Вперше про «Зірку Полин», яка «впаде на Київ», я почув від нашого Учителя-інструктора, тибетського монаха Церіна влітку 1970 року, коли служив у радянській армії…

Якось під час духовних практик, не посилаючись на Біблію, він сказав: «У квітні 1986 року на Київ впаде зірка Полин і твоя доля буде пов’язана з нею… Прийде час і все побачиш”,- додав він на моє здивування.

Після закінчення першого курсу юридичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка у складі студентського будівельного загону влітку 1972 року був на будівництві 4-го енергоблоку ЧАЕС. У квітні – травні 1986 року брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Прийшов час – все побачив і зрозумів, як моя доля пов’язана з «Зіркою Полинь». З часом розповім детальніше…

Напередодні 40-річниці атомної катастрофи на Чорнобильській  АЕС відвідав Дніпро. Провів зустрічі з членами нашої організації і колегами-контррозвідниками.

Божевільний з ядерною кнопкою, людоїд-терорист путін 24-25 квітня задав масованих повітряних атак ракетами і шахедами, які тривали понад 20 годин. Загинуло 7 і поранено понад 47 осіб, серед них 5 дітей. Зруйновано або пошкоджено понад 20 житлових будинків. Ворог навмисно атакував житловий квартал.

Вранці 26 квітня прийшов до стели-пам’ятнику ліквідаторам Чорнобильської атомної катастрофи на бульварі Слави. Поклав квіти (на фото).

Згадав своїх побратимів, друзів, колег, з якими з перших днів брав участь у ліквідації тієї страшної аварії. Тоді мені було 35 років.

Багато з них уже відійшли у вічність. Світла і вічна їм пам’ять.  Живим – здоров’я, многая літа і незламної віри в нашу Перемогу над ординською кровожерливою Московією, фюрер якої лякає світ ядерною пожежею. Зовсім дах поїхав у шизофреніка-недопалка!

Хотів поділитися своїми спогадами, пов’язаними з аварією на ЧАЕС  і ліквідацією її наслідків. Їх дуже багато. І про героїв ліквідаторів, і боягузів-зрадників – колишніх партійно-радянських керівників Української РСР (Щербицький, Шевченко) і  Радянського Союзу (Горбачов). Та треба їхати в краї Нестора Махна…

Згадаю один епізод. Прибув у Прип’ять наступного дня після аварії (27 квітня) з групою офіцерів міліції для забезпечення громадського порядку, евакуації мешканців міста і чергування у складі слідчо-оперативної групи для припинення мародерства…

Був вихідний день (неділя). Стояла тепла, яскрава сонячна погода і було дуже багато лелек. Через 4-5 років вони покинуть назавжди свої гнізда. Лелеки живуть там, де є люди.

Дякую всім учасникам ліквідації атомної катастрофи. Особливо першим пожежникам, які запобігли масштабнішій ядерній катастрофі і врятували Європу і життя сотень мільйонів людей.

Згадаємо їх поіменно: Володимир Правик, Віктор Кібенок, Василь Ігнатенко, Микола Титенок, Микола Ващук, Володимир Тищук… Вони стали символом самопожертви… Пожежники здійснили безпрецедентний подвиг – ціною власного життя запобігли поширення вогню на інші атомні енергоблоки.   

Імена багатьох ліквідаторів внесено до Книги пам’яті учасників ліквідації аварії на ЧАЕС. Світла і вічна їм пам’ять…

За участь в ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС нагороджений медаллю «За гідне виконання військового обов’язку при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС», «Чорнобильським хрестом: Мужність. Честь. Гуманізм» та відомчими відзнаками МВС.

Пам’ятаємо. Віримо, боримось і перемагаємо ядерного московського монстра, як герої-пожежники перемогли атомний у квітні 1986 року…

Григорій Омельченко, Герой України, генерал-лейтенант СБУ

Сообщение “Зірка Полин”: 40 років Чорнобильській катастрофі появились сначала на Український репортер.

У ніч на 26 квітня 1986 року, о 01:23, на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС стався потужний хімічний вибух, який спричинив руйнування частини реакторного блоку і машинного залу.

Спалахнула велика пожежа, яка перекинулася на дах третього енергоблока. Вогонь гасили до 5-ї ранку. Проте усередині самого четвертого блоку його вдалося ліквідувати лише 10 травня, коли більша частина графіту згоріла, пише Укрінформ.

Після вибуху та пожежі утворилася радіоактивна хмара, яка накрила не лише території сучасної України, Білорусі та росії, а й території багатьох європейських країн – Швеції, Австрії, Норвегії, Німеччини, Фінляндії, Греції, Румунії, Словенії, Литви, Латвії. За Міжнародною шкалою ядерних подій (INES) цю аварію класифікували за найвищим (сьомим) рівнем небезпеки.

Читайте також: Місто Прип’ять впало, як солдат на полі бою (+фото)

Лише завдяки самопожертві ліквідаторів наслідків катастрофи, багато з яких заплатили за це власним життями і здоров’ям, вдалося локалізувати аварію та врятувати країну і світ від радіаційного забруднення. За різними даними, протягом лише місяця після Чорнобильської катастрофи від отриманого опромінення загинуло від 30 до 200 пожежників і працівників АЕС.

Задля запобігання розповсюдженню радіації наприкінці 1986 року зруйнований реактор накрили спеціальним «саркофагом». За оцінками спеціалістів, під ним залишилося близько 95% палива, яке було в реакторі на момент аварії, а також значна кількість радіоактивних речовин, які складаються із залишків зруйнованого реактора. З міркувань безпеки 15 грудня 2000 року роботу Чорнобильської АЕС було припинено. Водночас об’єкт «Укриття», зведений у 1986 році, поступово руйнувався.

Україна звернулася до міжнародної спільноти щодо проведення конкурсу проєктів із перетворення об’єкта «Укриття» в екологічно безпечну систему. У 2004 році було проведено тендер на проєктування і спорудження нового «саркофага» – нового безпечного конфайнмента. Його будівництво розпочалося у 2012 році. 29 листопада 2016 року на об’єкт «Укриття» було насунуто Арку нового безпечного конфайнмента. 10 липня 2019 року Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС» ввело в експлуатацію комплекс НБК.

Читайте також: Чорнобильська катастрофа: як це було (+фото, відео)

Однак у 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну, Чорнобильська АЕС опинилася під російською окупацією. Загарбники зайняли територію ЧАЕС, розташованої біля самого кордону з Білоруссю, у перший день вторгнення, 24 лютого. Вони взяли в полон українських військових і фактично тримали в заручниках цивільний персонал станції.

Окупанти перебували в Чорнобильській зоні п’ять тижнів. Унаслідок їхніх дій станція кілька разів залишалася без електропостачання, яке необхідне для охолодження відпрацьованого палива. І в цей момент світ знову опинився на порозі екологічної катастрофи.

Після деокупації ЧАЕС були зафіксовані численні випадки руйнування і розкомплектування обладнання. Не лишилося жодного непошкодженого офісу, зламано меблі, розграбовано і розтрощено комп’ютерну та оргтехніку. Також окупанти вивели з ладу Автоматизовану систему контролю радіаційного стану, до складу якої входять 39 датчиків вимірювання потужності дози гамма-випромінювання. За даними Державного агентства з управління зоною відчуження, збитки від російської окупації, яких зазнали територія зони відчуження та розташовані на ній підприємства, перевищили 100 млн євро.

Читайте також: Михайло Горбачов про евакуацію Києва після аварії на ЧАЕС: “Ви сієте паніку, ви – панікери!” (+відео)

Крім того, 14 лютого 2025 року російський ударний дрон із фугасною бойовою частиною влучив в укриття зруйнованого 4-го енергоблоку Чорнобильської атомної станції. Остаточно ліквідувати надзвичайну ситуацію на ЧАЕС після цієї російської атаки вдалося 7 березня минулого року. За оцінкою експертів МАГАТЕ, новий безпечний конфайнмент на Чорнобильській атомній електростанції, пошкоджений під час удару безпілотника у лютому, втратив ключові функції безпеки, однак його основні конструкції та системи моніторингу не зазнали незворотних ушкоджень.

За даними, які озвучив 22 квітня 2026 року генпрокурор Руслан Кравченко, під час атак на Україну Росія неодноразово запускала безпілотники та ракети по траєкторії поблизу ЧАЕС, що підвищує ризик серйозної аварії. Кравченко зазначив, що Чорнобильська та Хмельницька АЕС з моменту повномасштабного вторгнення опинилися на траєкторії польоту російських гіперзвукових ракет «Кинжал». За його словами, було виявлено 35 «Кинжалів» на різних відстанях у радіусі близько 20 км від Чорнобильської АЕС або Хмельницької АЕС. З них 18 пролетіли в радіусі близько 20 км від обох об’єктів під час одного польоту.

За словами Кравченка, з липня 2024 року радари зафіксували щонайменше 92 російські дрони, які пролітали в радіусі п’яти кілометрів від арки Чорнобильської АЕС. Генпрокурор зазначив, що фактична кількість прольотів, скоріш за все, була значно більшою за 92, оскільки військові радари можуть по-різному відображати кількість безпілотників.

Нині під російською окупацією залишається Запорізька АЕС. Загарбники захопили її 4 березня 2022 року. У вересні станція повністю припинила виробляти електроенергію. На території ядерного об’єкта перебувають російські війська та військова техніка. Через обстріли неодноразово були пошкоджені лінії зовнішнього живлення ЗАЕС.

За даними МЗС, за попередніми оцінками, потреби з відновлення конфайнменту перевищують 500 млн євро, що потребує невідкладної мобілізації міжнародної підтримки, і Україна отримала позитивні сигнали щодо майбутніх внесків від партнерів.

Сообщение 40 років тому сталася Чорнобильська катастрофа (+відео) появились сначала на Український репортер.

Про це він написав у Telegram.

«Радіація не визнає кордонів та не розрізняє державних прапорів. Чорнобильська катастрофа продемонструвала світові, як швидко можуть постати смертельні загрози. Десятки тисяч людей ціною свого здоров’я та життя зупинили розростання Чорнобильської катастрофи та ліквідовували її страшні наслідки в 1986 році й роки потому», — написав він.

Президент також нагадав, що Чорнобильська АЕС була в окупації протягом 35 днів, під час якої російські солдати розграбували лабораторії, взяли в полон охорону й знущалися з персоналу, а також використовували станцію для розгортання подальших воєнних дій.

«Уже 785 днів найбільша у Європі Запорізька атомна станція в заручниках у російських терористів. І це обов’язок усього світу — тиснути на росію так, щоб ЗАЕС була звільнена й повернута під повний контроль України та щоб усі атомні об’єкти в Україні були убезпечені від російських ударів», — зазначив Зеленський, додавши, що лише це гарантуватиме, що світ не зазнає нових радіаційних катастроф.

«Пам’ятаємо силу й відданість людей, які рятували життя у 1986 році. Цінуємо кожного, хто допомагає захищати життя зараз», — написав він.

Чорнобильська катастрофа сталася в ніч на 26 квітня 1986 року та була спричинена двома тепловими вибухами і подальшим руйнуванням четвертого енергоблока ЧАЕС, розташованої на Київщині.

Читайте також: Після аварії на ЧАЕС вивезти усіх мешканців Києва було практично неможливо – Костянтин Масик (+відео)

7 квітня спостерігачі МАГАТЕ повідомили, що на території Запорізької АЕС вибухнув безпілотник.

Перед цим російські пропагандистські ЗМІ писали, що ЗАЕС нібито атакував дрон. Вони показали фотографії уламків безпілотника і заявили, що загрози для станції немає. В атаці традиційно звинуватили Україну.

9 квітня представник ГУР Міноборони Андрій Юсов заявив, що росіяни знову зімітували удар FPV-дронів по тимчасово окупованій Запорізькій АЕС, щоб звинуватити Україну в атаках на станцію.

Greenpeace повідомляє, що під час російської атаки на ЗАЕС дрони, ймовірно, були запущені з тимчасово окупованої території України.

14 квітня в Генштабі ЗСУ попередили, що росіяни готуються до проведення провокації на Запорізькій АЕС під фальшивим прапором.

ЗАЕС — найбільша атомна електростанція в Європі. З березня 2022 року вона перебуває під російською окупацією.

Сообщение Зеленський про 38-му річницю Чорнобильської катастрофи: світ має тиснути на рф, щоб повернути ЗАЕС під контроль України (+відео) появились сначала на Український репортер.

Після аварії утворилася радіоактивна хмара, що накрила частину території України, Білорусі та росії, окремі регіони інших європейських країн, східну частину США.

Президент України Володимир Зеленський звернувся до співвітчизників у річницю аварії на ЧАЕС. Глава держави наголосив, що техногенна катастрофа залишила величезний шрам для всього світу. І нагадав, що сьогодні Запорізька АЕС в Україні перебуває під рашистською окупацією.

За словами президента, торік російська окупаційна армія не тільки захопила Чорнобильську атомну станцію, а й знову наразила на небезпеку весь світ. Сили оборони звільнили станцію більше року тому, вчені та підприємства безпеки у зоні ЧАЕС вже повернулися до нормального режиму роботи.

Україна та світ заплатили високу ціну за ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи, яка триває й досі.

Президент закликав світ не допустити чергової трагедії через ядерний шантаж країни-агресора РФ.

“Україна та світ заплатили високу ціну за ліквідацію наслідків катастрофи, яка триває й донині. Ми маємо зробити все, щоб не дати державі-терористу жодного шансу використовувати об’єкти атомної енергетики для шантажу України й цілого світу”, – зазначив Зеленський.

Читайте також: Після аварії на ЧАЕС вивезти усіх мешканців Києва було практично неможливо – Костянтин Масик (+відео)

Сообщение Річниця катастрофи на ЧАЕС: Зеленський закликав світ не допустити чергової трагедії через ядерний шантаж московії (+відео) появились сначала на Український репортер.

Коли журналісти приїжджають у Чорнобильську зону, то зазвичай відкривають репортерські блокноти і розчохлюють фототехніку вже на в’їзді – на відомому КПП «Дитятки», де скрупульозно починають фіксувати навіть найдрібніші деталі й подробиці.

Саме тут немов відчуваєш перші удари «пульсу» обпаленої радіацією землі, переварюєш у пам’яті почуте: мізерні новини про випадково «заблукалих» на лісових стежинах співвітчизників, банальні відомості про дозиметричний контроль і навіть ненав’язливі чутки про те, що з’явилися «червоні вовки» (помісь собаки і вовка), різні оповідки про величезних сомів у річках і дивовижних кабанів.

Ми пам’ятаємо це  страшне лихо. 26 квітня 1986 року, о 1:25 ночі, вибухнув 4-й енергоблок ЧАЕС. Мирна енергія перетворилася на енергію зла і страшного руйнування. Це особливо видно на прикладі Прип’яті – колись славного атомограда з населенням 49 400 чоловік, який, як сурмили радянські газети, «впевнено крокує в майбутнє».

І куди ж привела ця, здавалося б, щаслива хода? До прірви, забуття. 49 400 колишніх городян «розсипалися» по всіх куточках країни.

Померле місто вітає гостей… кущами шипшини, що буйно розрослася на міських площах і вулицях, берізками, які прорвали асфальтне покриття, а ще – проникливими малюнками-графіті на стінах будинків, виконаних туристами, і подекуди збереженою атрибутикою радянських часів.

–  Я в деталях бачу, як помирає місто, – сказав мені одного разу в Прип’яті ліквідатор аварії на ЧАЕС, полковник міліції у відставці, журналіст Олександр Наумов (нині, на жаль, покійний). – Помирає, як солдат. Руйнується. Воно вже себе не може захистити. Безсиле, приречене.

Місто помирає як солдат. Від атомних куль. Ми не змогли уберегти його, захистити. Жахливе порівняння.

Ну а люди… Вони приходять і добивають його далі. Ні, не люди, а мародери, невігласи, манкурти. Орда металошукачів, рвачі без роду й племені. А що ви хочете, якщо держава не змогла витягнути свого “солдата з поля бою”, евакуювати його до шпиталю, залишивши вмирати під “обстрілами”. Таке буває, на превеликий жаль і смуток, не тільки з деякими мужніми захисниками України, Героями російсько-української війни, але і з містами. Залишати своїх на полі бою – страшний злочин. І немає цьому прощення повік віків.

На Прип’ять нещадною стіною навалилися хащі, знищують залишки кварталів. Дерева ростуть на дахах будинків і навіть всередині квартир.

Неабияке проблемне питання – про рівень забруднення ґрунту. Фахівці твердять, що він значно впав, особливо останніми роками. На вулицях Прип’яті радіація дає знати про себе крапково, тому без вимірювальних приладів – ні кроку.

У померлому місті то тут, то там видно сліди диких звірів, тварин. Окови української “амазонії”. Дорога до СШ №1. Школа виглядає так, немов би пережила бомбардування, навалу варварів.

Давно впали сходові марші, панелі перекриття. Це – перша будівля, яка вже почала «складатися», падати. Так буде і з рештою споруд.

Згадаймо, що у Прип’яті – понад 160 будинків (а це 658 тисяч 700 квадратних метрів житлового фонду), плюс будівлі промислового, освітнього, торгового профілю. Чітко виникає найгостріша проблема – необхідно демонтувати всі ці мертві квартали, особливо висотки. Легко сказати. Адже грошей для цього немає, пояснюють на верхотурі влади.

А уявімо, що відразу усі прип’ятські багатоповерхівки обваляться і підніметься величезний стовп радіоактивного пилу. В який бік піде ця страшна хмара?

Місто можна було б зберегти, якби вікна, парадні двері висоток герметично закрили. Тоді будівлі ще довго не розсипалися б…

Але місто і так занадто довго тримало оборону. І знаєте, багато в чому через те, що периметр Прип’яті (а це трохи більше дев’яти кілометрів) деякий час перебував під сигналізацією. З її допомогою в ті часи правоохоронці досить швидко затримували всіх ходаків у зону, перших мародерів. Відразу після аварії на ЧАЕС і житло було під сигналізаційним контролем. Це вже опісля, коли позначилося погане фінансування чорнобильських програм, на зону навалилися всі біди. Навколо міста мародери стали розкопувати могильники, пробиратися до відстійників, де стояв забруднений автотранспорт, діставати звідти запчастини. Не секрет, що все це «добро» йшло на авторинки.

У Чорнобильській зоні раніше добре жилося мародерам. Вони тягнули все, що можна було поцупити, займалися кримінальною комерцією. Серед архівних справ про чорнобильських крадіїв є і таке: колись вони мали намір витягнути з «тридцятикілометровки» гелікоптер Мі-8, щоб потім зробити з нього… бар.

Ще не все вкрадено. У «заборонці» залишається близько півтора мільйона тонн чорного і кольорового брухту загальною вартістю мільярд гривень. Все ще приваблює ця земля шукачів радіоактивного металу, манить їх. Такі манкурти не схилять голови перед Дзвонами скорботи. Але не про них йдеться у день чергової річниці атомної біди. Наша глибока шана й доземний уклін усім ліквідаторам катастрофи наЧАЕС, хто ціною життя, здоров’я захистив Україну, світ від цього лиха.

В Чорнобилі, на території Свято-Іллінського храму, поруч із Дзвоном скорботи, є табличка з написом:

Зупини і схили голову. Перед тобою – Древлянська земля із смутком ядерної катастрофи. Перед народом, який жив тут віками і як пісок розсипався по всьому світу. Боже, допоможи нам, грішним, здолати цю біду!

Леонід ФРОСЕВИЧ
Фото автора

Like

Сообщение Місто Прип’ять впало, як солдат на полі бою (+фото) появились сначала на Український репортер.

26 квітня 1986 року стався вибух на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС. Аварія вважається найбільшою в історії людства за час використання атомної енергії. Після аварії утворилася радіоактивна хмара, що накрила частину території України, Білорусі та Росії, окремі регіони інших європейських країн, східну частину США.

Серед історичних джерел для вивчення подій, пов’язаних із катастрофою, окремий пласт становлять розповіді очевидців. Спогади людей, які брали участь у ліквідації наслідків аварії, працівників станції, тих, хто займався евакуацією населення, евакуйованих та тих, хто повернувся жити у зону відчуження, інших постраждалих, складають розмаїту палітру усної історії Чорнобильської катастрофи. Поступово вона розширюється, вбираючи розповіді з різною оптикою та сенсовим навантаженням.

До 35-х роковин аварії Український інститут національної пам’яті розпочав формувати тематичну колекцію. Колекція складається із записів, що проводяться працівниками інституту та приймаються на зберігання. Наразі до колекції увійшли записи, здійснені фольклористкою, науковою співробітницею Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф Наталкою Лещенко. Усні свідчення зафіксовані як відео- або аудіоінтерв’ю та доповнені світлинами й документами, наданими оповідачами.

Свідчення оприлюднені на новому онлайн-ресурсі Українського інституту національної пам’яті – архіві усної історії. Записи на платформі подані в повному обсязі. Більшість із них є тематичними, у решті інтерв’ю чорнобильська тематика представлена окремими сюжетами.

Переглянути тематичну колекцію можна за посиланням.

Український інститут національної пам’яті оголошує прийняття для зберігання та оприлюднення усноісторичних інтерв’ю про Чорнобильську катастрофу, світлин та документів до них. Консультації можна отримати за телефоном: (044) 290 25 88, (044) 253-15-63.

Електронна пошта: archive-ui@uinp.gov.ua.

Інформація Українського інституту національної пам’яті. 

Відео “Українського репортера”:

Сообщение Український інститут національної пам’яті розпочав збирати усні свідчення про Чорнобильську катастрофу появились сначала на Український репортер.

Інтерв`ю “Українському репортеру”. Фото Олексія ІВАНОВА

– Костянтине Івановичу, чи була необхідною, на вашу думку, евакуація Києва? Може, це помилка – відмова від евакуації?

– У Києві на той час мешкало близько чотирьох мільйонів, вивезти людей було практично неможливо. Нерозвиненими були автошляхи, не вистачало можливостей залізниці. Ну і, скажемо відверто, смертельної загрози не було. На щастя, Київ має річку Дніпро. Це – своєрідна аеродинамічна труба, що “витягнула” з Києва увесь бруд. У Києві утворилися “важкі” місця: біля Московського мосту і Видубицького озера. Словом, у Києві була напружена ситуація, але не смертельна.

– Це правда, що радянський генсек Горбачов лякав першого секретаря української Компартії Щербицького виключенням із партії, якщо той відмовиться провести в Києві першотравневий парад?

– Справді, Володимир Щербицький розповідав про це на засіданні Ради міністрів республіки, казав, що доповів у Москву про екологічну ситуацію в Києві. Мовляв, проводити парад небезпечно для людей, адже радіаційне забруднення перевищувало норми. На що Горбачов відповів: ви сієте паніку, так жити не можна, ви не перебудувалися, ви – панікери. Особисто Щербицький не підтримував Горбачова – такого собі колгоспного діяча, якому сидіти в чиновницькому кабінеті десь у Ставрополі. Але він раптом став керувати державою…

– Як ви думаєте, чи розсекретили всі документи, пов’язані з Чорнобильською аварією?

– Безумовно, що ні. Дуже багато спекуляцій на цьому ґрунті, я дивився неодноразово по українському телебаченню такі програми, соромно слухати. Ну не можна політикам робити свій піар на горі. Це – зрада людей, розумієте?

Леонід ФРОСЕВИЧ

Фото автора, а також архівні фото з відкритих джерел

Інтерв’ю колишнього першого віце-прем’єр-міністра України, екс-голови Державної комісії з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС Костянтина Масика можна подивитися тут:

Відео Ігоря КОЗІЯНЧУКА

Сообщение Після аварії на ЧАЕС вивезти усіх мешканців Києва було практично неможливо – Костянтин Масик (+відео) появились сначала на Український репортер.

Розумію, переймаюсь й завжди звертаю особливу увагу на питання екологічної безпеки в Україні. Після чорнобильської катастрофи у 1986 році ця проблема особливо хвилює не тільки українців, але й увесь світ, який пильно відслідковує ситуацію у цій сфері й нашу державну екологічну політику.

Cьогодні висновки українських й міжнародних спеціалістів однозначно свідчать, що антропогенне і техногенне навантаження на навколишнє природне середовище в Україні у кілька разів перевищує відповідні показники в розвинутих країнах світу. Тривалість життя у нас становить в середньому 66 років (у Швеції – 80, у Польщі – 74). Значною мірою це зумовлено забрудненням внаслідок виробничої діяльності підприємств гірничодобувної, металургійної, хімічної промисловості та паливно-енергетичного комплексу.

У цьому контексті у мене спочатку не викликала особливого занепокоєння подія, що сталася у другій половині березня поточного року в місті Кривий Ріг – поблизу Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату й поряд з річкою Інгулець. Там були виявлені закопані у землі (сховані) 22 бочки з хімічним препаратом іноземного виробництва.

Заспокоїла всіх начальник відділу зв’язків з громадськістю компанії «Метінвест» Олена Бутенко, яка 28.03.2019 року в інтерв’ю криворізькій телерадіокомпанії «Рудана» повідомила: «Кілька днів тому на території мікрорайону Інгулець місцеві мешканці знайшли бочки з невідомою речовиною… Дослідження підтвердили, що це – небезпечний реагент для збагачення руди…».

Однак у цій же інформаційній стрічці знаходжу повідомлення, що у криворізьку міську лікарню № 17 поклали на стаціонарне лікування з ознаками хімічного отруєння чотирьох співробітників ІнгГЗК, які транспортували «знахідку» на зберігання до складських приміщень комбінату.

Повідомлялось також, що кілька бочок були розгерметизовані й це спричинило витікання продукту, в зв’язку з чим органи поліції проводять розслідування щодо забруднення й псування земель.

Такі обставини спонукали мене до більш глибокого й детального аналізу зазначених фактів. Й ось що я тримав.

Як виявляється, у 22 бочках місткістю 180 літрів кожна знаходиться не небезпечна, а якраз особливо небезпечна хімічна речовина– флотаційний препарат «LILAFLOT» виробництва шведської компанії «AkzoNobel» /місто Стокгольм/, про що, крім іншого, свідчить лист безпеки підприємства-виробника. Використовується він в Україні виключно на Інгулецькому комбінаті й поставляється невеличкою львівською фірмою «Пролог».

А що сталося б, якби всі 22 бочки розгерметизувались? Разом з колегами-хіміками провели розрахунки, й отримали висновки, які вражають жахливими наслідками:

«Гранично допустимі концентрації (ГДК) у воді водних об’єктів господарсько-питного й культурно-побутового водокористування, мг/дм3, не більше: ізодецилоксипропіламіну – 0,1, згідно з «Санітарними правилами і нормами охорони поверхневих вод від забруднення».

довідково: ізодецилоксипропіламін – діюча речовина «LILAFLOT»

Тобто, беручи до уваги ГДК й виходячи з того, що 0,1 мг/дм3 = 0,1 г/м3, отримуємо результат:

– при попаданні приблизно 5000 кг (вміст 22 бочок) хімічної речовини «LILAFLOT» в грунт стають небезпечними для життя й здоров’я людини п’ятдесят мільйонів кубічних метрів води (5000х1000) : 0,1 = 50 000 000 м3».

Тобто п’ятдесят мільйонів кубічних метрів води, яка споживається у різних формах мешканцями криворізького регіону, стали б небезпечними для життя людей!

Згідно з Законом України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» серед основних завдань національної екологічної політики значиться: а) невідворотність відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища та відповідальність органів виконавчої влади за доступність, своєчасність і достовірність екологічної інформації.

Тому маю питання до влади від імені наукової громадськості:

– Які результати розслідування кримінального провадження та чому не проводиться слідство за статтями 241 і 242 ККУ, які передбачають відповідальність за забруднення атмосферного повітря /є факт отруєння людей/ й порушення правил охорони вод /бочки знаходились неподалік надзначимої для регіону водної артерії – річки Інгулець/?

– Які висновки спеціальної комісії, що була створена на Інгулецькому гірничо-збагачувальному комбінаті для встановлення обставин надзвичайної події?

– Які результати перевірок, проведених Службою надзвичайних ситуацій, Міністерством екології та іншими відповідальними відомствами й установами?

Володимир ХИЛЯ, доктор хiмiчних наук,
професор кафедри органічної хімії Київського національного університету імені Тараса Шевченка,
член-кореспондент Національної академії наук України

Сайт “Резонанс”

Сообщение За крок від лиха: великий Кривий Ріг міг стати маленьким Чорнобилем появились сначала на Український репортер.

Укрінформ

Фото:  “Український репортер”

Читайте також: 

• Чи варто було б евакуювати Київ після Чорнобиля?

Відеоінтерв’ю з Костянтином Масиком:

Сообщение Сьогодні – 33-річниця аварії на Чорнобильській АЕС появились сначала на Український репортер.

“На грудень заплановано уведення в експлуатацію нового безпечного конфайнмента, встановленого, чи як кажуть, «насунутого» раніше. Завершуються роботи з монтажу обладнання та систем, проводяться пусконалагоджувальні роботи систем і елементів”, – сказав Порошенко і наголосив, що не прискорює запуск, бо “якість і безпека для нас є найбільш важливими критеріями, яким він має відповідати”.

Об’єкт “Укриття” над зруйнованим четвертим реактором ЧАЕС, який інколи називають “Саркофаг” – найбільша з коли-небудь збудованих рухомих наземних конструкцій шириною 257 м, довжиною 165 м, висотою 110 м і повною вагою 36 2000 тонн. До його спорудження долучилися понад 40 країн-донорів.

Цього ж року мають запустити в промислову експлуатацію комплекс поводження з твердими радіоактивними відходами і завод із переробки рідких радіоактивних відходів. Наприкінці 2018-го планується розпочати “гарячі” випробування на новому сховищі відпрацьованого ядерного палива (СВЯП-2). Початок роботи об’єкта на повну потужність, тобто його повна експлуатація, має розпочатися у четвертому кварталі 2019 року.

У першу чергу в нього мають “злити” відпрацьоване ядерне паливо з реакторів №1, 2, 3 ЧАЕС і відпрацьоване паливо зі старого сховища (СВЯП-1). Нове сховище відпрацьованого ядерного палива (СВЯП-2) складається з двох частин: установки з підготовки ядерного палива до зберігання та власне сховища.

У старому сховищі нині зберігається 21 297 відпрацьованих тепловиділяючих зборок. Всі вони будуть переміщені до нового сховища – СВЯП-2. За рік планується перевезення до нового сховища 2500 паливних зборок. Тобто, за 9,5 років планується здійснити повне переміщення відпрацьованого ядерного палива до СВЯП-2, де воно зберігатиметься протягом ще 100 років.

“Ми вимушені були щороку сплачувати величезні кошти – близько 200 млн $ – державі-агресору за зберігання відпрацьованого ядерного палива з вітчизняних АЕС. Після побудови власного сховища Україна більше не залежатиме від РФ у цьому питанні”, – заявив Порошенко.

Нагадаємо, що “Енергоатом” і американська Holtec International почали будувати Централізоване сховище відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП) у листопаді 2017 року. Воно розташовуватиметься у Чорнобильській зоні відчуження між колишніми селами Стара Красниця, Буряківка, Чистогалівка і Стечанка.

Запорізька атомна електростанція ще з 2000-х років не вивозить відпрацьоване ядерне паливо з приреакторних басейнів витримки шести своїх атомних блоків. Воно – на її майданчику сухого зберігання. Коли добудують СВЯП-2, його перевезуть туди. Рівненська, Южно-Українська та Хмельницька АЕС також вивозитимуть своє відпрацьоване ядерне паливо на майданчик, який будують сьгодні на Чорнобильщині.

Нового сховища відпрацьованого палива вистачить майже на півсотні років, які дадуть можливість Україні бути повністю незалежною в питаннях зберігання та утилізації ядерного палива.

Точну цифру будівництва нового могильника урядовці не називають. Президент Порошенко сьогодні сказав, що загальна вартість капітальних витрат на будівництво сховища буде “дуже значною”. За його словами, 10% від цих коштів спрямовуватиметься на соціальний розвиток прилеглих до Чорнобильської зони територій Іванківського і Поліського районів Київщини, на покращення життя людей та будівництво доріг.

ЄС, США, ЄБРР»,  – повідомив Президент та додав, що ці зміни дозволять подовжити роботи з консервації трьох блоків станції; ввести в експлуатацію нове сховище відпрацьованого ядерного палива та об’єкти для поводження з радіоактивними відходами.

Ми вимушені були щороку сплачувати величезні кошти – близько 200 млн $ – державі-агресору за зберігання відпрацьованого ядерного палива з вітчизняних АЕС. Після побудови власного сховища Україна більше не залежатиме від РФ у цьому питанні.

Початок роботи сховища відпрацьованого ядерного палива на ЧАЕС (СВЯП-2) на повну потужність, тобто його повна експлуатація, має розпочатися у IV кварталі 2019 року.

За 9,5 років планується перемістити відпрацьоване ядерне паливо до СВЯП-2, де воно зберігатиметься ще 100 років.

Сообщение Нове “Укриття” на ЧАЕС з’явиться в грудні, а новий “могильник” – наприкінці 2019 року появились сначала на Український репортер.