноситься на громадське обговорення (громадські слухання, збори громадян, інші форми консультацій з громадськістю) сільським, селищним, міським головою та вважається погодженою з жителями відповідного старостинського округу, якщо в результаті громадського обговорення (громадських слухань, зборів громадян, інших форм консультацій з громадськістю) отримала таку підтримку у старостинському окрузі:

з кількістю жителів до 1500 – більше 20 відсотків голосів жителів від загальної кількості жителів відповідного старостинського округу, які є громадянами України і мають право голосу на виборах;

з кількістю жителів від 1500 до 10 тисяч – більше 17 відсотків голосів;
з кількістю жителів від 10 тисяч до 20 тисяч – більше 14 відсотків голосів;
з кількістю жителів від 20 тисяч до 30 тисяч – більше 10 відсотків голосів;
з кількістю жителів більше 30 тисяч – більше 7 відсотків голосів жителів від загальної кількості жителів відповідного старостинського округу, які є громадянами України і мають право голосу на виборах…

Кандидатура старости відповідного старостинського округу, не підтримана сільською, селищною, міською радою, не може бути повторно внесена для затвердження в цьому старостинському окрузі протягом поточного скликання відповідної сільської, селищної, міської ради…”

“Український репортер” вже розповідав про те, що керівники територіальних громад призначили старост здебільшого не тих, кого хочуть бачити на цих посадах люди й селах, а “своїх”. На призначення впливало те, хто кому кум, сват, брат, хто кому догоджає… Особливо це проявилося на Київщині, де обласна влада мовчки і з дивовижною байдужістю спостерігала як розквітає свавілля керівних панів у громадах. А на всі скарги громадян сліпа влада відповідала, що її це не стосується і жодних важелів впливу на корумповано-мафіозних ділків місцевого калібру вона не має.   

Звичайно, за таких обставин місцеві керманичі раптом відчули, що вони все можуть, у них – вся повнота влада. Ще й сотні мільйонів бюджетних гривень (от де колосальні можливості для фінансових маневрів-комбінацій!). Відчули себе такими собі феодалами з “діамантовими” зятями, сватами, кумами, дітьми з депутатськими значками. Тому й пішла наперекіс реформа місцевого самоврядування.

А чому ж раніше законодавці не виправили недолуге законодавство? Не відали, до яких ганебних наслідків може привести така “децентралізація”? Чи дали можливість феодалам попризначати на посади усіх, кого “треба”?

Мабуть, депутати з великими групами консультантів, радників, знали, що, кидаючи в безодню норму про обрання старост, вони тим самим на ниві самоврядування сіяли отруйне будяччя, яке візьме у страшний зашморг волю народу вільно обирати собі поводиря.

Сьогодні законодавство з великими запізненням змінили. Але ж “призначенці” керують, “рулять”…

До речі, колишній голова Верховної Ради України Олександр Мороз у своєму виступі в парламенті з нагоди Дня Конституції висловив чимало критичних зауважень та міркувань щодо суспільно-політичних, економічних процесів.

Серед ключових чинників, які негативно впливають на розвиток країни – хиби та перекоси в реформі місцевого самоврядування. Олександр Мороз обурюється, що у територіальних об’єднаних громадах сільських, селищних старост призначають, а не демократично та прозоро обирають люди. Призначенці не знають ні проблем на місцевому рівні, не є авторитетними людми у громадах, вони кланяються тим, хто їм дав ці портфелі. Мороз зауважив, що самоврядування повинно “бути справжнім, а не мальованим”.

Олександр Мороз виокремив надзвичайно гостру тему –  бутафорне самоврядування. Нам відомо, що в багатьох регіонах села киплять від обурення – їхню думку про обрання місцевих лідерів розтоптано, закопано на  три штихи в землю. Їм “подали” кота в мішку – старост з волі і примхи керамнича тієї чи іншої територіальної громади.

Малюнок Андрія Петренка.

Сообщение Призначення сільських старост тепер не залежить від волі місцевих “феодалів” – Рада прийняла закон появились сначала на Український репортер.

А йшлося про те, що люди тут не чекають, коли сюди докотиться реформа децентралізації з її щедротами, калачами та усілякими благами, не кивають на труднощі, а щодня змінюють село на краще. Бо їх згуртувала лідер, тодішня сільський голова Людмила Казімірова. Вона з місцевих. Тут усі її знають, літні люди часто кажуть про неї: «Наша Людочка! Пощастило нам з такою владою».

Після того, як у 2015-ому сільська громада на виборах довірила їй головну посаду, Казімірова нікому не говорила, що село «так далі жити не може», а просто узялася власним прикладом показувати, як можна змінювати його. Заасфальтували дороги, на вулицях зробили освітлення, розчистили від аварійних дерев кладовища, вулиці, впорядкували територію біля адмінбудівель.

З’явилися сучасні ігрові куточки для малечі (на місці чагарників), з гойдалками, каруселями, гірками. Було розпочато капітальний ремонт фельдшерсько-акушерського пункту. Сьогодні село може похвалитися і ставками.

Казімірова сама часто брала в руки сокиру, лопату і – особисто на війну з чагарниками. Навіть у вихідні дні. Підключалися небайдужі мешканці, бо ж гуртом, виявляється, і гори можна звернути.

А раніше село немов спало, заколихане дрімотною байдужістю, припорошене, здавалося б, навіки отим чужинсько- шкідливим прислів’ям «моя хата скраю» і так скніло, зубожіло роками, поволі вимираючи. Воно начебто увірувало в страшну думку – усі крадуть. Хто більше, хто менше (на те й влада).

Ні, не всі! На зміну епосі розору та рвацтва, які залізним обіддям десятиліттями сковували нещасне село, прийшла епоха хазяйновитості. Та чи ж надовго?

У грудні 2020 року Казімірову, як і усіх старост Баришівської об’єднаної територіальної громади, селищна рада звільнила з посади.

Звільнили тихо, навіть не попередивши про це. Називається, прикотилася до села реформа, що обіцяла пухкі калачі з медом. Але вдарила невимовною образою, згнітила серце й душу – за що так, не по людському? Чому в спину? Ми ж не якісь дикуни.

Працює людина, чесно трудиться на благо рідного села і ні сном, ні духом не відає, що вона вже у списку звільнених, серед тих, що за бортом. Про це дізнається випадково. Тобто, долю вирішено… Ви – вільні! Не потрібні. Бо таке рішення прийняв голова Баришівської об’єднаної територіальної громади Олександр Вареніченко.

Але ж кому «не потрібні»? Конкретній Баришівській громаді? Рідному селу? Чи керманичеві громади Олександрові Вареніченку? З’ясуємо, у чому суть цієї «тригонометрії» місцевого рівня.

Є Закон «Про місцеве самоврядування». А він диктує, що сільських старост в селах не обирають всенародно – їх призначає голова об’єднаної територіальної громади, якщо на це дають згоду більшість депутатів на сесії ради.

4 грудня на позачерговій сесії Баришівської селищної ради було затверджено 14-х сільських старост громади, здебільшого нових очільників. Зокрема одержали своїх керманичів такі старостинські округи: Волошинівський, Гостролуцький, Дернівський, Корніївський, Лукашівський, Лук’янівський, Масківецький, Морозівський, Паришківський, Перемозький, Подільський, Сезенківський, Селичівський, Селищанський.

У цьому переліку не було села Бзів, а також ще декількох населених пунктів. Того дня старост у цих селах на сесії не призначили. Чому? Як пояснив голова Баришівської об’єднаної територіальної громади Олександр Вареніченко, з приводу кадрових призначень у цих селах ще потрібно буде порадитися з активними людьми, які користуються авторитетом у громаді.

Але чомусь пан Вареніченко промовчав, що напередодні цієї «кадрової сесії» 23 листопада і 1 грудня до канцелярії селищної ради на його ім’я було подано письмове звернення жителів селі Бзів з підписами (всього 448 осіб поставили свої автографи).

Вони просили призначити на посаду старости Людмилу Казімірову. Навели переконливі аргументи, чому сільська громада обома руками за цю людину.

Тим не менш Олександр Вареніченко каже, що все одно хоче радитися з авторитетними людьми. Майже півтисячі осіб для нього не є авторитетами?

Олександр Вареніченко відповідає на запитання журналіста (аудіо).

На наступну позачергову сесію селищної ради 10 грудня село Бзів направило своїх активістів, щоб вони розповіли депутатам – уся сільська громада виступає проти «кота в мішку», чужинця, якого начебто хочуть призначити старостою замість Казімірової. Щодо цієї ситуації надіслали письмові звернення до Київської обласної ради, облдержадміністрації, а також до Офісу Президента України.

У Баришівці, в сесійній залі ради з трибуни гостро виступила жителька села Бзів Наталія Федюк, яка емоційно зачитала звернення до депутатів (фото на головній сторінці). Її однодумці біля трибуни розгорнули плакати: «Ми проти свавілля!», «Не ігноруйте думку громади!».

Відео виступу Наталія Федюк на сесії. 

Коли наприкінці свого виступу пані Наталія промовила «Слава Україні!», в залі у відповідь озвалося ріденько: «Героям Слава!». А потім – німотна тиша на декілька хвилин. Депутати хутко поспішали із зали у своїх справах.

А село опинилося сам на сам зі своєю бідою. Де ж ти ходиш-бродиш сільська доле, у яких закутках сховалася? Чому оглухла, не чуєш? Село кипить від обурення (саме такі слова звучали у виступі з трибуни сесії селищної ради Наталії Федюк!) і ніби кам’яніє від того, що його не чують. Прикотилася децентралізація, і не із смачними та запашними калачами й солодкими медівниками, а з бажанням пролигнути народовладдя, поставити село перед фактом, огорнутим задушливою нормою закону – старост відтепер призначають! А мало ж би бути навпаки – народ повинен визначати, кому довірити булаву.

Якби ж такі кадрові призначення були справедливими, об’єктивними, не залежали від примх і капризів тих, хто возсідає у начальственних кріслах. Від того, хто кому кум, сват, брат, хто кому догоджає чи ні.

Утім, не в нашій державі про таку справедливість мріяти. Законодавці, безумовно, знали, що, кидаючи в безодню норму про обрання старост, вони тим самим на ниві самоврядування сіяли отруйне будяччя, яке візьме у страшний зашморг волю народу вільно обирати собі поводиря.

А у поміч цьому будяччю «направили» ще й законодавчі вимоги про місцеві вибори за партійними списками.

Ну, скажіть, які в селах та на хуторах партії? Де ви їх бачили? Хіба на папері. Сьогодні у місцевих радах при голосуванні фракцій за важливі питання, в тому числі за призначення старост, грає ключова фраза: «Пане, я – ваш!».

Неймовірно загрозлива фраза для українського суспільно-політичного життя, і вона, на превеликий, жаль, супроводжує нас вже три десятиліття. Вона заглушує волелюбний голос народу.

Відповіді голови фракції “Слуга народу” Володимира Коцюрбія на журналістські запитання щодо призначення старост (аудіо).

Криком кричи, однак що з того, коли сьогодні, за словами відомого політика Романа Безсмертного, спостерігаємо «потуги олігархату монополізувати ситуацію… А суспільство тим часом живиться недоїдками, які падають зі столів олігархів…».

Що залишається селу? Рятувати себе, на себе надіятися.

Відкриємо закон: «Місцеве самоврядування в Україні – це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста – самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст».

Хто має керувати селом? Хіба не питання місцевого значення? Чому людям мають нав’язувати поводиря?

Люди у нас грамотні, вони читають, що написав законодавець: «Основні принципи місцевого самоврядування. Місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах: народовладдя законності, гласності, колегіальності, поєднання місцевих і державних інтересів, виборності…»

Хіба можна говорити про всеохопне торжество народовладдя, коли думка майже півтисячі громадян нікого ні в державі, ні в селищній раді не цікавить?!

Три роки тому прем’єр-міністр України Володимир Гройсман запевняв: «У нас на порядку денному зміни у всіх сферах життя. І нам треба дати нову якість життя… Ніхто в Україні не дасть знищити місцеве самоврядування, ніхто не зупинить процесів децентралізації».

Одне діло – говорити, а інше – зробити так, щоб людям вільно дихалося, щоб села не гинули в задушливих обіймах новітніх поводирів-призначенців.

Може, верховна влада нарешті зрозуміла, що колесо децентралізації стало некерованим, що воно тотально підминає все і всіх на своєму шляху, калічачи принципи народовладдя? 22 грудня цього року група народних депутатів зареєструвала у парламенті законопроєкт “Про внесення змін до деяких законів України щодо розвитку інституту старост”. Документ пропонує низку важливих концептуальних новацій.

Суттєві зміни торкаються принципів призначення старост. У законопроєкті є норма щодо обов’язкового громадського обговорення (громадських слухань, зборів, інших форм консультацій з населенням) у межах відповідного старостинського округу. І вже за результатами такого обговорення кандидатура старости пропонується керівником об’єднаної територіальної громади для затвердження радою.

Хочеться, щоб Верховна Рада проголосувала за цей документ. І тоді з поля народовладдя зникне отеє будяччя. Щезне яко дим. І тоді просвітліє.

Сообщение Бунтівне село бореться за народовладдя в Баришівці (+відео, аудіо) появились сначала на Український репортер.

Суттєві зміни є у принципах призначення старост. У законопроєкті є норма щодо обов’язкового громадського обговорення (громадських слухань, зборів, інших форм консультацій з населенням) у межах відповідного старостинського округу. І вже за результатами такого обговорення кандидатура старости пропонується керівником об’єднаної територіальної громади для затвердження радою.

Як зазначає народний депутат України VІII скликання, кандидат наук з державного управління Олена Бойко, “пропонується старості надати нові повноваження до вже існуючих:

1. “право на гарантований виступ на…. засіданнях виконавчого комітету з питань, що стосуються інтересів жителів відповідного старостинського округу”;
2. сприяння жителям відповідного старостинського округу у підготовці документів, що подаються у тому числі до …. відповідних органів виконавчої влади;
3. виконання окремих завдань адміністратора центру надання адміністративних послуг, у разі утворення такого центру (за рішенням органу місцевого самоврядування).
4. Є також зміна існуючих повноважень: якщо нині “староста бере участь у підготовці проекту місцевого бюджету в частині фінансування програм, що реалізуються на території відповідного старостинського округу”, то пропонується, що староста братиме участь у підготовці пропозицій до проекту бюджету.
5. Проєктом передбачається, що староста не рідше одного разу на рік звітуватиме про свою роботу не лише перед радою (чинна норма), а й перед жителями старостинського округу, у порядку, визначеному Положенням про старосту”.

Від редакції “Українського репортера” наголосимо: законодавчі зміни є надзвичайно важливими і дуже на часі. Бо яка нині практика? В багатьох містах, селищах до керма громадами прийшли лідери з волюнтаристськими, певними диктаторськими принципами в роботі, і вони здебільшого орієнтовані на задоволення фінансових, матеріальних апетитів свого клану, своїх політичних вождів. Завдяки таким “принципам” їм вдалося сформувати підконтрольну депутатську більшість в тій чи іншій раді, яка голосує так як скаже місцевий “князьок”. І це яскраво проявляється під час призначення сільських старост. Клан голосує за тих старост, які віддано будуть служити новому правителю. Звичайно, така “демократія” докорінно розходиться з принципами народовладдя, волевиявлення сільських громад, їхнього бажання бачити на посаді старости тих людей, які зарекомендували себе сумлінною працею на посаді і які справді виражають волю народу.

Тому закономірно, що депутати звернули увагу на ці жахливі перекоси в законодавстві.

Сообщение У Раді з’явився законопроєкт про зміни у місцевому самоврядуванні. Корегують статус старост появились сначала на Український репортер.

За відповідне рішення 17 липня проголосували 238 народних депутатів.

Кількість районів в області нещодавно пропонувалося менше – шість. Сьогодні додали ще один – Броварський. ЦВК має сформувати виборчі округи відповідно до цих змін.

Скорочення районів на Київщині спричинило велику і нищівну критику з боку громадськості. А на сесії обласної ради жителі низки районів звернулися до депутатів облради з проханням підтримати їхню позицію щодо збереження низки районів – Броварського, Васильківського, Фастівського. Облрада виступила за те, щоб максимально врахувати побажання громад.

Але центральна влада “нарізала” райони так, як заманеться, в тому числі з урахуванням майбутніх виборів, щоб забезпечити перемогу провладних кандидатів, а також посланців від бізнесових кланів та олігархів. Тому думки й пропозиції простих людей так і залишилися “в повітрі”. Щоправда, додали до списку нових районів Броварський. Якби цього не сталося, то це вже було б занадто… Бровари – велике промислове місто. Чому ж його залишили спершу “за бортом”, приєднавши села цього району до Бориспільського?

Конфігурація нових районів є досить несподіваною. В голові не вкладається, чому саме так “ділили”? Близькість сіл до райцентру навіть не брали до уваги.  Ніхто не подумав про зручності для простого народу, скажімо як людям добиратися до нового райцентру? Адже нових маршрутів немає. Є села, які знаходяться на величезній (!) відстані від нового райцентру. Хоч під боком – “старий” райцентр. Колись на Київщині вже ділили райони, експеримент виявився невдалим. Забулося? Нині повторюють деякі нафталінові схеми поділу, наступаючи на ржаві граблі. Це в інтересах народу?

А чому викреслили історичний Вишгородський район? За яким правилом обминули увагою цю древню київську твердиню? На жаль, волюнтаризм узяв гору. Бажано було б залишити і Васильківський район.

Загалом зроблено сяк-так, косо-криво аби живо. Правлячі пани подбали про своє благополуччя. Децентралізація навиворіт.

Фото з відкритих джерел.

Сообщение Київську область “покришили” на сім районів. Про інтереси простого народу не подумали появились сначала на Український репортер.

За відповідне рішення проголосували 238 народних депутатів.

Спочатку Раді пропонували створити 129 нових районів, пізніше їх кількість збільшили до 136. А на засіданні у п’ятницю 17 липня нардепи проголосували за створення 138 нових областей.

Постановою Верховної Ради передбачено утворити:

1) 10 районів в Автономній Республіці Крим: Бахчисарайський район, Білогірський район, Джанкойський район, Євпаторійський район, Керченський район, Курманський район, Перекопський район, Сімферопольський район, Феодосійський район, Ялтинський район;
2) 5 районів у Вінницькій області: Вінницький район, Гайсинський район, Могилів-Подільський район, Тульчинський район, Хмільницький район;
3) 4 райони у Волинській області: Володимир-Волинський район, Камінь-Каширський район, Ковельський район, Луцький район;
4) 6 районів у Дніпропетровській області: Дніпровський район, Кам’янський район, Криворізький район, Нікопольський район, Новомосковський район, Павлоградський район;
5) 8 районів у Донецькій області: Бахмутський район, Волноваський район, Горлівський район, Донецький район, Кальміуський район, Краматорський район, Маріупольський район, Покровський район;
6) 4 райони у Житомирській області: Бердичівський район, Житомирський район, Коростенський район, Новоград-Волинський район;
7) 5 районів у Закарпатській області: Берегівський район, Мукачівський район, Тячівський район, Ужгородський район, Хустський район;
8) 5 районів у Запорізькій області: Бердянський район, Василівський район, Запорізький район, Мелітопольський район, Пологівський район;
9) 5 районів в Івано-Франківській області: Івано-Франківський район, Калуський район, Коломийський район, Косівський район, Надвірнянський район;
10) 7 районів у Київській області: Білоцерківський район, Бориспільський район, Броварський район, Бучанський район, Обухівський район, Переяславський район, Фастівський район;
11) 4 райони у Кіровоградській області: Голованівський район, Кропивницький район, Новоукраїнський район, Олександрійський район;
12) 8 районів у Луганській області: Алчевський район, Довжанський район, Луганський район, Ровеньківський район, Сватівський район, Сєвєродонецький район, Старобільський район, Щастинський район (з адміністративним центром у селищі міського типу Новоайдар);
13) 7 районів у Львівській області: Дрогобицький район, Золочівський район, Львівський район, Самбірський район, Стрийський район, Червоноградський район, Яворівський район;
14) 4 райони у Миколаївській області: Баштанський район, Вознесенський район, Миколаївський район, Первомайський район;
15) 6 районів в Одеській області: Білгород-Дністровський район, Болградський район, Ізмаїльський район, Одеський район, Подільський район, Роздільнянський район;
16) 4 райони у Полтавській області: Кременчуцький район, Лубенський район, Миргородський район, Полтавський район;
17) 4 райони у Рівненській області: Вараський район, Дубенський район, Рівненський район, Сарненський район;
18) 5 районів у Сумській області: Конотопський район, Охтирський район, Роменський район, Сумський район, Шосткинський район;
19) 3 райони у Тернопільській області: Кременецький район, Тернопільський район, Чортківський район;
20) 7 районів у Харківській області: Ізюмський район, Красноградський район, Куп’янський район, Лозівський район, Люботинський район, Харківський район, Чугуївський район;
21) 3 райони у Херсонській області: Генічеський район, Каховський район, Херсонський район;
22) 5 районів у Хмельницькій області: Дунаєвецький район, Кам’янець-Подільський район, Старокостянтинівський район, Хмельницький район, Шепетівський район;
23) 4 райони у Черкаській області: Звенигородський район, Золотоніський район, Уманський район, Черкаський район;
24) 3 райони у Чернівецькій області: Сторожинецький район, Хотинський район,
Чернівецький район;
25) 4 районів у Чернігівській області: Ніжинський район, Новгород-Сіверський район, Прилуцький район, Чернігівський район.

Згідно з Постановою, межі районів встановлюються по зовнішній межі територій сільських, селищних, міських територіальних громад, які входять до складу відповідного району.

Постановою ліквідовано всі райони в областях згідно чинним адміністративно-територіальним поділом.

Встановлено, що вибори депутатів районних рад районів, ліквідованих відповідно до пункту 3 цієї Постанови, не проводяться.

Центральній виборчій комісії доручено забезпечити формування виборчих округів та проведення місцевих виборів згідно з адміністративно-територіальним устроєм, визначеним цією Постановою.

Постанова набуває чинності з дня, наступного за днем її опублікування, крім пунктів 1, 3 щодо ліквідації та утворення районів на тимчасово окупованих територіях Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, Донецької та Луганської областей, які набирають чинності після повернення цих територій під загальну юрисдикцію України (відновлення територіальної цілісності України та відновлення повноважень органів державної влади України на відповідній території).

Фото з відкритих джерел.

Читайте також:

• Реформа: у Київській області буде лише шість районів

Сообщение В Україні ліквідували усі райони. Натомість з’явилися нові появились сначала на Український репортер.

Інформаційним приводом для свого критичного виступу екскерівник області обрав інтерв’ю Володимира Зеленського «Українській правді», у якому йдеться в тому числі про місцеве самоврядування.

Михайло Бно-Айріян вважає, що Глава держави «по суті поставив знак рівності між мерами, які виступають проти президента, з мерами-сепаратистами, які прикривають сепаратизм ідеями децентралізації.
І це вже далеко не перший негативний реверанс в бік керівників місцевого самоврядування».

На його думку, «Зеленський і його команда сповідують жорсткий принцип президентсько-парламентської республіки, з жорсткою вертикаллю і командами зверху. Але проблема в тому, що ця ж команда (тільки вже, на жаль, без президента) торпедувала питання завершення децентралізації, тобто передачі частини функцій держави на місці. І переконувала президента в її правильності. Без розуміння всіх наслідків, подальшого бачення роботи такої системи, і найголовніше, не усвідомлюючи, що така система цінісно несумісна з нинішнім стилем роботи Володимира Зеленського».

Ексочільник області коротко аналізує причини цього кризового явища:

«Виступ і посилення мерів – наслідок, в першу чергу, не їхньої сили або інституційної спроможності, а насамперед наслідок неефективної регіональної політики Офісу Президента і нерозуміння тих, хто відповідає за регіональну політику, в цілому як розвивати регіони.

Всі на Банковій намагаються будувати вертикаль. А будувати треба країну, розвивати еліти, посилювати інституції на місцях. Країна – це не Київ. Це в першу чергу регіони. В цьому і є різниця в підходах.
Цей розлом буде тільки посилюватися. З усіма наслідками як для президентської команди, так і місцевого самоврядування.

А крайніми, як завжди, опинимося ми з вами. Яким жити в цій країні суцільного дисоціативного розладу ідентичності».

Ще раніше в інтерв’ю «LB» Михайло Бно-Айріян висловив думку, що президентська команда ще не зовсім розуміє, які наслідки може мати децентралізація і яким буде державне управління після стовідсоткового сформування незалежних об’єднаних громад.

Нагадаємо, що Михайло Бно-Айріян попрацював на посаді голови КОДА 3 місяці і 10 днів. Він несподівано подав у відставку, розмістивши у Фейсбуці свою заяву на ім’я Президента України, додавши такий коментар:

«Ліпше умерти раз, умерти гордо, з незламаною душею, аніж повзати на колінах і вмерти двічі — морально й фізично. Але в першім варіанті ще є шанс взагалі не вмерти» (Андрій Чумак, «Сад Гетсиманський»).

У ЗМІ розповідали, що він не погоджувався з певними кадровими пропозиціями, які «пропонували» деякі провладні депутати з групи олігарха Коломойського, а також виступив проти замовних відосиків на свою адресу.

Читайте також:

• Голова Київської облдержадміністрації заявив про атаку “ботоферм” і фейків
• Київська облдержадміністрація може переїхати ближче до полів

Сообщение Колишній керівник Київщини жорстко розкритикував команду Зеленського появились сначала на Український репортер.

Пропонується ліквідувати існуючі 490 районів та утворити 129 нових.

Ці документи розроблено згідно із Законом «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад» та на основі пропозицій робочих груп при обласних державних адміністраціях.

У Київській області передбачається створення шести районів: Білоцерківського, Бориспільського, Бучанського, Обухівського, Переяславського та Фастівського.

За рішенням Уряду територіальна мережа органів центральної влади на місцях в 2020-му році змінюватися не буде, це повинно відбутися в 2021-му році.

Остаточне рішення про нові районні центри має ухвалити Верховна Рада України.

Фото: “Український репортер”

Сообщение Реформа: у Київській області буде лише шість районів появились сначала на Український репортер.

Що особисто я почула в ,,Темі дня” на “Суспільному” ТБ під час дискусії Прилипка і Літвинова. Я почула, що амбіції керівників рад Гостомеля та Ірпеня вищі за рішення людей, що перетягування ковдри, яке переросло у відкриту війну, нічого спільного з твердженням ,,основне  – людина” не мають.

Цифри – річ вперта. Пан Літвинов побудував свою доказову базу саме на них і чи то через свою недосвідченість, чи з іншої причини навів саме ті цифри, які легко спростувати. На жаль, Гостомельський селищний голова не зміг цього зробити ні в прямому ефірі, ні поза ним.

1. Графіки про виділення коштів Ірпенем на Гостомель – відверта маніпуляція, яку до речі постійно підтримував і Прилипко. Це неправда, що з 2007 по 2015 роки Ірпенем кошти на Гостомель не виділялися, а лише з приходом Прилипка Ірпінська міськрада почала виконувати роботи в Гостомелі. Так, ви не знайдете актів виконаних робіт та договорів у виконкомі Ірпінської міськради, оскільки кошти виділялися іншим шляхом. У вищезгадані роки, за згодою міського голови, через рішення радиі Ірпінь перенаправляв до нашого бюджету 50 % коштів Гостомеля.

З приходом до влади Прилипка, на жаль, така практика перерозподілу коштів перестала існувати. Юрій Ілліч вперто не хотів визнавати, що такий перерозподіл ,,працює” на Гостомель, можливо тому, що йому невдалися такі домовленості, а гординя не дозволила визнати успіх попереднього селищного голови Анатолія Кириченка в цьому питанні, який, до слова, успішно співпрацював з ірпінськими очільниками Скаржинським,Свистович, Бондарем і Карплюком з бюджетних питань.

Давайте порахуємо. Ірпінь запланував виділити на 2020 рік для Гостомеля 50 млн грн, а планує отримати від Гостомеля 180 млн грн. В разі повернення 50 %, як це було до 2016-го, очікувана сума має бути 90 млн грн. Отака проста арифметика .

2. А куди Ірпінь вкладав кошти останнми роками? Кошти за виконані Ірпенем роботи в Гостомелі були витрачені винятково на об’єкти, балансоутримувачем яких є Ірпінська міська рада. Школи, садочки, медустанови та об’єкти відділу культури. Але Андрій Літвинов чомусь не назвав цифри субвенцій Гостомеля Ірпеню саме на ці об’єкти. Не знав чи не захотів?

3. Чи зможе Гостомельська ОТГ збудувати об’єкти інфраструктури ? На жаль, ми не можемо похвалитися ні збудованим, ні реконструйованим садочком, ми не можемо похвалитися новим приміщенням для нашого КП УЖКГ Гостомель чи іншим новобудовами.

Але треба розуміти, що причиною цього є не відсутність коштів, а хибна політика влади Гостомеля цих років. Ми маємо немалий бюджет, але четвертий рік вкопуємо його в землю в прямому сенсі цього слова.

На щастя формування ОТГ закінчиться виборами голови та ради, сподіваємося на розумний вибір жителів, який забезпечить сталий розвиток та процвітання.

4. А чи потрібно новоствореним ОТГ повністю утворювати геть усі організації для управління? Як то відділ пенсійного фонду, управління праці, податкову. Можливо на державному рівні потрібно закріпити , що такі організації і установи можуть бути в районах і обслуговувати жителів певних ОТГ. Наразі іде мова про утворення Ірпінського району. Було би правильно, щоб ці управління та відділи отримали статус районних . Наприклад. Ірпінський районний відділ управління праці міг би обслуговувати Гостомельську , Бучанську, Ірпінську ОТГ і фінансувався б громадами від кількості населення. Адже такі установи підзвітні державним установам вищого рівня і напряму не залежать від органу місцевого самоврядування, в якому розміщені. Чомусь мені здається, що саме так буде.

5. І наостанок хочу спростувати відповідь в.о. міського голови на запитання телеведучої, чому саме зараз Ірпінь знову порушує питання про неможливість існування Гостомельської ОТГ. Андрій Літвинов зробив акцент на теперішньому перегляді обласною радою перспективних планів створення ОТГ області у звязку із змінами до Закону України ,,Про добровільне обєднання громад ”. Пане Андрію, саме ці зміни убезпечують Гостомель від будь якого втручання області до нашого Перспективного плану. Зміни до вищезгаданого закону забороняють обласній раді вносити зміни чи будь-як впливати на вже створену та сформовану ОТГ. Тепер область розглядає лише перспективні плани громад, які з 2015 року так і не змогли визначитися, так і не зуміли об’єднати навколо себе населенні пункти.

Гостомель чекає вибори. Це аксіома. А вона доведенню не підлягає.

Лариса БОГДАНОВА, Гостомель

На цю тему:

• Ірпінь пішов “війною” на Гостомельську об’єднану громаду

Сообщение Амбіції керівників Гостомеля та Ірпеня вищі за рішення людей появились сначала на Український репортер.

Вона направила звернення до Верховної Ради України з вельми кучерявою і довгою назвою, суть якого: заблокувати Гостомельську об’єднану територіальну громаду на шляху самостійного господарювання, не пущать, на віки вічнії прив’язати до Ірпеня. І щоб цю наругу над самоврядуванням було «освячено» волею найвищого законодавчого органу країни. Навіть у текст цього папірця всунули оцей вислів з тоталітарним душком – «щодо недопущення…».

Підлий папірець. Наскрізь просякнутий відвертою зневагою до Гостомельської об’єднаної територіальної громади.

На «капітанському містку» сесійної зали був виконувач обов’язки Ірпінського міського голови Андрій Літвінов, колись «непримітний начальник управління інфраструктурного розвитку, інвестицій та житлово-комунального господарства Ірпеня, який відчайдушно вболівав за Володимира Карплюка» (тодішнього мера), коли проти нього відкривали кримінальні провадження, розповідала місцева преса. Група Літвінова навіть танцювала під стінами облпрокуратури під час акції протесту (на відео).

Скажемо і про характерний ритм сьогоднішньої ірпінської сесії. Ми, здається, його чули. Це вже не вперше Ірпінська міська рада намагається не випустити зі своїх недружніх обіймів Гостомельську об’єднану територіальну громаду. І також гуртом, коли верховодою у них був Володимир Карплюк, били чолом «нагору», до парламенту.

Нині ірпінські депутати вкотре показали, що супровід у них один і той же, а дійство відбувається у однаковому стилі, старому. Щоправда, були й такі принципові депутати, хто виступив проти «наступу» на Гостомель, скажімо свободівець Сергій Глиняний. Але їхніх голосів було явно замало.

Група представників Гостомельської громади прибула на цю сесію (див. фото). Серед них був і депутат Гостомельської селищної ради Юрій Марчук. Він розповів нашому виданню, як нині відбувався «похід» ірпінських народних обранців проти сусідів.

“За кілька днів до цієї сесії багато ірпінських депутатів у приватних розмовах говорили нам, що не голосуватимуть на шкоду Гостомельській громаді, – каже Юрій Марчук. – Однак вчинили по-іншому. Відтепер маски зірвано, ми побачили хто є хто. Голосування в Ірпінській міськраді відбувається за допомогою електронної системи.

Більшість проголосувала за те, щоб антигостомельське звернення направити до Верховної Ради. Депутати натискали кнопки «за» з якось єзуїтською посмішкою, немов хизуючись, що у них – єдиний фронт, моноліт.

І ви, мовляв, сусіди, навіть не намагайтеся переконувати, бо вас не почують.

Тут – глуха стіна.

І жорстка дисципліна.

«Одобрямс» поставлено на потік. Тому ми вкотре подивувалися цій зверхності, імперським амбіціям. Вони хочуть бачити Гостомель і довколишні села своєрідною колонією? Не бути цьому! Ніколи.

Вразило нас і повне ігнорування думки тих, хто прийшов на цю сесію. Вони навіть побоялися ознайомити нас з інформацією щодо особистого голосування депутатів за це звернення. Лише відмахувалися словесами: потім, потім… Ми їх запитували: якщо ви такі успішні господарі, то чому від вас відокремилися Гостомель, Озера, Мощун, Горенка, Ворзель? Селище Коцюбинське прагне увійти до складу Києва. Чому від вас тікають?”

Хто заправляє в Ірпінській міськраді? Більшість – від партії «Нові обличчя», є представники і «Батьківщини», і «Європейської солідарності», і «Укропа». Невже вони не розуміють, що сьогоднішнє звернення до парламенту аж ніяк не вплине на долю Гостомельської громади? «Вони мріють, що Ірпінь всіх підімне під себе і буде велике утворення, щось на зразок «Союза нєрушімого»? – слушно ставить риторичне запитання Юрій Марчук. – Коли ж вони прозріють? Гостомельську об’єднану територіальну громаду давним-давно вже створено».

Ірпінським депутатам не завадив би цей лікбез. Ще як тільки-но розпочиналася децентралізація, Буча та Ірпінь надіслали до Гостомеля пропозиції про об’єднання. Кожне із цих міст воліли бачити Гостомель під своїм крилом. 29 квітня 2015 року сесія Гостомельської селищної ради відмовила Ірпінській та Бучанській міським радам, тобто дала відкоша. І мала на руках козирний туз — підсумки громадського обговорення в Гостомелі.

Навіть всі потужні підприємства селища виступили за те, щоб відокремитися від Ірпеня. Бо ж не бідні родичі. А можливості у селища – величезні. Індекс податкоспроможності бюджету Гостомеля – 2,2307. (При утворенні громад Кабмін рекомендує брати до уваги індекс спроможності 0,9). Зауважимо: цей показник на той час був більшим ніж в Ірпені, в багатьох громадах. Закарбуйте це, ірпінські депутати!

1 червня 2015 року голова Київської облдержадміністрації підписав розпорядження про затвердження висновків КОДА щодо відповідності Конституції та законам проекту рішення “Про добровільне об’єднання територіальних громад селища Гостомель, сіл Мощун, Горенка Києво-Святошинського району та села Озера Бородянського району в об’єднану Гостомельську селищну територіальну громаду з центром в Гостомелі.

У серпні 2015 року сесія обласної ради затвердила Перспективний план, утворивши Гостомельську об’єднану територіальну громаду. Після цього вже Кабмін затвердив цю громаду.

А сьогодні ірпінські депутати усе це хочуть поламати. Насмішили. Ні, це така, певно, тактика – мертвою хваткою вчепитися в Гостомель і не відпускати. Щоб Гостомель і далі підпорядковувався Ірпеню, сплачував до цієї міської ради величезні податки, залежав від цього міста на всіх фронтах.

Отож і викидають у своєму кордебалеті такі колінця, що люди, незнайомі з дійсним станом справ, можуть і справді подумати: невже Гостомель – гола земля, там жодної держустанови немає? Не вірте! «Гостомель є найбільш економічно та соціально розвинутим населеним пунктом Ірпінського регіону та має неабиякий ресурс подальшого розвитку», – зазначає селища рада, звертаючись до Ірпеня.

Гостомельську громаду не зупинити. Йти всупереч законної волі людей – все одно, що намагатися повернути річку назад. І ніякі тут залаштункові хореографи не допоможуть, як би вони цього не хотіли. Які б вони хороводи не водили.

Леонід ФРОСЕВИЧ

Малюнок Андрія ПЕТРЕНКА

Звернення Гостомельської селищної ради до Іріпінської міськради

В.о. Ірпінського міського голови та депутатам Ірпінської міської ради.

Ознайомившись з проектом тексту звернення депутатів Ірпінської міської ради до Верховної Ради України щодо недопущення прийняття проекту постанови «Про зміни в адміністративно-територіальному устрої Київської області , зміну і встановлення меж Києво-Святошинського, Бородянського районів, міста Ірпінь та селища Гостомель Київської області Гостомельська селищна рада, її депутатський корпус та мешканці селища вкрай обурені позицією Ірпінської міської ради щодо зазначеного питання.

Особливо абсурдним є прагнення Ірпінської міської ради створити об’єднану територіальну громаду з адміністративним центром в Ірпені, залишивши в її складі селище Гостомель, адже Гостомельська селищна об’єднана територіальна громада є створеною, згідно рішення Київської обласної ради ще з 13 серпня 2015 року.

Селище міського типу Гостомель є найбільш економічно та соціально розвинутим населеним пунктом Ірпінського регіону та має неабиякий ресурс подальшого розвитку: на території селища знаходяться потужні підприємства, добре знані не тільки в Україні, а й у всьому світі (ДП «Антонов», ПрАТ «Гостомельський склозавод «Ветропак», ДП «Кюне і Нагель», ТОВ «Юнілівер Україна» та інші).

Податкові надходження від вказаних великих платників податків селища є важливою складовою формування фінансового потенціалу міста Ірпінь. При цьому одним із найбільш бюджетоформуючих податків є податок на доходи фізичних осіб, адже він посідає друге місце після ПДВ за сумою податкових надходжень до бюджету.

Зокрема за 2020 рік надходження до міського бюджету міста Ірпеня від платників податків селища Гостомель становлять 165 143 013, 24 грн. з яких на розвиток селища владою Ірпеня було повернуто лише 7 712 793, 00 грн., а не 32 млн. грн., як вказано у зверненні.

Тобто, місто Ірпінь розвиває свою соціальну сферу та інфраструктуру за рахунок працюючого населення суміжних населених пунктів, таких як Гостомель, Ворзель та Коцюбинське.

При цьому, обсяг фінансування Ірпінською міською радою видатків на утримання об’єктів дорожньої інфраструктури, на поліпшення матеріально-технічної бази установ закладів освіти, охорони здоров’я та соціально-культурної сфери селища не покриває навіть базових потреб.

Також вважаємо за необхідне спростувати твердження Ірпінської міської ради щодо інфраструктурної неспроможності Гостомельської територіальної громади, адже заявлені в зверненні державні органи та установи поширюють свої повноваження на декілька адміністративно-територіальних одиниць (залежно від організаційної структури установи), а не виключно на територію міста Ірпеня.

Крім того, Ірпінсько-Бучанський об’єднаний міський військовий комісаріат, Ірпінський відділ Києво-Святошинської місцевої прокуратури та Ірпінська центральна міська лікарня взагалі розташовані в місті Буча, а пологовий будинок в селищі Ворзель.

Принагідно зазначаємо, що визначення спроможності територіальної громади селища Гостомель, що було здійснено в тексті звернення, не належить до повноважень Ірпінської міської ради, а є виключною компетенцією Кабінету Міністрів України.

Так, Гостомельська селищна об’єднана територіальна громада є спроможною та відповідає перспективному плану формування територій громад Київської області, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України №1206-р від 18.11.2015 року.

З огляду на вищенаведене, зазначені дії Ірпінської міської ради суперечать основним засадам та принципам децентралізації, а також свідчать про очевидну неповагу до волевиявлення мешканців селища Гостомель, сіл Горенка, Мощун та Озера на створення об’єднаної територіальної громади.

Сообщение Ірпінь пішов “війною” на Гостомельську об’єднану громаду появились сначала на Український репортер.