Про це повідомляє МАГАТЕ.

Зазначається, що в ході розпочатих 10 березня робіт вдалося відремонтувати одну секцію, але відсутність електроенергії за межами майданчика свідчить про наявність пошкоджень в інших місцях.

«Ремонтні роботи будуть продовжені попри складну ситуацію за межами АЕС», – наголосив Гросі.

У МАГАТЕ додали, що з 9 березня резервним живленням ЧАЕС забезпечують аварійні дизель-генератори, доставлено на об’єкт і додаткове паливо.

Як повідомлялося, ЧАЕС була захоплена російськими військами 24 лютого. З 4 березня під контролем російської армії перебуває ЗАЕС. Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба на зустрічі з генеральним директором МАГАТЕ Рафаелем Гроссі 10 березня наполягав на негайному виведенні росією своїх військ з Чорнобильської та Запорізької АЕС для запобігання ядерній катастрофі в Європі.

Сообщение МАГАТЕ: на Чорнобильській АЕС ремонтують пошкоджені електромережі появились сначала на Український репортер.

Інтерв`ю “Українському репортеру”. Фото Олексія ІВАНОВА

– Костянтине Івановичу, чи була необхідною, на вашу думку, евакуація Києва? Може, це помилка – відмова від евакуації?

– У Києві на той час мешкало близько чотирьох мільйонів, вивезти людей було практично неможливо. Нерозвиненими були автошляхи, не вистачало можливостей залізниці. Ну і, скажемо відверто, смертельної загрози не було. На щастя, Київ має річку Дніпро. Це – своєрідна аеродинамічна труба, що “витягнула” з Києва увесь бруд. У Києві утворилися “важкі” місця: біля Московського мосту і Видубицького озера. Словом, у Києві була напружена ситуація, але не смертельна.

– Це правда, що радянський генсек Горбачов лякав першого секретаря української Компартії Щербицького виключенням із партії, якщо той відмовиться провести в Києві першотравневий парад?

– Справді, Володимир Щербицький розповідав про це на засіданні Ради міністрів республіки, казав, що доповів у Москву про екологічну ситуацію в Києві. Мовляв, проводити парад небезпечно для людей, адже радіаційне забруднення перевищувало норми. На що Горбачов відповів: ви сієте паніку, так жити не можна, ви не перебудувалися, ви – панікери. Особисто Щербицький не підтримував Горбачова – такого собі колгоспного діяча, якому сидіти в чиновницькому кабінеті десь у Ставрополі. Але він раптом став керувати державою…

– Як ви думаєте, чи розсекретили всі документи, пов’язані з Чорнобильською аварією?

– Безумовно, що ні. Дуже багато спекуляцій на цьому ґрунті, я дивився неодноразово по українському телебаченню такі програми, соромно слухати. Ну не можна політикам робити свій піар на горі. Це – зрада людей, розумієте?

Леонід ФРОСЕВИЧ

Фото автора, а також архівні фото з відкритих джерел

Інтерв’ю колишнього першого віце-прем’єр-міністра України, екс-голови Державної комісії з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС Костянтина Масика можна подивитися тут:

Відео Ігоря КОЗІЯНЧУКА

Сообщение Після аварії на ЧАЕС вивезти усіх мешканців Києва було практично неможливо – Костянтин Масик (+відео) появились сначала на Український репортер.

У салоні їхнього автомобіля правоохоронці виявили спортивну сумку з радіоактивними матеріалами. Вилучені матеріали, в яких є дрібні частинки урану, направлені на дослідження в один з екологічних центрів. Встановлюється пункт їхньої доставки та мета подальшого використання.

За спробу вивезти радіоактивні речовини харків’янам може загрожувати до 10 років позбавлення волі згідно з ч.2 ст.262 (Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем) Кримінального кодексу України.

Сообщение Поліція перехопила партію урану з Чорнобильської АЕС появились сначала на Український репортер.

Сьогодні він очолює виконком Міжнародної громадської організації «Союз Чорнобиль» й опікується багатомільйонною армією ліквідаторів аварії на ЧАЕС і постраждалих від неї.

– Валерію Івановичу, звідки і як ви отримали інформацію про Чорнобильську катастрофу, адже це була таємниця за сімома замками?

– Я щойно повернувся із відрядження і був удома 27 квітня вранці. На той час уже плітки гуляли Києвом повним ходом про те, що на ЧАЕС щось сталося. Я нагримав на свою дружину, мовляв, такого взагалі не може бути.

Я ж багато разів їздив на цю електростанцію до аварії і був певен, що нічого лихого не може з нею статися. А працював я тоді у Головній редакції інформаційного телебачення. Програма наша називалась «Актуальна камера», якщо хтось пам’ятає.

– І що «Актуальна камера» розповіла телеглядачам про події у Чорнобилі?

– Спочатку ми спробували самостійно добути інформацію про ситуацію в Чорнобилі із власних джерел. Головне відчуття того часу: непевність і абсолютне нерозуміння, що і як робити, що ж буде далі.

Протягом двох-трьох днів паніка вже перевищувала Лаврську дзвіницю. Але на наших Печерських пагорбах керівники не дуже поспішали роздавати інформацію. Перше повідомлення, яке ми зробили на телебаченні про Чорнобиль, уклалося у п’ять рядків, які закінчувалися словами: «Вживаються відповідні заходи». А поряд із цим ми бачили цілі колони, які «перли» з Києва у напрямку Чорнобиля.

– Але ж про це не можна було розповідати з телеекранів?

– Так, звичайно. Цензуру було введено з перших же днів. Керівники країни вважали, що ми можемо розповідати тільки про те, як люди готуються відзначати 1 Травня, ходять на маївки і відпочивають на київських пляжах.

На той час я уже чотирнадцять років працював на телебаченні. І так само, як і мої колеги, рвався в бій, розуміючи відповідальність і своє професійне призначення – бути репортером. Хоча вдома була непроста ситуація – у мене щойно народилася дитина, і дружина весь час запитувала: «Коли ти мене відправиш з Києва?». Крім цього, кожного дня був шквал дзвінків від рідних і знайомих, які тривожним голосом запитували: «Ну що, як ви там?».

– Ви рвалися в бій. Але чи можливо було репортеру телебачення взагалі потрапити до Чорнобиля, це ж був ризик витоку правди?

– Я чотири рази намагався акредитуватися в Чорнобиль різними офіційними шляхами, але мене не пускали. Я пам’ятаю, як у перших числах травня знімали в Іванківському будинку культури евакуйованих людей з Чорнобильської зони, які вперше отримували грошову допомогу. Мені закарбувалася у пам’яті одна жінка, вдягнена у чоловічий плащ і чоловічі сандалі.

Вона вибачалася за те, що так повільно розписується у відомостях, бо руки зайняті – потрібно притримувати плащ, бо під ним була лише сорочка. А коли вона побачила, що її знімають, звернулась до нас: «О, ви з телебачення? Як там у Чорнобилі? Як там наші чоловіки на тій станції?».

Але нам нічого було відповісти. «І ви мовчите», – з докором констатувала вона. Її слова так різонули. Я служив на Новій Землі, де проходили ядерні випробування, тому мав досвід, як поводитися у забрудненій зоні. Я відразу записався у добровольці. Але річ у тому, що не можна було подолати тих кордонів, виставлених там із числа міліції і військових. Якось вночі у мене з’явилася думка: «Якщо по землі не можна потрапити у Чорнобиль, то що мені заважає туди полетіти?».

– І ви змогли втілити цю фантастичну ідею?

– Чому фантастичну? Я служив у авіації і мав зв’язки з льотчиками. Таким чином я опинився 14 травня у Борисполі на льотному майданчику. Коли пролітали над зоною відселення – це було жахливе враження. У розпал польових робіт навколо не було жодної живої душі. Ми сіли в Чорнобилі, на околиці міста. Там був такий імпровізований аеродром.

Відразу ж почали знімати з оператором Валентином Юрченком. Але я зрозумів: якщо я не запишу інтерв’ю з головою урядової комісії СРСР з ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, яка працювала у той час в Чорнобилі, то наш матеріал може не вийти в ефір. А голова цієї комісії мав надзвичайні повноваження, йому рота заткнути ніхто не міг. Тому я набрався нахабства і «пошурував» до нього за коментарями.

– Це зробити було, мабуть, не так просто?

– Розумієте, в Чорнобилі тоді була зовсім інша атмосфера, ніж у Києві, всі займалися своєю справою. Тому, коли я з’явився перед ясними очима голови комісії, він не здивувався, а зрозумів, що ми приїхали теж працювати. Тоді він вперше розповів все, як є: що сталося, на якому етапі ми зараз і що будемо робити.

Я подякував і попросив вертоліт, щоб злітати на реактор, бо його до того часу ніхто не бачив. Ми познімали реактор, Прип’ять – Помпеї XX століття, і ввечері я прилетів у Київ. А вранці наступного дня всі знали, що у мене знято п’ять касет, і матеріал почали готувати до ефіру.

Причому він пішов у повному обсязі. Після цього тримати інформаційну блокаду вже не було сенсу. Після нас в Чорнобиль уже приїхали і газетярі, і телевізійники, і працівники радіо. І слава Богу! Адже почалося різнобічне висвітлення того, що сталося.

– І потім ви висвітлювали всі подальші події, які відбувалися у Чорнобилі?

– Так, аж до 30 листопада 1986 року. Я постійно перебував на території Чорнобильської АЕС на промисловому майданчику – там, де вирішувалася доля боротьби з наслідками Чорнобильської аварії. Як кажуть, у кожного покоління була своя війна. А це була війна наша.

– А після цієї війни як склалася доля колег, які з вами працювали?

– Мій оператор Валентин Юрченко помер восени того ж 1986 року. А взагалі я вже поховав чотирьох операторів, які зі мною працювали. Ми знімали разом аж до завершення будівництва саркофага. До речі, назва «саркофаг» – це журналістський винахід. І з тих пір почався дуже жорсткий контроль за рівнем радіації. А до того часу треба було виконувати завдання, які вперше стояли перед людством. І люди, які там працювали, чудово знали, на який ризик вони йдуть.

Марина ХОВРАХ

Сообщение Він одним із перших знімав чорнобильське пекло появились сначала на Український репортер.

У результаті вибуху в атмосферу потрапило 190 тонн радіоактивних речовин. Сумарний викид радіоактивних матеріалів склав 50 мільйонів кюрі, що рівнозначно наслідкам вибухів 300 атомних бомб, скинутих 1945 року на японську Хіросіму.

Радіоактивна хмара пройшла над європейською частиною СРСР, більшою частиною Європи, східною частиною США. Майже 60% радіоактивних речовин осіло на території Білорусі. 200 000 людей були евакуйовані з зони забруднення.

Катастрофа на ЧАЕС вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків, так і за економічними збитками.

На фото: ЧАЕС і Прип’ять в перші години після аварії. Ліквідація наслідків першої в історії людства атомної катастрофи.

Більше про Чорнобильську катастрофу можна подивитися тут:

Сообщение Чорнобильська катастрофа: як це було (+фото, відео) появились сначала на Український репортер.

У Прип’яті — подія світового масштабу. Над зруйнованим реактором з’явилося нове укриття. Інженери стверджують, що це – найбільша з коли-небудь збудованих рухомих наземних конструкцій шириною 257 м, довжиною 162 м, висотою 108 м і повною вагою 36 000 тонн.

На цю “хатинку” виділяли кошти багато країн. Про це й говорив на чорнобильській землі президент ЄБРР Сума Чакрабарті:

«Ми вітаємо завершення цього етапу трансформації ЧАЕС як символ того, чого ми здатні досягти разом завдяки потужним, рішучим та довгостроковим зусиллям. Ми аплодуємо нашим українським партнерам і підряднику, а також дякуємо всім вкладникам Чорнобильського фонду «Укриття»,  чиї внески зробили можливим сьогоднішній успіх. Цей дух співробітництва дає нам впевненість, що проект буде завершено своєчасно та в межах бюджету – через один рік».

У листопаді 2017 року планується ввести об’єкт в експлуатацію та розпочати роботи з демонтажу нестабільних конструкцій.

Фото Кирила ХМІЛЬОВА

Сообщение Найбільша «хатинка» для зруйнованого реактора появились сначала на Український репортер.