Про це розповідає видання The Insider

Шапошникови – громадяни Чехії, які переїхали туди на початку 1990-х років. За інформацією видання, Олена Шапошникова має паспорт із номером із діапазону, зарезервованого для співробітників російської розвідки. Влада Чехії підозрює Шапошникових у причетності до вибухів на складах боєприпасів у Врбетіце 2014 року.

Микола Шапошников – випускник інженерного факультету Бакинського військового командного училища. Протягом трьох років воював в Афганістані. У 1987 році Шапошникова направили до Чехословаччини, де він служив командиром мотострілецької роти. У лютому 1989 року його виключили з КПРС через “неодноразові розкрадання бензину та акумуляторів з армії”, а потім звільнили зі служби. Незабаром після того, як радянські війська залишили Чехословаччину, Шапошников повернувся в країну і попросив там політичного притулку, пред’явивши своє виключення з партії. У серпні 1991 року він отримав політичний притулок, а за кілька місяців такий самий статус отримала його дружина Олена, яка мешкала в Києві, і двоє їхніх маленьких дітей.

У 1999 році після кількох відмов Микола отримав громадянство Чехії, Олена отримала чеський паспорт у 2004 році.

На початку 2000-х років Шапошников влаштувався працювати в компанію Imex, що займається торгівлею зброєю. Її керівник – Петр Бернатик, колишній “таємний інформатор” Служби державної безпеки Чехословаччини. У публікації йдеться, що Шапошников шукав для компанії нових клієнтів. Компанія Imex була орендарем складів у Врбетіце, де в жовтні 2014 року сталися вибухи.

Як пише газета Lidové noviny з посиланням на джерела, що Шапошников незадовго до вибуху передавав інформацію про боєприпаси, які зберігалися у селі Врбетиці, генерал-майору Андрію Авер’янову – начальнику агентів російської військової розвідки ГРУ Анатолія Чепіги та Олександра Мішкіна, які, отримавши інформацію, під чужими іменами прибули до Чехії та, як вважає чеське слідство, підірвали склад.

Саме Шапошников надсилав власнику складу електронного листа із зазначенням днів, коли агенти ГРУ, які видавали себе за збройових інспекторів з Таджикистану та Молдови, прибудуть у Врбетиці.

4 жовтня 2014 року, як пише видання, Авер’янов у Португалії зустрівся з Шапошниковим, після чого повернувся до Москви. 7 жовтня були куплені квитки для Чепіги та Мішкіна, які прибули до Праги 11 жовтня. 16 жовтня прогримів вибух у селі Врбетиці, того ж дня обидва агенти та Авер’янов, який на той момент був у Відні, вилетіли до Москви.

Читайте тккож: Як викрили контрабандиста зброєю. Про унікальну спецоперацію української і британської контррозвідки (+відео)

У 2009 році Шапошникови купили придбали гігантську віллу на мальовничому півострові Халкідікі у Греції. Ціна покупки, як записано в нотаріальному акті купівлі-продажу, отриманому The Insider, становила 275 290 євро. Олена Шапошнікова пізніше розповіла слідчим, що вона профінансувала інвестицію «грошима своїх батьків», що було б складно для сімдесятирічної пари, яка мешкає у Києві на пенсії менше $300 на місяць. Шапошникови переїхали на віллу «Олена» у 2010 році і відтоді відвідували Чехію лише зрідка.

Видання The Insider зазначає, що Микола Шапошников помер у лютому 2024 року, а його дружина сьогодні в Греції, тамтешня влада визначається, чи підлягає вона екстрадиції до Чехії.

Фото з видання  The Insider

Дивіться відеорозслідування про торгівлю зброєю:

Сообщение Як російські диверсанти Шапошникови підривали Європу. Чеський слід (+відео) появились сначала на Український репортер.

Про це повідомляє Bloomberg із посиланням на лист Умєрова колегам з Євросоюзу.

У статті вказано, що цього тижня Умєров написав листа своїм колегам з ЄС, у якому описав величезну чисельну втрату, з якою стикаються українські війська у намаганнях відбити нові російські атаки.

Згідно з документом, з яким ознайомилося видання, Україна не в змозі запускати більше 2000 снарядів на день по лінії фронту завдовжки 1500 км. Це менше третини боєприпасів, які використовують російські війська.

Міністр оборони повідомив, що дефіцит зброї в Україні зростає з кожним днем, і закликав союзників з ЄС зробити більше, щоб виконати їхню обіцянку передати мільйон артилерійських снарядів. За словами Умєрова, Україні потрібно принаймні відповідати вогневій потужності ворога.

“Зазвичай перемагає та сторона, у якої найбільше боєприпасів для бою”, – вказав міністр у документі.

Сообщение Умєров у листі до ЄС заявив про критичну нестачу снарядів появились сначала на Український репортер.

Про це пише Reuters.

Країни Євросоюзу замовили боєприпаси, щоб доставити терміново необхідні артилерійські снаряди на фронт.

Як зазначається, замовлення, розміщені в рамках контрактів, укладених Європейським оборонним агентством, стосуються артилерійських снарядів калібру 155 мм. Схему було створено в рамках плану вартістю щонайменше 2 млрд. євро, розпочатого в березні з метою постачання в Україну 1 мільйона артилерійських снарядів і ракет протягом року.

Деякі чиновники й дипломати висловили скептицизм щодо того, що ця мета буде досягнута, але ця ініціатива стала значним кроком у зростанні ролі ЄС в обороні, чому сприяла війна рф проти України.

«Сім держав-членів вже розмістили замовлення на 155-мм боєприпаси за прискореною процедурою EDA. Найближчими тижнями та місяцями можуть з’явитися додаткові замовлення, наприклад, для національних цілей поповнення запасів», – повідомило агентство у відповідь на запит Reuters.

Агентство відмовилося назвати країни, заявивши, що кожен уряд має оголосити про свої розпорядження. У відповідь на запит міністерство оборони Литви підтвердило, що вона є однією з країн.

Також EDA відмовилося назвати вартість та кількість замовлень, заявивши, що більшість інформації є конфіденційною, додає Reuters. Однак в агентстві заявили, що угоди укладалися як на снаряди, так і на компоненти, такі як детонатори, снаряди, заряди та капсулі.

У заяві йдеться, що схема охоплює чотири «сучасні вогневі платформи, розроблені та вироблені в Європі… і які найчастіше використовуються українськими збройними силами». Згадуються французькі Caesar, польські Krab, німецькі PzH2000 та словацькі Zuzana C/2000.

Розмістивши замовлення до кінця цього місяця, країни мають право подати заявку на відшкодування витрат на боєприпаси, закуплені для України, із фонду ЄС, Європейського фонду миру.

Триває 583-тя доба повномасштабної війни Росії проти України. Сили оборони України продовжують ведення оборони на сході та півдні України, наступальної операції на Мелітопольському напрямку та наступальних дій на Бахмутському напрямку. Протягом минулої доби відбулося 21 бойове зіткнення.

Сообщение Сім країн Євросоюзу замовили боєприпаси для України за прискореною процедурою появились сначала на Український репортер.

Про це пише The Associated Press.

За словами посла, у грудні зброю передали через вантажне судно, яке протягом трьох днів таємно перебувало на військово-морській базі міста Саймонстаун, що неподалік Кейптауна. Брігеті зазначив, що ПАР, імовірно, поділилася з росією «надзвичайно серйозним» озброєнням, яке ставить під сумнів нейтральну позицію цієї держави.

Після цього президент ПАР Сиріл Рамафоса під час засідання парламенту заявив, що влада країни вже розглядає заяву США щодо ймовірного постачання зброї росіянам. Детальніший коментар він надати відмовився, пославшись на необхідність розслідування.

Зауважимо, що ПАР заявляє про свою нейтральну позицію щодо російсько-української війни. Попри це, як зазначає Національний інститут стратегічних досліджень, ПАР зробила декілька заяв із критикою постачання західної зброї Україні. Серед причин такої позиції є членство країни у групі БРІКС, до якої входить і росія.

25 квітня президент Південно-Африканської Республіки Сиріл Рамафоса заявив, що правляча партія «Африканський національний конгрес» (АНК) ухвалила рішення про вихід країни із юрисдикції Міжнародного кримінального суду (МКС), який видав ордер на арешт президента рф путіна.

Рамафоса додав, що ухвалене рішення пояснюється «упередженістю МКС щодо певних країн».

Ордер МКС на арешт путіна означає, що Преторія (столиця ПАР), яка у серпні цього року приймає саміт групи БРІКС (Бразилія, росія, Індія, Китай і ПАР), повинна буде затримати його президента рф після прибуття. Щодо того, чи заарештує путіна уряд ПАР, Рамафоса сказав, що «це питання розглядається».

Згодом на сайті президента ПАР Сиріла Рамафоси повідомили, що Південна Африка залишається учасником Міжнародного кримінального суду (МКС).

В адміністрації президента ПАР пояснили, що відповідне роз’яснення довелося опублікувати через помилку в коментарі під час брифінгу для ЗМІ правлячого Африканського національного конгресу (АНК) щодо статусу Південної Африки стосовно Міжнародного кримінального суду.

Сообщение Південна Африка передавала росії зброю та боєприпаси появились сначала на Український репортер.

Про це повідомляє Washington Post із посиланням на п’ять документів американської розвідки.

Минулого тижня видання розповідало про ще один документ, який викриває таємну схему, запропоновану президентом Єгипту Абдель Фатахом ас-Сісі в лютому, щодо надання росії до 40 тис. 122-мм ракет Sakr-45, які можуть бути використані в російських реактивних системах залпового вогню. Сісі доручив своїм підлеглим тримати проєкт в таємниці, “щоб уникнути проблем із Заходом”.

Водночас нові документи свідчать про те, що на початку березня Сісі відмовився від поставок москві.

“Хоча Єгипет має давні дипломатичні та військові відносини з росією, десятиліттями був головним американським союзником на Близькому Сході та отримує понад 1 мільярд доларів на рік військової допомоги США”, – пише WP.

Так, Єгипет відклав московську угоду і схвалив продаж артилерійських снарядів калібру 152 мм і 155 мм Сполученим Штатам для передачі Україні.

“Вашингтон намагався заручитися новими прихильниками – і вкрай необхідними боєприпасами – для боротьби Києва з російськими військами. Єгипет мав намір використати свої можливості з виробництва зброї для України як “важіль” для отримання передової американської військової продукці”, – пише видання.

Нагадаємо, раніше The Washington Post повідомляв, що Єгипет планував таємно виготовити та передати рф 40 тис. ракет.

Сообщение Єгипет відмовився від поставок боєприпасів росії, натомість почав виробляти їх для України появились сначала на Український репортер.

Хто ж він, Стрешинський? Свого часу автор цих рядків докладно розповів про цього одіозного торговця зброєю у книзі журналістського розслідування “Туринська шахівниця”. А також підготувавав і відерозслідування на цю тему  – “Повернення барона зброї. Журналістське розслідування крізь призму війни з Росією”.

Отже Стрешинський на псевдо “Стратег” народився і проживав в Україні, зокрема у Києві. Потім перебрався до Росії.

Після проголошення Незалежності України приїхав до Києва з «чемоданом доларів» робити бізнес. Створив дочірнє відділення своєї фірми “Global technologies international”, офіс якої спочатку розміщувався у відомому адмінбудинку на Михайлівській площі (нині тут МЗС). Швидко знайшов спільну мову у високих кабінетах влади на Банковій, в Міністерстві оборони. Став «допомагати» армії позбавлятися від зайвої зброї та боєприпасів – вивозив за кордон. Зрозумівши, що СБУ «вийшла» на його афери й почала розслідування, втік з України.

В Україні Стрешинський був “на зв’язку” з агентом російської спецслужби Андрієм Деркачем, який орудував у складі агентурної мережі російського ГРУ в Україні, діяв під прикритям статусу народного депутата і був під покровительством татуся – Леоніда Деркача, очільника СБУ.

Президент Леонід Кучма заплющував очі на діяння тандему Деркачів. Не випадково, у той період саме брехливі видання Андрія Деркача (особливо “старалася газетка “Телеграф”) розгорнули в Україні шельмування тодішнього секретаря РНБОУ Євгена Марчука, масовану брехливу кампанію проти нього). Стрешинський був добре знайомим з проросійським політиком і також агентом ФСБ Вадимом Рабіновичем (згодом – нардепом від  ОПЗЖ).

Ця трійця – Стрешинський, Деркач, Рабінович – багато разів зустрічалися в Москві, розробляючи свої антиукраїнські комбінації та схеми.

Читайте матеріал: Оприлюднено нові дані про агента раші, нардепа Андрія Деркача та його роль у війні

У 1996 – 1998 роках Стрешинський був головою правління, віце-президентом іноземної фірми “Air finance Europe”. Вона стала засновником казахської компанії “Orient igl airways”. У березні 2000 року національне бюро Інтерполу в Республіці Казахстан проінформувало  українських колег про наступне: у цій країні було порушено кримінальну справу стосовно Стрешинського – інкримінували незаконне придбання, зберігання та передачу незареєстрованої вогнепальної зброї та боєприпасів.

Ще один факт із світових вояжів цього «бізнесмена». Якимось чином він придбав англійський паспорт, у якому було вказано, що народився 14 вересня 1962 року в Лондоні. Цей документ знайшли у нього під час обшуку паризькі правоохоронці й оштрафували за “липу” на 20 тисяч євро.

Утім, загостримо увагу на справі, яку розслідували в Турині щодо контрабанди зброї.

У 1994 році білоруський уряд запитав дозволу на транзит через Україну чергового вантажу Стрешинського – зброї та боєприпасів.

Вантаж буцімто йшов у Нігерію (а ця країна, як відомо, була членом Комітету по санкціях Ради Безпеки ООН). Київ дав “добро”, оскільки яких-небудь перешкод чинити не міг, та й доказів того, що нігерійці не замовляли товар Україна не мала.

Щоб викрити аферу Стрешинського тодішнє керівництво СБУ разом з британською розвідкою прийняло рішення – провести спільну спецоперацію. Мета – проконтролювати рух судна в морі чи океані й зафіксувати порт розвантаження або ж звинуватити в порушенні ембарго Ради Безпеки ООН.

У лютому 1994 році до українського порту (тодішня назва -Жовтневий) прибула група британських і українських контррозвідників. Українськими спецами командував Сергій Глєбов. Він попросив начальника порту зробити так, щоб у радіусі кілометра на цій території не було жодної живої душі. Глєбову потрібен був доступ до морського контейнера, а згодом і до вантажного судна «Jadran express».

Ось що розповідав Сергій Глєбов в інтерв’ю автору цих рядків:

“Спочатку спецслужби України та Великобританії активно листувалися між собою,. В основному тема стосувалася головного – як простежити шлях судна у світовому океані? Обговорювалися різні варіанти. Приміром, спочатку хотіли направити на “Jadran express” свого агента. Але це було нереально (екіпаж-бо хорватський!). Зрештою зійшлися на тому, що в даній ситуації найкраще зробити на судні радіозакладки. Схема пропонувалася така: англійці передають нам ці пристрої, а ми вже закидаємо їх на “Jadran”. Але, подумавши, ми вирішили відмовитися від цього. Чому? Не хотіли збою. Техніка ж чужа, раптом щось не так зробимо. Тому запросили фахівців з Великобританії.

Ми приступили до роботи в портовому ангарі. На контейнері зі зброєю треба було прикріпити радіомаяк.

– Які складності були при встановленні радіомаяків?

– Та, мабуть, ніяких. Наші колеги чудово знали свою роботу. Склалося враження, що вони усе життя цим лише й займалися. А можливо, і тренувалися перед від’їздом до України. У них був свій інструмент, з автономним живленням. Хлопці щось клеїли, різали, прикріплювали, фарбували, добираючи кольори. Адже треба було дуже добре замаскувати технічний пристрій, щоб його ніхто не зміг виявити. Тому шукали на контейнері відповідні місця для встановлення. Загалом, на операцію в ангарі ми витратили близько восьми годин”.

Дивіться відео про це: Пастка для білоруського транзиту зброї

28 березня 1994 року о 18. 50 капітан судна “Jadran express” хорват Кузьма Меданіч, яке у морському порту Миколаївської області було завантажене білоруською зброєю та боєприпасами, наказав віддати швартові й узяти курс нібито на Венецію. Ніхто з команди навіть не здогадувався, що їх “ведуть” західні спецслужби.

Під час журналістського розслідування вдалося з’ясувати: 27 травня 1994 року українські слідчі вилучили з архіву Експертно-технічного комітету при Кабінеті Міністрів України низку документів. Серед них були дозволи на транзит № № 2098 та 3000 відповідно  від 3 січня 1994 року і 17 лютого 1994 року. Ці папери були видані Урядовою комісією з експортного контролю підприємству “Білтехекспорт”, тобто білоруській фірмі дозволявся транзит зброї та боєприпасів через територію України. Підставою для такого рішення стало звернення голови Ради Міністрів Республіки Білорусь В. Кебича на ім’я Президента України Леоніда Кравчука. Окрім цього білоруські чиновники направили до Києва копіїї сертифікатів кінцевого користувача Нігерії, Республіки Екваторіальна Гвінея, Марокко, а також ліцензії.

8 березня 1994 року судно “Jadran express” увійшло у протоку Отранто (Адріатика). І саме тут о 19.30 його зупинив військовий корабель НАТО.

Капітан “Jadran express” Кузьма Меданіч усіляко намагався приховати справжню мету перебування в Україні. Він навіть у судовому журналі не вказував, що судно швартувалося до портового причалу в Жовтневому. Там було відображено, що “Jadran” лише cтавав на якір у районі українського порту. Мовляв, ніякого навантаження судна і близько не могло бути. Меданіч гадав, що ця брехня справить гарне враження на італійців. Помилився.

Співробітники італійської Дирекції по боротьбі з мафією встановили, що Меданіч за допомогою комбінацій з вантажем та порожніми контейнерами намагався заплутати сліди. Загалом це судно транспортувало 509 контейнерів. Серед них було чимало порожніх, частину з яких узяли на борт в італійських портах, а частину – в Єгипті. Прибувши до України, капітан наказав розвантажити судно.

Що ж, екіпаж свою роботу “добре” знав: вивантажили  181 контейнер і стільки ж було доставлено назад на судно, тільки от зі зброєю у трюмах виявилися 133 контейнери (вони стояли стінка до стінки. Не відчиниш!). Решта – як були порожніми, так і залишилися такими ж, їх розташували зверху.

Після того, як судно вийшло з українського порту далі була комерційна операція у Порт-Саїді. Капітан “Jadran” Меданіч узявся транспортувати звідсіля до Венеції 4 939 тюків з бавовною (вона містилася у 91 контейнері) для фірми “Societa di importation et de commission”, а також лом міді (2 контейнери), що належав компанії “Portisped”. Товар призначався італійським та французьким бізнесовим підприємствам. Окрім того, на борт судна підняли ще 235 порожніх контейнерів. Це було зроблено не випадково. Порожні контейнери (а їх навмисне ставили дуже щільно), а також цивільний вантаж унеможливлювали повну перевірку судна. Щоб зробити це, потрібно було розвантажити “Jadran”. І тільки тоді можна було докопатися до головного, себто до зброї, яка містилася у трюмах.

Між іншим, тіньові торговці зброєю часто таким чином маскують свої рейси, фіксуючи у документах, що буцімто перевозять будівельні матеріали, овочі, фрукти…

Думається, капітан “Jadran” Меданіч на сто відсотків був упевнений, що цю аферу не викриють, тому й не сушив собі мозок різними запитаннячками на кшталт того, як викручуватися зі скандальних ситуацій. За моїми даним, він був спокійний навіть тоді, коли 2 березня берегова охорона Туреччини зупинила його судно біля острова Таузар і оглянула вантаж. Фортуна тоді посміхнулася хорвату та  його зброєнавтам. Втім, ненадовго. Погуба найшла на “Jadran” 8 березня.

Помітивши, що військовий корабель напосів на нього, Меданіч десь о шостій вечора узявся такі кренделі плести на морі, що славнозвісний казковий герой-мандрівник Одіссей йому б позаздрив. Він шугав то в один бік, то в другий, розвиваючи максимальну швидкість. Дуже ж хотілося вислизнути з пастки. А коли маневри провалилися, Меданіч пішов на небезпечне зближення з противником, навмисне підставляючи борт. А потім ще й перешкоджав огляду судна. Цікаво, що пізніше цей контрабандист свої маневри пояснював… стресовим станом екіпажу.

На допомогу військовикам поспів гелікоптер, з якого на борт “Jadran” десантувалися військовослужбовці багатонаціональних сил. І лише після цього зброєнавт Меданіч зрозумів, що від цієї атаки захисту немає. У супроводі військового корабля “Jadran” узяв курс на італійський порт Бріндізі.

Першого червня (через три місяці після цього конвоювання!) префект міста Таранто виніс рішення про затримання судна з усім його вантажем за порушення санкцій Ради Безпеки ООН проти Югославії.  Орім зброї та боєприпасів “Jadran” перевозив також  93 контейнери з цивільною продукцією, яку мали одержати  французькі та італійські компанії. Наприклад, тут знаходився вантаж – 4939 тюків з бавовною. Її придбала у Сирії фірма “Societe d’Imporation et de Commission” (м. Гавр, Франція). На борту “Jadran” також опинилися два контейнери з кольоровим металом – міддю. Її замовила фірма “Portisped” (м. Венеція). Збитки цих компаній від затримання судна склали близько півмільйона доларів. Веду до того, що італійські спецслужби були впевнені: хорвати перевозили контрабанду. І цю впевненість їм дали колеги з України. В іншому випадку вони навряд чи стали б ризикувати із затриманням корабля.

20 травня 1994 року Окружний комітет з питань громадського порядку та безпеки Таранто дав згоду на негайний початок операції: розвантаження “Jadran” та переміщення вантажу на базу ВМС у районі Сан-Стефано (архіпелаг Маддалена) для зберігання та інвентаризації.

Ось тоді й з’ясувалося, чого так боявся капітан Меданіч. У контейнерах італійці знайшли 30 тисяч автоматів Калашникова, 400 керованих ракет, 50 ракет з дротовим керуванням, 10 008 протитанкових ракет, а також величезну кількість набоїв, а саме: 20 174 400 штук калібру 12,7 мм, 1 941 896 штук калібру 7,62 мм, 1 017 338 штук калібру 11,5 мм. У 835-ти ящиках містилися протитанкові міни.  Співробітники Дирекції по боротьбі з мафією встановили, що судно Стрешинського транспортувало 509 контейнерів.

Шість років (!) розслідували справу Стрешинського на Апеннінах. У своїх показах Стрешинський плів харамани, брехав. Загадкою є те, чому після затримання судна “Jadran express” італійці не вжили ефективних заходів щодо розшуку цього афериста, виявлення його спільників, викриття і припинення його злочинної діяльності.

Можливо, тому Стрешинський одержав своєрідний карт-бланш. Після легкого переляку в італійському суді він вже вільно пересувався країнами Європи, США.

5 березня 2002 року італійський суд міста Турин оголосив вирок Стрешинському – 1 рік і 11 місяців ув’язнення (умовно), його зобов’язали також сплатити 516 євро штрафу.

Аж занадто м’який вирок пояснили тим, що Стрешинський пішов на угоду зі слідством. Італійські прокурори вхопилися за брехливі свідчення Стрешинського, який пообіцяв їм сенсаційну розповідь про діяльність начебто міжнародної «мафії» з торгівлі зброєю. Насправді це був хибний слід, по якому пішла дирекція окружної Антимафії в Італії, сподіваючись, можливо, одержати за цю справу лаври переможців.

До речі, капітана судна “Jadran express” Меданіча суд відпустив, навіть не покаравши мінімальним штрафом.

Після завершення щасливого для нього італійського процесу Стрешинський опиняється у Москві. В центрі російської столиці, поруч з музеєм совітської армії, він відриває майстерню з виготовлення мініатюрної стрілецької зброї.

Чи можливо було б це зробити без підтримки ФСБ? Ні. Згодом у Москві разом з італійським зброярем Ніколо Бандіні він створює італійсько-російську фірму «Arsenal Firearms», розробляючи пістолет «Стриж» для російської армії, а також спецслужб. Вихваляється, що новинка буде значно кращою, аніж знаменитий австрійський пістолет «Глок». Але розробка “Стрижа” виявилася провальною, пістолет було визнано дуже поганим з точки зору якості, надійності і т. д.

Тим не менш аферист Стрешинський стає членом військово-промислової ради при уряді російської федерації. Його пропагують тамтешні прокремлівські медіа.

Він вільно їздить світом, облаштовує стенди зі зброєю на міжнародних виставках, зав’язує знайомства з відомими діячами оборонної сфери, такими як неофіційний радник президента США Трампа, засновник приватної військової компанії Blackwater Ерік Прінс.

Стрешинський також знайомиться з відомими політиками, впливовими чиновниками, вихваляється, що подарував зброю навіть королю Іспанії.

Як показує наше журналістське розслідування, незадовго до окупації Криму, загарбання частини території Луганської і Донецької областей Стрешинський бере активну участь у створенні в Росії громадської організації «ДОН» – Добровольческого движения особого назначения в поддержку армии, флота и оборонно-промышленного комплекса.

Його обирають до президії цього ДОНа. Усе це відбувається під патронатом лютого ворога України Рогозіна і його хижої партії «Родіна». І «Родіну» і ДОН називають «спецназом путіна».

У Дмитра Стрешинського є брат – Іван Стрешинський,  доларовий мільйонер. Він є одним із ключових топ-менеджерів російського олігарха Алішера Усманова.

Іван Стрешинський — не лише генеральний директор холдингу USM Алішера Усманова, а й найнезвичайніший мільярдер у росії. У ЗМІ пишуть: незважаючи на те, що Іван Якович є одним із найзаможніших людей у країні ($1,3 млрд, Forbes), він ніколи не мав власного бізнесу. Як же вихідцю зі звичайної радянської родини, який ніколи не мав власної справи, вдалося досягти такого успіху?

Іван Стрешинський народився у Києві 1969 року. Його мати – Лариса Стрешинська – викладала дітям музику, а батько – Яків Стрешинський – працював спеціалістом з аеродинаміки та працював у легендарному «КБ Антонова». (Згодом вони переїхали до Москви).

Найважливішими угодами в кар’єрі молодого Івана Стрешинського стали продаж частки в компанії «РУСАЛ», а також купівля у 2006 році Алішером Усмановим та Василем Анісімовим групи «Металоінвест» у Бідзини Іванішвілі. Саме під час останньої відбулося доленосне знайомство Стрешинського з Усмановим, холдинг якого він згодом і очолив.

Стрешинський довго займався спільними справами двох бізнесменів, але згодом остаточно перейшов до структур Усманова.

Незабаром Стрешинський став директором «Газметалу», компанії, яка контролювала металургійні активи Алішера Усманова та його партнерів.

Стрешинський завжди хотів керувати бізнесами, пов’язаними з технологіями, а Усманов на той момент активно вкладав гроші в технологічні компанії: наприклад, придбав акції Facebook, контрольний пакет акцій Mail.ru (нині VK) та Мегафону. 2008 року мрія Стрешинського здійснилася: він став головою «Телекомінвесту» — структури Усманова, відповідальної за інвестиції у сфері технологій.

2012 року, коли мільярдер об’єднав свої компанії в єдиний холдинг USM, він довірив очолити його саме Івану Стрешинському. Досі Стрешинський є генеральним директором USM, який об’єднує під своїм крилом компанії з різних галузей: металургії та гірничого видобутку, телекомунікацій та технологій.

Статки, які Стрешинський заробив на керівництві «чужим» бізнесом, — понад 1,3 мільярда доларів за оцінкою Forbes. Щоправда, цей бізнес тепер для нього зовсім не чужий: протягом кількох років Алішер Усманов передав своєму довіреному менеджеру 5% акцій USM, щедро оцінивши його внесок у розвиток компанії.

Крім того, Іван Стрешинський — беззмінний член ради директорів більшої частини структур холдингу, наприклад «Металоінвесту», «Мегафону» та інших.

Іван Стрешинський досі не під санкціями.

Водночас Дмитро Стрешинський, одіозний міжнародний торговець зброєю, якого було засуджено в Італії за контрабанду білоруської зброї, чомусь не під санкціями.

Сообщение У пошуках снарядів для ЗСУ: таємниця арсеналу Санто-Стефано, Італія (+відео) появились сначала на Український репортер.

Про це повідомляє сайт Пентагону.

Зокрема, до України надішлють:

– боєприпаси для HIMARS;

– артилерійські снаряди калібру 155-мм;

– боєприпаси калібру 25 мм;

– високошвидкісні протирадіолокаційні ракети HARMs;

– 81-мм і 60-мм мінометні системи та мінометні снаряди;

– комплекси протитанкового озброєння АТ-4;

– гранатомети, стрілецька зброя та боєприпаси до них;

– підривні боєприпаси та обладнання для подолання перешкод;

– обладнання для розмінування;

– важкі паливні танкери;

– тепловізійні системи, оптика та лазерні далекоміри;

– річкові патрульні катери;

– контрольно-діагностичне обладнання для технічного обслуговування та ремонту автомобілів;

– запасні частини та інше польове обладнання.

Сообщение Америка надає Україні новий пакет військової допомоги на 350 мільйонів доларів появились сначала на Український репортер.

Про це повідомляє прем`єр-міністр Естонії Кая Каллас у Твіттері.

«Запропонувала членам ЄС спільно закупити один мільйон снарядів для України. Рада, що міністри закордонних справ і оборони ЄС сьогодні схвалили цю ініціативу», – написала Каллас.

За її словами, це допомагає нарощувати європейську оборонну промисловість і підвищувати безпеку.

Міністр оборони Німеччини заявив, що вони підпишуть угоду сьогодні.

Як пише Sky News, очікується, що снаряди відправлять на фронт протягом наступного року.

Як повідомляв Укрінформ, високий представник ЄС Жозеп Боррель перед засіданням міністрів ЄС заявив, що країни Європейського Союзу чітко знають, яких боєприпасів потребує Україна для захисту від російської агресії, та розглядають шляхи, як задовольнити ці потреби якомога швидше, із меншими витратами та у необхідних обсягах.

Сообщение Євросоюз погодив план спільної закупівлі мільйона снарядів для України появились сначала на Український репортер.

Про це заявив заступник начальника Головного оперативного управління Генштабу Олексій Громов.

Із початку жовтня з білоруських арсеналів зберігання ракет і боєприпасів на Донецький та Херсонський напрямки відправили майже 30 вагонів із боєприпасами для окупантів.

На білоруських складах, базах і арсеналах група російських офіцерів відбирає автомобільні шини, вузли, агрегати та інші запчастини до бронетехніки, які потім відправляють окупаційним військам.

Окрім того, Громов додав, що сьогодні, 6 жовтня, російська авіація вперше з кінця серпня випустила з білорусі по Україні ракети — літаки Ту-22М3 завдали ударів по Шепетівському району Хмельницької області. Обійшлося без загиблих і постраждалих. Ракети впали поряд з обʼєктом інфраструктури та на пустирі.

4 жовтня лукашенко вперше визнав участь білорусі у війні в Україні: «Що стосується нашої участі у «спеціальній військовій операції» в Україні, ми беремо участь там. Ми цього не приховуємо. Але ми нікого не вбиваємо. Ми нікуди не посилаємо своїх військових», — заявив диктатор.

Сообщение білорусь забезпечує рашистські війська боєприпасами, з лютого вона поставила понад 10 тисяч тонн появились сначала на Український репортер.

Магаву відзначено золотою медаллю «За мужність і вірність служінню», повідомляє видання «Sky News». Це нагорода від Британської благодійної організації «People’s Dispensary for Sick Animals». Магава став першим щуром, якого відзначено за 77-літню історію нагородження.

Відомо, що Магаву навчали у бельгійській організації «APOPO», яка спеціалізується на підготовці щурів виявляти міни, а також інфекційні хвороби, зокрема туберкульоз.

Цікаво, що бельгійці тренують щурів протягом року. Тваринки працюють щодня по півгодини, зазвичай вранці. Коли щур виявляє міну, він «сигналізує» людині, шкрябаючи землю.

Фахівці стверджують: щурі набагато ефективніші за металошукачі.

Сообщение Африканського щура нагородили медаллю за знешкодження мін появились сначала на Український репортер.