Як повідомляє inform-arta.com.ua, про це Брати Капранови написали на своїй сторінці у фейсбуці, оприлюднивши гострий пост, у якому назвали цьогорічний Книжковий Арсенал «чистим лабораторним дослідом», що демонструє, як легко встановлюється диктатура — навіть у середовищі культури та інтелекту.

За словами авторів, організатори заходу поводяться як повноправні господарі, розподіляючи стенди, локації й можливості на власний розсуд. Письменники навели приклади упередженого ставлення до видавців: зокрема, відмова у участі Андрієві Кокотюсі, а також обмеження у вигляді лише 4-х метрів площі для самих Братів Капранових.

«Диктатура мишей у зерносховищі. Так само встановлюється диктатура політичної влади в державі — коли суспільство погоджується терпіти очевидну несправедливість, очевидну некомпетентність заради маленьких бонусів – піару чи можливості заробляти свою копійку», — написали вони.

Капранови відзначили, що стенди «улюбленцям» організаторів надаються великі, а «нелояльних» — відсікають або обмежують. При цьому в залах Арсеналу чимало порожнього місця. На думку Капранових, причина — некомерційна логіка державної структури та жага до контролю.

Також критикують умови для читачів: довгі черги на вхід, постійні затримки, відсутність прогресу у вирішенні проблем з туалетами й харчуванням, а також абсурдні вимоги на вході — зокрема, примусове надпивання води й заборона на канцелярське приладдя.

«Уявіть собі зерносховище, в якому живуть миші… І одного чудового дня ці миші вирішують, що зерносховище – їхня власність…», — пишуть Капранови, порівнюючи організаторів Арсеналу з мишами, які захопили спільне майно.

Письменники звернули увагу на мовчазну згоду колег, бо більшість видавців бояться висловлювати протест публічно, аби не втратити свої позиції в наступні роки. Вони також зауважили, що асоціація видавців не виконує функцію захисту цехових інтересів.

«Плекайте лускунчиків у собі – для них буде багато роботи», — резюмували Брати Капранови.

Пост Капранових торкається ширшої проблеми — як влада в будь-якій формі може перестати бути сервісом і перетворитися на закриту касту. Для цього вистачає мовчання.

Сообщение «Диктатура мишей»: Брати Капранови розкритикували організаторів Книжкового Арсеналу появились сначала на Український репортер.

„За підсумками 2016 року, Україна займає 12% світового ринку зерна, посіла 4-те місце з експорту кукурудзи, 6-те місце з торгівлі пшеницею”, – каже МінАПК. А в селі хтось із вас був?

Як таке може бути: у країні-лідері сільськогосподарського виробництва село злиденне?

Усе просто – наше село не має жодного стосунку до експорту та врожаїв. На землі навколо села працюють чужі люди, чужа техніка, а селянам на землі роботи нема. Єдине, що зв’язує село із землею, – це пай, тобто тонна зерна, яку раз на рік отримують “господарі” за свою землю. І все.

Коли буде запущено ринок землі, ця ниточка обірветься, і село можна буде просто згорнути бульдозером – воно нікому не потрібне.
І це відбудеться незалежно від того, чи це буде ринок власності чи оренди. Село не потрібне.

Виняток складають села у регіонах, де розвинуте садівництво, виноградарство, городництво та інші галузі, які потребують робочих рук. Там земля дає роботу людям. І виникає питання: чи не можна, часом, організувати сільськогосподарське виробництво так, щоб воно утворювало робочі місця на селі? І хто має про це думати?

Ну а тут іще економія коштів: закриття шкіл, фельдшерських пунктів, бібліотек – це те, що робить наша держава зараз, пришвидшуючи загибель села.

Моралі у цій байці не буде.

Сообщение Село можна буде просто згорнути бульдозером появились сначала на Український репортер.

Брати-письменники   розпитали багатьох, хто був на Майдані у критичні моменти, і зрозуміли для себе, що все вирішувалося не в Києві, а на місцях. От коли почали брати ОДА,  тоді Янукович зрозумів, що йому капець. Коли запалали і Черкаси, і Полтава, і Чернігів, і Львів…  Бо, в принципі, від Львова такого всі очікували, а від Полтави не очікували…

Ця книжка – документальна, основний метод – журналістське розслідування, кожен факт, викладений на її сторінках, письменники піддавали перехресній перевірці.

За жанром, жартують брати, це документальний фільм, тільки на папері. Видання сповнене доволі гострих і контроверзійних тверджень. Однак письменники дотримувалися усіх журналістських стандартів, тож факти відокремлено від коментарів.

Попри теми смерті, корупції, книжка вийшла доволі оптимістичною, твердять брати. Вони переконалися, що Революцію робили не американські агенти чи окремі політичні сили, а увесь народ, а значить, це наша спільна перемога. Є в книзі й окремий розділ, присвячений різним кумедним історіям і випадкам. А ще – в кінці залишено кілька вільних сторінок, щоб кожен міг вписати своє свідчення, свою історію того, де він був під час Майдану і що зробив для своєї країни, аби залишити пам’ять нащадкам, майбутнім історикам.

Сообщение Брати Капранови презентували книжку про Майдан появились сначала на Український репортер.

А нагода була — вечір поезії «Віршень», який організував і провів знаний поет, журналіст та видавець Сергій Пантюк. До своєрідної літературної студії завітали брати Капранови, Олег Короташ, Артем Полежака, Євгенія Чуприна, Олександра Новгородова, гурт «Рутенія», інші імениті, та не дуже, гості.

Подібні творчі зустрічі — не новина як для шанувальників художнього слова, так і для митців. Адже Сергій Пантюк упродовж багатьох років проводив фестивалі поезії та авторської пісні «Сліва-фест» (позивний Сергія Дмитровича – Сліва). Зазвичай це відбувалося 10 лютого, на день народження Сліви.

Яким був «Віршень» цьогоріч? Брав за душу щирістю, розкутістю, неформальним спілкуванням, дотепністю, високою нотою майстерного слова. Відчувався й оголений нерв життя-буття… І про війну лунали поетичні рядки, і про біль утрат… Олексій Бик співав під гітару дуже проникливо, щемко, «запалював» залу, як кажуть. Між іншим, його пісня «Добровольці Божої чоти» стала вельми популярною.

Саме у видавництві Сергія Пантюка було видано книжку Олексія. Поет говорить, що давно вже хотів, щоб світ побачили ці поезії. Але все щось ставало на заваді. Коли почався Майдан, то кошти, заощаджені на збірку віршів, Олексій віддав на потреби революції. А коли на Донбас вдерлися московіти, поет витратив гроші на придбання бронежилета й шолома, вирушивши добровольцем на фронт. І ось сьогодні завдяки наполегливості видавця, допомозі громадськості Олексію вдалося зібрати кошти на цю збірку.

Про що пише патріот? І про війну, і про кохання… Повсякдення підказує йому теми.

«Котився світ, тріщали ободи,
Трухлява правда сипалась під ноги,
Не нами обиралися дороги,
Та наші залишаються сліди…».

Це також з поетичного доробку поета.

Приємно, що на цьому ж вечорі Олексію було вручено диплом лауреата премії імені Якова Гальчевського «За подвижництво у державотворенні».

А на завершення фестивалю «Рутенія» на прохання іменинника виконала чудову пісню «Крук — чорний сотник УПА».

Світлана КОВАЛЬОВА
На світлині:«Вірші на руці» читає Олексій Бик. Наступний виступ братів Капранових…

Like

Сообщение Поетична рать зібралася у Сергія Пантюка (+фото) появились сначала на Український репортер.