Отже, зустрічаймо чергову всеукраїнську бієнале, вже десяту за ліком. Нагадаємо, що цей проєкт було започатковано 2004 року для відродження, а по суті створення, жанру історичної картини в Україні. Для того, щоб в творах мистецтва була передана правдива, нефальсифікована імперією, наша історія, сповнена величних, героїчних сторінок і страшних трагедій.

Цьогорічну виставку присвячено 300-річчю видатного українського філософа, мислителя, поета Григорія Сковороди. “Для експозиції виставковий комітет відібрав 293 роботи вітчизняних митців з різних куточків країни, а також з-за кордону, – розповідає куратор проєкту, відомий художник Олександр Мельник. – Однак навіть вже після цього до нас ще надходили художні роботи, отож загалом у залах представлено понад триста картин.

Цей проєкт було започатковано 2004 року, за весь період на десятьох бієнале експонувалося більше трьох тисяч робіт. Якби їх зібрати разом, то можна було б реально створити в Україні гарний музей-галерею історичної картини. Сьогоднішня тема бієнале була запланована ще до 2022 року, отож ще до початку широкомастабної війни художники узялися за роботу… А у лютому – Україну атакував ворог.

І ось – Григорій Сковорода у війні… Образ мислителя дивиться на глядача часом з-поміж зафіксованих на полотнах руїн, з полум’я війни. Він стоїть на весь зріст поруч із захисниками Маріуполя. І все це на тлі багатовікової нашої історії.

– Нинішня виставка є дивовижною, – коментує для “Українського репортера” лауреат Шевченківської премії, народний художник України Володимир Прядка. – Дивлюся на роботи митців і відчуваю себе щасливим, що я дожив до того моменту, коли мистецтво процвітає. І вони, московити, нас ніколи не переможуть!

– Мені дуже приємно, що тут є роботи багатьох моїх колишніх учнів, – говорить народний художник України, професор Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури Віра Іванівна Баринова-Кулеба. – Тема 300-річчя Григорія Сковороди на цьому бієнале є вельми продуманою. Переконана, що ніде у світі подібної виставки немає і бути не може. Тому що усі ці роботи пропущені (малювалися) через душу художника, кожного автора.

Докладніше про художню виставку читайте в наступних матеріалах “Українського репортера”.

Експозиція триватиме з 2 по 25 грудня щодня, крім вівторка, з 12.00 до 18.00.

Сообщение Нинішня художня виставка у Києві є дивовижною. Ніде у світі подібної не побачите появились сначала на Український репортер.

Цією приємною новиною поділився з усіма у Фейсбуку відомий митець, член Національної спілки художників України Олександр Мельник. Саме завдяки його подвижництву, великій організаторській роботі бієнале упродовж років постає перед чисельними відвідувачами. Як говорив з цього приводу голова Київської організації Національної спілки художників України Віктор Коновал, треба мати фантастичну силу, щоб йти цією дорогою, тягнути цей нелегкий віз – такі потужні виставки. А вони збирають під свої крила найкращих художників.

Багато українців обізнані з творчістю Олександра Мельника – він працює в галузі монументального мистецтва (мозаїка, вітраж, фреска, гобелен, розпис…), станкового живопису, графіки. Духовність, християнська віра – це ті чинники, до яких постійно повертається майстер у творчості. А ключова тематика – історична, антивоєнна, утім усе це тісно переплітається між собою у його мистецьких пошуках, зображенні фактів та подій крізь призму століть, з точки зору історичної правди.

Художник твердо і непохитно стоїть на стежині об’єктивного змалювання дійсності, справжньої ролі тих чи інших персонажів з минувшини. Його мистецтво – це винятково правдиве висвітлення в художніх образах історії України, що віками перекручувалася колонізаторами, різними чужинецькими зайдами, окупантами. Митцеві болить, що раніше усі ці україноненависники в історичних працях, художній літературі, зображували себе «героями», «визволителями» всіх пригноблених, а українців – «зрадниками» свого ж народу, «малоросами». Тому завдання справжнього художника – винятково правдиве зображення дійсності.

Олександр Іванович каже: “Бієнале задумувалася для відродження історичного жанру в українському мистецтві, для правдивого висвітлення в художніх образах історії України, що віками перекручувалася колонізаторами. Вони і в історичних працях, і в художній літературі, і в образотворчому мистецтві зображували себе героями, визволителями всіх пригноблених, а українців – зрадниками свого ж народу”.

Бієнале “Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників” відкриває нові імена в нашому мистецтві, служить вихованню історичної самосвідомості молодих митців, а через їхню творчість і глядачів.

Прикро, що увага держави до таких значущих мистецьких подій є мінімальною, якщо не сказати – нульовою.  Ще за каденції президента Ющенка з високих урядових кабінетів пролунали слова підтримки створення Музею історичної картини. Однак це залишилося на рівні обіцянки. Ні організаційно, ні фінансово державні інституції не докладають жодних зусиль до проведення бієнале, які викликають великий інтерес у суспільстві. Зазвичай, митці “витягують” такі колосальні виставки ( в  тому числі видання каталогів) “на собі”, за сприяння вельми обемеженого кола меценатів.

Щодо ювілейної виставки-2020, то за словами пана Олександра вже дехто з митців написав твори, присвячені видатному мислителеві.

На жаль, може статися так, що ця бієнале увійде в історію як… остання. Так думку висловив Олександр Мельник. І додає, що “залишилось дуже багато гідно не відтворених значущих тем, не показано багатьох видатних постатей нашої історії. Це такі теми, як Перше хрещення Русі, Аскольд і Дір, їх убивство Олегом.
Князь Ігор.
Хрещення Ольги в Константинополі.
Походи і смерть Святослава.
Хрещення Волдимира у Херсонесі, хрещення ним киян.
Десятинна церква, школа в ній.
Ярослав Мудрий, Софія київська, бібліотека Ярослава.
Володимир Мономах, з’їзд князів.
Слово о полку Ігоревім.
Взяття Києва Батиєм.
Данило Галицький.
Костянтин Острозький.
Повстання на чолі з Северином Наливайком.
Петро Сагайдачний.
Визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького.
Руїна.
Іван Гонта, Максим Залізняк. Коліївщина.
Олекса Довбуш, Устим Кармелюк.
Дмитро Бортнянський, Артемій Ведель, Максим Березовський.
Руська трійця.
Пантелеймон Куліш, Іван Франко, Леся Українка.
Іван Карпенко-Карий, Марко Кропивницький, Панас Саксаганський, Марія Заньковецька (Театр корифеїв).
Вікентій Хвойка, Дмитро Донцов, Іван Піддубний, Микола Лисенко, Олександр Кошиць, Микола Леонтович, Кирило Стеценко, Соломія Крушельницька, Богдан Ігор Антонич, Павло Чубинський, Михайло Вербицький, Дмитро Яворницький, Михайло Грушевський, Симон Петлюра, Володимир Винниченко, отаман Зелений, брати Чучупаки, Василь Липківський, Андрей Шептицький, Володимир Вернадський, Розстріляне відроження, Олександр Довженко, Євген Коновалець, Роман Шухевич, Степан Бандера, Ніл Хасевич, Августин Волошин (Карпатська Україна). Друга світова війна.
Петро Григоренко, Левко Лук’яненко, В’ячеслав Чорновіл, Євген Сверстюк, брати Михайло та Богдан Горині, Іван Світличний, Валерій Марченко, Іван Дзюба, Дмитро Павличко, Ліна Костенко, Микола Вінграновський, Володимир Івасюк, Марія Приймаченко, Катерина Білокур, Борис Возницький, Михайло Сікорський, Іван Гончар, Павло Попович, Леонід Каденюк…
Російсько-Українська війна 2014-2020… років”.

Олександр Мельник зазначає: “Буду дуже вдячний всім хто візьметься за ще не висвітлені теми, за втілення на своїх полотнах образів людей, що творили й творять нашу історію”.

На фото: фрагмент твору Катерини Ткаченко. “Житіє Сковороди”. 2007. Полотно, олія. 150х480. З каталогу бієнале 2008-го року.

Сообщение Розпочато підготовку до ювілейної виставки “Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників” появились сначала на Український репортер.

Багато українців обізнані з його творчістю, адже Олександр Іванович упродовж багатьох років є організатором і активним учасником Всеукраїнської художньої виставки “Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників”. Він працює в галузі монументального мистецтва (мозаїка, вітраж, фреска, гобелен, розпис…), станкового живопису, графіки.

Цьогоріч, у січні, у Києві вже була дев’ята за ліком бієнале про нашу минувшину од трипільських часів і аж по сьогодення. Деякі з робіт Олександра Мельника, які демонструвалися під час бієнале, сьогодні мають змогу побачити учні гуманітарного ліцею, наприклад, його нову картину «По образу і подобію» (на світлині).

Духовність, християнська віра – це ті чинники, до яких постійно повертається майстер у творчості. А ключова тематика – історична, антивоєнна, утім усе це тісно переплітається між собою у його мистецьких пошуках, зображенні фактів та подій крізь призму століть, з точки зору історичної правди.

Художник твердо і непохитно стоїть на стежині об’єктивного змалювання дійсності, справжньої ролі тих чи інших персонажів з минувшини. Його мистецтво – це винятково правдиве висвітлення в художніх образах історії України, що віками перекручувалася колонізаторами, різними чужинецькими зайдами, окупантами. Художнику й досі болить, що раніше усі ці україноненависники в історичних працях, художній літературі, зображували себе «героями», «визволителями» всіх пригноблених, а українців – «зрадниками» свого ж народу, «малоросами».

Тому завдання справжнього митця – винятково правдиве зображення дійсності.

Він бачить знакові події багатопланово, багатофактурно, показуючи їх на великих полотнах немов історичний твір з низкою глав. Скажімо, це і пограбування древнього Києва князем-зрадником Андрієм Боголюбським, і робота «Пробудження», яка показує шлях людства від кам’яної сокири до створення ядерної зброї. Дорога до самознищення?

У кожній масштабній роботі пана Олександра бачиться і певний підтекст, зрештою і він сам каже, що хоче досягнути, аби в картині «прочитувалася думка».

У його великому творчому доробку є і низка робіт про українське село, в тому числі й періоду страшного більшовицького панування та розору, Голодомору. У цьому плані вельми виразною є полотно «Кому дари?» про жахіття 1933 року. Після совіцьких «продразвьорсток» наші села-писанки стали нагадувати… могили. Комісари та їхні посіпаки винищували, випалювали українство. В селянській родині Олександра Івановича, до речі, також колись зазнали неймовірних страждань і багато горя від рук червоної навали. Ця тема й понині є пекучою для нього, особливою. Він написав велику, багатопланову картину про Голодомор “Українське Різдво під червоною зіркою”, у якій змальовано велику трагедію родини трударів, яка потрапила під каток «продразвьорсток».

Тим не менш, художник бачить світ добрим, він творить з великою вірою у всеперемагаючу силу правди і красивих людських вчинків. У творчому доробку митця – і «квітуча» тематика. Йдеться насамперед про жоржини. Особливо вражають різні «настроєві» кольори, а їх – велика палітра. Можливо, дозволяють зазирнути у світ авторських почуттів.

Коли Революція Гідності стояла плацдармом у Києві, Олександр Іванович тут також тримав свій рубіж – виходив на Майдан зі своєю картиною «Очі», на якій було два надписи. Один із них: «Люди, ви прекрасні!»

Відважними і хоробрими бачить співвітчизників митець. Як не згадати, що він написав портрет Олекси Гірника, політв’язня комуністичного режиму, який на знак протесту вчинив акт самоспалення у 1978 році в Каневі, біля могили Кобзаря.

Олександр Іванович також написав портрет ще одного великого українця — Василя Макуха, який підпалив себе 5 листопада 1968 року на столичному Хрещатику. Це був також протест проти комуністичної тоталітарної системи.

Люди неймовірної жертовності, великі серцем і душею є також героями художніх робіт митця. Наш народ завжди має пишатися такими патріотами, брати з них приклад, жити по правді. Зрештою, так як і заповідав наш Пророк Тарас Шевченко.

Олександр Мельник торкається і шевченківської тематики. Знову ж, вона у нього особлива. Бо це погляд талановитого митця, який бачить образ крізь власний дивосвіт любові. Такою є робота “Мені тринадцятий минало…”.

«…Неначе сонце засіяло,
Неначе все на світі стало
Моє… лани, гаї, сади!..

І ми, жартуючи, погнали
Чужі ягнята до води…»

А вже в іншій картині прочитується протестний рух, бунтівна натура Кобзаря. Відгомін того дзвону вчувається й нині. Він будить, спонукає до боротьби за правду, проти різної нечисті.

Тому нам вельми потрібно, аби у державі було створено музей історичного живопису. З такою ініціативою вже давно виступають митці, зокрема Олександр Мельник. На жаль, на верхотурі влади не чують.

Але справжні митці все одно йдуть дорогою правди. Бо це потрібно нашому народові.
І дуже добре, що їх підтримують шанувальники, ті, кому небайдуже  правдиве мистецтво. Скажімо, в Українському гуманітарному ліцеї художні виставки вже багато років на громадських засадах організовує вчителька мистецтв Ганна Григорівна Снітко.

Скажемо також, що у цьому закладі діє прекрасна Картинна галерея, якій вже чверть віку. А тут – 240 робіт!

Ось вам і краса людських вчинків.

Леонід ФРОСЕВИЧ

Фото «Українського репортера»

Сообщение Урок правди від художника Олександра Мельника (+фото) появились сначала на Український репортер.

Більше двохсот робіт вітчизняних митців розміщено у виставкових залах Центрального будинку художників. І присвячені вони утвердженню духовної незалежності України.

Це вже дев’ята за ліком бієнале про нашу минувшину од трипільських часів (славну, звитяжну, трагічну) і аж по сей сучасний вимір. Завдяки подвижництву, великій організаторській роботі відомого митця, члена Національної спілки художників України Олександра Мельника, який є куратором цих експозицій, маємо змогу долучитися до дивовижного художнього світу в образах, явищах і фактах, який талановито зобразили митці у різних стилях, техніці виконання.

І вкотре пересвідчуємося – наша держава має глибоке коріння. У цих художніх роботах висвітлюється уся історія українського народу, сказав під час відкриття експозиції архієпископ Агапіт, намісник Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря. І додає, що наш народ є Богом благословенний. Мусимо зберегти свою духовність, рідну мову…

І повсякчас боронити від чужинецьких зайд.

Чомусь так крутиться колесо вкраїнської долі, що ми весь час змушені стояти в обороні рідної землі, культури, традицій, християнства. На цьому тисячолітньому шляху борні ми вже втратили мільйони й мільйони лицарів. Несправедливо і неправильно.

ВІДЕО

З такими думками й переходимо від зали до зали. Ніби калейдоскоп подій, галерея постатей великих достойників нації, духовних поводирів, героїв різних часів. Художниця Наталія Павлусенко представила новий портрет Петра Калнишевського, останнього кошового отамана Запорозької Січі.

Є тут і робота волинської мисткині Олени Звягінцевої «Засновник Запорізької Січі Дмитро Байда Вишневецький».

Заслужений діяч мистецтв України Феодосій Гуменюк пропонує нашій увазі роботу «Самопожертва» (на світлині). Бачимо і гетьманів, і козаків, і простий люд. Яскраво, чудово виписано в деталях і образах.

Народний художник України Валерій Франчук показує нам портрет уманського сотника Івана Гонти, який є прикладом високої жертовності, відваги, людини, яка за будь-яких обставин не зраджує свій народ, не відмовляється од християнської віри.

Особливо приваблюють і розкішні скульптурні композиції, зокрема «Петро Могила», «Володимир Хреститель» народного художника України Анатолія Куща.

Перекинувши своєрідний місточок у сьогодення, долучаємося до сторінки воєнного протистояння з російськими окупантами. Перед нами – портрети великих українських воїнів, які поклали життя в борні за рідну землю. Зокрема Заслужений діяч мистецтв України, членкиня Національної спілки художників України Марина Соченко на полотні досить виразно зобразила героя-«кіборга», студента Київського національного університету імені Тараса Шевченка Святослава Горбенка, який у 19 літ загинув, захищаючи Донецький аеропорт.

До речі, у складі високомобільної групи центру морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України Марина Соченко була й на фронті – написала більше ста портретів захисників України.

Полотно київського митця, народного художника України Володимира Пасивенка «Змієборець» немовби підкреслює непереможний дух українства, нашої християнської віри в боротьбі зі злом. Особливо підсилює цю ідею контрастна кольористика (на світлині).

Наша Україна – це неймовірні й красиві люди, духовно багаті, славні у праці, культурній діяльності. Такими бачить співвітчизників Марина Соченко, написавши велику і складну за технікою виконання картину «Хор Гомін».

Не можемо пройти повз і яскравої, глибокої картини «Звуки забутих предків» (художниця О. Буджак, Львів). Тут – і дзвін з Херсонесу, який ніби нагадує, що Крим – все одно був, є і буде українським, і трипільські обереги, і козацькі клейноди, і церковнослов’янські ноти. Десь перегукується з цією картиною і тривожна тема картини А. Буйгашевої «Побудка» – Великий Кобзар б’є у дзвін. Світ чує оцей дзвін? П’ятий рік маємо на сході пекло війни з путінським «драконом».

Отож і стримить в душі подив – невже наші люди не заслуговують на щасливе, заможне життя? Чому весь час в борні і якихось стражданнях?

Якось під час бесіди автор цих рядків запитав в куратора бієнале Олександра Мельника:

– У вас є вітраж «Час Ярослава Мудрого». Коли ж він настане – час сучасного Ярослава Мудрого? Чи дочекаємося такого достойника?

І почув відповідь:

– Напевне, сьогодні – час народу. А сучасний Ярослав Мудрий з’явиться тоді, коли наш народ зможе його поміж себе побачити і вознести. Сам він не зможе вийти на цей обшир. Бо хто нині рветься до влади? Ви самі бачите… Проблема ще й у тому, що моральним людям влада не потрібна. Україні ж потрібна жертовна людина, той, хто пожертвує собою, аби витягнути державу із прірви.

І як не погодитися з паном Олександром? До цих роздумів своєрідним собі вузликом в’яжеться велике і чудове полотно члена Національної спілки художників України, майданівця Василя Корчинського «Будівничий українського православ’я» (на світлині).

Усвідомлюємо, що наш волелюбний народ з прадавніх віків є будівничим, мирним, тому й християнські цінності для нього – це те міцне осердя, яке й дозволяє розвивати свою культуру, примножувати духовні надбання, будувати нові, сонцесяйні храми.

Олександр Мельник, як і його побратим по мистецькому цехові Василь Корчинський, інші художники, був у вирі подій Революції Гідності разом зі своєю картиною «Бачу справи твої, людино!».

Очі Всевишнього усе бачать… І нині ця тема також відображена у творчості Олександра Мельника. Його нова робота «По образу і подобію» (на світлині) акцентує нашу вагу на тому, як тісно переплетені у художньому світі митця, патріота своєї землі духовність, християнська віра.

Вже близько 16 років Олександр Мельник разом з однодумцями організовує ці бієнале. Як зазначив з цього приводу на його адресу голова Київської організації Національної спілки художників України Віктор Коновал, треба мати фантастичну силу, щоб йти цією дорогою, тягнути цей нелегкий віз. Каже, що ці виставки збирають під свої крила найкращих художників.

І ці експозиції – ще одне українське диво, упевнений ексміністр культури України Ігор Ліховий. «Тут присутня вся Україна – мисляча, свободолюбива, мистецька, яка ніколи не відмовиться від заповітів творців нашої нації».

Вразила така деталь: на відкриття виставки не завітав жоден представник влади. Не було народних депутатів, зокрема з парламентського комітету з питань гуманітарної, інформаційної політики. Пройшли повз і чиновники Офісу Президента України, Кабміну, Міністерства культури, молоді та спорту (міністр В. Бородянський), Українського інституту національної пам’яті, Українського фонду культури, Київської міськдержадміністрації й багатьох інших державних установ та організацій.

Чиновницьку публіку такі заходи не цікавлять. «Вони бояться таких свят нашої духовності», – каже письменник-сатирик Євген Дудар, який прочитав під час відкриття бієнале свій твір-звернення до депутатів, зокрема напутнє слово-пораду, як слугам народу краще розуміти (і виконувати) Державний Гімн.

Тому й кажемо: сьогодні – час народу.

ВІДЕО
Цей твір письменник Євген Дудар прочитав під час відкриття бієнале.

***

Виставка експонується з 17 січня до 2 лютого 2020 року щодня, крім вівторка, з 12 до 19 години. Вхід вільний.  Адреса: Київ, вул. Січових стрільців, 1-5.

Леонід ФРОСЕВИЧ
Фото «Українського репортера»

Сообщение У жодній країні таких виставок ви не побачите! Від Трипілля до сьогодення (+відео, фото) появились сначала на Український репортер.