Прокопенко у Фейсбуку зазначає: “Після майже двох років від початку повномасштабного вторгнення рф, українці все частіше задаються питанням «Як довго триватиме ця війна?». Невизначеність та ймовірність того, що бойові дії триватимуть роками, тисне на цивільних та інколи, навіть, на вмотивованих військових. Відповідь проста: росія ніколи не відмовиться від своїх геополітичних цілей та не відпустить Україну зі своєї сфери впливу. Війна буде тривати рівно до тих пір, поки ми будемо здатні вести спротив. Будь які «перемир’я» або «домовленості» — будуть черговим тайм-аутом для ворога, з метою накопичити ресурси для подальшого наступу. Тому наша здатність у критичний момент мобілізувати всі необхідні ресурси та працювати на грані надлюдських спроможностей, не має поступово переростати в байдужість та безініціативну стабільність”.

На жаль, чимало людей в Україні та за кордоном досі відмовляються сприймати безжальну реальність такою, якою вона є. Дехто намагається запевнити себе, що все от-от закінчиться саме по собі. Хтось навпаки — кам’яніє від однієї думки, що мир в Україні може настати ледь не через десятиліття.

Окремо підливають масла у вогонь російські інформаційно-психологічні атаки, спрямовані на деморалізацію українського суспільства: мовляв, Україна не витримає тривалого марафону, армія та волонтери втомляться та зламаються”.

За словами Прокопенка, найкращі ліки від зневіри, паніки або апатії, викликаних роздумами про часові рамки цієї війни — активна залученість в історичні процеси, які відбуваються тут і зараз.

“Ми не знаємо точного дня, місяця чи року, коли ми переможемо і зможемо повернутись до наших родин. Але ми впевнені у тому, що скільки б не тривала війна, поруч із нами надійні побратими, в наших серцях любов до Батьківщини, а в руках — зброя. І все це не дозволить нам відступити: ані сьогодні, ані через рік або десять років”, – упевнений Прокопенко.

Він закликає: “Ті, хто досі не задіяні на службі в Силах оборони України, мають зробити свідомий вибір: взяти до рук зброю, поповнивши ряди військових, або стати для армії надійним тилом, який працює на підтримку обороноздатності країни. Ця війна надовго. Вона може тривати роками. Від нас залежить, що саме ми робимо щодня, аби наблизити нашу перемогу”.

На фото: Денис Прокопенко

Фото:”Азов”

Сообщение Командир “Азова” закликав усіх зробити свідомий вибір і поповнити ряди армії появились сначала на Український репортер.

Зокрема Катерина Прокопенко, дружина командира полку “Азов” Дениса Прокопенка, розповіла іноземним медіа AP та The Guardian, що змогла почути свого чоловіка під час короткої розмови телефоном.

“Він сказав, що в нього все добре, і запитав, як я”, – каже Катерина. Зв’язок обірвався, перш ніж він встиг розповісти про себе докладніше.

Чи міг Прокопенко говорити вільно, невідомо. Проте, за словами його дружини, вона має інформацію з інших джерел, що умови тримання полонених українців з “Азовсталі” “більш-менш задовільні” – їх годують, дають воду і, принаймні, за період, що минув, полонених не піддавали насильству.

За словами Катерини, телефонний дзвінок був можливим за домовленістю між урядами України і Росії та завдяки посередництву Червоного Хреста, який відвідував деяких українських бійців.

За інформацією Прокопенко, більшість поранених воїнів тримають у в’язниці в окупованому селі Оленівка, невелика група тяжко поранених залишається у шпиталі в окупованому Новоазовську. Наскільки їй відомо, до Росії нікого не вивезли.

Сообщение Командир полку “Азов” Прокопенко вийшов на зв’язок із дружиною появились сначала на Український репортер.