Відповідно до закону, декларації нардепів і чиновників, які служать у ЗСУ, будуть закриті до їхнього звільнення або завершення війни. Також із публічного реєстру виключать інформацію про чиновників, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, – повідомлє Фокус.

Кампанія декларування за 2021-2022 роки триватиме до 31 січня 2024 року.

У НАЗК також повідомили, якщо в реєстрі громадяни не змогли знайти інформацію про певну особу, це означає, що щодо неї надійшло подання про вилучення з публічного доступу.

“Вилучення документів із публічної частини Реєстру декларацій можливе і після його відкриття до завершення або скасування воєнного стану в Україні, однак у такому разі певний час вони перебуватимуть у відкритому доступі”, — зазначили в НАЗК.

На сайті агентства є перелік осіб, які можуть вилучити свої декларації з реєстру. Серед них:

військовослужбовці;
співробітники поліції особливого призначення, які під час воєнного стану залучені до ведення бойових дій;
особи, які належать до кадрового складу розвідувальних органів України та/або які обіймають посади, перебування на яких пов’язане з державною таємницею у зв’язку з безпосереднім здійсненням такими особами оперативно-розшукової, контррозвідувальної, розвідувальної діяльності, а також особи, які претендують на зайняття таких посад, та особи, які припинили діяльність;
суб’єкти декларування, які виконують службові повноваження на територіях, де ведуться активні бойові дії;
суб’єкти декларування, які перебувають на тимчасово окупованих Росією територіях;
громадяни, які виконують міжнародні операції з підтримання миру і безпеки у складі національних контингентів або національного персоналу в інших країнах;
полонені;
особи, які після поранення, контузії або захворювання пов’язаного з виконанням службових повноважень чи військової служби перебувають на лікуванні;
суб’єкти декларування, які є членами сім’ї вище зазначених осіб.

Нардепи подавати декларації не поспішають
Після того як Верховна Рада під оплески деяких нардепів ухвалила закон про відновлення декларування та відкриття доступу до електронних декларацій, політики не поспішають показувати свої статки. У вересні тільки 53 народні депутати добровільно подали майнові декларації за 2021 рік. За 2022 рік — ще менше: 38 нардепів поінформували про свої доходи за цей період.

Фокус вивчив декларації топових політиків. Серед монобільшості звіти про доходи подали: голова фракції СН Давид Арахамія (задекларував доходи за 2021 і 2022 роки), голова СН Олена Шуляк (2021 рік), а також заступник голови фракції СН Юрій Корявченков “Юзик”.

Цікаво, що в більшості випадків другі половинки нардепів і політиків “багатші” за подружжя.

Арахамія 2021 року заробив 410,4 тис. грн, тоді як його дружина — 752,2 тис. грн. Також дружина політика отримала дохід від відчуження нерухомого майна — 3,5 млн. грн. і орендувала Mercedes-Benz V 300 D 2021 року випуску, вартістю 2,7 млн. грн.

На банківських рахунках у нардепа 980 тис. грн і близько 21 тис. дол. Готівкою політик зберігає 2,9 млн. грн. спільно з дружиною, 900 тис. дол. і 200 тис. євро.

У 2022 році Арахамія заробив 418,1 тис. грн, його дружина Вікторія — 1,7 млн. грн. У декларації також зазначено, що дружина нардепа наприкінці минулого року оформила оренду на два автомобілі — Mercedes-Benz V300D 2021 року випуску, вартістю 2,3 млн. грн і AUDI Q-4 E-TRON 2021 року випуску, вартістю 1,97 млн. грн.

На банківських рахунках у нардепа за минулий рік значаться 1,3 млн. грн. і близько 21 тис. дол. Готівкою політик зберігає 900 тис. дол. і 200 тис. євро, частиною з яких він володіє спільно з дружиною, а також 2,7 млн. грн.

Нардеп Юрій Корявченков поки відзвітував тільки за 2021 рік. Судячи з декларації, його дружина придбала в лютому квартиру в Києві, площею 136,4 кв. м і вартістю 3,3 млн. грн. Сам нардеп у 2021 році заробив 509,8 тис. грн. А ось його дружина отримала 5,4 млн. грн. за підприємницьку діяльність.

Корявченков зберігає готівкою 110 тис. дол. Дружина політика — 80 тис. євро готівкою і 223,7 тис. грн на банківських рахунках.

Олена Шуляк заробила 2021 року 546,05 тис. грн. Її чоловік — 449,5 тис. грн. Чоловік політика зберігає готівкою 30 тис. євро і 50 тис. дол. У нардепа на банківському рахунку 6,8 тис. євро.

Серед голів комітетів ВР про доходи за два роки відзвітував голова комітету ВР з організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Андрій Клочко. У грудні він придбав автомобіль Volvo XC90 2017 року випуску, вартістю 899,9 тис. грн. Його дружина в січні 2022 року купила Lexus RX 450H 2018 року випуску за 950 тис. грн.

Клочко заробив 2021 року 574,2 тис. грн. Разом із дружиною політик зберігає готівкою 200 тис. дол. — кожен по 100 тис., а також по 1,8 млн. грн. На банківському рахунку у Клочка — 975,9 тис. грн.

У 2022 році політик заробив 513,5 тис. грн. Сума, яку нардеп навпіл із дружиною зберігає в готівці, змінилася. У Клочка і його дружини у 2022 році готівкою залишилося 1,4 млн. грн. Доларові заощадження подружжя не змінилися.

Варто зазначити, що з комітету ВР з питань антикорупційної політики про свої доходи відзвітували тільки три нардепи — Анатолій Бурмич (подав декларацію за 2021 рік), Олексій Жмерецький (2021 рік), Іван Шинкаренко (2021 рік). Ніхто з керівництва комітету декларації поки не подавав.

Також ніхто з топових політиків з інших фракцій у Раді про свої доходи за два роки поки що не відзвітував.

Мери міст, як і нардепи, не поспішають показати свої доходи за попередні два роки. У реєстрі декларацій поки що немає інформації ні від столичного міського голови Віталія Кличка, ні від його колег із Дніпра та Одеси. Серед старожилів, які обіймають крісло градоначальника, про доходи відзвітував тільки мер Львова Андрій Садовий.

Із декларації за 2021 рік відомо, що його дружина придбала автомобіль Mercedes-Benz V300 2021 року випуску, вартістю 2,4 млн. грн. Мер Львова того року заробив 788,8 тис. грн. Дружина політика — 2,4 млн. грн.

Також у декларації зазначено, що дружина Садового зберігала готівкою 76 тис. дол. і 1,7 млн. грн. У тещі Садового на банківському рахунку 118 тис. грн.

У 2022 році мер Львова заробив 813,3 тис. грн. Його дружина — 2,4 млн. грн.

Також дружина політика зберігає готівкою 28 тис. дол. і 430 тис. грн. У тещі Садового на банківському рахунку — 154,8 тис. грн.

Серед міністрів доходи задекларував поки що лише віцепрем’єр із відновлення України — міністр розвитку громад, територій та інфраструктури Олександр Кубраков. Чиновник вказав 12,119 млн. грн. доходів за 2021 рік і 11,548 млн. грн. — за 2022 рік.

Заробітна плата Кубракова порівняно з 2021 роком зросла. У довоєнний рік міністр заробив 825,4 тис. грн. У 2022 — 1,06 млн. грн.

Його дружина наприкінці року взяла в оренду автомобіль BMW X7 XDRIVE 30D 2021 року випуску, вартістю 3 млн. грн.

На банківських рахунках міністр зберігав 1,7 млн. грн. Готівкою — 70 тис. євро і 201,6 тис. дол.

У 2022 році сума грошей на банківських рахунках міністра становила 12,7 млн. грн. Готівкою Кубраков зберігає 70 тис. євро і 35 тис. дол.

Сообщение Декларації: скільки чиновники заробили під час війни? появились сначала на Український репортер.

Таку цифру назвав у ЗМІ міністр Кабінету міністрів України Олег Немчинов.

Йдеться про круті посади категорій А: керівників апаратів (серетаріатів міністерств та відомств, найвищих судових органів влади, державних секретарів міністерств, очільників центральних органів влади, які не є членами Кабміну).

Як відомо, є Комісія з питань вищого корпусу державної служби, яка пропускає крізь своє конкурсне “сито” всі кандидатури. Але сьогодні – воєнний час і Глава держави видав указ щодо конкурсів…

І все ж маємо 76 вакансій такого гатунку. І це в умовах наймасовішого безробіття за весь період Незалежності! Сьогодні влаштуватися на роботу пересічним громадянам надзвичайно складно. Здебільшого на одне робоче місце є 40 (!) претендентів. Шалена конкуренція в усіх сферах (але, як бачимо, крім вищого корпусу державної служби). Невже нема бажаючих посісти ці 76 вакансій? Зарплати ж напрочуд високі. Пенсійне забезпечення – супер! Запитується, чи хтось із урядових чиновників намагався шукати такі кандидатури? Чи оголошено широкому загалу, у яких конкретно відомствах бракує начальників? З яких причин не заповнено вакансії? Таємниця за сімома замками.

Читайте також:

• Короновані на владу і привілеї
• 900 000 гривень – голові Конституційного Суду Тупицькому. Чому держава роздає щедроти панам з верхніх щаблів?
• Таємниця дачі №1: міністр оборони Андрій Таран не знає, хто проживає у службовій “хатинці”

Сообщение В державі є 76 вакансій на дуже круті посади начальників. Але їх не заповнюють появились сначала на Український репортер.

Таке припущення зробили ЗМІ, ознайомившись з декларацією Олени Липівської-Ергюль, яку подано 29 вересня.

Право власності на ТМ “Експрес манікюр” належить до активів цієї пані із 2009 року.

Дохід кандидатки за 2020 рік з основного місця роботи – 20,4 тис. грн – в декларації зазначено зареєстровану в Туреччині компанію Sahne Vizyon Casting Turism.

Липівська-Ергюль має земельну ділянку площею 1000 кв.м у с.Ревне Бориспільського району, спільно з чоловіком, донькою і батьком – квартирою у Києві 71,5 кв.м і разом із чоловіком та дочкою – квартирою 189,4 кв.м у Туреччині.

Також вона задекларувала три сумки Chanel загальною вартістю понад 700 тис. грн, одяг цієї марки і марки Fendi приблизно на 2 млн грн та ювелірні прикраси Cartier та Van Cleef & Arpels на суму близько 800 тис. грн.

Її чоловік – громадянин Туреччини Ергюль Сюлейман Оузхан – за минулий рік отримав 633,84 тис. грн у турецькій компанії Tantur Tourism Co.

Їздить Липівська-Ергюль на розкішному Range Rover Sport. Готівкою має 378 тисяч доларів, 877 тисяч євро і 1,5 мільйона гривень.

Сообщение Міністром з питань стратегічних галузей може стати власниця торговельної марки “Експрес манікюр” появились сначала на Український репортер.

Про це повідомляє BBC.

Зокрема, до Токіо вирушили загалом близько трьохсот осіб. Йдеться про спортсменів, тренерів, масажистів, лікарів та спаринг-партнерів.

Водночас, до делегації потрапили і так звані “спортивні функціонери”, переважно із Міністерства молоді та спорту. Йдеться про 15 осіб:

Міністр молоді і спорту;
Президент Національного олімпійського комітету України;
Перший заступник міністра молоді та спорту України;
Заступник міністра молоді та спорту України;
Заступник директора департаменту олімпійського спорту – начальник відділу аналітичного, науково-методичного забезпечення збірних команд та олімпійської підготовки Мінспорту;
Начальник відділу єдиноборств, складно-координаційних та стрілецьких літніх олімпійських видів спорту Мінспорту;
Начальник відділу ігрових літніх видів спорту Мінспорту;
Виконавчий директор Національного олімпійського комітету України;
Заступник виконавчого директора Національного олімпійського комітету України;
Голова медичної місії Національного олімпійського комітету України;
Пресаташе делегації України на Іграх ХХХІІ Олімпіади Токіо-2020;
Начальник міжнародного відділу Національного олімпійського комітету України;
Заступник голови Національного антидопінгового центру України;
Віцепрезидент Національного олімпійського комітету України, президент Федерації легкої атлетики України;
Голова комісії Національного олімпійського комітету України зі зв’язків зі ЗМІ та громадськістю, президент Федерації стрільби України.
Як зазначають в BBC, серед функціонерів є чинні політики – міністр Вадим Гутцайт, так і люди із політичним минулим. Зокрема, у делегації був колишній депутат від “Партії регіонів” та ексміністр молоді і спорту до 2014 року Равіль Сафіуллін. В делегації він зазначений як президент Федерації легкої атлетики України.

Також фото із олімпійського табору в Токіо постив нардеп від “Опозиційної платформи – За життя” Нестор Шуфрич. Останній очолює Федерацію стрільби з лука.

Нагадаємо, що депутат Верховної Ради олімпійський чемпіон Ігор у Токіо Жан Беленюк вважає, що можна було б скоротити кількість чиновників в офіційній делегації України на Олімпіаді на користь тренерів.

Перед цим українська спортсменка Марина Килипко стала п’ятою у стрибках із жердиною на Олімпіаді, проте розповіла, що показати кращий результат їй завадила відсутність тренера, якого в Токіо не відправила Федерація легкої атлетики.

Читайте також:

• Чому “провалилися” на Олімпіаді деякі українські велогонщики?
• Таємниця за сімома замками. Як Федерація велоспорту України сформувала команду на Олімпіаду

Сообщение Олімпіада 2020: хто із чиновників поїхав до Токіо замість тренерів та спортсменів? появились сначала на Український репортер.

Сьогодні, 8 травня, виконувач обов’язків голови правління “Укрзалізниці” Іван Юрик на своїй сторінці у Фейсбуку повідомив, що компанія знижує зарплати. Цитуємо:

“Укрзалізниця” виконує Закон про обмеження оплати праці членів правління. Рішення реалізоване. Члени правління отримуватимуть 47 230 гривень на період карантину.

Більш того, зарплати всіх топ-менеджерів центрального апарату Укрзалізниці у добровільному порядку знижені на 25%…”.

Звичайно, є питання: а після закінчення карантину “космічні” зарплати відновлять? Яка зарплата у керівника підприємства? Про це чомусь мовчать. Чому?

Нагадаємо, що середньомісячні витрати на оплату праці керівництва та працівників на підприємстві є непропорційними – до такого висновку дійшли державні аудитори.

Наприклад, торік середньомісячні витрати на оплату праці одного працівника загалом тут становили 11,8 тис. грн. А ось вже зарплата члена наглядової ради сягала 491,6 тис. грн, члена правління – 448,4 тис. грн. Керівнику «Укрзалізниці» було встановлено дуже солідну зарплату – 1 мільйон 46 тисяч гривень.

Сообщение В “Укрзалізниці” гаманці начальства потоншали появились сначала на Український репортер.

Утім якщо вже порівнювати зарплати педагогів або лікарів, то краще вже з шахтарями або зі сталеварами. На мій погляд, професії порівнювати не можна. У кожної з них є своя специфіка.

Порівнювати потрібно зарплату чиновників по галузях. Від найнижчої зарплати кваліфікованого співробітника галузі, до найвищої, тобто міністра (з усіма надбавками). Це ж стосується і приватних підприємств (за винятком власника). Але зарплата найвищого за посадою, найнятого працівника, повинна бути безпосередньо пов’язана з зарплатою працівника нижчої ланки, і це залежить від власника підприємства.

За працю рядового співробітника потрібно платити стільки, щоб людина могла хоча б існувати. Звичайно, педагогам потрібно платити більше, ніж вони отримують, лікарям теж.

Щоправда і навчати педагоги повинні за іншою програмою. Якщо, наприклад, випускники шкіл погано знають математику, то це не означає, що потрібно зробити цей предмет обов’язковим при вступі до всіх вищих навчальних закладів і коледжів. Викладати предмет треба по-іншому, пояснювати, а не тільки питати. Інші предмети діти теж знають погано, ту ж граматику.

Я нарахував близько 150 диктантів з російської мови для першокласників і стільки ж домашніх завдань, не беручи до уваги підручник. Складається враження, що навчання малюків полягає в читанні їм диктантів і домашніх завданнях (для батьків).

Це тільки з двох предметів. Потім з роками поліцейським, ризикуючи життям, доводиться виправляти помилки педагогів. Судячи з реклами медпрепаратів (до речі, забороненої законом), лікарі взагалі не потрібні. Аптек теж досить. Від будинку до метро «Позняки» (я мешкаю у Києві) мені йти всього десять хвилин, за цей час проходжу повз вісім аптек. Те, що вони продають і за яку ціну – вражає. Гаманець «в’яне» моментально.

Найчастіше низькі зарплати виконавців пов’язані не тільки з фінансовими можливостями держави, але з численними високооплачуваними «керівними надбудовами». У начальників – службові кабінети, машини з водіями, помічники, секретарки (іноді, навіть окремі будівлі). А скільки проміжних начальників і начальничків? Як кажуть в народі: на одного раба – три виконроби.

Порівняння педагогів з поліцією, швидше за все, нагадування про те, що поліція, мовляв, багато отримує, напевно, пора їх всіх звільнити або скоротити до мінімуму. Тоді жити буде спокійніше, і красти ніхто не буде заважати.

Розігнати, «затюкати» поліцію – запросто. А ось створити колектив, сумлінно ставитися до роботи співробітників дуже важко. Кадрова плутанина викликає невпевненість в завтрашньому дні, що негативно впливає на рівень організації боротьби зі злочинністю, особливо з корупцією. Прийняти закони, що дозволяють нормально функціонувати цій правоохоронній структурі, ще важче, майже неможливо.

Створення структур з паралельними функціями, збільшення кількості помічників різних рівнів безпосередньо пов’язано зі зростанням рівня корупції. Безкарність посідає тут особливе місце.

З того часу, коли Україна стала самостійною державою, тривають розмови про рейдерські захоплення підприємств, посередників, фальшиві структури, фірми- одноденки, обмани на кожному кроці. Розслідування про підробку документів, підписів, печаток повинні бути «прив’язані» до наміру заподіяти матеріальні збитки чи іншу шкоду. І відповідальність за такі злочини потрібно не тільки посилити, а й конкретизувати щодо зацікавлених осіб.

Де ж закони, що захищають людей і державу в цілому, та такі, щоб навіть думка про ці правопорушення нікому в голову не приходила? Закони захищають чиновників настільки, що за наявності прямого доказу винних рідко вдається притягнути до кримінальної відповідальності.

Пора б перереєструвати фірми за новими паспортами і не використовувати старі паспорти для цієї мети. Те ж саме при отриманні кредиту в банку, купівлі-продажу майна. Як багато потрібно зробити в країні, щоб наші справи пішли на лад! Тому народ і вибрав більшість молодих, енергійних депутатів на чолі з Зеленським, якому люди довіряють.

На мою думку, не можна так грубо критикувати команду Зеленського. Допомагати потрібно, а не підніжки ставити на кожному кроці. Чому, наприклад, не можна скласти якісний земельний кадастр, подивитися, що твориться зараз із землею сільгосппризначення або в заповідних зонах? Мало хто знає: щорічно кількість орних угідь скорочується. Сівозміни не дотримуються, за землею ніхто не доглядає належним чином. Не кажучи вже про незаконні забудови земельних ділянок.

Що поганого в тому, якщо селяни не захочуть продавати свою землю і будуть продовжувати здавати її в оренду? До речі, це вигідно великим підприємцям. Можна і примітку зробити в законі. Якщо виявиться, що орна земля продана іноземним громадянам (навіть через третіх осіб) або використовується не за прямим призначенням, вона вилучається в дохід держави безоплатно.

Є тут питання: зовсім не кожен добросовісний орендар зможе купити землю, яку він орендує. У нього має бути перевага перед іншими покупцями, навіть право на продовження терміну оренди. Приїхали, наприклад, на тракторах під Кабмін селяни, потрібно вислухати їхні пропозиції, а не представників, які їх «притягли» до Києва. Пропозиції селян врахувати при розгляді земельного закону. Тому, що ті, що в «білих піджаках», виступають з високих трибун, нічого не тямлять в земельних питаннях. Їм би свої маєтки зберегти.

Багато непростих запитань виникає в процесі розвитку суспільних відносин, з якими так чи інакше доводиться розбиратися українській поліції, зарплата якої в рази нижче, ніж в Європі.

Микола РОЩИН, ветеран карного розшуку МВС України,
полковник поліції у відставці,
автор книжок документального дослідження про лохотрон

Інші статті Миколи Рощина:

• Горілка стала зброєю гібридної війни проти українців
• Як виникають борги за комунальні послуги. Сумні роздуми споживача    
• Роздуми про “війну” газових монополістів з народом
• Одна річ – “любити народ”, інша – зробити для нього бодай щось хороше

Фото: “Український репортер”

Сообщение Як нам збудувати справедливе суспільство? Роздуми про зарплати появились сначала на Український репортер.

Так, щомісячна зарплата голови Національного банку України Якова Смолія – 417 тисяч 285 гривень. У першого заступника керівника НБУ – 375 тисяч 557 гривень, в інших заступників – по 354 тисячі 692 гривні.

Середня зарплата працівників НБУ – 30 590 гривень.

Про це «Українським новинам» повідомила пресслужба НБУ.

Від редакції «Українського репортера» додамо: звичайно, Нацбанк завжди обґрунтує підстави одержання таких космічних, з точки зору пересічних українців, зарплат. Але якими б не були ці пояснення з посиланням на «релевантний ринок праці», на методики (які самі ж і затверджують!), на коефіцієнти, на показник «медіанної зарплати» простий народ каже: це тільки для владців Україна є заможною. Насправді ж, мільйони українців – у великій скруті, живуть від зарплати до зарплати. Пенсії у тих же мільйонів українців – щоб з голоду не вмерти. Чимало людей бідує, шукає заробітків на чужині, гне спини на заморських плантаціях, прислуговує іспанським, італійським, німецьким, польським та іншим панам. Бо у власній країні, на рідній землі «не доробишся…».

А хіба цей же народ – роботящий, розумний – не заслуговує на те, щоб мати високі зарплати!? Нехай це буде не півмільйона гривень, не триста тисяч, як в НБУ, але щоб була гідна платня. Але ж ні… У нас тільки «ясновельможне панство» має право жирувати-розкошувати… Чи ж про таку Україну мріяв наш прекрасний народ? Здається, він вже перестав замислюватися, чому катастрофічно збільшується провалля (в усіх вимірах) між владою і трударями.

Шалені гроші в НБУ ще не межа. Є відомства, наглядові ради, де зарплати головних керманичів «зашкалюють». І ця нерівність в Україні проявляється повсякчас. Відтак – тисячі «чому»… Чому, наприклад, зарплата лікаря – 6-8 тисяч гривень, а у керівного чинуші – півмільйона, мільйон гривень? Чому науковці, вчені одержують копійки? Чому на підтримку культури, мистецтва нема коштів? Чому нашим воїнам на фронті бракує багатьох речей? Чому у шпиталях не вистачає ліків? Чому музеї та бібліотеки бідні як церковні миші? Чому наші волонтери за покликом серця у вільний час змушені плести маскувальні сітки для воїнів на передову? Зрештою, чому за тридцять літ так багато розору на на нашій благословенній землі? Хіба наша країна є заможною, щоб чинуші “сиділи” на мільйонах гривень?

Сообщение Зарплата голови Національного банку України – 417 тисяч гривень появились сначала на Український репортер.

Хто проти кого став на прю? Кажуть, що олігарх Ігор Коломойський втрачає позиції, а мільярдер Рінат Ахметов, навпаки, посилює. Зараз відсувають від державного управління ставлеників ексглави Офісу президента Андрія Богдана, натомість зелене світло вмикають для протеже Андрія Єрмака, який є правою рукою Володимира Зеленського.

Мені ж упам’ятку афоризм письменника Євгена Дударя: «Не товчіться усі біля головного корита, бо перетопчете один одного». Утім, ці не перетопчуть… Бо вміють домовлятися.
Уся новітня історія незалежної України – це «договірняки» між олігархами. Погляньмо в корінь – хто на капітанському містку нашого корабля?

У своїй книзі «Антиукраїнець», яка побачила світ торік у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» відомий доктор економічних наук, професор Олександр Савченко пише:

«Реально країною зараз (і вже 25 років) керують:

• олігархат на чолі з олігархом-фаворитом має право годувати президента України в першу чергу. Зі зміною влади змінюється й олігарх-фаворит.
• Корупціонери (державне корупційне угрупування). До цієї групи можуть входити представники усіх гілок державної влади: від президента та прем’єра до народного депутата, прокурора чи судді.
• Росія, Кремль. До 2014 р. Москва по суті монопольно здійснювала зовнішнє управління Україною.
• Захід. М’яка сила. Вплив Заходу через кредити, гранти, поради (США, ЄС, МВФ) зростає, але значно поступається іншим трьом силам.
• Українська еліта, пасіонарії (найслабша ланка влади) також впливає і збільшує свій вплив на життя українців, але епізодично, час від часу на майданах.

Я стверджую, що кожний з цих реальних п’яти суб’єктів влади має своїх депутатів, своїх міністрів, своїх мерів, прокурорів, суддів. Але захід та український народ завжди були в меншості до тіньової влади.

Тому я з сумом констатую, що Україна фактично вже 28 років є заручником лише трьох сил: олігархату, корупціонерів та Кремля. Вони, ці сили, і є тіньовою, але реальною системою управління України. Вони разом приймають сі стратегічні рішення стосовно України, вони співпрацюють між собою, вони наживаються на Україні й українцях. Вони всі «в долі». Я навіть розрахував її розмір: приблизно 13% нашого ВВП. Якщо врахувати частку ВВП України, яка у 2019 р. піде на погашення та обслуговування державних боргів, а це 10,5%, то стає зрозумілим, чому Україна – найбідніша країна Європи», – пише Олександр Савченко.

Хіба ж вірилося, хіба ж прогнозувалося на початку Незалежності, що ось таке олігархічне «диво» вимурується, випнеться і зведе своє олігархічне палаццо? У них – мільярди доларів, простий народ ледь дотягує до пенсії, зарплати. Народу – по дві платіжки за газ, а їм – чергові придбання (королівські палаци купують за кордоном).

Дивишся на мозолисті, натруджені руки нашого згорьованого люду, на сльози, що проступають у його сумних очах – і зринає питання: за що?

Спостерігаєш, як вимирають села – і туга заганяє в ступор: чому така наруга над Україною?
Коли хапають якогось казнокрада, то промайне думка: нарешті цього посадять за колючий дріт. Але минає день-другий і «арештант», посміхаючись, виходить на волю. Чуємо, що цей чоловік заплатив десятки мільйонів гривень застави і – гуляй Вася…

Буває, що «арештанти» раптом «хворіють», їх привозять до суду на інвалідних візках, на ліжках-каталках, і вони з-під картатих ковдр глаголять, що є «інвалідами», що вірою і правдою служать українському народові. І судді дуже «ретельно» дбають, щоб не порушити права цих «інвалідів».

А згодом усе забувається – і суди, і ковдри, й обвинувачення… Підозрювані десь «розчиняються», обстоюють своє право далі грабувати країну на великих посадах. Замулюються кримінальні провадження. Нещодавні «хворі» мільярдери вилазять з-під картатих ковдр, дають пресконференції, торжествують, тицяють усім під ніс судові ухвали, що мовляв, відтепер вони поновлені на державній службі і цілком здатні знову керувати…
І таке шоу – до безкінечності.

За це боролися на Майданах? Оце і є торжество Революції Гідності? Ні, це змова олігархату. Народ шиють у дурні.

Вішають локшину на вуха щодня й тотально. Нахабно й цинічно брешуть, що йдуть до влади буцімто винятково «з державних інтересів», «вірою і правдою служити народові». Овва, мелють язиком аби губи не дармували. Це кажуть оті скоробагатьки, які мають десятки розкішних годинників найпрестижніших марок, елітні автівки, маєтки вартістю понад мільйон доларів, банківські рахунки в офшорах, величезні кошти готівкою «під подушкою»… І так далі.

Вони брешуть, що в інтересах держави шукають викрадені мільярди Януковича і його донів. Хто скаже, чому «з молотка» не продано жодного маєтку цих україноненависників, цих зрадників свого народу? Лише у Київській області таких маєтків-резиденцій – кілька десятків. Це «хатинки» і Пшонки, і Захарченка, і Клюєвих… Держава ніц не зробила, щоб їхні дачі продати, а кошти віддати пенсіонерам, дітям-сиротам, пораненим воїнам…
Оце і є Революція Гідності? Ні, не на таке життя заслуговує наш працьовитий, совісний, волелюбний, надзвичайно розумний народ.

Ще й дуже терплячий народ. Бо чекає, що ось-ось наша влада прокинеться, візьметься за голову, схаменеться. І вийде до усієї громади зі щирим словом: мовляв, ось тепер будемо жити по правді, як увесь простий люд. Скаже, що не буде ганятися за мільйонами-мільярдами, не ховатиме гроші в офшорах, не кривитиме душею. Зрештою, не буде чужою для своїх людей.

Але це – утопія, казкова мрія. Не буде так. Олігархат знову сяде на ресурсні жили й «доїтиме» цю нещасну країну. Він боїться простих українців. Страшенно боїться. Далекий від них. Як Марс від Землі. Він далекий від нашої культури, не шанує і не примножує національне надбання. Лише один факт. Цьогоріч, 17 січня в Центральному будинку художників було урочисте відкриття Всеукраїнської художньої виставки “Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників”, куратором якої є знаний художник Олександр Мельник.

Кожні два роки ми зустрічаємо це бієнале, яке вже стало головною художньою виставкою країни. І цій традиції вже років із 16. Щоразу експозицію присвячують певній важливій тематиці. Цьогоріч в центрі уваги – утвердження духовної незалежності України крізь віки. Суперважлива тема, особливо в контексті протистояння з Московією.

Здавалося б, на відкриття виставки звідусіль прийдуть державні мужі, які відповідають за культурну, гуманітарну сферу, себто з міністерств, агенцій, фондів, адміністрацій. Думалося, що навідаються і з Офісу президента, і з Кабміну, і з Верховної Ради. Де там! Жоден чиновник не переступив поріг виставкової зали. Ані душі! Жоден телеканал не показав сюжет з цієї виставки, а насмаперед державне телебачення! Ось вам і ставлення до культурного надбання. Для олігархату воно є чужим.

Періодичні кадрові вовтузіння на чолопку влади лише додають якихось нових пазлів у картині “Олігархат”. Один мільярдер прибирає до рук низку обленерго, інший – стратегічні заводи, а ще інший – тисячі гектарів чорнозему. Явище! Майже три десятиліття спостерігаємо вседозволеність і безкарність олігархату.

Реальний приклад: один із багатіїв – власник цукрозаводів – по тіньовій схемі, яку розіграв свого часу з Київською облдержадміністрацією, привласнив 20 гектарів лісу майже на околиці Києва (Васильківський район). Селяни протестували проти цього свавілля, однак правди і справедливості не домоглися. Невдовзі, коли хвилі протесту зійшли, цьому мільйонерові було присвоєно звання Героя України, він став народним депутатом. Як усе типово… Тотальне розграбування країни олігархатом триває. Банкова цього не знає? Чи не тих вождів ми обираємо? Не уміємо їх контролювати?

Колишній заступник голови СБУ, народний депутат ВР 2-го скликання, генерал-лейтенант Олександр Скіпальський нещодавно розмірковував про те, чому так не таланить Україні упродовж тисячоліть. Він вважає, що українці «за це тисячоліття були травмовані у своєму генетичному розвиткові, адже нам не передавався ген, як зміцнювати своїх вождів, як впливати на них…». Отож маємо те, що маємо: «Своїх не бачимо, а бачимо тих, хто до нас приходить з нагайкою. І це залишається й донині», – мовить Олександр Скипальський.

І де, скажіть на милість, у яких лабораторіях «виростити» отой ген впливу на вождів?
Ось погляньмо: усі, кому народ вручав президентську булаву, стали дуже багатими людьми. І їхні міністри також. І дрібніші чиновники. І люди при погонах ще дрібнішого калібру зазвичай. І їхні діти. І їхні куми, свати, сини, доньки й зяті… Ще й обвішані з голови до пупа орденами, медалями, званнями, титулами, відзнаками, іменними пістолетами, шаблями, кортиками. При сіятельних погонах, мундирах. Розцяцьковані, помережані златом-сріблом.

За що така честь? За які великі заслуги слава і пошанування? За що такі лаври? Може, наша країна стала заможною як Швейцарія? Чи тут люди раюють, як у Канаді?

Не можу не процитувати нашого геніального Пророка, Великого Кобзаря, фрагмент поезії «Чигрине, Чигрине»:

«…Що ж на ниві уродилось??!
Уродила рута… рута…
Волі нашої отрута.

А я, юродивий, на твоїх руїнах
Марно сльози трачу; заснула Вкраїна,
Бур’яном укрилась, цвіллю зацвіла,
В калюжі, в болоті серце прогноїла
І в дупло холодне гадюк напустила,
А дітям надію в степу оддала.
А надію…
Вітер по полю розвіяв,
Хвиля морем рознесла…»

Переконаний, що «вітер по полю розвіяв» нашу надію на заможне життя ще у перші роки Незалежності, коли тільки спиналися клани, з’явився у зародку олігархат. Вже тоді ненажери із верховіття влади накинули колом на народні ресурси країни.

Згадаймо, як на початку 1990-х дерибан одразу зайшов до Чорноморського морського пароплавства (ЧМП). У 1991-му на балансі ЧМП було 247 суден, які перевозили майже 23 мільйони тонн вантажів. Фахівці оцінювали вартість основних фондів в величезну суму – від 6 до 7 мільярдів доларів! А в 1993 році уя ця махіна зіштовхнулася з айсбергом великого хапка – було створено акціонерний судноплавний концерн “Бласко – Чорноморське морське пароплавство”. Указ про це підписав тодішній Президент України Леонід Кравчук. “Бласко” очолив Павло Кудюкін.

У 1995 році, після арешту Кудюкіна, цей указ було скасовано. Кудюкіна судили. На лаві підсудних він показував себе хворим, немічним, лише картатої ковдри, як у Романа Насірова, не було. Впаяли до десяти років тюрми (привласнення валютних коштів, зловживання службовим становищем). Утім на нарах колишній шеф “Бласко” знаходився всього лише п’ять років, оскільки був помилуваний Леонідом Кучмою. А потім цей «немічний» вигулькнув на волі таким собі рожевощоким паном.

Та що Кудюкін! В кожній галузі гуляли шторми розору найвищих балів. Особливо у селах. Тут розібрали тваринницькі ферми, розтягнули автопарки й тракторні стани, повиривали бетонні плити із силосних ям та картоплесховищ. І назвали це дійство розпаюванням. Чи так треба було запрягати?

“З розумом треба було робити, – переконує письменник Степан Колесник. – Приватизація — це такий страшний злочин! Від неї пішли злодійство та корупція. Злодійство розвинулося при Кучмі. Якось Кучма похвалився, що “реформував українське село”. Ні, він зруйнував його! Мені багато років довелося їздити Україною й мимоволі спостерігати за стилем і методами роботи місцевих «вождів». У багатьох районах влада не тільки чужа народові – ворожа йому. Тому й бачимо, як наше село бере за горло руїна, як дикий розор базової економіки тризну справляє. Тризна ця – роздольна і розгульна – гудом гула не лише при безкрилому Кучмі, вона набрала гону і після двох Майданів. Сьогодні знову на ті ж граблі наступаємо, нічому не вчимося. Не агітую за колгоспи (це було рабство), але треба було спочатку добре подумати, перш ніж розпочинати такі кардинальні перетворення в нашому господарстві. І подумати на рівні держави».

А яка страшна погибель торкнулася промисловості! Потужні заводи здиміли, десь розчинилися, їх подробили й роздробили на кавалки малих підприємств, вивезли обладнання на металобази й продали. Отож і питається, чим думали депутати з Верховної Ради, керманичі держави, урядовці? Хто відповів за цю погиьель?

Зате найближче оточення кожного президента казково багатіло. А хто зазвичай був біля перших осіб держави? Себто трудився у поті чола главами адміністарцій, помічниками, радниками, керівниками найголовніших департаментів? Багатії. Вони очолювали великі холдинги, крупні монополії. Наївно було сподіватися, що ці люди будуть жертовно служити народові…

Погодьтеся, дуже влучно підмітив явище професор, економіст Олександр Савченко:

«Олігархат на чолі з олігархом-фаворитом має право годувати президента України в першу чергу. Зі зміною влади змінюється й олігарх-фаворит».

А що вже при Кучмі тих фаворитів возсідало біль нього! Це ж при Кучмі Збройні Сили увійшли у фазу дикої комерції. Це був курс, проголошений Верховним головнокомандувачем. Читаємо, що сказав Кучма у своєму виступі:

“Досі в армії утримуються сотні невійськових структур: радгоспи, лісництва, військторги, вйськові містечка. Чи доцільно і далі йти цим шляхом? Переконаний, що ні. Усе, що Збройні сили можуть передати в комунальну власність, треба передати. І чим швидше це буде зроблено, тим краще… Так само треба подумати, як збувати надлишкове військове майно. Адже це теж гроші, яких так бракує державі…”

Отож «передавали» і «продавали»… Наприклад, Київське вище загальновійськове командне училище передислокували в Перевальне, але дорогою “розгубили” майно…

І саме за кучмівської каденції у нашій державі «виколихалися» цілі полки (дивізії!) начальників різного калібру, які навчилися ошукувати й махлювати. Олігархат виплодився!
А Кучма все сяє, він постійно «при верховному дворі» тим чи іншим побитом. Дивовижна країна.

Ні, не скоро уся наша верховна й низова влада вийде до усієї громади зі щирим словом: мовляв, ось тепер будемо жити і працювати по правді, по закону, по справедливості, як увесь простий люд. Не скоро. Вона не здатна так вчинити. Бо код не той.

Леонід ФРОСЕВИЧ

Малюнок на головній сторінці Андрія ПЕТРЕНКА

Сообщение Змова олігархів. Хто править Україною появились сначала на Український репортер.

Фрагмент кінострічки “За двома зайцями”.

“Маленький крок, щоб в нашому житті стало трохи менше Совка, – пише Дубілет у Фейсбуку.

-У нас в Кабміні сталося нечуване — ми закрили перукарню. Я коли її виявив, спочатку подумав, що це якийсь розіграш. Виявилося, не розіграш, справжнісінька перукарня.

Стрижка волосся модельна — 95 грн. Модельна стрижка чубка — 35 грн. Навіть можна зафіксувати волосся лаком (15 грн — якщо волосся до 20 см, але 25 грн для волосся довше за 40 см).

У кімнаті, що звільнюється, влаштовуємо 12 робочих місць. Туди в’їдуть працівники UkraineInvest, ті самі інвестиційні няні.

До речі, у заголовках можна так і написати: “Няні захопили приміщення перукарів”.

А в цілому ми зараз робимо великий аналіз, наскільки наші державні органи ефективно використовують площу. У держави є дуже багато нерухомості. Я хочу разом з ФДМ спочатку проаналізувати міністерства, а потім — інші державні органи.

Ту площу, яка внаслідок звільниться, треба передати на приватизацію або бодай в оренду через Prozorro.Продажі.”

***

Ми, журналісти, не будемо писати заголовки на кшталт поради Дубілета: “Няні захопили приміщення перукарів”. Краще згадаймо безсмертну комедію “За двома зайцями”:

– Так вы уже того цирюльню не держите?

– Папенька!

-Я уже вам говорила: паликмахстерская!

-Забыл.

-Ничего, это по простоте.

-Я, видите ли, занимаюсь коммерцией разной.У меня этого деликатного товару… это пудры, диколон, бриллиантин это просто куры не клюют.

-На такой товар и деньги надо – страх.

-Ну так этой деньги у меня ж не переводно. Мне ж весь Крещатик должен.

На гучну подію в Будинку Уряду співвітчизники в соцмережах відгукнулися їдкими коментарями :

Сообщение Хто з урядовців не справляється – стригти наголо. Українці коментують закриття цирюльні в Кабміні (+відео) появились сначала на Український репортер.

Про це розповів директор Центру Віктор Білич, повідомляє кореспондент Укрінформу.

За його словами, близько двох тисяч безробітних, які обіймали високі посади – в міністерствах (97 осіб), Управлінні справами Апарату Верховної Ради України (111 осіб), офісі Генерального прокурора України (175 осіб), Національному банку України (32), Державній фіскальній службі (63 особи) та інших.

Серед безробітних – 4 народні депутати України попереднього скликання, перший заступник та заступник міністра, три голови районних державних адміністрацій, 247 керівників підприємств, 132 прокурори, 3 судді.

Роботодавці подали на біржу праці у Києві понад 8 700 вакансій, крім того, ще близько 8 тисяч вакансій є з інших джерел.

За даними «Українського репортера», у Київському міському центрі зайнятості пропонують вакансії комірника – 15 тисяч гривень, прибиральника – 6 тисяч, економіста-фінансиста – 10 тисяч 631 гривня, менеджера торгівлі – 19 тисяч, керуючого відділенням банку – 40 тисяч гривень, оператора котельні – 5 тисяч, сторожа – 5 тисяч, столяра – 10 тисяч, бетоняра – 10 тисяч, медсестри – 550 гривень… Є чимало інших пропозицій.

Цікаво, на які посади хотіли би працевлаштуватися колишні прокурори, заступники міністрів, екс-депутати, які, очевидно, мають у власності елітні автомобілі, яхти, розкішні дачі, чиї діти навчаються за кордоном?

Можливо, підуть працювати комірниками, бетонярами, сторожами? І навіщо їм ця біржа? У них же є мільйони “під подушкою”.

Фото «Українського репортера»

Сообщение Дві тисячі колишніх топ-чиновників зареєструвалися на біржі праці появились сначала на Український репортер.