«Ми просимо внести зміни до положення про паспорт громадянина України, яким передбачити, що паспорт складається державною мовою, згідно з частиною першою статті 8 мовного закону, – наголосив Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь.

Він нагадав, що станом на зараз в Україні паралельно існують два бланки паспортів – біометричні паспорти та паспорти старого зразка, де інформація про громадянина, його прописку та місце видачі документа записані як державною та недержавною мовою.

“Тому ми наполягаємо на уніфікації та в приведенні у відповідність до мовного закону цієї парадигми», –  розповів Тарас Кремінь в Медіацентрі Україна.

Сообщение Мовний омбудсмен пропонує прибрати російську з паспортів українців появились сначала на Український репортер.

Звичайно ж, не «вальсування» із карним злочинцем, а невидимі «органи», які сфальсифікували вибори, поставили президентом вигнаного Ревоюцією Гідності в Ростов із «камазом» готівки, украденої із державної казни не стільки в гривнях, як у твердій валюті – доларах, євро.

При цьому само собою зринає запитання. А куди ж дивився та на що ж сподівався так званий електорат, тобто чи ж не мільйони підсліпуватих і тугих на вухо виборців? Вони ж опускали в урни, як за упокій, бюлетені, вистеляли дорогу до президентства «хамові». Так прозивали нахабного співкамерники, що разом з ним «мотали строк» в буцегарні. На те виходить, що марновірні не поспіли на шапкобрання. Кого ж застерігав і застерігає Ісус Христос: «Вони сліпі, вожді сліпих, а якщо сліпий веде сліпого обидва впадуть у яму». Нехай би опинялися у ямі доморощені супостати й верховоди з окупантів, а не народжені в задушливих підвалах немовлята й ні в чому не повинні діти, приречені на довічні страждання без рук чи ніжок, відірваних пекучими осколками снарядів або крилатих ракет. З Януковича починалося відторгнення громадян України від «життєвого простору» – з одвічно їхньої родючої землі. Отож і міркуймо. Хто ж сильніший – прозірливість доброчесних геніїв людства чи сатанинська підступність лиходіїв?

З якої ж потреби ні з того, ні з сього вискакує, не як Пилип, а Єва з конопель, заява естрадної активістки увести в Україні три «державні мови». Правічну українську століттями душив царат монгольської закваски, а далі топтали слід комуністи-інтернаціоналісти з лиховісними нелюдами Леніним і Сталіним. Як їй удавалося виживати – диво з див! За пам’яті нинішніх поколінь – завдяки жертовності Небесної Сотні в горнилі Революції Гідності, а нині – в кривавій борні захисників справіку рідної Матері-Землі супроти диких орд окупантів із сатанинської Півночі.

Один із персонажів Григорія Квітки-Основ’яненка хіба ж і досі не попереджає: знай своє діло, а в незрозуміле не лізь. До речі, повість «батька української прози» «Сердешна Оксана» було опубліковано в Парижі французькою мовою 1854 року. Ще тоді, коли російське письменство з останніх сил старалося «офранцузитися», щоб прокласти хоч якусь стежку в Західну Європу. О. Пушкін в Імператорському царськосільському ліцеї навчався французькою мовою. Як він собкав своїм опікуном – «дядькой» на побігеньках у «недоросля» – лише святому духу відомо. До російської мови вихованого нею Олександра навернула нянька «Арина Родионовна», кріпосна сім’ї Ганнібалів. Куди там простій селянці до змальованої у романі віршами «Євгеній Онєгін» «Татьяны Лариной»: «И русский Н, как N французский Произносить умела в нос».

Нічого вказувати пальцем на Швейцарію. Її звіддавна обживають два корінні етноси. Окрім того, міжнародна спільнота погодилася з існуванням Швейцарії як єдиної на земній кулі держави з банками для зберігання капіталів з різних країн, у тому числі й тих, що воюють одні з другими, як це було під час Другої світової війни. Війна війною, а грубі кошти знадобляться й переможеним утікачам у личинах емігрантів.

Немає підстав посилатися й на Канаду. В Північній Америці французи звільнили «життєвий простір» від аборигенів, колонізували провінцію Квебек. В Україні ж приведені з бездонного черева Азії орди Батия, онука «бича Божого» Чингізхана, 1240 року розорили Київ. Місто відродилося з таким же населенням, як до дикунської навали, через шість століть. Наступних віків душили українську мову монгольської закваски царі. «Скаженого свата» Петра І, збоченця й загниваючого сифілітика, граф Лев Толстой припечатав до ганебного стовпа як «безумствующего зверя», «гниющего от сифилиса». Біля підніжжя трону «вражої баби, клятої суки», гольфштинки Катерини ІІ «куці німці вузлуваті», указав Тарас Шевченко, «блекотою сіли».
Автор вікопомної «Історії Русів» не відважився себе назвати, аби не розпрощатися з життям. Лише того, що у грудях не живе серце , а «твердий камінь має», не обпікає донесене до майбутніх поколінь сином багатостраждальної Матері-Землі:

«Але як ця країна, начеб створена або приречена на руїну од частих навал чужинців, а ще частіших наскоків та січей од народів сусідніх і, зрештою, од ненастанних міжусобиць і побоїщ зазнала всіляких плюндрувань, згуби та всеспалення і, так би мовити, залита і напоєна кров’ю людською і посипана попелом , то в такій нещасній землі чи можливо було зберегти будь-що цілим?».

Лихо з лих, коли узурпатори влади – чужинці. Протягом 1895-1898 років в Україні, в тому числі й на Галичині та Буковині, було зібрано на встановлення пам’ятника провіснику справдішньої української літератури Івану Котляревському 11768 карбованців 67 копійок громадських коштів. У понеділок передостаннього серпневого дня 1903 р.(12 вересня за новим стилем) біля могили класика красного письменства, яка майже в центрі Полтави, зустрілися віч-на-віч дві України – Наддніпрянська й Західна: Микола Аркас, Сергій Єфремов, Михайло Коцюбинський, Микола Лисенко, Панас Мирний, Олександр Олесь, Олена Пчілка, Василь Стефаник, Леся Українка, Михайло Старицький, Володимир Самійленко, Гнат Хоткевич, Христина Алчевська, Микола Міхновський…

Спеціальний указ Міністра внутрішніх справ забороняв зробити напис на постаменті українською мовою та виголошувати нею промови. Авторитетний юрист М. Міхновський зі знанням справи звертався з гнівним листом до лиховісного міністра. Лише згодом спільними зусиллями прогресивної інтелігенції вдалося добитися, щоб написи таки з’явилися: «Де згода в сімействі, де мир і тишина, щасливі там люде, блаженна сторона». І проникливі слова з вірша Т. Шевченка «На вічну пам’ять Котляревському»: «Слава сонцем засіяла: не вмре кобзар, бо навіки його привітала». А нижче: «Рідний край своєму першому поетові Івану Котляревському. 1895-1898».

Наслані стежити за «порядком» жандарми навісніли, погрожуючи арештом та розправою, але смілива Олена Пчілка, мати Лесі Українки, на грубу силу не зважала. Виступала рідною мовою. Відважна не здригнулася навіть тоді, коли чекісти в 20-х роках виводили славнозвісну на розстріл. На щастя, Доля не відвернулася. Останньої миті розстріл було скасовано. Прикинути б недалекоглядним. Чи спіткало б Україну лихо з лих – вторгнення окупантів-мародерів, коли б синам і дочкам успадкованої з діда-прадіда Матері-Землі вдалося зберегти рідну мову та слушної пори оголосити її єдиною державною?

Царські посіпаки не мали можливості перешкодити виданню 1900 р. в недоступному їм Львові брошури М. Міхновського «Самостійна Україна». Син козацького роду гордо не змирявся з неволею: «Українська нація мусить скинути панування чужинців, бо вони огиджують саму душу нації… Над нами висить чорний стяг, а на ньому написано: смерть політична, смерть національна, смерть культурна для української нації. І от посеред таких лихих обставин ми зійшлися до купи, ми згромадилися в одну сім’ю, перейняті великим болем та жалем до тих страждань, що вщерть наповнили народну душу і, хай навпаки логіці подій, ми виписали на прапорі: одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна…»

Одне до одного з тим, заради чого нині проливають гарячу кров і готові жертвувати життями самовіддані оборонці справіку рідної материзни у війні супроти навали все тих же ненажерливих окупантів-мародерів. «Ми боремося проти чужинців не тому, що вони чужоземці, а тому, що вони експлуататори» – пояснює свободолюбець. Переконує: «Необхідно розрізняти націоналізм нації пригнобленої і нації пануючої. Націоналізм першої несе в собі позитивний заряд за національне визволення, він заперечує шовінізм панівної нації». Теперішні загребущі окупанти – звіроподібні убивці дітей і цивільних громадян. Бомбардують, розоряють, зрівнюють із землею ще вчора мирні міста й села. Вдираються в домівки, ґвалтують, грабують усе, що впадає в очі – від ноутбуків до унітазів і навіть собачих будок…

У Німеччині Баварія, Прусія відрізняються своїми давніми наріччями. Єднає всіх державна мова – німецька. В ніч 1-го травня 1945 року лейтенант Олексій Берест, котрий народився в нещадно розорюваній тепер російськими звірами Сумщині, підняв над рейхстагом прапор Перемоги. Горезвісний кремлівський перебріхувач історії «просвіщає» телеглядачів, що Росія здобула б перемогу без українців. Тобто, без тих семи чи десяти мільйонів, що полягли на полях битв. Сказав би хтось при Сталіну так про грузинів, то куди б він загримів? Нині в кремлівських пропагандистів не повертається язик ганьбити Німеччину як фашистську. А Україну можна гудити як завгодно й скільки завгодно та обвинувачувати в несосвітенних гріхах.

Самодіяльним «мовознавцям», як мовиться по-народному, не забігати б поперед батька в пекло. Співати б, пританцьовуючи, собі на здоров’я!

Вадим Пепа, письменник

Сообщение Співачка ошелешує. Роздуми письменника про мовне питання появились сначала на Український репортер.

“А сьогодні, на другу річницю дії мовного Закону, набувають чинності його чергові норми, які стосуються збільшення присутності державної мови в публічному просторі, зміцнюючи її непохитний статус як державної. Це питання, що стосуються сфери культури і розваг, туристичної сфери, книговидавництва та роботи книгарень, кіновиробництва, демонстрування фільмів в кінотеатрах і на телебаченні”, – повідомив у Фейсбуку Уповноважений із захисту української мови Тарас Кремінь.

Із 16 липня в Україні впроваджують обовʼязковий іспит на рівень володіння державною мовою для майбутніх держслужбовців та претендентів на отримання українського громадянства.

Одним із ключових чинників мовного закону є те, що усі концерти, шоу-програми, культурно-мистецькі, розважальні заходи мають проводитися тільки державною мовою. Винятки передбачені лише для пісень і фонограм, а також у разі, якщо використання недержавної мови вимагає творчий задум організатора.

Супровід усіх концертів, шоу та розважальних заходів має відбуватися виключно українською мовою. А ось виступи тих, хто не володіє українською мовою, повинні супроводжуватися синхронним або послідовним перекладом.

Державною мовою також повинні виготовлятися оголошення, афіші, постери, вхідні квитки, буклети та інші матеріали про культурні та видовищні заходи, у тому числі аудіовізуальна інформація у музеях, галереях та на виставках.

Іншомовні вистави у державних та комунальних театрах мають супроводжуватися перекладом державною мовою за допомогою субтитрів, звукового перекладу чи в інший спосіб.

Дуже важливо, що з 16 липня усі фільми, створені іноземною мовою, повинні демонструватися державною мовою, а українські видавці мають видавати державною мовою не менше 50 відсотків назв книжкових видань. У книгарнях частка україномовних книг має становити не менше 50 відсотків.

Справедливо!

Читайте також:

• Заважає українська мова? Пакуйте валізи до Ростова!

Сообщение Cьогодні набули чинності чергові норми мовного закону появились сначала на Український репортер.

Відповідно ст. 30 Закону “Про забезпечення функціонування української мови як державної”, державною мовою мають звертатися до споживачів в усіх сферах обслуговування. Зокрема: підприємства, установи та організації усіх форм власності; фізичні особи-підприємці; суб’єкти господарювання, які обслуговують споживачів (у тому числі інтернет-магазини).

Така вимога стосується не лише сфери торгівлі. Йдеться також про освітні послуги (у тому числі гуртки і секції), медичне обслуговування, надання соціальних, юридичних, транспортних та інших послуг.

Верховна Рада 25 квітня 2019 року ухвалила Закон “Про забезпечення функціонування української мови як державної”. Його статті впроваджуються в дію поетапно. Переважна більшість його норм набула чинності з 16 липня 2019 року.

Згідно з цим законом, з 16 січня 2021 року вся сфера обслуговування має перейти на українську мову при спілкуванні з клієнтами й відвідувачами, лише на прохання клієнта його можуть обслужити іншою мовою.

Крім того, тепер суб’єкти електронної комерції, зареєстровані в Україні, будуть зобов’язані забезпечити надання усієї інформації, визначеної законом, зокрема і щодо предмету електронного договору, державною мовою.

Водночас інформація державною мовою про товари та послуги може дублюватися іншими мовами. Також може здійснюватися обслуговування клієнта не державною мовою, якщо на цьому наполягає клієнт і знайдено прийнятну для обох сторін мову комунікації.

В разі порушень таких законодавчих норм, громадяни зможуть спрямовувати скарги до офісу мовного омбудсмена. Якщо скарга вмотивована, то закладу оголосять попередження та вимогу усунути порушення протягом 30 днів. У разі повторного порушення протягом року на заклад чекає штраф від 5100 до 6800 гривень.

Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь, наголосив на тому, що від 16 січня 2021 року українська має бути мовою обслуговування в усіх без винятку закладах сфери обслуговування.

«У супермаркеті та в інтернет-магазині, у кав’ярні, банку, на АЗС, в аптеці чи бібліотеці, де б ти не був – обслуговування має бути українською», – написав мовний омбудсмен у фейсбуці.

Відтак власники та керівники закладів постають перед необхідністю мати персонал, який готовий і спроможний працювати в межах закону. Чи проводили якусь роз’яснювальну роботу, чи допомагали працівникам опанувати українську в разі потреби?

Читайте також:

• Олег Сенцов: державна мова має бути одна
• Лариса Ніцой: “Припиніть наповнювати Україну чужою мовою!”
• На Ірину Фаріон подали до суду за нібито образу російськомовного населення
• Володимир Балух: Чому український народ толерантний до ворогів і різних покидьків?

Відео на цю тему:

Сообщение Від сьогодні – всі послуги українською! (+відео) появились сначала на Український репортер.

Про це він розповів в інтерв’ю Главком.

За словами Разумкова, в Раді вже зареєстровані проекти законів про зміни, однак на найближчі пленарні тижні вони не включені до порядку денного.

«Там є позиції, які будуть сприйматися позитивно, а є ті, які будуть сприйматися негативно. І будь-який політик, особливо в умовах війни і непростої ситуації в державі, повинен думати не про те, як позитивно або негативно сприймуть його слова про мову, а розуміти – об’єднає це українське суспільство чи ні», – підкреслив спікер парламенту.

Нагадаємо, в грудні 2019 року народний депутат з фракції Слуга народу Максим Бужанський заявив, що вніс до Верховної Ради законопроект про скасування закону про державну мову.

Він пояснив своє рішення тим, що закон про українську мову «спрямована дискримінація носіїв інших мов, насамперед, російської».

У відповідь голова комітету Ради з інформаційної політики Олександр Ткаченко заявив на своїй сторінці в Facebook, що не всі законопроекти, зареєстровані депутатами від Слуги народу, висловлюють позицію фракції.

Раніше колишня урядова уповноважена у справах захисту державної мови Тетяна Монахова заявила, що сьогодні не мають наміру ініціювати переписування закону про державну мову або відкладати його імплементацію.

Нагадаємо, 25 квітня 2019 року Верховна Рада проголосувала за проект закону про забезпечення функціонування української мови як державної. Рішення підтримали 278 народних депутатів.

Сообщение Разумков заявив, що мовний закон потребує змін появились сначала на Український репортер.

Про це Олег сказав у інтерв’ю BBC.

“Я ще не перейшов на українську, але я займаюся цим питанням. Рано чи пізно перейду, принаймні, офіційно точно. Просто для цього потрібен час. Мені важко даються мови, але я зазвичай намагаюся з україномовними спілкуватися українською. Це правильно: одна країна, один народ, одна мова”, – заявив Сенцов.

Олег вважає, що процес націєтворення в Україні не замикається на етнічному аспекті, однак дилема з мовним питанням для Сенцова визначена.

“У нас сформується нова українська нація за наднаціональною ознакою, але мова має бути одна – це об’єднавчий фактор, безперечно”, – заявив Сенцов.

Зазначимо, під час публічних виступів Олег Сенцов використовує російську мову, і ставиться до цього часом самоіронічно (під час презентації своєї книжки “Маркетер” у Львові Сенцов попередив публіку, що “розмовлятиме мовою Пушкіна і окупанта”).

Водночас, віднедавна Сенцов використовує українську мову на своїй сторінці у Фейсбуку.

Раніше Олег Сенцов заявляв, що він почав відчувати себе українцем під час Революції гідності. Самоусвідомлення базувалося на цінностях і свободолюбстві.

“У мене ніколи не було активної громадянської позиції, у мене була активна людська позиція, якісь принципи, за якими я живу. І я виявив, що за принципами, за якими я живу, Україна теж хоче жити. В цьому ми збіглися, і я відчув себе громадянином цієї країни, як чимало інших, я такий не єдиний. Я багато читав таких виразів, що багато хто тоді відчув себе насправді українцем, громадянином своєї країни, відповідальним за її майбутнє”, – сказав Сенцов у інтерв’ю “Радіо Свобода” невдовзі після звільнення з російського полону.

У жовтні Сенцова розкритикували за те, що він розповів у інтерв’ю німецьким журналістам, начебто український та російський народ є братніми.

У відповідь на критику Олег Сенцов написав нотатку у Фейсбуку, у котрій заявив, що не вважає українців і росіян єдиним народом, але вважає їх братніми. На його думку, вирішальний розкол відбувся під час Майдану – і відбувся саме через різні погляди на свободу.

“У мені немає жодної краплі української крові, якщо зважати на питання походження. Але я громадянин України, народжений на її землі, як і багато хто з нас, хто усвідомив причетність і відповідальність за свою країну, там, на Майдані, і хто брав активну участь у боротьбі за справжню незалежність своєї батьківщини”, – підкреслив Сенцов.

Олег Сенцов додав тоді, що вважає “дивним” заперечувати спільнородинне походження українців і росіян, так само, “як і намагатися вибудувати українську націю по чистоті крові”.

Сообщение Олег Сенцов: державна мова має бути одна появились сначала на Український репортер.

У першому читанні законопроект №5670-д парламент ухвалив 4 жовтня 2018 року, а у грудні профільний комітет доопрацював його, розглянувши 2059 поправок.

Закон закріплює, що єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська – і вона обов’язкова для органів державної влади і публічних сфер на всій території держави, – повідомляє Українська правда.

“Спроби запровадити на офіційному рівні в Україні багатомовність є діями, що провокують мовний розкол країни, міжетнічне протистояння та суспільну ворожнечу, і є тотожними діям, спрямованим на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу”, – мовить 6 пункт 1 статті закону.

Публічне приниження чи зневажання української мови буде підставою для притягнення до юридичної відповідальності.

За навмисне спотворення української мови в офіційних документах і текстах або створення перешкод та обмежень у застосуванні української мови також каратимуть.

“Дія цього закону не поширюється на сферу приватного спілкування та здійснення релігійних обрядів”, – зазначається в документі.

“Порядок застосування кримськотатарської мови та інших мов корінних народів, національних меншин України у відповідних сферах суспільного життя визначається законом щодо порядку реалізації прав корінних народів, національних меншин України з урахуванням особливостей, визначених цим законом”, – додається у ньому.

Передбачено державну програму сприяння опануванню державної мови, адже володіння державною мовою є “обов’язком громадянина”.

Посадовці зобов’язані володіти державною мовою та застосовувати її при виконанні службових обов’язків. Державний сертифікат про рівень володіння (A, B чи C) державною мовою їм видаватиме Національна комісія зі стандартів державної мови.

“Робочою мовою діяльності органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій державної і комунальної форм власності, у тому числі мовою засідань, заходів, зустрічей та мовою робочого спілкування, є державна мова”, – мовить закон.

Якщо під час заходу використовується інша мова, необхідний переклад.

У судах, в армії, на кордоні, під час виборів і референдумів застосовується українська.

Мовою трудових відносин в Україні є державна мова. Ніхто не може бути змушений використовувати на роботі іншу мову, крім випадків обслуговування іноземців чи осіб без громадянства, а також створення текстів і документів, адресатами яких є такі люди.

Мовою освітнього процесу й науки є державна мова. Представники національних меншин і корінних народів мають право в комунальних садочках і школах разом із державною мовою навчатися своєю мовою – в окремих класах (групах).

Мовою обслуговування споживачів є державна мова. Інформація про товари та послуги, зокрема й в інтернеті, має надаватися українською, можливе дублювання іншими мовами.

“На прохання клієнта його персональне обслуговування може здійснюватися також іншою мовою, прийнятною для сторін”, – сказано в законопроекті.

Це, зокрема, стосується медичної допомоги та обслуговування на транспорті.

Для суб’єктів господарювання за порушення закону щодо застосування державної мови у сфері обслуговування споживачів передбачено штрафи.

Мовою публічних заходів (зборів, конференцій, мітингів, виставок, семінарів, форумів тощо) є державна мова. Організатор зобов’язаний забезпечити переклад для іномовних заходів, якщо цього вимагає хоча б один учасник події.

Це положення не поширюється на заходи для обмеженого кола осіб, для іноземців чи осіб без громадянства, а також заходи для вивчення іноземної мови.

Культурні й спортивні заходи ведуться українською або з перекладом. Афіші й квитки публікуються українською або з дублюванням іншою мовою (текст іншою мовою не може бути більшим за обсягом та шрифтом, ніж текст державною мовою).

Фільми мають демонструвати державною мовою або з дубляжем чи субтитрами. У межах кінофестивалів можливі покази фільмів мовою оригіналу з субтитрами. У кінотеатрах кількість сеансів стрічок мовою оригіналу не може перевищувати 10% на місяць.

Мовою преси, телебачення й радіомовлення є державна мова. Частка мовлення українською загалом повинна становити не менше 90% у проміжках часу 07:00-18:00 і 18:00-22:00. Місцеві мовники можуть пускати в ефір до 20% іншої мови в ці години.

Телерадіоорганізації, які мовлять кримськотатарською чи іншими мовами корінних народів України, мають застосовувати щонайменше 30% державної мови на тиждень.

Друковані ЗМІ можуть видаватися іншими мовами за умови, що одночасно видається тираж цього видання державною мовою. У місцях розповсюдження преси видань українською має бути щонайменше 50%.

Видання й продаж книг – теж не менше 50% українською.

Мовою реклами є державна мова. У друкованих ЗМІ, що видаються однією з офіційних мов ЄС, допускається розміщення реклами відповідною мовою.

Комп’ютерні програми повинні мати інтерфейс державною мовою та/або англійською мовою або мовами Євросоюзу. Органи влади й заклади освіти мають використовувати софт із україномовним інтерфейсом. Те ж стосується мобільних застосунків.

Національна комісія зі стандартів державної мови, яка утверджує стандарти української мови, складається з 9 членів, їх Кабінет міністрів призначає на 6 років.

Також запроваджується уповноважений із захисту державної мови.

Закон набирає чинності через 2 місяці з дня його опублікування за винятком низки статей.

При цьому Головне науково-експертне управління пропонує виключити з ч. 5 ст. 1 законопроекту слова про те, що порядок функціонування державної мови не можуть регулювати органи держвлади, органи влади АРК чи органи місцевого самоврядування, а також ст. 5 про держпрограму сприяння опануванню державної мови.

Український репортер вже писав про розгляд законопроекту у першому читанні:

• Рада готується прийняти новий закон про мову. Що в документі

Про необхідність затвердження законом єдиної державної мови розмірковують письменник Василь Василашко:

• Василь Василашко: “Ми не за чуже боремося, а за своє, за свою мову” (+відео);

журналіст Олександр Горобець:

• “Рашівська зараза розповзлася по всьому Києву”;

художник Олександр Мельник:

• «Український народ ще дочекається Ярослава Мудрого»

Сообщение Верховна Рада розпочала розгляд мовного законопроекту появились сначала на Український репортер.

Він уточнив, що в середу депутати почнуть розглядати поправки до законопроекту.

«Я пропоную, щоб ми в четвер перейшли до блоку з питань культури, до розгляду питання про державну мову», – зазначив Парубій.

У жовтні минулого року Верховна Рада ухвалила закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної» №5670-д​ у першому читанні, – повідомляє Радіо Свобода.

28 лютого 2018 року Конституційний суд України визнав закон «Про засади державної мовної політики» (так званий закон «Колесніченка-Ківалова») неконституційним через порушення Верховною Радою процедури його розгляду та ухвалення.

Це рішення оголосили обов’язковим, остаточним і таким, що не може бути оскаржене. Відтоді і донині в Україні не було чинного закону про державну мову.

На цю тему читайте: 

• Лариса Ніцой про мовні законопроекти: “Українців хочуть збити з пантелику”
• Професор Іван ЮЩУК: “Збитки від злочинного «закону Ка-Ка» мають бути компенсовані”
• Василь Василашко: “Ми не за чуже боремося, а за своє, за свою мову” (+відео)

Сообщение Верховна Рада 28 лютого розгляне мовний закон у другому читанні появились сначала на Український репортер.

«Жодних федерацій і ніяких спеціальних статусів. Єдина незалежна соборна Україна!», – цитує голову держави його офіційний сайт.

Петро Порошенко також звернувся до українців, які живуть на тимчасово окупованих територіях Криму, частини Луганської та Донецької областей.

«Ми ніколи про вас не забуваємо. Ми кожного дня працюємо для того, щоб наблизити день вашого звільнення від ворожого ярма», – запевнив Президент України.

Фото dniprograd.org

Сообщение Петро Порошенко: Україна – унітарна держава з однією державною мовою появились сначала на Український репортер.

Тоді обласна рада проголосувала за те, що на території Миколаївщини поряд з українською мовою як державною діє російська – як регіональна.

Як зазначає прокуратура Миколаївської області, у лютому поточного року Конституційний суд визнав закон «Про засади державної мовної політики» таким, що не відповідає Конституції. Це рішення є обов’язковим і остаточним.

Однак облрада не вживала заходів для приведення своєї ж таки ухвали у відповідність до законодавства. Тож перший заступник прокурора області звернувся до суду з позовом про визнання нечинним рішення щодо надання російській мові статусу регіональної.

Суд погодився з доводами прокурора – і визнав відповідну ухвалу Миколаївської обласної ради протиправною та нечинною. 

Сообщение Російську мову позбавили статусу регіональної на Миколаївщині появились сначала на Український репортер.