Ось що написав на своїй сторінці у Фейсбуку голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський, побачивши пам’ятник великій поетесі – “від величних бронзових гірлянд, які зусібіч прикрашали пам’ятник, зосталися лиш металеві штирі.

Яка мерзота це вчинила?.. Чия рука осквернила пам’ять геніальної Лесі?..

Керівництво Національної спілки письменників України готує звернення до правоохоронних органів з вимогою провести розслідування цього злочину.

Також ми будемо звертатися до Міністерства культури з клопотанням щодо відновлення пам’ятника.

При цьому варто принагідно дещо зазначити.

Насамперед – може, до 150-річчя з дня народження письменниці українська держава нарешті спроможеться хоча б розпочати видання вже давно анонсованого 16-томника творів Лесі Українки? Чи все відзначення знову перетвориться на ганебний державний пшик – як це було з 200-річчям від дня народження Тараса Шевченка чи 100-річчям з дня смерті Івана Франка?.. Нагадаю, що досі найбільш повним виданням письменниці вважається виданий ще наприкінці більшовицьких 1920-х років 12-томник, коли М.Зеров, мабуть, дещо передчасно, запевнив, що «нарешті виріс читач для Лесі Українки». А вже сторінками 12-томника, який вийшов у 1979 році, нещадно пройшлися мародери з гебістсько-комуністичної цензури.

І ще. Не помилюсь, якщо скажу: Леся Українка в нас дотепер не лише повністю не видана, але й належно не прочитана. Чому? Нехай кожен, хто мислить, сам знайде відповідь. Але насправді читач і досі не доріс до Лесі Українки. А ідеологічний образ «великої хворої» радянських часів нині дехто силкується замінити на не менш вмотивований ерзац «емансипованої постмодерністки».

Насправді ж Леся Українка, ця світового рівня аристократка української національної культури, – поза часом і над марнотою облуди…”

КОМЕНТАРІ ІЗ СОЦМЕРЕЖ

Yuriy Doroshenko
-І це вже вдруге так чинять вандали. Дирекції некрополя давно годилося б поставити камери спостереження, бодай на центральних алеях.

Віра Кульова

– Після першого розграбування замість бронзових гірлянд поставили якісь убогі “золочені” (може, потім замінили їх, не знаю), що зовсім не вкладалися в концепцію пам’ятника. І ось знову! В студентські роки з університетським ансамблем “Веснянка” побувала …

Віра Марущак

– Ми ще так багато завинили перед справжніми світочами української літератури. А вандалізм – злочин? за який повинні поплатитися.

Анатолій Силюк

– Приклад гібридної війни проти української культури та українства як зовнішнього так і внутрішнього ворога. Давно просили волиняни перенести прах Великої Українки до Луцька, на її кохану Волинь…

Oksana Khorozova

– Грабунки на кладовищі – ознака жахливого зухвальства над святими для народу іменами. Охорона кладовища бездіяльна, бо не несе ніякої відповідальності за те, що там відбувається. Жахливо! Безпрецедентна нахабна витівка, яка виходить за межі хуліганства. То є наруга….

Іванна Тимощук

-Біднота душевна тих хто таке чинить Вона не додасть багатства й слави.

Цвід Антонія

– Цей вандалізм – синонім того, що нині робиться в нашій країні і, зокрема, в культурі. Бо наше суспільство ще мало усвідомило, що без української культури не буде України.

Марія Морозенко

– От що дивує. В 2010 році вандали сплюндрували могилу Лесі Українки ідентично. Відновлено бронзову гірлянду коштом Миколи Томенка. І ми тоді вже, громадськість, укладали лист-клопотання до київської влади про належний догляд за могилами світочів. А далі… Чому біля могил наших світочів досі не встановлено охорону? Ні, це не риторичне запитання. А це прохання додати цю вимогу до Міністерства культури, правоохоронних органів. За визначенням: «Моги́ла поете́си і грома́дської дія́чки Ле́сі Украї́нки» — пам’ятка історії національного значення, 1913 року, охоронний номер 260003/80-Н”. Охоронний номер є, а охорони й не бачиться. Зважаючи на мародерство, наругу над могилою, постійні акти вандалізму, варто вже давно задіяти державну охорону. І як нам бракує ще почесної варти для саме таких місць шаноби. Що поробиш, вся охорона біля маєтків сучасних багатіїв зосередилась, бо цих маєтків, далебі, нагромаджено у нас більше, як пам’яток. І охорона цілодобова теж з державної кишені утримується. Як не згадати слова Павла Тичини від 30 травня 1920 року: “Торік хоч хрест був на могилі Лесі Українки, — цього ж року й його хтось на дрова зніс…” Такі от думки в переддень народження Лесі Українки…

Oksana Khorozova

– Нехай директор кладовища і відшкодовує (там бізнес процвітає).

Марія Морозенко

– Пригнічує факт, що державні посадовці все на громадськість “уповають”. А хоча б один від підпорядкованого відомства зараз ось клопотався щиро. Знову, як раніше: стурбованість і… тихо. Ось, дослівно: Міністерство культури України стурбоване цинічною цинічною ситуацією знищення пам’ятників, які покликані увіковічнювати пам’ять видатних українських діячів… Заява “швидкого реагування” від 24 квітня. Але от дія уповільнена до крайнього неподобства. Сказали про акт вандалізму й… забули про посадові обов’язки…

Ольга Сімонова

– Цей прикрий випадок знов та знов показує, яка колосальна робота потрібна щоб зберегти для наступних поколінь дорогоцінний культурний спадок, і починається все з виховання розумної дитини. Це – ключова річ для виживання нашого народу.

Olena Bergmane

-Дуже сумую. Але на Байковому цвинтарі подібне -як не дико звучить, – звичайна справа.
На могилі Бориса Мозолевського у свій час була видрана із цементного заглиблення ціла копія (бронзова, більша за оригінал у 1,5 рази), через 2 (!) роки пектораль… Через 2 (!) роки пектораль було повернуто в Інститут археологіі. Далі було ще краще- було зірвано орнамент на гранітно-червоній стелі. А потім… Потім грабіжники, які, ймовірно, ходять на цвинтар за грабунками, як у магазин за хлібом, видрали гордий профіль Бориса- барельєф, з якого вже неможливо тепер зробити копію… Коли по-звірячому розправилися з Борисовою могилою, я зрозуміла львівські цвинтарі- там могили у величезних клітках! Причому вже давно – ще піввіку тому стали робити подібні застосунки. Мені прикро за Бориса- він не заслужив такого знущання над своєю пам’яттю. І за Велику Лесю прикро… Але на всі могили кліті не поставиш,і також не закриєш пункти прийому металe, це повинні зробити недолугі міністри із зарплатнею в 300 тисяч гривень.

Георгій Бурсов

– Достатньо на стовбах або деревах поставити навіть не відеокамери, а футляри від них. І зовсім невеличке джерело освітлення. Цього достатньо, щоб серйозно налякати крадіїв. Ця імітація майже нічого не коштує порівняно зі справжнім відео спостереженням, наприклад таким, що нещодавно встановлене навколо обеліска Слави комуністичним визволителям України від нацистських загарбників.

Volodymyr Bandura

– На перевидання Лесиних творів коштів нема, зате Коболєву і наближеним до Нафтогазу по мільйону гривень в місяць є.

Алла Диба

-У справді незалежній державі видавали б “Кобзар”, “Лісову пісню”, “Мойсей”, “Марусю Чурай”, “Берестечко”… такими накладами, щоб ці книги могли бути в кожній родині. І зарплати були б такими, за які й штани та кофту купити можна було, і книгу, й до кінотеатру на “Кібгорги” чи до театру на гарний спектакль чи в палац “Україна” на концерт можна було б сходити. А ті обставини, в яку сьогодні поставлений український народ, я називаю “Жан Габен на каменоломнях” (спогадуючи класичний фільм). Таких прибутків, як НАШІ КОБЕЛЕВИ і К, не мають ні Меркель, ні англійська королева, ні навіть Макрон. За які такі заслуги? Геніальна Леся Українка аж через 20 років творчої діяльності одержала свій перший (досить мізерний) гонорар. Цікаво було б дізнатися про КОСМІЧНІ ПРИБУТКИ Шекспіра, Бетховена. Гейне, Гюго, Пінзеля, Аристотеля, Іоанна-Павла Другого, Рафаеля, Леонардо… Так вони ж щось гідне подивування… на усі віки… нам залишили. А що таке особливе зробили наші зверхники, що їм манна небесна до рота падала?..

Сообщение На Байковому цвинтарі сплюндрували пам’ятник Лесі Українці появились сначала на Український репортер.

Церемонія прощання пройшла в клубі Кабінету Міністрів України.

Поховали Бориса Ілліча на Байковому цвинтарі.

Фото Кирила ХМІЛЬОВА

Сообщение В Києві попрощалися з поетом, Героєм України Борисом Олійником появились сначала на Український репортер.

Кілька днів оперативники ретельно перевіряли громадян, які вже потрапляли в поле зору правоохоронців за подібні правопорушення, а також людей, котрі не мали постійного місця проживання і перебували на обліках в органах поліції. Також опитали охоронців цвинтаря та людей, які могли б надати будь-яку інформацію для розкриття крадіжки з надгробку.

Зрештою підозрюваного затримали біля одного із пунктів прийому металобрухту, куди він ніс чергову здобич. Могилу відомої поетеси обікрав 38-річний раніше засуджений чоловік, який останнім часом вів бродяжницький спосіб життя. Він не став відмовлятися і одразу у всьому зізнався.

У день злочину він прийшов на Байкове кладовище близько п’ятої години ранку. Там за допомогою викрутки та плоскогубців зняв дві бронзові “гірлянди” з передньої та лівої частини пам’ятника. Він їх розбив на шматки і за 300 гривень здав на металобрухт. Гроші витратив на спиртне та наркотики.

Під час обшуку в приватному будинку його родичів поліцейські знайшли інші речі з цвинтаря: таблички з цінних металів, оздоблення могил із латуні, фрагменти плит і навіть… барельєф.

Сообщение Затримали злодія, який обікрав могилу Лесі Українки (+відео) появились сначала на Український репортер.

На місці інциденту побувала слідчо-оперативна група поліції. Могила Лесі Українки – пам’ятник історії національного значення (охоронний номер 260003/80-Н).

У 1939 році на могилі встановили бронзовий пам’ятник на гранітному постаменті скульптора Галини Петрашевич.

Спільна огорожа охоплює також надгробки Михайла Косача (1869—1903) – математика, письменника, брата Лесі, Петра Косача (1841—1909) – батька Лесі і Ольги Косач (Олени Пчілки) (1846—1930) – письменниці, матері Лесі.

На пам’ятнику є допис із некрологу в більшовицькій газеті “Рабочая Правда” від 1913 року: “Стоя близко к освободительному движению вообще и пролетарскому в частности, отдавала ему все силы, сеяла разумное, доброе, вечное”.

Фото carabaas.livejournal.com

Сообщение На Байковому цвинтарі пограбували могилу Лесі Українки появились сначала на Український репортер.