Приємно, що була повнісінька зала. Бо винуватцем події був сам Шкляр, твори якого видаються величезними тиражами. «Залишенець. Чорний ворон», «Маруся», «Чорне сонце»… Ці книги читають в кожному місті, в кожному селі. Шкляр за допомогою художніх образів, деталей, цікавих сюжетних ліній відкриває нам події тієї чи іншої доби. А період повстанських рухів у нього – на особливій «полиці», ця тематика давно «прописана» у його книжках.

І ось – «Троща». Її вже почали успішно продавати у книжкових крамницях. Чим бере Шкляр? Можливо, інтригою, яка зберігається від початку роману і до кінця. Хоча за жанром це і не детектив.

Можливо, читач прикипів душею до долі людини, яка проходить усі кола пекла заради вільної України. Це та людина, той залишенець, який не зрадить, який має велике бажання – передати наступним поколінням естафету боротьби з комуністичним, тоталітарним режимом.

«Троща» – усього лише маленька сторінка героїчної боротьби воїнів УПА з більшовицькою ордою. Каральним загонам НКВС тривалий час протистояв справді «золотий фонд» України – хлопці та дівчата, які свято дотримувалися ідеалів ОУН –УПА. Утім Шкляр показує, що й серед них були «чужі», себто ті, кого завербували енкаведисти, хто видавав криївки, хто змушений був це робити під страхом розстрілу рідних. У неймовірно складних і жахливих умовах тривало протистояння зі сталінським режимом. Як вижити і залишитися великим українцем, не зрадити? Ось на це питання, думається, і шукав відповідь Шкляр.

Творчий вечір вів фронтмен гурту Kozak System Іван Леньо. Знаний бандурист, лірник, заслужений артист України Тарас Компаніченко виконав на сцені кілька пісень – зала стоячи аплодувала. Бо це були наші пісні – ті, які у серці, в душі… Лауреат Шевченківської премії Анатолій Паламаренко проникливо і щемко прочитав фрагмент із роману «Троща».

На презентацію роману прийшли письменники Євген Дудар, Вадим Пепа, Андрій Кокотюха, заслужений артист України, знаний співак, поет і перекладач Віктор Женченко, видавець Іван Малкович, екс-голова Служби зовнішньої розвідки України, генерал Микола Маломуж, очільник Майдану закордонних справ, дипломат Богдан Яременко, народний депутат Олесь Доній…

Завітали на гостину до Шкляра і воїни. Серед них – і Маруся Звіробій, яка тривалий час командувала інструкторською групою ВДВ «Марусині Ведмеді»; нині Маруся також на рубежах оборони нашої Вітчизни.

Привітавши Василя Шкляра з новим романом, Маруся говорила про те, що справа захисту України має бути справою всезагальною. Може, досить відсиджуватися по своїх кутках?

«Якби у 2014 році на боротьбу з окупантами піднявся весь український народ, то Путін не захопив би Крим», – вважає Маруся і прокладає стежку в часи боротьби УПА. Чому підпільний рух оунівців не підтримав весь український народ? Є питання? Звичайно. А хіба нині немає зради?

«Троща» – це ж і сьогодення. Ви ж бо подивіться: у багатьох нинішніх бійців – також позивні, як і в упівців. Є навіть однакові позивні. Ми знову виборюємо волю України. Ми знову йдемо проти ненависної орди. Гинуть кращі сини і доньки. Доки ж триватиме ця троща?

Все одно віримо, що здолаємо орду. Без віри ніяк. Герої роману «Троща» вчать, як жити, любити, як стати незламним.

Леонід ФРОСЕВИЧ

Світлана КОВАЛЬОВА

Фото «Українського репортера»

Сообщение «Троща» Василя Шкляра спричинила великі черги. За автографом появились сначала на Український репортер.

На презентації були представлені дві книжки – чудово ілюстрована історія українського кіно під назвою «Кіно, народжене Україною», автором якої є знаний кінознавець і кінокритик, заступник голови НСКУ Сергій Тримбач, та колективна монографія «Історія українського кіно. Т.2. 1930–1945», над якою, крім Сергія Тримбача, також працювали українські вчені – Роман Бучко (Львів), Андрій Дорошенко (на жаль, він трагічно загинув), Леся Кульчинська, Оксана Волошенюк, Людмила Новікова, Ольга Пашкова та Роман Росляк.

Книжка «Кіно, народжене Україною» розповідає про історію вітчизняного ігрового кіно та аналізує його, починаючи від 1896 року, перших зйомок в Україні і закінчуючи найновішими стрічками 2016 року. Але, як стверджує її автор, робота над книгою ще триває. Розповідаючи про свої творчі плани, Сергій Тримбач зазначив, що за наступні п’ять років – до 125-річчя з’яви кіно в Україні, він мріє видати нову редакцію книжки. Адже, на його думку, можна зробити акценти на інших фільмах, не тільки ігрових, до того ж, в Україні з’являться і нові кінострічки.

У презентованих виданнях українські вчені по-новому визначили художню цінність багатьох українських стрічок. Приміром, в одному із видань фільм Миколи Шпиковського «Хліб» названо агіткою, хоча його перегляд засвідчує зовсім інше – це мистецька робота на рівні «Землі» Олександра Довженка.

Ще про один маловідомий факт розповіла під час презентації Людмила Новікова, котра досліджувала витоки української анімації. Вона відзначила допомогу в роботі над дослідженням родини розбудовника української анімації Іполита Лазарчука, що зберігає його архіви і відкрила до них доступ, а також нагадала про художника Володимира Дев’ятніна, котрий працював над першими українськими анімаційними фільмами.

Колективну монографію «Історія українського кіно. Т.2. 1930–1945» можна завантажити на сайті Інституту мистецтвознавства, фольклористики і етнології ім. М. Рильського НАН України, а ілюстровану історію Сергія Тримбача «Кіно, народжене Україною» незабаром буде представлено в книготорговельній мережі.

Підготувала Марина ХОВРАХ

Сообщение Дослідники розповіли, які українські кінострічки є шедеврами появились сначала на Український репортер.