Цей день не є офіційним, але відзначають його не лише в Україні, а й за її межами.

Акція бере початок з ініціативи студентської молоді факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького університету імені Юрія Федьковича. У 2006 році вони запропонували один день року присвятити українській вишитій сорочці.

У 2014 році свято вийшло не тільки за межі гуртка свідомого українського студентства, а й за межі самої України.

Третій четвер травня обраний не випадково. Засновники акції наполягають на тому, щоби День вишиванки припадав саме на будень, а не на вихідний, наголошуючи, що вишиванка – це органічна складова життя та культури українців, а не вкритий нафталіном артефакт.

У цей день вже традиційно проходять цікаві конкурси у мережі, наприклад «найкраща вишиванка» або «найкраще фото у вишиванці». Фото у вишиванках викладають у мережу не лише жителі України, а також і українці за кордоном та громадяни інших країн.

До Всесвітнього дня вишиванки, який цьогоріч припадає на 15 травня, Світовий конгрес українців звернувся до українців та друзів України в усьому світі з ініціативою публічно підтримати територіальну цілісність України. Зокрема, в межах глобальної кампанії #VyshyvankaForever СКУ закликає виходити на марші у вишиванках, присвячуючи цей символ єдності тим, хто нині не може відкрито демонструвати свою українську ідентичність – мешканцям тимчасово окупованих Криму, Донеччини, Луганщини, Херсонщини, Запорізької та Харківської областей.

Водночас у німецькому місті Гамбург 16 травня українська громада проведе благодійний мистецький фестиваль до Дня вишиванки.

Українська громада Торонто (Канада) запросила всіх небайдужих приєднатися до урочистої ходи у вишиванках, яка відбудеться 15 травня о 18:30.

У місті Ашкелон (Ізраїль) 15 травня пройде Vyshyvanka Fest Ashkelon 2025 – яскраве українське свято з благодійною метою.

Крім того, Варшавська українська школа запросила всіх охочих на яскраве святкування у столиці Польщі Дня вишиванки – Wyszyvanka Fest 2025.

У столиці Туреччини Анкарі 15 травня відбудеться святкування Дня вишиванки, організоване для української та кримськотатарської громад, турецьких друзів і представників посольства України.

Українська жіноча ініціатива в ОАЕ запросила на масштабну культурну подію з нагоди Дня вишиванки «Вишиванка – серце України, зіткане з любові», яка відбудеться 18 травня в торговому центрі Deerfields Mall в Абу-Дабі.

Укрінформ.

Сообщение Сьогодні в Україні відзначають День вишиванки появились сначала на Український репортер.

На фото вони постали у розкішних вишиванках. Перша леді була у білій сорочці з пишними рукавами, вишита чорними нитками, від бренду Gaptuvalnya, яку вона скомбінувала з чорним низом і шкіряним поясом. На шиї у неї була підвіска у вигляді герба на ланцюжку.

А президент одягнув чорну сорочку з білою вишивкою від бренду Etnodim, яку поєднав зі штанями хакі.

У дописі президентське подружжя привітало всіх українців зі святом:

“Видимо чи невидимо, вона завжди під пікселем захисника й під формою рятувальника, під халатом медика, курткою енергетика, вона на волонтері, на вчителеві, на всіх, хто тримає оборону.

Наші діти знають її змалечку. Вона – символ єднання всіх поколінь українців крізь століття. Її візерунок такий неповторний, бо вишивається нашими власними справами на полотні, витканому нашими цінностями.

За роки спротиву агресії вона стала неформальним одностроєм усіх, хто відстоює людяність, свободу та право на ідентичність.

З Днем вишиванки, Україно, українці та друзі України!”

Сообщение Володимир і Олена Зеленські привітали українців з Днем вишиванки появились сначала на Український репортер.

“Український репортер” вирішив нагадати читачам розмову з Дмитром Пожоджуком, заслуженим майстром народної творчості України. Він — один з небагатьох, хто зламав стереотипи, що, мовляв, мережити хрестики — справа тільки жіночих рук. Його уява намалювала неймовірну кількість орнаментів, а руки відтворили їх на тканині.

“Здається, сьогодні і моє свято…  В доробку – 62 персональні виставки в Сумах, Черкасах, Чернівцях, Кам’янці-Подільському, Києві, Львові, Каневі, Івано-Франківську, Коломиї… І – у Франції, Польщі, Великобританії… Час минає і вік минає…”, – написав пан Дмитро у Фейсбуку. Нехай ще довгим-довгим буде Ваш творчий вік, майстре! І виставок ще попереду буде багато, переможних!

Дмитро Пожоджук відновив багато старовинних, призабутих і майже втрачених узорів карпатського краю та інших регіонів України, навіть Молдови, Болгарії, Білорусі, Литви і Балкан. Його авторські узори викликають неймовірне захоплення. Дивишся на його вишиванки і на мить забуваєш про все.

Здається, що в такі моменти люди стають добрішими.

– Пане Дмитре, якщо припасувати до вас вислів “народився у сорочці”, то ви, мабуть, народилися у вишитій?

– Мабуть (посміхається. – авт.). Вишиваю понад півстоліття, з першого класу. У нашій школі був гурток вишивання, який вела вчителька Мирослава Бойчук. Вона так захопила нас, малих, цим диво-дійством, що воно стало справою всього мого життя.

– Ви рахували, скільки створили вишивок?

– Якщо чесно, ні. Вишитих сорочок десь понад 150, рушників, ясиків, серветок, картин і портретів – багато. Моя перша вишита робота – “Два півники горох молотили”. Мав шість десятків персональних виставок – у Києві, в Національній спілці журналістів України, у Канівському національному музеї Тараса Шевченка, Львівському музеї Михайла Грушевського, Кам’янець-Подільському музеї-заповіднику, Сумському художньому музеї, Черкаському художньому музеї, Івано-Франківському краєзнавчому музеї, Чернівецькому літературно-меморіальному музеї Юрія Федьковича, в Шевченківському Комітеті в Києві, в Музеї гетьманства в Києві…

– Ваші персональні виставки завжди збирають велике коло шанувальників і за межами України.

– Так, з українською красою через мої роботи мали змогу познайомитися європейці під час виставок у Франції, Великобританії, Польщі…

– Сьогодні українська вишиванка стала неймовірно модною у світі, її одягають зарубіжні та вітчизняні зірки шоу-бізнесу. А хто з відомих українців ходить у ваших вишитих сорочках?

– Навіть колишній Президент України Віктор Ющенко, народний артист України Михайло Кривень, письменниця Галина Турелик, піаністка Мирослава Ластовецька, усіх і не згадаєш. Прості українці носять вишиванки моєї роботи. З особливим трепетом вишивав сорочку кіборгу Петру Шкільнику, адже вишиванка є оберегом українців.

– Але, як кажуть, не хрестиком єдиним. Ви автор багатьох оповідань, новел, віршів… Звідки це у вас?

– Якось у першому класі я написав оповідання “Гриб живий” і надіслав у дитячу газету “Зірка”. І ви знаєте, його там опублікували. Мені сподобалася “письменницька слава”, і я почав писати. Після закінчення школи вступив на факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка, там відвідував літературну студію «Франкова кузня», був членом редколегії факультетської газети.

Ці роки подарували багато приємних зустрічей з майстрами слова, зокрема, із львівськими письменниками Дмитром Бандрівським, Ростиславом Братунем та іншими. Написав два історичні романи, які, на жаль, не побачили світ, а ось книгу новел “За ким плачуть флояри” можуть прочитати усі бажаючі.

Журналістську кар’єру починав на Буковині, в районних часописах Новоселиці, Путили, Кіцманя. Також закінчив аспірантуру філологічного факультету, дисертацію присвятив специфіці фольклору гуцульського етноетикету. Хочеться, щоб прислужилася українцям і моя наукова праця “Українська ввічливість”.

– А ще ми дізналися, що плануєте видати книжку народних пісень і опису танців, велику кількість яких зібрали і записали, мандруючи селами.

– Так, бо це треба зберегти для майбутніх поколінь, так само як і унікальні архітектурні споруди Гуцульщини, які досліджую, виступаючи з інформацією про них на наукових конференціях, симпозіумах.

– Ви також гарно співаєте, граєте на оригінальних музичних інструментах.

– На трембіті і дримбі. Не можна жити в Карпатах і не вміти грати на цих інструментах.

– Пане Дмитре, у вашій біографії є і рядок про те, що ви були і “при керівництві”… Розкажіть, будь ласка, докладніше про цю діяльність.

– Я двічі обирався депутатом Косівської районної ради (був головою комісії з питань культури), також двічі був Космацьким сільським головою. А якщо ти впрягаєшся у цей віз, то треба тягнути.

Тим паче, що всі мої ініціативи завжди знаходили підтримку в земляків, ми провели багато фестивалів. А хіба не так має бути на землі, яка просто дихає цим? Міжнародні фестивалі «Великдень у Космачі», з’їзди писанкарів завжди збирали велику кількість відвідувачів і майстрів.

Також, за підтримки громадськості, встановили у Космачі меморіальні дошки на честь Омеляна Ковча, Михайла Мороза, Григорія Смольського, Тараса Чупринки, Олекси Новаківського, Бориса Антоненка-Давидовича, Олександра Довженка, Володимира Шухевича…

Вважаю, що всеукраїнські вишколи української молоді «Повстанська стежка», молодіжні фестивалі «Керамічні канікули», які також “родом” з Космача, необхідно проводити для молоді у кожному куточку України. Це ж наша історія.

Від автора. Отакий він, Дмитро Пожоджук, життєлюб, митець, що пропагує своїми роботами красу України. Справжній маестро української вишивки.

Світлана КОВАЛЬОВА
Фото надане Дмитром Пожоджуком та з Фейсбук-сторінки майстра

Сообщение Дмитро Пожоджук. Який він, маестро української вишивки? появились сначала на Український репортер.

Ініціатором створення виступила Леся Воронюк, яка на той час була студенткою історичного факультету Чернівецького національного університету. Дівчина запропонувала своїм одногрупникам обрати день та прийти на лекції в національному вбранні. Цю ідею підтримали не лише студенти, але й викладачі. З роками традиція стала популярною по всій території України.

У 2014 році свято вийшло не тільки за межі гуртка свідомого українського студентства, а й за межі самої України.

Третій четвер травня обраний не випадково. Засновники акції наполягають на тому, щоби День вишиванки припадав саме на будень, а не на вихідний, наголошуючи, що вишиванка – це органічна складова життя та культури українців, а не вкритий нафталіном артефакт.

Посол Європейського Союзу в Україні Катеріна Матернова привітала українців з Днем вишиванки і побажала, щоб цей оберіг додав внутрішньої наснаги, аби вистояти в часи загарбницької війни.

Відеопривітання дипломат оприлюднила у соцмережі Х, передає Укрінформ.

Сообщение В Україні вже 18 років відзначають День вишиванки появились сначала на Український репортер.

Катерина Бужинська – одна з небагатьох співачок, яка виступає на концертах у красивих вишиванках із національним орнаментом. Їх вона доповнює квітковими віночками, намистом, коралами, перлами та іншими українськими народними прикрасами.

Сообщение Народна артистка України Катерина Бужинська своїми вишиванками демонструє любов до України (+фото) появились сначала на Український репортер.

Про це повідомляє Kansallismuseo – The National Museum of Finland.

У центральній залі Національного музею виставлена інсталяція вишиванок. Десятки українських сорочок нагадують про важливість культурної спадщини для людини й ідентичності. Українці, які проживають у Фінляндії, надали власні вишиванки та створили інсталяцію разом із працівниками музею.

Інсталяція «Вишиванка», в центральній залі музею, триватиме з 18 до 21 травня: там представлені вишиті сорочки, надані українцями, які проживають у Фінляндії. Поп-ап виставка «Вишиванка та сила українського рукоділля», біля музейної крамниці, триватиме до 15 жовтня: на ній експонується український текстиль із вишивкою з колекцій даного музею.

Зауважимо, що 18 травня – Міжнародний день музеїв, тому вхід до Національного музею Фінляндії вільний.

Нагадаємо, Міністерство культури та інформаційної політики України підготувало відео до Дня вишиванки, який відзначається щороку в третій четвер травня, цьогоріч – 18 травня.

Сообщение У Гельсінкі відкрилася виставка до Всесвітнього дня вишиванки появились сначала на Український репортер.

“Український репортер” вирішив нагадати читачам розмову з Дмитром Пожоджуком, заслуженим майстром народної творчості України. Він — один з небагатьох, хто зламав стереотипи, що, мовляв, мережити хрестики — справа тільки жіночих рук. Його уява намалювала неймовірну кількість орнаментів, а руки відтворили їх на тканині.

А ще Пожоджук відновив багато старовинних, призабутих і майже втрачених узорів карпатського краю та інших регіонів України, навіть Молдови, Болгарії, Білорусі, Литви і Балкан. Його авторські узори викликають неймовірне захоплення. Дивишся на його вишиванки і на мить забуваєш про все.

Здається, що в такі моменти люди стають добрішими.

– Пане Дмитре, якщо припасувати до вас вислів “народився у сорочці”, то ви, мабуть, народилися у вишитій?

– Мабуть (посміхається. – авт.). Вишиваю понад півстоліття, з першого класу. У нашій школі був гурток вишивання, який вела вчителька Мирослава Бойчук. Вона так захопила нас, малих, цим диво-дійством, що воно стало справою всього мого життя.

– Ви рахували, скільки створили вишивок?

– Якщо чесно, ні. Вишитих сорочок десь понад 150, рушників, ясиків, серветок, картин і портретів – багато. Моя перша вишита робота – “Два півники горох молотили”. Мав шість десятків персональних виставок – у Києві, в Національній спілці журналістів України, у Канівському національному музеї Тараса Шевченка, Львівському музеї Михайла Грушевського, Кам’янець-Подільському музеї-заповіднику, Сумському художньому музеї, Черкаському художньому музеї, Івано-Франківському краєзнавчому музеї, Чернівецькому літературно-меморіальному музеї Юрія Федьковича, в Шевченківському Комітеті в Києві, в Музеї гетьманства в Києві…

– Ваші персональні виставки завжди збирають велике коло шанувальників і за межами України.

– Так, з українською красою через мої роботи мали змогу познайомитися європейці під час виставок у Франції, Великобританії, Польщі…

– Сьогодні українська вишиванка стала неймовірно модною у світі, її одягають зарубіжні та вітчизняні зірки шоу-бізнесу. А хто з відомих українців ходить у ваших вишитих сорочках?

– Навіть колишній Президент України Віктор Ющенко, народний артист України Михайло Кривень, письменниця Галина Турелик, піаністка Мирослава Ластовецька, усіх і не згадаєш. Прості українці носять вишиванки моєї роботи. З особливим трепетом вишивав сорочку кіборгу Петру Шкільнику, адже вишиванка є оберегом українців.

– Але, як кажуть, не хрестиком єдиним. Ви автор багатьох оповідань, новел, віршів… Звідки це у вас?

– Якось у першому класі я написав оповідання “Гриб живий” і надіслав у дитячу газету “Зірка”. І ви знаєте, його там опублікували. Мені сподобалася “письменницька слава”, і я почав писати. Після закінчення школи вступив на факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка, там відвідував літературну студію «Франкова кузня», був членом редколегії факультетської газети.

Ці роки подарували багато приємних зустрічей з майстрами слова, зокрема, із львівськими письменниками Дмитром Бандрівським, Ростиславом Братунем та іншими. Написав два історичні романи, які, на жаль, не побачили світ, а ось книгу новел “За ким плачуть флояри” можуть прочитати усі бажаючі.

Журналістську кар’єру починав на Буковині, в районних часописах Новоселиці, Путили, Кіцманя. Також закінчив аспірантуру філологічного факультету, дисертацію присвятив специфіці фольклору гуцульського етноетикету. Хочеться, щоб прислужилася українцям і моя наукова праця “Українська ввічливість”.

– А ще ми дізналися, що плануєте видати книжку народних пісень і опису танців, велику кількість яких зібрали і записали, мандруючи селами.

– Так, бо це треба зберегти для майбутніх поколінь, так само як і унікальні архітектурні споруди Гуцульщини, які досліджую, виступаючи з інформацією про них на наукових конференціях, симпозіумах.

– Ви також гарно співаєте, граєте на оригінальних музичних інструментах.

– На трембіті і дримбі. Не можна жити в Карпатах і не вміти грати на цих інструментах.

– Пане Дмитре, у вашій біографії є і рядок про те, що ви були і “при керівництві”… Розкажіть, будь ласка, докладніше про цю діяльність.

– Я двічі обирався депутатом Косівської районної ради (був головою комісії з питань культури), також двічі був Космацьким сільським головою. А якщо ти впрягаєшся у цей віз, то треба тягнути.

Тим паче, що всі мої ініціативи завжди знаходили підтримку в земляків, ми провели багато фестивалів. А хіба не так має бути на землі, яка просто дихає цим? Міжнародні фестивалі «Великдень у Космачі», з’їзди писанкарів завжди збирали велику кількість відвідувачів і майстрів.

Також, за підтримки громадськості, встановили у Космачі меморіальні дошки на честь Омеляна Ковча, Михайла Мороза, Григорія Смольського, Тараса Чупринки, Олекси Новаківського, Бориса Антоненка-Давидовича, Олександра Довженка, Володимира Шухевича…

Вважаю, що всеукраїнські вишколи української молоді «Повстанська стежка», молодіжні фестивалі «Керамічні канікули», які також “родом” з Космача, необхідно проводити для молоді у кожному куточку України. Це ж наша історія.

Від автора. Отакий він, Дмитро Пожоджук, життєлюб, митець, що пропагує своїми роботами красу України. Справжній маестро української вишивки.

Світлана КОВАЛЬОВА
Фото надане Дмитром Пожоджуком

Пожоджук Дмитро Онуфрійович народився 15 жовтня 1955 року в селі Космач Івано-Франківської області. Письменник, журналіст, громадсько-політичний діяч, етнограф, фольклорист, писанкар, вишивальник, етнолог.

Має почесні звання заслуженого майстра народної творчості України та лауреата літературно-мистецької премії імені Івана Огієнка. 2000 року про нього було видано книжку «Мистець – Дмитро Пожоджук», яку впорядкував Борис Кушнір з Кам’янця-Подільського.

Дмитро Пожоджук відродив писанкарство в Україні. Саме з його ініціативи засновано мистецький журнал «Писанка». Вже понад 30 років його публікації з’являються на сторінках діаспорних часописів Польщі, Великої Британії, США, Канади, Австралії та багатьох вітчизняних видань.

З його ініціативи в 1992 році було проведено Перший всеукраїнський конгрес писанкарів, а в Києві – перший Міжнародний з’їзд писанкарів, на який з’їхалися українські писанкарі і дослідники писанкарства з Канади, США, Франції, Німеччини, Польщі, Великої Британії. Тоді ж Пожоджука було обрано головою Всеукраїнської координаційної ради з вивчення і відродження писанкарства.

Сообщение Дмитро Пожоджук. Який він, маестро української вишивки? появились сначала на Український репортер.

Глава держави Володимир Зеленський привітав українців з Днем вишиванки і нагадав про депортацію кримськотатарського народу.

Про це він написав у Telegram.

“Цього року – два сенси, об’єднані однією датою, 18 травня. 79 років тому у цей день радянська влада почала депортацію кримськотатарського народу. Народу, який хотіли стерти, позбавити дому, позбавити права на життя. Але народ зберігся. І житиме вільно!” – наголосив президент.

Зеленський показав вишиванку, у якій зустрічає цей день сьогодні. Вона прикрашена орнаментами, які символізують єдність українського і кримськотатарського народів — “символи нашої сили і нашого прагнення жити у своєму домі”.

“Хай цьогорічний День вишиванки в Україні стане нагадуванням про те, через що довелось пройти нашим людям та якою міцною є наша культура. Вічна пам’ять усім нашим людям, чиї життя були забрані тоталітарними режимами! Шануємо наші народи, їхню силу та культуру!” – написав Зеленський.

Читайте також:

• Йдемо по світу в вишиванках! Ми – українці і пишаємося цим

Сообщение Володимир Зеленський привітав українців з Днем вишиванки появились сначала на Український репортер.

Нині вишиванка є символом, який об’єднує українців за політичними, релігійними поглядами, за мовною ознакою. Саме тому вона є сучасною зброєю проти ворога. Дуже важливо усвідомлено носити вишиту сорочку, адже значення вишиванки є дуже глибоким. Вона є символом української нескореності, свободи, солідарності з українцями іноземців, які цього дня також одягають вишиті сорочки, аби висловити свою підтримку, що вони на українській стороні в протистоянні з рф. Допоки українські жінки вишиватимуть сорочки, вкладаючи в них свою душу, а українські воїни одягатимуть їх — Україна непереможна!

Здавна українська вишиванка служила як прикрасою так і оберегом, а ще й своєрідним документом, за яким можна було визначити з яких країв родом власник вишиванки.

Цьогоріч 19 травня в Україні відзначають День вишиванки – символу приналежності до роду та нації, ознаки українськості, яка вирізняє українця у багатомірному, багато-вбраному глобалізованому світі.

Існують безліч різновидів орнаментів, що утворювались протягом століть на теренах України. Різномаїття українських вишивок просто вражає. Не знайдеться мабуть ні одна країна на карті світу, щоб мала таку багатогранну культуру вишитого одягу.

Залежно від території виділяють цілий ряд видів реалізації вишивок: вишиванка середньої Наддніпрянщини, Полтавська вишиванка, Волинська вишиванка, Сіверщина та Чернігівщина, вишиванка Полісся, вишиванка Буковини, вишиванка Покуття, Гуцульська вишиванка, Бойківська вишиванка, Закарпатська вишиванка, Лемківська вишиванка, стрій вишиваноки Слобожанщини.

Історія появи Дня вишиванки розпочалась не так давно − у 2006 році. Леся Воронюк, будучи студенткою Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, якось запропонувала своєму одногрупникові Ігореві домовитися з усіма, хто має вишиванки, обрати якийсь день і прийти на пари у вишиванках. До того студенти університету частенько ходили у вишитих сорочках, та це аж ніяк не було масовим явищем.

Загорівшись ідеєю створення такого свята, Леся та Ігор запросили підтримати таку ініціативу своїх друзів із групи і коли вранці прийшли на факультет, то зраділи і відчули полегшення, адже, хоч не всі, молоді хлопці й дівчата долучились до акції.

Так відбувся перший День вишиванки, що згодом став історичною подією. Як вже потім розповіли студенти, викладачі до такого дійства тоді поставилися по-різному — переважно молодші також почали частіше вбиратися у вишиті сорочки, а старші казали, що це лише студентська акція, яка не має внутрішнього змісту і все одно нічого не змінить.

А вже 2007 року День вишиванки поширився на інші університети Чернівців, на третій рік − це вже була міська акція і потроху інші міста України почали приєднуватися. До 2014-го свято розрослося до міжнародного рівня, його відзначали, крім України, Канада, США, Італія, Німеччина, Франція, Румунія, Польща, Португалія. У 2015-му до акції долучилися близько 50 країн.
Вишиванка — одяг вільних людей.

Сообщение Йдемо по світу в вишиванках! Ми – українці і пишаємося цим появились сначала на Український репортер.

Цю сорочку для Залужного створили львів’яни, що опікуються проєктом “Вишивка в одязі видатних українців”. Ця вишиванка виконана в стилі military.

На сторінці проєкту “Вишивка в одязі видатних українців” у Фейсбуку повідомляється, що сорочка була створена для “захисника Бандера Military Stile”.

“Ми пишаємося тим, що найперша сорочка з цієї колекції тепер належить нашому Головному захиснику! Нехай вона стане вишиваною бронею для нашого головнокомандуючого, бо саме він веде наших воїнів до Перемоги!”, – йдеться у повідомленні.

Зазначається, що цю вишиванку було створено за схемами тернопільчанки Вікторії Кривоніс, а вишила її майстриня Ольга Лелик.

На сторінці проєкту у Фейсбук повідомили, що їм вдалося відтворити вишиту сорочку Степана Бандери рік тому. Відтоді завдяки цій ініціативі було вишито такі сорочки для поведення акції “Вишиванка – духовна броня українців”. Завдяки цій акції активісти збирали кошти для закупки бронежилетів для наших військових, а ще придбали реанімобіль для госпітальєрів й спорядження для ЗСУ.

Засновницею проєкту “Вишивка в одязі видатних українців” є переселенка з Донецької області Тетяна Зез. Вона мешкає у Львові. Тетяна Зез досліджує збережені у музеях зразки одягу української інтелігенції минулих століть. Їй вдається відтворювати вишитий одяг таких відомих особистостей як Леся Українка, Іван Франко, Тарас Шевченко та інших.

Сообщение Валерію Залужному до Дня вишиванки подарували вишиту сорочку. Таку саму носив Степан Бандера появились сначала на Український репортер.